Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 р. Справа№805/1225/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонд у України м. Маріуполя Донецької області, в якій просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за вислугою років як працівнику охорони здоров’я ОСОБА_1 та зобов’язати відповідача призначити пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши при призначенні пенсії в якості спеціального стажу працівника охорони здоров’я період з 04.01.2000 року по 16.02.2012 року, зарахувати період роботи з 18.02.2012 року по 23.06.2017 року та здійснювати на її користь виплату призначеної пенсії з 02.09.2017 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду (суддя Зеленов А.С.) позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 805/1225/18-а за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16 березня 2018 року.

За наслідками підготовчого засідання 16 березня 2018 року розгляд справи відкладено на 04 квітня 2018 року.

Ухвалю Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року про витребування доказів відповідача зобов’язано надати детальні пояснення щодо неврахування в стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугою років наступних періодів: з 04.01.2000 по 31.12.2000, за 2002 рік, з 01.03.2005 по 15.03.2005, з 21.06.2005 по 31.12.2005, за 2007 рік, з 12.11.2008 по 31.12.2008 по 31.12.2008, з 18.02.2012 по 23.06.2017 зі зазначенням підстав такого неврахування із посиланням на відповідне законодавство.

Розпорядженням керівника апарату суду від 30 березня 2018 року № 73 «Щодо повторного автоматичного розподілу справи» призначено повторний автоматичний розподіл справи № 805/1225/18-а, у зв’язку з перебуванням судді Зеленова А.С. у відпустці.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцької М.М.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року адміністративну справу № 805/1225/18-а прийнято до провадження судді Толстолуцької М.М.

12 квітня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду позивачем надано заяву про розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Ухвалою від 12 квітня 2018 року, керуючись нормами статей 257-263 КАС України суд задовольнив клопотання позивача та призначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами частини третьої зазначеної статті у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до норм частини третьої статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач в обґрунтування заявленого позову зазначає, що у період з 04.01.2000 по 16.02.2012 вона працювала у Макіївській психіатричній лікарні на посаді, що дає право на призначення пенсії з пільговим обчисленням стажу (у подвійному розмірі), у зв’язку з чим вона звернулась до відповідача із відповідною заявою та необхідними документами для призначення пенсії за вислугу років. Проте, рішенням відповідача від 28.12.2017 року їй відмовлено у призначенні пенсії та зазначено, що на момент звернення спеціальний стаж працівника охорони здоров’я складає 16 років 7 місяців 19 днів, що не дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідні періоди її роботи підтверджуються записами в трудовій книжці та згідно діючого законодавства України не встановлено вимогу щодо запису до трудової книжки особливого характеру роботи працівника. Позивач зауважила, що у відповідача немає достатніх підстав для відмови їй у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки підтвердження трудового стажу при наявності відповідних записів у трудовій книжці не є обов’язковим. Окрім того, позивач зазначила, що неможливість надання для перевірки певних документів не є її виною, а тому не може обмежувати її право на пенсійне забезпечення. Тому позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Так, згідно наданого відзиву від 16.03.2018 року вих. № 7729/09, який надійшов на адресу суду засобами електронного зв’язку 16 березня 2018 року відповідач зазначив, що на момент звернення позивача за призначенням пенсії її спеціальний стаж працівника охорони здоров’я складав 16 років 7 місяців 19 днів, що не дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». В стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років не враховано період з 04.01.2000 по 31.12.2000, за 2002 рік, з 01.03.2005 по 15.03.2005, з 21.06.2005 по 31.12.2005, за 2007 рік, з 12.11.2008 по 31.12.2008, з 18.02.2012 по 23.06.2017 років, так як спеціальний стаж не підтверджено даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Як аргумент для відмови у задоволенні позову відповідач також зазначив про відсутність відомостей про наявність спеціального стажу та не надано акредитацію санаторія профілакторію Макіївського ПАТ «Ясинівський коксохімічний завод», як такого, що відноситься до установ охорони здоров’я.

Окрім того, відповідач зазначив, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщую на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального стахування.

У наданих на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року про витребування доказів письмових поясненнях відповідач зазначив аналогічні обґрунтування, викладені у його відзиві /арк. справи 68-70/.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 є особою, яка претендує на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е» статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (надалі – Закон № 1788-XII).

Відповідач – Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (код ЄДРПОУ 41250795) є суб’єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Як встановлено судом та не спростовується сторонами по справі, позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII

Рішенням голови з припинення Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 28 грудня 2017 року № 199 (вих. № 33072/03) позивачу відмовлено у призначенні пенсії згідно пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII у зв’язку з відсутністю необхідного спеціального стажу. Одночасно, позивачу повідомлено, що право на пенсію вона отримає після досягнення пенсійного віку – 60 років та наявності страхового стажу 35 років /арк. справи 26-27/.

Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії АЕ № 147060 вбачається, що позивача 04.01.2000 року на підставі наказу № 1-к від 04.01.2000 року (запис № 6) прийнято за переведенням на посаду медсестри процедурної в 4 відділення Макіївської психіатричної лікарні № 1. Згідно запису трудової книжки № 9 вбачається, що позивача згідно наказу від 16.02.2012 року № 137к звільнено за власним бажанням відповідно до положень статті 38 Кодексу законів про працю України /арк. справи 19/.

Відповідно до запису трудової книжки № 10 позивача згідно наказу від 17.02.2012 року прийнято сестрою медичною (черговою) комплексу санаторія профілакторію Публічного акціонерного товариства «Ясинівський коксохімічний завод» та 23.06.2017 року – звільнено на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (запис № 11) /арк. справи 19-20/.

Згідно ліцензії Міністерства охорони здоров’я України від 16 листопада 2010 року Серія АВ № 567488 Публічне акціонерне товариство «Ясинівський коксохімічний завод» (ідентифікаційний код юридичної особи 00191035) здійснює медичну практику за спеціальностями, визначеними у ліцензії /арк. справи 21/.

Відповідно до даних з офіційного веб-сайту Міністерства охорони здоров’я України зазначена ліцензія є чинною, Публічне акціонерне товариство «Ясинівський коксохімічний завод» здійснює медичну практику за спеціальністю: рентгенологія, стоматологія, хірургія, терапевтична стоматологія, хірургічна стоматологія, ультразвукова діагностика, фізіотерапія, функціональна діагностика, організація і управління охороною здоров'я, кардіологія, лікувальна фізкультура.

Суд зауважує, що зазначена ліцензія разом з іншими документами була надана позивачем пенсійному органу для призначення пенсії.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (Форма ОК-5) підтверджується нарахування заробітку та сплату страхових внесків за позивача підприємством-страхувальником:

Комунальна установа «Психіатрична лікарня № 1 м. Макіївка» (код ЄДРПОУ 01990944):

- у 2000 році за період січень-квітень, червень-вересень та грудень;

- у 2001 році – з січня по грудень;

- у 2002 році – з січня по грудень;

- у 2003 році – з січня по грудень;

- у 2004 році – з січня по жовтень;

- у 2005 році (за кодом типу ставки 17) – з березня по грудень, за кодом типу ставки 1 – березні;

- у 2006 році – з січня по грудень;

- за 2007 рік відомості щодо зазначеного підприємства-страхувальника відсутні;

- у 2008 році – з січня по грудень;

- у 2009 році – з січня по грудень;

- у 2010 році – з січня по грудень;

- у 2011 році – з січня по грудень;

- у 2012 році – за січень та лютий.

Публічне акціонерне товариство «Ясинівський коксохімічний завод» (код ЄДРПОУ 00191035):

- у 2012 році – з лютого по грудень;

- у 2013 році – з січня по серпень та з вересня по грудень;

- у 2014 році – з січня по грудень;

- у 2015 році – з січня по грудень;

- у 2016 році – з січня по грудень;

- у 2017 році – за січень та лютий /арк. справи 22-24/.

У рішенні управління про відмову в призначенні пенсії пенсійний орган зазначив, що згідно запису в трудовій книжці заявниця (позивач) працювала в Макіївській психіатричній лікарні з 04.01.2000 по 16.02.2012 роки на посаді медичної сестри. Згідно із Законом України «Про внесення змін до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 10.07.2003 року 1110-ІУ» час роботи, зокрема в інфекційних закладах та психіатричних закладах охорони здоров’я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Період перебування у частковій оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку і в додатковій відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею 6 років зараховується до стажу роботи за вислугу років в одинарному розмірі. Відповідно даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування за період роботи в Макіївській психіатричній лікарні, страхові внески сплачеш 29 лютого 2012 року, відомості про наявність спеціального стажу з 04.01.2000р. 31.12.2000р., за 2002р., з 01.03.2005р. по 15.03.2005р.,з 21.06.2005 по 31.12.2005р., за 2001 12.11.2008 по 31.12.2008 відсутні.

