ПОСТАНОВА

Іменем України

02.05.2018 року м. Кропивницький

Справа № 404/8205/16-ц

Провадження № 22-ц/781/631/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Карпенка О.Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Мурашка С.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_6,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда (суддя Бершадська О.В.) від 18 січня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 11 липня 2016 року о 15 год. 25 хв. в м. Кропивницький, на перехресті вул. Михайлівська та вул. Покровська, з вини водія транспортного засобу марки «DAEWOO» модель LANOZ, реєстраційний номер НОМЕР_1, який порушив Правила дорожнього руху і допустив зіткнення з належним позивачу автомобілем марки «RENAULT» модель Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_2 спричинив йому механічні пошкодження. Оскільки цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «DAEWOO» LANOZ, реєстраційний номер НОМЕР_1, застраховано ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Належний йому автомобіль відповідач визнав фізично знищеним і 31 жовтня 2016 року сплатив страхове відшкодування в розмірі 35 799 грн. 07 коп. Позивач не погоджується із розміром страхового відшкодування так, як відповідач не узгодив його з ним. Він вважає, що відповідачем безпідставно завищено вартість ліквідних залишків автомобіля та занижена його ринкова вартість до ДТП.

Посилаючись на вказані обставини а також на звіт ФОП ОСОБА_7 про оцінку автотранспортного засобу, позивач, з урахуванням поданої ним уточненої позовної заяви (а.с. 151 - 159), просив суд стягнути з відповідача на свою користь 37815 грн. 29 коп. страхового відшкодування.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 липня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_6 (а.с. 126).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд мотивував своє рішення тим, що ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» виконала свої всі свої зобов'язання перед позивачем, які виникають з договору та закону, а тому позов пред'явлено безпідставно.

У апеляційній скарзі позивач просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.

Позивач посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, невиконання судом вимог процесуального законодавства. Зокрема, на думку позивача, суд не надав оцінки наданому ним звіту ФОП ОСОБА_7 про оцінку автотранспортного засобу від 5 листопада 2017 року № 308. Суд також не надав оцінки аргументам позивач по те, що аварійний сертифікат № 2168-зал від 21 липня 2016 року не являється належним доказом у справі так, як не містить відомостей про перелік робіт, проведених ФОП ОСОБА_8, а товарознавче дослідження - це оцінка продовольчих товарів, а не транспортних засобів. ФОП ОСОБА_8 мав би право на проведення оцінки лише на підставі сертифікату оцінювача, а не на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців. Оцінка ліквідних решток належного позивачу автомобіля проводилася аварійним комісаром всупереч п. 5.1. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів без його огляду. Крім того, утилізаційна вартість майна визначається лише щодо об'єктів права власності держави, але оцінений транспортний засіб являвся об'єктом приватної власності. Використаний аварійним комісаром метод оцінки не відповідає вимогам Методики. Суд не звернув уваги, що страховик не узгодив розмір страхового відшкодування з потерпілим.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позовуменше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи ціну позову, яка є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також те, що дана справа не відноситься до числа тих, які названі в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, вона переглядається за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) та без проведення судового засідання і його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Крім того, згідно ч.ч. 4, 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка перевіряється, суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини.

11 липня 2016 року о 15 год. 25 хв. в м. Кропивницький, на перехресті вул. Михайлівська та вул. Покровська, ОСОБА_6, керуючи транспортним засобом «DAEWOO» LANOZ реєстраційний номер НОМЕР_1 не виконала вимогу знаку 2.1. «Дати дорогу» та п. 16.11. Правил дорожнього руху України і допустила зіткнення з транспортним засобом «RENAULT» Kangoo реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, що рухався по головній дорозі, наслідком чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 вересня 2016 року, яка набрала законної сили 27 вересня 2016 року, ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення.

Відповідно до полісу № АЕ/9664536 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 3 червня 2016 року, який являвся чинним на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6, як власника транспортного засобу «DAEWOO» LANOZ реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія».

12 липня 2016 року позивач по справі звернувся до страховика із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 11 липня 2016 року за участю забезпеченого транспортного засобу «DAEWOO» LANOZ реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6, внаслідок чого було пошкоджено його автомобіль НОМЕР_2.

13 липня 2016 року на підставі заяви ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_10 оглянув пошкоджений транспортний засіб «RENAULT» Kangoo реєстраційний номер НОМЕР_2 у присутності власника ОСОБА_4, учасника ДТП ОСОБА_6, представника ОСОБА_11 про що склав Протокол технічного огляду транспортного засобу, який підписаний учасниками огляду без зауважень. Під час огляду було виявлено ряд пошкоджень деталей кузова автомобіля.

Згідно звіту № 61/16 про оцінку автомобіля НОМЕР_2, складеного 15 липня 2016 року суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_10, вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 113 459 грн. 65 коп., а ринкова вартість автомобіля до ДТП - 77 810 грн. 21 коп.

Відповідно до Аварійного сертифікату № 2168-зал від 21 липня 2016 pоку, який виконаний оцінювачем ФОП ОСОБА_12 та аварійним комісаром ОСОБА_13 утилізаційна вартість автомобіля НОМЕР_2 (вартість після дорожньо-транспортної пригоди) складає 41831 грн. 25 коп.

18 жовтня 2016 року ОСОБА_4 подав до Кіровоградської філії ПрАТ «УПСК» заяву у якій просив оцінити завдану йому шкоду та відшкодувати її.

28 жовтня 2016 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» сплатила ОСОБА_4 у безготівковій формі страхове відшкодування у розмірі 35978 грн. 96 коп.

Крім того, 13 липня 2016 року ОСОБА_4 було укладено з суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 договір № 308 на виконання експертної оцінки автотранспортного засобу «RENAULT» Kangoo реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до звіту № 308 про оцінку транспортного засобу від 5 листопада 2016 року, виконаного ФОП ОСОБА_7, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу автомобіля НОМЕР_2 станом на 11 липня 2016 року складає 164474 грн.; ринкова вартість даного КТЗ станом на 11 липня 2016 року складала 91124 грн. 81 коп..; вартість завданого власнику матеріального збитку станом на 11 липня 2016 року складає 91124 грн. 81коп.; ринкова вартість даного КТЗ з врахуванням пошкоджень (вартість ліквідних залишків) складає 17510 грн. 45 коп.

14 листопада 2016 року ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про доплату страхового відшкодування.

Листом за вихідним № 237 від 13 грудня 2016 року відповідач повідомив позивача, що відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» належний позивачу транспортний засіб вважається фізично знищеним, а розмір страхового відшкодування визначається як різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на його евакуацію, що загалом складає 35 978 грн. 96 коп. При цьому страховий з того, що ринкова вартість транспортного засобу до ДТП становила 77 810 грн. 21 коп., ринкова утилізаційна вартість транспортного засобу після ДТП становила 4 831 грн. 25 коп., вартість витрат на евакуацію автомобіля після ДТП становила 500 грн., а розмір передбаченої договором франшизи - 500 грн.

Відповідно до ст. 979 ЦК Україниза договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 16 Закону від 7 березня 1996 року N 85/96-ВР «Про страхування»договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ст. 8 Закон N 85/96-ВР).

За змістом п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України N 85/96-ВР в Україні страхування цивільно-правової власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.

Згідно п. 2.1. ст. 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-VI «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, являється підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.

Потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 511 ЦК Україниу випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 636 ЦК Українидоговором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

У справі, яка переглядається, позивач являється потерпілим в результаті ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_6, цивільно-правова відповідальність якої перед третіми особами застрахована згідно укладеного нею і відповідачем договору.

Судом першої інстанції встановлено, що в наслідок ДТП позивачу завдано майнові збитки, пов'язані з механічним пошкодженням належного йому транспортного засобу «RENAULT» Kangoo реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідач визнав вказану подію страховим випадком.

У зв'язку з настанням страхового випадку у позивача виникло право вимагати у страховика сплати страхового відшкодування на умовах визначених договором та законом, а у страховика виник відповідний обов'язок перед потерпілим.

12 липня 2016 року, тобто на наступний день після ДТП, позивач повідомив відповідача про настання такої події (а.с. 74).

Дії страховика після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення регламентної виплати унормовано ст. 34 Закону № 1961-VI, зокрема протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком залучаються їх працівники. Страховиком та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Відповідач виконав вимог ст. 34 Закону № 1961-VI оскільки за його дорученням 13 липня 2016 року пошкоджений транспортний засіб позивача було оглянуто суб'єктом оціночної діяльності ПП ОСОБА_10 (а.с. 90), а 15 липня 2016 року оцінювачем складено звіт про оцінку автомобіля та визначено його ринкову вартість до ДТП - 77810 грн. 21 коп. і вартість відновлювального ремонту - 113459 грн. 65 коп. (а.с. 75 - 89).

Крім того, на підставі аварійного сертифікату від 21 липня 2016 року № 2168-зал. ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» визначено утилізаційну вартість транспортного засобу на момент його огляду, тобто на 13 липня 2016 року (а.с. 91).

Відповідно до положень п. 30.1. ст. 30 Закону № 1961-VI, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Сторони у справі визнають, що належний позивачу автомобіль, відповідно до положень п. 30.1. ст. 30 Закону № 1961-VI, є фізично знищеним внаслідок того, що його ремонт є економічно необґрунтованим оскільки витрати на його відновлювальний ремонт перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Це випливає, як з оцінки проведеної страховиком, так і з оцінки проведеної оцінювачем ФОП ОСОБА_7 на замовлення позивача.

Згідно п. 30.2. ст. 30 Закону № 1961-VI якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно пунктів 36.1., 36.2. ст. 36 Закону № 1961-VI страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Матеріали справи не містять доказів того, що страховик узгодив з потерпілим розмір страхового відшкодування.

Проте сам по собі цей факт не свідчить про неналежне виконання умов договору страхування або закону та порушення прав потерпілого за умови, що страховиком виплачено потерпілому страхове відшкодування у розмірі, який визначений у відповідності до вимог закону чи договору.

Звертаючись до страховика із заявою про страхове відшкодування, позивач не вказав розмір своїх майнових вимог. Натоміть він просив страховика оцінити та відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП (а.с. 93). До заяви він додав квитанцію про свої витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП у розмірі 500 грн. (а.с. 94), які страховик врахував при визначені страхового відшкодування.

Оскільки відновлювальний ремонт належного позивачу транспортного засобу є економічно необґрунтований, відповідач виплатив страхове відшкодування у розмірі, який відповідає різниці між оціненою вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на його евакуацію з місця пригоди зменшене на розмір франшизи, обумовленої полісом № АЕ/9664536.

При цьому відповідач, за відсутності інших даних, керувався оцінкою ринкової вартості належного позивачу колісного транспортного засобу до ДТП здійсненою суб'єктом оціночної діяльності - приватним підприємцем ОСОБА_10, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, видане Фондом державного майна України 8 вересня 2007 року № 5280, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 15870/13 від 24 грудня 2013 року та зареєстрований у Державному реєстрі оцінювачів 3 5933 від 29 жовтня 2007 року.

Тобто оцінку проведено суб'єктом, який відповідає вимогам статей 4 - 6, 17, 18 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» а також статей 30, 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Сама оцінка проведена оцінювачем на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні принципи оцінки майна та майнових прав», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440.

Оцінка вартістю транспортного засобу після ДТП була проведене на підставі аварійного сертифікату № 2168-зал. від 21 липня 2016 року складеного ФОП ОСОБА_8, який на той час мав кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 83 від 11 червня 201 року, видане Фондом державного майна України, але не мав сертифікату суб'єкта оціночної діяльності та згідно відомостей сайту Фонду державного майна України (www.spfu.gov.ua) був виключений з Державного реєстру оцінювачів на підставі наказу від 28 березня 2014 року № 862 а повторно включений до Реєстру лише на підставі наказу від 13 вересня 2016 року № 1699.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, яка проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання без чинного сертифіката, є недійсною.

Отже доводи апеляційної скарги щодо відсутності у ФОП ОСОБА_8 повноважень на проведення оцінки є обґрунтованими.

Проте відсутність у ФОП ОСОБА_8 чинного сертифіката суб'єкта оціночної діяльності, в даному випадку, не вказує на недійсність проведеної оцінки та не чинність аварійного сертифікату № 2168-зал. від 21 липня 2016 року.

З його змісту вбачається, що оцінку фактично проводив аварійний комісар ОСОБА_13, який також підписав цей аварійний сертифікат.

Згідно інформації, розміщеної на сайті Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг (www.nfp.gov.ua) під порядковим № 525 у Переліку осіб, які відповідають кваліфікаційним вимогам та можуть займатися визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків (аварійні комісари) значиться ОСОБА_13 термін дії свідоцтва якого з 18 березня 2016 року по 18 березня 2019 року. Тобто аварійний сертифікат складено правомочним суб'єктом на здійснення діяльності з оцінки завданих страховим випадком збитків.

При проведенні оцінки аварійний комісар керувався Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, що вказано у сертифікаті.

Доводи позивача про те, що оцінка ліквідних решток належного позивачу автомобіля проводилася аварійним комісаром всупереч п. 5.1. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів без його огляду є безпідставними так, як в аварійному сертифікаті зазначено, що аварійний комісар керувався результатами огляду транспортного засобу, проведеного 13 липня 2016 року, тобто огляду проведеного автотоварознавцем, оцінювачем ОСОБА_10

Згідно п. 2.2. Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів утилізаційна вартість КТЗ визначається як грошова сума, яку передбачається одержати від продажу не придатного для експлуатації за прямим функціональним призначенням КТЗ для альтернативного використання його справних і придатних до

експлуатації складників.

Доводи апеляційної скарги про те, що використання утилізаційної вартості можливе лише щодо майна державної власності є безпідставним так, як розділом ІІ Методики це не обумовлено.

Визначаючи утилізаційну вартість транспортного засобу, аварійний комісар виходив з того, що його відновлювальний ремонт з економічної точки зору є недоцільним, а вартість утилізації визначав як суму ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту, що відповідає змісту пунктів 7.17., 7.18. Методики.

В аварійному сертифікаті зазначено, що до нього додається калькуляція робіт з демонтажу придатних деталей та перелік таких деталей.

Оскільки оцінка транспортного засобу після ДТП проведена належним суб'єктом та відповідно до закону, суд обґрунтовано оцінив аварійний сертифікат, як належний та допустимий доказ у справі.

Визначаючи розмір страхового відшкодування, відповідач використовував відомості аварійного сертифікату, виконаного аварійним комісаром, і звіту про оцінку автомобіля, виконаного оцінювачем, у відповідності до законодавства, що відповідає положенням п. 30.1. ст. 30, 34 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-VI «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином відповідач виплатив страхове відшкодування у розмірі оціненої шкоди, визначеної відповідно до положень Закону № 1961-VI.

Позивач має право не погоджуватися з оцінкою завданого йому матеріального збитку та доводити її неправильність.

Проте наданий позивачем звіт № 308 від 5 листопада 2016 року, складений суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7, не дає підстав стверджувати про неправильність оцінки проведеної на замовлення відповідача, хоча і містить інші висновки про вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, його ринкову вартість до та після ДТП.

Суд не володіє спеціальними знаннями для рецензування наданих сторонами звітів про оцінку, а позивач не просив суд призначити її, хоча згідно положень цивільного процесуального законодавства та ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» він мав право на це.

Позивач також не скористався своїм правом надати суду висновок експерта або подати клопотання про призначення експертизи для вирішення спірного питання вартості колісного транспортного засобу до та після ДТП.

У зв'язку з цим суд першої інстанції обґрунтовано оцінював лише дотримання відповідачем положень Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-VI «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які регулюють порядок вчинення страховиком дій направлених на визначення розміру завданого позивачу збитку та розміру страхової виплати і не оцінював зміст проведеної оцінки різними оцінювачами.

Повно і правильно встановивши обставини справи, суд зробив правильний висновок про те, що відповідач дотримався вимог Закону України № 1961-VI під час виконання своїх зобов'язань перед позивачем, а останній не довів фактів порушення відповідачем його майнових прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, у справі, що переглядається, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4 без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 січня 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду з підстав передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 2 травня 2018 року.

Головуючий О.Л. Карпенко

Судді : А.М. Головань

С .І. Мурашко