ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

Львів

№ 876/674/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

при секретарі судового засідання - Гелецького П.В.,

за участю:

представників позивача - Баліцького О.Й.,

Гуділін В.В.,

Гудими В.О.,

представника третьої особи - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року (Головуючий суддя: Брильовський Р.М., ухвалено о 12 год. 13 хв. у м. Львів, 30.11.2017 складено повний текст рішення) у справі за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа - ОСОБА_5 про визнання дій протиправними,-

ВСТАНОВИЛА:

Військовий прокурор Львівського гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» звернувся з позовом до Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, в якому просить суд визнати дії Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» протиправними щодо реєстрації ангару площею 360,6 м.кв. по АДРЕСА_1 як нерухомого майна та видачею реєстраційного посвідчення № 793 від 19.11.1996.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач протиправно здійснив реєстрацію ангару площею 360,6 м.кв. по АДРЕСА_1 як об'єкта нерухомого майна. На думку представника прокуратури відповідач всупереч вимогам ст. 4 Земельного кодексу України та п. «б» розділу 1.5 «Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб» зареєстрував у 1996 році ангар, що складається із збірних металевих каркасів, як нерухоме майно колективної власності на землях міністерства оборони. Окрім того позивач стверджує, що відповідач при здійснення реєстрації ангару, як нерухомого майна, не взяв до уваги того, що договір № 51 від 20.11.1995 не був нотаріально посвідчений, що не відповідало чинному на той час законодавству в частині підстав здійснення державної реєстрації. Позивач вважає, що протиправні дії відповідача щодо реєстрації ангару, як об'єкта нерухомого майна потягли за собою грубе порушення вимог ст. 20 Земельного кодексу України, оскільки фактично земля на якій розміщений ангар використовується не за цільовим призначенням. Таким чином, відповідач не врахував факту попередньої реєстрації земельної ділянки, що перебуває в користуванні ДП МОУ "ЛЗЗК" та факту передачі ДП МОУ "ЛЗЗК" ангару у власність українсько-канадському спільному підприємству "Коронекс" на підставі договору № 51 від 20.11.1995, як розбірні металеві каркаси, згідно із специфікацією до вищевказаного договору та зареєстрував такий ангар як нерухоме майно, зазначивши при цьому його місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1. Отже, відповідач реєструючи право власності на вищевказаний ангар не взяв до уваги того, що за основним цільовим призначенням земельна ділянка на якій розташований цей ангар відноситься до категорії земель міністерства оборони. На переконання позивача наведене свідчить, що дії відповідача в частині реєстрації ангару площею 360,6 м.кв. по АДРЕСА_1 як об'єкта нерухомого майна є - протиправними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Заступник військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідають фактичним обставинам справи, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою позов задоволити, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство Міністерства оборони "Львівський завод збірних конструкцій" - є структурним підрозділом органу державної виконавчої влади - Міністерства оборони України. Майно ДП МОУ "ЛЗЗК" є державною власністю і закріплено за ним на праві оперативного управління.

Згідно з матеріалів інвентаризаційної справи, приміщення ангару за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано на праві приватної власності за фірмою "Stanex Rorft S.L." на підставі договору про перевід боргу від 27.03.1998, укладеного між УКСП "Коронекс" та спільним українсько-польським підприємством у формі ТзОВ ЛАНКОМЕ». Вказане реєстраційне посвідчення видано 10.07.1998 року за № 793.

07.07.1998 року на адресу Львівського обласного бюро технічної інвентаризації скеровано звернення від УКСП "Коронекс" про перереєстрацію складського приміщення за адресою : АДРЕСА_1 на фірму "Stanex Rorft S.L.", Madrid. Velazquez.80 відповідно до договору про перевід боргу від 27.03.1998року.

В подальшому, цей набувач здійснив продаж приміщення ангару, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, товариству з обмеженою відповідальністю "Тівіс" (далі - ТзОВ "Тівіс") на умовах договору купівлі-продажу від 28.10.2002 та акту прийому-передачі від 28.10.2002. Реєстраційне посвідчення № 793 від 07.11.2002.

01.10.2007 між ТзОВ "Науково-виробничим підприємством "ТІВІС" та ДП МОУ "ЛЗЗК" було укладено договір № 181 -п. За пунктом 1.1 вказаного договору, ДП МОУ "ЛЗЗК передає, а ТзОВ "НВП "ТІВІС" приймає в тимчасове користування для своїх виробничих потреб виробничу площадку площею 583,1 кв.м., яка знаходиться у володінні ДП МОУ "ЛЗЗК" за адресою: АДРЕСА_2 Пунктом 2.1 визначено, що передача виробничої площадки в користування не спричиняє передачу ТОВ "НВП "ТІВІС" права власності на вказану площадку. Власником виробничої площадки залишається Позивач, а ТОВ "НВП "ТІВІС" користується нею протягом терміну дії договору. Згідно з п. 2.3 виробнича площадка вважається поверненою ДП МОУ "ЛЗЗК" з моменту підписання договору та акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору. 01.10.2007 року між ДП МОУ "ЛЗЗК" та ТОВ "НВП "ТІВІС" було підписано акт прийому-передачі виробничої площадки. Згідно з п. 10.1 такий договір діяв: з 01.10.2007 року по 29.02.2008 року.

