КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 810/3787/16 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Парінова А. Б.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Шиленка М.В., представника третьої особи Захаревської Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Інвест Груп» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення не зазначений, дата складання повного тексту: 16 січня 2018 року) у справі за адміністративним позовом прокурора - заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області до виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради Київської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів товариство з обмеженою відповідальністю «Орлан-Інвест Груп» про визнання протиправними дій та скасування містобудівних умов та обмежень, -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до Київського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області з позовом до виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправними дій відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області щодо видачі 15.07.2016 р. містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 0137-07-2016 за адресою: вул. Чехова, 27, м. Ірпінь, Київська область; скасування містобудівних умов та обмежень від 15.07.2016 р. за № 0137-07-2016 щодо забудови земельної ділянки за адресою: вул. Чехова, 27, м. Ірпінь, Київська область.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на її думку, рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позиція ТОВ «Орлан-Інвест Груп» обґрунтована тим, що позивач жодними належними та допустимими доказами не довів, що цільове призначення спірної земельної ділянки є відмінним від зазначеної на Публічній кадастровій карті України: 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Між тим, апелянт наголошує, що судом першої інстанції взагалі не було надано оцінки даному доказу у мотивувальній частині оскаржуваного рішення всупереч тому, що відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Також апелянт звертає особливу увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що передача спірної земельної ділянки в оренду та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду КП «Ірпіньжитлоінвестбуд» під багатоповерхове житлове будівництво в м. Ірпені, вул. Чехова, 27 відбулися раніше затвердження Генерального плану м. Ірпінь, однак, цій обставині також не було надано оцінки судом першої інстанції.

В апеляційній скарзі третя особа зауважує, що оскаржуване рішення порушує її майнові права, оскільки на виконання договору № 4 від 17.06.2016 р. про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків третя особа (забудовник) прийняла на себе зобов'язання з фінансування будівництва та трудової участі.

У додаткових поясненнях виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, що надійшли до суду 15.05.2018 р. за вх. № 15987, відповідач підтримує апеляційну скаргу, просить рішення Київського окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу в межах встановленого строку до Київського апеляційного адміністративного суду не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ірпінської міської ради Київської області № 2496-36-VI від 06.09.2012 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду КП «Ірпіньжитлоінвестбуд» під багатоповерхове житлове будівництво в м. Ірпінь, вул. Чехова, 27», затверджено КП «Ірпіньжитлоінвестбуд» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5 га по вул. Чехова, 27 в м. Ірпінь та надано КП «Ірпіньжитлоінвестбуд» земельну ділянку, зазначену у п. 1 цього рішення, в оренду строком на 5 років з правом передачі в суборенду без зміни цільового призначення під багатоповерхове житлове будівництво.

Вказана обставина не заперечується сторонами та не підлягає доказуванню в силу вимог ч. 1 ст. 78 КАС України.

Між Ірпінською міською радою (орендодавець) та комунальним підприємством «Ірпіньжитлоінвестбуд» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки по м. Ірпінь (далі - договір оренди), відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення Ірпінської міської ради № 2496-36-VІ від 06.09.2012 р. під багатоповерхове житлове будівництво, яке знаходиться в м. Ірпінь, вул. Чехова, 27 (а. с. 173 - 178 Т. 1).

Відповідно до п. 2 вказаного договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,5000 га, у тому числі: 15000 м² - землі житлової забудови.

Згідно з п. 5 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 2 162 257,52 грн.

Договір укладено на 5 (п'ять) років з 06.09.2012 р. по 06.09.2017 р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 5 договору оренди).

Пунктом 9 договору оренди визначено розмір орендної плати: річна орендна плата на земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Договір зареєстрований у відділі Держкомзему м. Ірпінь, Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.09.2012 р. за № 321090001000046.

06.09.2012 р. Ірпінською міською радою та КП «Ірпіньжитлоінвестбуд» підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого Ірпінська міська рада передала, а КП «Ірпіньжитлоінвестбуд» прийняло в оренду земельну ділянку загальною площею 1,5000 га, надану під багатоповерхове житлове будівництво, яка знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Чехова, 27, згідно рішення Ірпінської міської ради № 2496-36-VІ від 06.09.2012 р. (а. с. 179 Т. 1).

За вказаним договором, в оренду передано земельну ділянку за кадастровим номером 3210900000:01:066:0013, який було сформовано 19.09.2012 р., що вбачається з кадастрового плану земельної ділянки (а. с. 184 Т. 1).

Рішенням Ірпінської міської ради Київської області № 2497-36-VІ від 06.09.2012 р. «Про надання дозволу КП «Ірпіньжитлоінвестбуд» на передачу земельної ділянки в суборенду ПП «Білдгрупменеджмент» під багатоповерхове житлове будівництво» надано дозвіл КП «Ірпіньжитлоінвестбуд» на передачу в суборенду ПП «Білдгрупменеджмент» земельну ділянку площею 1,500 га, що розташована в м. Ірпінь, вул. Чехова, 27 строком на 5 років без зміни її цільового призначення.

В подальшому, 25.10.2012 р. між комунальним підприємством «Ірпіньжитлоінвестбуд» (орендар) та приватним підприємством «Білдгрупменеджмент» (суборендар) було укладено договір суборенди земельної ділянки, який зареєстрований у відділі Держкомзему м. Ірпінь Київської області 25.10.2012 р. за № 3210900000010660013401.

Вказані обставини також не заперечуються сторонами по справі та вважаються колегією суддів такими, що не підлягають доказуванню.

17.06.2016 р. між третьою особою та ПП «Білдгрупменеджмент» укладено договір № 4 про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків (а. с. 221 - 226 Т. 1).

Предметом даного договору є об'єднання вкладів без створення юридичної особи з метою спільної діяльності у будівництві багатоповерхових житлових будинків.

15.07.2016 р. виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області було видано містобудівні умови та обмеження № 0137-07-2016 на виконання рішенням виконавчого комітету №125/19 від 19.05.2015 р. (а. с. 33, 38 - 40 Т. 1).

У п. 7 містобудівних умов і обмежень (далі - МУО) зазначено цільове призначення земельної ділянки як багатоповерхове житлове будівництво.

В п. 8 МУО видавником здійснено посилання на містобудівну документацію на місцевому рівні: Генеральний план м. Ірпінь, затверджений рішенням Ірпінської міської ради № 2639-39-VІ від 20.12.2012 р.; План зонування території м. Ірпінь, затверджений рішенням Ірпінської міської ради № 3260-45-VІ від 27.06.2013 р., рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 125/19 від 19.05.2015 р.

Пунктом 9 МУО визначено функціональне призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

В той же час, позиція позивача обґрунтована невідповідністю містобудівних умов та обмежень Генеральному плану м. Ірпінь, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради № 2639-39-VІ від 20.12.2012 р., та Плану зонування території м. Ірпінь, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради № 3260-45- VІ від 27.06.2013 р.

Згідно викопіювань із вказаних документів земельна ділянка знаходиться в зоні 57 - території медичних центрів, Г-5п - перспективна лікувальна зона.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038), в редакції, що була чинною станом на дату видачі містобудівних умов і обмежень, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно ч. 4 ст. 26 Закону № 3038 право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

У відповідності до ст. 29 Закону № 3038 основними складовими вихідних даних є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування (ч. 1).

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі (ч. 3).

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (ч. 4).

Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (ч. 5).

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.

Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника (ч. 8).

Згідно з п. 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України № 109 від 07 липня 2011 року, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 109), розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 109 містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

Пунктом 1.6 Порядку № 109 передбачено, що містобудівні умови та обмеження, видані до набрання чинності цим Порядком, можуть бути приведені у відповідність (при відхиленні від прийнятої містобудівної документації) у частині визначення максимально допустимих (граничних) техніко-економічних показників об'єкта будівництва (у разі необхідності).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що наміри забудови, зазначені у спірних МУО, не відповідають генеральному плану та плану зонування територій, що стало єдиною підставою для задоволення позову.

В той же час, судом першої інстанції не було надано оцінки волевиявленню територіальної громади на будівництво на спірній земельній ділянці багатоквартирних житлових будинків, що передувало прийняттю вищевказаної містобудівної документації.

Так колегією суддів було встановлено, що передача земельної ділянки в оренду для багатоповерхового житлового будівництва фактично відбулася 06.09.2012 р.

Натомість, Генеральний план м. Ірпінь та План зонування території м. Ірпінь, затверджені рішеннями Ірпінської міської ради № 2639-39-VІ від 20.12.2012 р. та № 3260-45- VІ від 27.06.2013 р. відповідно, тобто після передачі спірної земельної ділянки в оренду для зазначеної мети.

Згідно вказаної містобудівної документації спірна земельна ділянка знаходиться в зоні 57 - території медичних центрів, Г-5п - перспективна лікувальна зона (громадська зона).

