УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________________________________________________

Справа № 686/23644/17

Провадження № 22-ц/792/689/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І.

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

за участю апелянта ОСОБА_3 та представника Другого ВДВС Джубаби Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/23644/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 23 лютого 2018 року (суддя Приступа Д.І.) у справі за позовом ОСОБА_3 до другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про стягнення матеріального та моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до пункту 8 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Звертаючись до суду із позовною заявою ОСОБА_3 зазначав, що 29.08.2017 року уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону СЗПН 3-го відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» прийнято рішення про відмову в перетині державного кордону України позивачу на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 27.10.2014 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за виконавчим листом №822/3367/13-а, виданим на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду про стягнення з ОСОБА_3 19736, 59 грн. Проте, як вказує позивач, 21.09.2016 року державним виконавцем Другого відділу ДВС м. Хмельницький Мельник О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за вказаним вище виконавчим листом з підстав сплати ним коштів в повному обсязі. ОСОБА_3 зазначає, що бездіяльністю державного виконавця, яка полягала у не направленні, у встановлений законом строк постанови про закінчення виконавчого провадження до органів Державної прикордонної служби України, йому спричинено матеріальна та моральна шкода, оскільки останній з сім'єю мав летіти на відпочинок до Єгипту, проте змушений був повертатися до м. Славута, а тоді до м. Хмельницького для врегулювання питання з виконавчою службою. А оскільки, ОСОБА_3 повертався на власному автомобілі, тому на пальне : бензин та газ ним було витрачено 2839, 95 грн., крім того, позивач був змушений придбати новий авіаквиток до Єгипту вартістю 3885 грн. Зважаючи на викладене, ОСОБА_3 просив суд стягнути на його користь з Другого відділу ДВС м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області 6724, 95 грн. матеріальної шкоди та 50 000 грн. моральної шкоди шляхом списання Головним управлінням Держказначейської служби України у Хмельницькій області вказаних сум з єдиного казначейського рахунку Держбюджету України.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 23 лютого 2018 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку та зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме не дано оцінки правомірності дій державного виконавця, у якого на момент виникнення спірних правовідносин був прямий обов'язок повідомити органи Державної прикордонної служби України про закінчення відносно апелянта виконавчого провадження. Крім того, на думку ОСОБА_3, висновок суду першої інстанції щодо відсутності вини відповідача в заподіянні матеріальної шкоди, а також відсутності безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями державного виконавця та заподіяною шкодою не вмотивований. Тому, апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу Другий відділ ДВС м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції зазначає, що в суді першої інстанції вірно досліджено усі докази, на які посилаються сторони. Відповідач вказує, що ОСОБА_3 в ході розгляду справи в суді першої інстанції змінював пояснення та викривляв факти по суті справи. Крім того, апелянтом не надано доказів щодо порушення судом норм процесуального та матеріального права, а тому ДВС просить відхили апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Представник Другого ВДВС Джубаба Д.О. апеляційну скаргу не визнав та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника апелянта, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасування із ухваленням нового судового рішення, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у державного виконавця не було прямого обов'язку направлення її до органів Державної прикордонної служби України, натомість позичав, знаючи про існування ухвали про його обмеження у праві виїзду за межі України мав право поцікавитися, чи зняті відповідні обмеження після сплати ним заборгованості. А тому відсутні правові підстави для стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Проте з такими висновками суд апеляційної інстанції погодитися не може.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с.8-9) ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 27.10.2014 року встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до виконання ним своїх зобов'язань за виконавчим листом №822/3367/13-а, виданого на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду про стягнення з ОСОБА_3 боргу у загальній сумі 19 736, 59 грн. на користь Служби безпеки України з вилученням паспортного документа для виїзду за кордон.

Відповідно до постанови державного виконавця Другого відділу ДВС м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 21.09.2016 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №882/3367/13-а, виданого 06.11.2013 року Хмельницьким окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь Служби безпеки України витрати пов'язані із його утримання в Національній академії Служби безпеки України в сумі 19736, 59 грн. закінчено (а.с. 10).

29.08.2017 року СЗПН 3-го відіпс відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» капітаном Поворозніком А.В. прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей, що зазначену особу відповідно до ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 27.10.2014 року за цив.спр. №6-686-495-14 тимчасово обмежено у праві виїзду з України (а.с.2).

В силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на день виникнення спірних правовідносин) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 3 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України від 07.02.2014 за № 288/5/102, що діяв на день виникнення спірних правовідносин, особа, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, знімається з контролю ГЦОСІ в разі винесення постанови про: повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), на підставі частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон); закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-6, 8-9, 11-14 частини першої статті 49 Закону; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі належного виконання особою зобов'язань щодо сплати періодичних платежів.

