ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 квітня 2018 року № 826/23658/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ"

до про

Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

від позивача - Ноготкова С.В., Левченко О.В.;

від відповідача - Кошарська А.Ю.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ" (далі - ТОВ "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 01.10.2015:

- № 0004482202 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 19768283,00 грн;

- № 0004492202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 680784,00 грн, у тому числі: 544627,00 грн - основний платіж та 136157,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки, є помилковими та не відповідають дійсним обставинам справи. Стверджує, що ТОВ "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ" правомірно включило до складу інших витрат суму витрат, пов'язаних з поверненням позики, наданої нерезидентом. Стверджує, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства, намагався перевірити правомірність формування позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток без перевірки первинних документів Товариства, а шляхом направлення запиту до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС у Одеській області. Саме неотримання змістовної відповіді стало підставою для висновку про непідтвердженість сум від'ємного значення, задекларованих підприємством. Також зазначив, що висновки акта перевірки в частині порушення вимог пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України є необгрунтованими та незаконними, оскільки не враховують фактичних даних податкової звітності підприємства та даних про самостійну сплату податкових зобов'язань.

Ухвалами суду від 21.10.2015 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/23658/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до ухвали суду від 25.02.2016 призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу в адміністративній справі №826/23658/15.

28.12.2016 до суду надійшов висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 30.11.2016 № 5583/18524.18526/16-45.

Ухвалою суду від 16.02.2017 поновлено провадження в адміністративній справі № 826/23658/15.

Відповідно до ухвали суду від 06.12.2017 адміністративну справу № 826/23658/15 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено справу до судового розгляду.

Представникм позивача у судовому засіданні 05.04.2018 підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.04.2018 заперечувала проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях. Пояснила, що оскаржувані рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, є правомірними та скасуванню не підлягають.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 05.04.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

У період з 10.08.2015 по 31.08.2015 посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 07.09.2015 № 3520/26-56-22-02-03/35405350 (том 1 а.с. 33-76).

Актом перевірки з питань, що оскаржуються позивачем, зафіксовано порушення:

- пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144, пп. 145.1.1, пп. 145.1.2, пп. 145.1.9 п. 145.1 ст. 145, пп. 153.4.1, пп. 153.4.2 п. 153.4 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій та подання відповідної звітності, в результаті встановлено завищення від'ємного значення з податку на прибуток на загальну суму 24171289,00 грн, в т.ч. по періодах: 3 квартал 2012 року на суму 13687131,00 грн; 2012 рік на суму 13687131,00 грн; 2013 рік на суму 16727707,00 грн; 2014 рік на суму 24171289,00 грн;

- п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та п. 4.6 пп. 4.6.1 пп. 4.6.2 пп. 4.6.3 розділу 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, в результаті встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 544627,00 грн, в т.ч. по періодах: березень 2013 року на 544627,00 грн.

Не погодившись з висновками акта перевірки, позивач подав до відповідача відповідні заперечення від 18.09.2015 (том 1 а.с. 77-83).

За результатами розгляду заперечень, відповідач у листі від 28.09.2015 № 12780/10/26-56-22-02-12 виклав висновки акта перевірки у наступній редакції:

"Перевіркою встановлено порушення:

- пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 153.4.1, пп. 153.4.2 п. 153.4 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій та подання відповідної звітності, в результаті встановлено завищення від'ємного значення з податку на прибуток на загальну суму 19768283,00 грн, в т.ч. по періодах: 3 квартал 2012 року на суму 13687131,00 грн; 2012 рік на суму 13687131,00 грн; 2013 рік на суму 16727707,00 грн; 2014 рік на суму 19768283,00 грн;

- п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями та п. 4.6 пп. 4.6.1 пп. 4.6.2 пп. 4.6.3 розділу 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, в результаті встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 544627,00 грн, в т.ч. по періодах: березень 2013 року на 544627,00 грн." (том 1 а.с. 84-86).

Виявлені порушення стали підставою для прийняття ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкових повідомлень-рішень від 01.10.2015:

- № 0004482202 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 19768283,00 грн (том 1 а.с. 87);

- № 0004492202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 680784,00 грн, у тому числі: 544627,00 грн - основний платіж та 136157,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (том 1 а.с. 88).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 01.10.2015 № 0004482202 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Однією з підстав для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про завищення ТОВ "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ" у 2012 році витрат по рядку 06.4 Декларації "Інші витрати (сума рядків 06.1-06.6)" на загальну суму 10646555,00 грн, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про порушення платником податків п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 153.4.1, пп. 153.4.2 п. 153.4 ст. 153 Податкового кодексу України.

Обґрунтовуючи виявлене порушення, відповідач зазначив, що ТОВ "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ" безпідставно віднесено до складу інших витрат суму поверненої позики нерезиденту - FORTE VITA ENTERPRISES LIMITED.

Позивач, спростовуючи доводи контролюючого органу, зазначає, що ним було включено до складу доходів у І кварталі 2012 року суму отриманої позики з відсотками, а тому, вважає, що віднесення до складу витрат у ІІІ кварталі 2012 року суми поверненої позики, не вплинуло на зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Надаючи правову оцінку доводами учасників справи, судом встановлено наступне.

06.02.2008 між ТОВ "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ" (Позичальник) та FORTE VITA ENTERPRISES LIMITED (Позикодавець) було укладено договір позики № 01-05/02/2008, за умовами якого Позикодавець надає Позичальнику позику у сумі 1000000,00 (один мільйон) доларів США на поповнення обігових коштів на термін з 06.02.2008 по 06.02.2012, але не раніше одержання реєстраційного свідоцтва в Управлінні НБУ в Одеській області (том 1 а.с. 89-90).

Указаний договір був зареєстрований Управлінням Національного банку України в Одеській області, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом № 13 (том 1 а.с. 92).

08.05.2012 ТОВ "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ" та FORTE VITA ENTERPRISES LIMITED уклали додаткову угоду № 1 до договору позики від 06.02.2008 № 01-05/02/2008, якою виклали у новій редакції пункти 1.1 розділу 1 та 2.2 розділу 2 договору позики, а саме:

- "1.1. Позикодавець надає Позичальнику позику у сумі 1000000,00 (один мільйон) доларів США на поповнення обігових коштів на термін з 06.02.2008 по 06.08.2012, але не раніше одержання реєстраційного свідоцтва в Управлінні НБУ в Одеській області";

- "2.2. Погашення позики буде здійснюватись протягом терміну, обумовленому в п. 1.1. цього Договору, на рахунок, визначений Позикодавцем, але не пізніше 06.08.2012".

Відповідно до Додатку від 25.05.2012 № 1 до реєстраційного свідоцтва, внесено зміни до рядків реєстраційного свідоцтва та викладено у новій редакції строк погашення - 06.08.2012 (том 1 а.с. 93).

Станом на 06.02.2012 у позивача обліковувалась сума заборгованості за позикою перед FORTE VITA ENTERPRISES LIMITED у розмірі 7989700,00 грн, сума нарахованих процентів - 2656853,45 грн, що підтверджується карткою рахунку № 506 (том 27 а.с. 96-104).

Відповідно до декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року, ТОВ "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ" задекларувало у рядку 03 ІД "Інші доходи" 10686337,00 грн (том 1 а.с. 94-95).

У додатку ІД до рядка 03 податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року у рядку 03.28 позивачем відображено суму 10646560,00 грн (том 1 а.с. 97).

Згідно пояснень ТОВ "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ" від 07.08.2012 № 07/08-1, наданих останнім ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, сума 10646560,00 грн, відображена у складі "Інших доходів" податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року - є сумою неповернутого займу (том 15 а.с. 33-34).

Встановлені обставини спростовують доводи відповідача, викладені у акті перевірки, про не підтвердження обставин щодо декларування позивачем у складі доходів суми неповернутої позики у декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року.

Так, пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.5 статті 138 ПК України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного:

датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору;

датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку. Для цілей цієї статті під субординованим боргом розуміються звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів;

витрати, понесені платником податку, у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Пунктом 141.1 статті 141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

При цьому, підпунктом 139.1.4 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів відповідно до підпункту 135.5.6 пункту 135.5 статті 135 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 153.4.1 пункту 153.4 статті 153 ПК України з урахуванням особливостей, установлених цим розділом, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку, зокрема, у зв'язку з отриманням платником податку основної суми фінансових кредитів, у тому числі субординованого боргу, позик від інших осіб - кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, позик, наданих платником податку іншим особам - дебіторам, отриманням частини консолідованого іпотечного боргу власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу.

Підпунктом 153.4.2 пункту 153.4 статті 153 ПК України з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом, не включаються до витрат кошти або майно, надані платником податку, зокрема, у зв'язку з поверненням платником податку основної суми кредиту, у тому числі субординованого боргу, позики, частини консолідованого іпотечного боргу при погашенні іпотечного сертифіката участі, але не більше суми, сплаченої за придбання такого сертифіката іншим особам - кредиторам, процентної позики, а також з наданням основної суми кредиту, позики іншим особам - дебіторам, викупу (заміни) однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу відповідно до закону.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що платник податку, який отримав кредит або позику, не включає суму отриманої позики або кредиту до складу доходів та не враховує у складі витрат витрати, спрямовані на погашення кредиту або позики, окрім нарахованих процентів.

Таким чином, у позивача не було підстав для декларування у складі доходів у декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року суму неповерненої позики у розмірі 10646555,00 грн.

Разом з тим, сторонами не заперечується, що 11.07.2012 позивач повністю розрахувався з FORTE VITA ENTERPRISES LIMITED за договором позики від 06.02.2008 № 01-05/02/2008, відповідно, останній правомірно відніс до складу витрат у ІІІ кварталі 2012 року 2565855,00 грн нарахованих відсотків на суму позики.

Відповідно до пункту 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за N 34/18772 (чинного на момент виникнення спірних), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

В порушення наведених правових норм відповідачем у акті перевірки необґрунтовано невизнання останнім у складі витрат позивача у ІІІ кварталі 2012 року суми нарахованих відсотків на позику згідно договору від 06.02.2008 № 01-05/02/2008 в розмірі 2565855,00 грн.

Також, акт перевірки не містить обґрунтувань щодо наслідків декларування позивачем у складі витрат ІІІ кварталу 2012 року суми неповернутої позики у повному розмірі - 10646555,00 грн.

Суд звертає увагу, що акт перевірки при дослідженні правомірності декларування позивачем у складі витрат суми неповернутої позики ґрунтується виключно на усних поясненнях посадових осіб ТОВ "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ", при цьому, останній не містить жодного посилання на первинні бухгалтерські документи платника податків, якими було зафіксовано надходження та повернення позики. У свою чергу, недослідження контролюючим органом складової частини витрат позивача у перевіреному періоді, зокрема, тих обставин, що 10646555,00 грн включає в себе відсотки, нараховані на позику в сумі 2565855,00 грн, стало наслідком для безпідставного висновку про завищення витрат у повному обсязі.

Також, суд враховує висновок комісійної судово-економічної експертизи від 30.11.2016 № 5583/18524.18526/16-45, яким встановлено, що відображення ТОВ "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ" суми 10646555,00 грн у складі доходів в декларації за І квартал 2012 року та у складі витрат в декларації за ІІІ квартали 2012 року, не спричинили заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Враховуючи, що відповідачем не було досліджено наслідків декларування позивачем у складі витрат та доходів суми неповернутої позики та зважаючи на те, що указані обставини не вплинули на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток у перевіреному періоді, тобто не мало жодних негативних наслідків, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу в частині завищення ТОВ "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ" у 2012 році витрат по рядку 06.4 Декларації "Інші витрати (сума рядків 06.1-06.6)" на загальну суму 10646555,00 грн.

Другою підставою для прийняття спірного рішення став висновок відповідача про документальне не підтвердження позивачем суми збитків попередніх звітних періодів в розмірі 9121728,00 грн.

У акті перевірки з даного приводу контролюючий орган зазначив, що внаслідок ненадання запитуваної інформації щодо документального підтвердження витрат, завірених підписом та скріплених печаткою копій відповідних документів, задекларовані показники господарської діяльності (надання послуг) ТОВ "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ" в сумі документально належним чином не підтверджено задекларовану суму рядка 06.5 "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду" в розмірі 9121728,00 грн.

Наведені доводи контролюючого органу спростовуються наступним.

Так, з акта перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 18.04.2011 № 2350/23-3/35405350 вбачається, що контролюючим органом підтверджено правомірність декларування ТОВ "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ" у декларації з податку на прибуток підприємств за III квартал 2010 року в рядку 08 "Об'єкт оподаткування" в сумі (-) 13386657,00 грн.

Крім того, згідно вказаного акта перевірки, не встановлено відхилень при визначенні ТОВ "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ" об'єкта оподаткування в розмірі (-) 4046946,00 грн за ІІІ квартали 2010 року (том 15 а.с. 17-37).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного, на момент формування позивачем збитків попередніх періодів) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Податковий орган не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було встановлено, що у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що якщо об'єкт оподаткування платника податку за результатами податкового року мав від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року в розмірі 20 % від суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилось станом на 1 січня 2010 року, з подальшим віднесенням до складу валових витрат в наступному податковому періоді 80 % сум, які не були враховані у складі валових витрат у 2010 році.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України було установлено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, ПК України не установлено заборони для врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011, тому, такі збитки повинні враховуватись платником податків у складі витрат поточних податкових періодів за наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України в редакції Закону від 24.05.2012 № 4834-VI було передбачено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2012 - 2015 роках таким чином:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 1 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат:

звітних (податкових) періодів починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах;

звітних (податкових) періодів 2013 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2012 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2013 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах;

звітних (податкових) періодів 2014 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2013 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2014 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах;

звітних (податкових) періодів 2015 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2014 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2015 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому платники податку на прибуток ведуть окремий облік показника від'ємного значення об'єкта оподаткування, що склався станом на 1 січня 2012 року та включається до витрат наступних податкових періодів і сум, не погашених протягом 2012 - 2015 років. Таке від'ємне значення погашається в першу чергу. В другу чергу погашається від'ємне значення об'єкта оподаткування, що виникло після 31 грудня 2011 року.

Наведені правові норми з 01.01.2012 установили обмеження стосовно включення до складу витрат 25% суми від'ємного значення, а саме: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від'ємне значення, то сума цього значення підлягає включенню до витрат звітних податкових періодів, починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25% суми такого від'ємного значення.

Контролюючий орган у акті перевірки стверджує, що актом попередньої планової перевірки підтверджено задекларовані позивачем збитки у сумі 3468697,00 грн.

Разом з тим, наведені доводи відповідача спростовуються дослідженим актом ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 18.04.2011 № 2350/23-3/35405350, яким підтверджено правомірність декларування ТОВ "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ" збитків в 13386657,00 грн за період з 01.07.2007 по 30.09.2010.

У свою чергу, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.10.2010 по 31.12.2014 контролюючому органу необхідно було визначити розмір доходів та витрат позивача за звітний період та врахувати від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду, шляхом дослідження первинних документів платника податків з метою встановлення правомірності формування останнім задекларованих показників.

Натомість, висновок відповідача ґрунтується виключно на неотриманні обґрунтованої відповіді від ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Суд критично оцінює наведені доводи контролюючого органу та зазначає, що останнім не дотримано вимог підпункту 20.1.8 пункту 20.1 статті 20 ПК України, яким передбачено, що контролюючий орган під час проведення перевірок має право вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з положеннями статті 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд констатує, що акт перевірки не містить конкретного змісту порушення з посиланням на недоліки чи відсутність у позивача первинних документів, що слугували підставами для зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування у перевіреному періоді.

Враховуючи, що контролюючим органом під час здійснення перевірки не досліджено правильність формування позивачем даних податкового обліку за період перевірки на підставі відповідних первинних документів, суд дійшов висновку про безпідставність висновків акта перевірки.

Суд також враховує висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 30.11.2016 № 5583/18524.18526/16-45, яким встановлено, що висновки акта перевірки в частині завищення ТОВ "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ" від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 19768283,00 грн за період з 01.07.2012 по 31.12.2014 документально не підтверджуються (том 28 а.с. 11-25).

