РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року справа № 823/1222/18

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 20302, далі – позивач) з адміністративним позовом до Уманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (вул. Волонтерів, 4, м. Умань, Черкаська обл., 20300, далі – відповідач), в якому просить:

- зобов’язати Уманське об’єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області виготовити копію пенсійної справи ОСОБА_2 та надіслати її на його адресу;

- зобов’язати Уманське об’єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області відшкодувати матеріальні та моральні збитки через відмову у виготовленні пенсійної справи ОСОБА_2 у сумі 50000,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач помилково відмовив позивачу у виготовленні копії пенсійної справи покійної прабаби позивача ОСОБА_2, яка необхідна для відновлення спадкових прав матері позивача у справі №696/278/15-ц, через нібито не підтвердження факту родинних зв’язків позивача із ОСОБА_2, оскільки ступінь родинних зв’язків позивача та ОСОБА_2 підтверджуються наданими до суду фотокартками та копіями документів, наданих до справи.

Позивач в судове засідання не прибув, просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, надав суду письмовий відзив на позов в якому зазначив, що документи, які знаходяться в пенсійній справі ОСОБА_2 містять конфіденційну інформацію і не стосуються позивача. Крім того, позивачем не доведено факту родинних зв’язків та законного права на отримання позивачем копій документів, що знаходяться в пенсійній справі ОСОБА_2 Також, відповідач зазначив, що у відповідності до Типової інструкції з діловодства у територіальних органах Пенсійного фонду України, управління не наділене повноваженнями виготовляти копії документів, що знаходяться в пенсійній справі які створені іншими установами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Уманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області із заявою щодо виготовлення і направлення йому копії пенсійної справи покійної прабаби ОСОБА_2.

Листом від 17.11.2017 №22072/02 Уманське об’єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області відмовило позивачу у наданні запитуваної позивачем інформації, оскільки надані позивачем документи не підтверджують факт родинного зв’язку позивача із померлою ОСОБА_2.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про поховання та похоронну справу», держава гарантує конфіденційність інформації про померлого. Надання такої інформації здійснюється відповідно до Закону України «Про інформацію».

Згідно ст. 11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Згідно ст. 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Пунктом 4.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, визначено, що заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за місцем перебування пенсіонерів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що подані ОСОБА_2 документами та рішення про призначення їй пенсії, які зберігаються у її пенсійній справі – є конфіденційною інформацією.

Однак, необхідно зазначити, що положення чинного законодавства України, зокрема Цивільний кодекс України та Сімейний кодекс України не містять прямих заборон щодо надання інформації про померлу особу її членам сім’ї.

Разом з цим, в матеріалах адміністративної справи відсутні докази встановлення (юридичного) факту родинних зв’язків позивача – ОСОБА_1 з ОСОБА_2, у зв’язку з чим станом на час розгляду вказаної справи по суті відсутні правові підстави для зобов’язання Уманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області виготовити саме позивачу копію пенсійної справи ОСОБА_2 та надіслати її на адресу позивача.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача відшкодувати матеріальні та моральні збитки через відмову у виготовленні пенсійної справи ОСОБА_2 у сумі 50000,00 грн., то суд зазначає наступне.

Стаття 23 Цивільного кодексу України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 4 від 31.03.1995 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” роз'яснив, що моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач у позовній заяві вказав, що після отримання відмови відповідача у виготовленні пенсійної справи ОСОБА_2 у позивача різко погіршився стан здоров’я.

Разом з цим, матеріали адміністративної справи не містять жодного доказу на підтвердження погіршення самопочуття та на підтвердження причинного зв'язку між відмовою відповідача у виготовленні пенсійної справи ОСОБА_2 та завданням позивачу від цього моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо); сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 6, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення складено у повному обсязі 14.05.2018.