Справа № 741/1375/17 Провадження № 22-ц/795/370/2018

Головуючий у I інстанції - Киреєв О. В. Доповідач - Скрипка А. А.

Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року

м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Скрипки А.А.

суддів: Лакізи Г.П., Харечко Л.К.

секретар: Поклад Д.В.

за участі: представників відповідача - Ями С.С., Трутня М.М., позивача ОСОБА_4, його представника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради Чернігівської області на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради Чернігівської області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи вимоги заявленого позову тим, що з 01.09.2013 року він працював директором Носівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2. 04.07.2017 року позивачу було вручено лист відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради Чернігівської області без зазначення дати та номера, яким ОСОБА_4 було попереджено про зміну умов праці, а саме, про застосування контрактної форми трудового договору. 30.08.2017 року позивач відмовився від переведення на контрактну форму трудового договору, із письмовим викладенням неправомірності дій роботодавця. Наказом відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради Чернігівської області № 42-к від 04.09.2017 року позивача було ''звільнено з посади директора Носівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2, з 05.09.2017 року у зв'язку з відмовою від продовження роботи зі зміною істотних умов праці- застосування контрактної форми трудового договору відповідно до п.6 ст.36,44 КЗпП України''. У заявленому позові ОСОБА_4 зазначає, що його звільнення є неправомірним та таким, що суперечить вимогам законодавства України. У вимогах заявленого позову ОСОБА_4 просив суд: визнати незаконним і скасувати наказ відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради Чернігівської області № 42-к від 04.09.2017 року ''Про звільнення з посади директора Носівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 ОСОБА_4.''; поновити його на посаді директора Носівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 Носівської міської ради Чернігівської області; стягнути з відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради Чернігівської області середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 17.01.2018 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Суд визнав незаконним і скасував наказ відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради Чернігівської області №42-к від 04.09.2017 року "Про звільнення з посади директора Носівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 ОСОБА_4.". Судом поновлено ОСОБА_4 на посаді директора Носівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Носівської міської ради Чернігівської області з 05.09.2017 року. Стягнуто з відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.09.2017 року по 17.01.2018 року в сумі 32 501 грн. 76 коп., з відрахуванням податків та обов'язкових платежів. Стягнуто з відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради Чернігівської області на користь держави судовий збір в сумі 1 920 грн. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді директора Носівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Носівської міської ради Чернігівської області і стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради Чернігівської області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 Доводи апеляційної скарги, з посиланням на: статтю 59 Закону України "Про місцеве самоврядування"; Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 року №778; статтю 54 Закону України "Про освіту" зазначають, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню, оскільки звільнення ОСОБА_4 було проведено відповідно до чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги вказують, що міська рада, як власник комунального закладу, має право на визначення форми та умов договору із керівником цього закладу, в тому числі, і шляхом укладання контракту. Доводи апеляційної скарги стверджують, що 09.02.2017 року на третій сесії сьомого скликання Носівської міської ради було ухвалено рішення про зміну власника об'єкта комунального майна Носівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, з Носівської районної ради Чернігівської області на Носівську міську раду, тобто, школа перейшла у власність міської ради. Також вказаним рішенням було затверджено найменування закладу - Носівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Носівської міської ради Чернігівської області. Доводи апеляційної скарги зазначають, що рішенням сесії Носівської міської ради від 06.06.2017 року була затверджена нова редакція статуту ЗОШ №2, якою передбачено, що безпосереднє керівництво роботою загальноосвітнього навчального закладу здійснює директор школи, який призначається і звільняється з посади керівника за конкурсним відбором шляхом укладення контракту. Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради Чернігівської області у доводах апеляційної скарги вказує, що відповідно до Положення про порядок призначення та звільнення з посад керівників підприємств, установ, організацій, що належать до комунальної власності Носівської територіальної громади, затвердженого рішенням двадцять другої сесії сьомого скликання 19.05.2017 року, керівники шкіл призначаються на посади за контрактом за результатами конкурсного відбору. При цьому трудові відносини із керівниками шкіл, призначеними на посади до прийняття вказаного Положення, продовжуються шляхом укладання контракту. Доводи апеляційної скарги зазначають, що Положення про порядок призначення та звільнення з посад керівників підприємств, установ, організацій, що належать до комунальної власності Носівської територіальної громади, було розроблено міською радою на підставі: постанови Кабінету Міністрів України №827 від 13.10.2015 року "Про затвердження Порядку призначення на посаду керівників загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності ", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні '', КЗпП України, ГК України, постанови Кабінету Міністрів України №170 від 19.03.1994 року "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору", постанови Кабінету Міністрів України №859 від 19.05.1999 року "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності та об'єднань державних підприємств", Положення про загальноосвітній державний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №778 від 27.08.2010 року. Доводи апеляційної скарги при цьому стверджують, що Положення про порядок призначення та звільнення з посад керівників підприємств, установ, організацій, що належать до комунальної власності Носівської територіальної громади, є чинним, і за даних обставин підлягає обов'язковому виконанню. Доводи апеляційної скарги вказують, що з врахуванням роз'яснень, викладених у п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції при розгляді даного спору по суті не прийнято до уваги, що у разі стягнення оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю,вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей період.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення у зв'язку з її безпідставністю та залишити без змін обґрунтоване і вірне по суті рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача- Яма С.С., Трутень М.М. підтримали доводи та вимоги поданої апеляційної скарги. Після проголошеної судом перерви у розгляді даної справи представники відповідача, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи (а.с.173,177), у судове засідання не з'явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 просили залишити без задоволення апеляційну скаргу у зв'язку із її безпідставністю та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 17.01.2018 року.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 375 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції,- залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що наказом №71-к від 30.08. 2013 року ОСОБА_4 було призначено на посаду директора Носівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 з 01.09.2013 року (а.с.5-6).