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 01.10.2015 № 0004482202 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 01.10.2015 № 0004492202 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Підставою для прийняття спірного рішення став висновок контролюючого органу заниження ТОВ "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ" податку на додану вартість в розмірі 544627,00 грн за березень 2013 року внаслідок порушення останнім пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України та підпунктів 4.6.1, 4.6.2, 4.6.3 пункту 4.6 розділу 4 Порядку заповнення і поданні податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492.

Разом з тим, доводи відповідача спростовуються наступним.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що 21.01.2013 посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ" у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2012 року, за результатами якої складено акт від 21.01.2013 № 289/15-525/35405350 (том 1 а.с. 113-117).

Зазначеним актом зафіксовано, що ТОВ "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ" заявлено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за листопад 2012 року в розмірі 544627,00 грн при відсутності визначеного від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за листопад 2012 року в розмірі 544627,00 грн при відсутності визначеного від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту у жовтня 2012 року. Внаслідок вказаного порушення завищено суму бюджетного відшкодування на суму 544627,00 грн у декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року.

Висновок ДПІ у Приморському районі м. Одеси став підставою для прийняття останні податкового повідомлення-рішення форми В3 від 14.02.2013 № 0000291505.

На виконання указаного рішення контролюючого органу, позивачем у декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року відкориговано відповідним уточненим розрахунком суму податкового кредиту на 544627,00 грн (том 1 а.с.144-147) та відображено у декларації за березень 2013 року 544627,00 грн в рахунок зменшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість (том 1 а.с. 136-139).

На думку відповідача, відсутність у акті перевірки від 21.01.2013 № 289/15-525/35405350 відомостей щодо можливості поновлення суми податку на додану вартість унеможливлює коригування останнім показників податкової звітності наступних періодів.

Разом з тим, доводи контролюючого органу спростовуються наступним.

Як зазначено судом та визнається сторонами за наслідками проведеної камеральної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення форми В3 від 14.02.2013 № 0000291505.

Згіднo з пунктом 2.2 Поpядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказoм Міністерства фінансів України від 28.11.2012 N 1236, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 за N 2135/22447 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), y рaзі якщо зa результатами перевірок виявлено відсутніcть права нa отримання платником подaтку бюджетного відшкодування, тo відповідний структурний підрозділ oргану ДПС складaє податкове повідомлення-рішення прo відмову у нaданні бюджетного відшкодування ПДВ (формa "В3").

Податковим повідомленням-рішенням зa формою "В3" визначенo, щo протягом десяти календарних днiв, що настають зa днем отримання цьoго податкового повідомлення-рішення (пpи проведенні процедури адміністративного aбо судового оскарження - протягoм десяти календарних днів, нaступних зa днем її закінчeння), завищена сума, нa яку відмовлено у наданнi бюджетного відшкодування тa складено повідомлення-рішення, зменшуєтьcя y картці особового рахунку платникa податків.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що у разі якщo за наслідками перевірки контролюючим органoм виявлено відсутність права нa отримання платником подaтку бюджетного відшкодування тa складено податкове повідомлення-рішення зa формою «В3», тo в десятиденний строк вiд дня отримання цьогo податкового повідомлення-рішення заявленa дo відшкодування сумa ПДВ зменшується y картці особового рaхунку тaкого платника податку нa суму, y відшкодуванні якої відмовлено. У свою чергу, нa суму ПДВ, у відшкодуванні якoї відмовлено, збільшується сумa від'ємного значення, щo відображається платником зi знаком "+" у рядкy 21.3 декларації з ПДВ звітногo періоду.

Встановлені обставини свідчать про наявність у позивача підстав для подання уточненого розрахунку до декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року та збільшення суми від'ємного значення, щo відображається платником зi знаком "+" у рядкy 21.3 декларації з ПДВ звітногo періоду на 544627,00 грн.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 01.10.2015 № 0004492202 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 23, ід. код 35405350) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04080, м. Київ, вул. Турівська, 12, ід. код 39467012) від 01.10.2015 № 0004482202.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04080, м. Київ, вул. Турівська, 12, ід. код 39467012) від 01.10.2015 № 0004492202.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04080, м. Київ, вул. Турівська, 12, ід. код 39467012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЄАЛ ІСТЕЙТ-ТВ" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 23, ід. код 35405350) 306736,01 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.П. Катющенко