ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" травня 2018 р.

м. Одеса

Справа № 916/40/18

Господарський суд Одеської області

у складі судді Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача1: ОСОБА_2 (за довіреністю)

від відповідача2: не звився

від третьої особи: ОСОБА_3 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (65039, м. Одеса, пр-кт. Гагаріна, буд.12-А) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" ОСОБА_4 (65039, м. Одеса, пр-кт Шевченка, 8-А)

до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА-ХВИЛЯ" (65039, м. Одеса, пр-кт Гагаріна, буд.12-А;

2) товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (65014, м. Одеса, вул. Маразлієвська, буд.1/20, офіс 515)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національного банку України" (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. №9).

про визнання недійсним договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи: позивач, публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА-ХВИЛЯ" та товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" в який просить суд визнати недійсним договір оренди, укладений 31.12.2014 року між ТОВ "Нова Хвиля" та ТОВ "Шевченківський девелопмент", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5В за реєстровим № 1888 від 31.12.2014 року; застосувати наслідки недійсності договору управління нерухомим майном, укладеного 31.12.2014 року між ПАТ "ІМЕКСБАНК" та ТОВ "Шевченківський девелопмент", який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 31.12.2014 року за реєстровим № 1888, а саме, повернути ПАТ "ІМЕКСБАНК" приміщення 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8 648,2 кв.м., що складає частку розміром 715/1000 у праві власності на нежилу будівлю бізнес-центру загальною площею 12101,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 12-А; застосувати наслідки недійсності договору управління нерухомим майном, укладеного 31.12.2014 року між ПАТ "ІМЕКСБАНК" та ТОВ "Шевченківський девелопмент", який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 31.12.2014 року за реєстровим № 1888, а саме, виселити ТОВ "Шевченківський девелопмент" з приміщень 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8 648,2 кв.м., що складає частку розміром 715/1000 у праві власності на нежилу будівлю бізнес-центру загальною площею 12101,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 12-А.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2018р. матеріали справи № 916/40/18 (вх. № 42/18 від 03.01.2018р.) було розподілено до розгляду судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суд від 09.01.2017 р. позовну заяву (вх. № 42/18 від 03.01.2018р.) було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 916/40/18 із призначенням її до розгляду в підготовчому засіданні на 25.01.2018р. та встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 23.01.2018р.

25.01.2018р. від позивача на адресу суду надійшло клопотання (вх.№ 2-425/18) позивача про залучення Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Також 25.01.2018р. від відповідача 1 – ТОВ "Нова Хвиля" через канцелярію суду надійшло клопотання (вх.№ 1590/18) в якому він просить суд відкласти підготовче засідання та із посиланням на те, що ухвалу суду про відкриття провадження ним було отримано лише 17.01.2018р. просив суд встановити йому новий строк для подання відзиву по справі.

Крім того, в підготовчому засіданні суду, яке відбулося 25.01.2018р. представником відповідача 1 – ТОВ "Нова Хвиля" було заявлено письмове клопотання (вх. № 2-427/18) про зупинення провадження у справі № 916/40/18 до розгляду пов’язаної на його думку справи № 916/3255/17 за позовом АТ "ІМЕКСБАНК" до ТОВ "НОВА-ХВИЛЯ" про визнання недійсним договору управління нерухомим майном від 31.12.2014р. та застосування наслідків недійсності договору.

Ухвалою Господарського суду від 25.01.2018р. судом у порядку ст. 50 ГПК України клопотання позивача було задоволено частково, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Національний банк України.

В частині залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, клопотання позивача буле залишено без задоволення з підстав того, що інтереси ПАТ "ІМЕКСБАНК" представляє особа, яка є уповноваженою саме Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на управління позивачем та проведення процедури його ліквідації та крім того, позивачем не наведено достатнього обґрунтування того, що рішення по цій справі вплине на права або обов’язки Фонду.

Щодо клопотання відповідача-1 про відкладення підготовчого засідання та надання йому можливості подати суду відзив, воно судом було задоволено.

01.02.2018р. від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на адресу суду надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (вх. № 2-635/18), в якій Фонд обґрунтовує свою вимогу тим, що оскільки ПАТ "ІМЕКСБАНК" перебуває у процедурі ліквідації, на нього розповсюджується дія спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому рішення по цій справі безпосередньо вплине на права та обов’язки Фонду.

07.02.2018р. від відповідача 1 – ТОВ "НОВА-ХВИЛЯ" на адресу суду надійшов відзив на позов (вх. № 2711/18) відповідно до якого він проти позову заперечує. Свою правову позицію відповідач-1 обґрунтовує наступним.

Щодо стверджень позивача про нікчемність оспорюваного договору оренди ТОВ "НОВА-ХВИЛЯ" зазначає, що в обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на абз.4 ч.3 ст.9 та ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до абз.4 ч.3 ст.9 Закону України "Про іпотеку", іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну дальність, лізинг, оренду, користування.

Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Разом із тим, як зазначає відповідач-1, на його думку, вищенаведені норми Закону України "Про іпотеку", чітко пов’язують недійсність правочину щодо передачі предмета іпотеки в оренду без згоди іпотекодержателя саме з діями іпотекодавця. Спірний договір оренди укладений не іпотекодавцем, а ТОВ "НОВА-ХВИЛЯ", який не є стороною іпотечного договору від 02.06.2009р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 1784, відповідач -1 вказує, що він не є власником предмета іпотеки, не є, відповідно, іпотекодавцем, а діє виключно у межах повноважень, наданих йому АТ "ІМЕКСБАНК" за договором управління від 31.12.2014 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_5, за реєстровим № 1887, та чинним законодавством України. Виходячи саме з цього, відповідач - 1 вважає, що визнавати спірний договір оренди нікчемним в силу вищенаведених приписів Закону України "Про іпотеку" є невірним.

В частині визнання оспорюваного договору оренди недійсним, відповідач - 1 зазначає, що при укладанні договору оренди від 31.12.2014р. він діяв у межах повноважень, наданих йому позивачем за договором управління від 31.12.2014 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_7, за реєстровим №1887 та згідно положень ст.ст.1029, 1037, 1038 ЦК України.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.1029 ЦКУ, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Відповідно до ч.1 ст.1037 ЦКУ, управитель управляє майном відповідно до умов ; зговору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього : зговір застави лише за згодою установника управління.

Відповідно до ст.1038 ЦКУ, управитель управляє майном особисто, крім випадків, встановлених статтею 1041 цього Кодексу.

Управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов'язані з управлінням майном, зобов’язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна.

У правочинах щодо майна, переданого в управління, які вчиняються у письмовій формі, вказується про те, що вони вчинені управителем. У разі відсутності такої вказівки правитель зобов'язується перед третіми особами особисто.

Як зазначає відповідач -1, він, відповідно до умов договору управління, укладеного із позивачем 31.12.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_5, за реєстровим №1887, в порядку та на мовах визначених цим договором прийняв об’єкт управління та зобов’язався за плату здійснювати від свого імені управління об’єктом виключно в інтересах установника управління.

Відповідач-1 зазначає, що п. 1.8. договору управління було закріплено, що у відносинах із третіми особами повноваження управителя укладати правочини, спрямовані на реалізацію положень цього договору, підтверджується безпосередньо цим договором, а також додатково можуть бути підтверджені виданим установником управління дорученням. При здійсненні Сторонами дій у рамках цього договору, щодо яких даним договором не встановлена необхідність додаткового узгодження з іншою стороною, згодою іншої сторони вважається цей Договір.

Відповідно до п.6.3.1., п.6.3. договору управління, управитель має право володіти та користуватися Об’єктом у встановлених чинним законодавством та цим Договором межах (зокрема п. 5.5. даного Договору), зокрема укладати будь-які контракти, угоди та договори з третіми особами, які направлені на досягнення мети цього Договору, в тому числі самостійно, без погодження з Установником управління та на власний розсуд, визначати умови договорів, угод та контрактів, які укладаються.

Виключення, щодо обмеження компетенції управителя - ТОВ "НОВА-ХВИЛЯ" у взаємовідносинах із третіми особами встановлені пп. 6.3.2 п. 6.3. договору управління, а саме, управитель має право відчужувати Об’єкт (його частину), переданий в управління, укладати щодо нього договір застави (іпотеки) лише за письмовою згодою Установника управління АТ "ІМЕКСБАНК".

Посилаючись на п.п. 6.3.3. п. 6.3. договору управління відповідач-1 зазначає, що він мав право самостійно здійснювати будь-які юридичні і фактичні дії у процесі управління Об’єктом, з урахуванням обмежень встановлених цим Договором.

Виходячи з наведеного відповідач - 1 вказує, що ні чинним законодавством України, ні положеннями договору правління він, як управитель об’єкту, не був обмежений в передачі об’єкта нерухомого майна, переданого йому ПАТ "ІМЕКСБАНК" за зговором управління у подальшу оренду на умовах окремо укладеного договору оренди, та мав достатній обсяг цивільної дієздатності для вчинення оспорюваного правочину.

З огляду на вищенаведене, відповідач-1 вважає, що оспорюваний договір оренди від 31.12.2014р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, від 31.1.2014р., укладений належним чином та заповідає всім вимогам ЦК України, зокрема ст. 203 ЦКУ.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1039 ЦКУ, майно, що є предметом договору застави, може бути передане в управління. Установник управління зобов’язаний попередити управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави.

Відповідач-1 у відзиві на позов вказує, що на момент укладання договору управління, він був попереджений Позивачем про те, що об’єкт, який є предметом договору управління перебуває під обтяженням іпотекою та забороною відчуження у Національного Банку України (п. 5.2. договору управління).

Також відповідач-1 зазначає, що відповідно до п.4 ч.3 ст.9 та ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку" обов’язок з отримання будь-яких погоджень від іпотекодержателя майна Національного банку України, покладено саме на ПАТ "ІМЕКСБАНК", як власника об’єкту та іпотекодавця.

В обґрунтування відсутності порушення прав позивача, відповідач вказує, що у позові позивач обґрунтовує право на звернення до суду із даним позовом порушенням своїх прав як власника об’єкта нерухомого майна, переданого в оренду, та посилається зокрема на ст. 19, 321, 387, 389, 391 ЦКУ .

Разом із тим, відповідач-1 вказує на те, що позивачем не наведено належних доказів того, що орендар за оспорюваним договором оренди – відповідач - 1 ТОВ "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" незаконно заволодів об’єктом оренди, адже об’єкт був переданий в оренду при безпосередній участі ПАТ "ІМЕКСБАНК", який не сьогоднішній день є фактичним орендодавцем за договором оренди.

Відповідач-1 зазначає, що 20.02.2015 р. договір управління від 31.12.2014 р. був розірваний на підставі заяви ПАТ "ІМЕКСБАНК" від 20.05.2015 р. № 154, про що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зроблено відповідну відмітку на договорі управління, а також зареєстроване припинення речового права Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом індексний номер 33951504 від 20.02.2015 р.

Відповідно до п. 10.7 договору оренди, у разі розірвання з будь-яких підстав договору управління нерухомим майном, на підставі якого діяв орендодавець - ТОВ "НОВА-ХВИЛЯ", даний договір не вважається розірваним та продовжує свою дію у відношенні Установника управління-ПАТ "ІМЕКСБАНК" та Орендаря, а Орендар у свою чергу несе перед Установником управління обов’язок зі сплати орендної плати та інших платежів за даним договором, та інші обов’язки, визначені даним Договором.

Відповідач-1 вказує, що ПАТ "ІМЕКСБАНК" фактично добровільно вступив у правовідносини із оренди із ТОВ "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на підставі спірного договору оренди, погодив передання об’єкта оренди в користування Орендарю, що підтверджується Актом прийому - передачі об’єкта оренди від 12.01.2015 р., укладеного між ПАТ "ІМЕКСБАНК", ТОВ "НОВА-ХВИЛЯ" та ТОВ "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ". Також, як зазначає відповідач-1 позивач з 20.05.2015р. (дата розірвання договору управління) по теперішній час отримує від орендаря - ТОВ "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" орендну плату за користування об'єктом оренди.

Отже виходячи із вищенаведенного, відповідач-1 вважає, що права позивача оспорюваним договором жодним чином не порушуються.

13.02.2018р. від третьої особи – НБУ надійшли письмові заперечення (вх. № 3185/18) на клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі, які обґрунтовані тим що позовні вимоги позивача ґрунтуються не на нікчемності договору управління, який є предметом розгляду у справи № 916/3255/17, а на невідповідності спірного договору оренди нормам чинного законодавства України та договору іпотеки.

19.02.2018р. ухвалою Господарського суду за власною ініціативою строк підготовчого засідання було продовжено на тридцять днів.

У зв’язку із перебуванням судді Цісельського О.В. на лікарняному підготовче засідання, призначене на 20.02.2018р. не відбулося, про що секретарем судового засідання було складено відповідну довідку.

26.02.208р. ухвалою Господарського суду підготовче засідання по справі було призначено на 13.03.2018р.

07.03.2018р. від позивача до канцелярії Господарського суду надійшла заява про виправлення описки в позовній заяві (вх. № 5609/18), в якій позивач просив суд вважати замість позовної вимоги "застосувати наслідки недійсності договору управління нерухомим майном, укладеного 31.12.2014 року між ПАТ "ІМЕКСБАНК" та ТОВ "Шевченківський девелопмент", який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 31.12.2014 року за реєстровим № 1888…"

позовну вимогу "застосувати наслідки недійсності договору оренди, укладеного 31.12.2014 року між ТОВ "НОВА-ХВИЛЯ" та ТОВ "Шевченківський девелопмент", який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 31.12.2014 року за реєстровим № 1888…"

В судовому засіданні 13.03.2018р. судом у задоволені заяви позивача про виправлення описки було відмовлено, оскільки на думку суду, позивач, фактично змінив предмет позову, змінивши одну позовну вимогу іншою.

Крім того, судом було розглянуто заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.02.2018р. про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та враховуючи те, що на думку суду, рішення по цієї справі не вплине на права та обов’язки Фону, в її задоволені судом було відмовлено.

19.03.2018р. до канцелярії суду позивачем було надано заяву (вх. № 6350/18) про зміну предмету позову,в якій позивач посилаючись на помилку, змінив первісні позовні вимоги та просив суд застосувати наслідки недійсності оспорюваного договору оренди від 31.12.2014р., замість договору управління від 31.12.2014р.

Розглянувши заяву про зміну предмету позову, суд дійшов висновку, що вона відповідає приписам ч.3 ст.46 ГПК України, а тому прийняв цю заяву до розгляду.

27.03.2018р. в підготовчому засіданні, Господарський суд оголосив ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті на 10.04.2018р.

25.04.2018р. від НБУ надійшло клопотання (вх. № 2-2140/18) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке ухвалою Господарського суду від 25.04.2018р. було задоволено, вирішено судове засідання призначене на 03.05.2018р. провести з використанням системи відеоконференцзв’язку та доручено Київському апеляційному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання в режимі відео конференції в його приміщенні.

В судовому засіданні, яке відбулося 03.05.2018р. представник позивача підтримав заявлений позов в повному обсязі, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача1 – ТОВ "НОВА-ХВИЛЯ" проти позову заперечував в повному обсязі, просив суд в його задоволені відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представником третьої особи – НБУ, час розгляду справи судом було підтримано заявлені ПАТ "ІМЕКСБАНК" позовні вимоги з підстав їх законності та обґрунтованості, у зв’язку з чим просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач 2 – ТОВ "ШЕВЧЕНКОВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" про час та місце судових засідань повідомлявся своєчасно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявними в матеріалах справи, а також наявними в матеріалах справи копіями реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що поштові відправлення були вручені під час доставки (з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958). Про поважність причини неявки судові засідання, суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, своєї позиції щодо позову суду не надали.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Саме таку правову позицію висловив ВС КГС в своїй постанові у справі № 911/1163/17 від 03.03.2018р.

Враховуючи належне повідомлення відповідача-2 про судове засідання, призначене на 03.05.2018р., відсутність його клопотання про відкладення розгляду справи та строки розгляду справи, суд розглянув справу за відсутності представника відповідача-2 за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 03.05.2018р. судом було закінчено розгляд справи по суті та проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив:

17.04.2009 р. між НБУ (кредитор) та АКБ "ІМЕКСБАНК" (позичальник), було укладено Договір № 48 про надання стабілізаційного кредиту шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії (далі - Кредитний договір 1), відповідно до п.1.1. якого кредитор надає позичальнику стабілізаційний кредит на суму 800 000 000 (вісімсот мільйонів) грн, на строк з 17.04.2009р. до 16.04.2010р. за ставкою 16,5 відсотків річних.

За умовами п.1.5. кредитного договору 1 з метою забезпечення виконання зобов’язань за цим договором позичальник надає кредитору в заставу нерухоме майно за оціночною вартістю на загальну суму 1 004 490 000,00 грн, про що укладаються окремі іпотечні договори, зокрема, на нерухоме майно, яке належить позичальнику (нежитлова будівля бізнес-центру) за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна, 12а, відповідно до договору купівлі-продажу від 11.03.2005р. №р. У-58 на 6/10 частки приміщення, договору купівлі-продажу від 11.03.2005р. №р. У-59 на 3/10 частки приміщення, рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2005р. на визнання права власності на 91/100 частини приміщення, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.02.2005р. № 6613175; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.03.2005р. № 6744872; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.03.2005р. № 6745034 оціночною вартістю 427 600 000,00 грн.

02.06.2009р. між НБУ та АКБ "ІМЕКСБАНК" було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 1784. Відповідно до умов вищевказаного договору цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя за Кредитним договором №48.

Предметом іпотеки згідно п. 1.3. Іпотечного договору є нерухоме майно: нежила будівля бізнес-центру, що складається з: нежилої 16-ти поверхової будівлі, загальною площею 12101,4 м², яка розташована за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 12-А, на земельній ділянці, площею 12426 м², яка знаходиться в оренді згідно договору оренди землі, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 04.08.2008р. за реєстровим № 3449, зареєстрованим в Одеському міському відділі ОРВ ДП "Центр ДЗК" 02.06.2009р. за № 040950500043, користування не зареєстровано. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності:

- 91/100 (дев’яносто одна сота) частина - на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2005р., справа № 25/32-05-847, право власності на яку зареєстровано 28.02.2005р. КП "ОМБТІ та РОН" в книзі 42неж-84 номер запису 3671;

- 6/100 (шість сотих) частин - на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 11.03.2005р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № У-58, право власності на яку зареєстровано 16.03.2005р. КП "ОМБТІ та РОН" в книзі 42-неж-125, номер запису 3611;

- 3/100 (три сотих) частини - на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 11.03.2005р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № У-59, право власності на яку зареєстровано 16.03.2005р. КП "ОМБТІ та РОН" в книзі 42-неж-126, номер запису 3611.

Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 22408847, виданим КП "ОМБТІ та РОН" 07.04.2009р., реєстраційний номер вищевказаної нежилої будівлі бізнес-центру становить 9136820.

Підпунктом 3.1.5. іпотечного договору сторони погодили, що іпотекодержатель має право вимагати від боржника незалежно від настання строку погашення кредиту дострокового виконання зобов’язань за кредитним договором , а при незадоволені його вимоги – звернути стягнення на предмет іпотеки у відповідності до закону та цього договору при наявності також наступних підстав, зокрема, невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором 1; здійснення правочинів щодо відчуження іпотекодавцем предмету іпотеки або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без письмової згоди іпотекодержателя, тощо.

Відповідно до п.4.1.5. Іпотечного договору сторони погодили, що іпотекодавець зобов’язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов’язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та/або розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньо письмової згоди на це від іпотекодержателя.

За умовами п.п.4.2.1 іпотекодатель має право володіти та користуватися предметом іпотеки на протязі дії цього договору, відповідно до його призначення.

26.11.2009р. між НБУ (кредитор) та ПАТ "ІМЕКСБАНК" (позичальник), було укладено кредитний договір № 29 про рефінансування (далі - Кредитний договір 2), відповідно до якого сторони враховуючі власні взаємні інтереси та необхідність подальшої оптимізації своїх договірних зв’язків, прийняли рішення про припинення своїх зобов’язань за наступними договорами, зокрема, договором № 48 про надання стабілізаційного кредиту шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії від 17.04.2009р. з додатковим договором №1 до нього від 08.09.2009р., з додатковим договором №2 до нього від 18.09.2009р., з додатковим договором № 3 до нього від 07.10.2009р., з додатковим договором № 4 до нього від 28.10.2009р., з додатковим договором № 5 до нього від 24.11.2009р., (надалі – первісні договори) шляхом їх зміни новими зобов’язаннями, що випливають з даного договору, що за своїм змістом є новацією, згідно ст.. 604 Цивільного кодексу України.

Сторони домовились, що додаткові зобов’язання щодо забезпечення вимог, пов’язаних з первісними кредитними договорами, які зазначені в, зокрема, іпотечному договорі від 02.06.2009р., що укладений ПАТ "ІМЕКСБАНК", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 02.06.2009р. зареєстрований в реєстрі за № 1784, з договором про зміни № 1 до нього від 21.09.2009р., що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 21.09.2009р. та зареєстрований в реєстрі за № 3289 є чинними, продовжують свою дію, є забезпеченням вимог кредитора за даним договором і сторони підтверджують за ним свої права та обов’язки.

За умовами п.1.1. кредитного договору 2 кредитор надає позичальнику кредит рефінансування (з урахуванням раніше здійсненного) в сумі 2 900 000 (два мільярди дев’ятсот мільйонів) грн 00 коп. в обсягах та на умовах, передбачених п.1.1.2-1.1.6. Кредитного договору 2. на строк до 21.11.2014р.

Відповідно до п.1.6.4. кредитного договору 2 забезпеченням за цим договором є нерухоме майно, яке належить позичальнику, а саме, нежитлова будівля бізнес-центру за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна, 12а, відповідно до договору купівлі-продажу від 11.03.2005р. №р.У-58 на 6/10 частки приміщення, договору купівлі-продажу від 11.03.2005р. №р.У-59 на 3/10 частки приміщення, рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2005р. на визнання права власності на 91/100 частини приміщення, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.02.2005р. № 6613175; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.03.2005р. № 6744872; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.03.2005р. № 6745034 оціночною вартістю 427 600 000, 00 грн.

26.03.2014р. між НБУ та АКБ "ІМЕКСБАНК" було укладено договір про зміни № 5 до Іпотечного договору, посвідченого 02.06.2009р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 1784, з Договором про зміни №1, посвідченим 21.09.2009р. за реєстровим №3289, Договором про зміни №2, посвідченим 26.11.2009р. за реєстровим № 4135, Договором про зміни №3, посвідченим 24.03.2011р. за реєстровим № 784 та Договором про зміни №4, посвідченим 20.10.2011р. за реєстровим № 3485, що укладені між НБУ та ПАТ "ІМЕКСБАНК".

Згідно вищевказаного договору про зміни №5 сума кредиту збільшилася до 3 395 000 000 (три мільярда триста дев’яносто п’ять мільйонів) гривень 00 копійок, а строк повернення кредиту до 27.07.2016 року.

31.12.2014р. між ПАТ "ІМЕКСБАНК" (Установник управління) та ТОВ "НОВА-ХВИЛЯ" (Управитель) було укладено договір управління нерухомим майном, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за №1887, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, Установник управління передає в управління об’єкт – нерухоме майно, а саме: нежилу будівлю бізнес-центру, загальною площею 12 101,4 м², що знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12-а, а Управитель приймає об’єкт та зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління об’єктом виключно в інтересах Установника управління.

Право управління майном було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію речового права № 31973546 від 31.12.2014р.

Положеннями п.п.3.1, 3.2 договору управління нерухомим майном від 31.12.2014р. передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення у відповідності до законодавства України. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент зазначений у п. 3.1 договору та діє 10 років. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до п.5 договору управління нерухомим майном від 31.12.2014р. на день підписання договору, об’єкт який є предметом цього договору, перебуває в іпотеці та під забороною відчуження у Національного Банку України.

Згідно з п. 6.3.1 договору управління нерухомим майном від 31.12.2014р. Управитель має право володіти та користуватись об’єктом у встановлених чинним законодавством та цим договором межах (зокрема п. 5.5 цього договору), зокрема, укладати будь-які контракти, угоди на договори із третіми особами, які направлені на досягнення мети цього договору, в тому числі самостійно без погодження з Установником управління та на власний розсуд визначати умови договорів, угод та контрактів, які укладаються.

31.12.2014р. між ТОВ "НОВА-ХВИЛЯ" (Орендодавець, Управитель майна) та ТОВ "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (Орендар) було укладено договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за №1888, відповідно до п. п. 1.1. якого орендодавець передає орендарю у тимчасове платне користування на умовах оренди наступне нерухоме майно: частку розміром 715/1000 у праві власності на нежилу будівлю бізнес-центру, загальною площею 12 101,4 м², що складається з приміщень 3,4,5,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16 поверхів площею 8648,2 м², що знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12-а (далі – об’єкт оренди). Об’єкт оренди належить на праві власності ПАТ "ІМЕКСБАНК".

Право управління майном на нежилу будівлю бізнес-центру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 31.12.2014р., номер запису про інше речове право 8325920, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 21973546.

Відповідно до п.1.4. договору оренди протягом строку дії договору орендар має право передавати об’єкт оренди повністю або частково в суборенду третім особам без отримання попередньої письмової згоди орендодавця.

Умовами п.1.5. договору оренди встановлено, що метою передачі об’єкту в оренду є: підтримання об’єкту оренди та його інфраструктури в належному технічному стані: забезпечення належної експлуатації об’єкта оренди, відповідно до його призначення.

Пунктом 1.6. договору оренди визначено, що об’єкт оренди надається орендарю для використання його у господарській діяльності орендаря.

Згідно із п.2.1 договору оренди об’єкт оренди передається в оренду строком на 10 років.

Право користування об’єктом оренди виникає у орендаря (об’єкт оренди вважається переданим орендарю) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об’єкту оренди (п.3.1. договору оренди).

За умовами п.4.2. договору оренди орендар прийняв на себе зобов’язання, зокрема, використовувати об’єкт оренди виключно за його цільовим призначенням, згідно умовам цього договору та законодавства України (п.4.2.1. договору оренди); вносити своєчасно орендну плату та ніші платежі в порядку і на умовах, передбачених цим договором (п.4.2.4. договору оренди), тощо.

Відповідно до п.5.1. договору оренди орендар протягом терміну дії цього договору щомісячно оплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 115 000 грн в тому числі ПДВ.

Право оренди було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію речового права № 31973816 від 31.12.2014р.

12.01.2015р. між ПАТ "ІМЕКСБАНК" (Власник), ТОВ "НОВА-ХВИЛЯ" (Управитель) та ТОВ "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (Орендар) було складено акт приймання-передачі об’єкта оренди, відповідно до якого орендарю було передано у користування наступне нерухоме майно: (об’єкт оренди): частка розміром 715/1000 у праві власності на нежилу будівлю бізнес-центру, загальною площею 12 101,4 м², що складається з приміщень 3,4,5,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16 поверхів площею 8648,2 м², що знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12-а.

27.05.2015р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 105 "Про початок процедури ліквідації АТ "ІМЕКСБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку”, відповідно до якого Фондом було вирішено розпочати процедуру ліквідації з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами про визнання недійсним договору оренди, укладеного 31.12.2014р. між відповідачами та про застосування наслідків його недійсності шляхом зобов’язання ТОВ "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" повернути позивачу об’єкт оренди оспорюваного договору оренди, а також про виселення ТОВ "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" з приміщень 3,4,5,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16 поверхів площею 8648,2 м², що складає частку розміром 715/1000 у праві власності на нежилу будівлю бізнес-центру, загальною площею 12 101,4 м², що знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, буд.12-а, позивач зазначає, що договір управління нерухомим майном від 31.12.2014р. на підставі якого було укладено оспорюваний договір оренди є нікчемним в силу прямої вказівки Закону у зв’язку з його укладанням без згоди Національного Банку України. Окрім того, позивач вказує, що оспорюваний договір оренди, на його думку також є нікчемним, у зв’язку з відсутністю у Управителя повноважень на укладання такого договору, проте, відповідачі цього не визнають, а тому в силу приписів Закону нікчемний договір може бути визнаний судом недійсним, що й зумовило звернення позивача до Господарського суду із відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу положень ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст.ст.202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” господарський суд, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Оскільки відсутність у ТОВ "НОВА-ХВИЛЯ" повноважень на укладання договору оренди від 31.12.2014р. позивач обґрунтовує нікчемністю договору управління нерухомим майном від 31.12.2014р., господарський суд, керуючись абзацом 4 п.2.13 Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними”, яким передбачено, що у випадку посилання позивача на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, господарський суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а має дати належну оцінку відповідним доводам позивача, вважає за необхідне надати правову оцінку доводам ПАТ "ІМЕКСБАНК" у цій частині.

Відповідно до ст.572, ч.1 ст.574, ч.1 ст.575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Приписами ст.1 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на дату укладання договору управління майном від 31.12.2014р.) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Іпотекодавець має право заповідати передане в іпотеку нерухоме майно. Правочин, який обмежує право іпотекодавця заповідати передане в іпотеку нерухоме майно, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.1029 ЦК України (в редакції чинній на дату укладання договору управління майном від 31.12.2014р.) за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Положеннями ст.1039 ЦК України передбачено, що майно, що є предметом договору застави, може бути передане в управління. Установник управління зобов'язаний попередити управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави. Якщо установник управління не попередив управителя і сам управитель не знав і не міг знати про те, що майно, яке передане в управління, є предметом договору застави, управитель має право вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим майном.

Поряд з цим, приписами ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

З огляду на передбачену чинним законодавством правову можливість передання в управління майна, що є предметом, зокрема, іпотеки, а також з урахуванням відсутності встановленого положеннями Закону України "Про іпотеку" обов’язку іпотекодавця отримувати згоду іпотекодержателя на укладання договору управління майном, господарський суд дійшов висновку, що договір управління нерухомим майном від 31.12.2014р. не може визнаватись нікчемним саме з підстав, передбачених ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку".

При цьому, господарський суд вважає за доцільне звернути увагу, що управитель майна, якого було повідомлено про перебування предмету договору управління майном в іпотеці, в силу приписів ст. 68 Конституції України, вважається обізнаним про обмеження щодо розпорядження предметом договору управління майном, які встановлені Законом України "Про іпотеку".

Отже, незважаючи на обізнаність ТОВ "НОВА-ХВИЛЯ" про знаходження нерухомого майна – об’єкту оренди, в іпотеці, між відповідачами був укладений спірний договір оренди.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що договір управління майном як проміжна угода, був укладений між АТ "ІМЕКСБАНК" та ТОВ "НОВА-ХВИЛЯ" з метою уникнення необхідності отримання згоди іпотекодержателя на укладання договору оренди.

З цього приводу господарський суд зазначає, що установник управління (іпотекодавець майна) не може надати управителю повноважень на вчинення тих дій, на вчинення яких він сам обмежений в силу прямої вказівки закону, у зв’язку з чим, правові наслідки передання без згоди іпотекодержателя в оренду майна є однаковими як для договорів, укладених іпотекодавцем, так і для договорів, укладених управителем майна в інтересах іпотекодавця.

Отже, незважаючи на те, що сторонами за договором оренди не є ані іпотекодатель ані іпотекодержатель, статус переданого в оренду майна як іпотечного не змінюється, у зв’язку з чим, на орендні правовідносини, на думку суду, безпосередньо впливають законодавчі обмеження, встановлені для користування (розпорядження) майном, яке знаходиться в іпотеці.

Виходячи з наведеного судом правового аналізу статусу нерухомого майна, яке є предметом договору оренди та законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку щодо необґрунтованості доводів ТОВ "НОВА-ХВИЛЯ", якими під час розгляду справи відповідач -1 обґрунтовував підстави передачі іпотечного майна в оренду, а саме, щодо стверджень про те, що положення Закону України "Про іпотеку" пов’язують нікчемність правочину щодо передання майна, яке знаходиться в іпотеці, без згоди іпотекодержателя, лише із діями іпотекодавця, оскільки останній, будучи власником нерухомого майна за загальним правилом самостійно укладає договори щодо майна, що, при цьому, не виключає можливості передання таких повноважень до іншої особи.

З системного аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, про те, що управитель майна, що передано в іпотеку, не може укладати договори оренди без отримання згоди іпотекодержателя, оскільки положення ч. 3, 4 ст. 9, ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" мають імперативний характер, а, отже, в силу абз. 2 ст. 6 ЦК України, не можуть бути змінені за домовленістю сторін, в тому числі шляхом надання таких повноважень разом із підписанням договору управління майном від 31.12.2014р.

Приписами ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Підсумовуючи вище наведене, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", а також приймаючи до уваги наявність в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що Національним Банком України згода на укладання договору оренди від 31.12.2014р. не надавалася, господарський суд доходить до логічного висновку, що договір оренди від 31.12.2014р., укладений між відповідачами, є нікчемним в силу закону (ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку").

В силу приписів ч.ч.1, 2 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з п.2.5.2 Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку.

У п.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Отже, істотною передумовою, наявність якої дозволяє реалізувати право особи на судовий захист, є наявність у неї відповідного порушеного суб’єктивного права або охоронюваного законом інтересу, оскільки відсутність права або інтересу унеможливлює його судовий захист.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам ПАТ "ІМЕКСБАНК", наведеним по тексту позовної заяви, щодо порушення його прав при укладанні договору оренди від 31.12.2014р.

В силу приписів ч.ч.1, 2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

ПАТ "ІМЕКСБАНК" звертаючись до суду із позовною вимогою про визнання недійсним договору оренди від 31.12.2014р. обґрунтовує її порушенням при укладанні оспорюваного договору оренди вимог Закону України "Про іпотеку", а саме з його укладанням без згоди НБУ, а також укладанням із порушенням вимог іпотечного договору від 06.11.2009р., яким встановлено необхідність отримання письмової згоди іпотекодержателя на укладання такого договору.

Проте, відповідач - 1 ТОВ "НОВА-ХВИЛЯ" у своїх запереченнях щодо цих позовних вимог зазначає, що оспорюваний договір оренди не порушує прав та інтересів позивача, обґрунтовуючи свою позицію тим, що після розірвання договору управління від 31.12.2014р. саме позивач виступав орендарем за оспорюваним договором, систематично отримував орендну плату за цим договором.

Але, суд не може погодитись із такою позицією відповідача-1, виходячи з наступного.

В силу приписів ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 5 ГПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є: верховенство права.

Отже суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що оспорюваний договір порушує права позивача, а саме, укладання оспорюваного договору оренди всупереч приписам Закону України "Про іпотеку" та умовам іпотечного договору від 06.11.2009р. може мати наслідком позбавлення позивача прав на належне йому на праві власності майно, тобто, наявність оспорюваного договору дає можливість НБУ реалізувати приписи, викладені у п. 3.1.5. іпотечного договору від 02.06.2009р., яким сторони погодили, що іпотекодержатель має право вимагати від боржника незалежно від настання строку погашення кредиту дострокового виконання зобов’язань за кредитним договором , а при незадоволені його вимоги – звернути стягнення на предмет іпотеки у відповідності до закону та цього договору при наявності також наступних підстав, зокрема, здійснення правочинів щодо відчуження іпотекодавцем предмету іпотеки або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без письмової згоди іпотекодержателя, тощо.

Отже, виходячи з наведеного, суд дійшов до висновку, що права позивача, у зв’язку із укладенням 31.12.2014р. між відповідачами оспорюваного договору оренди, є порушеними, а тому позивач має всі законні підстави для звернення до суду з метою захисту своїх порушених прав.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи відповідачі заперечують проти нікчемності оспорюваного договору, що також є підставою для звернення позивача до суду із вимогою про визнання договору оренди від 31.12.2014р. недійсним.

З урахуванням наведеного, суд вважає що позовна вимога ПАТ "ІМЕКСБАНК" про визнання договору оренди, укладеного між відповідачами 31.12.2014р. є законною, доведеною, а тому такою що підлягає задоволенню.

При вирішенні питання щодо наявності правових підстав для застосування наслідків недійсності правочину (договору оренди від 31.12.2014р.), господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 4, 5 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Згідно з п.п.5, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

За таких обставин, а саме враховуючи звернення позивача до суду із вимогою про застосування наслідків недійсності договору оренди від 31.12.2014р., а саме, повернення ПАТ "ІМЕКСБАНК" приміщень 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8 648,2 м², що складає частку розміром 715/1000 у праві власності на нежилу будівлю бізнес-центру загальною площею 12101,4 м², що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 12-А є законними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про застосування наслідків недійсності договору оренди, укладеного 31.12.2014р. між ТОВ "НОВА-ХВИЛЯ" та ТОВ "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ", а саме, про виселення ТОВ "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" суд зазначає наступне.

Заявляючи вимогу про виселення відповідача-1 із належних позивачу на праві власності приміщень 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8 648,2 м², що складає частку розміром 715/1000 у праві власності на нежилу будівлю бізнес-центру загальною площею 12101,4 м², що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 12-а, позивач в якості правових підстав посилається на застосування наслідків недійсності правочину та обґрунтовує свою вимогу посиланням на приписи ст. 391 ЦК України.

Хоча на думку суду, виселення відповідач-1 не є застосуванням наслідків визнання правочину недійсним, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 4 ст.334 ЦК України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст.321 ЦК України).

Судовий захист права власності та майнових прав власників здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно, а саме: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 392 ЦК України).

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За своєю правовою природою позов, який містить вимогу про усунення перешкод у користуванні майном, є негаторним. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Враховуючи належність ПАТ "ІМЕКСБАНК" на праві власності приміщень 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8 648,2 м², що складає частку розміром 715/1000 у праві власності на нежилу будівлю бізнес-центру загальною площею 12101,4 м², що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 12-А, що підтверджується наявними матеріалами справи та приймаючи до уваги відсутність у ТОВ "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" правових підстав для використання майна з огляду на визнання судом договору оренди від 31.12.2014р. недійсним, суд дійшов до висновку про необхідність виселення відповідача-1 із займаних ним приміщень що були об’єктом оренди за оспорюваним договором, з підстав, передбачених ст. 391 ЦК України.

Позиція суду з цього питання підтверджується висновками, наведеними у постанові Вищого господарського суду України від 26.10.2016р. по справі №910/5009/16 та у постанові Вищого господарського суду України від 25.10.2016р. по справі № 924/364/16.

В процесі розгляду справи судом вживалися всі заходи для надання учасникам процесу можливості реалізувати свої процесуальні права щодо надання доказів по справі, обґрунтування доводів та заперечень на підтвердження своїх правових позицій учасників справи.

Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими сторони обґрунтовують свої правові позиції, зазначає наступне.

Згідно з ч. 3,4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В якості заперечень щодо позову відповідачем-1 зазначено наступне.

1. Відповідач-1 не погоджується із визначенням оспорюваного договору нікчемним, оскільки, на його думку відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1039 ЦК України, майно, що є предметом договору застави, може бути передане в управління. Установник управління зобов'язаний попередити управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави. На момент укладання договору управління від 31.12.2014р. що зареєстрований в реєстрі за № 1887, відповідач-1 був попереджений позивачем, що об’єкт, який є предметом договору перебуває під обтяженням іпотекою та забороною відчуження у НБУ (відповідно п. 5.2. договору управління від 31.12.2014 р. № 1887). Разом із тим, як зазначив відповідач-1, відповідно до 4 ч. 3 ст. 9 та ч. З ст. 12 Закону України "Про іпотеку" дії із отримання будь-яких погоджень від іпотекодержателя майна Національного банку України) лежить на ПАТ "ІМЕКСБАНК", як власника об’єкту та іпотекодавця.

Суд не погоджується із доводами відповідача-1 виходячи з того, що управитель майна, що передано в іпотеку, не може укладати договори оренди без отримання згоди іпотекодержателя, оскільки положення ч. 3, 4 ст. 9, ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" мають імперативний характер, а, отже, в силу абз. 2 ст. 6 ЦК України, не можуть бути змінені за домовленістю сторін, в тому числі шляхом надання таких повноважень разом із підписанням договору управління майном від 31.12.2014р. Приписами ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Також в якості обґрунтування своєї правової позиції відповідач-1 посилається на те, що оспорюваний договір оренди не порушує права позивача.

Така позиція відповідача-1 на думку суду є хибною, оскільки матеріалами справи встановлено, що виходячи із суті спірних правовідносин, вимог Закону України "Про іпотеку", умов іпотечного договору, укладеного між позивачем та НБУ, беззаперечно вбачається порушення прав позивача.

В силу приписів ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, … з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд, керуючись п.п.5 п.5 ст.13 ГПК України зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Інші заперечення відповідача-1 не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов’язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо позовні вимоги ПАТ "ІМЕКСБАНК" законні, обґрунтовані, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Крім того суд звертає увагу на наступне.

Позивачем подано позов в якому зазначено дві позовні вимоги – немайнового (розірвання угоди) та майнового (стягнення коштів) характеру.

Зі змісту абз.2 п.2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що у випадках об’єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п.1, 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В абз.1 та 2 ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" зазначено про те, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вказано в абз.2 п.2.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” від 29.05.2013 р. №11, за умови, що позовну вимогу заявлено про визнання правочину недійсним без застосування наслідків такої недійсності, судовий збір сплачується як з немайнового спору.

За позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину судовий збір сплачується залежно від вартості майна (суми коштів), стосовно якого (якої) заявлено вимогу. У випадку об’єднання відповідних вимог судовий збір підлягає сплаті з вимог як немайнового, так і майнового характеру.

Відповідно до п.1.5. Іпотечного договору, відповідно до звіту з проведення 16.03.2009р. незалежної експертної оцінки експертом - оцінювачем ТОВ "АППРАЙЗЕР" ринкова вартість предмета іпотеки становить 427 600 000,00 грн.

Згідно п.1.6. Іпотечного договору, заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 427 600 000,00 грн.

За приписами п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору за подання позовної заяви майнового характеру не може перевищувати 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В 2017 році максимальний розмір судового збору дорівнює 560 000,00 грн. (1600,00 грн. Х 350).

Отже, судовий збір, який підлягає сплаті за подання позовної заяви, в даному випадку становить 560 000,00 грн.

При цьому, судом враховується, що звертаючись до суду із заявою про зміну предмету позову, позивач не змінював вимогу майногового характеру.

Згідно платіжного доручення №7/707 (#1767855301) від 22.12.2017р., позивачем при зверненні до суд із даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 4 800,00 грн.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Таким чином, з метою дотримання приписів "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" від 04.11.1950р., яка ратифікована Україною 17.07.1997р. та набрала чинності для України 11.09.1997р. та сталої практики Європейського суду з прав людини та з метою недопущення перешкод у доступі до правосуддя, судом було прийнято позовну заяву публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" до розгляду.

Пунктом 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Таким чином, судовий збір у розмірі 555 200,00 грн. (560 000,00 грн. - 4 800,00 грн.) підлягає стягненню з відповідачів до Державного бюджету України.

З урахуванням наведеного, керуючись матеріалами справи, у відповідності до приписів ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідачів наступним чином:

- 2 400,00 грн. слід стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА-ХВИЛЯ" на користь публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК";

- 2 400,00 грн. слід стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на користь публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК";

- 277 600,00 грн. слід стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА-ХВИЛЯ" на користь Державного бюджету України;

- 277 600,00 грн. слід стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.13, 74, 78, 129, 202, 233, 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди, укладений 31.12.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "НОВА-ХВИЛЯ" (буд. 12-а, проспект Гагаріна, м. Одеса, 65039, код 36155133) та товариством з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (офіс 515, буд. 1/20, вул. Маразлієвська, м. Одеса, 65014, код 35992924), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 31.12.2014 року за реєстровим № 1888.

3. Застосувати наслідки недійсності договору оренди, укладеного 31.12.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "НОВА-ХВИЛЯ" (буд. 12-а, проспект Гагаріна, м. Одеса, 65039, код 36155133) та товариством з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (офіс 515, буд. 1/20, вул. Маразлієвська, м. Одеса, 65014, код 35992924), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 31.12.2014 року за реєстровим № 1888, а саме, повернути публічному акціонерному товариству "ІМЕКСБАНК" (буд. 12-а, проспект Гагаріна, м. Одеса, 65039, код 20971504) приміщення 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8 648,2 м², що складає частку розміром 715/1000 у праві власності на нежилу будівлю бізнес-центру загальною площею 12101,4 м², що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 12-а.

4. Виселити товариство з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (офіс 515, буд. 1/20, вул. Маразлієвська, м. Одеса, 65014, код 35992924) з приміщень 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8 648,2 м², що складає частку розміром 715/1000 у праві власності на нежилу будівлю бізнес-центру загальною площею 12101,4 м², що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 12-а на користь публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (буд. 12-а, проспект Гагаріна, м. Одеса, 65039, код 20971504).

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (офіс 515, буд. 1/20, вул. Маразлієвська, м. Одеса, 65014, код 35992924) на користь публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (буд. 12-а, проспект Гагаріна, м. Одеса, 65039, код 20971504) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 400 грн.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА-ХВИЛЯ" (буд. 12-а, проспект Гагаріна, м. Одеса, 65039, код 36155133) на користь публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (буд. 12-а, проспект Гагаріна, м. Одеса, 65039, код 20971504) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 400 грн.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (офіс 515, буд. 1/20, вул. Маразлієвська, м. Одеса, 65014, код 35992924) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів УК у м. Одесі/Приморський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923, банк отримувача ГУДКС України в Одеській області, код банку отримувача (МФО) 828011, рахунок отримувача 31210206783008, код класифікації доходів бюджету22030101) судовий збір у розмірі 277 600,00 грн.

8. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА-ХВИЛЯ" (буд. 12-а, проспект Гагаріна, м. Одеса, 65039, код 36155133) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів УК у м. Одесі/Приморський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923, банк отримувача ГУДКС України в Одеській області, код банку отримувача (МФО) 828011, рахунок отримувача 31210206783008, код класифікації доходів бюджету22030101) судовий збір у розмірі 277 600,00 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 14 травня 2018 р.

Суддя О.В. Цісельський