Провадження № 33/792/173/18

Справа № 676/6593/17 Головуючий в 1-й інстанції Мантуляк Ю. В.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Бондар В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі: головуючої-судді Бондар В.В., з участю секретаря судового засідання Пелюх О.С., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2018 року,-

В с т а н о в и в :

Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2018 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, не працює,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено штраф в розмірі 10200 грн., що становить шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 352 грн. 40 коп. судового збору.

ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 28 листопада 2017 року о 10 год. 00 хв. в м. Кам'янці-Подільському по вул. Нігинське шосе, 25 керував транспортним засобом - автомобілем «ВАЗ-21011», державний номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (почервоніння обличчя та очей, тремтіння рук, різкий запах алкоголю з порожнини з рота). Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів та в медичному закладі, водій категорично відмовився в присутності свідків. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі, як видно з її змісту, ОСОБА_2, просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі. Вважає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необгрунтованою, суд не дослідив всіх доказів в провадженні, не допитав одного із свідків, хоча таке його клопотання судом першої інстанції було задоволено, провів розгляд справи у відсутність його захисника, хоча той заздалегідь попередив суд про неможливість прибути у судове засідання через зайнятість в іншій справі, чим порушено його право на захист. Вказує, що він відмовився від огляду на стан сп'яніння на місці зупинки, однак від огляду в лікарні не відмовлявся. Звертає увагу апеляційного суду на те, що складення протоколу та встановлення факту перебування в стані сп'яніння відбувалися з порушеннями вимог відповідної Інструкції.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2, та його захисника ОСОБА_3, в підтримання доводів апеляційної скарги, який також просив в разі визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення закрити провадження в справі в зв»язку з закінченням строків накладення стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, дослідивши зібрані по справі докази, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, що суд дійшов безпідставних висновків, що він керував автомобілем з ознаками сп'яніння, не приймаються апеляційним судом до уваги, позаяк такі його твердження суперечать сукупності досліджених судом доказів.

Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення, який 28 листопада 2017 року о 10 год. 25 хв. був складений інспектором СРПП Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області старшим сержантом поліції ОСОБА_5, того ж дня о 10 год. 00 хв. в м. Кам`янці-Подільському, по вул. Нігинське шосе, 25, ОСОБА_2 керував автомобілем марки «ВАЗ-21011», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, із явними ознаками алкогольного сп`яніння (почервоніння обличчя, тремтіння рук та різкий запах алкоголю з порожнини рота), від проходження медичного огляду на стан спяніння з використанням технічного засобу «Драгер 6810», на місці зупинки та в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків (а.с. 1).

В суді першої інстанції ОСОБА_2 суду пояснював, що коли він 28 листопада 2017 року їхав на автомобілі, його зупинив інспектор Клімов М. і одразу почав звинувачувати його у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та пропонувати пройти огляд. Він відмовився проходити на місці зупинки, оскільки «муштук» вже був одягнений на прилад, та він не довіряв працівникам поліції. Поліцейські зупинили двох свідків, однак він не чув, що вони казали та що їм інспектори говорили, так як стояв у стороні. У лікарню йому їхати не пропонували, тому після складення протоколу він сам поїхав до лікарні та здав кров на вміст алкоголю.

Із показань поліцейських Кам`янець-Подільського ВП ГУНП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні місцевого суду вбачається, що після отримання анонімного повідомлення про ймовірне керування водієм автомобіля «Жигулі» транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, ними було зупинено зазначений автомобіль під керуванням ОСОБА_2 Від водія було чути запах спиртного. На місці зупинки в присутності двох свідків водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі, на що водій відмовився. В подальшому відносно водія було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п.п. 2 ч. 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України 9 листопада 2015 року за № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають в стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.

В протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 поліцейський зазначив наявність ознак алкогольного сп`яніння, передбачені п. 3 ч. 1 вищевказаної Інструкції, а саме: почервоніння обличчя, тремтіння рук та різкий запах алкоголю з порожнини рота.

За наведених обставин поліцейський мав підстави вважати, що ОСОБА_2 перебуває з ознаками алкогольного сп`яніння та запропонувати ОСОБА_2 пройти огляд у встановленому законом порядку, апеляційний суд враховує також, що згідно запису, долученого поліцейськими, ОСОБА_2 вказував про вживання ним спиртного напередодні, а протокол був складений зранку - о 10год.45хв.

Ті обставини, що свідок ОСОБА_7 в суді не вказував на якісь ознаки вживання спиртного, про що вказує апелянт, не можуть слугувати підставою для скасування постанови і закриття провадження. При цьому апеляційний суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказувались такі ознаки, був без застережень підписаний апелянтом; свідки до нього близько не підходили. Згідно записів фіксування правопорушення працівниками поліції видно, що апелянт визнавав факт вживання ним спиртних напоїв напередодні, що також підтверджували в суді свідки працівники поліції - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Не спростовує таких висновків суду першої інстанції і довідка медичного закладу щодо результатів токсилогічного дослідження № 1889 від 8 грудня 2017 року, позаяк проведення такого огляду у відсутність поліцейського, за спливом двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП, дає підстави для визнання огляду недійсним.

За повідомленням свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (працівників поліції) ними була отримана інформація про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2 (що згодом знайшло своє підтвердження). Тому підстав вважати, що у працівників поліції не було підстав для зупинки автомобіля та порушено вимоги ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», на чому наполягав апелянт, в апеляційного суду немає.

Із показань свідка ОСОБА_7 в суді першої інстанції видно, що його та ОСОБА_8 (іншого свідка згідно протоколу про адміністративне правопорушення) в день події зупинили працівники поліції та попросили бути свідками при проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння водія «Жигулі». Працівники поліції вказали, що є підозра в тому, що водій автомобіля перебував у стані алкогольного сп'яніння, проте чи перебував водій у стані сп'яніння він сказати не може. Вони із ОСОБА_8 підійшли до автомобіля «Жигулі», водій стояв осторонь, перебував від нього на відстані близько 5 метрів, до них не підходив, поліцейські запропонували водієві пройти огляд на місці на стан алкогольного сп'яніння, водій мовчав і від працівника поліції він почув, що водій відмовився пройти огляд на стан сп'яніння. Протокол заповнювали у його присутності, після чого він його підписав. Вся процедура тривала 40 хвилин. Пустий бланк він не підписував, пояснення також він підписав, але їх не читав.

Апелянт не оспорював присутності іншого свідка, при тому, коли йому пропонували пройти огляд, що також узгоджується з даними відеозапису, долученого до справи. Ті обставини, що інший свідок не був допитаний (за наявності відеозапису та допиту свідка ОСОБА_7, який підтверджував присутність іншого свідка, якого ОСОБА_7 навіть знав), не вказують, що такі обставини дають підстави для скасування постанови суду, на чому наполягав апелянт.

Судом першої інстанції ретельно перевірялось дотримання працівниками поліції порядку проведення огляду на стан сп'яніння, передбаченого ст. 266 КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення в водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858. Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції порушені вимоги цих нормативних актів, є необґрунтованими.

Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються також даними відеозапису, зробленого працівниками поліції на місці зупинки, дослідженого судом першої інстанції, апеляційним судом, з якого видно, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі без обгрунтування причин такої відмови. Тому його твердження в апеляційному суді, що він відмовився від огляду з тих підстав, що поліцейським не довіряв, що не відмовлявся від огляду в медичному закладі, не приймаються до уваги.

Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення керування автомобілем було передано іншій особі - ОСОБА_9, що підтверджував в апеляційному суді ОСОБА_2, обгрунтованих підстав для його допиту в апеляційному суді з цих підстав апелянт та його захисник апеляційному суду не надали.

Твердження апелянта в апеляційному суді, що йому не було відомо, що щодо нього було складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, а він підписував пустий бланк протоколу, тому в протоколі і відсутні будь-які зауваження з приводу змісту протоколу, в тому числі наявності ознак вживання спиртного, не приймаються апеляційним судом до уваги з наступних підстав. З показань свідка ОСОБА_7 видно, що свідок вказував, що він поїхав з іншим свідком з місця зупинки після складення протоколу щодо ОСОБА_2, написання пояснень. Свідок заперечував факт підписання ним пустого бланку протоколу.

ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду підтверджував, що свідки - поняті поїхали раніше нього, тому його твердження, що він підписав пустий бланк протоколу, думаючи, що щодо нього складено протокол за керування автомобілем без посвідчення водія, не приймаються до уваги, зважаючи також, що того ж дня водій через незначний проміжок часу у відсутність працівників поліції самостійно звернувся до медичного закладу з метою огляду на стан сп»яніння, що дає апеляційному суду підстави вважати про його обізнаність про зміст складеного щодо нього протоколу.

Згідно протоколів судових засідань та журналів судових засідань (а.с. 13, 17, 31, 37, 53, 63) захисник був присутній в судових засіданнях 8 грудня 2017 року, 28 грудня 2017 року, 11 січня 2018 року, 22 січня 2018 року, 8 лютого 2018 року, 21 лютого 2018 року, коли судом досліджувались докази, вирішувались заявлені ним клопотання, давав пояснення ОСОБА_2

21 лютого 2018 року при відкладенні судового засідання наступна дата судового засідання (28 лютого 2018 року), коли судом було постановлене судове рішення, була погоджена з усіма учасниками судового розгляду, в тому числі, і з захисником ОСОБА_3 (що підтверджується даними запису фіксування судового засідання технічними засобами). Однак в це судове засідання захисник, участь якого не є обов'язковою в даній справі, не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомляв. ОСОБА_10 висловлював позицію, щоб свідків допитували у його відсутність. Незважаючи на наданий судом додатковий час для з'явлення захисника до суду, останній в судове засідання не з'явився, доказів поважності нез'явлення до суду не надав. За таких обставин закінчення судом розгляду справи у відсутність захисника не дає підстав вважати, що судом було порушено право ОСОБА_2 на захист.

Факт ознайомлення апелянта з правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, підтверджуються підписом апелянта в протоколі (а.с. 1).

При розгляді справи щодо ОСОБА_2 порушень процесуального закону, що могли б стати підставою для скасування постанови суду з наведених апелянтом в апеляційній скарзі та в апеляційному суді мотивів, допущено не було.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, дав вірну оцінку зібраним та дослідженим судом першої інстанції доказам, з якою погоджується апеляційний суд. Тому доводи апеляційної скарги апелянта про те, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях, не відповідають фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження в апеляційному суді. Суд першої інстанції обґрунтовано обрав стягнення в вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, що, на думку суду, є достатнім для виховання особи, що вчинила правопорушення та попередження вчинення нею нових адміністративних правопорушень.

Підстави для скасування постанови суду щодо ОСОБА_2 з закриттям провадження в справі в зв»язку з закінченням строків накладення стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, про що вказував захисник під час апеляційного розгляду, відсутні, позаяк стягнення накладено судом першої інстанції в межах строків накладення стягнення, передбачених

ст. 38 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-

П о с т а н о в и в :

Постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2018 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя (підпис)

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області В.В. Бондар