04.07.2017 року ОСОБА_4 було ознайомлено із попередженням про зміну істотних умов праці, а саме, про застосування контрактної форми трудового договору по закінченню двох місяців з моменту вручення йому вказаного попередження (а.с.7).

30.08.2017 року ОСОБА_4 на ім'я начальника відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради було подано заяву, в якій позивач повідомив про свою відмову від підписання запропонованого йому контракту (а.с.8-9).

Наказом відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради № 42-к від 04.09. 2017 року ОСОБА_4 було звільнено з посади директора Носівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 з 05.09.2017 року, у зв'язку з відмовою від продовження роботи зі зміною істотних умов праці- застосування контрактної форми трудового договору відповідно до п.6 ст.36,44 КЗпП України (а.с.25).

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції, при вирішенні даного спору по суті суд першої інстанції виходив з того, що застосування контракту визначається законами України. В тому числі, застосування контрактної форми трудового договору в галузі освіти до 28.09.2017 року визначав Закон України ''Про освіту'' від 23.05.1991 року № 1060-ХІІ, який втратив чинність у зв'язку з прийняттям Закону України ''Про освіту'' від 05.09.2017 року № 2145-VIII. Виходячи із системного аналізу приписів ч.2 статті 19 Конституції України, ч.1, ч.3 статті 21 КЗпП України, ч.2, ч.3, ч.4 статті 20, ч.3 статті 54 Закону України ''Про освіту''(у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), а також приймаючи до уваги Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 року №12-рп/98, справа №17/81-97, №1-1/98, з врахуванням фактичних обставин справи, суд прийшов до висновку, що укладення з позивачем трудового договору у формі контракту на час дії спірних правовідносин не було обов'язковим. Також суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні, що Положення про порядок призначення та звільнення з посад керівників підприємств, установ, організацій, що належать до комунальної власності Носівської територіальної громади, яке було затверджено 19.05.2017 року рішенням двадцять другої сесії сьомого скликання Носівської міської ради Чернігівської області (а.с.62-67), не може бути підставою на час виникнення спірних правовідносин переведення позивача на контрактну форму трудового договору. Оскільки застосування контрактної форми трудового договору у вказаний хронологічний період не узгоджується із положеннями ч.4 статті 20 Закону України ''Про освіту'' (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Задовольняючи вимоги заявленого позову, з посиланням на положення статті 9 КЗпП України, суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні, що укладення строкового контракту з позивачем суттєво погіршило б його правове становище порівняно із законодавством, яке регулювало спірні правовідносини у вказаний хронологічний період. Приймаючи до уваги положення ч.1, ч.2 статті 235 КЗпП України, суд першої інстанції оскаржуваним рішенням поновив ОСОБА_4 на посаді директора Носівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Носівської міської ради Чернігівської області з 05.09.2017 року. З відповідача на користь позивача рішенням суду стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.09.2017 року по 17.01. 2018 року в сумі 32 501 грн. 76 коп., з відрахуванням податків та обов'язкових платежів. Відповідно до статті 141 ЦПК України судом першої інстанції проведено розподіл судових витрат.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків оскаржуваного рішення суду першої інстанції фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставою для скасування рішення суду від 17.01.2018 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Доводи апеляційної скарги вказують, що Положенням про порядок призначення та звільнення з посад керівників підприємств, установ, організацій, що належать до комунальної власності Носівської територіальної громади, яке було затверджено 19.05.2017 року рішенням двадцять другої сесії сьомого скликання Носівської міської ради Чернігівської області, передбачено, що керівники шкіл призначаються на посаду за контрактом за результатами конкурсного відбору. За даних обставин доводи апеляційної скарги стверджують, що позивача було звільнено з роботи на законних підставах, оскільки він відмовився від підписання контракту. Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки застосування контрактної форми трудового договору у хронологічний період, про який йдеться мова у даній справі, не узгоджується із положеннями ч.4 статті 20 Закону України ''Про освіту'' (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин). При цьому необхідно зазначити, що застосування контрактної форми трудового договору в галузі освіти до 28.09.2017 року визначав Закон України ''Про освіту'' від 23.05.1991 року № 1060-ХІІ, який втратив чинність у зв'язку з прийняттям Закону України ''Про освіту'' від 05.09.2017 року № 2145-VIII. Виходячи із положень статті 20 Закону України ''Про освіту'' від 23.05.1991 року № 1060-ХІІ, який втратив чинність, але діяв на час виникнення спірних правовідносин, законодавством про освіту (станом до 28.09.2017 року) була визначена сфера обов'язкового застосування контракту лише для керівників навчальних закладів, що є загальнодержавною власністю. Необхідно зазначити, що Носівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 є власністю Носівської територіальної громади. За даних обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції відносно того, що укладення контракту з педагогічним працівником, директором загальноосвітнього навчального закладу (станом до 28.09.2017 року) було можливим за наявності його згоди, відповідно до статті 21 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції при розгляді даного спору по суті необґрунтовано не прийняв до уваги постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03.02.2016 року, прийняту судом у іншій цивільній справі (а.с.70-75), на яку посилався відповідач, заперечуючи проти вимог заявленого позову. Апеляційний суд вважає, що в силу приписів ч.4 статті 82 ЦПК України, яка регламентує підстави звільнення від доказування, вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 17.01.2018 року.

Доводи апеляційної скарги стверджують, що ОСОБА_4 з 06.09.2017 року був зареєстрований, як безробітний у Носівському районному центрі зайнятості, у зв'язку з чим отримував допомогу по безробіттю, сума якої за період з 06.09.2017 року по 04.01.2018 року становить 15 039 грн. 36 коп., проте, вказана сума грошових коштів не зарахована судом до розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. На думку апеляційного суду, вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з наступних підстав. В ході судового розгляду даної справи судом першої інстанції було встановлено, що позивач з 06.09.2017 року був зареєстрований, як безробітний у Носівському районному центрі зайнятості, у зв'язку з чим отримував допомогу по безробіттю, сума якої за період з 06.09.2017 року по 04.01.2018 року становить 15 039 грн. 36 коп. Виходячи із положень частини 1 статті 34, частини 4 статті 35 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття'', суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у оскаржуваному рішенні про відсутність підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на суму отриманої позивачем допомоги по безробіттю. Оскільки відповідно до вказаних приписів норм закону, обов'язок по відшкодуванню виплаченої допомоги по безробіттю в разі поновлення на посаді особи, яка отримувала допомогу по безробіттю, покладається на роботодавця.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Носівської міської ради Чернігівської області залишити без задоволення.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 15.05.2018 року.

Головуючий:

Судді: