ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 р.

м.Одеса

Справа № 815/1892/16

Категорія: 8.3.1

Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Потапчук В.О.

суддів: Шляхтицького О.І. , Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвій Н.М.

за участю представника Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС Солтовської Р.О.

представника Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС Дегтярьової О.В.

представника Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС Гусарової А.В.

представника Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС Сливка С.І.

представника публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" Дубина Н.В.

представника публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" Холод І.П.

представника публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" Волошановського Р.М.

представника публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" Власова Д.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року прийнятої у відкритому судовому засіданні суддею Вовченко О.А. об 14 год. 51 хв. по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" (далі - ПАТ "Одеський припортовий завод", ПАТ "ОПЗ", позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішень від 19 листопада 2015 року: №№ 0000354100, 0000344100 та 0009581700.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначає, що ПАТ "Одеський припортовий завод" не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями від 19 листопада 2015 року: №№ 0000354100, 0000344100 та 0009581700 та висновками акту, на підставі яких вони прийняті, вважає їх незаконними, безпідставними, протиправними та необґрунтованими, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах національного законодавства, суперечать та спростовуються належним чином складеними первинними і обліковими документами, доказами та обставинами справи, а також не відповідають правовим позиціям Верховного Суду України, зокрема зазначеним у постанові від 22 вересня 2015 року (справа № 21-1359а15), відповідно до якої господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути здійсненими та підтвердженими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій.

Факт придбання природного газу у компанії-нерезидента "OstchemНоldingLimited" (Кіпр) та у TOB "Нафтогаз Трейд" , на думку позивача, підтверджується фактом виробництва з газу продукції АТ "ОПЗ". Отримання доходу позивачем від реалізації продукції, виготовленої з природного газу, придбаного у компанії-нерезидента "OstchemHoldingLimited" (Кіпр) та у TOB "Нафтогаз Трейд", вказує на те, що таке придбання газу пов'язане з господарською діяльністю AT "ОПЗ". А отже, витрати на придбання природного газу відносяться до витрат позивача на підставі пп.138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, а ПДВ нарахований/сплачений постачальнику - платнику ПДВ ТОВ "Нафтогаз Трейд" у зв'язку з придбанням у нього природного газу - включається до складу податкового кредиту позивача на підставі норм пп. 198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України. У позивача відсутні власні чи орендовані сховища природного газу, а отже, джерелом надходження природного газу є винятково поставки природного газу безпосередньо з розподільчих мереж. Поставка природного газу саме таким чином і саме від компанії-нерезидента "OstchemHoldingLimited" (Кіпр) та від ТОВ "Нафтогаз Трейд" підтверджується третіми особами, що здійснювали транспортування природного газу, а щодо газу від ТОВ "Нафтогаз Трейд", то треті сторони підтверджують і його зберігання: ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ "Одесагаз". А також підтверджується листами Київською міською митницею ДФС, де розмитнювався природний газ, отриманий від і компанії-нерезидента "OstchemHoldingLimited" (Кіпр). Позивач зазначає, що правомірність віднесення спірних сум по правовідносинам з контрагентами ПАТ "Одеський припортовий завод", про які зазначено в акті перевірки, до складу витрат та податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

При цьому, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС, з вказаним позовом та доводами викладеними в ньому не згодна, посилаючись на обставини, встановлені актом перевірки від 03 листопада 2015 року №56/28-08-41/00206539/27, тому просить суд відмовити ПАТ "Одеський припортовий завод" у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року адміністративний позов задоволений частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС від 19 листопада 2015 року №0000354100.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС від 19 листопада 2015 року №0000344100.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року винесено з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим апелянт просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог товариству відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ДФС зазначає, що в результаті завищеної ціни придбання природного газу АТ "ОПЗ" має високу собівартість готової продукції, внаслідок чого не має можливості продажу готової продукції власного виробництва з рентабельністю, яка буде покривати витрати підприємства в повному обсязі та отримувати прибутку від провадження господарської діяльності. Наведене дає підстави для висновку про те, що отримання природного газу від Ostchem Holding Limited відображається лише на папері, з метою заниження сплати податку на прибуток до бюджету, а нерезидент - Ostchem Holding Limited є зайвою ланкою у розумінні законодавства України.

Окрім того, апелянт зазначає, що документи по господарським операціям між позивачем та його контрагентами не є первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством, оскільки відповідачем не встановлено фактичного здійснення господарської операції.

Розгляд апеляційної скарги та висновки по ній колегії суддів

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

03 березня 2018 року ПАТ "Одеський припортовий завод" надіслало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, згідно якого товариство зазначає, що оскаржувана постанова від 29 червня 2017 року прийнята судом першої інстанції з врахуванням вказаних доводів апеляційної скарги, оскільки вони ідентичні доводів викладених податковим органом в поясненнях, додаткових поясненнях, та інших наданих до суду першої інстанції документах, тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

05 березня 2018 року Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС надало до судового засідання відповідь на вищевказаний відзив, згідно якого управління зазначає про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, оскільки відсутній факт здійснення господарської діяльності мід позивачем та контрагентами.

20 березня 2018 року товариством надано до суду заперечення на відповідь управління, які містять доводи тотожні відзиву на апеляційну скаргу від 03 березня 2018 року, та згідно яких товаристо просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

31 січня 2018 року Одеським апеляційним адміністративним судом прийнято ухвалу, якою замінено Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС на правонаступника Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС.

Приймаючи рішення по справі колегія суддів виходить із аналізу встановленних обставин справи та враховує, що ПАТ "Одеський припортовий завод" зареєстроване у виконавчому комітеті Ради депутатів Суворівського району 09 червня 1993 року, реєстраційний номер 989; перереєстровано виконкомом Южненської міської ради 24 жовтня 2003 року №0452733600102016; зареєстровано Виконавчим комітетом Южненської міської ради народних депутатів Одеської області 18 червня 2004 року рішенням №04527330010225 у зв'язку з перетворенням у ВАТ "Одеський припортовий завод" (п.2.3 Акту №56/28-08-41/00206539/27 від 03 листопада 2015 року) та перебуває на обліку в СДПІ з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ПАТ "Одеський припортовий завод" видами діяльності позивача за КВЕД є: 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.29 Вирощування інших багаторічних культур; 16.23 Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 20.15 Виробництво добрив і азотних сполук (основний); 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас; 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у.; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.34 Малярні роботи та скління; 80.20 Обслуговування систем безпеки; 85.59 Інші види освіти, н. в. і. у.; 6.21 Загальна медична практика; 86.23 Стоматологічна практика; 86.90 Інша діяльність у сфері охорони здоров'я; 90.01 Театральна та концертна діяльність; 90.02 Діяльність із підтримання театральних і концертних заходів; 90.04 Функціювання театральних і концертних залів; 93.11 Функціювання спортивних споруд; 93.19 Інша діяльність у сфері спорту; 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у. 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; 55.90 Діяльність інших засобів тимчасового розміщування; 56.29 Постачання інших готових страв; 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв'язку; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод.

На підставі направлень від 21 серпня 2015 року, виданих Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м.Одесі МГУ ДФС, пп.20.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст..77, ст.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, згідно наказів Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м.Одесі МГУ ДФС від 12 серпня 2015 року №135, від 21 серпня 2015 року №143, від 02 жовтня 2015 року №220 та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 3 квартал 2015 року, проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ПАТ "Одеський юртовий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року, а також дотримання вимог законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року, відповідно до затвердженого плану перевірки. Повідомлення про проведення документальної планової виїзної перевірки №11 від 12 серпня 2015 року вручено під розписку 14 серпня 2015 року головному бухгалтеру АТ "ОПЗ" ОСОБА_9 та копію наказу №135 від 12 серпня .2015 року. Перевірку проведено з відома Голови правління товариства ОСОБА_10 та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_9.

За результатами цієї перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС складено акту №56/28-08-41/00206539/27 від 03 листопада 2015 року "Про результати планової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод", код ЄДРПОУ 00206539 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2015 року (т.2 а.с.9-209), яким встановлені наступні порушення з боку позивача:

1) п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.5 п.138.8 ст.138, п.150.1 ст.150, пп.153.2.2 п. 153.2 ст.153 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 344 730 188 гри. в т.ч.: 2012 - 233 762 974 грн., в т.ч. 9 місяців 2012 -109 144 038 грн.; 2013 рік - 58 731 759 грн.; 2014 рік - 52 464 205 грн.;

2) п.п. 191.1.1 абз. а) ст.191 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань за листопад 2014 року, на суму 536 156,03 грн., та завищення податкового зобов'язання за грудень 2014 року на суму 536 156,03 грн.;

3) п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 45 364 502 грн., в тому числі по періодах: липень 2012 року-819 940 грн.; вересень 2012 року - 36 932 грн.; жовтень 2012 року - 6 568 грн.; листопад 2012 року - 18 659 грн.; грудень 2012 року - 36 203 грн.; січень 2013 року - 23 649 грн. Лютий 2013 року -22 230 грн.; березень 2013 року - 16 522 грн.; квітень 2013 року - 88 182 грн.; травень 2013 року - 57 654 грн.; червень 2013 року - 135 743 грн.; липень 2013 року - 24 944 грн.; серпень 2013 року - 107 420 грн.; вересень 2013 року - 145 736 грн.; жовтень 2013 року - 35 540 грн.; листопад 2013 року - 18 272 грн.; грудень 2013 року - 3 692 грн. Січень 2014 року, - 8 327 грн.; квітень 2014 року - 35 055 грн.; липень 2014 року - 57 378 грн.; серпень 2014 року - 61 306 грн.; вересень 2014 року - 3 873 539 грн.; жовтень 2014 року - 9 542 676 грн.; листопад 2014 року - 30 024 780 грн.; грудень 2014 року - 163 555 грн., що призвело до заниження сплати податку на додану вартість у період лютий 2013 на суму 22 230 грн., та завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у сумі 45 276 466 грн., в тому числі по періодах: липень 2012 pоку - 97 749 грн.; серпень 2012 року - 819 940 грн.; жовтень 2012 року - 36 932 грн.; листопад 2012 р. - 6 568 грн.; грудень 2012 року - 18 659 грн.; січень 2013 року - 36 203 грн.; лютий 2013 року - 23 649 грн.; квітень 2013 року -16 552 грн.; травень 2013 року - 88 182 грн.; червень 2013 року - 57 654 грн.; липень 2013 року -135 743 грн. серпень 2013 року - 24 944грн.; вересень 2013 року - 107 420 грн.; жовтень 2013 року - 145 736 грн.; листопад 2013 року - 35 540 грн.; грудень 2013 року - 18 272 грн.; січень 2014 року - 3 692 грн.; лютий 2014 року - 8 327 грн.; травень 2014 року - 35 055 грн.; серпень 2014 року - 57 378 грн.; вересень 2014 року - 61 306 грн.; жовтень 2014 року -3 873 539 грн. ; листопад 2014 року - 9 542 676 грн.; грудень 2014 року - 30 024 780 грн.;

4) п.46.1 ст.46, п.120.1 ст.120, п.239.2 ст.239 Податкового кодексу України, у зв'язку з несвоєчасним поданням звітності суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів, призвело до застосування штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання, а саме 510,0 грн.;

5) п.п.1.2, п.п.1.4, п.п.1.5, п.п.1.6 п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу XX "Прикінцеві та перехідні положення" Податкового кодексу України, встановлено заниження військового збору на суму 67 575,02 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2015 року №000354100, яким позивачу за порушення п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.5 п.138.8 ст.138, п.150.1 ст.150, пп.153.2.2 п. 153.2 ст.153 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 512 434 494,00 грн., з яких: 341 622 996,00 грн. - за основним платежем; 170 811 498,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.2 а.с.2);

- податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2015 року №0000344100, яким позивачу за порушення п.п. 191.1.1 абз.а) п.191.1, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 45 298 696, 00 грн., в тому числі 22 930 926,00 грн.(штрафні (фінансові) санкції (штраф) (т.2 а.с.4-5);

- податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2015 року №0000344100, яким позивачу за порушення п.п.1.2, п.п.1.4, п.п.1.5, п.п.1.6 п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу XX "Прикінцеві та перехідні положення" Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір у розмірі 84468,78 грн., з яких: 67 575,02 грн. - за основним платежем; 16 893,76 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.2 а.с.8).

Не погодившись з висновками податкового органу та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 19 листопада 2015 року: №№ 0000354100, 0000344100 та 0009581700, позивач оскаржив їх в судовому порядку, звернувшись із вказаним адміністративним позовом.

Висновок суду першої інстанції.

Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС від 19 листопада 2015 року №0000354100 та №0000344100 є обґрунтованими, а отже, підлягають задоволенню. При цьому, суд першої інстанції дійшов до такого висновку на підставі наявних в матеріалах належним чином завірених копій первинних документів по господарським взаємовідносинам між позивачем та його контрагентами, які, відповідно до вимог діючого законодавства, є підтвердженням факту настання господарських відносин для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку.

Вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 листопада 2015 року №0009581700 про збільшення ПАТ "Одеський припортовий завод" суми грошового зобов'язання за платежем у розмірі 84 468,78 грн. Судом першої інстанції не була задоволена, оскільки висновки податкового органу про порушення позивачем пп.1.2, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.16 прим1 підрозділу ХХ "Прикінцевих та перехідних положень" Податкового кодексу України, на його думку є обґрунтованими.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податковому кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334 та 3акону України від 18 січня 2011 pоку № 2240-III "Пpо загальнообов'язкове державне соціальне страхування y зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

Джерела права й акти їх застосування.

Відносини , що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Згідно п.п. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Відповідно до п.61.1 ст. 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно вимог пп.62.1.3 п.62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п.п.77.1, 77.2 ст. 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Оцінка суду.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно Акту перевірки від 03 листопада 2015 року №56/28-08-41/00206539/27 відповідачем під час перевірки ПАТ "ОПЗ" вказано на порушення позивачем вимог Податкового кодексу України щодо заниження податкових зобов'язань та військового збору, а також завищення податкового кредиту.

Так, згідно вимог частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною 1 ст.3 Господарського кодексу України встановлено, що діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність є господарською діяльністю (ч.1 ст.3 ГК України)

Відповідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, суб'єкти господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку на власний ризик здійснюють господарську діяльність.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу визначено в Законі України "Про засади функціонування ринку природного газу", (чинний в період до 01 жовтня 2015 року).

Статтею 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", передбачено, що державне управління у сфері функціонування ринку природного газу здійснює Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в нафтогазовому комплексі, у межах повноважень, визначених законодавством (ст. 3). Державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 червня 2012 року № 431-р, затверджено прогнозний баланс надходження та розподілу природного газу по Україні на 2012 рік. В додатку до розпорядження № 431-р, визначено, що ресурси природного газу, що надходить у 2012 році становить 68 156 млн. куб. метрів, а надходження для компанії Ostchem Holding Limited 8 124 млн. куб. метрів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2013 року № 327-р, затверджено прогнозний баланс надходження та розподілу природного газу по Україні на 2013 рік. В додатку до розпорядження № 327-р, визначено, що до ресурсів природного газу у 2013 році відносяться, в т.ч. надходження імпортованого газу від компанії Ostchem Holding Limited в обсязі 8 000 млн. куб. метрів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №880-р від 03 червня 2009 року визначено перелік підприємств - виробників азотних мінеральних добрив, які можуть закуповувати імпортований природний газ у нерезидента України. В зазначеному переліку визначено і ВАТ "Одеський припортовий завод.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що між ПАТ "ОПЗ" (покупець) та "Ostchem Holding Limited" (продавець), укладено контракти купівлі-продажу природного газу: №20/СН-165а від 22 травня 2012 року про передачу з 01 червня 2012 року по 31 серпня 2012 року на умовах DAP кордон Російської Федерації/Україна і/чи кордон Білорусія/Україна. Пункт поставки, згідно правилам "Інкотермс-2010" в кількості 350 000 000,0 куб.м., за ціною в розмірі 430 доларів США за 1 000куб.м. без ПДВ. Загальна вартість Контракту становить 150 500 000,0 доларів США. Додаткова угода №1 до Контракту, щодо зміни реквізитів покупця (т.3а.с.28-34, 35); №20/СН-226 від 21 серпня 2012 року про передачу з 01 вересня 2012 року по 31 грудня 2012 року на умовах DAP кордон Російської Федерації/Україна і/чи кордон Білорусія/Україна. Пункт поставки, згідно правилам "Інкотермс-2010" в кількості 470 000 000,0 куб.м., за ціною в розмірі 430 доларів США за 1 000куб.м. без ПДВ. Загальна вартість Контракту становить 202 100 000,0 доларів США (т.3 а.с.42-48); №20/СН-36-1 від 25 січня 2013 року про передачу з 01 лютого 2013 року по 30 червня 2013 року на умовах DAP кордон Російської Федерації/Україна і/чи кордон Білорусія/Україна. Пункт поставки, згідно правилам "Інкотермс-2010" в кількості 590 000 000,0 куб.м., за ціною в розмірі 430 доларів США за 1 000куб.м. без ПДВ. Загальна вартість Контракту становить 253 700 000,0 доларів США (т.3а.с.67-73).

Згідно додаткових угод до контракту: № 1 від 24 травня 2013 року, змінено період придбання газу "з 01 лютого 2013 року по 31 грудня 2013 року", кількість " 1 250 000 000 куб.м." та загальної кількості контракту "в розмірі 537 500 000 доларів США"; №2 від 20 листопада 2013 року, змінено реквізити банківського рахунку покупця; № 3 від 16 грудня 2013 року, змінено кількість придбання газу "2 616 000 000 куб.м.", та загальної кількості контракту "в розмірі 1 124 880 000 доларів США"; № 4 від 08 січня 2015 року, змінено реквізити банківського рахунку покупця (т.3 а.с. 74-77).

Умовами зазначених контрактів, а саме п.4.7 та п. 4.8 передбачено, що здача-прийняття газу, що поставляється продавцем покупцю згідно вказаних контрактів проводиться в загальному потоці газу та щомісячні комерційні акти здачі-прийняття газу підписуються продавцем, покупцем і засвідчуються уповноваженим представником ДК "Укртрансгаз" не пізніше 15-го числа місяця, слідуючого за місяцем поставки на підставі щомісячних технічних актів здачі-прийняття газу, підписаних уповноваженими представниками покупця та ПАТ "Одесагаз", на підставі показників контрольно-вимірювальних приладів встановлених у покупця.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV.

Статтею 9 Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакцій на час здійснення обліку господарських операцій), встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2).

Приписами Митного кодексу України передбачено, що митна декларація, це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури (п.20 ч.1 ст. 4); митна процедура, це зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання (п. 21 ч.1 ст. 4).

Як вбачається з матеріалів справи товариство для підтвердження виконання умов вищезазначених контрактів надало до суду належним чином завіренні первинні документи, а саме: - копії актів здачі-приймання природного газу за період з липня 2012 року по серпень 2013 року в загальній кількості 1 483 882 852,00 куб.м., згідно контрактів: №20/СН-165а від 22 травня 2012 року, №20/СН-226 від 21 серпня 2012 року, №20/СН-36-1 від 25 січня 2013 року підписаних уповноваженими особами "Ostchem Holding Limited", ПАТ "ОПЗ" та ДК "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (т.3 а.с. 36, 39, 49, 52, 55, 62, 79, 82, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103, 106); - копії вантажних митних декларацій: №100180001/2012/300164 від 15 серпня 2012 року - за липень 2012 року, розмитнено 116 473 676 куб.м. газу; №100180001/2012/300195 від 17 вересень 2012 року - за серпень 2012 року, розмитнено 117 336 733 куб. м. газу; №100180001/2012/300209 від 15 жовтень 2012 року - за вересень 2012 року, розмитнено 113 124 094 куб. м. газу; №100180001/2012/300229 від 15 листопада 2012 року - за жовтень 2012 року, розмитнено 110 657 486 куб. м. газу; №100240001/2012/300252 від 17 грудня 2012 року - за листопад 2012 року розмитнено 112 000 тис.куб. м. газу; №100240001/2012/300253 від 17 грудня 2012 року - за листопад 2012 року розмитнено 4 500 тис. куб. м. газу; №100240001/2012/300255 від 17 грудня 2012 року - за листопад 2012 року, розмитнено 113 130 тис.куб. м. газу; №100240001/2013/000010 від 15 січня 2013 року - за грудень 2012 року розмитнено 121 000 тис куб. м. газу; №100240001/2013/000011 від 15 січня 2013 року - за грудень 2012 року, розмитнено 883 484 куб. м газу; №100240001/2013/000073 від 15 березня 2013 року - за лютий 2013 року, розмитнено 108 998 260 куб. м газу; №100240001/2013/000110 від 15 квітня 2013 року - за березень 2013 року, розмитнено 114 274 598 тис.куб. м газу; №100240001/2013/000137 від 15 травня 2013 року - за квітень 2013 року, розмитнено 114 971 438 тис. куб. м газу; №100240001/2013/000177 від 17 червня 2013 року - за травень 2013 року, розмитнено 117 756 607 тис.куб. м газу; №100240001/2013/000224 від 15 липня 2013 року - за червень 2013 року, розмитнено 111 697 964 тис. куб. м газу; №100240001/2013/000256 від 14 серпня 2013 року - за липень 2013 року, розмитнено 114 858 461 тис.куб. м газу; №100240001/2013/000307 від 16 вересня 2013 року - за серпень 2013 року, розмитнено 105 236 921 тис. куб. м газу; №100240001/2013/000354 від 15 жовтня 2013 року - за вересень 2013 року, розмитнено 46 045 079 тис.куб. м газу; №100240001/2013/000412 від 15 листопада 2013 року - за жовтень 2013 року, розмитнено 114 082 784 тис. куб.м. газу; №100240001/2013/000468 від 16 грудня 2013 року - за листопад 2013 року, розмитнено 115 046 071 тис.куб. м. газу; №100240001/2014/000028 від 23 січня 2014 року - за грудень 2013 року, розмитнено 120 188 706 тис.куб. м газу. (т.3 а.с.37-38,40-41, 50-51, 53-54, 56-61, 63-66, 80-81, 83-84, 86-87, 89-90, 92-93, 95-96, 98-99, 101-102, 104-105, т.4 а.с. 26-27, 40-41).

А також, наступні договори про надання послуг митного брокера укладені між ПАТ "ОПЗ" (замовник) та ТОВ "ВІТЕС-ЛТД" (виконавець): - 15 серпня 2012 року № 20/СН-220 з терміном дії до 31 грудня 2012 року (т. 5 а.с. 132-135) ; - 26 грудня 2013 року № 20/СН-335 з терміном дії до 31 грудня 2014 року (т. 5 а.с. 136-139) ; - 20 грудня 2012 року № 20/СН-337 з терміном дії до 31 грудня 2013 року (т. 5 а.с. 141-144).

За умовами зазначених договорів, виконавець бере на себе зобов'язання на платній основі та в обумовлений термін, виконувати операції в галузі митної справи, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у специфікації. Згідно специфікацій до договорів (т.5 а.с. 135, 139, 144) виконавець здійснює повне митне оформлення природного газу в режим.і "ІМ 40 ТД" (підписання листів, заповнення та митне оформлення вантажної митної декларації форми МД-2 та МД-6, проходження необхідних видів контролю).

Окрім того, для підтвердження виконання умов вищевказаних договорів на надання послуг митного брокера: № 20/СН-220, № 20/СН-337, № 20/СН-335, позивачем надано до суду наступні первинні документи: - копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) з листопада 2012 року по грудень 2013 року (т.5 а.с. 158-196); - копії реєстрів отриманих податкових накладних за період з 16 липня 2012 року по 26 грудня 2013 року (т.5 а.с. 154-157) ;- копію банківської виписки щодо перерахування коштів ТОВ "ВІТЕС-ЛТД" за період з 03 липня 2012 року по 19 грудня 2013 року (т.5 а.с. 151-153).

При цьому, на підтвердження митного оформлення природного газу, що надходив на адресу ПАТ "Одеський припортовий завод" у період з липня 2012 року по грудень 2013 року з території Російської Федерації та/або Республіки Білорусь на підставі контрактів №20/СН-165а від 22 травня 2012 року, №20/СН-226 від 21 серпня 2012 року, №20/СН-36-1 від 25 січня 2013 року, укладених ПАТ "Одеський припортовий завод" з компанією "Ostchem Holding Limited", Київською міською митницею ДФС супровідним листом № 551/10/26-70-03-01 від 26 січня 2016 року надані копії: контрактів купівлі-продажу природного газу, додаткові угоди до контрактів, вантажних митних декларацій, інформаційних аркушів до митних декларацій, інвойсів, рахунків, актів технічного приймання газу, актів здачі приймання природного газу, паспорта-сертифікату фізико-хімічних показників природного газу (т.3 а.с. 113-262, т.4 а.с.1-163).

В свою чергу, дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що ДК "Укртрансгаз" надавало послуги ВАТ "Одеський припортовий завод" по диспетчерському та інформаційному обслуговуванню та консультативні послуги в критичних ситуаціях з газопостачанням заводу згідно договорів: №64/115 від 25 січня 2016 року та додаткових угод (т.5 а.с.84-86, 87-89,92-96), 64/344-1212000889 від 26 грудня 2012 року та додаткових угод (т.5 а.с.97-101).

Для підтвердження виконання умов зазначених договорів та додаткових угод позивачем надано до суду наступні первинні документи: - акти наданих послуг (виконаних робіт) та звіти (т.5 а.с. 108-131); - копії реєстрів отриманих податкових накладних від ДК "Укртрансгаз" за період з 05 липня 2012 року по 29 березня 2013 року (т.5 а.с. 105-107);- копію банківської виписки щодо перерахування коштів ДК "Укртрансгаз" за період з 05 липня 2012 року по 17 квітень 2013 року (т.5 а.с. 104).

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що ДК "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі УМГ "Прикарпаттрансгаз" (газотранспортне підприємство) та ВАТ "Одеський припортовий завод (замовник) уклали договори, а саме: - 27 лютого 2012 року № 78-Од на транспортування природного газу магістральними трубопроводами; - 30 листопада 2012 року № 1212000223 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (т.4 а.с.182-204), щодо транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій (ГРС).

На виконання умов вказаних договорів № 78-Од, № 1212000223 та додаткових угод до зазначених договорів позивачем до суду надано: - копії актів наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами за період з липня 2012 року по 31 грудня 2013 року (т. 4 а.с. 216-232); - копії реєстрів отриманих податкових накладних від УМГ "Прикарпаттрансгаз" за період з 04 липня 2012 року по 31 грудня 203 року (т. 4 а.с. 210-214); - копію банківської виписки щодо перерахування коштів ДК "Укртрансгаз" УМГ "Прикарпаттрансгаз" за період з 06 червня 2012 року по 27 грудня 2013 року (т.4 а.с. 206-209).

Більш того, колегією суддів встановлено, що позивачем, з метою транспортування газу від газорозподільних станцій (ГРС) до АТ "ОПЗ", укладено договір з ВАТ "Одесагаз" на транспортування природного газу розподільчими газопроводами, а саме:- №009136-ІІ від 01 квітня 2011 року з терміном дії з 01 квітня 2011 року до 31 грудня 2013 року (т.5 а.с. 6-10); - №009136-ІІ від 01 жовтня 2012 року між ПАТ "Одесагаз" та ПАТ "Одеський припортовий завод" укладено договір на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами), за умовами якого ПАТ "Одесагаз" надає послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів ПАТ "Одеський припортовий завод". Термін дії договору до 31 грудня 2012 року (т.5 а.с. 18-24).

В подальшому 01 січня 2013 року між ПАТ "Одесагаз" та ПАТ "Одеський припортовий завод" укладено договір №009136-Пр на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами), за умовами якого ПАТ "Одесагаз" надає послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів ПАТ "Одеський припортовий завод" (т.5 а.с. 26-33).

На підтвердження виконання умов виконання вказаних договорів укладених між ПАТ "Одесагаз" та ПАТ "Одеський припортовий завод" позивачем до суду надано та судами першої та апеляційної інстанції досліджено: - копії актів прийняття послуг з транспортування природного газу розподільними газопроводами за період з 31 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року (т.5 а.с. 50-83);- копії реєстрів отриманих податкових накладних від ПАТ "Одесагаз" за період з 05 липня 2012 року по 31 грудня 203 року (т.5 а.с. 45-49);- копію банківської виписки щодо перерахування коштів ПАТ "Одесагаз" за період з 04 червня 2012 року по 19 грудня 2013 року (т.5 а.с. 38-44).

Окрім того, факт поставки природного газу з території РФ на митну територію України постачальником - компанією-нерезидентом "Ostchem Holding Limited" (Кіпр) для ряду українських споживачів, в тому числі і для ПАТ "ОПЗ" підтверджується наступними доказами:

- Прогнозним балансом надходження та розподілу природного газу по Україні на 2012 рік (затверджений розпорядженням КМ України від 20 червня 2012 року №431-р, зі змінами), Прогнозним балансом надходження та розподілу природного газу по Україні на 2013 рік (затверджений розпорядженням КМ України від 29 квітня 2013 року №327-р, зі змінами), Прогнозним балансом надходження та розподілу природного газу по Україні на 2014 рік (затверджений розпорядження КМ України від 26 листопада 2014 року №1211-р), згідно з яким компанія-нерезидент "Ostchem Holding Limited" (Кіпр) була визначена на державному рівні офіційним постачальником імпортного газу в Україну, а її планові поставки складали 8 124 млн. куб. м. -12,1% від загального обсягу газу на українському ринку (2012 рік), 8 000 млн. куб. м. - 13,32% (2013 рік) та 67 млн. куб. м. - 0,12% (2014 рік).

- Київською міською митницею ДФС підтверджено Факт поставки природного газу через російсько-український кордон від "Ostchem Holding Limited" (Кіпр) до ПАТ "ОПЗ" і надано документи, що підтверджують факт поставки і розмитнення для ПАТ "ОПЗ" газу від "Ostchem Holding Limited" (Кіпр), поставленого через східний, російсько-український кордон - у єдиному потоці газу з поставкою газу для ПАТ "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот", ПАТ "Концерн Стирол", ПАТ "Рівнеазот", ПАТ "Азот". Поставка здійснена магістральним газопроводом у загальному потоці російського газу, прийнятого ПАТ "Укртрансгаз" від ВАТ "Газпром" і розподіленого газотранспортним підприємством ПАТ "Укртрансгаз" між покупцями. Поставка газу і його розмитнення - відбулися (акти прийому-передачі газу та ВМД - в матеріалах справи). Претензій щодо ціни на газ у митниці немає. Митна вартість в ВМД визначена на рівні контрактної, митниця не має сумнівів щодо рівня ціни.

Більш того, колегією суддів досліджено наявний в матеріалах справи висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 26 квітня 2017 року № 15467/16-45/7385-7391/17-45, та встановлено, що вантажними митними деклараціями документально підтверджуються господарські операції щодо придбання ПАТ "ОПЗ" у "Ostchem Holding Limited", Кіпр за липень 2012 року - серпень 2013 року природного газу в кількості 1 483 882 852,00 м.куб. на загальну суму 5 100 090 523,50 грн. За ціною 3 436,99грн. (5100090523,50 : 1 483 882,852) за 1000 (одна тисяча) м.куб., що відповідає ціні контрактів від 22 травня 2012 року №20/СН-165а, від 21 серпня 2012 року №20/СН-226, від 25 січня 2013 року №20/СН-36-1 (430дол.США х 7,993 = 3436,99грн.).

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що діяльністю позивача є виробництво карбаміду та аміаку, таким чином виходячи з хімічної формули цих речовин, сировиною для їх виробництва є саме природний газ. Таким чином, фактом визнання доходів ПАТ "ОПЗ" від реалізації власної продукції, Відповідач визнає і витрати, і пов'язаний з цими витратами податковий кредит, по операціям з придбання у компанії-нерезидента "Ostchem Holding Limited" (Кіпр), у ТОВ "Нафтогаз Трейд" та у інших постачальників природного газу, що є сировиною для виробництва зазначеної готової продукції ПАТ "ОПЗ". Вказана обставина підтверджується актом перевірки. А отже, згідно з ч.1 ст.78 КАС України, не потребує доведення. А враховуючи, що постачання газу на ПАТ "ОПЗ" здійснюється безпосередньо з "труби" до агрегатів, то для виробництва власної продукції ПАТ "ОПЗ" у 2012-2014 роках використовував саме той природний газ, який придбав у компанії-нерезидента "Ostchem Holding Limited" (Кіпр), у ТОВ "Нафтогаз Трейд" та у інших постачальників природного газу, що поставляли газ у цьому-ж періоді (детально - у позовній заяві).

До того ж, колегією суддів встановлено, що висновки перевірки, оформлені актом перевірки від 03 листопада 2015 року №56/28-09-41/00206539/27, суперечать висновкам попередніх позапланових перевірок товариства з питань правомірності нарахування ПАТ "ОПЗ" сум бюджетного відшкодування ПДВ, де перевірялись і господарські операції по придбанню природного газу у компанії-нерезидента "Ostchem Holding Limited" (Кіпр) за періоди вересень-листопад 2012 року, січень-лютий 2013 року, грудень 2013 року, оформлених довідками від 30 січня 2013 року №27/00206539/23-0/6, від 27 травня 2013 року №94/00206539/23-0/26, від 23 червня 2014 року №86/28-08-41/00206539/28.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про реальність здійснення господарських операції за період з 01 липня 2012 року по серпень 2013 року між ПАТ "Одеський припортовий завод" та "Ostchem Holding Limited" за контрактами від 22 травня 2012 року за №20/СН-165а, від 21 серпня 2012 року за №20/СН-226 та від 25 січня 2013 року за №20/СН-36-1, згідно яких позивач придбав природний газ в об'ємі 1 483 882 852,00 куб.м.

Окрім того, як вбачається з акту перевірки відповідачем зазначено, що в порушення приписів п.п. 138.1.1 п.138.1, п.138.2, 153.2.2 п. 153.2 ст.153 Податкового кодексу України встановлені операції з придбання природного газу АТ "ОПЗ" від нерезидента "Ostchem Holding Limited", Кіпр за цінами вищими ніж ті, що склалися на ринку ідентичних товарів.

При цьому, в акті перевірки відповідачем також зазначено, що ПАТ "ОПЗ" штучно ускладнює рух природного газу від виробника ВАТ "Газпром" (Російська Федерація), через нерезидента "Ostchem Holding Limited" та завищує ціни придбання природного газу.

Колегія суддів не погоджується з вищевикладеним висновком податкового органу щодо придбання позивачем природного газу від нерезидента "Ostchem Holding Limited" (Кіпр) за цінами, вищими ніж ті, що склалися на ринку ідентичних товарів (справедливої ринкової ціни) та штучного ускладнення товариством руху природного газу від виробника ВАТ "Газпром", виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 27 Податкового кодексу України, витрати, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями Податкового кодексу України, (редакція чинна на час вчинення господарських операцій) визначено, що при обчисленні об'єкта оподаткування враховуються витрати, що складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (п. 138.1 ст.138).

Згідно п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Приписами п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно пп.. 138,4, 138,5 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9. ст.139 ПК України).

Відповідно п.п. 153.2.2 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток (п.п. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 ПК України).

Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни визначений в ст. 39 Податкового кодексу України, яка набрала чинність з 01 січня 2013 року.

До 01 січня 2013 року визначення та порядок застосування звичайної ціни відповідно п.1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334.

Приписами п.п. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно пп. 1.20.2. п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна (пп.1.20.5 п.1.20). У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору (пп.1.20.6 п.1.20). Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (п.п.1.20.8 п.1.20).

В пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, надано визначення, що звичайна ціна, це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом. При цьому, якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін (пп.14.1.71 п.14.1). Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (п.п 14.1.219 п. 14.1).

Згідно п.39.1 ст. 39 Податкового кодексу України (чинна редакція з 01 січня 2013 року), звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України, визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) "витрати плюс"; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку. При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Положеннями ст. 39 Податкового кодексу України, передбачено, що у разі якщо ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до принципів такого регулювання. Це положення не поширюється на встановлення мінімальної ціни продажу або індикативної ціни. У цьому разі звичайною є ринкова ціна, але не нижче встановленої мінімальної ціни продажу або індикативної ціни (п.39.10). Для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку (п. 39.11).

Основні засади цінової політики і регулювання відносин, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначено в Законі України "Про ціни і ціноутворення" від 21 червня 2012 року № 5007-VI , (чинний з 03 серпня 2012 року).

Положеннями ч.1 ст.13 Закону України "Про ціни і ціноутворення", визначено, що державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання граничних цін.

Колегія суддів вважає,що суд першої інстанціїї вірно визначив,що згідно з п.1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1059/2011 (далі - Положення про НКРЕ), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, (далі - НКРЕ) є органом державного регулювання діяльності в енергетиці. Пунктом 3 Положення про НКРЕ визначено, що основними завданнями НКРЕ, в тому числі, є державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність, на ринках природного газу; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сфері енергетики та нафтогазовому комплексі.

Згідно п.п.6 п.4 Положення про НКРЕ, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, установлює граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання.

Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕ) №827 від 27 листопада 2012 року, №998 від 31 липня 2012 року, №1160 від 31 серпня 2012 року, №1248 від 28 вересня 2012 року, № 1395 від 31 жовтня 2012 року, №1559 від 30 листопада 2012 року, №1849 від 28 грудня 2012 року, №74 від 31 січня 2013 року, №207 від 28 лютого 2013 року, №368 від 01 квітня 2013 року, №506 від 30 квітня 2013 року, №659 від 31 травня 2013 року "Про встановлення граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання", встановлений граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 3 509,00 грн. за 1000 куб.м.

Постановами НКРЕ №753 від 27 червня 2013 року, №1044 від 31 липня 2013 року, №1198 від 30 серпня 2013 року було встановлено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на рівні 3 459,00грн. за 1000 куб.м (без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом).

З листа Київської міської митниці ДФС №9/10/26-70-61-04 від 04 січня 2016 року, вбачається, що у період 2012-2013 років, нормами законодавства України не встановлювалися індикативні ціни на природний газ, що ввозиться на митну територію України. Митна вартість природного газу у всіх випадках визначалась за основним методом - за ціною договору (контракту), згідно ст. 57 Митного кодексу України (т.3 а.с. 111-112).

Так, під час розгляду справи судом було досліджено наступні документи: - лист ДФС України № 625/6/99-99-19-02-02-15 від 15 січня 2016 року, де з посиланням на положення ст. 52 Податкового кодексу України, зазначено, що до 01 жовтня 2015 року державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу здійснювалось національною комісією, що здійснювала державне регулювання у сфері енергетики. У 2012 - 2013 роках граничні рівні цін на природній газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання визначались відповідно до постанов НКРЕ від 31 жовтня 2012 року № 1395, від 30 листопада 2012 року № 1559, від 28 лютого 2012 року № 1849, від 31 січня 2013 року № 74 та від 28 лютого 2013 року № 207 (т.6 а.с. 47-48); лист Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Верховної Ради від 12 листопада 2015 року №04-26/24-726, де зазначено, що для розрахунків показників державного Бюджету на 2012 рік використовувалась ціна природного газу, яка складала 3 509грн./тис.м.куб. (без врахування ПДВ, цільового збору та вартості транспортування). В 2013 році ціна природного і газу в розрахунках показників Державного Бюджету складала 3 509грн./тис.м.куб. (без врахування ПДВ, цільового збору та вартості транспортування)… Тільки НАК "Нафтогаз України", як резидент України, протягом 2012-2013 років мав можливість укладати прямі контракти з АТ "Газпром" на постачання природного газу та здійснювати закупівлю російського природного газу у АТ "Газпром" і імпрортувати його на територію України" (т.6 а.с. 60);- лист НАК "Нафтогаз України" від 12 листопада 2015 року №8-7716/1.8-15 в якому зазначено що протягом 2012- 2013 років ціни на природний газ для всіх категорій споживачів України, в тому числі промислових споживачів, тарифи на його транспортування, розподіл, зберігання та постачання підлягали державному регулюванню. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснювала реалізацію природного газу споживачам України за цінами, встановленими НКРЕ. Протягом III-IV кварталів 2012 року та І - ІІ кварталів 2013 року відповідними постановами НКРЕ … було встановлено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на рівні 3 509,00 грн. за тис.м.куб. (без врахування ПДВ, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом). Відповідно до офіційного курсу долара США до гривні у ІІІ-ІУ кварталах року та І-ІІ кварталах 2013 року зазначений рівень ціни відповідав рівню 439 дол. США за тис.м.куб. Протягом ІII-IV кварталів 2013 року відповідними постановами НКРЕ … було встановлено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на рівні 3 459,00грн. за тис.м.куб. (без врахування ПДВ, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом). Відповідно до офіційного курсу долара США до гривні у ІІІ-ІУ кварталах 2013 року зазначений рівень ціни відповідав рівню 432,8дол. США за тис.м.куб. Протягом 2012-2013 років діяв контракт між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ВАТ "Газпром", відповідно до якого здійснювалась закупівля імпортованого природного газу Компанією. Зазначений ресурс природного газу використовувався для задоволення потреб споживачів України. Інформація щодо цін закупівлі імпортованого природного газу становить комерційну таємницю Національної акціонерної компанї "Нафтогаз України", розголошення якої суперечить умовам контракту з ВАТ "Газпром" (т. 6 а.с.61-62); - лист ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товариних ринків" від 10 грудня 2015 року №4.3/915, в якому вказано розрахунковий середньозважений рівень цін на природній газ при імпорті в Україну, на умовах поставки DAF кордон України в розрізі країн 2011-2014 роках, USD/тис.м.куб. (за даними Державної служби статистики України), а саме: середня ціна по країні Росія за 2012 рік складає 426 USD/тис.м.куб., за 2013 рік - 414 USD/тис.м.куб." (т. 6 а.с.63-64).

З викладеного вбачається, що державне регулювання ціни на газ на українському ринку природного газу у періоді, що перевірявся, здійснювався вищезазначеними постановами НКРЕ, згідно яких ринок цін на газ, за якими позивач придбав газ у 2012-2013 рр. не перевищує граничну ціну на газ, яку НКРЕ встановив своїми постановами на українському ринку природного газу у цьому періоді.

Більш того, рівень цін на газ на українському ринку природного газу у періоді, що перевірявся визначався у значній мірі контрактом на поставку газу від 19 січня 2009 року №КП, укладеному між ВАТ "Газпром" та НАК "Нафтогаз України" на 2009-2019 рр., який діє до цього часу.

Таким чином, з вищевикладених листів та вимог діючого законодавства вбачається, що ціна на природній газ на українському ринку для промислових споживачів у період, що перевірявся, підлягала державному регулюванню.

Окрім того, колегією суддів під час розгляду справи було досліджено лист Київської міської митниці ДФС, що розмитнення газу, який поставлявся ПАТ "ОПЗ" компанією-нерезидентом "Ostchem Holding Limited" (Кіпр) здійснювалось за контрактною ціною. При цьому, Київська міська митниця ДФС вказала, що об'єктивних даних для коригування митної вартості природного газу, отриманого АТ "ОПЗ" від компанії-нерезидента "Ostchem Holding Limited" (Кіпр) - не було, а ціна придбання природного газу є об'єктивно правомірною.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводом позивача про те, що митниця підтвердила, що ціна природного газу, за якою товариство придбавало природний газ у компанії-нерезидента "Ostchem Holding Limited" (Кіпр) - є ринковою, а отже - звичайною.

При цьому, Київська міська митниця ДФС, що є структурним підрозділом Державної фіскальної служби України, висловлюючи свою позицію з питань, зазначених в акті перевірки, з наданням підтверджуючих поставку документів, спростувала позицію контролюючого органу щодо невідповідності ціни на цей природний газ "звичайним цінам"., а також паідтвердила реальність господарської операції по постачанню позивачу газу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що позивач, здійснюючи господарську діяльність, має право діяти на власний розсуд та власний ризик, та у будь-який спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства, та позбавлений можливості впливати на волю іншого не пов'язаного суб'єкта господарювання щодо вибору ним контрагента у тих чи інших господарських відносинах.

Чинне законодавство не зобов'язує суб'єкта господарювання придбавати товар виключно у виробника газу - ВАТ "Газпром".

При цьому, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на податковий орган у встановленому порядку.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 07 листопада 2011 року у справі 21-328а11, на яку правильно посилався в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем з урахуванням вимог приписів Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України не доведено, що ціна контрактів укладених між позивачем та "Ostchem Holding Limited" не відповідає рівню звичайної ціни, а позивачем правомірно віднесено до складу витрат суми коштів по операціях з "Ostchem Holding Limited" за ціною визначеною сторонами у контрактах купівлі-продажу природного газу від 22 травня 2012 року за №20/СН-165а, від 21 серпня 2012 року за №20/СН-226 та від 25 січня 2013 року за №20/СН-36-1.

Окрім того, на думку колегії суддів, додатковим підтвердженням того, що позивачем за період з 01 липня 2012 року по 31 серпня 2013 року придбано у компанії-нерезидента "Ostchem Holding Limited" (Кіпр) природній газ за звичайною ціною (ціна контракту) є висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 26 квітня 2017 року №15467/16-45/7385-7391/17-45, згідно якої вбачається, що п.3.1.4 Акту перевірки №56 встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 344 958 938 грн., в т. ч.: 2012 рік - 233 762 974 грн., 2013 рік - 58 731 759 грн., 2014 рік - 52 464 205 грн., при цьому у п.4 "Висновок" загальна сума заниження податку на прибуток становить 344 730 188 грн., в т.ч.: 2012 рік - 233 762 974 грн., 2013 рік - 58 731 759 грн., 2014 рік - 52 464 205 грн. Визначити причину розбіжності в сумі 228 750 грн. (344958938 - 344730188) не видається за можливе. Згідно наданих на дослідження вантажних митних декларацій документально підтверджуються господарські операції щодо придбання ПАТ "ОПЗ" у "Ostchem Holding Limited", Кіпр за липень 2012 року - серпень 2013 року природного газу в кількості 1 483 882,852 тис.м.куб. на загальну суму 5 100 090 523,50 грн. по ціні 3 436,99 грн. (5100090523,50 : 1483882,852) за тис.м.куб., що відповідає ціні контрактів від 22 травня 2012 року №20/СН-165а, від 21 серпня 2012 року №20/СН-226, від 25 січня 2013 року №20/СН-36-1 (430 дол. США х 7,993 = 3 436,99 грн.). За результатами дослідження наданих вантажних митних декларацій, у ПАТ "ОПЗ", відповідно до вимог п.138.2, п.138.4, п.138.5 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, наявні підстави для віднесення до складу витрат протягом липня 2012 року - серпня 2013 року витрат за операціями щодо придбання природного газу у "Ostchem Holding Limited", Кіпр на загальну суму 5 100 090 523,50 грн. Висновок акта перевірки №56 щодо завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 2 154 892 985,09 грн. внаслідок придбання ПАТ "Одеський припортовий завод" за період з 01 липня 2012 року по 31 серпня 2013 року природного газу у компанії-нерезидента "Ostchem Holding Limited" (Кіпр) є необґрунтованим та документально не підтверджується.

Також, відповідачем під час здійснення перевірки товариства встановлено, що документи від ТОВ "Нафтогаз Трейд" використано з метою штучного формування АТ "ОПЗ" податкового кредиту та отримання неправомірної податкової вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань, в порушення АТ "ОПЗ" п. 198.2, п.198.3,п.198.6 cт. 198 ПК України, завищено податковий кредит по постачальнику ТОВ "Нафтогаз Трейд" на суму 43 182 381,76грн., в тому числі по періодам: вересень 2014 року - 3 824 581,76 грн., жовтень 2014 року - 9 501 670,40 грн., листопад 2014 року - 29 856 129,60 грн.; АТ ОПЗ завищено витрати у 2014 році у сумі 216 848 019,00грн., у т.ч. ПДВ 156 019,00грн.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає помилковим такий висновок податкового органу, виходячи з наступного.

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України, передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріали справи колегією суддів встановлено, що вони містять листи ПАТ "Укртрансгаз", а саме: - від 08 жовтня 2014 року №9511/64-064 згідно якого вбачається, що за оперативними даними станом на 01 вересня 2014 року в ПСГ ПАТ "Укртрансгаз" знаходилось на зберіганні 104 632,507 тис.м.куб. природного газу ТОВ "Нафтогаз Трейд" (т.8 а.с. 71); - від 09 листопада 2015 року №14210/64-004 - вбачається, що в вересні - листопаді 2014 року ПАТ "Одеський припортовий завод", згідно актів прийому-передачі природного газу від ТОВ "Нафтогаз Трейд" було отримано в ПСГ ПАТ "Укртрансгаз" природний газ в наступних обсягах: вересень 2014 року - 4 000,0 тис.м. куб.; жовтень 2014 року - 10 000,0 тис.м.куб.; листопад 2014року - 20 000,0 тис.м.куб.; листопад 2014 року - 10 000,0 тис.м.куб.

До моменту передачі для ПАТ "Одеський припортовий завод" вказані обсяги обліковувались в ПСГ ПАТ "Укртрансгаз" за ТОВ "Нафтогаз Трейд" згідно договору на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу від 16 квітня 2014 року №1404000412 (т.8 а.с. 77).

При цьому, колегією суддів встановлено, що відповідно до довідки ПАТ "ОПЗ" №300 від 27 січня 2016 року, власних або орендованих підземних сховищ газу підприємство ПАТ "ОПЗ" не має. (т.2 а.с. 221).

Під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ "Нафтогаз Трейд" (продавець) та ПАТ "ОПЗ" (покупець) укладені договори купівлі-продажу природного газу:- №320914 ПСГ від 29 вересня 2014 року, щодо передачі у вересні 2014 року в підземних сховищах газу ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" для потреб покупця в обсязі 4 000,000 тис. куб. м., за ціною за 1 000 куб. м. - 4798,00 грн., крім того ПДВ 20% - 959,60 грн., на загальну суму 23 030 400,00 грн. (т. 7 а.с. 27-30);- № 241014ПСГ від 15 жовтня 2014 року, щодо передачі у жовтні 2014 року в підземних сховищах газу ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" для потреб покупця в обсязі 10 000,000 тис. куб. м., за ціною за 1 000 куб. м. - 4 768,00 грн., крім того ПДВ 20% - 953,60 грн., на загальну суму 57 216 000,00 грн. (т. 7 а.с. 59-62);- № 291014 ПСГ від 31 жовтня 2014 року, щодо передачі у листопаді 2014 року в підземних сховищах газу ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" для потреб покупця в обсязі 20 000,000 тис. куб. м., за ціною за 1 000 куб. м. - 4994,00 грн., крім того ПДВ 20% - 998,80 грн., на загальну суму 119 856 000,00 грн. (т. 7 а.с. 69-72);- № 201114 ПСГ від 03 листопада 2014 року, щодо передачі у листопаді 2014 року в підземних сховищах газу ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" для потреб покупця в обсязі 10 000,000 тис. куб. м., за ціною за 1 000 куб. м. - 4 994,00 грн., крім того ПДВ 20% - 998,80 грн., на загальну суму 59 928 000,00 грн. (т. 7 а.с. 77-80).

Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11 квітня 2016 року та від 13 січня 2016 року (т. 7 а.с. 5-18) вбачається, що станом на 01 вересня 2014 року та 13 січня 2016 року ТОВ "Нафтогаз Трейд" (ідентифікаційний код 38464068) було зареєстровано в установленому порядку та перебуває на податковому обліку.

На підтвердження виконання умов договорів укладених між ТОВ "Нафтогаз Трейд" та ПАТ "ОПЗ" позивачем до суду надано наступні належним чином завірені копії первинних документів:

- акти приймання-передачі природного газу в ПСГ ПАТ "Укртрансгаз", складені про те, що ТОВ "Нафтогаз Трейд" передало, а ПАТ "Одеський припортовий завод" прийняло природний газ в ПСГ ПАТ "Укртрансгаз" в вересні - листопаді 2014 року (т.7 а.с.31, 63, 73, 81);

- податкові накладні: № 257 від 30 вересня 2014 року, № 106 від 17 жовтня 2014 року, № 1 від 03 листопада 2014 року, № 12 від 06 листопада 2014 року (т.7а.с. 32, 64, 75, 83);

- платіжні доручення, згідно яких ПАТ "ОПЗ", перераховувало, а ТОВ "Нафтогаз Трейд" отримували кошти за поставку природного газу (т.7 a.c. 33-36, 65, 76, 84).

Колегією суддів під час розгляду справи було досліджено вищевказані первинні документи, а саме: акти прийому-передачі природного газу в ПСГ ПАТ "Укртрансгаз" від 30 вересня 2014 року №320/04-14, від 17 жовтня 2014 року №361/04-14, від 03 листопада 2014 року №402/04-14 та від 06 листопада 2014 року №401/04-14, де зазначено, про операції щодо прийому-передачі між ТОВ "Нафтогаз Трейд" та ПАТ "ОПЗ" природного газу в: загальній кількості 44 000,000 тис.м.куб. за договором №320914 від 29 вересня 2014 року; загальній кількості 10 000,000 тис.м.куб. за договором №241014 від 15 жовтня 2014 року; загальній кількості 20 000,000 тис.м.куб. за договором №291014 від 31 жовтня 2014 року; загальній кількості 10 000,000 тис.м.куб. за договором № 201114 від 03 листопада 2014 року узгоджено з ПАТ "Укртрансгаз" (т.7 a.c. 38, 67, 74, 82).

Статтею 198 ПК України встановлено, що Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду (п. 198.2).

Згідно п. 187.8 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Відповідно до ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної (п. 198.6).

Порядок складання та видачі податкової накладної визначені в ст.201 ПК України.

Так, колегією суддів, як і судом першої інстанції, під час розгляду справи були досліджені податкові накладні, виписані ТОВ "Нафтогаз Трейд" (продавець) для ПАТ "ОПЗ" (покупець), а саме: № 257 від 30 вересня 2014 року, № 106 від 17 жовтня 2014 року, № 1 від 03 листопада 2014 року, № 12 від 06 листопада 2014 року (т.7а.с. 32, 64, 75, 83), та встановлено, що вони не містять будь-яких порушення приписів ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки оформленні належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, а отже зазначені податкові накладні є підставою для формування ПАТ "ОПЗ" в вересні - листопаді 2014 року податкового кредиту в сумі 43 338 400,00 грн., за операціями з отримання природного газу за договорами №320914 від 29 вересня 2014 року, №241014 від 15 жовтня 2014 року, №291014 від 31 жовтня 2014 року та № 201114 від 03 листопада 2014 року.

Більш того, з висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 26 квітня 2017 року №15467/16-45/7385-7391/17-45, встановлено, що результати акту перевірки щодо завищення ПАТ "ОПЗ" витрат на суму 216 848 019,00 грн., в т.ч. ПДВ 156 019,00 грн., та податкового кредиту на суму 43 182 381,76 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Нафтогаз Трейд" документально не підтверджуються.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищевказані первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій між ПАТ "ОПЗ" та ТОВ "Нафтогаз Трейд" на підставі договорів №320914 ПСГ від 29 вересня 2014 року, № 241014ПСГ від 15 жовтня 2014 року, № 291014 ПСГ від 31 жовтня 2014 року, № 201114 ПСГ від 03 листопада 2014 року щодо придбання природного газу, оскільки вони оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та мають усі обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України № 996 та п. 2.4 Положення № 88.

Більш того, ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не встановлено порушень податкового законодавства, на які посилається ДФС в акті перевірки по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Нафтогаз Трейд".

В свою чергу, згідно акту перевірки №56/28-08-41/00206539/27 від 03 листопада 2015 року вбачається, тверження фіскального органу, що ПАТ "ОПЗ" завищено задекларовані показники в рядку 05.1 Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" внаслідок віднесення до їх складу витрат по операціях з наступними контрагентами:ТОВ "Стандарт Інжиніринг" на суму 909 846,89 грн., в т.ч. ПДВ 654,73грн.;ТОВ "ДАКСС" на суму 512 983 грн., в т.ч. ПДВ 369грн.;ТОВ "Тимоша Плюс" на суму 711 667 грн.,в т.ч. ПДВ 512 грн.;ТОВ "ХІМГАЗСЕРВІС" на суму 3 027 174 грн., в т.ч. ПДВ 2285 грн.;ТОВ "ЄВРОСТРОЙКОМПЛЕКТ" на суму 18 075 грн., в т.ч. ПДВ 13 грн.;ПП "РІДНИИ БЕРІГ" на суму 731 863грн.,в т.ч. ПДВ 675 грн.;ТОВ "Індепендент Груп" на суму 116 66,67грн.;ТОВ "ДОНБАС ПРОМ OIJI" (ТОВ "Інвент Груп") на суму 59 743грн., в т.ч. ПДВ 47 грн.;ТОВ "Інтерпром-М" на суму 739 457 грн.,в т.ч. ПДВ 532 грн., а всього на загальну суму - 6 722 475,56грн., в т.ч. ПДВ 5 087,73грн.

Також в акті перевірки №56/28-08-41/00206539/27 від 03 листопада 2015 року вказано, що ПАТ "ОПЗ" завищено податковий кредит, внаслідок віднесення до його складу сум податку на додану вартість по операціях з наступними контрагентами:ТОВ "Стандарт Інжиніринг" на суму 181 183,76 грн.;TOB "ДАКСС" на суму 102 153,74 грн.;TOB "Тимоша Плюс" на суму 141 718,97 грн.;ТОВ "ХІМГA3CEPBIC" на суму 602 693,02 грн.;ТОВ "ЄВРОСТРОЙКОМПЛЕКТ" на суму 3 599,00 грн.;ПП "РІДНИЙ БЕРІГ" на суму 145 562,70 грн.;ТОВ "Індепендент Груп" на суму 2 333,34 грн.;ТОВ "ДОНБАС ПРОМ ОІЛ" (ТОВ "Інвент Груп") на суму 11 892,48 грн.;ТОВ "Інтерпром-M" на суму 147 252,97 грн.Всього на загальну суму - 1 338 389,98 грн.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, віднесення сплачених платниками сум до витрат підприємств з 01 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України, веденням бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Як вже зазначалось судом, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до приписів п. 138.1 статті 138 Податкового кодексу України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.146.11 ст. 146 Податкового кодексу України первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Пунктом 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України встановлено, що сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Відповідно до п. 144.1 ст.144 Податкового кодексу України, амортизації підлягають, в т.ч.: витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Порядок формування податкового кредиту з 01 січня 2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно п.п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням)м основних фондів(основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках реквізити, що визначені у цьому пункті.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.9 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

В той же час Законом України від 24 жовтня 2013 року № 657-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень" до пункту 201.10 статті 201 Кодексу внесено зміни, якими визначено, що право на подання скарги на постачальника зберігається за платником протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2014 року у випадку відмови постачальника товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, право покупця додати до податкової декларації заяву із скаргою на постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, зберігатиметься за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

При цьому податковим законодавством визначено процедуру подання скарги у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника чим і скористалось підприємство позивача подаючи відповідні скарги, які містяться в матеріалах справи.

В свою чергу, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст.656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Акт перевірки №56/28-08-41/00206539/27 від 03 листопада 2015 року про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Стандарт Інжинірінг", ТОВ "ДАКСС", ТОВ "ТИМОША ПЛЮС", ТОВ "ХІМГАЗСЕРВІС", ТОВ "ЄВРОСТРОЙ", ПП "РІДНИЙ БЕРІГ", ТОВ "ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП", ТОВ "ДОНБАС ПРОМ ОІЛ" (ТОВ "ІНВЕНТ ГРУП"), ТОВ "ІНТЕРПРОМ М", ДП "Укрхімтрансаміак", не ґрунтується на вимогах законодавства, виходячи з наступного.

Так же, колегією суддів встановлено визначення судом першої інстанції правомірністі формування ПАТ "ОПЗ" податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Стандарт Інжинірінг" з огляду на наступне.

Так, в Акті перевірки №56/28-08-41/00206539/27 від 03 листопада 2015 року встановлено, що ПАТ "ОПЗ" у 2014 році завищено витрати у сумі 909 846,89 грн. у тому числі ПДВ 654, 73 та зазначено, що згідно отриманих податкових інформацій по ТОВ "Стандарт Інжинірінг" встановлено: "Під час проведеного аналізу баз ДПІ встановлено обрив ланцюга постачання - "скрутку" за серпень-листопад 2014 року та ймовірні ризики за серпень - листопад 2014 року.... ТОВ "Стандарт Інжинірінг" до перевірки не надано жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року, а з наявних даних та матеріалів вбачається проведення транзитних фінансових операцій, направлених на надання податкової вигоди третім особам, єдиною метою укладеної угоди між ТОВ "Стандарт Інжинірінг" та контрагентами - покупцями і контрагентами-постачальниками є штучне завищення вартості продукції, що в свою чергу призвело до збільшення податкових зобов'язань у контрагентів-покупців. В ході проведення аналізу даних не встановлено факту передачі товарів (послуг) від TOB "Стандарт Інжинірінг" до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Враховуючи відсутність фактичного придбання товару по ланцюгу постачання, неможливо підтвердити передачу товару від ТОВ "Стандарт Інжинірінг" до АТ ОПЗ у період жовтень, листопад, грудень 2014 року перевіркою встановлено порушення АТ "ОПЗ" п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ по постачальнику "ТОВ "Стандарт Інжинірінг" на суму ПДІ-181 183,76 грн., втому числі по періодам: жовтень 2014 року -13 518,55 грн.; листопад 2014 року - 136 980,05 грн.; грудень 2014 року - 30 685,16 грн.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком податкового органу, так як в межах здійснення своєї господарської діяльності з ТОВ "Стандарт Інжинірінг" позивач надав до суду належним чином завіренні наступні первинні документи, а саме договори:- від 28 березня 2013 року №20-СН-104 на загальну суму 960 130,63 грн. з додатком №1 та додаткову угоду до цього договору від 20 грудня 2013 року (т.9 а.с.71-77, 78-103, т.11 а.с.177-208);- від 29 березня 2013 року №20-СН-112 на загальну суму 852 100,88 грн. з додатком №1 та додаткову угоду до цього договору (т.10 а.с.1-17, т.11 а.с.235-248);- від 28 січня 2014 року №20-СН-43 на загальну суму 83 099,64 грн. з додатком №1 (т.10 а.с.36-42, т.11 а.с.49-55);- від 04 лютого 2014 року №20-СН-54 на загальну суму 109 113,01 грн. з додатком №1 та додаткову угоду до цього договору (т.10 а.с.49-56, т.11 а.с.150-157);- від 29 травня 2014 року №20-СН-193 на загальну суму 129 426,71 грн. з додатком №1 (т.10 а.с.120-125, т.12 а.с.57-63);- від 02 червня 2014 року №20-СН-198 на загальну суму 598 829,58 грн. з додатками №1, №2 та додаткову угоду до цього договору від 14.07.2014 року (т.10 а.с.152-159, т.12 а.с.71-72);- від 10 червня 2014 року №20-СН-205 на загальну суму 190 000,00 грн. з додатком №1 (т.10 а.с.193-199, т.12 а.с.92-98);- від 06 листопада 2014 року № ОИМ-2014-04 на загальну суму 577 242,00 грн. з додатком №1 та додаткову угоду до цього договору від 27 листопада 2014 року з додатком (т.10 а.с.212-221, т.12 а.с.99-108);- від 20 листопада 2014 року №20-СН-335 на загальну суму 14 700,00 грн. з додатком №1 (т.10 а.с.230-235, т.12 а.с.113-118);- від 02 грудня 2014 року №20-СН-343 на загальну суму 45 097,20 грн. з додатком №1 (т.11 а.с.4-9);- від 17 листопада 2014 року №20-СН-329 на загальну суму 5 100,00 грн. з додатком №1, (т.11 а.с.21-26, т.12 а.с.123-128).

Відповідно до умов вказаних договорів, постачальник - ТОВ "Стандарт Інжинірінг" передає у власність покупцеві - АТ "ОПЗ", а покупець приймає та оплачує товар, кількість, асортимент і технічні умови якого зазначені у специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору АТ "ОПЗ" надано до суду товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, видаткові накладні, податкові накладні.

Згідно вказаних видаткових накладних ПАТ ОПЗ протягом жовтня - грудня 2014 року отримано від ТОВ "Стандарт Інжинірінг" товар на загальну суму 920 264,12 грн., сума ПДВ 184 052,82 грн.

Вищевказані податкові накладні відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, в складі податкового кредиту Декларації з ПДВ та додатку №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" відповідного звітного періоду 2014 року та відображені в бухгалтерському обліку проводками Дт 6440 Кт63 Дт 63 Кт 311.

Згідно вказаних документів ТОВ "Стандарт Інжинірінг" постачало АТ "ОПЗ" наступні товари: змішувачі для мийки, пасту монтажну, паклю пакувальну, гільзи для труб, шланги, картриджі для змішувача, лійки для душу крани та інш.

Так, з матеріалів справи вбачається, що транспортування вказаного товару на адресу позивача згідно умов зазначеного вище договору, здійснювалось за рахунок постачальника ТОВ "Стандарт Інжинірінг" на умовах DDP (склад АТ "ОПЗ"), що підтверджується наданими представником позивача копіями товарно-транспортних накладних, в яких відображено, зокрема, назву товару, його кількість; дані водія та транспортного засобу автопідприємства; пункти навантаження та розвантаження товару, дати та номери видаткових накладних, у цих ТТН зазначено, що замовником та вантажовідправником є ТОВ "Стандарт Інжинірінг", вантажоодержувачем - АТ "ОПЗ".

На підтвердження використання придбаних АТ "ОПЗ" у ТОВ "Стандарт Інжинірінг" товарів позивачем надано до суду накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення товарів, зведені акти списання матеріальних цінностей на цеху).

Також позивачем надано до суду копії довіреностей, які уповноважують осіб, що підписували видаткові накладні отримувати товар, який постачався ТОВ "Стандарт Інжинірінг".

На підтвердження оплати за товар, який постачався на адресу позивача ТОВ "Стандарт Інжинірінг", АТ "ОПЗ" надано до суду виписки по рахунку ТОВ "Стандарт Інжинірінг" №26006393128 за період з 01 серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року, відкритого в АТ "РАЙФФАЙЗЕНБАНК АВАЛЬ" в м. Києві, згідно якої оплата ПАТ "ОПЗ" за період з 01 серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року за товари згідно договорів від 29 березня 2013 року №20/СН-112, від 28 березня 2013 року №20/СН-104, від 23 липня 2014 року. №20/СН-248, від 04 лютого 2014 року №20/СН-54, від 02 червня 2014 року №20/СН-198, від 10 червня 2014 року №20/СН-205, від 15 серпня 2014 року №20/СН-265, від 15 серпня 2014 року №20/СН-268, від 28 січня 2014 року №20/СН-43, від 29 травня 2014 року №20/СН-193, від 17 листопада 2014 року №20/СН-329, від 22 листопада 2014 року №20/СН-335, від 06 листопада 2014 року №ОИМ-2014-04 та від 02 грудня 2014 року №20/СН-343 складає 1 607 391,04 грн. з ПДВ. (т.11 а.с.125-137).

На спростування вищевказаних висновків акту перевірки, позивачем також надано до суду у копіях: статут ТОВ "Стандарт Інжинірінг", зміни №1 до статуту ТОВ "Стандарт Інжинірінг", зміни та доповнення №2 до статуту ТОВ "Стандарт Інжинірінг", свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "Стандарт Інжинірінг", довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України (ЄДРПОУ), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідки про взяття на облік платника податків ТОВ "Стандарт Інжинірінг", свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Стандарт Інжинірінг", фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва ТОВ "Стандарт Інжинірінг", податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних ТОВ "Стандарт Інжинірінг" за жовтень-грудень 2014 року, розшифровок податкових зобов'язань за жовтень - грудень 2014 року, платіжні доручення про сплату ТОВ "Стандарт Інжинірінг" ПДВ за жовтень-грудень 2014 року (т.9 а.с.4-49, т.12 а.с.134-218).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок відповідача викладений в Акті перевірки стосовно відсутності настання господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Стандарт Інжинірінг" є помилковим, оскільки спростовується матеріалами справи.

В свою чергу, колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено настання господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом ТОВ "ДАКСС", виходячи з наступного.

В акті перевірки №56/28-08-41/00206539/27 від 03 листопада 2015 року встановлено завищення позивачем витрат у 2014 році у сумі 512 983,00 грн., в тому числі ПДВ та зазначено, що згідно отриманої податкової інформації від ДПІ в Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській обл. від 16 вересня 2015 року №127 щодо ТОВ "ДАКСС" з питань проведення фінансово-господарської діяльності за грудень 2014 року, лютий, березень, травень 2015 року встановлено: "...ймовірне маніпулювання податковою звітністю, що знайшло відображення у штучному формуванню податкового кредиту за рахунок контрагентів…Таким чином, неможливість проведення робіт з капітального ремонту покрівлі власними засобами та власними виробничими потужностями, відсутність можливості підтвердження отримання вищевказаних робіт по ланцюгу постачання від субпідрядників, наявність податкової інформації щодо ознак сумнівності проведення фактичної господарської діяльності та встановлений факт маніпулювання податковою звітністю шляхом подрібнення податкових накладних, використання при формуванні податкового кредиту ризикових контрагентів не дає можливості підтвердження фактичного отримання робіт капітального ремонту покрівлі АТ ОПЗ від ТОВ "ДАКСС" у грудні 2014року. Крім того, під час перевірки не надано підтверджуючих документів щодо перебування на режимному об'єкті фахівців ТОВ "ДАКСС" з посиланням на відсутність таких документів при порушенні встановленого терміну зберігання первинних та інших документів. АТ "ОПЗ" порушило терміни зберігання документів (нарядів на роботу). Таким чином, проведеною перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій щодо отримання АТ "ОПЗ" будівельно-монтажних робіт від ТОВ "ДАКСС" за жовтень, листопад, грудень 2014 року". Проведеною перевіркою встановлено порушення АТ "ОПЗ" п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ по постачальнику ТОВ "ДАКСС" на суму 102 153,74 грн., в тому числі по періодам: жовтень 2014 - 31 671,27 грн., листопад 2014 року - 31 671,27 грн., грудень 2014 року - 42 994,76 грн.

На спростування вищевказаних висновків акту перевірки, позивачем надано до суду у копіях наступні документи: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ТОВ "ДАКСС"; лист ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС а Одеській області про те, що ТОВ "ДАКСС" (п.н.37609167) станом на 12 листопада 2015 року, згідно БД ІС "Податковий блок" перебуває на обліку в стані 0-платник податків за основним місцем обліку (основне місце обліку); адвокатський запит та відповідь на нього разом із листами ТОВ "ДАКСС" на адресу контролюючого органу; статут; фінансові звіти за 2014 рік; уточнюючі розрахунки ТОВ "ДАКСС"; податкові декларації ТОВ "ДАКСС" за період у яких у вказаного підприємства були договірні відносини з позивачем (т.13 а.с.1- 98, 287-291); довідки від 21 квітня 2017 року №1197 із зазначенням переліку проводок відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій з поточних ремонтів здійснених організацією "ДАКСС" у листопаді-грудні 2014 року (т.41 а.с.33-34); наряди-допуски на територію АТ "ОПЗ" працівників ТОВ "ДАКСС" (т.13 а.с.220-222, 249-251.

Окрім того, в межах здійснення своєї господарської діяльності АТ "ОПЗ" (замовник) уклало з ТОВ "ДАКСС" (підрядчик)договори підряду №1 від 21 жовтня 2014 року та №2 від 21 жовтня 2014 року (т.13 а.с.99-102, 107-110, 190-193, 238-242).

Відповідно до умов зазначених договорів, замовник доручає, а підрядчик переймає на себе виконання робіт з капітального ремонту покрівлі корпусу 101/1 ЦСВ (договір №1) та корпусу УКК (договір №2) ПАТ ОПЗ (п.2.1).

Підрядчик в межах суми договору виконує на свій ризик власними і привернутими силами і засобами всі передбачені замовленням роботи (п.2.2).

Вартість робіт за договором №1 складає 331 044,28грн. з ПДВ та за договором №2 - 229 354,09грн. з ПДВ. (п.3.1).

На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів АТ "ОПЗ" надано до суду довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад-грудень 2014 року (т.13 а.с.104-106, 111-113, 228, 236, 261, 269), податкові накладні, виписані у період жовтень-грудень 2014 року (т.13 а.с.159-165, т.20 а.с.181-184, 188-190), акт позачергового огляду покрівлі (т.13 а.с.166), дефектні акти, договірні ціни, локальні кошториси на будівельні роботи №2-1-1, підсумкові відомості, акти огляду прихованих робіт, наряди допуски на проведення ремонтних робіт, акт №1 приймання виконання будівельних робіт за грудень 2014 року, акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, акт №2 приймання-виконання будівельних робіт за грудень 2014 року, акт №1 приймання виконання будівельних робіт за листопад 2014 року, акт №2 приймання виконання будівельних робіт за листопад 2014 року (т.13 а.с.200-227, 229-235, 237, 243-260, 261-268, 270, т.40 а.с.224-232).

Згідно вказаних довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма №КБ-3) загальна вартість робіт за листопад та грудень 2014 року за договорами підряду від 21 жовтня 2014 року №1 та №2, що укладені між замовником - ПАТ ОПЗ та підрядчиком - ТОВ "ДАКСС", становить 615 136,96 грн. в тому числі ПДВ - 102 522,83 грн.

Вищевказані податкові накладні відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, в складі податкового кредиту Декларації з ПДВ та додатку №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" звітного періоду листопад, грудень 2014 року та відображені в бухгалтерському обліку проводками Дт 6440 Кт63 Дт 63 Кт 311.

На підтвердження оплати за послуги, які надані АТ "ОПЗ" товариством з обмеженою відповідальністю "ДАКСС", позивачем надано до суду платіжні доручення №9591 від 03 листопада 2014 року, №119 від 08 січня 2015 року, №120 від 08 січня 2015 року, №11169 від 12 грудня 2014 року, №9395 від 24 жовтня 2014 року,№246 від 13 січня 2015 року (т.13 а.с.153-158) на загальну суму 615 136,96 грн.

Окрім того, позивачем надано до суду копії видаткових накладних про купівлю ТОВ "ДАКСС" матеріалів для виконання договорів підряду, укладених з позивачем, платіжні доручення, квитанції до прибуткового касового ордера, накладні (т.13 а.с.114-153).

А також, позивачем надано до суду заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) з зазначенням в рядку опис порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: відсутня реєстрація податкової накладної у ЄРПН, що є додатком 8 до податкової декларації з ПДВ за жовтень та грудень 2014 року (дата подання - 19.11.2014 року, 20 січня 2015 року з зазначенням в квитанції №1, що документ буде оброблено у складі пакету пов'язаних документів), в яких вказані виписані продавцем - ТОВ "ДАКСС" на адресу покупця - ПАТ "ОПЗ" наступні податкові накладні: № 29 від 24 жовтня 2014 року на суму ПДВ 27 587,02 грн.; № 39 від 24 грудня 2014 року на суму ПДВ 14 914,17 грн.; № 40 від 24 грудня 2014 року на суму ПДВ 16 431,64 грн.; № 41 від 24 грудня 2014 року на суму ПДВ 11 804,29 грн.

Відповідно до квитанцій №2 додаток до податкових декларацій з ПДВ за жовтень та грудень 2014 року доставлено до районного рівня 2808 СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУМ, прийнято пакет, реєстрацій номер 9067278138 та 9078632471 відповідно.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції також не може погодитись з висновком податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ДАКСС".

Окрім того, колегія суддів вважає помилковим висновок акту перевірки №56/28-08-41/00206539/27 від 03 листопада 2015 року про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТИМОША ПЛЮС", виходячи з наступного.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що в межах здійснення своєї господарської діяльності між позивач АТ "ОПЗ" (покупець ) та ТОВ "ТИМОША ПЛЮС" (постачальник) укладено договори від 02 січня 2014 року №20/СН- 2, від 02 січня 2014 року №20/СН-5, від 02 січня 2014 року №20/СН-6 з додатками (специфікаціями) (т.14 а.с.75-80, 92-97, 112-117).

Вказаними договорами визначено, що постачальник - ТОВ "ТИМОША ПЛЮС" передає у власність покупцеві - АТ "ОПЗ", а покупець приймає та оплачує товари, кількість, асортимент і технічні умови якого зазначені у специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Загальна сума поставки за договором від 02 січня 2014 року №20/СН-2 становить 372 480,00 грн. з ПДВ, за договором від 02 січня 2014 року №20/СН-5 становить 826 785,00 грн. з ПДВ, за договором від 02 січня 2014 року №20/СН-6 становить 951 186,00грн. з ПДВ.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору АТ "ОПЗ" надано до суду видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, податкові накладні, експрес накладні, подорожні листи, акти отримання багажу (т.14 а.с.82-91, 100-111, 138-196, т.40 а.с.25-38).

Вищевказані податкові накладні відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, в складі податкового кредиту Декларації з ПДВ та додатку №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та відображені в бухгалтерському обліку проводками Дт 6440 Кт63 Дт 63 Кт 311.

Згідно видаткових накладних ТОВ "ТИМОША ПЛЮС" постачало АТ "ОПЗ" наступні товари: шпали залізобетонні, накладки, шайби, прокладки, гуму, інш., та протягом квітня, серпня та вересня 2014 року позивачем отримано від ТОВ "Тимоша Плюс" товар на загальну суму 853 386,00 грн., в тому числі ПДВ -142231,00грн.

Транспортування вказаного товару на адресу позивача згідно умов зазначеного вище договору, здійснювалось за рахунок постачальника ТОВ "ТИМОША ПЛЮС" на умовах DDP (склад АТ "ОПЗ"), що підтверджується наданими представником позивача копіями товарно-транспортних накладних.

На підтвердження використання придбаного у ТОВ "ТИМОША ПЛЮС" товару у своїй господарській діяльності позивачем надано до суду, в тому числі, зведені акти списання, інвентарні описи товарно-матеріальних цінностей (т.14 а.с.197-257).

Як встановлено судом на підтвердження оплати за товар, який постачався ТОВ "ТИМОША ПЛЮС" позивачем надано до перевірки банківську виписку: від 28 вересня 2015 року за період 01 квітня 2015 року по 30 квітня 2014 року про сплату на розрахунковий рахунок ТОВ "ТИМОША ПЛЮС" 307 090,80 грн., в тому числі ПДВ - 51 181,80 грн.; від 28 вересня 2015 року за період 31 серпня 2015 року по 31 жовтня 2014 року про сплату на розрахунковий рахунок ТОВ "ТИМОША ПЛЮС" 3 983 832, 00 грн., в тому числі ПДВ - 63 972,00 грн. (абз. 3, акруш 90 Акту перевірки).

В акті перевірки №56/28-08-41/00206539/27 від 03 листопада 2015 року встановлено завищення позивачем витрат у 2014 році у сумі 711 667 в тому числі ПДВ та зазначено, що згідно актів перевірки ТОВ "ТИМОША ПЛЮС": не підтверджується факт реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "ТИМОША ПЛЮС" щодо придбання тмц у ТОВ "Автодилер" в квітні 2014 року з подальшою реалізацією товару на адресу підприємств-покупців, в т.ч. AT "ОПЗ"; встановлено відсутність реальності придбання товару по ланцюгу постачання, у зв'язку з чим завищено суму податкових зобов'язань за період з 01 липня 2014 року по 31 серпня 2014 року, а саме безпідставно включено до складу податкових зобов'язань ПДВ з операцій по реалізації товарів на адресу АТ "ОПЗ"; встановлено, що товар (вказано перелік) товариством "ТИМОША ПЛЮС" було придбано у ТОВ "Сінтекс Трейд", який в свою чергу придбав у ТОВ "Донторгресурс", а ТОВ "Донторгресурс" у ТОВ "Імперія Нафтопродукт", котрий не відображає даний товар від своїх контрагентів-постачальників...АТ "ОПЗ" завищено витрати у 2014 році у сумі 711 667,00 грн., в т.ч. ПДВ 512 грн... Перевіркою встановлено порушення ПАТ ОПЗ п.198.3, п.198.6 ст.198, абз. п.200.1 ст.200 ПКУ, в результаті чого завищено податковий кредит за квітень, серпень, вересень 2014 року по постачальнику ТОВ "Тимоша Плюс" на суму 141 718,97грн.".

На спростування вищевказаних висновків акту перевірки, позивачем також надано до суду у копіях: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; відповідь на запит ТОВ "ТИМОША ПЛЮС" про те, що товар, який постачався на адресу позивача придбаний ТОВ "ТИМОША ПЛЮС" у ТОВ "Сінтекс Трейд", ТОВ "Автодилер"; акт ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській обл. від 26 січня 2015 року №281/2204/36550647/26 "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "ТИМОША ПЛЮС", код ЄДРПОУ 36550647, з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Сентекс Трейд", код ЄДРПОУ 38923460 за період з 01 вересня 2014 року по 31 жовтня 2014 року" яким, зокрема, встановлено, що суми ПДВ на податковим накладним, які складені на виконання умов договору №20/СН-6 від 02 січня 2014 року проведені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за період вересень-жовтень 2014 року, податкова накладена №3 від 05 вересня 2014 року зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних так як сума ПДВ її більша 10 000,00 грн.; акт ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській обл. від 12 грудня 2014 року №4991/2204/36550647/513 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТИМОША ПЛЮС", код ЄДРПОУ 36550647, з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Сентекс Трейд", код ЄДРПОУ 38923460 за період з 01 липня 2014 року по 31 серпня 2014 року"; пояснення ТОВ "ТИМОША ПЛЮС" адресовані Начальнику ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській обл.; статут ТОВ "ТИМОША ПЛЮС"; довідка АА №516481 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) по ТОВ "ТИМОША ПЛЮС"; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ТОВ "ТИМОША ПЛЮС"; довідка про взяття ТОВ "ТИМОША ПЛЮС" на облік як платника податків; свідоцтва №100250801 про реєстрацію ТОВ "ТИМОША ПЛЮС" платником податку на додану вартість, фінансові звіти ТОВ "ТИМОША ПЛЮС" згідно якого середня кількість працівників на підприємстві - 3 (т.14 а.с.4-53).

Таким чином, колегія суддів не може погодитись з висновком податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ТИМОША ПЛЮС".

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "ХІМГАЗСЕРВІС" колегія суддів зазначає наступне.

В межах здійснення своєї господарської діяльності позивач (покупець) уклав з ТОВ "ХІМГАЗСЕРВІС" договори:- №20/СН-142 від 07 травня 2012 року про постачання вузлів та деталей до промислових холодильних та вентиляційних установок (ціна договору 160 014,00 грн.) з додатком та додатковою угодою (т.15 а.с.41-46); - № 20/СН-170 від 02 червня 2012 року про постачання спортивного інвентару (ціна договору 78 811,68 грн. з додатком та додатковою угодою (т.15 а.с.64-70);- № 20/СН-281 від 08.10.2012 року про постачання наконечників, проводів, трансформаторів, реле, датчиків, блоків електричної централізації, вимикачів, з'єднувачів та ін. електротоварів ( ціна договору 685 871,40 грн.) з додатком (т.15 а.с.88-93);- № 20/СН-101 від 08 жовтня 2012 року про постачання елементів рейкових шляхів (ціна договору 587 970,00 грн. ) з додатком (т.16 а.с.5-10);- № 20/СН-102 від 22 березня 2013 року про постачання паль шпунтових та рейок (ціна договору 2 110 740,00 грн.) з додатком (т. 16 а.с.137-142);- № 20/СН-109 від 29 березня 2013 року про постачання вироби з бетону будівельні (ціна договору 204 000,00 грн.) з додатком (т.16 а.с.206-211);- № 20/СН-110 від 29 березня 2013 року про постачання лісоматеріалів начорно оброблених та шпал дерев'яних для залізничних чи трамвайних колій, просочених (ціна договору 448 800,00 грн.) з додатком (т.17 а.с.4-9);- № 20/СН-142 від 16 квітня 2013 року про постачання техпластин, килимків діелектричних, ебоніту електротехнічного, шнурів гумових, пластин (ціна договору 324 617,16 грн.) з додатком (т.17 а.с.46-53).

Згідно умов зазначених договорів, ТОВ "Хімгазсервіс" зобов'язано поставити, а ПАТ "ОПЗ" зобов'язано прийняти та оплатити відповідний товар. Загальна сума поставки за договорами становить 4 600 824,24грн. з ПДВ.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору АТ "ОПЗ" надано до суду видаткові накладні, товарно-транспортні накладні прибуткові ордери, податкові накладні.

Згідно видаткових накладних ТОВ "Хімгазсервіс" постачало АТ "ОПЗ" протягом липня, жовтня-грудня 2012 року та січня - червня, серпня-жовтня 2013 року наступні товари: вузли та деталі до промислових холодильних та вентиляційних установок, інвентар спортивний, наконечник, провід, трансформатор, реле, датчик, вимикач та ін. на загальну суму 3 629 866,28 грн. в тому числі ПДВ 604 977,72 грн.

Вищевказані податкові накладні відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, в складі податкового кредиту Декларації з ПДВ та додатку №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" звітного періоду та відображені в бухгалтерському обліку проводками Дт 6440 Кт63 Дт 63 Кт 311.

Транспортування вказаного товару на адресу позивача згідно умов зазначеного вище договору, здійснювалось за рахунок постачальника ТОВ "Хімгазсервіс" на умовах DDP (склад АТ "ОПЗ"), що підтверджується наданими представником позивача копіями товарно-транспортних накладних, в яких відображено, зокрема, назву товару, його кількість; дані водія та транспортного засобу автопідприємства; пункти навантаження та розвантаження товару, дати та номери видаткових накладних, у цих ТТН зазначено, що вантажовідправником є ТОВ "Хімгазсервіс", вантажоодержувачем та замовником - АТ "ОПЗ".

На підтвердження використання придбаного у ТОВ "Хімгазсервіс" товару у своїх господарській діяльності позивачем надано до суду в тому числі і зведені акти списання, інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей, накладні на відпуск (внутрішнє переміщення) товару, зведені акти міжцехового переміщення товару.

В акті перевірки №56/28-08-41/00206539/27 від 03 листопада 2015 року встановлено завищення позивачем витрат у сумі 3 027 174, в тому числі 2012 рік - 378 107,00 грн., 2013 рік - 2 649 067,00 грн. та зазначено, що "АТ"ОПЗ" до складу собівартості придбаних (виготовлених та реалізованих товарів, робіт (послуг ) віднесено по рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток підприємства витрати, які не підтверджуються фактичним отриманням товарів, робіт (послуг) від постачальників, по яких встановлена дефектність первинних документів, прийнятих до бухгалтерського та податкового обліку, згідно укладених договорів з ТОВ "ХІМГАЗСЕРВІС" на суму 3024889грн. Таким чином, АТ "ОПЗ" було завищено витрати у сумі 3 027 174 грн. (в т.ч. 2285грн. ПДВ)....Проведеним аналізом наданих до перевірки ТТН встановлено, що перевізником товару на замовлення ТОВ "ХІМГАЗСЕРВІС" є автоперевізник ПП ОСОБА_11, вантажовідправник - ТОВ "Імпексбуд". Згідно даних АС Податковий блок підсистеми Перегляд результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, у ТОВ "ХІМГАЗСЕРВІС" не встановлено постачальника послуг транспортування ПП ОСОБА_11 По постачальнику ТОВ "Імпексбуд" встановлено порушення ст.185 ПК Україні в частині оподаткування ПДВ безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт (послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами - покупцями за період з 12 березня 2012 року по 09 вересня 2014 року. Таким чином, проведеною перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій щодо отримання АТ "ОПЗ" товарів номенклатури від ТОВ "ХІМГАЗСЕРВІС" за липень 2012 року - жовтень 2013 року на загальну суму 361 658,12 грн., в т.ч. ПДВ 602 693,02грн. Перевіркою встановлено порушення АТ "ОПЗ" п.198.2, п.1298.3 ст.198 Податкового кодексу, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ по постачальнику ТОВ "ХІМГАЗСЕРВІС" на суму 602 693,02грн.

На спростування вищевказаних висновків акту перевірки, позивачем також надано до суду у копіях: витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ТОВ "Хімгазсервіс", свідоцтво про реєстрацію ТОВ "Хімгазсервіс" платником податку на додану вартість, реєстр отриманих податкових накладних ТОВ "Хімгазсервіс" за липень 2012 року - жовтень 2013 року (т.15 а.с.5-20, 36-40).

На підтвердження оплати по вищевказаними договорам позивачем надано до суду копії банківських виписок руху коштів ТОВ "Хімгазсервіс" за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року (т.15 а.с.20, 33-35).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що висновок відповідача викладений в Акті перевірки стосовно відсутності настання господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Хімгазсервіс" є також помилковим, оскільки спростовується матеріалами справи.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "ХІМГАЗСЕРВІС" колегія суддів зазначає наступне.

05 лютого 2014 року між публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" (покупець) та ТОВ "ЄВРОСТРОЙКОМПЛЕКТ" украдено договір поставки товарів №20/СН-55 та додаткову угоду від 16 вересня 2014 року до нього (т.17 а.с.152-159), а 20 лютого 2014 року договір поставки товарів №20-СН-64 та додаткову угоду до нього від 16 вересня 2014 року (т.17 а.с.167-174).

Згідно умов зазначених договорів, постачальник - ТОВ "ЄВРОСТРОЙКОМПЛЕКТ" передає у власність покупцеві - АТ "ОПЗ", а покупець приймає та оплачує товари, кількість, асортимент і технічні умови якого зазначені у специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Загальна сума поставки за договором від 05 лютого 2014 року №20/СН-55 становить 47 566,76 грн. з ПДВ, загальна сума поставки за договором від 20 лютого 2014 року №20-СН-64 становить 100 000 грн. з ПДВ.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів, позивачем надано до суду та досліджені судом першої інстанції документи :- накладну №1 від 01 квітня 2014 року та податкову накладну №2 від 01 квітня 2014 року на загальну суму 9 072,18 грн. в тому числі ПДВ - 1 512,03 грн. (т.17 а.с.176, 178, т.40 а.с.102);- накладну №3 від 01 квітня 2014 року та податкову накладну №3 від 01 квітня 2014 року на загальну суму 10 920,22 грн. в тому числі ПДВ - 1 820,04 грн. (т.17 а.с.185, 187, т.40 а.с.103);- накладну №4 від 14 квітня 2014 року та податкову накладну №72 від 14 квітня 2014 року на загальну суму 1 682,49 грн. втому числі ПДВ - 280,41грн. (т.17 а.с.160-161, т.40 а.с.101);

Згідно вказаних накладних ПАТ "ОПЗ" протягом квітня 2012 року отримано від ТОВ "ЄВРОСТРОЙКОМПЛЕКТ" такі товари як: куточки пластикові, плитку, на загальну суму 21 674,89 грн. в тому числі ПДВ - 3 612,48грн.

Вищевказані податкові накладні відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, в складі податкового кредиту Декларації з ПДВ та додатку №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" відповідного звітного періоду та відображені в бухгалтерському обліку проводками Дт 6440 Кт63 Дт 63 Кт 311.

Також, позивачем надано досуду копії товарно-транспортних накладних (т.17 а.с.162, 177, 186).

З вказаних документів вбачається, що транспортування товару згідно договорів №20/СН-55 та №20-СН-64 на адресу позивача згідно умов зазначеного вище договору, здійснювалось за рахунок постачальника ТОВ "ЄВРОСТРОЙКОМПЛЕКТ" на умовах DDP (склад АТ "ОПЗ"), що підтверджується наданими представником позивача копіями товарно-транспортних накладних, в яких відображено, зокрема, назву товару, його кількість; дані водія та транспортного засобу автопідприємства; пункти навантаження та розвантаження товару, дати та номери видаткових накладних, у цих ТТН зазначено, що вантажовідправником є ТОВ "ЄВРОСТРОЙКОМПЛЕКТ" - АТ "ОПЗ".

В акті перевірки №56/28-08-41/00206539/27 від 03 листопада 2015 року встановлено завищення позивачем витрат у 2014 році у сумі 18 075 грн. та зазначено, що проведеним аналізом співставлення придбаного та проданого товару, ТОВ "ЄВРОСТРОЙКОМПЛЕКТ" за квітень 2014 року згідно ЄРПН закуповує продукти харчування (цукор, пиво імпортоване в асортименті), а реалізує тмц, шини імпортовані та послуги, пов'язані з обслуговуванням ділянки полігону тпв та ділянки на сільському сміттєзвалищі, при цьому згідно з номенклатурою товару, зазначеною в податкових накладних, вбачається невідповідність у придбаних та реалізованих товарах. Встановлено, що у вищевказаний період господарська діяльність ТОВ "ЄВРОСТРОЙКОМПЛЕКТ" має наступні ознаки нереальності здійснення: відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій у підприємства, а саме: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб; наявність в штаті тільки керівних посад; відсутні основні фонди, утому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів тощо. Враховуючи вищенаведене, за результатами проведеного аналізу та здійснених заходів не можливо підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності ТОВ "ЄВРОСТРОЙКОМПЛЕКТ" з контрагентами-постачальниками за квітень 2014 року та контрагентами-покупцями...АТ "ОПЗ" завищено витрати у 2014 році у сумі 18 075,00 грн., в т.ч. ПДВ 13 грн...Перевіркою встановлено порушення АТ "ОПЗ" п.198.2 ст.198 ПКУ, в результаті чого завищено податковий кредит за квітень 2014 року по постачальнику ТОВ "ЄВРОСТРОЙКОМПЛЕКТ" на суму 3 599,00 грн.".

На спростування вищевказаних висновків акту перевірки, позивачем також надано до суду у копіях: витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ТОВ "ЄВРОСТРОЙКОМПЛЕКТ", копію банківської виписку руху коштів ТОВ "ЄВРОСТРОЙКОМПЛЕКТ" за період з 01 квітня 2014 року по 30 червень 2014 року та реєстр отриманих податкових накладених ТОВ "ЄВРОСТРОЙКОМПЛЕКТ" за квітень 2014 року (т.17 а.с.130-151).

З системного аналізу вказаних первинних документів колегія суддів суду апеляційної інстанції не може погодитись з доводами апелянта щодо неправомірності складання позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "ЄВРОСТРОЙКОМПЛЕКТ".

Окрім того, колегія суддів вважає помилковим висновок акту перевірки №56/28-08-41/00206539/27 від 03 листопада 2015 року про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "РІДНИЙ БЕРІГ", та висновок суду першої інстанції по цьому питанню,виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в межах здійснення своєї господарської діяльності між ПАТ "Одеський припортовий завод" (покупець) та приватне підприємство "РІДНИЙ БЕРІГ" (постачальник) укладено:- договір №20/СН-22 від 17 січня 2013 року про постання плитки керамічної (сума договору 99 000,00 грн.) та додаткову угоду до нього(т.18 а.с.64-70);- договір №20/СН-23 від 17 січня 2013 року про постачання листів шпону, фанери, деревина пресована (сума договору 99 000,00 грн.) ( т.19 а.с.4-9);- договір №20/СН-24 від 17 січня 2013 року про постачання виробів столярських, теслярських (сума договору 99 000,00 грн.) ( т.19 а.с.184-189);- договір № 20/СН-25 від 17 січня 2013 року про постачання деталей металевих для столярських і теслярських виробів (сума договору 99 000,00 грн.) ( т.19 а.с.219-224);- договір №20/СН-26 від 17 січня 2013 року про постачання виробів з бетону (сума договору 99 000,00 грн.) ( т.20 а.с.233-238);- договір №20/СН-78 від 04 березня 2013 року про постачання цегли (сума договору 99 000,00 грн.) ( т.21 а.с.63-68).

Згідно розділу 1 вказаних договорів постачальник - ПП "РІДНИМ БЕРІГ" передає у власність покупцеві - АТ "ОПЗ", а покупець приймає та оплачує товар, кількість, асортимент і технічні умови якого зазначені у специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Загальна суми поставки за вищевказаними договорами від 17 січня 2013 року та від 04 березня 2013 року становить 594 000,00 грн.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів позивачем надано до суду засвідчені копії: накладних (т.18 а.с. 71, 91, 100, 107, 114, 121, 151, 158, 164, 170, 177, 185, 194, 197, 207, 217, т.19 а.с.10,27,31,43,56,71,78,114,144,178,190,197,225,240,249, т.20 а.c.5,24,35,45,52,65,80,105,110,118,138,145,156,219, т.21 a.c.6,13,20, 28, 34, 42, 49, 54, 69, 86, 103, 109, 117, 129, 139, 145, 173, 192, 224, 242, 260) на загальну суму 877 425,25 грн.. в тому числі ПДВ - 146 237,54 грн., податкових накладних (т.40 а.с.104-172, 222).

Вищевказані податкові накладні відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, в складі податкового кредиту Декларації з ПДВ та додатку №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" відповідного звітного періоду та відображені в бухгалтерському обліку проводками Дт 6440 Кт63 Дт 63 Кт 311.

Також, позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних (т.18 а.с. 72, 92, 101, 108, 115, 122, 152, 159, 165, 171, 178, 187, 195, 198, 208, 218, т. 19 а.с. 11, 28, 33, 44, 58, 72, 80, 116, 145, 179, 191, 198, 226, 242, 250, т. 20 а.с. 6, 25, 36, 46, 53, 66, 82, 85, 111, 119, 139, 146, 157, 221, т. 21 а.с. 7, 14,21,29,35,43,50,55,70,87, 104, 110, 118, 130, 140, 146, 174, 193,225, 243, 261).

З вказаних документів вбачається, що ПП "РІДНИЙ БЕРІГ" значиться вантажовідправником, а ПАТ "ОПЗ" - вантажоодержувачем, у них відображено, зокрема, назву товару, його кількість; дані водія та транспортного засобу автопідприємства; пункти навантаження та розвантаження товару, дати та номери видаткових накладних. Деякі товарно-транспортні накладні не містять всі вищевказані дані.

На підтвердження використання придбаного у ПП "РІДНИЙ БЕРІГ" товару, позивачем надано до суду копії накладних вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, зведених актів списання матеріальних цінностей, інвентарних описів товарно-матеріальних цінностей

Так, в акті перевірки №56/28-08-41/00206539/27 від 03 листопада 2015 року встановлено завищення позивачем витрат у 2014 році у сумі 731 863,00 грн. зазначено, що до перевірки не надано жодного первинного документу, який би підтверджував якість придбаного у ПП "РІДНИЙ БЕРІГ" товару...Проведеним аналізом наявних в АС Податковий блок підсистеми "Аналітична система" розділу "Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та АС "Архів електронної звітності ЄРПН" поставки за грудень 2014 року не встановлено придбання ПП "РІДНИЙ БЕРІГ" товару номенклатури, відвантаженої на адресу АТ "ОПЗ",... не встановлено взаємовідносин з постачальником послуг транспортування СПД ОСОБА_12, що не підтверджує виконання автоперевезень СПД ОСОБА_12...ТТН складені з порушенням вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року №128/2568, не дають можливості встановити місце постачання товару у розумінні ст.186 ПКУ та підтвердити фактичне постачання товару....ПАТ "ОПЗ" завищено витрати у 2013 році у сумі 731 863,00 грн., в т.ч. ПДВ 675 грн...Перевіркою встановлено порушення ПАТ ОПЗ п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ, в результаті чого завищено податковий кредит по постачальнику ПП "РІДНИЙ БЕРІГ" на суму 145 562,70 грн.".

На спростування вищевказаних висновків акту перевірки, позивачем також надано до суду у копіях: сертифікати на системи управління якістю та сертифікати відповідності, виписки є Єдиного державного реєстру юридичних ти фізичних осіб-підприємців по ПП "РІДНИЙ БЕРІГ", довідку про взяття на облік ПП "РІДНИЙ БЕРІГ" як платника податків, статут ПП "РІДНИЙ БЕРІГ", свідоцтва про реєстрацію "РІДНИЙ БЕРІГ" платником податку на додану вартість.

Окрім того, на підтвердження оплати за поставлений ПП "РІДНИЙ БЕРІГ" товар по вищевказаним договорам, позивачем надано до суду копії банківських виписок руху коштів ПП "РІДНИЙ БЕРІГ" за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року (т.18 а.с.37-43).

Таким чино, колегія суддів вважає, що висновок акту перевірки №56/28-08-41/00206539/27 від 03 листопада 2015 року про порушення позивачем норм податкового законодавства шляхом формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ПП "РІДНИЙ БЕРІГ" є помилковим, а висновки суду першої інстанції вірними та обоснованими.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Індепендент Груп" колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи,та дослідженних судом першої інстанції документів, 20 червня 2012 року між ПАТ "Одеський припортовий завод" (замовник) та ТОВ "ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП" (виконавець) укладено договір про надання послуг №06/16-2012 (т.22 а.с.25-27).

Пунктом 1.1. вказаного договору визначено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання провести комплекс дій з отримання на ім'я замовника сертифікатів відповідності або протоколів випробувань від спеціалізованих та акредитованих лабораторій та інших органів, уповноважених на підготовку та видачу відповідної документації по сертифікації товарів народного споживання.

Згідно п.2.1 договору №06/16-2012, виконавець - ТОВ "ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП" зобов'язується розробити відповідно до отриманих від замовника - АТ "ОПЗ" даних і представити на його затвердження порядок сертифікації і підготувати необхідний для цього пакет документів, а також отримати оформлені документи і передати їх замовнику.

Відповідно вимог п.2.2 договору №06/16-2012, підготовлений пакет документів виконавець зобов'язується надати: органам сертифікації, акредитованих належним чином, для проведення робіт необхідних при проведенні сертифікації зазначених товарів (послуг); лабораторіям, які мають право на проведення робіт з дослідження зазначених товарів (послуг), матеріалів, використовуваних при виготовленні зазначених товарів і т.п і акредитованим належним чином на компетентність і незалежність (якщо це потрібно); іншим організаціям, якщо це потрібно при організації робіт з сертифікації зазначених товарів (послуг).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем надано до суду засвідчені копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06 липня 2012 року №060744 на суму 7 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 166,67грн., та від 20 вересня 2012 року №2009144 на суму 7 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 166,67грн., складені представниками виконавця - ТОВ "ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП" та замовника - АТ "ОПЗ" про те, що виконавцем були проведені роботи (надані послуги): послуги сертифікації, та сертифікати відповідності на спеціалізовані автомобілі, видані ТОВ "УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ" для АТ "ОПЗ" (т.22 а.с. 37,41), податкових накладних від 06 липня 2012 року №44 на суму 7 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 166,67 грн., та від 20 вересня 2012 року №144 на суму 7 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 166,67 грн., продавцем в яких зазначено ТОВ "Індепендент Груп", а покупцем - АТ "ОПЗ" (т.22 а.с.38,42), рахунків-фактур №СФ-0000207 від 26 червня 2012 року та №СФ-0000457 від 17 вересня 2012 року, виписаних ТОВ "Індепендент Груп" для ПАТ ОПЗ щодо оплати за послуги сертифікації згідно договору №06/16-2012 (т.40 а.с.233-234).

Вищевказані податкові накладні відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, в складі податкового кредиту Декларації з ПДВ та додатку №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" відповідного звітного періоду та відображені в бухгалтерському обліку проводками Дт 6440 Кт63 Дт 63 Кт 311.

На підтвердження оплати за надані ТОВ "ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП" послуги, позивачем надано до суду у копіях: платіжні доручення від 06 липня 2012 року №5265 на суму 7 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 166,67 грн. (призначення платежу - оплата за послуги сертифікації зг. дог. №06/16-2012 та рахунку №СФ-0207 від 26 червня 2012 року) та №4653 від 19 вересня 2012 року на суму 7 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 166,67 грн. (призначення платежу - оплата за послуги сертифікації зг. дог. №06/16-2012 та рахунку №СФ-0457 від 17 вересня 2012 року) (т.22 а.с.39,43), а також банківські виписки руху коштів ТОВ "ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП" за серпень-вересень 2012 року (т.22 а.с.44).

В акті перевірки №56/28-08-41/00206539/27 від 03 листопада 2015 року встановлено завищення позивачем витрат за 9 місяців 2012 року у сумі 11 666,67 грн. та зазначено, що до перевірки надано договір від 20 червня 2012 року №06/16-2012, за умовами якого виконавець - ТОВ "Індепендент Груп" бере на себе зобов'язання, а замовник - ПАТ "ОПЗ" приймає та оплачує комплекс дій з отримання сертифікатів відповідності або протоколів випробування від спеціалізованих та акредитованих лабораторій та інших органів, уповноважених на підготовку та видачу відповідної документації по сертифікації товарів народного споживання. До перевірки надано сертифікати відповідності на автомобіль спеціалізований (отримувач сертифікату - ТОВ "Укр-Тест-Стандарт"). Згідно даних АС Податковий блок підсистеми "Аналітична система" розділу "Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" за період липень, вересень 2012 року не встановлено взаємовідносин з ОС ТОВ " УкрТест-Стандарт". Згідно наданих актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №060744, 0№2009144 проведені роботи невстановленого характеру. У вищевказаних актах відсутній обов'язків реквізит при складанні первинного документу - дата акту. Також, згідно вказаних актів неможливо встановити зв'язок між безпосереднім виконавцем послуг сертифікації (ОС ТОВ "Укр-Тест-Стандарт"), номенклатуру, обсяг, економічний зміст, місце проведення (надання) робіт (послуг), що унеможливлює встановлення місця постачання таких робіт (послуг) у розумінні ст. 186 ПКУ. Таким чином, ПАТ ОПЗ було завищено витрати за 9 місяців у сумі 11 666,67 грн. Перевіркою встановлено порушення ПАТ ОПЗ п.198.3 ст.198 ПКУ, в результаті чого завищено податковий кредит по постачальнику ТОВ "Індепендент Груп" на суму 333,34грн.".

На спростування вищевказаних тверджень позивачем також надано досуду витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

З системного аналізу вказаних належним чином завірених первинних документів колегія суддів суду апеляційної інстанції не може погодитись з доводами апелянта, щодо неправомірності складання позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Індепендент Груп", оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а висновки суду першої інстанції з цього питання вважає вірними та обгрунтованими.

В свою чергу, колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено настання господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом ТОВ "ДОНБАС ПРОМ ОІЛ" з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 жовтня 2013 року, в межах здійснення своєї господарської діяльності, між позивачем (покупець) та ТОВ "ДОНБАС ПРОМ ОІЛ" (постачальник) укладено договір №299/2 (т.23 а.с.76-80, 225-229).

Відповідно до вимог п.1.1. вказаного договору №299/2 постачальник у 2013-2014 роках передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує, товари 100% імпортного походження на умовах вкладених цим договором, кількість та асортимент якого зазначені у специфікації згідно з Додатком №1, що складає невід'ємну частину цього Договору. Специфікація повинна містити найменуванню, одиницю виміру, кількість, загальну вартість.

Відповідно до специфікації від 29 жовтня 2013 року, яка є додатком №1 до договору №299/2 та специфікації, яка є додатком №1 до договору №299/2 (т.23 а.с.81, 83-84) товаром, який постачався - це фільтри типу CLR20-29.25, HC7400SKN4H, виробник - фірма PALL Corporation, фільтр типу НС7400SKN4Н, виробник фірма РАLL Corporation.

На підтвердження виконання умови вищевказаного договору позивачем надано до суду у копіях: накладну від 14 січня 2014 року №ПРН+У549015, згідно якої АТ "ОПЗ" отримано від ТОВ "ДОНБАС ПРОМ OIЛ" товар (фільтроелемент гідравлічний) за договором від 29 жовтня 2013 року №299/2 на суму 59 697,00 грн. без ПДВ, сума ПДВ 11 939,40 грн. (т.23 а.с.87, 230), а також, копію товарно-транспортної накладної (т.23 а.с88.) та податкових накладних (т.40 а.с.173, 212).

Вищевказані податкові накладні відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, в складі податкового кредиту Декларації з ПДВ та додатку №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" відповідного звітного періоду та відображені в бухгалтерському обліку проводками Дт 6440 Кт63 Дт 63 Кт 311.

З вказаних документів вбачається, що транспортування товару згідно умов договору №299/2, здійснювалось за рахунок постачальника ТОВ "ДОНБАС ПРОМ OIЛ" на умовах DDP (склад АТ "ОПЗ"), що підтверджується наданою представником позивача копією товарно-транспортної накладних, в якій відображено, зокрема, назву товару, його кількість; дані водія та транспортного засобу автопідприємства; пункти навантаження та розвантаження товару, дати та номери видаткових накладних, у цих ТТН зазначено, що вантажовідправником є ТОВ "ДОНБАС ПРОМ OIЛ", вантажоодержувачем - ПАТ "ОПЗ".

На підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ "ДОНБАС ПРОМ OIЛ" товару, позивачем надані до суду зведені акти списання, інвентарні описи товарно-матеріальних цінностей на складі.

В акті перевірки №56/28-08-41/00206539/27 від 03 листопада 2015 року встановлено завищення позивачем витрат у 2014 році у сумі 59 743,00 грн. та зазначено, що ПAT "ОПЗ" до перевірки не надано жодного первинного документу, який би підтверджував якість придбаного у ТОВ "ДОНБАС ПРОМ ОІЛ" товару. Враховуючи відсутність сертифікатів якості та відповідності товару (що унеможливлює встановлення безпосереднього виробника товару, відповідність якості та ціни поставки договорним умовам), дані податкової інформації щодо відсутності ТОВ "ДОНБАС ПРОМ ОІЛ" за юридичною адресою, до податкових накладних накладних виписаних на адресу AT ОПЗ внесено неправдиві дані щодо місцезнаходження продавця...ПАТ ОПЗ завищено витрати у 2014 році у сумі 59 743, грн., в т.ч. ПДВ 47,00грн... ..Перевіркою встановлено порушення ПАТ ОПЗ п.198.3 ст.198 ПКУ, в результаті чого завищено податковий кредит по постачальнику ТОВ "ДОНБАС ПРОМ ОІЛ" (ТОВ "Інвент Груп") на суму 11 892,48грн.".

Як вбачається з матеріалів справи, на спростування вищевказаних тверджень позивачем надано до суду, зокрема, копію статуту ТОВ "ДОНБАС ПРОМ OIЛ", копію балансу ТОВ "ДОНБАС ПРОМ OIЛ", копію довідки наявності обладнання та матеріально технічної бази, копію довідки про чисельність та склад працюючих, копію інформаційної довідки про склад робітників відповідної кваліфікації ТОВ "ДОНБАС ПРОМ OIЛ", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-прідприємців та громадських формувань, листа ТОВ "ДОНБАС ПРОМ OIЛ" від 17 листопада 2015 року №1604/2015.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що висновок відповідача викладений в Акті перевірки стосовно відсутності настання господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "ДОНБАС ПРОМ OIЛ" спростовується матеріалами справи.

До такого ж висновку суд апеляційної інстанції дійшов по взаємовідносинах позивача з контрагентом ТОВ "Інтерпром-М".

Так, в межах здійснення своєї господарської діяльності ПАТ "ОПЗ" (покупець) 02 січня 2014 року уклало з ТОВ "Інтерпром-М" (постачальник) договір №20/СН-3 (т.24 а.с.29-33, т.38 а.с.200-206).

Згідно умов вказаного договору, постачальник - ТОВ "Інтерпром-М" передає у власність покупцеві - ПАТ "ОПЗ", а покупець приймає та оплачує елементи конструктивні залізничних та трамвайних колій зі сталі (товар), кількість, асортимент і технічні умови якого зазначені у специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Загальна сума поставки за договором склад 2 912 762,40 грн.

На підтвердження виконання умов договору №20/СН-3 АТ "ОПЗ" надано до суду копії видаткових накладних від 30 липня 2014 року №30/07-1, №30/07-2, №30/07-3, №30/07-4, №30/07-5, №30/07-6, №30/07-7, від 01 грудня 2014 року №1/12-1№1/12-2 (т.24 а.с.39,43, 47, 51, 55, 59, 63, 71, 74, т.38 а.с.154-160, 212-213), податкових накладних від 30.07.2014 року №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9 (т.38 а.с.152-153, 185-189, 213-221).

Вищевказані податкові накладні відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, в складі податкового кредиту Декларації з ПДВ та додатку №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" відповідного звітного періоду та відображені в бухгалтерському обліку проводками Дт 6440 Кт63 Дт 63 Кт 311.

Транспортування вказаного товару на адресу позивача згідно умов зазначеного вище договору, здійснювалось за рахунок постачальника ТОВ "ІНТЕРПРОМ-М", що підтверджується наданими представником позивача копіями товарно-транспортних накладних, в яких відображено, зокрема, назву товару, його кількість; дані водія та транспортного засобу автопідприємства; пункти навантаження та розвантаження товару, дати та номери видаткових накладних, у цих ТТН зазначено, що вантажовідправником є ТОВ "ТОВ "ІНТЕРПРОМ-М", вантажоодержувачем - АТ "ОПЗ".

В акті перевірки №56/28-08-41/00206539/27 від 03 листопада 2015 року встановлено завищення позивачем витрат у 2014 році у сумі 739 457,00 грн. та зазначено, що згідно довідки "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтерпром-М", встановлено юридичну дефектність документів: відсутність обов'язкових реквізитів на видаткових накладних від постачальника по ланцюгу ТОВ "Стар Бізнес Груп", неможливість ідентифікувати особу, що склала та підписала податкову накладну, відсутність підтвердження фактичного переміщення товару від постачальника до ТОВ "Інтерпром-М", джерело походження та виробника придбаного товару від постачальника, у зв'язку з чим не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність реального здійснення платником податків у литі 2014 року ТОВ "Інтерпром-М" по ланцюгу постачання. Проведеним аналізом наявних в АС Податковий блок підсистеми "Аналітична система" розділу "Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та АС "Архів електронної ззвітності ЄРПН" встановлено, що постачальником товару у ТОВ "Інтерпром-М" є ТОВ "МОТОРБА". Перевіркою не встановлено ланцюга придбання та джерела походження товару. Враховуючи відсутність фактичного придбання товару по ланцюгу постачання неможливо підтвердити передачу товару від ТОВ "Інтерпром-М" до ПАТ ОПЗ у липні, грудні 2014 року"...ПАТ ОПЗ завищено витрати у 2014 році у сумі 739 457,00 грн., в т.ч. ПДВ 532 грн...Перевіркою встановлено порушення ПАТ ОПЗ п.198.3, п.198.6 ст.198, абз.і) п.200.1 ст.200 ПКУ, в результаті чого завищено податковий кредит за липень, грудень 2014 року по постачальнику ТОВ "Інтерпром-М" на суму 147252,97 грн.".

На спростування вищевказаних висновків акту перевірки позивачем, зокрема, надано копію довіреності, виданої АТ "ОПЗ" ОСОБА_15, на отримання від ТОВ "Інтерпром-М" цінностей за договором №20/СН-3 від 02 січня 2014 року (т.38 а.с.163), договори укладені між ТОВ "Інтерпром-М" та контрагентами вказаної особи з документами, що підтверджують їх виконання (т.38 а.с.164-184, 206-211,214-215, 227-233, 238-240, 245-249, т.39 а.с.1-2, 7,14-27,32-35).

В акті перевірки №56/28-08-41/00206539/27 від 03 листопада 2015 року зазначено, що Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01 липня 2012 року по 30 грудня 2014 року встановлено їх заниження у листопаді 2014 року на суму 563 156 грн. та завищення у грудні 2014 року на суму 563156 грн. До перевірки надано договір за №1006/ЗТА -2014 від 20 травня 2014 року, за умовами якого ДП "Укрхімтрансаміак" забезпечує постачання з магістрального аміакопроводу Росія-Україна на термінал АТ ОПЗ, а АТ ОПЗ надає послуги з прийому, захолоджування, зберігання та відвантаження на морські судна транзитного аміаку російського походження. Згідно виробничо-технічного звіту цеху перевантаження аміаку, за листопад 2014 року встановлено відвантаження аміаку 23 301,401 тон, на що було виписано податкову накладну на адресу ДП "Укрхімтрансаміак" від 27 листопада 2014 року за №379 на суму 7 536 232,32 грн., в т.ч. ПДВ 1 256 038,72 грн. (ціна послуги 269,52грн. за 1 тону).Цією ж датою 27 листопада 2014 року складено розрахунок коригування №406 до податкової накладної від 27 листопада 2014 року за №379, згідно якого зменшено обсяги поставки послуги перевантаження аміаку на суму 6 280 190,60 грн., ПДВ 1 256 038,72 грн.. При цьому зазначено причину коригування: "Зміна ціни". Таким чином, зважаючи на первинну ціну за 1 т 268,52 грн., згідно податкової накладної від 27 листопада 2014 року за №379 на суму 7 536 232,32грн., в т.ч. ПДВ 1 256 038,72грн., та розрахунку коригування від 27 листопада 2014 року за №406 ціну за 1 тону зменшено до ціни 0грн., тобто послуга перевантаження аміаку виконана безкоштовно. При цьому термін дії договору за №1006/ЗТА - 2014 від 20 травня 2014 року не закінчився. Таким чином, відповідно до договору за №1006/ЗТА -2014 від 20 травня 2014 року, ціна поставки послуги перевантаження аміаку встановлена в розмірі 145,01грн. за 1 тону. Згідно наданого до перевірки акту виконаних робіт за листопад 2014 року б/н від 30 листопада 2014 року не відображено фактично перевантаженого аміаку у кількості 23 301,401 тон. ПАТ "ОПЗ" повинно було розрахувати вартість послуг перевантаження аміаку у сумі 23 301,401 х 145,01 = 3 378 936,15901грн., в т.ч. ПДВ 563 156 грн...У грудні 2014 року було складено акт б/н від 31 грудня 2014 року, в якому відображена кількість відвантаженого у листопаді 2014 року аміаку у складі кількості відвантаженого аміаку у грудні 2014 року".

20 травня 2014 року ПАТ "ОПЗ" (виконавець) та державне підприємство "Укрхімтрансаміак" укладено договір №1006/3 ТА-2014 по наданню послуг по прийому, захолодженню, зберіганню і розгрузці на судна транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії (т.26 а.с.2-6).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору замовник до 31 грудня 2014 року включно забезпечує поставку з магістрального аміакопроводу Росія - Україна на термінал ПАТ "ОПЗ", а виконавець надає послуги з прийому, захолодженню, зберіганню і відвантаженню на судна транзитного аміаку російського походження без права власності на нього Сторін в обсязі 1 255,0 тис.тонн з письмовим щомісячним узгодженням обома сторонами.

Виконавець зобов'язаний надавати замовнику не пізніше 3-го числа підписані акт наданих послуг і не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним акт здачі-приймання аміаку рідкого російського походження (п. 2.2.3).

За надані послуги з прийому, захолодженню, зберіганню і відвантаженню на судна транзитного аміаку російського походження замовник здійснює оплату на рахунок виконавця за узгодженою ставкою 120,84 грн. за кожну відвантажену на борт судна тонну, крім того ПДВ 24,17 грн, всього 145,01 грн. Загальна вартість послуг становить 181 987 550,00 грн. з ПДВ (п.4.1).

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині взаєморозрахунків до повного їх проведення (п.8.1) ".

20 травня 2014 року між ПАТ "ОПЗ" та ДП "Укрхімтрансаміак" укладено додаткову угоду №1 до договору №1006/3 ТА від 20 травня 2014 року (т.26 а.с.7) згідно якої п. 1.1 договору викладено в наступній редакції: замовник до 31 грудня 2014 року включно забезпечує поставку з магістрального аміакопроводу Росія - Україна на термінал АТ "ОПЗ", а виконавець надає послуги з прийому, захолодженню, зберігання і відвантаження на судна транзитного аміаку російського походження без права власності на нього сторін в обсязі 1 192,00 тис. тонн з письмовим щомісячним узгодженням обома сторонами. Загальна вартість послуг згідно додаткової угоди від 20 травня 2014 року №1 складає 17 285 120,00 грн.

26 грудня 2014 року ПАТ "ОПЗ" (виконавець) та державне підприємство "Укрхімтрансаміак" укладено договір №1006/4 ТА-2014 по наданню послуг по прийому, захолодженню, зберіганню і відгрузці на судна транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії (т.26 а.с.33-37).

Пунктом 1.1. договору№1006/4 ТА-2014 визначено, що замовник до 31 січня 2015 року включно забезпечує поставку з магістрального аміакопроводу Росія - Україна на термінал ПАТ "ОПЗ", а виконавець надає послуги з прийому, захолодженню, зберіганню і відвантаженню на судна транзитного аміаку російського походження без права власності на нього сторін в обсязі 430,00 тис.тонн з письмовим щомісячним узгодженням обома сторонами.

Виконавець зобов'язаний надавати замовнику не пізніше 3-го числа підписані акт наданих послуг і не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним акт передачі-приймання аміаку рідкого російського походження (п. 2.2.3).

За надані послуги з прийому, захолодженню, зберіганню і відвантаженню на судна транзитного аміаку російського походження замовник здійснює оплату на рахунок виконавця за узгодженою ставкою 236,70 грн. за кожну відвантажену на борт судна тонну, крім того ПДВ 47,34 грн., всього 284,04 грн. Розмір ставки оплати встановлений при курсі НБУ долара США 15,060794 на 24 листопада 2014 року. Загальна вартість послуг становить 122 137 200,00 грн. з ПДВ (п.4.1).

Після відвантаження кожної суднової партії виконавець протягом 1-го робочого дня по факсу направляє заказнику рахунку на оплату (оригінали направляються поштою) з доданими бортових коносаментів (п.4.2).

Оплата здійснюється замовником за кожною суднової партії протягом 4-х банківських днів після отримання від виконавця по факсу рахунків, бортовий коносамент (п.4.3).

Договір набуває чинності з 25 листопада 2014 року і діє до 31 січня 2015 року, а в частині взаєморозрахунків до повного їх проведення (п.8.1) ".

На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів та додаткових угод до нього, що укладені між позивачем та ДП "Укрхімтрансаміак" позивачем надано до суду в копіях:

- акт наданих послуг з приймання, зберігання, захолоджування та перевантаження на експорт аміаку до договору 1006/ЗТА- 2014 від 20 травня 2014 року за листопад 2014 року від 30 листопада 2014 року на загальну суму 23 946 952,91 грн., в тому числі ПДВ -3 991 158,92 грн., згідно якого виконавцем - ПАТ "ОПЗ" були надані послуги з приймання, зберігання, захолоджування та перевантаження на експорт аміаку до договору 1006/ЗТА-2014 від 20 травня 2014 року (т.26 а.с.20).

- податкові накладні, виписані протягом листопада 2014 року продавцем - ПАТ "ОПЗ", в яких ДП "Укрхімтрансаміак" зазначено в якості покупця з посиланням на договір №1006/ЗТА-2014 від 20 травня 2014 року, номенклатура послуг - перевантаження аміак Рос а/п на загальну суму 23 946 952,90 грн., в тому числі ПДВ - 3 991 158,82 грн.(т.26 а.с.21-28)

- акт наданих послуг з приймання, зберігання, захолоджування та перевантаження на експорт аміаку до договору 1006/4ТА-2012 від 26 грудня 2014 року з 27листопада по 31 грудня 2014 року від 31 грудня 2014 року на загальну суму 62 421 771,94 грн., в тому числі ПДВ - 10 403 628,65 грн. (т.26 а.с.38), складений про те, що виконавцем - ПАТ "ОПЗ" були надані послуги з приймання, зберігання, захолоджування та перевантаження на експорт аміаку згідно договору 1006/4ТА-2014 від 26 грудня 2014 року;

- податкова накладна від 31 грудня 2014 року №633 на загальну суму 62 421 771,94 грн., в т.ч. ПДВ 10 403 628,66 грн., виписана продавцем - ПАТ "ОПЗ", в якій ДП "Укрхімтрансаміак" зазначено в якості покупця з посиланням на договір № 1006/3ТА-2014 від 20 травня 2014 року та зазначено: дата виникнення податкового зобов'язання - 31 грудня 2014 року, номенклатура послуг - перевантаження аміак Рос а/п, кількість 219 764,019 т., ціна послуги без врахування ПДВ 236,70 грн. (т.126 а.с.39);

- податкова накладна №379 від 27 листопада 2014 року на загальну суму 7 536 232,32 грн., в тому числі ПДВ 1 256 038,72грн., номенклатура послуг - перевантаження аміак Рос а/п, об'єм - 23 301,401т, ціна послуги без ПДВ - 269,52 грн., продавцем в якій значиться ПАТ ОПЗ, а покупцем ДП "Укрхімтрансаміак" з посиланням на договір про надання послуг від 14 листопада 2014 року №1006/1ТА-2015 (т.26 а.с.18);

- розрахунок №406 від 27 листопада 2014 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №379 від 27 листопада 2014 року за договором від 14 листопада 2014 року №1006/1ТА-2015, продавцем в якій значиться ПАТ ОПЗ, а покупцем ДП "Укрхімтрансаміак" (т.26 а.с.19), згідно якого підлягають коригуванню обсяги без урахування ПДВ в сумі - 6 280 193,60 грн., сума коригування податкового зобов'язання - 1 256 038,72 грн., причина коригування "зміна ціни", номенклатура послуг - перевантаження аміак Рос а/п, об'єм - 23 301,401т, ціна послуги без ПДВ - 269,52грн.

Вищевказані податкові накладні, розрахунок коригування відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за листопад-грудень 2014 року, зареєстровано в реєстрі ЄДРПОН та враховані при відображенні податкових зобов'язань звітних Декларацій за листопад-грудень 2014 року.

Як встановлено судом з висновку судово-економічної експертизи від 26 квітня 2017 року №15467/16-45/7385-7391/17-45 при здійсненні господарських операцій з ДП "Укрхімтрансаміак" занижено податкові зобов'язання в листопаді 2014 року на суму 563 156 грн. та завищено податкові зобов'язання у грудні 2014 року на суму 563 156 грн.При цьому вказане порушення не призвело до заниження ПАТ "ОПЗ" сплати податку на додану вартість за листопад та грудень 2014 року, оскільки, згідно наявних в матеріалах справи податкових декларацій з податку на додану вартість ПАТ "ОПЗ" за листопад та грудень 2014 року (т. XXXV а.с. 112, 143), залишок від'ємного значення, якийпісля бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, становить 141 082 258грн. та 138 248 925 грн. відповідно.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що висновок податкового органу викладений в Акті перевірки та доводи апелянта, стосовно відсутності доказів настання господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Інтерпром-М" є помилковим, а рішення суду першої інстнації вірним та обгрунтованим.

З системного аналізу вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що вказані договори на поставку товарів та про надання послуг відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується наданими первинними документами, а тому суд робить висновок, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 Господарського кодексу України.

Більш того, колегія суддів зазначає, що вищевказані договори відповідають вимогам ст.180 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим, доводи податкового органу в Акті перевірки на їх укладення без дотримання всіх суттєвих вимог до такого договору, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Таким чином посилання податкового органу на те, що договори, укладені між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Стандарт Інжинірінг", ТОВ "ДАКСС", ТОВ "ТИМОША ПЛЮС", ТОВ "ХІМГАЗСЕРВІС", ТОВ "ЄВРОСТРОЙ", ПП "РІДНИЙ БЕРІГ", ТОВ "ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП", ТОВ "ДОНБАС ПРОМ ОІЛ" (ТОВ "ІНВЕНТ ГРУП"), ТОВ "ІНТЕРПРОМ М") не спрямовані на реальне настання правових наслідків, містять ознаки фіктивності, не підтверджують переміщення товару та надання послуг, є помилковим та спростовуються матеріалами справи, а висновки суду пкершої інстанції вірними та обгрунтованими.

Більш того, колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представники Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС посилалися на Вирок Приморського районного суду м.Одеси від 31 жовтня 2017 року, як доказ протиправності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами. Однак, дослідивши в судовому засіданні текст вказаного Вироку колегія суддів дійшла до висновку про залишення його поза увагою, оскільки даний вирок винесений по відношенню обвинуваченої особи яка сприялау ухилення від сплати податків іншим підприємствам, а не позивачу та не може мати вплив на вирішення вказаної справи.

Відповідно вимог ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а вищевказані договори в судовому порядку недійсними не визнавались

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивача, про правомірність включення спірних сум до складу витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Стандарт Інжинірінг", ТОВ "ДАКСС", ТОВ "ТИМОША ПЛЮС", ТОВ "ХІМГАЗСЕРВІС", ТОВ "ЄВРОСТРОЙ", ПП "РІДНИЙ БЕРІГ", ТОВ "ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП", ТОВ "ДОНБАС ПРОМ ОІЛ" (ТОВ "ІНВЕНТ ГРУП"), ТОВ "ІНТЕРПРОМ М", є правильними, а в акті перевірки відсутні будь-які належні докази укладення вказаних договорів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, та невиконання умов договорів.

Жодного належного доказу того, що договори були укладені без мети їх здійснення апелянтом в акті перевірки та в судових засіданням не доведено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що всі досліджені судом першої інстанції документи (податкові та видаткові накладні) по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Стандарт Інжинірінг", ТОВ "ДАКСС", ТОВ "ТИМОША ПЛЮС", ТОВ "ХІМГАЗСЕРВІС", ТОВ "ЄВРОСТРОЙ", ПП "РІДНИЙ БЕРІГ", ТОВ "ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП", ТОВ "ДОНБАС ПРОМ ОІЛ" (ТОВ "ІНВЕНТ ГРУП"), ТОВ "ІНТЕРПРОМ М" щодо постачання товарів та надання послуг, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Доказів того, що ці первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Більш того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Стандарт Інжинірінг", ТОВ "ДАКСС", ТОВ "ТИМОША ПЛЮС", ТОВ "ХІМГАЗСЕРВІС", ТОВ "ЄВРОСТРОЙ", ПП "РІДНИЙ БЕРІГ", ТОВ "ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП", ТОВ "ДОНБАС ПРОМ ОІЛ" (ТОВ "ІНВЕНТ ГРУП"), ТОВ "ІНТЕРПРОМ М" на час укладання спірних правочинів та дату оформлення податкових та видаткових накладних органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку були платниками ПДВ та знаходження їх в ЄДР підтверджують доводи позивача щодо відсутності у нього на момент укладення договорів та їх виконання відомостей, які могли б вказувати на будь-які порушення законодавства з боку контрагентів, а він сам діяв у відповідності до вимог податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про правильне вирішення судом першої інстанції про додаткове підтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операції з контрагентами ТОВ "Стандарт Інжинірінг", ТОВ "ДАКСС", ТОВ "ТИМОША ПЛЮС", ТОВ "ХІМГАЗСЕРВІС", ТОВ "ЄВРОСТРОЙ", ПП "РІДНИЙ БЕРІГ", ТОВ "ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП", ТОВ "ДОНБАС ПРОМ ОІЛ" (ТОВ "ІНВЕНТ ГРУП"), ТОВ "ІНТЕРПРОМ М", а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.,що вказане свідчить про фактичне здійснення позивачем господарської діяльності з придбання у ТОВ "Стандарт Інжинірінг", ТОВ "ДАКСС", ТОВ "ТИМОША ПЛЮС", ТОВ "ХІМГАЗСЕРВІС", ТОВ "ЄВРОСТРОЙ", ПП "РІДНИЙ БЕРІГ", ТОВ "ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП", ТОВ "ДОНБАС ПРОМ ОІЛ" (ТОВ "ІНВЕНТ ГРУП"), ТОВ "ІНТЕРПРОМ М" товарів та послуг.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстнації, що відповідно акту №56/28-08-41/00206539/27 від 03 листопада 2015 року висновки перевіряючих зроблені не на підставі наданих позивачем первинних документах, а лише на підставі непідтвкерженої інформації відносно контрагентів.

Крім того, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагента позивача повинна бути доказана відповідачем належними доказами, зокрема, прийняття відносно них податкових повідомлень-рішень. Та тільки в такому випадку у податкового органу є підстава для проведення перевірки відповідно до пп.78.1.1 п.78 ст.78 ПКУ України, а жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснюють контролюючі органи.

Зазначене підтверджується змінами, які внесені в ПКУ Законом України від 17 липня 2015 року "Про внесення змін в ПКУ щодо зменшення податкового тиску на платників податків", яким пункт 86.7 ст.86 доповнений абзацом п'ятим такого змісту: "Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу".

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації, проте, як вбачається з акту перевірки, право позивача на отримання податкового кредиту поставлено в залежність від дотримання контрагентами ТОВ "Стандарт Інжинірінг", ТОВ "ДАКСС", ТОВ "ТИМОША ПЛЮС", ТОВ "ХІМГАЗСЕРВІС", ТОВ "ЄВРОСТРОЙ", ПП "РІДНИЙ БЕРІГ", ТОВ "ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП", ТОВ "ДОНБАС ПРОМ ОІЛ" (ТОВ "ІНВЕНТ ГРУП"), ТОВ "ІНТЕРПРОМ М" вимог податкового законодавства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що твердження перевіряючих в акті перевірки щодо підстав висновку про завищення позивачем витрат та податкового кредиту, через те що ДПІ не знаходить підтвердження податковими зобов'язаннями контрагента, є необґрунтованими, оскільки невиконання податкових зобов'язань контрагентами позивача не може бути підставою для застосування відповідальності до позивача, так як саме ним податкове законодавство не порушувалось.

До аналогічного висновку дійшов Верховний суд України у постановах від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10 та від 31 січня 2011 року на які посилався суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови.

Окрім того, колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції щодо посилання на практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року (заява №3991/03) у справі "Булвес" АД проти Болгарії зазначив наступне: "Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Більш того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Також, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Окрім того, згідно позиції, яка викладена в Постанові Верховного суду України від 29 березня 2016 року по справі № 808/7907/13-а, а саме, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена постановою суду, а отже, вони не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. Однак, відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що діяльність контрагентів позивача визнана рішенням суду фіктивною. Також податковим органом станом на дату прийняття рішення не надано доказів притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача.

З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на недоліки та часткову відсутність документів на підтвердження транспортування товарів, та відсутність та/або дефективність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності встановлених апелянтом в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам з ДП "Укрхімтрансаміак".

Оскільки заниження податкових зобов'язань в листопаді 2014 року на суму 563 156 грн. та завищення податкові зобов'язання у грудні 2014 року на суму 563 156 грн. не призвели до заниження ПАТ "ОПЗ" сплати податку на додану вартість за листопад та грудень 2014 року так, як згідно наявних в матеріалах справи податкових декларацій з податку на додану вартість ПАТ "ОПЗ" за листопад та грудень 2014 року залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, становить 141 082 258 грн. та 138 248 925 грн. відповідно, а контролюючим органом рішення про зменшення суми від'ємного значення не приймалось, таким чином висновок відповідача про заниження ПАТ "ОПЗ" податкових зобов'язань за листопад на 536 156,03 грн. є необґрунтованим.

З системного аналізу вказаних обставин справи та вимог діючого законодавства, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС від 19 листопада 2015 року №0000354100 та №0000344100 є обґрунтованими, а отже, підлягають задоволенню.

Окрім того, вирішуючи питання про правомірність прийнятого ГУ ДФС в Одеській області податкового повідомлення-рішення від 19 листопада 2015 року №0009581700 про збільшення ПАТ "Одеський припортовий завод" суми грошового зобов'язання за платежем у розмірі 84 468,78 грн., з яких: 67 575,02 грн. - за основним платежем; 16 893,76 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно акту перевірки №56/28-08-41/00206539/27 від 03 листопада 2015 року щодо перевірки правильності та повноти нарахування військового збору за період з 01 серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року встановлено заниження об'єкта оподаткування по листках непрацездатності. Таким чином, на порушення п.п.1.2, п.п. 1.4, п.п.1.5, п.п.І.6 п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу XX "Прикінцеві та перехідні положення" Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, встановлено заниження військового збору на суму 67 575,02 грн.

Законом № 1621 підрозділ 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України доповнено пунктом 161, яким тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлено військовий збір.

Відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01 січня 2015 року, оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України (пункт 161 підрозділ 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ).

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 ПКУ), а саме:

фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

податковий агент.

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України (підпункт 1.2 пункт 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено підпунктами 164.2.1 - 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Крім того, до цього переліку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 Податкового кодексу України, що передбачені підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПКУ загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 ПКУ, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 ПКУ.

Ставка збору складає 1,5 відсотків об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (підпункт 1.3 пункт 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Податкового кодексу України, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Зокрема, підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов'язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок.

Порядок сплати (перерахування) збору до бюджету визначено пунктом 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, відповідно до підпункту 168.4.1 якого збір, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно із БКУ.

Підпунктом 1.5 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету згідно зі статті 171 Податкового кодексу України з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника; з інших доходів є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) збору до бюджету.

Згідно вимог підпункту 1.6. пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 Податкового кодексу України.

Обов'язки податкового агента щодо забезпечення виконання ним податкових обов'язків визначено пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету збір з доходу, що виплачується на користь платника та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників, а також суми утриманого з них податку (збору) до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Підпунктом 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що працівником вважається фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

3аконом України вiд 18 cічня 2011 pоку № 2240-III "Пpо загальнообов'язкове державне соціальне страхування y зв'язка з тимчасовою втратою працездатності тa витратами, зумовленими похованням" (далі Закон № 2240) врегульований порядок та правові підстави для виплати фізичним особам у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Згідно ст. 1 3акону № 2240 загальнообов'язкове державне соціальне страхування y зв'язка з тимчасовою втратою працездатності, передбачає матеріальне забезпечення громадян y зв'язка з втратою заробітної плати (дoходу) внаслідок тимчасової втpати працездатності.

Частиною 1 статті 4 3акону № 2240 визначено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Частиною 1 ст.6 3акону № 2240 встановлено, що загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають, зокрема 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого

Види матеріального забезпечення наведено y ст. 34 3акону № 2240, дo яких відноситься: допомога пo тимчасовій непрацездатності (включaючи догляд зa хворою дитинoю) (ст.cт. 35, 37 3акону).

Статтею 35 3акону № 2240 встановлено, що допомога пo тимчасовій непрацездатності нaдається застрахованій oсобі у фoрмі матеріального зaбезпечення, яке пoвністю або чaстково компенсує втpату заробітної плати (доходу), y разі нaстання в нeї одного зi страхових випaдків, зокрема, допомога пo тимчасовій непрацездатності внaслідок захворювання aбо травми, нe пов'язaної з нещасним випадком нa виробництві тa професійним захворюванням, виплaчується Фондом застрахованим oсобам починаючи з шoстого дня непрацездатності зa весь пeріод до вiдновлення працездатності aбо до встановлення мeдико-соціальною eкспертною комісією iнвалідності (встановлення iншої групи, пiдтвердження раніше вcтановленої групи iнвалідності), незалежно вiд звільнення застрахованої oсоби в пeріод втрати пpацездатності у пoрядку та pозмірах, встановлених зaконодавством.

Абзацом дpугим ст. 2 KЗпП встановлено, щo працівники pеалізують право нa працю шляxом укладення тpудового договору пpо роботу нa підприємстві, в yстанові, організації aбо з фiзичною особою. Пpацівники мають пpаво, зокрема, нa матеріальне зaбезпечення в пoрядку соціального страхування y разі xвороби, повної aбо часткової втpати працездатності.

Допомога з тимчасової непрацездатності компенсує втрачений заробіток за час хвороби і згідно п.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13 січня 2004 року № 5 (далі Інструкція №5), не входить до фонду оплати праці.

В свою чергу, відповідно до п.169.4.1 п.169.4 ст. 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі, передбачених підпунктом 169.1.2 та підпунктами "а" і "б" підпункту 169.1.3 пункту 169.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей. Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що виплати по лиcтках непрацездатності (oплата перших п'яти днiв тимчасової непрацездатності зa рахунок кoштів роботодавця тa допомога пo тимчасовій непрацездатності) прирівнюється до заробітної плати, а отже оподатковуються військовим збором.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 листопада 2015 року №0009581700 про збільшення ПАТ "Одеський припортовий завод" суми грошового зобов'язання за платежем у розмірі 84 468,78 грн., є правильним.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив,судовий спір вирішив правильно дослідивши всі документи,докази та правий висновок, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 316, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний 04 травня 2018 року.

Суддя доповідач:

Потапчук В.О.

Судді

Шляхтицький О.І. Семенюк Г.В.