КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/25346/15 Суддя (судді) першої інстанції: Власенкова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

за участю секретаря с/з: Горяінової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до Державної регуляторної служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Старсен" про визнання незаконним та скасування розпорядження,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної регуляторної служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Старсен" про визнання незаконним та скасування розпорядження Державної регуляторної служби України від 12.11.2015 №45.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити вимоги його позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2015 Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - Держархбудінспекція) видала ТОВ «Старсен» ліцензію серії АЕ №525924 на здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів ІV і V категорій складності.

На підставі наказу Держархбудінспекції від 24.06.2015 №627 було проведено планову перевірку додержання суб'єктом господарювання - ТОВ «Старсен» ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із будівництвом об'єкта архітектури, яка підлягає ліцензуванню Держархбудінспекцією, на III квартал 2015 року.

За наслідками перевірки було складено акт від 08.09.2015 №12, згідно з яким предметом перевірки є додержання суб'єктом господарювання ТОВ «Старсен» ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009 №47 (у редакції від 06.10.2010 №392). В акті зафіксовано відсутність ТОВ «Старсен» за місцезнаходженням юридичної особи, у зв'язку з чим рекомендовано прийняти рішення щодо зупинення дії ліцензії ТОВ «Старсен» відповідно до абзацу 2 п. 22. При цьому назва законодавчого акту, абзацом 2 пункту 22 якого керувалась Дерархбудінспекція, не зазначено.

З огляду на виявлені порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, на підставі акту перевірки Держархбудінспекція наказом від 05.10.2015 №37-Л, зокрема, зупинила дію ліцензії, виданої ТОВ «Старсен».

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині зупинення ліцензії, ТОВ «Старсен» подало скаргу до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України (далі - Експертно-апеляційна рада).

Рішенням Експертно - апеляційної ради від 22.10.2015 №3.5 (витяг протоколу №04-15) скаргу ТОВ «Старсен» задоволено.

На підставі зазначеного рішення, Державною регуляторною службою України було прийнято розпорядження від 23.10.2015 №45, яким зобов'язано Держархбудінспекцію скасувати (відкликати) розпорядчі та інші документи, видані Держархбудінспекцією та/або її територіальними органами щодо здійснення планової перевірки ТОВ «Старсен» на підставі наказу Держархбудінспекції від 24.06.2015 № 627 «Про затвердження плану перевірок дотримання суб'єктами господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, яка підлягає ліцензуванню Держархбудінспекцією, на III квартал 2015 року, як такі, що видані з порушенням законодавства у сфері ліцензування.

Розпорядження обґрунтоване відсутністю предмету перевірки, а саме затверджених Кабінетом Міністрів України ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів IV і V категорій складності відповідно до вимог Закону України від 02.03.2015 №222 «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Посилаючись на незаконність розпорядження Державної регуляторної служби України від 23.10.2015 №45, позивач звернувся з вказаним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Державна регуляторна служба України у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про ліцензування видів господарської діяльності", «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положенням про Державну регуляторну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року № 724 (далі - Положення про ДРС) та іншими нормативно-правовими актами.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна регуляторна служба України відповідно до пункту 1 Положення про ДРС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності. Державна регуляторна служба України є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Стаття 4 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", який регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, серед іншого, утворює Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування та забезпечує її діяльність.

Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами - підприємцями.

Пунктом 2 Положення про ДРС передбачено, що Державна регуляторна служба України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Регламент Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної регуляторної служби України від 14 липня 2015 року № 783/40, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 липня 2015 року за № 847/27292.

Обов'язками Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, зокрема, є розгляд апеляцій та інших скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії органу ліцензування або інших заявників щодо порушення законодавства у сфері ліцензування (ч. 2 ст. 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності").

Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування приймається більшістю голосів її членів і оформлюється протокольним рішенням, що підписується особою, яка головувала на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, та секретарем ради, який призначається головою ради з числа її членів (ч. 11 ст. 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності").