Відповідно до п. 10.10, якщо новий договір не укладений протягом терміну, встановленого даним договором або якщо жодна із сторін не направить іншій стороні пропозицій про його укладення дія договору припиняється внаслідок: закінчення терміну дії на якій він був укладений; банкрутства ТОВ "НВП "ТІВІС"; за згодою сторін; на підставі рішення суду.

У зв'язку з тим, що станом на 10.07.2008 року сторонами вищевказаного договору не було виконано п. 10.6 договору, зокрема виробнича площадка не була повернута ДП МОУ ЛЗЗК" на підставі акту здачі-приймання, військовий прокурор Львівського гарнізону 10.07.2008 року звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі ДП МОУ "ЛЗЗК" до ТОВ "НВП "ТІВІС" про звільнення виробничої площадки у зв'язку із закінченням терміну дії договору.

15.07.2008 року Господарський суд розглянувши матеріали військового прокурора Львівського гарнізону порушив провадження у справі за № 2/20. При розгляді даної справи було встановлено, що 14.07.2008 року Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2008 року, укладеного між гр. ОСОБА_5 та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "ТІВІС", зареєструвало право власності на приміщення ангару площею 360,6 м.кв. за гр. ОСОБА_5, зазначивши його місце знаходження за адресою: АДРЕСА_1

17.02.2009 Господарський суд Львівської області постановив рішення, яким було задоволено вказаний позов та зобов'язано ТОВ "НВП "ТІВІС" повернути ДП МОУ "Львівський завод збірних конструкцій" виробничу площадку загальною площею 583,1 кв.м.

В ході проведення перевірки на ДП МОУ "ЛЗЗК" військовою прокуратурою Львівського гарнізону було встановлено, що 20.11.1995 року на підставі договору №51, укладеного між заводом збірних конструкцій №769 і Українсько-канадським спільним підприємством "Коронекс" (далі - УКСП "Коронекс"), УКСП "Коронекс" було передано у власність ангар площею 360,6 кв. м, як розбірний металевий каркас, згідно із специфікацією до вищевказаного договору.

Земля, на якій знаходився вищезазначений ангар за цільовим призначенням відносилась і відноситься до земель оборони, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею виданого Державному підприємству МОУ "ЛЗЗК" на підставі ухвали 3-ї сесії 3-го скликання Львівської міської ради народних депутатів від 24.12.1998 № 108 і зареєстрованого 08.06.1999 за №98 в книзі №1-3 довідкою управління земельних ресурсів в м. Львові за вих. № 40/01-15/510 від 05.02.2008.

За умовами договору купівлі-продажу від 07.07.2008р. право власності на приміщення ангару площею 360,5 кв.м, що знаходиться на АДРЕСА_1 набуто за ОСОБА_5. Об'єкт зареєстровано у Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.07.2008 в реєстровій книзі № 2, номер запису 793, реєстраційний номер 18178246.

Поряд з цим, ще 19.11.1996 року ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" на підставі укладеного договору між ДП МОУ "ЛЗЗК" та УКСП "Коронекс", видало УКСП "Коронекс" реєстраційне посвідчення № 793 на право власності на приміщення вищевказаного ангару площею 360,6 кв. м..

Таким чином, відповідач не врахувавши факту реєстрації земельної ділянки, що перебуває в користуванні ДП МОУ "ЛЗЗК" та факту передачі ДП МОУ "ЛЗЗК" ангару у власність УКСП "Коронекс" на підставі договору № 51 від 20.11.1995 року, як розбірних металевих каркасів, згідно із специфікацією до вищевказаного договору, зареєструвало такий ангар в якості нерухомого майна, зазначивши при цьому його місцезнаходження : АДРЕСА_1

Відтак, предметом даного спору є правомірність здійснення Обласним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» державної реєстрації 19.11.1996 права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: розбірного ангару площею 360, 6 м. кв., який знаходиться по вул. Шевченка 134 у м. Львові.

Перевіривши правомірність висновків суду першої інстанції шляхом всебічного та об'єктивного дослідження матеріалів справи, колегія суддів не погодилась з такими виходячи з наступного.

Нормативним документом, який регламентував діяльність відповідача на час оформлення оспорюваного посвідчення у 1996 році являлись «Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб», затверджені наказом Державного комітету України по житловому-комунальному господарству від 13.12.1995 № 56 (далі - Правила).

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4 Правил, державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна здійснюють державні підприємства - бюро технічної інвентаризації місцевих органів державної виконавчої влади на підставі відповідних правовстановлюючих документів, за рахунок коштів власників нерухомого майна.

Згідно пп. а, б п. 2.2. розділу 2 Порядку проведення реєстрації вказаних Правил, заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники правовстановлюючого документу, відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчає законність та повноту документів і на підставі їх робить відповідний запис в реєстрову книгу.

При проведенні первинної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна у відділі технічної та юридичної інформації перевіряється повна поштова адреса, місцезнаходження об'єкту нерухомості, після чого заводиться окрема інвентаризаційна справа (реєстраційна) справа, а об'єкту присвоюється окремий реєстровий номер.

Отже, при надходженні правовстановлюючого документа від УКСП «Коронекс» про реєстрацію права власності на розбірний ангар в місті Львові по вул. Шевченка, 134 відповідальний працівник відповідача повинен був в повному обсязі з'ясувати фактичне місцезнаходження даного майна - розбірного ангару та проревізувати право на його реєстрацію в якості нерухомого майна.

Однак, як встановлено по справі відповідач при реєстрації права власності спірного майна, не перевіривши законність та повноту представлених документів, зареєстрував розбірний ангар в якості нерухомого майна, ігноруючи очевидні та неспростовні наступні обставини, а саме:

- у правовстановлюючому документі, в Договорі від 20.11.1995 № 51 місцезнаходженням ангару зазначається: АДРЕСА_2 і в специфікації до цього Договору вказується, що це є склад із збірних металевих каркасів, проте відповідач у реєстраційному посвідченні присвоює йому, як новоствореному об'єкту нерухомого майна окрему адресу: АДРЕСА_1, яка не вказується у правовстановлюючому Договорі 20.11.1995 №51;

- місцезнаходження ангару після укладення Договору № 51 від 20.11.1995 р. не змінювалось, його не демонтували та нікуди не переміщували, на даний час ангар так і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в межах закритої та огородженої стаціонарним парканом території;

- згідно Постанови суду першої інстанції, реєстратор присвоїв майну адресу: АДРЕСА_1 оскільки за адресою АДРЕСА_2 у відділі технічної та юридичної інформації відповідача з 1964 року облікується справа на багатоквартирний житловий будинок, а реєстрація на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 не здійснювалася, тому даний будинковий номер був вільним.

- розпорядженням Львівської міської ради від 31.08.1993 за № 979 назва вулиці Моринецька перейменовано на вулицю Кирилівська, відтак на момент внесення даних у реєстраційне посвідчення у місті Львові вулиці Моринецької фактично не існувало, як і ніколи не існувало вулиці з назвою вказаною державним реєстратором - «Б. Маринецька».

Таким чином, наведені обставини свідчать про те, що вчинені дії реєстраційного органу були завідомо незаконними, оскільки останній не перевіривши юридичної адреси та фактичного місцезнаходження реєстрованого спірного майна, як це зазначено у правовстановлюючому Договорі від 20.11.1995 № 51, присвоїв розбірному ангару, який знаходиться на території підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» нову адресу, відмінну від його фактичного місцезнаходження.

Також, відповідачем при реєстрації об'єкту нерухомого майна порушено вимоги пп. б п. 1.5. Правил, де чітко вказано, що до об'єктів нерухомого майна, котрі підлягають державній реєстрації, відносяться: нежилі будинки, дачі, садові будинки, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках, чого в даному випадку не було, адже ангар знаходиться в межах закритої території заводу збірних конструкцій.

Тобто, при наявності правовстановлюючого документа, а саме: Договору від 20.11.1995 № 51 в якому зазначено, що майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 а отже на земельній ділянці позивача, відповідач всупереч встановлених Правил реєструє нерухоме майно зазначаючи АДРЕСА_1, хоч фактично ангар знаходиться на земельній ділянці позивача.

Принагідно слід також зазначити, що позивач, як одна із сторін укладення Договору від 20.11.1995 №51 є державним підприємством і на нього поширювались норми Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи - А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики оцінки вартості майна під час приватизації» від 15.08.1996 № 961, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, виокремлено індивідуально визначене майно (інвентарний об'єкт) - будівлі, споруди, машини, устаткування та інші облікові одиниці основних засобів, нематеріальні активи, малоцінні та швидкозношувані предмети, виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, незавершене капітальне будівництво та інші цінності, що реалізуються окремо, як самостійний об'єкт продажу.

Згідно статті 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств» продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації створені, місцевими Радами.

Статтею 23 цього Закону встановлено, що право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації. Договір купівлі - продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір купівлі-продажу підлягає реєстрації відповідною місцевою Радою.

Згідно з абз. 3 ч. 3 ст. 10 Закону УРСР «Про підприємства в Україні» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом державного майна України. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти направляються виключно на інвестиції.

Відповідно до п. 27 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 № 18/5 (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), нотаріуси посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму. Відповідно до чинного законодавства обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають договори купівлі-продажу майна державних підприємств (стаття 27 Закону «Про приватизацію майна державних підприємств», стаття 25 Закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Також, наказом Фонду Державного майна України «Про затвердження типових договорів купівлі-продажу» від 18.11.1996 № 1398 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) та був виданий відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» затверджено типові договори купівлі-продажу об'єктів малої приватизації будівлі (споруди, приміщення), яка підлягає продажу за конкурсом, на аукціоні, шляхом викупу.

У пункті 13.1. розділу 13 «Додаткові вимоги» вищевказаних договорів зазначається, цей Договір підлягає нотаріальному посвідченню та реєстрації у відповідних органах місцевих Рад народних депутатів у місячний термін з моменту підписання.

Згідно пп. б п. 1.5. «Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб», затверджені наказом Державного комітету України по житловому-комунальному господарству від 13.12.1995 № 56, які були нормативним документом, що регламентували діяльність відповідача на час прийняття оспорюваного рішення в 1996 році, до об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться: нежилі будинки, дачі, садові будинки, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках. Належні до вказаних об'єктів допоміжні будівлі та споруди реєструються у складі цих об'єктів.

Поряд з цим слід зазначити, що 08.02.1985 виконавчий комітет Львівської міської ради народних депутатів рішенням №3-С "Об установлений границ земельних участков воєнних городков на территории г.Львова" надав в тимчасове користування КЕВ Львівського району КЕУ ПрикВО земельну ділянку площею 5,16 га по АДРЕСА_2 що підтверджує перебування такої земельної ділянки в користуванні державних органів.

Згідно технічного звіту з інвентаризації земель і встановлення зовнішніх меж землекористування (паспорту), Заводу збірних конструкцій у 1993 року КЕВ "Львівського району КЕУ ПрикВО надало в тимчасове користування земельну ділянку площею 5,16 га по АДРЕСА_2

Таким чином, земельна ділянка площею 5,16 га по АДРЕСА_2 з 1985 р. перебувала у тимчасовому користуванні КЕВ Львівського району КЕУ ПрикВО, а пізніше до вироблення державного акту на право постійного користування землею від 08.06.1999р., у користуванні Заводу збірних конструкцій МО України.

Відтак, реєстрація відповідачем нерухомого майна відбулася не на окремій земельній ділянці, а на земельній ділянці позивача, оскільки УКСП "Коронекс" не виділялась у користування або у власність земельна ділянка по АДРЕСА_1 як і не виділялась земельна ділянка по АДРЕСА_2 Тобто, даний розбірний ангар ніколи не був розташований на окремій земельній ділянці по АДРЕСА_1

Згідно довідок Управління земельних ресурсів в місті Львові (від 05.02.2008 № 40/01-15/510, від 07.10.2008 № 40/01-15/4918 із планом земельної ділянки, від 08.10.2015 № 4-2403-2047, яка є в матеріалах справи) зазначається, що згідно земельно-кадастрових даних земельна ділянка на АДРЕСА_1 входить в межі земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні позивача на вул. Шевченка, 134 у м. Львові (згідно Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрований за № 98 від 08.06.1999 в кн. Записів 1-3).

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що Обласне комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" здійснюючи дії щодо реєстрації ангару площею 360,6 м2 по АДРЕСА_1 як об'єкту нерухомого майна з видачею реєстраційного посвідчення № 793 від 19.11.1996р., діяло всупереч діючому на той час законодавству та з перевищенням наданих йому повноважень, а тому такі дії слід однозначно визнати протиправними.

Таким чином, висновок суду першої інстанції по даній справі зроблений при неповному з'ясуванні судом та недоведеності обставин, які мали значення для справи, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті спору, а у відповідності до вимог ст. 317 КАС України є обов'язковою підставою для скасування постановленого судового рішення і ухвалення нового рішення по справі.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п.1 ч.2 ст. 315, п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 317, ч.1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» - задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі №2а-11305/10/1370- скасувати та винести нову, якою позов задоволити.

Визнати дії Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" протиправними щодо реєстрації ангару площею 360,6 м2 по АДРЕСА_1 як об'єкту нерухомого майна з видачею реєстраційного посвідчення № 793 від 19 листопада 1996 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Р. М. Гулид

судді

С. М. Кузьмич

В. З. Улицький

Повне судове рішення складено 21.05.2018 року