ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 912/793/15-г
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
відповідач - Спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут"
Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області
розглянув у письмовому провадженні касаційну Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 28.11.2017
у складі колегії суддів: Подобєд І.М., (головуючий), Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.
та на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області
від 13.10.2017
у складі судді Тимошевської В.В.
про розгляд скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області щодо примусового виконання рішення суду
у справі №912/793/15-г
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут"
про стягнення 2 156 269, 28 грн.
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 10.12.2017 поштовим відправленням через суд апеляційної інстанції Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою №14/5-4206в від 08.12.2017 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2017 у справі №912/793/15-г в порядку статей 107, 109 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції до 15.12.2017.
2. 19.12.2017 матеріали справи №912/793/15-г разом із касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надіслано Дніпропетровським апеляційним господарським судом на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
3. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №912/793/15-г визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018.
4. 19.02.2018 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з перебуванням судді Погребняка В.Я. на лікарняному, склад колегії змінено на: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.
5. Ухвалою від 01.03.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ухвалив здійснити перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 та ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2017 у справі №912/793/15-г в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
6. Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області через електронну пошту подано відзив на касаційну скаргу.
7. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", частини 1 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст вимог скарги на дії виконавчої служби
8. 18.08.2017 до Господарського суду Кіровоградської області звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області щодо примусового виконання рішення суду у справі №912/793/15-г, в якій скаржник просив:
- прийняти скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №48280860;
- скаргу задовольнити в повному обсязі, визнати незаконними дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення зазначених виконавчих дій;
- визнати недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №48280860, яку було винесено 31.07.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Борисенко Л.П.
Короткий зміст рішення першої інстанції
9. Ухвалою від 13.10.2017 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. у задоволенні скарги на дії органу державної виконавчої служби відмовив.
9.1. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
- метою Закону №1730-VIII від 03.11.2016 є врегулювання всієї існуючої заборгованості (шляхом зменшення, реструктуризації та списання), яка виникла за спожиті енергоносії до 01 липня 2016 року;
- юридично неспроможними є твердження позивача про те, що норми частини 4 статті 34 та пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають застосуванню з тих підстав, що вони розраховані на зупинення виконавчого провадження щодо стягнення одночасно пені, 3% річних, інфляційних нарахувань та сум основного боргу за газ, оскільки, суми пені, 3% річних, інфляційні нарахування за своєю правовою природою є складовими заборгованості, як такої, а отже, зазначені норми права підлягають застосуванню і у разі стягнення названих сум, заявлених окремо в позовному провадженні ;
- доводи стягувача про те, що згідно із судовим наказом, виданим в межах даної справи, також стягується судовий збір, є безпідставними, оскільки, як вбачається з оскаржуваної постанови про зупинення виконавчого провадження від 31.07.2017, виконавчі дії з примусового виконання наказу зупинено лише в частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016, а не в частині стягнення судового збору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
10. Постановою від 28.11.2017 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Подобєд І.М. (головуючий), Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В. апеляційну скаргу ПАТ "Нафтогаз України" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2017 у справі №912/793/15-г залишено без змін.
10.1. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
- місцевий господарський суд правильно зазначив, що метою Закону України №1730-VIII є врегулювання всієї існуючої заборгованості (шляхом зменшення, реструктуризації та списання), яка виникла за спожиті енергоносії до 01.07.2016. В той же час, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2015 та наказом суду, виданим на його виконання від 25.05.2015, стягувачем за цим наказом є - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", боржником є - Спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут", заборгованість, яка була предметом розгляду справи №912/793/15-г та стягнена за рішенням суду, пеня, 3% річних та інфляційні втрати нараховані за період з січня 2013 року по грудень 2013 року, отже вона виникла до 01.07.2016;
- апеляційний суд погодився з доводами скаржника про те, що внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка стосується неповних розрахунків за енергоносії, а всі інші виконавчі провадження не повинні зупинятися щодо такого боржника. При цьому, апеляційний суд відхилив доводи позивача про те, що поняття заборгованості за спожитий природний газ чітко відокремлене від інших нарахувань - неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань та процентів річних відхилено судом, як власне помилкове трактування положень статті 7 Закону №1730-VIII без системного зв'язку з іншими нормами цього Закону;
- колегія суддів погодилась з висновком місцевого господарського суду про правомірність дій державного виконавця щодо винесення постанови ВП №48280860 від 31.07.2017 про зупинення проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2015 у справі №912/793/15-г як таких, що пов'язані розрахунками за енергоносії суб'єкта господарювання, який внесений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості, з посиланням на пункт 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ
Доводи скаржника (Позивача у справі)
11. Позивач у касаційній скарзі зазначив, що рішення першої та апеляційної інстанцій є безпідставними та такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права - пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", частини 1 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", статей 34, 43 ГПК України в редакції до 15.12.2017, оскільки:
- положення щодо зупинення вчинення виконавчих дій були внесені до Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII виключно з метою надання можливості безперешкодного виконання зобов'язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості, а такий договір укладається лише щодо основного зобов'язання, стягнення якого не відбувається в межах даної справи;
- здійснюється реструктуризація заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням саме договору купівлі-продажу природного газу, а не заборгованість за судовими рішеннями в межах конкретних справ;
- суди попередніх інстанцій не з'ясували механізму врегулювання кредиторської заборгованості, яка стягується за рішенням суду в межах виконавчого провадження.
Доводи інших учасників справи
12. Доводи, викладені у відзиві Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Верховний Суд не бере до уваги, оскільки в порушення статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", на даному документі відсутній цифровий підпис, відтак, відсутня можливість ідентифікувати автора електронного документа.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
13. Закон України "Про виконавче провадження"
Пункт 10 частини 1 статті 34 - виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
14. Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії"
Частина 1 статті 5 - ресруктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.
Частина 1 статті 7 - н реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
15. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку того чи іншого доказу у справі. Разом з тим, доводи скаржника про порушення пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", частини 1 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та статей 34, 43 ГПК України в редакції до 15.12.2017 є прийнятними.
А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права
16. Статтею 129 Конституції України принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості визначені як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статях 4-2, 4-3 ГПК України в редакції до 15.12.2017. Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою. В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися таким чином, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
17. Суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, а окремими нормами даного Закону визначено порядок дій та наслідки таких дій для боржника та кредитора. Одним із наслідків включення боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", є підписання договору про реструктуризацію, а в подальшому статтею 7 цього Закону передбачено механізм списання нарахованих на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань. Враховуючи зазначене, законодавець також передбачив механізм зупинення вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств до реєстру.
18. Верховний Суд звертає увагу на те, що оскільки в даному випадку положення статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" за своєю суттю містять норми прямої дії та чіткі підстави для зупинення виконавчого провадження, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність порушень в діях державного виконавця.
19. В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає про належне виконання покладеного на суди обов'язку щодо мотивації прийнятих судами рішень, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів скаржника ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі.
20. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судами обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.
А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
21. Доводи скаржника, зазначені в пункті 11 мотивувальної частини постанови, Суд вважає необґрунтованими, оскільки скаржник не довів порушення зазначених ним норм матеріального та процесуального права, а висновки судів про їх вірне застосування є логічними та належно аргументованими. Також, доводи скаржника про необхідність з'ясування судами механізму врегулювання кредиторської заборгованості між сторонами у справі виходить за межі предмета оскарження дій судового виконавця, який зупинив виконавче провадження і такі дії оскаржуються, як незаконні.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
22. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами першої та апеляційної інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.
В. Судові витрати
23. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 309, 315 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2017 у справі №912/793/15-г залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді С.В. Жуков
В.Г. Пєсков