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 року № 1669 затверджено Положення про експертно-апеляційну раду при Державній службі з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (далі по тексту - Положення №1669).

Пунктом 1 Положення №1669 визначено, що Експертно-апеляційна рада (далі - рада) є постійно діючим колегіальним органом з питань ліцензування при Держпідприємництві.

Відповідно до п. 2 Положення №1669, рада у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

За приписами п. 5 Положення №1669, до компетенції ради належить, зокрема, розгляд заяв, претензій та скарг суб'єктів господарювання на рішення органів ліцензування щодо порушення зазначеними органами законодавства у сфері ліцензування.

Згідно із п. 10 Положення №1669, за результатами розгляду проектів нормативно-правових актів, пропозицій до них та звернень (апеляцій) радою приймаються рішення, які мають характер експертних висновків.

В силу п. 11 Положення№1669, рішення ради обов'язкові для розгляду Держпідприємництвом і є підставою для видання ним розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. Держпідприємництво надсилає розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування органові ліцензування протягом трьох робочих днів з дати його прийняття. Орган ліцензування протягом десяти робочих днів з дати отримання розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування зобов'язаний повідомити Держпідприємництво про його виконання та подати підтвердні документи.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване розпорядження від 12.11.2015 №45 відповідачем було винесено на підставі протокольного рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при ДРС України від 22.10.2015 №3.5 (витяг протоколу №04-15) про задоволення апеляційної скарги ТОВ "Старсен".

Відповідно, не є втручанням у дискреційні повноваження Держархбудінспекції прийняття Державною регуляторною службою України оскаржуваного розпорядження від 12.11.2015 №45, оскільки в даному випадку апелянт не мав альтернативної поведінки щодо виконання рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України.

Разом з тим, протокольне рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при ДРС України від 22.10.2015 №3.5 (витяг протоколу №04-15), яким задоволено скаргу ТОВ "Старсен", у визначеному законом порядку позивачем не оскаржувало ся та було чинним на момент винесення відповідачем оскаржуваного розпорядження.

Крім того, клегія суддів зазначає, що підставами для визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність такого рішення вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу. При цьому обов'язковою умовою визнання рішення протиправним є також порушення у зв'язку з його винесенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Як свідчать матеріали даної справи, позивачем не зазначено фактів порушення відповідачем законних прав останнього, враховуючи що оскаржуваним розпорядженням не скасовано виданий Держархбудінспекцією наказ від 05.10.2015 №37-Л в частині зупинення дії ліцензії ТОВ "Старсен", а лише зобов'язано його скасувати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 20.01.2015 у справі №826/9523/14 (К/800/50463/14, К/800/52405/14).

Відповідно до правових положень Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» Державну регуляторну службу України, як спеціально уповноважений орган у сфері ліцензування, наділено компетенцією приймати рішення організаційно-розпорядчого характеру (розпорядження) за наслідками розгляду апеляційних скарг товариств на дії органу ліцензування, тобто Держархбудінспекції. Для розгляду таких скарг при Державній регуляторній службі України діє Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування, рішення якої є обов'язковими для розгляду Державною регуляторною службою України.

Отже, аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що Державна регуляторна служба України при прийнятті оскарженого розпорядження діяла стосовно Держархбудінспекції як орган, якому на підставі закону надано повноваження здійснювати нагляд за додержанням органами державної влади (в тому числі органами ліцензування) законодавства у сфері ліцензування. Тому рішення, прийняті з питань, віднесених Законом № 222-VIІІ до компетенції Державної регуляторної служби України і її постійно діючого колегіального органу не слід розцінювати як втручання у дискреційні повноваження органу ліцензування.

У звязку з цим, Державна регуляторна служба України України, як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності, при прийнятті оскарженого розпорядження діяла на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому підстав для задоволення вимог даного позову колегія суддів не вбачає.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.06.2017 у справі №826/7396/16 (К/800/37022/16).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 250, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено - 26.04.2018р.