264/1614/18

1-кп/264/279/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.05.2018 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя під головуванням судді Литвиненко Н.В., при секретарі Атановій Г.О., за участю прокурора Борисочева Я.Ю., обвинуваченого ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Борщів Борщівського району Тернопільської області, громадянина України, із середньою освітою, розлученого, військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини А0989 (польова пошта В2095), перебуваючого на посаді старшого навідника 1 батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини, у військовому званні рядовий, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично мешкає в смт.Дружба Теребовлянського району Тернопільської області по вул.Степана Бандери, буд. 14-б, у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 14 вересня 2016 року уклав контракт на проходження військової служби в Збройних Силах України з військовою частиною польова пошта В4264 на термін до закінчення особливого періоду.

Згідно до наказу командира військової частини польова пошта В 2095 №322 від 18.11.2016 (по стройовій частині) рядового ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини польова пошта В2095 (на даний час А0989), поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду старшого навідника 1 батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини, у військовому званні рядовий.

Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», рядовий ОСОБА_1 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом.

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують рядового ОСОБА_1 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127 та 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551- XIV, рядовий ОСОБА_1 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

У такий спосіб, з моменту видання Указу Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.

Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Проте, у порушення вищевказаних вимог законодавства, рядовий ОСОБА_1 вчинив злочин проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

Так, 22.03.2017 року рядовий ОСОБА_1 направлений військовою частиною польова пошта В2095 на стаціонарне лікування до Дніпропетровського військового госпіталю (військова частина А4615), розташованого за адресою м. Дніпро, вул. Комсомольська, буд. 63.

06.04.2017 року відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №1934 рядовий ОСОБА_1 після проведення обстеження виписаний з неврологічного відділення Дніпропетровського військового госпіталю (військова частина А4615) достроково, за порушення госпітального режиму, самовільне залишення відділення та вживання алкогольних напоїв. Того ж дня, начальником медичної частини військової частини А4615 ОСОБА_1 вручено направлення на прибуття до військової частини польова пошта В2095 в якому визначено термін прибуття до військової частини 07.04.2017 року.

Однак, рядовий ОСОБА_1, діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків в умовах особливого періоду, без поважних причин, 07.04.2017 року, о 18 годині вчинив нез'явлення вчасно із лікувального закладу, Дніпропетровського військового госпіталю (військова частина А4615) та не повернувся на службу до свого підрозділу, а саме військової частини польова пошта В2095 (на даний час А0989), що станом на 07.04.2017 року, дислокувалась в м. Маріуполь, Кальміуський район, вул. Камишова, буд.1, проводив час на власний розсуд не пов'язуючи його із виконанням військового обов'язку, та заявив про себе 16.03.2018 року шляхом з'явлення до правоохоронних органів.

Таким чином, рядовий ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини польова пошта В2095 (А0989), проходячи службу на посаді старшого навідника 1 батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини польова пошта В2095 (А0989) у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України, «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128,129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, бажаючи ухилитися від військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків в умовах особливого періоду, без поважних причин 07.04.2017 року вчинив нез'явлення з лікувального закладу та не повернувся вчасно на службу до свого підрозділу, а саме військової частини польова пошта В2095 (на даний час А0989), що станом на 07.04.2017 року, дислокувалась в м. Маріуполь, Кальміуський район, вул. Камишова, буд.1, проводив час на власний розсуд не пов'язуючи його із виконанням військового обов'язку, та заявив про себе 16.03.2018 року шляхом з'явлення до правоохоронних органів. Таким чином ОСОБА_1 був незаконно відсутній, через невчасне з'явлення з лікувального закладу у військову частину польова пошта В2095 (А 0989), та був незаконно відсутній за місцем служби у строк понад один місяць.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю та пояснив, що дійсно він 14.09.2016 року уклав контракт на проходження військової служби в Збройних Силах України з військовою частиною польова пошта В4264 на термін до закінчення особливого періоду. 18.11.2016 року його було зараховано до списків особового складу військової частини польова пошта В2095 та призначено на посаду старшого навідника 1 батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини, у військовому званні рядовий. При призові на військову службу йому були доведені вимоги законодавства України з питань її проходження в особливий період. 22.03.2017 року він був направлений на стаціонарне лікування до Дніпропетровського військового госпіталю, а 06.04.2017 року після проведення обстеження виписаний з неврологічного відділення Дніпропетровського військового госпіталю (військова частина А4615) достроково та в цей жде день начальник медичної частини вручив йому направлення на прибуття до військової частини польова пошта В2095 07.04.2017 року. Але він до військової частини у визначений час не з'явився, оскільки поїхав додому. Вдома він проживав із матір'ю, працював, обов'язки військової служби не виконував та проводив час на власний розсуд. Командування про своє місцезнаходження він не повідомляв. У скоєному він щиросердно розкаюється, просив суворо не карати, оскільки свою провину усвідомив.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, переконавшись у добровільності та істинності його позиції за згодою сторін, у відповідності до ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

При цьому суд з'ясував правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, з'ясував, чи не має сумнівів в добровільності його позиції, а також роз'яснив обвинуваченому, що він буде позбавлений права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану доказана повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ч.4 ст.407 КК України.

При обранні міри покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується задовільно, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, скоїв тяжкий злочин, у скоєному щиро розкаюється, в ході досудового розслідування активно співпрацював зі слідством, одразу ж визнав свою провину, активно сприяв розкриттю злочину.

Таким чином, суд визнає обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, повне визнання своєї вини у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин в умовах особливого періоду, крім воєнного стану та активне сприяння розкриттю злочину, при цьому обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлені.

З урахуванням встановлених судом обставин по справі, враховуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому покарання без його відбування з випробуванням, застосувавши до нього вимоги ст.75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись ст.ст. 349, 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА _1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і призначити йому покарання за ч. 4 ст. 407 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням на один рік шість місяців, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 на період іспитового строку повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя : Литвиненко Н. В.