РІШЕННЯ

Іменем України

11 травня 2018 року

м. Київ

справа № 800/532/16

адміністративне провадження № П/9901/56/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Стародуба О.П.,

суддів - Бучик А.Ю., Гімона М.М., Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Верховної Ради України про визнання дій протиправними та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України, як суду першої інстанції з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог) про визнання дій та бездіяльності відповідача протиправними, визнання незаконною та скасування постанови Верховної Ради України від 29.09.2016р. про звільнення його з посади судді Київського районного суду м. Одеси за порушення присяги та закриття дисциплінарного провадження щодо нього.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що постанова Верховної Ради України від 29.09.2016р. №1608-VIII прийнята з порушенням процедури звільнення з посад суддів, передбаченої частинами четвертою і п'ятою статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України (затв. Законом України від 10.02.2010р. №1861-VI), оскільки звільнення його з посади судді відбулось за його відсутності, без належного повідомлення про розгляд питання про його звільнення та без опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про проведення позачергового засідання 29.09.2016р. з переліком внесених на розгляд порядку денного питань.

При цьому позивач зазначив, що про розгляд його питання на позачерговому засіданні 29.09.2016р. він не був повідомлений, хоча таке повідомлення мав отримати не пізніше як за три дні до його проведення. Крім того, в цей час він перебував у черговій відпустці за межами місця проживання, і не зміг скористатися своїм правом бути присутнім на засіданні та надати пояснення.

Крім того зазначив, що відповідачем проігноровано вимоги закону про те, що питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою України безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні подання Вищої ради юстиції. Водночас головуючим зазначеного порядку дотримано не було.

Крім того, посилався на те, що Верховна Рада України порушила положення статті 84 Конституції України, статті 24 Закону України «Про статус народного депутата України» від 17.11.1992р. №2790-ХІІ, положення частини 3 статті 47 Регламенту Верховної Ради України, порушено порядок голосування депутатами особисто, деякі народні депутати України здійснювали голосування за своїх колег, депутати голосували за проект постанови про його звільнення тричі. При цьому Регламентом Верховної Ради України у випадку неодержання необхідної кількості голосів передбачено можливість проведення лише повторного голосування.

Крім того, посилався на те, що чинне законодавство України не містить визначення складу такого проступку, як порушення присяги, не відносить її порушення до підстав дисциплінарної відповідальності судді і не встановлює види дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані за порушення присяги до судді. Вважає, що наведений в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення справа на справедливий суд») перелік підстав застосування дисциплінарних стягнень до судді є вичерпним, який не відносить до видів дисциплінарного стягнення рішення Вищої ради юстиції про внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги.

Посилаючись на рішення Європейського Суду з прав людини «Волков проти України» та пункт 1 статті 6 Конвенції, позивач вважає, що відповідачем пропущено трирічний строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності з дня вчинення проступку.

Представник відповідача у відзиві на позов просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі. Вважає, що приймаючи спірну постанову, Верховна Рада України діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Свою позицію відповідач обґрунтовує Конституцією України, Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10.02.2010р. №1861-VI, Законом України «Про комітети Верховної Ради України» від 04.04.1995р. №116/95-ВР, Законом України «Про статус народного депутата України» від 17.11.1992р. №280/97-ВР, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI, Законом України «Про Вищу раду юстиції» від 15.01.1998р. №22/98-ВР та іншими нормативно-правовими актами.

Посилається на те, що однією з підстав звільнення судді органом, що його обрав або призначив, є порушення суддею присяги. Звільнення судді з посади на підставі пункту 4 частини 5 статті 126 Конституції України за порушення суддею присяги здійснює Верховна Рада України за поданням Вищої ради юстиції, яка наділена виключними повноваженнями встановлювати факт порушення суддями присяги.

Крім того, посилається на те, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд питання про його звільнення, розпорядження Голови Верховної Ради України від 27.09.2016р. № 352 про скликання 29.09.2016р. позачергового засідання Верховної Ради України опубліковано на офіційному веб-сайті Верховної Ради України; на виконання цього розпорядження у той же день позивачу надіслана урядова телеграма про розгляд на позачерговому засіданні Верховної Ради України подання про звільнення його з посади судді у зв'язку з порушенням присяги.

Рішення про звільнення позивача з посади судді прийнято відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України та оформлено відповідною постановою від 29.09.2016р. №1618-VIII.

02.01.2018р. вказану позовну заяву передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в порядку, встановленому пунктом 5 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII).

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач з серпня 1980 року по червень 1987 року працював народним суддею Луцького міського народного суду Волинської області.

Постановою Верховної Ради України від 29.11.2001р. №2869-ІІІ позивач обраний на посаду судді Київського районного суду м. Одеси безстроково.

Відповідно до Указу Президента України від 01.06.2004р. №597/2004 позивача призначено на посаду заступника голови цього ж суду.

27.12.2001р. позивач склав присягу судді.

11.02.2014р. Вищою радою юстиції розглянуто рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30.05.2013р. щодо внесення подання про звільнення позивача з посади судді Київського районного суду м. Одеси за порушення присяги, висновок секції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад від 17.12.2013р., матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Отрош І.О. за вказаною рекомендацією і прийнято рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді Київського районного суду м.Одеси.

24.02.2014р. Вищою радою юстиції внесено до Верховної Ради України подання від 17.02.2014р. №12/0/12-14 про звільнення позивача з посади судді Київського районного суду м.Одеси у зв'язку із порушенням присяги судді, що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції апарату Верховної Ради України на такому поданні.

Підставою для рішення про внесення такого подання стали висновки Вищої ради юстиції про обґрунтованість висновків Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, викладених у рішенні від 30.05.2013р. №1590/дп-30 про направлення рекомендації для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення позивача з посади судді Київського районного суду м.Одеси, відповідно до якого позивач при розгляді судових справ не виконав обов'язки судді щодо справедливого та безстороннього розгляду і вирішення судових справ відповідно до закону із дотриманням засад і правил судочинства, порушення при вирішенні судових справ норм процесуального і матеріального права, а також вчинення дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.

Подання Вищої ради юстиції позивачем оскаржено до суду. Постановою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014р. в задоволенні позову відмовлено.

Наказом в.о. голови Київського районного суду м. Одеси від 28.07.2016р. №82-в позивачу надано щорічну основну та додаткову відпустку тривалістю всього 58 календарних днів з 05.09.2016р. по 02.11.2016р. включно.

03.12.2015р. під №3581-2 Сектором реєстрації законопроектів зареєстровано проект постанови Верховної Ради України «Про звільнення судді», внесений Головою Верховної Ради України Гройсманом В.Б. З 14.04.2016р. Головою Верховної ради обрано Парубія А.В.

Розпорядженням Голови Верховної Ради України Парубія А.В. від 27.09.2016р. №352 на вимогу Президента України про скликання позачергового пленарного засідання Верховної Ради України восьмого скликання та відповідно до частини восьмої статті 19 Регламенту Верховної Ради України, прийнято рішення про скликання позачергового засідання на 10 годину 29.09.2016р., на якому буде розглянуто питання про звільнення суддів.

Відповідно до розпорядження Голови Верховної Ради України від 29.09.2016р. Прес-служба Апарату Верховної Ради України 27.09.2016р. о 19.15 розмістила на офіційному-веб сайті Верховної Ради інформацію із запрошенням для участі суддів у розгляді на засіданні питання про звільнення суддів, у тому числі позивача.

Про розгляд питання про звільнення позивача з посади судді на позачерговому засіданні Верховної Ради України 29.09.2016р. позивачу 27.09.2016р. направлено урядову телеграму за місцем праці - до Київського районного суду м. Одеси.

Згідно з інформацією поштового відділення урядова телеграма надійшла до Київського районного суду м.Одеси 28.09.2016р. та вручена спеціалісту канцелярії.

29.09.2016р. Верховною Радою України прийнято постанову №1603-VIII про звільнення позивача з посади судді Київського районного суду м. Одеси відповідно до пункту 5 частини 5 статті 126 Конституції України у зв'язку з порушенням присяги судді.

За результатами голосування за рішення про звільнення позивача з посади судді проголосувало 230 народних депутатів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок призначення та звільнення суддів визначається Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI, Законом України «Про Вищу раду юстиції» від 15.01.1998р. №22/98-ВР, Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08.04.2014р. № 1188-VII та Регламентом Верховної Ради України, затв. Законом України від 10.02.2010р. № 1861-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 126 Конституції України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) однією з підстав для звільнення судді з посади є порушення присяги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

Згідно з частинами 2, 3, 5 статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції. Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України «Про Вищу раду юстиції». На підставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» передбачено, що питання про звільнення судді, зокрема, з підстави, передбаченої пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею присяги), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, іншого суб'єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою.

