ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року

м.Суми

Справа №591/3802/17

Номер провадження 22-ц/788/672/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Біляєвої О. М. , Кононенко О. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «А - МУССОН»,

третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А - МУССОН»

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 лютого 2018 року в складі судді Бурди Б.В., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 23 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником автомобіля НОМЕР_1. 06 лютого 2017 року в м. Суми на вулиці Героїв Крут з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем НОМЕР_2, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) - зіткнення двох автомобілів. Внаслідок даної ДТП автомобіль, належний позивачу, зазнав механічних пошкоджень, а розмір майнової шкоди, завданої йому становить 74851,23 грн.

Крім того, внаслідок ДТП було пошкоджено його майно, що призвело до переживань, погіршення стану його здоров'я, зміни життя, чим завдано йому моральну шкоду, розмір грошової компенсації якої він оцінює в 20000 грн.

Просить стягнути з відповідачів на свою користь 74851,23 грн. в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди, 20000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, а також понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору та залученням спеціаліста.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «А - МУССОН» на користь ОСОБА_1 70604,45 грн. на відшкодування майнової шкоди, 5000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, а також 1718,81 грн. на відшкодування понесених по справі судових витрат.

В задоволенні позову в іншій частині відмовлено за необґрунтованістю вимог.

В апеляційній скарзі ТОВ «А - МУССОН», посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції та неправильне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

При цьому вказує, що у суді першої інстанції позивачем не доведено розмір майнової шкоди, що стягується у сумі 70 604,45 грн. Судом не враховано, що розмір збитків є завищеним та не підтверджений належними доказами, якими повинні бути фактичні витрати позивача на відновлювальний ремонт автомобіля НОМЕР_1.

Зазначає, що судом першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди не застосовані положення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) № 4 від 31.03.1995 року. Розмір моральної (немайнової) шкоди, що стягується за рішення суду не підтверджений матеріалами справи.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу учасники справи не подали.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ «А - МУССОН» - Петренко Н.А., яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 06 лютого 2017 року о 16:40 год. в м. Суми по вул. Г. Крут біля будинку № 20 водій ОСОБА_2 під час виконання трудових обов'язків в ТОВ «А-МУССОН» та керуючи належним роботодавцю транспортним засобом, автомобілем НОМЕР_2 під час зміни напрямку руху праворуч не переконався, що це буде безпечно та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням позивача, який рухався по тій смузі, на яку він перестроювався. Внаслідок ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 20 лютого 2017 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України під час якого було пошкоджено належний позивачу автомобіль НОМЕР_1.

Наведені вище висновки суду підтверджуються копією постанови суду (а.с. 10), копією свідоцтва про реєстрацію FIAT Qubo д/н НОМЕР_3 (а.с. 151), копією наказу про закріплення автомобіля ЗИЛ 130 за ОСОБА_2 (а.с. 128), тимчасовим реєстраційним талоном про реєстрацію автомобіля ЗИЛ (а.с. 157), копією подорожнього листа (а.с. 158), довідкою про обставини ДТП (а.с. 134), договором оренди автомобіля (а.с. 110).

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження № 005/2017 вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 станом на дату проведення дослідження становить 70604,45 грн.( а.с. 11-61).

Задовольняючи частково даний позов, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що автомобіль, який належить позивачу на праві власності було пошкоджено внаслідок ДТП, яке сталося з вини працівника ТОВ «А - МУССОН». Вина працівника ТОВ «А - МУССОН» підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, а розмір матеріальної шкоди - висновком автотоварознавчого дослідження, тому визнав позовні вимоги доведеними.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166-1167 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі статтею 6 вказаного Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦПК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, у якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 на час скоєння ДТП був працівником ТОВ «А - МУССОН» та керуючи автомобілем, виконував свої трудові обов'язки.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля ЗИЛ є саме ТОВ «А - МУССОН» згідно договору оренди, яке відповідно до ст. ст. 1172, 1187 ЦК України повинно нести відповідальність по відшкодуванню шкоди, спричиненої позивачу внаслідок порушення Правил дорожнього руху працівником даного товариства під час виконання трудових обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався наданим йому правом та звернувся 22 лютого 2017 року (а.с. 130) до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, але до цього часу ТДВ «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» не склала страхового акту та не виплатила страхового відшкодування, про що свідчать надані ТДВ «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» матеріали страхової справи (а.с. 126 -160).

Тому вірним є висновком місцевого суду, що саме ТОВ «А - МУССОН» має нести відповідальність перед позивачем за завдану шкоду, а водій ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у даному спорі з огляду на те, що з його вини було завдано шкоду у той час, коли він виконував трудові обов'язки.

Таким чином, встановивши зазначені обставини та надавши всебічну оцінку наданим по справі доказам, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з ТОВ «А - МУССОН» на користь позивача ОСОБА_1 70604,45 грн. на відшкодування майнової шкоди.

Окрім цього, колегія суддів погоджується з визначеним розміром моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ТОВ «А - МУССОН» на користь позивача ОСОБА_1

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, оскільки позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях та хвилюваннях, яких він зазнав у зв'язку із пошкодженням його автомобіля, враховуючи вину працівника ТОВ «А - МУССОН», виходячи з принципу розумності та справедливості, розміру спричиненої матеріальної шкоди, суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «А - МУССОН» про те, що розмір збитків є завищеним та не підтверджений належними доказами, якими повинні бути фактичні витрати позивача на відновлювальний ремонт автомобіля НОМЕР_1 не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи наявний висновок експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідження № 005/2017 з якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових внаслідок пошкодження автомобіля марки FIAT Qubo, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, кузов (рама) номер НОМЕР_4; ідентифікатор VIN: НОМЕР_4 після ДТП, що сталася 06.02.2017 року станом цін на дату дослідження, без урахування ПДВ на вартість робіт та матеріалів, з урахуванням ПДВ на вартість складових, складає 70604,45 грн. (а.с. 11-61).

ТОВ «А - МУССОН» погоджується з переліком пошкоджень автомобіля позивача (а.с. 58) та не надає жодного доказу на спростування переліку робіт, запасних частин, їх вартості, що необхідні для відновлення попереднього стану автомобіля і які зазначені у висновку експерта.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа визнається колегією суддів як малозначна, а тому постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А - МУССОН» залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді : О.М. Біляєва

О.Ю. Кононенко