ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2018 року

м. Київ

справа № 802/4846/13-а

адміністративне провадження № К/9901/1936/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 (колегія суддів Матохнюк Д.Б., Гонтарук В.М., Біла Л.М.) у справі № 802/4846/13-а за позовом Тростянецької міжгосподарської шляхо-будівельної пересувної механізованої колони №51 до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними та скасування наказів.

І. ПРОЦЕДУРА

1. 11.12.2013 Тростянецька міжгосподарська шляхо-будівельна пересувна механізована колона №51 (далі - позивач, Тростянецька МГШБПМК №51) звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України № 409 від 05 серпня 2013 року в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами Четвертинівського родовища граніту №1344 від 23 квітня 1998 року, наданого Міжгосподарській дорожній пересувній;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України № 589 від 22 листопада 2013 року в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами Четвертинівського родовища граніту №1344 від 23 квітня 1998 року, наданого Міжгосподарській дорожній пересувній механізованій колоні Вінницького «Облміжколгоспбуду».

2. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2014 у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

3. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 скасовано постанову від 28.01.2014. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України №589 від 22.11.2013 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами Четвертинівського родовища граніту №1344 від 23.04.1998 року та наказ №409 від 05.08.2013 в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами Четвертинівського родовища граніту №1344 від 23.04.1998 року, наданий Міжгосподарській дорожній пересувній механізованій колоні Вінницького "Облміжколгоспбуду". Вирішено питання про розподіл судового збору на користь позивача.

4. 24.04.2014 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача Державної служби геології та надр України. Просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014, залишити без змін постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2014.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.04.2014 відкрито касаційне провадження та відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваного рішення.

6. 05.01.2018 справу передано до Верховного Суду.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. На підставі спеціального дозволу на користування надрами №1344 від 23.04.1998 Міжгосподарська дорожна пересувна механізована колона Вінницького "Облміжкогоспбуду" має право на видобування гранітів, придатних для виробництва щебеню та каменю бутового на території Четвертинівського родовища строком на 20 років.

8. Згідно з статутом Міжгосподарської дорожної пересувної механізованої колони Вінницького "Облміжкогоспбуду" надрокористувачем є Тростянецька МГШБПМК №51 (тобто, яка фактично використовує даний дозвіл).

9. 05.06.2013 посадовими особами Центрального міжрегіонального територіального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин, за наслідками якої складено акт №06-03/26/2013-52/п (152) від 05.06.2013, яким задокументовано ряд порушень вимог законодавства.

10. На підставі акту перевірки Центральний міжрегіональний територіальний відділ Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України виніс припис від 07.06.2013 №623-14/06, яким зобов'язано Тростянецьку МГШБПМК №51 у строк до 17.06.2013 усунути виявлені порушення вимог законодавства у сфері надрокористування та подати в письмовій формі контролюючому органу матеріали, які підтверджують факт усунення порушень.

11. Позивач на адресу відповідача направив лист №17 від 25.06.2013, в якому зазначив про виконання ним більшості пунктів вимог припису від 07.06.2013 №623-14/06 та про те, що п. 4, п. 8 припису будуть ним виконані найближчим часом, оскільки на їх виконання потрібен час.

12. Однак, 15.07.2013 Центральний міжрегіональний територіальний відділ Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України направив Департаменту державного геологічного контролю подання про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №1344 від 23.04.1998, у зв'язку з порушенням Тростянецькою МГШБПМК №51 (позивач) умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр та не виконання в установлений строк припису від 07.06.2013 №623-14/06 щодо усунення порушень законодавства в сфері надрокористування.

13. 05.08.2013 Державна служба геології та надр видала наказ №409, яким зупинила дію спеціального дозволу на користування надрами №1344 від 23.04.1998, який виданий Міжгосподарській дорожній пересувній механізованій колоні Вінницького "Облміжкогоспбуду" у зв'язку з порушенням надрокористувачем умов користування ділянкою надр; проведення гірничих робіт без геологічного та маркшейдерського обслуговування; порушенням вимог законодавства у сфері надрокористування та охорони навколишнього природного середовища. Також, позивачу надано 30 календарних днів для усунення порушень у разі не надання вказаної інформації буде розглянуто питання щодо подальшої дії спеціального дозволу на користування надрами.

14. 22.11.2013 року Державна служба геології та надр видала наказ №589 про анулювання спеціального дозволу на користування надрами №1344 від 23 квітня 1998 року у зв'язку з невжиттям надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

15. Позивач зазначає, що підставою прийняття відповідачем оскаржуваних наказів щодо зупинення та анулювання спеціального дозволу на користування надрами стало невиконання припису №623-14/06 від 07.06.2013.

Однак, після проведення перевірки (05.06.2013) Тростянецька МГШБПМК №51 вжила усіх заходів з метою усунення виявлених перевіркою порушень. Решта порушень про які йдеться в наказі № 409 від 05.08.2013 взагалі не мали місця.

Крім того, стверджує, що накази підлягають скасуванню ще й з тих підстав, що такі прийняті відповідачем всупереч статей 25, 26 Кодексу України про надра, з аналізу яких вбачається, що право користування надрами припиняє орган, який надав надра у користування, а у випадках передбачених пунктами 4, 5, 6 частини 2 статті 26 цього Кодексу у разі незгоди користувачів - у судовому порядку. Законодавством можуть бути визначені й інші додаткові підстави припинення користування надрами, проте, вважає, не змінюється правило, відповідно до якого у разі незгоди користувача припинення такого права здійснюється в судовому порядку.

Також покликається на те, що у відповідності до пункту 5 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відповідач після прийняття рішення про зупинення дії спеціального дозволу мав би звернутись до адміністративного суду з адміністративним позовом про застосування заходів реагування, обґрунтованість яких має бути перевірена адміністративним судом.

16. Відповідач проти позову заперечував. Стверджував, що жодним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр не передбачено обов'язку Державної служби геології та надр України підтверджувати в судовому порядку необхідність прийняття наказів про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, анулювання таких дозволів. Порушення встановлені перевіркою не усунуті, тому дозвіл анульовано. Стаття 26 Кодексу України про надра до спірних правовідносин не застосовується.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

17. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, виходив з того, що Державна служба геології та надр України, яка за своїм статусом є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, наділена правом для прийняття рішення про тимчасове зупинення користування надрами.

18. Суд встановив, що факт зазначених у приписі від 07.06.2013 № 623-14/06 порушень позивач не оспорює. Надавши правову оцінку доводам позивача, якими він обґрунтовував свої вимоги, вирішив, що заходи, які ним вживались для усунення встановлених порушень не спростовують доводів відповідача та не впливають на законність оскаржуваних наказів. Більше того, відповідач прийняв наказ №589 від 22.11.2013 про анулювання спеціального дозволу на користуванням надрами після невиконання позивачем наказу №409 від 05.08.2013, тим самим позивачу було надано додатковий строк для усунення виявлених перевіркою порушень. Попри це, порушення на момент внесення наказу про анулювання дії спеціального дозволу на користуванням надрами та на момент винесення рішення позивач не усунув.

19. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Частиною 2 ст. 26 Кодексу України про надра передбачено, що право користування надрами припиняє орган, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. Частиною 3 Кодексу України про надра визначено, що законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами. При визначенні додаткових підстав для припинення користування надрами не змінюється правило, відповідно до якого у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами припинення такого права здійснюється у судовому порядку. Таким чином, норми частини 3 статті 26 Кодексу пов'язують можливість анулювання спеціального дозволу на користування надрами та припинення права користування надрами з додаткових підстав, лише з урахуванням правила, відповідно до якого у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами за неналежне користування ними здійснюється припинення такого порядку у судовому порядку. Такий висновок суд апеляційної інстанції зробив, покликаючись на рішення Верховного Суду України від 19 вересня 2011 року.

20. При цьому, суд апеляційної інстанції відзначив, що відповідач при прийнятті наказу №409 від 05.08.2013 про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №1344 від 23.04.1998 діяв в межах своїх повноважень, однак після його прийняття повинен був звернутись до адміністративного суду для підтвердження обґрунтованості зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами. Однак відповідач до суду не звертався, що підтверджує протиправність прийнятого наказу №409 від 05.08.2013 про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. У касаційній скарзі Державна служба геології та надр України покликається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, що призвело до помилкового висновку про задоволення позову і, як наслідок, скасування законного судового рішення.

22. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги важливі обставини, що мають значення у даній справі, а саме те, що факт невиконання припису від 07.06.2013 № 623-14/06 позивач не заперечує, а суд першої інстанції достовірно встановив та оцінив, що дії, вчинені позивачем з метою усунення виявлених порушень, в результаті не призвели до належного виконання вимог припису.

23. Стверджує, що відповідно до п. 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМУ від 30.05.2011 № 615, Держгеонадра зупиняють лише дію спеціального дозволу, як документа дозвільного характеру, а вже сам надрокористувач зобов'язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр роботи, передбачені дозволом. Таким чином, відзначає, що відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» орган державного нагляду (контролю) повинен звернутись до адміністративного суду з адміністративним позовом лише у тому разі, якщо необхідність підтвердження судом обґрунтованості вжиття заходів реагування передбачена законом.

24. Скаржник звертає особливу увагу на те, що стаття 26 Кодексу України про надра регулює питання припинення права користування надрами в межах чітко визначених підстав і, водночас, передбачає, що законодавством можуть бути передбачені і інші випадки припинення права користування надрами.

Згідно з підпунктом 9 пункту 23 Порядку від 30.05.2011 № 615 однією з підстав анулювання спеціального дозволу на користування надрами є невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк. Саме на підставі цього правового акту відповідач видав оскаржувані накази.

Отже, у випадку анулювання спеціального дозволу на користування надрами на підставі Порядку від 30.05.2011 № 615, надання згоди надрокористувача є непотрібним. При цьому, скаржник покликається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14.03.2013 (справа № 2а-4853/12/2670) та постанову Верховного Суду України від 22.10.2013 (справа № 21-278а13, № К/9991/64546/12), в яких суди дійшли аналогічних висновків.

VІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Оцінюючи наведені відповідачем аргументи, Суд виходить що аргументів, які б доводили порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

26. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

27. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

28. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

29. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

30. Щодо посилань скаржника на не дослідження обставин, які свідчать про порушення позивачем вимог законодавства у сфері надрокористування, виявлені під час перевірки, Суд зазначає, що предметом судового розгляду були обставини, що зумовили зупинення, а потім і анулювання спеціального дозволу на користування надрами Четвертинівського родовища граніту № 1344 від 23.04.1998.

31. Суд першої інстанції належним чином перевірив, що порушення умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр, які стали підставою для зупинення дії спеціального дозволу, зі сторони позивача мали місце, чого не заперечує Тростянецька МГШБПМК №51. Суд апеляційної інстанції цих доводів суду не заперечив.

32. При цьому суд апеляційної інстанції, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції, яким в задоволенні позову було відмовлено повністю, небезпідставно звернув увагу, що відповідач під час прийняття оскаржуваного наказу № 409 від 05.08.2013 про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 1344 від 23.04.1998 діяв в межах повноважень, однак після його прийняття повинен був звернутись до адміністративного суду для підтвердження обґрунтованості його застосування.

33. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та відзначає, що спірні правовідносини виникли в 2013-2014 роках.

34. Пунктом 23 Порядку № 615 від 30.05.2011 (на який у своїх запереченнях покликається відповідач) передбачено, що право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

35. Частиною 7 статті 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (в редакції від 01.01.2013), передбачено, що дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб'єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

36. Суд апеляційної інстанції на зпазначену норму права не посилався.

37. Законом, який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

38. Відповідно до частини 5 статті 4 цього Закону (в редакції від 01.07.2013) повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом. Якщо законом передбачено, що обґрунтованість вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування має бути підтверджена судом, орган державного нагляду (контролю) звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом не пізніше наступного робочого дня з дня видання (прийняття) відповідного розпорядчого документа.

39. Отже, вказаний Закон прямо передбачає необхідність підтвердження адміністративним судом обґрунтованості вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів у виді зупинення виконання робіт.

40. Кодекс адміністративного судочинства України (чинний на час винесення оскаржуваного наказу) в редакції до 15.12.2017, а саме пункт 5 частини 1 статті 183-2, передбачав, що скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням.

41. Водночас, згідно з підпунктом 18 пункту 4 Положення Держгеонадра України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 391/2011, Держгеонадра України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України.

42. Як вбачається, оскаржуваним наказом № 409 від 05.08.2013 Держслужгеології зупинила дію спеціального дозволу на користування надрами Четвертинівського родовища граніту №1344 від 23.04.1998. Тобто, застосовано захід, яким не просто зупинено дію дозволу, як документу, що декларує право суб'єкта господарювання на виконання певних робіт, а фактично цим зупинено виконання робіт (видобування гранітів) на які йому видано цей дозвіл (ліцензію).

43. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що прийняттю оскаржуваного наказу Державної служби геології та надр України № 589 від 22.11.2013 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами Четвертинівського родовища граніту №1344 від 23.04.1998, наданого Міжгосподарській дорожній пересувній механізованій колоні Вінницького «Облміжколгоспбуду», передував обов'язок Державної служби геології та надр України звернутися до адміністративного суду з позовом про підтвердження обґрунтованості зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №1344 від 23.04.1998.

44. Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно проаналізував правові підстави цього позову та надав їм відповідну правову оцінку.

45. Щодо покликання скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 26 Кодексу України про надра, Суд відзначає наступне.

46. Відповідно до статті 26 Кодексу право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

47. Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

48. Верховним Судом України у постановах від 19 вересня, 25 червня 2011 року та 10 грудня 2013 року (справи №№ 21-164а11, 21-36а11, 21-450а13 відповідно) було зроблено правовий висновок про те, що аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку.

У разі відсутності спору відповідач має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 7 частини 1 статті 26 Кодексу, самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів це право припиняється у судовому порядку.

Таким чином, об'єднуючою ознакою цих випадків є неналежне використання права, зокрема, використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення строків виконання певних робіт тощо.

Відповідно до частини 3 статті 26 зазначеного Кодексу законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Зокрема у Порядку надання дозволів можуть мати місце додаткові підстави для припинення користування надрами, оскільки це передбачено частиною 3 статті 26 Кодексу, але не може бути змінено правило, відповідно до якого у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами воно може припинятися лише у судовому порядку.

Отже, у разі незгоди користувачів з анулюванням спеціального дозволу на користування надрами припинення такого права здійснюється у судовому порядку.

49. Суд звертає увагу, що підставою анулювання спеціального дозволу на користування надрами позивача були обставини, пов'язані з неналежним користуванням надрами, а не ухиленні від виконання позивачем вимог припису, як стверджує відповідач, оскільки, власне, наявність цих підстав стала підставою для винесення припису, а не навпаки.

50. Враховуючи наведене, Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції судового рішення, яким скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю, і погоджується з висновками суд апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

51. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду. Цей принцип, зокрема, полягає у тому, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

52. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

53. У разі залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати суб'єкту владних повноважень не відшкодовуються.

Керуючись ст. 328, 342, 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 у справі №802/4846/13-а за позовом Тростянецької міжгосподарської шляхо-будівельної пересувної механізованої колони №51 до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними та скасування наказів залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб