КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/10385/17 Суддя першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року, повний текст якого виготовлено 12 лютого 2018 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі - Відповідач, Правобережне ОУПФ) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправною відмову Правобережного ОУПФ у наданні ОСОБА_1 довідки за формою ОК-5 згідно заяви від 21.03.2017 року;

- зобов'язати Відповідача видати довідку за формою ОК-5, направивши її засобами поштового зв'язку на адресу Позивача відповідно до заяви від 21.03.2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2018 року позов задоволено частково - зобов'язано Правобережне ОУПФ видати довідку за формою ОК-5 засобами поштового зв'язку на адресу ОСОБА_1 відповідно до заяви від 21.03.2017 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки приписами чинного законодавства прямо передбачено особисте звернення до органів Пенсійного фонду України для отримання запитуваних ОСОБА_1 відомостей, підстави стверджувати про протиправність дій Відповідача щодо ненадання інформації на направлений поштою запит Позивача відсутні.

Зобов'язуючи Відповідача направити Позивачу довідку за формою ОК-5 засобами поштового зв'язку, суд виходив з того, що такий спосіб захисту прав ОСОБА_1 є найбільш ефективним.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати частково рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. При цьому наголошував на неврахуванні судом, що Відповідач посилався на неможливість ідентифікації особи у заяві від 21.03.2017 року, однак самостійно надав у відповіді на неї певні відомості щодо ОСОБА_1, які відносить до конфіденційних. Крім того, звертав увагу судової колегії, що жодним нормативно-правовим актом, окрім Положення про Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування, не передбачено, що отримання інформації з Державного реєстру повинно здійснюватися виключно за наслідками особистого звернення особи, а доводи Правобережного ОУПФ щодо неможливості ідентифікації особи у випадку подання заяви засобами поштового зв'язку не можуть обмежувати право особи на інформацію.

Після усунення визначених в ухвалі від 26.03.2018 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.05.2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Правобережне ОУПФ, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог з підстав дотримання Відповідачем вимог Положення про Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо особистого звернення громадянина для отримання відомостей з Державного реєстру, наголошувало на безпідставності задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Правобережного ОУПФ видати ОСОБА_1 довідку за формою ОК-5 засобами поштового зв'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2018 року в частині задоволення позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, адже ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018 року апеляційну скаргу Правобережного ОУПФ було повернуто, судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1

У судовому засіданні Апелянт доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив її вимоги задовольнити повністю.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове зсідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення Позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 21.03.2017 року засобами поштового зв'язку направив на адресу Правобережного ОУПФ заяву, в якій просив надати інформацію у вигляді довідки про те, чи сплачувалися за Позивача, працівника Консорціуму «Військово-будівельна індустрія», за період з квітня 2016 року по останній звітний місяць 2017 року обов'язкові платежі до державного бюджету, а саме єдиний соціальний внесок, податок на прибуток фізичної особи та військовий збір; у випадку неможливості надати довідку ОК-5 або ОК-7 надати відповідне нормативно-правове обґрунтування відмови (а.с. 11-12). До вказаної заяви Позивачем було додано, зокрема, копії паспорту ОСОБА_1 та картки фізичної особи-платника податків (а.с. 9-10).

Листом від 29.03.2017 року №19630/11 Правобережне ОУПФ з посиланням на приписи ст. 17 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п. 3.3 розділу ІІІ Положення про Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року №22-1 та п. 3 розділу ІІІ Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року №10-1, повідомило про необхідність особистого звернення для отримання запитуваної інформації (а.с. 13). Крім того, у даному листі зазначено, що станом на 23.03.2017 року єдиний внесок страхувальником Консорціумом «Військово-будівельна індустрія» за період з квітня 2016 року по лютий 2017 року не сплачено, а для отримання інформації щодо сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору необхідно звернутися до органу ДФС України за місцем реєстрації платника податків.

За наслідками адміністративного оскарження протиправної, на переконання Позивача, відмови Правобережного ОУПФ у наданні інформації, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 17.05.2017 року №11117/07 (а.с. 18-20) та оформленим листом від 17.07.2017 року №8077/Б-11 рішенням Пенсійного фонду України відмовлено у задоволено скарг ОСОБА_1 від 10.05.2017 року (а.с. 14-16) та від 06.06.2017 року (а.с. 21-24).

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 19 Конституції України, ст. ст. 5, 6, 20, 21 Закону України «Про інформацію», ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 21 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ряду приписів Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року №10-1, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій Відповідача, оскільки нормативні підстави для надання інформації з Державного реєстру інакше як за особистим звернення громадянина відсутні.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 20 Закону реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Порядок та строки подання відомостей, зазначених в абзацах першому і другому цієї частини, встановлюються Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійний фонд забезпечують захист інформації Державного реєстру відповідно до законодавства.

При цьому, за правилами ч. 2 ст. 21 Закону захист інформації Державного реєстру забезпечується шляхом: додержання вимог щодо захисту інформації, встановлених відповідно до цього Закону та інших актів законодавства; використання засобів обчислювальної техніки, програмного забезпечення, засобів зв'язку та інших засобів, які відповідають установленим вимогам щодо захисту інформації; здійснення контролю за станом роботи щодо захисту інформації.

Тобто, законодавцем покладено, зокрема, на Пенсійний фонд України обов'язок із забезпечення захисту інформації Державного реєстру відповідно до законодавства, який включає в себе, зокрема, додержання вимог щодо захисту інформації, встановлених відповідно до цього Закону та інших актів законодавства.

Приписи абз. 2 ч. 5, ч. 6 ст. 17 Закону визначають, що інформація з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру надається на запит платників єдиного внеску та/або застрахованих осіб чи уповноважених ними третіх осіб у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Надання доступу до інформації з Державного реєстру здійснюється у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Тобто, гарантуючи надання інформації з реєстру застрахованих осіб на запит платників єдиного внеску та/або застрахованих осіб, законодавець передбачив, що нормативне регулювання порядку реалізації права на отримання таких відомостей здійснюватиметься підзаконним актом Пенсійного фонду України.

Порядок формування реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) з метою забезпечення ведення єдиного обліку застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації, накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб регламентовано затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року №10-1 Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Положення про реєстр).

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Положення про реєстр інформація з реєстру застрахованих осіб використовується з додержанням вимог Закону України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних» виключно для потреб, визначених статтею 17 Закону.

Абзацом 1 пункту 3 розділу ІІІ Положення про реєстр передбачено, що застрахованій особі, яка особисто звернулася до органів Пенсійного фонду України, індивідуальні відомості надаються при пред'явленні паспорта, довідки органу доходів і зборів про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтва про загальнообов'язкове соціальне страхування чи пенсійного посвідчення за місцем проживання.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що з метою забезпечення захисту інформації, яка міститься у реєстрі застрахованих осіб, яка у розумінні положень ч. ч. 1-3 ст. 21 Закону України «Про інформацію» належить до конфіденційної, законодавством передбачено особливий порядок реалізації права особи на її отримання шляхом особистого звернення до органів Пенсійного фонду України із наданням документів, які підтверджують особу. При цьому, на переконання колегії суддів, така особлива форма звернення для отримання інформації жодним чином не обмежує право особи на доступ до неї, водночас підвищує рівень безпеки щодо її збереження та нерозголошення.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав стверджувати, що Відповідачем було протиправно відмовлено Позивачу в отриманні інформації з реєстру застрахованих осіб на підставі поданої засобами поштового зв'язку заяви, про що вірно зазначив суд першої інстанції. Доводів, які б спростували відповідні твердження суду першої інстанції, Апелянтом не наведено.

Крім того, судова колегія вважає безпідставним посилання ОСОБА_1 на те, що, стверджуючи про конфіденційний характер інформації, Правобережне ОУПФ у листі від 29.03.2017 року №19630/11 зазначає про несплату єдиного внеску Консорціумом «Військово-будівельна індустрія» за період з квітня 2016 року по лютий 2017 року, оскільки дані відомості не містять персоніфікованих даних щодо Позивача.

Крім іншого, судом апеляційної інстанції відхиляються твердження Апелянта на порушення органами Пенсійного фонду України порядку розгляду скарг останнього на дії Правобережного ОУПФ, оскільки надання оцінки відповідним обставинам не охоплюється предметом даного спору.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 15» травня 2018 року.