Відповідно до частини першої і другої статті 122 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається цим Законом та Регламентом Верховної Ради України.

Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.

Частиною першою статті 216 Регламенту Верховної Ради України передбачено, що Верховна Рада звільняє з посад суддів Конституційного Суду України, призначених Верховною Радою, та суддів, обраних безстроково, відповідно до частин п'ятої, шостої статті 126 Конституції України, статті 23 Закону України «Про Конституційний Суд України» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За змістом пункту 2 частини першої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України відповідно до статті 126 Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховна Рада звільняє суддів, обраних Верховною Радою безстроково.

Відповідно до частини третьої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України подання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, вноситься до Верховної Ради Вищою радою юстиції. До подання додаються документи, що підтверджують підстави звільнення, передбачені частиною п'ятою статті 126 Конституції України.

За частиною другою статті 83 Конституції України позачергові сесії Верховної Ради України, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу Президента України або на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Відповідно до частини першої стаття 11 Регламенту Верховної Ради України позачергові сесії Верховної Ради, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України відповідно до частини другої статті 83 Конституції України.

Згідно з частиною восьмою статті 19 Регламенту Верховної Ради України у невідкладних випадках у період між пленарними засіданнями під час сесії Верховної Ради на вмотивовану вимогу осіб, які згідно з Конституцією України мають право вимагати скликання позачергової сесії Верховної Ради, а також за пропозицією Погоджувальної ради (пункт 4 частини чотирнадцятої статті 73 цього Регламенту) Голова Верховної Ради України не пізніш як у триденний строк скликає позачергове пленарне засідання Верховної Ради. До порядку денного такого засідання включаються лише питання, розгляд яких визначено у пропозиціях про скликання такого засідання.

За змістом пункту 4 частини першої статті 20 Регламенту Верховної Ради України до порядку денного сесії Верховної Ради включаються позачергово без голосування питання, розгляд яких є виключним правом Верховної Ради у випадках, передбачених Конституцією України та законами України, зокрема, про звільнення з посад.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 216-1 Регламенту обговорення питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради подання Вищої ради юстиції.

Відповідно до частини п'ятої статті 216-1 Регламенту після доповіді суддя, питання стосовно якого розглядається, має право на виступ. При звільненні судді на підставі пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України присутність судді є обов'язковою. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання Верховної Ради, на якому розглядатиметься це питання. Такий суддя має право на представника. У разі повторного неприбуття судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, на засідання Верховної Ради, за умови повідомлення йому про розгляд питання про його звільнення у строк, передбачений цією частиною, таке питання може бути розглянуто за його відсутності.

За частиною шостою статті 216-1 Регламенту кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.

Згідно з частиною сьомою статті 216-1 Регламенту за наявності зауважень до подання про звільнення судді, що потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється за умов перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та не відкликання внесеного подання.

Відповідно до частини восьмої статті 216-1 Регламенту рішення про звільнення судді приймається відкритим поіменним голосуванням і оформлюється постановою Верховної Ради. Голосування про звільнення суддів може проводитися списком, а з підстав, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України, - щодо кожного судді окремо.

За частиною дев'ятою статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України у разі неодержання необхідної для прийняття рішення кількості голосів народних депутатів за звільнення з посади судді, обраного безстроково, з підстав, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України, проводиться повторне голосування.

Відповідно до частини першої статті 56 Регламенту Верховної Ради України протокол, стенограма, стенографічний бюлетень пленарного засідання Верховної Ради є офіційними документами, що підтверджують процес обговорення і прийняття рішень Верховною Радою. Вони надаються народним депутатам для ознайомлення за їх письмовими зверненнями до керівника Апарату Верховної Ради.

Згідно з частиною другою статті 105 Регламенту Верховної Ради законопроект вважається відкликаним, якщо до його прийняття в першому читанні повноваження народного депутата - ініціатора його внесення достроково припинено.

Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 89 Регламенту Верховної Ради право законодавчої ініціативи здійснюється шляхом внесення до Верховної Ради: проектів законів, постанов.

Згідно з пунктами 1 і 2 частини шостої статті 89 Регламенту Верховної Ради: законопроект - проекти законів, постанов Верховної Ради, які містять положення нормативного характеру; проект іншого акта - проекти постанов, резолюцій, декларацій, звернень, заяв, що випливають з установчих, організаційних, контрольних та інших функцій Верховної Ради.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини за заявою колишнього (на той час) судді Верховного Суду України Олександра Федоровича Волкова проти Уряду України розглядалася справа «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11). У справі прийнято рішення 09.01.2013, яке 27.05.2013 набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підписаної 04.11.1950 та ратифікованої Україною 17.07.1997.

Європейський суд з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» №21722/11 від 09.01.2013р., рішення якого в силу частини другої статті 8 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню під час розгляду справ, прийшов до висновку, що «…трудові спори між державними службовцями та державою можуть бути поза межами цивільного аспекту статті 6 Конвенції за умови виконання двох сукупних умов. По-перше, держава у своєму законодавстві повинна чітко виключити можливість доступу до суду для відповідних посад або категорій працівників, про яких йдеться. По-друге, таке виключення повинно бути виправдане об'єктивними підставами в інтересах держави (див. рішення у справі «Вільхо Ескелайнен та інші проти Фінляндії» (Vilho Eskelinen and Others v. Finland) [ВП], заява № 63235/00, п. 62, ECHR 2007-IV)» (пункт 87 рішення).

«У контексті першої умови Судові ніщо не заважає назвати «судом» конкретний національний орган, який не входить до судової системи, для цілей встановлення його відповідності критеріям, викладеним у справі «Вільхо Ескелайнен та інші проти Фінляндії». Адміністративний або парламентський орган може вважатися «судом» у матеріально-правовому значені цього терміну, що призведе до можливості застосування статті 6 Конвенції до спорів державних службовців (див. рішення у справах «Аргіру ті інші проти Греції» (Argyrou and Others v. Greece), заява № 10468/04, п. 24, від 15 січня 2009 року, та «Савіно та інші проти Італії» (Savino and Others v. Italy), заяви №№ 17214/05,20329/05 та 42113/04, пп. 72-75, від 28 квітня 2009 року).

«Отже, видається, що, вирішуючи справу заявника та виносячи обов'язкове для виконання рішення, ВРЮ, парламентський комітет та пленарне засідання парламенту разом виконували функцію суду (див. рішення у справі «Савіно та інші проти Італії» (Savino and Others v. Italy), п. 74.)» (пункт 90 рішення).

«Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія-97» проти України» (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями). Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту.»

Застосовані судом норми права, чинні на час виникнення спірних правовідносин, передбачають, що факти порушення присяги суддею, обраного безстроково, встановлюються Вищою радою юстиції за результатами розгляду питання про звільнення судді, зокрема, з підстави, передбаченої пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею присяги).

Верховна Рада України є органом, наділеним повноваженнями на звільнення з посади судді, обраного безстроково, відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України, у разі порушення суддею присяги.

Вища рада юстиції вносить до Верховної Ради України подання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково. До подання Вища рада юстиції додає документи, що підтверджують підстави звільнення, передбачені частиною п'ятою статті 126 Конституції України (порушення присяги судді).

Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок, з обов'язковим обговоренням цього питання та з обов'язковою участю судді.

Позачергова сесія Верховної Ради, яка складається із пленарних засідань, із зазначенням порядку денного, на вмотивовану вимогу Президента України, який згідно з Конституцією України має право вимагати скликання позачергової сесії Верховної Ради, скликається Головою Верховної Ради України. До порядку денного такого засідання включаються питання, розгляд яких визначено у пропозиціях про скликання такого засідання.

Таким чином, Голова Верховної Ради України у відповідності до вимог частини другої статті 83 Конституції України на вимогу Президента України, який згідно з Конституцією України має право вимагати скликання позачергової сесії Верховної Ради, правомірно розпорядженням від 27.09.2016р. скликав позачергове пленарне засідання Верховної Ради України та включив до нього розгляд питання про звільнення суддів, розгляд якого визначив Президент України.

Враховуючи викладене, суд вважає необгрунтованими доводи позивача в частині протиправності дій відповідача щодо включення до порядку денного засідання 29.09.2016р. проекту постанови про звільнення його з посади судді Київського районного суду м.Одеси за порушення присяги.

Оцінюючи аргументи сторін щодо порушення Верховною Радою України процедури звільнення з посади судді, зокрема щодо повідомлення позивача про проведення засідання та розгляду питання про звільнення з посади судді за його відсутності, суд виходить з наступних мотивів.

У справі щодо оскарження дій та акта Верховної Ради України суд перевіряє їх на відповідність критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якими є вчинення/прийняття їх: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії/прийняття рішення (пункт 3); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення (пункт 9).

Таким чином, встановлення невідповідності дій суб'єкта владних повноважень хоча б одному із визначених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій або рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

Критерій щодо прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. Верховна Рада України як орган державної влади зобов'язана застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо, якщо це рішення матиме несприятливі наслідки для особи. В свою чергу особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження.

Аналіз положень статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України свідчить про те, що присутність судді при розгляді питання про його звільнення є обов'язковою. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання. Лише повторне неприбуття належно повідомленого судді дозволяє Верховній Раді України розглянути питання про його звільнення за його відсутності.

Судом встановлено, що позивач на момент прийняття оскаржуваної постанови перебував у щорічній черговій відпустці і в цей період був відсутній за місцем праці, куди 27.09.2016р. було направлено Урядову телеграму про розгляд подання про звільнення його з посади судді, що свідчить про те, що позивач не був належним чином повідомлений про розгляд питання про його звільнення.

Доводи відповідача про належне повідомлення позивача про розгляд питання про його звільнення, враховуючи що 27.09.2016р. на офіційному веб-сайті Верховної Ради України опубліковано розпорядження Голови Верховної Ради України від 27.09.2016р. №352 про скликання 29.09.2016р. позачергового засідання Верховної Ради України, на якому розглядатимуться питання про звільнення суддів, у тому числі позивача, є необґрунтованими, оскільки Закон зобов'язує відповідача повідомити суддю про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня засідання.

Крім того, оприлюднення такого розпорядження на офіційному веб-сайті свідчить про дотримання відповідачем вимог щодо оприлюднення певної інформації та висвітлення своєї діяльності, однак не може бути доказом того, що позивачу було повідомлено про дату та час розгляду питання про його звільнення.

Судом встановлено, що урядову телеграму про розгляд питання про звільнення надіслана позивачу на адресу його місця роботи та вручена працівнику канцелярії суду 28.09.2018. Доказів того, що керівник Київського районного суду м.Одеси чи працівник канцелярії сповістив позивача про розгляд питання про його звільнення на засіданні Верховної Ради України в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, невиконання відповідачем вимог частини п'ятої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради про обов'язкове повідомлення судді про проведення засідання, на якому розглядатиметься питання про звільнення цього судді, не пізніше ніж за три дні до дня засідання, призвело до порушення права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Оцінюючи аргументи сторін щодо наявності у Верховної Ради України обов'язку перевіряти законність рішення Вищої ради юстиції та щодо наявності у Верховної Ради України виключно формальних функцій в питанні звільнення судді, суд виходить з наступного.

Так, згідно статті 216-1 Регламенту вирішення Верховною Радою України питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради здійснюється за обов'язковою участю судді, питання щодо якого розглядається.

Вирішення цього питання передбачає процедуру обов'язкового обговорення. Головуючий оголошує подання Вищої ради юстиції про звільнення судді, заслуховується доповідь, після якої суддя, його представник має право на виступ. Кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.

При звільненні судді на підставі пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України присутність судді є обов'язковою. Такий суддя має право на представника. У разі повторного неприбуття судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, на засідання Верховної Ради, за умови повідомлення йому про розгляд питання про його звільнення у строк, передбачений цією частиною, таке питання може бути розглянуто за його відсутності. У разі наявності зауважень до подання про звільнення судді, що потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється лише за умови перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та не відкликання внесеного подання.

Зміст наведених положень законів свідчить, що функції парламенту при вирішенні питання про звільнення судді з посади не є суто формальними.