У відповідності до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Як вбачається колегією суддів з відомостей Публічної кадастрової карти України, цільовим призначенням земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:066:0013 площею 1,5 га є будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 р. № 548, відноситься до земель житлової та громадської забудови, тобто відповідає п. «б» ст. 19 ЗК України.

Згідно матеріалів справи до вказаного цільового призначення земельна ділянка була віднесена з моменту формування кадастрового номеру, тобто з 19.09.2012 р.

У відповідності до ст. 36 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 р. № 3613-VI на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про, в тому числі, цільове призначення земельних ділянок (п. «г» ч. 1).

У відповідності до ч. 1 ст. 20 вказаного Закону відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Крім того, вказане цільове призначення земельної ділянки підтверджується довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями № 3183/184-17, виданою 08.12.2017 р. Міськрайонним управлінням у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені ГУ Держгеокадастру у Київській області (а. с. 30 Т. 2).

За таких обставин колегія суддів вважає ці дані такими, що підтверджені достовірними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 74, 75 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що до затвердження Генерального плану м. Ірпінь та Плану зонування території м. Ірпінь надана у користування земельна ділянка відповідала цільовому призначенню та не суперечила функціональному призначенню у зв'язку з відсутністю плану зонування.

В свою чергу, в матеріалах справи міститься лист головного інженера Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО «Укрдержліспроект» від 13.11.2015 р. № 717, в якому зазначено, що відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2004 року земельна ділянка накладається на землі Ірпінської лісової дачі (а. с. 208 - 209 Т. 1).

У відповідності до частин 2, 3 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В той же час, позивач не обґрунтовує протиправність містобудівних умов та обмежень будь - якими іншими доводами, крім невідповідності містобудівній документації. Вказаний лист наданий позивачем в якості доказу оскарження в судовому порядку рішення Ірпінської міської ради № 2496-36-VІ від 06.09.2012 р., відтак, колегією суддів не досліджується як такий, що не входить до предмету доказування у даній справі.

Частиною 3 ст. 24 Закону № 3038 у редакції, що була чинною на момент передачі земельної ділянки в оренду для будівництва багатоквартирного житлового будинку (06.09.2012 р.), було передбачено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Однак, вказана норма набула чинності з 1 січня 2013 року відповідно до п.п. 1 п. 1 Р. V «Прикінцеві положення» цього Закону та її дія на підставі Закону № 606-VII від 19.09.2013 р. до 1 січня 2015 року не поширювалась на території, де відповідно до цього Закону не були затверджені плани зонування або детальні плани територій.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону № 3038 містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

В свою чергу, відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

У справі, що розглядається, зміна (встановлення) функціонального призначення зони забудови відбулася після набуття орендарем права на використання спірної земельної ділянки у відповідності до її цільового призначення, що свідчить про добросовісність такого орендаря.

Таким чином, на думку колегії суддів, право заінтересованої особи на забудову, і як наслідок, отримання містобудівних умов та обмежень, виникло з моменту фактичного отримання земельної ділянки у оренду для будівництва, тобто з 06.09.2012 р.

У відповідності до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В свою чергу, відповідно до п. 2 ст. 1 Закону № 3038 генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

В той же час, у відповідності до п. 9 ст. 1 Закону № 3038 план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Колегія суддів зауважує, що у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 18 Закону № 3038 зонування території здійснюється з урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території.

Як свідчать матеріали справи, при затвердженні рішенням Ірпінської міської ради № 3260-45-VІ від 27.06.2013 р. Плану зонування території м. Ірпінь рішення Ірпінської міської ради від 06.09.2012 р. № 2496-36-VI враховане не було.

Окремо оцінка вказаній обставині колегією суддів не надається, оскільки не входить до предмету доказування.

Однак, зважаючи на те, що чинне на момент виникнення у КП «Ірпіньжитлоінвестбуд» та ПП «Білдгрупменеджмент» права на забудову земельної ділянки законодавство дозволяло передавати у користування, в тому числі для забудови, земельні ділянки без наявної містобудівної документації на місцевому рівні, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості подальшої реалізації такого права внаслідок змін у законодавстві чи актах місцевого значення.

Така позиція суду апеляційної інстанції сформована, в тому числі, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, в якому, зокрема, КС України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

У світлі конституційної гарантії стабільності суспільних відносин колегія суддів звертає також увагу на доводи апелянта про те, що дана судова справа стосується його майнового інтересу.

