ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 р.

м.Одеса

Справа № 814/2372/17

Категорія: 5.6.2

Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлєва О.В.,

судді - Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до комунального підприємства «Теплопостачання та водоканалізаційне господарство» про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - Комісія або позивач) звернулась до суду з позовом до КП «Теплопостачання та водоканалізаційне господарство» про стягнення з відповідача 272 000 гривень в дохід Державного бюджету України.

Свої позовні вимоги Комісія обґрунтувала несплатою відповідачем коштів у добровільному порядку.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року задоволено частково.

В апеляційній скарзі Комісія просить скасувати вищенаведене рішення в частині відмови, як таке, що прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його часткового задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Постановою від 15.12.2016 № 2253 «Про накладення штрафу на комунальне підприємство «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» за порушення Ліцензійних умов з транспортування та Ліцензійних умов з постачання теплової енергії» (надалі - Постанова № 2253, арк. спр. 15-18), з посиланням на статті 19, 22 Закону № 1540, статтю 17 Закону України від 20.04.2000 № 1682-ІІІ «Про природні монополії» (надалі - Закон № 1682), наклала на Підприємство штраф у розмірі 85 000 грн.

Постановою від 15.12.2016 № 2254 «Про накладення штрафу на комунальне підприємство «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення» (надалі - Постанова № 2254, арк. спр. 19-23), з посиланням на статті 19, 22 Закону № 1540, статтю 17 Закону № 1682, наклала на Підприємство штраф у розмірі 51 000 грн.

Статтею 17 Закону № 1682 встановлений порядок накладання штрафів на суб'єктів природних монополій.

Відповідно до статті 22 Закону № 1540, суб'єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України «Про електроенергетику», «Про природні монополії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про засади функціонування ринку електричної енергії України», «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах.

За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Комісія може застосовувати санкції у вигляді зокрема накладення штрафу.

У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Комісія розглядає питання відповідальності суб'єкта господарювання на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання санкцій. При застосуванні санкцій Комісія має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

Комісія застосовує штрафні санкції до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про електроенергетику», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання».

Суб'єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов'язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 цього Закону. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Комісії. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету України. У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Комісії, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 цього Закону.

Відповідач отримав Постанови № 2253 та № 2254 03.01.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. спр. 24). Відповідно, останній день 30-денного строку для сплати штрафу - 02.02.2017.

Підприємство суму штрафу (136 000 грн.) не сплатило, що і стало підставою для звернення Комісії до суду з відповідним позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Твердження Підприємства про відсутність у Комісії права звернення з відповідним позовом суд визнав безпідставними, оскільки таке право надано позивачу, як вказано вище, статтею 22 Закону № 1540.

Доводам відповідача про відсутність у Комісії повноважень на здійснення перевірки відповідача за 2014-2015 роки; про порушення Комісією процедури прийняття рішень про накладення штрафу; про недотримання позивачем вимог статті 250 Господарського кодексу України (строки застосування адміністративно-господарських санкцій), суд оцінку не дав, оскільки предметом доказування у цій справі є факт несплати відповідачем суми накладеного позивачем штрафу, а не законність та обґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню.

В зв'язку з несплатою відповідачем штрафу позивач нарахував пеню за період з 03.02.2017 по 10.07.2017 в сумі 136 000 грн. (85 000 грн. - за Постановою № 2253, 51 000 грн. - за Постановою № 2254).

Ухвалою від 31.01.2017 господарський суд Миколаївської області порушив провадження у справі № 915/1327/16 про банкрутство Підприємства (арк. спр. 34-39).

Постановою від 05.09.2017 Вищий господарський суд України скасував ухвалу господарського суду Миколаївської області від 31.01.2017 і припинив провадження у справі про банкрутство (арк. спр. 52-54).

Відповідно до частини другої статті 19 Закону України від 14.05.1992 № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон № 2343), одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Як вказано у частині третій статті 19 Закону № 2343, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Відповідно до частини сьомої статті 19 Закону № 2343, дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Так, постановою від 05 вересня 2017 року Вищий господарський суд України розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.052017 та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 31.11.2017 року постановив: Провадження у справі № 915/1327/16 про банкрутство Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" припинити.

Підставами припинення було посилання на ч. 1 ст. 85 Закону про банкрутство. Зокрема судом касаційної інстанції зазначено:

«Крім того, колегія суддів вважає помилковим твердження апеляційного суду про передчасність звернення міськради із клопотанням про незастосування процедур, визначених Законом про банкрутство; з огляду на положення ч. 1 ст. 85 Закону, в якій закріплено право органу місцевого самоврядування на звернення з відповідним клопотання під час розгляду справи про банкрутство...»

Зазначена постанова відповідно до статті 111-11 ГПК України набрала законної сили з дня її прийняття 05 вересня 2017 року, яку ми отримали лише « 29» вересня 2017 року. (Надіслано судом: 25.09.2017. Зареєстровано: 26.09.2017. Оприлюднено: 26,09.2017 року).

20.10.2017 року позивач ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЮУ АЕС» подав заяву за №32/15318 до Вищого господарського суду України про роз'яснення рішення ВГСУ від 05.09.2017 року по справі №915/1327/16, якою просить роз'яснити постанову Вищого господарського суду України від 05.09.2017 року по справі №915/1327/16, вказавши чітко й недвозначно конкретну норму права на підставі якої було припинено провадження по справі №915/1327/16.

Ухвалою від 29 листопада 2017 року Вищий господарський суд України вирішив прийняти заяву ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЮУ АЕС» гіро роз'яснення постанови Вищого господарського суду України від 05.09.2017 до провадження.

В подальшому у зв'язку з ліквідацією ВГСУ справу було передано до Верховного Суду.

29.01.2018 року Верховний Суд виніс ухвалу у справі №915/1327/16 з наступними висновками:

«Скасовуючи постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 31.01.2017 у справі № 915/1327/16, та приймаючи нове рішення про припинення провадження у справі № 915/1327/16 про банкрутство КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", Вищий господарський суд України виходив з того, що оскільки 19.01.2017 Южноукраїнською міською радою було прийнято рішення № 492 "Про незастосування до Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", яке має суспільну та іншу цінність, що передбачено Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", процедур та припинення провадження у справі про банкрутство, та з урахуванням того, що боржник є підприємством, яке має важливе соціальне значення та суспільну .^цінність для громади міста Южноукраїнськ, його стале та безперебійне функціонування становить основу системи життєзабезпечення міста, внаслідок чого, Южноукраїнська міська рада прийняла зазначене вище рішення і звернулась до суду із клопотанням щодо незастосування до боржника - КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" процедур банкрутства, тому наявні підстави для припинення провадження у даній справі за ч. 1 ст. 85 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2017 року провадження у справі про банкрутство КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" припинене на підставі ч.1 ст.85 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за наявності рішення Южноукраїнської міської ради від 19.01.2017 № 492 та клопотання про припинення провадження по справі про банкрутство боржника».

Таким чином нарахована позивачем пеня за прострочення сплати штрафу -в загальній сумі 136 000грн. є безпідставною, оскільки охвачуються дією мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Предмет вимог за позовом це стягнення штрафних санкцій за постановою НКРЕКП від 15.12.2016 року №2253 у сумі 85 000грн.; постановою НКРЕКП від 15.12.2016 року №2254 у сумі 51000грн. та нарахованою неустойку за прострочення сплати штрафу - в загальній сумі 136 000грн.

Підставами, якими керувався позивач для звернення до суду з позовом - це статті 19 та 22 Закону України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», який набув чинності 26 листопада 2016 року. Зокрема, п. 5 ст. 19 цього Закону визначено, що Регулятор приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом. Водночас частиною 2 статті 22, визначено, що За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді:

1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень;

2) накладення штрафу;

3) зупинення дії ліцензії;

4) анулювання ліцензії.

Відповідно для застосування штрафних санкцій у розмірі в сумі 272 000,00 грн. позивач керувався саме нормами цього Закону.

Згідно акту складеного за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення від 28 листопада 2016 року №208 перевірка проводилась за період ліцензованої діяльності з 01.01.2014 -31.12.2015 рік (розділ - загальна інформація щодо здійснюваної та раніше здійснених перевірок).

З чого вбачається, що виявлені порушення передували набранню чинності Закону про НКРЕКП № 1540-VIII.

Згідно ст. 58 Конституції України, закони ти інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За таких обставин положення Закону про НКРЕКП № 1540-VIII не мають зворотної сили щодо підстав застосування штрафних санкцій відносно порушень виявлених під час планової перевірки.

Таким чином, в період, за який позивач нарахував пеню, діяв мораторій, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Доводи позивача про те, що на нарахування пені мораторій не діяв, суд визнав помилковими. Так, згідно з частиною п'ятою статті 19 Закону № 2343, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється зокрема на вимоги поточних кредиторів. Відповідно до визначення, що міститься у статті 1 Закону № 2343, поточні кредитори - кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі. Вимоги є Комісії виникли до 31.01.2017, а саме - 03.01.2017, в день отримання відповідачем постанов.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до комунального підприємства «Теплопостачання та водоканалізаційне господарство» про стягнення з відповідача 272 000 гривень в дохід Державного бюджету України - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк передбачений ст.329 КАС України.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /О.В. Яковлєв /

/Т.М. Танасогло/