ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 травня 2018 року

м. Ужгород

№ 807/1508/17

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Петрус К.І.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 - не з'явився,

відповідача: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник не з'явився,

третьої особи: Державна казначейська служба України, представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна казначейська служба України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, третя особа: Державна казначейська служба України, в якій просить: 1) визнати протиправною відмову голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ виплатити вихідну допомогу судді у зв'язку з відставкою; 2) зобов'язати Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ нарахувати та виплатити вихідну допомогу судді у зв'язку із відставкою у розмірі трьох місячних суддівських винагород в сумі 97920,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно ст. 52 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою, тому гарантії судді у відставці, передбачені зазначеним законодавчим актом, поширюються й на суддів вищий судів. Тому відмову виплатити вихідну допомогу судді у зв'язку із відставкою, аргументовану нормами п. 7 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", вважає протиправною.

Розгляд справи просить здійснювати без його участі.

Представник відповідача надіслав до Закарпатського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги вважає необґрунтованими у зв'язку з тим, що гарантії суддів вищих судів, відповідно до положень п. 7 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", до припинення діяльності цих судів визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI. Проте норми зазначеного законодавчого акту виплати суддям вихідної допомоги не передбачають, а отже підстави для її виплати відсутні.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Третя особа свого уповноваженого представника у судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що з грудня 1986 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) працював на посаді судді, в тому числі, з жовтня 2010 року - судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 30 травня 2017 року №1312/0/15-17 ОСОБА_1 звільнений з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у зв'язку з поданням заяви про відставку (арк. спр. 7).

Згідно з наказом голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2017 року №297-к ОСОБА_1, відповідно до п. 7 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. №1402-VIII, п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. №2453-VI та ст. 24 Закону України "Про відпустки", на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 30.05.2017 р. №1312/0/15-17 ОСОБА_1 вважати звільненим 30 травня 2017 року з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у зв'язку з поданням заяви про відставку (арк. спр. 8).

30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з листом, в якому просив виплатити йому вихідну допомогу судді у зв'язку із відставкою у розмірі трьох місячних суддівських винагород, передбачену ст. 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р.

Листом від 08.12.2017 р. вих. №191-2552/0/4-17 за підписом голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у виплаті вихідної допомоги відмовлено у зв'язку з тим, що гарантії суддів вищих судів, відповідно до положень п. 7 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", до припинення діяльності цих судів визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI. Проте положення зазначеного законодавчого акту виплату судді вихідної допомоги не передбачають (арк. спр. 79).

З метою захисту своїх порушених, на думку позивача, прав на отримання вихідної допомоги у зв'язку з відставкою ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 р. (далі - Закон №1402-VIII).

Відповідно до положень п. 6 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України діють у межах їх повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом у складі, визначеному цим Законом.

П. 7 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII визначено, що з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов'язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

Положення п. 7 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII на момент звільнення ОСОБА_1 у відставку були чинними, неконституційними не визнавались, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавчим актом встановлено, що статус та гаратії суддів, в тому числі, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до припинення діяльності цього суду (початку роботи Верховного Суду) регулюються не нормами Закону №1402-VIII, а положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010 р. (далі - Закон №2453-VI).

Відповідно до норм п. 4 ч. 5 ст. 126 Конституції України, однією з підстав для звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Ст. 120 Закону №2453-VI визначено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Статус судді у відставці регулюється Розділом Х Закону №2453-VI. Так, відповідно до положень Закону №2453-VI, судді у відставці гарантується медичне обслуговування та санаторно-курортне лікування для них та членів їхніх сімей, а також пенсія або щомісячне довічне грошове утримання. Разом з тим, норми Закону №2453-VI, діючі на момент звільнення ОСОБА_1, не педебачали виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги.

Таким чином, незважаючи на те, що ст. 143 Закону №1402-VIII встановлено виплату суддям у відставці вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, проте станом на день звільнення ОСОБА_1 його статус, як судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ регулювався не нормами Закону №1402-VIII, а положеннями Закону №2453-VI, які виплату такої винагороди не передбачали.

Отже, у відповідача були відсутні правові підстави для задоволення вимоги ОСОБА_1 від 30 жовтня 2017 року про виплату йому вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород у зв'язку з виходом у відставку.

Стосовно обгрунтування позивачем своїх позовних вимог тим, що ст. 52 Закону №1402-VIII передбачено єдиний статус для всіх суддів України незалежно від місця суду в системі судоустрою, суд зазначає наступне.

У своєму Рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 8 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже, з проведеного правового аналізу спірних правовідносин, враховуючи рішення Конституційного Суду України, практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку, не належить до конституційних гарантій незалежності суддів, не має постійного характеру, а тому держава може як вводити, так і припиняти її виплату, вносячи відповідні зміни в законодавство.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що відмова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу судді у зв'язку з відставкою є правомірною, прийнятою в межах законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна казначейська служба України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 10 травня 2018 року.

Суддя

Р.О. Ващилін