Постанова затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і протягом трьох робочих днів надсилається державним виконавцем до ГЦОСІ.

Встановлено, що постанову про закінчення виконавчого провадження від 21.09.2016 року державний виконавець Джубаба Д.О. направив до Державної прикордонної служби України лише 30.08.2017 року, тобто з порушенням строків, що визначені вказаним вище Порядком (а.с. 11).

Частинами 1 та 4 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

В силу положень абазцу 3 статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV (в редакції на час виникнення спірних відносин) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності на підставі ст.1173 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільно-правового правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст.1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між ними.

Колегія суддів вважає доведеною ту обставину, що бездіяльність державного виконавця, яка виразилася в ненадісланні протягом трьох робочих днів до ГЦОСІ затвердженої начальником відділу постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 21.09.2016 року з примусового виконання виконавчого листа №882/3367/13-а про стягнення із ОСОБА_3 на користь СБУ витрат, пов'язаних із утримання в Національній академії СБУ в сумі 19736, 59 грн. є незаконною.

Із змісту статті 13 ЦПК України вбачається, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що позивачем в порушення вимог ст.ст. 79, 80 ЦПК України не надано допустимих та достатніх доказів понесення саме ним витрат, пов'язаних із придбанням авіаквитка на суму 3885грн. та пального на суму 2839,95грн.

Як вбачається із наданих ОСОБА_3 в суді першої інстанції рахунку фактури №833037 від 30.08.2017 року на суму 3885 грн. та квитанції №0.0.838678081.1 від 30.08.2017 року на суму 3885грн. одержувач рахунка-фактури №8333037 від 30.08.2017 року та платником є ОСОБА_7 (а.с.13,14). Також ксерокопії квитанцій про оплату газу та бензину А-95 Євро5-Е5 на загальну суму 2839, 95 грн. не підтверджують понесення цих витрат саме ОСОБА_3

А тому, на думку суду, в задоволенні позову ОСОБА_3 щодо стягнення із відповідачів матеріальної шкоди в сумі 6724,95грн. слід відмовити за недоведеністю.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що підлягає до часткового задоволення позовна вимога позивача про стягнення моральної шкоди, виходячи із наступного.

При відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, статі 23, 1167, 1173 ЦК України та стаття 11 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу».

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 11.09.2013 року №6-48цс13.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

В силу роз'яснень, що викладені у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» суди мають суворо додержувати передбаченого ст. 56 Конституції права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першої статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як слідує із роз'яснень, що викладені в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до пункту 10-1 цієї ж Постанови при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції ( 254к/96-ВР ) судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб. Така шкода за наявності необхідних підстав може бути відшкодована на підставі ст. 440-1 ЦК чи іншого законодавства. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Колегія суддів вважає доведеною ту обставину, що позивачу бездіяльністю державного виконавця, яка виразилася в ненадісланні протягом трьох робочих днів до ГЦОСІ затвердженої начальником відділу постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 21.09.2016 року з примусового виконання виконавчого листа №882/3367/13-а спричинена моральна шкода, що виразилася у переживанні позивача щодо стресової ситуації при відмові йому в перетині кордону, докладанні ним додаткових зусиль для додаткової організації поїздки із сім'єю на відпочинок, змін усталеного способу життя. Крім того, позивач був змушений повернутися із м. Києва до м. Хмельницького та звернутися до Другого відділу ДВС м. Хмельницького з приводу направлення державним виконавцем до Державної прикордонної служби України постанови про закінчення виконавчого провадження.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_3, колегія суддів враховує конкретні обставини справи, характер та тривалість моральних страждань позивача, заподіяних йому бездіяльністю державного виконавця Другого ВДВС м. Хмельницький та з урахуванням вимог розумності і справедливості вважає, що підлягає до стягнення моральна шкода в сумі 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 23 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Другого відділу Державної виконавчої служби м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул. Тернопільська, будинок 13/2; ідентифікаційний код юридичної особи 37225071) шляхом списання Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул. Проскурівська, будинок 56; ідентифікаційний код юридичної особи 38045529) з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (30000, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 5000 грн. моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 травня 2018 року.

Судді : (підпис) А.П. Корніюк

(підпис) І.В. П'єнта

(підпис) О.І.Талалай

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк

__________________________________________________________________________Головуючий у першій інстанції - Приступа Д.І. Справа № 22ц/792/689/18

Доповідач - Корніюк А.П. Категорія: 30