При цьому рішення парламенту за результатами розгляду такого питання має бути обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що забезпечується виконанням передбаченої у законі процедури вирішення такого питання: оголошення подання про звільнення судді, доповідь, обговорення, виступ судді або його представника, запитання до них народних депутатів, не голосування у разі наявності зауважень до подання. Задля забезпечення критерію обґрунтованості рішення відповідач має ретельно досліджувати наявні матеріали, може збирати додаткові документи, пояснення осіб тощо.

Доводи позивача про не дотримання відповідачем вимог частини четвертої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України, якими передбачено, що обговорення питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради подання Вищої ради юстиції, підтверджуються витягом зі стенограми позачергового засідання від 29.09.2016р.

Згідно з цим витягом головуючий на позачерговому пленарному засіданні 29.09.2016р. повідомив про надходження до Верховної Ради України подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів за порушення присяги та надав слово голові Комітету з питань правової політики та правосуддя та Голові Вищої ради юстиції. При цьому стенограма не містить інформації про початок обговорення питання про звільнення позивача та оголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради подання Вищої ради юстиції про її звільнення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач допустив порушення принципів та порядку адміністративної процедури, визначених Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про Вищу раду юстиції» та Регламентом Верховної Ради України, що полягали у вчиненні дій з розгляду питання про звільнення позивача з посади судді та прийнятті постанови про звільнення позивача з посади судді не в межах закону, необґрунтовано та без забезпечення права особи на участь у процесі прийняття рішень. Порушення відповідачем цих принципів виключає висновок про правомірність вирішення відповідачем питання про звільнення позивача з посади судді та законність прийнятої постанови про її звільнення з посади судді.

Доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури голосування народними депутатами суд відхиляє з огляду на відсутність достатніх доказів, які у своїй сукупності дали б змогу суду дійти беззаперечного висновку про такі порушення.

Посилання позивача на те, що проект постанови Верховної Ради України про його звільнення є відкликаним відповідно до статті 105 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10.02.2010 № 1861-VI (із змінами і доповненнями), оскільки був поданий 16.12.2015 народним депутатом Гройсманом В.Б., повноваження якого були припинені 14.06.2016, суд вважає необгрунтованими, виходячи з наступного.

Аналіз положень пункту 1 частини п'ятої, пунктів 1 і 2 частини шостої статті 89, частини другої статті 105 Регламенту Верховної Ради свідчить, що постанова про звільнення судді не є законопроектом, оскільки не містить положень нормативного характеру.

Відповідно, положення частини другої статті 105 Регламенту Верховної Ради України щодо підстави, за якої законопроект вважається відкликаним, не поширюється на проект постанови про звільнення судді.

Положення частини третьої статті 138 Регламенту Верховної Ради України, згідно з якими постанови та інші акти Верховної Ради приймаються з дотриманням процедури, передбаченої для розгляду законопроектів у першому читанні з прийняттям їх у цілому, якщо Верховною Радою не прийнято іншого рішення, стосуються процедури, передбаченої для розгляду законопроектів, не стосуються процедури відкликання законопроектів.

Доводи позивача щодо відсутності в його діях складу дисциплінарного проступку, закінчення на час прийняття рішення про його звільнення строку притягнення до дисциплінарної відповідальності та наявність в звязку з цим підстав для закриття дисциплінарного провадження є безпідставними і не можуть свідчити про незаконність дій відповідача, оскільки законом встановлення таких обставин до повноважень відповідача не віднесено, такі обставини були предметом розгляду Вищим адміністративним судом України, який постановою від 19.06.2014р. (№800/148/14) відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 до Вищої ради юстиції про визнання рішення незаконним, в зв?язку з чим в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої та другої статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) дій та постанов Верховної Ради України.

Враховуючи викладені обставини та положення статті 266 КАС України суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягаються задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача з розгляду питання про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги та визнання незаконною та скасування постанови відповідача про його звільнення.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 241- 246, 257, 262, 263, 266 Кoдексу адміністративнoгo судoчинства України,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Верховної Ради України з розгляду питання про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Київського районного суду м. Одеси за порушення присяги на позачерговому засіданні Верховної Ради України 29.09.2016р.

Визнати незаконною та скасувати постанову Верховної Ради України від 29.09.2016р. №1603-VIII про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Київського районного суду м. Одеси у зв?язку з порушенням присяги судді.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Великої палати Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Судді:

О.П. Стародуб

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук