Постанова від 08.05.2018 по справі № 910/32312/15 Касаційний господарський суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 08.05.2018 по справі № 910/32312/15 Касаційний господарський суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 910/32312/15

Картка справи

Справа № 910/32312/15

Картка справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/32312/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест" та Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пономаренка Є.Ю., Смірнової Л.Г., Дідиченка М.А.

від 05.02.2018 року

якою скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 про затвердження мирової угоди

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест"

до Фонду державного майна України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"

про внесення змін до договору та зобов'язання вчинити дії

за зустрічним позовом Фонду державного майна України

до відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест"

2. Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз",

3. Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 2 Публічного акціонерного товариства "Стебницьке гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал"

про розірвання договорів та зобов'язання вчинити дії.

за участю представників:

позивача: Кузьмич-Браток Р.А.

відповідача: Левадний Р. С.

третьої особи не з'явився

відповідача 2 за зустрічним позовом не з'явився

третьої особи відповідача 2 за зустрічним позовом не з'явився

прокурор Попенко О.С.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України, з урахуванням поданих уточнень, про зобов'язання Фонду державного майна України підписати Додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу пакета акцій № КПП-625 від 02 жовтня 2013 року за конкурсом, укладеного між Фондом державного майна України і Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", та про зобов'язання розробити новий проект "Комплексний проект консервації рудника № 2 і рекультивації порушених земель".

У свою чергу, Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест", Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", з урахуванням уточнень, про розірвання договору купівлі-продажу пакета акцій № КПП-625 від 02.10.2013 року за конкурсом, у кількості 223127360 штук простих іменних акцій, що становить 93,52% статутного капіталу Товариства, укладеного між Фондом державного майна України і Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз", про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів від 08 грудня 2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест", та про зобов'язання депозитарної установи Публічного акціонерного товариства "КБ "Фінансова ініціатива" списати з рахунку у цінних паперах Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" пакет акцій Публічного акціонерного товариства "Стебницьке гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал" у вказаній кількості простих іменних акцій, що складає 93,52% статутного капіталу Товариства на рахунок Держави Україна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 року, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2017 касаційну скаргу Фонду державного майна України задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2016 у справі № 910/32312/15 в частині відмови повністю у задоволенні зустрічного позову Фонду державного майна України про розірвання договорів та зобов'язання вчинити дії, скасовано, а справу у цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду, в решті - в частині відмови повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест" про внесення змін до договору та зобов'язання вчинити дії, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у даній справі залишено без змін.

За результатом нового розгляду Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.08.2017 у справі № 910/32312/15 заяву сторін про затвердження мирової угоди задовольнив; затвердив мирову угоду, зміст якої викладено в резолютивній частині ухвали, провадження у справі припинив.

Дослідивши умови мирової угоди, встановивши, що вона підписана уповноваженими представниками сторін, її зміст відповідає вимогам чинного законодавства та стосується предмету позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що вона підлягає затвердженню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2018 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі №910/32312/15 скасовано, справу №910/32312/15 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження мирової угоди суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків про наявність на даний час підстав для затвердження мирової угоди в наведеній редакції та відповідно припинення провадження у справі та визнав ухвалу незаконною та необґрунтованою.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест" та Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" звернулися з касаційними скаргами на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2018 року та просять її скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі №910/32312/15.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест" та Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2018 року у справі № 910/32312/15.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у розгляді касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест" та Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 року у справі №910/32312/15 оголошено перерву до 08 травня 2018 року.

У своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2018 року та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі №910/32312/15.

Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест" обгрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не мав права розглядати апеляційну скаргу прокурора. Також, позивач зазначає, що судом першої іністанції не було перевищено повноважень під час затвердження мирової угоди та, що ухвала суду першої інстанції відповідає закону, а тому суд апеляційної інстанції неправомірно скасував рішення першої інстанції.

Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" також не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2018 року та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі №910/32312/15.

Касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" подана з аналогічним обгрунтуванням та з аналогічних підстав.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ухвалою суду першої інстанції затверджено мирову угоду, за умовами якої позивач за зустрічним позовом та перший відповідач за зустрічним позовом дійшли згоди внести зміни до Договору від 02.10.2013 року № КПП-625 шляхом укладення Договору про внесення змін.

При цьому, вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест" за первісним позовом, з урахуванням уточнень, посилаючись на положення ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", були зобов'язання Фонду державного майна України підписати Додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу пакета акцій № КПП-625 від 02 жовтня 2013 року за конкурсом, укладеного між Фондом державного майна України і Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз", та про зобов'язання розробити новий проект "Комплексний проект консервації рудника № 2 і рекультивації порушених земель", з посиланням на те, що між положеннями п. 10.2. Договору купівлі-продажу №КПП-625 та Бізнес-планом післяприватизаційного розвитку товариства існують розбіжності щодо обсягів інвестицій, які позивач повинен внести, як особа, що набула права Покупця за зазначеним Договором купівлі-продажу № БВ-205/2-15, та існує небезпека для навколишнього середовища, пов'язана з консервацією рудника № 2, який знаходиться у державній власності, що відповідно потребує коригування комплексного проекту такої його консервації і рекультивації земель відповідно до чинного законодавства на основі науково обґрунтованих вихідних даних.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, з урахуванням положень ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. ст. 180, 188 Господарського кодексу України, умов укладених договорів, та представлених доказів у справі, дійшов висновку про те, що в даному випадку Товариством з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест" не було доведено існування всіх умов, визначених частиною 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, для внесення змін до договору купівлі-продажу пакета акцій № КПП-625 від 02 жовтня 2013 року за конкурсом у кількості 223127360 штук простих іменних акцій, що становить 93,52% статутного капіталу товариства, укладеного між Фондом державного майна України та Публічним акціонерном товариством "Компанія "Райз", строк здійснення інвестицій за яким передбачений пп. 10.2 "а" п. 10 цього договору та конкретизований Бізнес-планом, а тому, відсутні правові підстави для внесення змін до такого договору, зв'язку з чим, відмовив у задоволенні такого позову.

Суд касаційної інстанції погодився з вищезазначеними висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні первісного позову, заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест", та визнав їх такими, що відповідають положенням норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм, а тому, залишивши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанцій у цій частині позову, без змін.

З огляду на викладене суди трьох інстанцій дішли висновку про відсутність підстав для внесення змін до договору купівлі-продажу пакета акцій № КПП-625 від 02.10.2013 року.

Проте, під час нового розгляду даної справи сторони дійшли згоди укласти мирову угоду, умови якої стосуються саме внесення змін до зазначеного договору.

У свою чергу, спір за первісним позовом щодо внесення змін до договору було остаточно вирішено судом (в цій частині касаційною інстанцією рішення про відмову у позові залишено без змін) та справу скеровано на новий розгляд лише у зв'язку в частині скасування рішення за зустрічним позовом про розірвання договору.

При цьому як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, у суді касаційної інстанції Фонд державного майна України підтримував вимоги про розірвання зазначеного договору.

Вимогами Фонду державного майна України за зустрічним позовом, з урахуванням уточнень, з посиланням на ст.ст. 610, 611, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 7, 27, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", були вимоги про розірвання договору купівлі-продажу пакета акцій № КПП-625 від 02.10.2013 року за конкурсом, у кількості 223127360 штук простих іменних акцій, що становить 93,52% статутного капіталу Товариства, укладеного між Фондом державного майна України і Публічним акціонерном товариством "Компанія "Райз", про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-205/2-15 від 08.12.2015 року, укладеного між Публічним акціонерном товариством "Компанія "Райз" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест", та про зобов'язання депозитарної установи ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" списати з рахунку у цінних паперах Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" пакет акцій ПАТ "Стебницьке гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал" у зазначеній кількості простих іменних акцій, що складає 93,52% статутного капіталу Товариства на рахунок Держави Україна, у зв'язку з порушенням умов Договору купівлі-продажу № КПП-625 щодо здійснення капітальних інвестицій та використання таких інвестицій не за цільовим призначенням, а також, через невиконання Публічним акціонерном товариством "Компанія "Райз" комплексної програми консервації рудника № 2 та рекультивації порушених земель.