Джерелом виникнення спору у цій справі є непослідовність рішень представницького органу територіальної громади щодо розміщення на одній і тій самій земельній ділянці об'єктів забудови.

Так спочатку Ірпінська міська рада на підставі чинного на той момент законодавства передала в оренду земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку, проте, через певний проміжок часу надала перевагу громадській забудові перед житловою, не припиняючи при цьому орендні відносини, не змінюючи цільового призначення земельної ділянки та продовжуючи отримувати орендну плату.

Спірні містобудівні умови та обмеження в період своєї дії дали можливість апелянту розпочати будівництво житлового будинку відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої 26.04.2017 р. за № КС 083171160168.

З наданих апелянтом відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається зареєстровані за третьою особою об'єкти незавершеного будівництва з готовністю 40 %, побудовані на спірній земельній ділянці (а. с. 107 - 110 Т. 2).

Також у відповідності до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так у справі «Серявін та інші проти України» (рішення від 10.02.2010 р., що набуло статусу остаточного 10.05.2011 р. (заява № 4909/04)) ЄСПЛ повторив, що стаття 1 Першого протоколу, по суті, гарантує право власності і містить три окремі норми: перша норма, що сформульована у першому реченні частини першої та має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння своїм майном; друга, що міститься в другому реченні частини першої цієї статті, стосується позбавлення особи її майна і певним чином це обумовлює; третя норма, зазначена в частині другій, стосується, зокрема, права держави регулювати питання користування майном.

Однак ці три норми не можна розглядати як «окремі», тобто не пов'язані між собою: друга і третя норми стосуються певних випадків втручання у право на мирне володіння майном і, отже, мають тлумачитись у світлі загального принципу, проголошеного першою нормою.

Будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване в інших законах, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб ствердження про порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Тобто, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим під час судового розгляду.

Таким чином, підставами для визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

При цьому, обов'язковою умовою визнання протиправними рішення є наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача (органу, який він представляє) у справі та якщо таке порушення відбулось у сфері публічно-правових відносин.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Вказана правова позиція викладена в ухвалах ВАС України від 14.03.2017 р. у справі № 810/3931/16 та від 27.09.2017 р. у справі № 813/2398/16.

Колегія суддів зауважує, що містобудівні умови та обмеження за своєю юридичною суттю є актами індивідуальної дії та направлені на врегулювання правовідносин, у даному випадку, між третьою особою та спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури згідно з нормами Закону.

У постанові від 15.12.2015 р. (справа № 800/206/15) Верховний Суд України висловив наступну правову позицію: обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Звертаючись з адміністративним позовом, орган прокуратури обґрунтував втручання у майнові права третьої особи та соціально-економічний інтерес територіальної громади статтею 5 Конституції України, відповідно до якої народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Проте, в ході розгляду судової справи позивач не довів, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження суперечать інтересам територіальної громади та їх скасування є необхідним у демократичному суспільстві.

Позивач не надав належних та допустимих доказів відсутності волевиявлення жителів територіальної громади міста Ірпінь під час передачі земельної ділянки в оренду для цілей забудови.

Одночасно, позивачем не було спростовано виникнення майнових інтересів у апелянта та відносин, які доцільно зберегти, так само як і не було доведено, що станом на 2018 рік пріоритетним для жителів територіальної громади залишається потреба у спорудженні на спірній земельній ділянці медичних центрів.

За таких обставин, на думку колегії суддів, задоволення позовних вимог призвело до порушення негативного зобов'язання держави не втручатися у мирне володіння своїм майном як третьою особою, так і жителями територіальної громади, оскільки матеріали справи не свідчать про очевидне порушення інтересів суспільства.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, в тому числі, розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Інвест Груп» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом прокурора - заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області до виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради Київської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів товариство з обмеженою відповідальністю «Орлан-Інвест Груп» про визнання протиправними дій та скасування містобудівних умов та обмежень задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року скасувати.

Позовні вимоги прокурора - заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області залишити без задоволення.

Стягнути з Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в особі прокуратури Київської області (ЄДРПОУ 02909996, місцезнаходження: 01601, місто Київ, Бульвар Лесі Українки, будинок 27/2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Інвест Груп» (ЄДРПОУ 38733894, місцезнаходження: 08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Виговського, будинок 5в) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2643, 00 гривень (дві тисячі шістсот сорок три гривні 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач

О. О. Беспалов

Суддя

О. А. Губська

Суддя

А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 15.05.2018 р.)