Відповідно трудової книжки з 18.02.2012р. по 23.06.2017р. позивач працювала сестрою медичною (черговою) комплексу санаторія профілакторію Макіївського ПАТ Ясинівського коксохімічного заводу». Згідно листа № 3-5/17 від 13.05.2017 року голови правління ПАТ «ЯКХЗ» ОСОБА_2, виробничі активи ПАТ «Ясинівський коксохімічний завод» розташовані на тимчасово неконтрольованій території та внаслідок дій групи невстановлених осіб, які висувають вимоги про перереєстрацію Товариства у м. Макіївка, Донецької області тимчасово неконтрольованій території України, проведення невстановленими особами опису та інвентаризації майна - органи управління, призначені у порядку встановленому законодавством України, з 17.03.2017 року, втратили контроль над діяльністю ПАТ «ЯКХЗ».

Окрім того, як на підставу для відмови у призначенні пенсії у даному рішенні зазначено про відсутність спеціального стажу та не надано акредитацію санаторія профілакторію Макіївського ПАТ «Ясинівського коксохімічного заводу», який відноситься до установи охорони здоров’я.

На підставі зазначеного, відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.

Отже, предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для зарахування періодів роботи позивача до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за наявними записами трудової книжки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з абзацом 2 частини 16 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з положеннями статті 52 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців (абз.1, 2).

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено Постановою Кабінет міністрів України від 04.11.1993 року № 909 з наступними змінами.

У розділі 2 вказаного Переліку «Охорона здоров'я» передбачено посади «лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад)» у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги.

Відповідно до примітки 2 вказаного Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Суд зауважує, що зі змісту рішення про відмову у призначенні пенсії та наданого відзиву відповідача вбачається, що пенсійним органом не ставиться під сумнів віднесення посади та місця праці позивача до таких, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, а наявність у позивача стажу роботи достатнього для призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до статті 60 Закону № 1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно з статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, положення якої кореспондують із статтею 48 Кодексу законів про працю України, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться (ч.2 та 4 ст.48 Кодексу законів про працю України).

Як встановлено судом раніше, спірні періоди роботи позивача підтверджуються записами трудової книжки позивача, які є розбірливими та мають усі необхідні реквізити, що також не заперечувалось відповідачем.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З набранням чинності Закону № 1058-IV (з 1 січня 2004 року) для призначення пенсії обчислюється страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону №1058-IV).

Відповідно до абзацу 5 частини 3 та частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відтак, трудовий стаж - це періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці, та який до 1 січня 2004 року зараховується як страховий стаж, а в подальшому - за умови сплати страхових внесків в сумі, не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

При обчисленні ж спеціального стажу, який є підставою для призначення пенсії за вислугу років, стаж роботи за період роботи як до, так і після 1 січня 2004 року зараховується у подвійному розмірі.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що право на пенсію за вислугу років законодавець обумовив наявністю спеціального стажу роботи на посадах та в закладах, перелік яких затверджено Кабінетом Міністрів України. Спеціальний стаж роботи позивача підтверджений трудовою книжкою.

За таких обставин, суд доходить висновку, що повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, у зв’язку з не врахуванням періодів роботи позивача до спеціального стажу відповідач діяв необґрунтовано.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб’єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Як встановлено судом раніше, відповідачем було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу (від 28.12.2017 року № 199). Отже, суд вважає за необхідне, з метою повного захисту прав і інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та скасувати зазначене рішення відповідача.

За таких обставин, враховуючи положення частини другої статті 9 КАС України та статті 13 Конвенції суд вважає за необхідне здійснити захист прав позивача, шляхом визнання протиправними дій відповідача, скасування прийнятого рішення та зобов’язання здійснити повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні (стаття 245 КАС України).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 704,80 грн. до ухвалення судового рішення .

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1, 87500, РНОКПП НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (юридична адреса: вул. Зелінського, 27А, м. Маріуполь, Донецька область, 87548, код ЄДРПОУ 41250795) про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років як працівнику здоров’я ОСОБА_1.

Скасувати рішення Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 28 грудня 2017 року № 199 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1.

Зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (юридична адреса: вул. Зелінського, 27А, м. Маріуполь, Донецька область, 87548, код ЄДРПОУ 41250795) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок на користь Державного бюджету України.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 14 травня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Толстолуцька М.М.