При цьому, Фонд державного майна України посилався саме на неналежне виконання Публічним акціонерном товариством "Компанія "Райз" умов Договору купівлі-продажу № КПП-625 не тільки щодо здійснення суми капітальних інвестицій та використання таких інвестицій не за цільовим призначенням, а також і на невиконання Публічним акціонерном товариством "Компанія "Райз" комплексної програми консервації рудника № 2 та рекультивації порушених земель.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині зустрічних позовних вимог суд касаційної інстанції зазначив, що суди обмежились виключено встановленням суми капітальних вкладень (інвестицій), здійснених Публічним акціонерном товариством "Компанія "Райз" у 2014 році, не з'ясувавши при цьому належним чином питання, як про цільове використання таких інвестицій, так і про належність виконання останнім комплексної програми консервації рудника № 2 та рекультивації порушених земель.

Дійшовши формального висновку про те, що Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" здійснило інвестування капіталовкладень на суму, передбачену умовами Договору купівлі-продажу № КПП-625, суди не врахували те, що умовами даної угоди передбачався обов'язок Покупця забезпечити виконання зобов'язань щодо основних напрямків розвитку та функціонування, встановлених умовами цього договору, також Бізнес-плану, зокрема, в інноваційно-інвестиційній діяльності товариства (пп. 10.2. "а" п. 10), на реалізацію інвестиційного проекту по відновленню роботи рудника та створенню збагачувального комплексу із застосуванням сучасних технологій з обсягом капітальних вкладень не менше як 1 млрд. грн. відповідно до строків та порядку, передбачених Бізнес-планом, а в природоохоронній діяльності товариства (пп. 10.4. "в" п. 10), забезпечити виконання у повному обсязі за власні кошти заходів, необхідних для завершення реалізації "Комплексного проекту консервації рудника № 2 і рекультивації порушених земель Стебницького ГХП "Полімінерал", затв. розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року № 166-р (зі змінами), в тому числі виконання заходів екологічного характеру, про порушення яких зазначає у своєму зустрічному позові Фонд державного майна України.

У постанові Вищого господарського суду України від 21.03.2017 року зазначено, що протоколом № 8 позачергового виїзного засідання обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 24.03.2015 року, встановлено необхідність внесення корективів в технічні рішення та перелік робіт "Комплексного проекту консервації рудника № 2 та рекультивації порушених земель", та проведення консервації рудника № 2, а згідно протоколу технічної наради з розгляду питання щодо можливих варіантів коригування комплексного проекту консервації рудника № 2 від 20.04.2015 року, складеного ТОВ "Гірхімпром" і ПАТ "Стебницьке ГХП "Полімінерал", вирішено внести коригування (зміни) в "Комплексний проект консервації рудника № 2 і рекультивації порушених земель" відповідно до чинної нормативної бази (або розробити новий проект по визначенню замовника) на основі науково обґрунтованих вихідних даних.

Так, Вищий господарський суд зазначив, що неведене свідчить про зміну обставин, які впливатимуть на виконання сторонами договору № КПП-625 купівлі-продажу від 02.10.2013 року, що і було фактично встановлено судом першої інстанції, однак, не надано цим обставинам належної правової оцінки, з урахуванням відповідних правових наслідків, передбачених ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду в частині відмови у зустрічному позові Фонду державного майна України, в порушення вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття постанови), прийняті без всебічного, повного і об'єктивного розгляду усіх обставин справи в їх сукупності, що стало підставою для скасування прийнятих судових актів в цій частині та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 Господарського процесуального кодексу Украни (в редакції чинній на момент прийняття ухвали). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 Господарського процесуального кодексу Украни (в редакції чинній на момент прийняття ухвали).

Мирова угода може бути укладена і стосовно певної частини позовних вимог.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Суддя має роз'яснити сторонам процесуальні наслідки припинення провадження зі справи, зазначивши про це в ухвалі.

В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу Украни (в редакції чинній на момент прийняття ухвали), а також вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, є правом сторони, яке, свою чергу згідно процесуального Закону неможливо реалізувати якщо такі дії суперечать законодавству або це призводить до порушення чиїх - небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

У даному випадку мирова угода стосується також прав і обов'язків сторін що виходять за межі предмета зустрічного позову переданого на новий розгляд, оскільки зазначалося вище спір за первісним позовом щодо внесення змін до договору остаточно було вирішено судом та направлено на новий розгляд лише у зв'язку зі скасуванням рішення за зустрічним позовом про розірвання договору.

Крім того, мирова угода укладена між сторонами, остаточно не вирішує спору та може призвести до виникнення нового, оскільки прокуратура, посилаючись на невиконання Публічним акціонерном товариством "Компанія "Райз" комплексної програми консервації рудника № 2 та рекультивації порушених земель наполягає на обов'язковому розірванні договору купівлі-продажу №КПП-625 від 02.10.2013 року.

Заступник прокурора Львівської області оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції в апеляційній скарзі зазначив, що внаслідок такої бездіяльності на території рудника № 2 утворилося провалля діаметром близько 300 м. та глибиною до 50 м., що в свою чергу є техногенною катастрофою, яка завдає значних збитків державним інтересам та створює загрозу життю людей.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу суду першої інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків про наявність на даний час підстав для затвердження мирової угоди в наведеній редакції та відповідно припинення провадження у справі та визнав ухвалу незаконною та необґрунтованою.

Колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з вищезазначеною постановою суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Крім того у відповідності до вимог ч. 2. ст. 237 Господарського процесуального кодексу України під час ухвалення рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З огляду на те, що суд першої інстанції під час затвердження мирової угоди прийнятої під час нового розгляду зустрічної позовної заяви вийшов за межі позовних вимог, оскільки врегулював питання стосовно первісних позовних вимог за результатами розгляду яких прийнято у справі рішення, яке набрало законної сили, то суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про скасування ухвали та передачі справи на новий розгляд на підставі ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України до суду першої інстанції.

При цьому слід зазначити, що, як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України", жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Щодо наявності підстав для здійснення прокуратурою Львівської області представництва інтересів держави в господарському суді та заперечень з цього приводу позивача, слід зазначити наступне.

У відповідності до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.

Згідно частин 1, 2, статті 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги у даній справі) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Статтею 24 Закону України "Про прокуратуру" передбачено право прокурора на подання позовної заяви (заяви) в порядку господарського судочинства, внесення апеляційної чи касаційної скарги на судові рішення господарських судів, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України.

У відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Таким чином, підставами для представництва прокурором в суді законних інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересу держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, заступник прокурора Львівської області обґрунтував наявність порушень інтересів держави, а також зазначив підставу для звернення до суду, що захист цих інтересів не здійснюється Фондом державного майна України.

При цьому, скаржник вказав, що порушення інтересів держави полягає в тому, що посадові особи Фонду державного майна України неналежно здійснюють свої повноваження щодо забезпечення виконання умов договору купівлі - продажу, невиконання якого, в свою чергу, призвело до техногенної катастрофи, що завдало значних збитків державі.

Так, прокурор зазначав, що з Акту Державної екологічної інспекції у Львівській області від 17.03.2017 - 22.03.2017 №134/03/260 вбачається, що ПАТ "Компанія "Райз" екологічні заходи не виконуються, а складені службовими особами Фонду державного майна України акти поточних перевірок від 19.12.2014 року та від 03.09.2015 року з питань стану виконання умов договору купівлі - продажу щодо його виконання, не відповідають дійсності.

У зв'язку з цим, прокуратурою області до ЄРДР внесено відомості про реєстрацію кримінального провадження №42017140000000311 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України за фактом внесення службовими особами Фонду державного майна України завідомо неправдивих відомостей до актів перевірок стану виконання ПАТ "Компанія "Райз" умов договору купівлі-продажу № КПП-625 від 02.10.2013 року. Досудове розслідування проводиться ГУ НП у Львівській області.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості необхідності захисту інтересів держави прокуратурою Львівської області.

Відповідно до статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявників касаційних скарг про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Керуючись статтями 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" залишити без задоволення.

3. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2018 року у справі №910/32312/15 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець

Джерело: ЄДРСР 73902900

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!