Справа № 372/803/18
Провадження № 2-864/18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 квітня 2018 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тиханського О.Б.
за участю секретарів Авсюкевич Н.В., Котляр Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю КЕЙ ІНВЕСТМЕНТС Україна» про вилучення частин земельних ділянок та визнання права власності на них за територіальної громадою села Підгірці Обухівського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Підгірцівська сільська ради Обухівського району Київської області, та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю КЕЙ ІНВЕСТМЕНТС Україна» до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку,
В С Т А Н О В И В:
До суду звернувся ОСОБА_1 (Позивач за первинним позовом) з позовом до ТОВ «Ю КЕЙ ІНВЕСТМЕНТС Україна», яке є власником земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2 (площею 0,0226 га) і НОМЕР_3 (площею 0,6654 га), що знаходяться в межах села Підгірці Обухівського району Київської області, про вилучення з приватної власності та передачу у комунальну власність територіальної громади села Підгірці Обухівського району земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 та частини земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, яка знаходиться на відстані 25 або 50 і менше метрів від урізу води водного об'єкту «Голубе озеро» відповідно до вимог законодавства, у зв'язку з порушеннями під час встановлення прибережної захисної смуги водного об'єкту «Голубе озеро».
До початку підготовчого засідання відповідач, ТОВ «Ю КЕЙ ІНВЕСТМЕНТС Україна» (Позивач за зустрічним позовом) подав зустрічний позов, в якому Позивач за зустрічним позовом просить: відмовити Позивачу за первинним позовом у задоволенні його позовної заяви в повному обсязі та незалежно від будь-яких обставин та можливих порушень законодавства під час первинного виділення (безоплатної приватизації фізичними особами) із земель державної власності земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_2 та земельних ділянок, з яких в подальшому була сформована земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3, визнати, що ТОВ «Ю КЕЙ ІНВЕСТМЕНТС Україна» набуло право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 у законний спосіб та визнати за ТОВ «Ю КЕЙ ІНВЕСТМЕНТС Україна» право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3.
Позивачем по первісному позову надано відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого ОСОБА_1 заперечив проти задоволення зустрічного позову та просить задовольнити первісний позов з підстав викладених в позовній заяві.
Позивачем по зустрічному позову подано відповідь на відзив, відповідно до якого, ТОВ «Ю КЕЙ ІНВЕСТМЕНТС Україна» просить задовольнити зустрічний позов та відмовити в задоволенні первісного позову.
В підготовчому засіданні ухвалою суду залучено до участі в справі по первісному позову третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Підгірцівську сільську раду Обухівського району Київської області.
ДО початку розгляду справи по суті третьою особою подано пояснення щодо позову, відповідно до якого, третя особа заперечує проти задоволення первісного позову, оскільки не має заперечень щодо виділення у приватну власність спірних земельних ділянок, відповідач по первісному позову не порушує чинне земельне законодавство. Щодо водного об'єкту «Голубе озеро», то зазначає, що це є штучний кар'єр, заповнений водою, біля нього земельні ділянки, більшість яких розташовані ще з 80-х років ХХ століття, безпосередньо біля урізу води. На дані земельні ділянки оформлені права власності та побудовано будинку. Все це відображено в Генеральному плані с. Підгірці, який був затверджений в 2014 році. Крім того, спірні земельні ділянки з листопада 2014 року знаходяться в адміністративних межах села Підгірці, та відповідно встановлена прибережна захисна смуга шириною 5 метрів водного об'єкту «Голубе озеро», таким чином, третя особа не має жодних претензій до відповідача по первісному позову з приводу спірних земельних ділянок.
Позивач по первісному позову, будучи належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача первісному позову, будучи належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник третьої особи, по первісному позову, будучи належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Оскільки таке клопотання заявили всі учасники справи, на підставі статті 211 ЦПК України судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, дослідивши письмові докази по первісному та зустрічному позову, прийшов до висновку, що, позовні вимоги по первісному позову таким, що не підлягають до задоволення, а зустрічний позову підлягає до задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено наступні фактичні обставини справи.
28 квітня 2012 року розпорядженнями Обухівської районної державної адміністрації Київської області №№ 596, 597, 608, 613, 614 надано дозволи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, що підтверджується розпорядженнями, іншими матеріалами справи.
17 липня 2012 року розпорядженнями Обухівської районної державної адміністрації Київської області №№ 1009, 1010, 1011, 1012, 1013 затверджено проекти землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 земельних ділянок в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, що підтверджується розпорядженнями, іншими матеріалами справи.
20 серпня 2012 року були видані державні акти на право приватної власності на земельну ділянку в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення - для індивідуального садівництва, зокрема:
- серії НОМЕР_4 на земельну ділянку площею 0,1083 га за кадастровим номером НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_5;
-серії НОМЕР_6 на земельну ділянку площею 0,0226 га за кадастровим номером НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4;
-серії НОМЕР_7 на земельну ділянку площею 0,1104 га за кадастровим номером НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_3;
-серії НОМЕР_9 на земельну ділянку площею 0,1104 га за кадастровим номером НОМЕР_10 на ім'я ОСОБА_6;
-серії НОМЕР_6 на земельну ділянку площею 0,0226 га за кадастровим номером НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2.
Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.10.2014 ТОВ «Ю КЕЙ ІНВЕСТМЕНТС УКРАЇНА» набуло право власності на земельну ділянку площею 0,0226 га, кадастровий номер НОМЕР_2, на підставі договору купівлі-продажу від 08.10.2014.
Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.10.2014 ТОВ «Ю КЕЙ ІНВЕСТМЕНТС УКРАЇНА» набуло право власності на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер НОМЕР_11, на підставі договору купівлі-продажу від 08.10.2014.
Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.10.2014 ТОВ «Ю КЕЙ ІНВЕСТМЕНТС УКРАЇНА» набуло право власності на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер НОМЕР_12, на підставі договору купівлі-продажу від 08.10.2014.
Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.10.2014 ТОВ «Ю КЕЙ ІНВЕСТМЕНТС УКРАЇНА» набуло право власності на земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер НОМЕР_13, на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.2014.
Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.10.2014 ТОВ «Ю КЕЙ ІНВЕСТМЕНТС УКРАЇНА» набуло право власності на земельну ділянку площею 0,1104 га, кадастровий номер НОМЕР_8, на підставі договору купівлі-продажу від 08.10.2014.
Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.10.2014 ТОВ «Ю КЕЙ ІНВЕСТМЕНТС УКРАЇНА» набуло право власності на земельну ділянку площею 0,1083 га, кадастровий номер НОМЕР_5, на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.2014.
Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.10.2014 ТОВ «Ю КЕЙ ІНВЕСТМЕНТС УКРАЇНА» набуло право власності на земельну ділянку площею 0,1161 га, кадастровий номер НОМЕР_10, на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.2014.
Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.10.2014 ТОВ «Ю КЕЙ ІНВЕСТМЕНТС УКРАЇНА» набуло право власності на земельну ділянку площею 0,0306 га, кадастровий номер НОМЕР_14, на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.2014.
Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.07.2015 ТОВ «Ю КЕЙ ІНВЕСТМЕНТС УКРАЇНА» набуло право власності на земельну ділянку площею 0,6654 га, кадастровий номер НОМЕР_3, на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер:41069518 від 22.07.2015.
Позивач за первинним позовом обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що спірні частини земельних ділянок були виділені із земель державної власності їх власникам - фізичним особам з порушенням законодавства. В момент виділення спірні частини земельних ділянок перебували за межами населеного пункту і належали до земель державної власності. На момент пред'явлення цього позову спірні частини земельних ділянок перебувають у власності Позивача за зустрічним позовом та знаходяться в межах населеного пункту - села Підгірці, тому вони мають бути вилучені у Позивача за зустрічним позовом та передані у комунальну власність територіальної громади села Підгірці Обухівського району Київської області.
Позивач за первинним позовом вбачає порушення своїх прав в тому, що він, так само як і всі інші громадяни України, протиправно позбавлені права доступу на виділені у приватну власність спірні частини земельних ділянок, які знаходяться у межах прибережної захисної смуги водного об?єкту «Голубе озеро» і належать до земель водного фонду та були у державній власності, а на момент пред'явлення позову мають бути передані у комунальну власність територіальної громади села Підгірці. На спірних частинах земельних ділянок може бути облаштована зона відпочинку, у т.ч. пляж, або інші об'єкти для суспільних потреб, або вони мають використовуватися для водоохоронних цілей, як того вимагає Водний і Земельний кодекси України.
Позивач за первинним позовом обґрунтовує свої позовні вимоги висновками Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеного Державною інспекцією сільського господарства в Київській області від 19.03.2014р. № А43/141, щодо перебування земельних ділянок у межах земель водного фонду та у межах прибережної захисної смуги водного об'єкту із власною назвою «Голубе озеро».
В Акті перевірки доказами, на думку Позивача за первинним позовом, доводять порушення законодавства під час виділення первинним власникам земельних ділянок у приватну власність, є такі:
Відбулося незаконне виділення земельних ділянок, тому що вони обліковуються згідно державної статистичної звітності (6-зем) як землі запасу (шифр рядка -94) землі іншого сільськогосподарського призначення - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом - піски (номер стовпця 69).
Проведена передача у власність громадянам земельних ділянок зі складом угідь «піски», чим порушено порядок встановлення, зміни цільового призначення земель згідно п. а ч. 1 ст. 21 Земельного кодексу України та незаконно змінено цільове призначення на «індивідуальне садівництво» при такому виділенні, в порушення норм статей 118, 151 Земельного кодексу.
Не підписано акт про передачу довгострокових межових знаків представником Управління Держкомзему в Обухівському районі в порушення Наказу Держкомзему №43 від 04.05.1999 р.;
В проектах землеустрою відсутні матеріали вибору земельних ділянок.
Водний об'єкт «Голубе озеро» відповідно до статті 88 Водного кодексу України повинен мати прибережну захисну смугу шириною не менше 25 або 50 метрів від урізу води, залежно від обставин, які потрібно дослідити у судовому засіданні. Таким чином, важливим доказом порушення законодавства під час виділення зазначених земельних ділянок є те, що вони знаходяться на відстані меншій, ніж 25 або 50 метрів від урізу води водного об'єкту «Голубе озеро», тобто в межах прибережної захисної смуги цього водного об'єкту і в межах земель водного фонду відповідно.
Зазначені доводи підтверджуються картографічними матеріалами - планом-схемою земельних ділянок, на якій позначено лінію урізу води та межі законодавчо-визначеної прибережної захисної смуги штучно створеної водойми «Голубе озеро», а також межі земельних ділянок.
Таким чином, на думку Позивача за первинним позовом, виділення спірних частин земельних ділянок з цільовим призначенням «для індивідуального садівництва» відбулося з порушенням статті 89 Водного кодексу України, згідно з якою у межах прибережних захисних смуг ведення садівництва забороняється.
Зазначені доводи Позивача за первинним позовом спростовуються доводами Позивача за зустрічним позовом і наявними у справі матеріалами та документами.
Позивач за зустрічним позовом у своїй позовній заяві послався на статтю 392 ЦК України, згідно з якою власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Судом встановлено, що Позивач за зустрічним позовом у 2014 році придбав відповідно до договорів купівлі - продажу земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_8, НОМЕР_5, НОМЕР_10, НОМЕР_2, НОМЕР_14. В подальшому всі зазначені земельні ділянки, крім земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, були об'єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3.
За обставин, що склалися, Позивач за зустрічним позовом вбачає, що його право власності оспорюється та не визначається іншою особою, а саме Позивачем за первинним позовом.
Розглядаючи спір по суті, суд ґрунтується на ст. 14 Конституції України, відповідно до якої право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (ст. 13 Конституції України).
Статтею 329 ЦК України встановлено, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність, на підставах, не заборонених законом.
За приписами статті 85 Господарського кодексу України встановлено, що господарське товариство є власником майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням передбачених Цивільним і Господарським кодексами України засобів захисту.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.
За вимогами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Приписами ст. 328 ЦК України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна вправі пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд враховує, що воно набуто на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів, у даному випадку - договорів купівлі-продажу земельних ділянок.
Суд погоджується з доводами Позивача за зустрічним позовом, що він укладаючи договори купівлі продажу земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_8, НОМЕР_5, НОМЕР_10, НОМЕР_2, НОМЕР_14 мав всі переконливі докази, щодо правомірності їх набуття у власність попередніми власниками (державні акті на право власності, відповідні витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно) та в свою чергу не може нести жодної відповідальності щодо законності виділення зазначених земельних ділянок у власність громадянам - попереднім власникам. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Суду не надано жодних належних та допустимих доказів, що на момент придбання Позивачем за зустрічним позовом зазначених земельних ділянок були відсутні будь-які судові рішення, що встановлювали б незаконність набуття у власність земельних ділянок їх попередніми власниками (продавцями).
Однак, враховуючи, що його право власності оспорюється та не визнається Позивачем за первинним позовом, Позивач за зустрічним позовом потребує визнання цього права на підставі судового рішення відповідно до статті 392 ЦК України, тому що в інший спосіб захистити своє право власності на зазначені земельні ділянки Позивач за зустрічним позовом можливості не має.
Суд бере до уваги Доводи Позивача за зустрічним позовом щодо спростування покладеного в основу первинного позову Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 19.03.2014р. №А43/141
В вказаному Акті перевірки йдеться про незаконне виділення земельних ділянок на тій підставі, що ці земельні ділянки обліковуються згідно державної статистичної звітності (6-зем) як землі запасу (шифр рядка -94) землі іншого сільськогосподарського призначення - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом - піски (номер стовпця 69).
Проте слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) в редакції, яка була чинною на момент відведення земельних ділянок у 2012 році, компетентним органом з надання громадянам та юридичним особам у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які були розташовані за межами населених пунктів, у тому числі і для ведення індивідуального садівництва, були районні державні адміністрації.
За приписами п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗКУ землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися у власність громадянам, зокрема для садівництва.
Частиною 1 ст. 35 ЗКУ передбачено, що громадяни України мають право набувати із земель державної і комунальної власності безоплатно у власність земельні ділянки для ведення як індивідуального, так і колективного садівництва. Так, враховуючи норми законодавства, що діяли на момент виділення оспорюваних частин земельних ділянок, а саме на 2012 рік, Обухівська районна державна адміністрація Київської області, мала всі повноваження надавати громадянам України у власність для індивідуального садівництва вищезазначені земельні ділянки, які перебували у державній власності та відносились до категорії земель сільськогосподарського призначення.
Відповідно до ст. 20 ЗКУ віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186? цього Кодексу.
Враховуючи зміст ст.ст. 20, 22 ЗКУ, чинне законодавство не передбачає такого виду цільового призначення земельних ділянок, які відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення, як «землі іншого сільськогосподарського призначення - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покровом». Таким чином позначаються лише землі запасу, тобто такі, що не передавались у власність чи користування, а також відображаються у державній статистичній звітності (6-зем) як землі запасу (шифр рядка 94) землі іншого сільськогосподарського призначення - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом - піски (номер стовпця 69), як зазначається в Акті перевірки.
В свою чергу, в Акті перевірки не зазначено, яким саме чином ЗКУ, або якими іншими нормативно-правовими актами України встановлюється заборона щодо передачі земель іншого сільськогосподарського призначення - відкритих земель без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом - піски, у власність чи користування громадянами та юридичним особам України. Суд дійшов до висновку, що така заборона відсутня в чинному законодавстві взагалі.
Враховуючи зміст наведених вище норм, суд вважає, що цільове призначення земельних ділянок при виділенні у власність громадянам у 2012 році встановлювалось уповноваженим на це державним органом - Обухівською районною державною адміністрацією, в порядку передбаченому ст. 22 ЗКУ, вперше.
Дане твердження знаходить своє відображення у Висновку науково-правової експертизи при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 14.04.2015р. №126/37-с, проведеної науковим експертом, доктором юридичних наук, професором, завідувачем відділу проблем аграрного та земельного права, Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України - Кулиничем П.Ф., затвердженим Головою Ради по науково-правовій експертизі при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Пархоменко Н.М. 14.04.2015 р.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що земельні ділянки були передані у приватну власність громадянам України для ведення індивідуального садівництва на підставі розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації Київської області, які на час розгляду справи є чинними та не скасованими.
Суд погоджується з доводами Позивача за зустрічним позовом, про відповідність цільового призначення оспорюваних земельних ділянок, що вперше встановлено Обухівською райдержадміністрацією при виділенні громадянам у приватну власність, властивостям їх ґрунтів.
Дані висновки підтверджуються Технічним звітом щодо результатів еколого-агрохімічної експертизи проб ґрунту для якісної оцінки та можливого використання ґрунтового покриву земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_11 (0,1200 га);НОМЕР_12 (0,1200 га); НОМЕР_13 (0,0600 га); НОМЕР_8 (0,1104 га); НОМЕР_5 (0,1083 га); НОМЕР_10 (0,1161 га); НОМЕР_14 (0,0306 га) і розташовані на території Підгірцівської сільської ради в Обухівському районі Київської області Національного наукового центру «Інституту землеробства Національної Академії аграрних наук України», затвердженого Директором ННЦ «Інститут землеробства НААН» Камінським В.Ф. від 20 квітня 2015р. В зазначеному висновку встановлено, що враховуючи уміст гумусу, лужногідролізованого азоту, обмінного калію, рухомих форм фосфору, уміст натрію та кислотності ґрунтового розчину, зазначені земельні ділянки можуть використовуватися за їх встановленим цільовим призначенням - «ведення індивідуального садівництва».
Суд зазначає, що твердження, викладені в Акті перевірки, про незаконну зміну цільового призначення оспорюваних частин земельних ділянок на сільськогосподарські угіддя (в тому числі сади), які обліковувалися відповідно до державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (6-зем) як землі запасу (шифр рядка 94) піски (номер стовпця 69, включаючи пляжі) в якості обґрунтування позовних вимог, є необґрунтованими.
Необґрунтованими також є посилання в Акті перевірки на відомості державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (6-зем), як на підставу своїх позовних вимог.
Так, статтею 1 Закону України «Про державну статистику», що регулює правові відносини в галузі державної статистики, визначає права і функції органів державної статистики, організаційні засади здійснення державної статистичної діяльності з метою отримання всебічної та об'єктивної статистичної інформації щодо економічної, соціальної, демографічної та екологічної ситуації в Україні та її регіонах і забезпечення нею держави та суспільства, розкривається поняття статистичної інформації - як документованої інформації, що дає кількісну характеристику масових явищ процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства.
Правові питання щодо законності відведення земельних ділянок, як земельні відносини, слід розглядати відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, та за прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 ЗКУ).
Як вбачається з преамбули Закону України «Про державну статистику» він не покликаний регулювати земельні відносини, оскільки має іншу сферу регулювання суспільних відносин та не відноситься до нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до ЗКУ.
В Акті перевірки не наведено жодного додаткового доказу щодо наявності в ЗКУ, або в будь-якому іншому нормативно-правовому акті з питань регулювання земельних відносин, положення про те, що цільове призначення земельних ділянок, чи інші їх правові характеристики, мають визначатися з врахуванням статистичної звітності, або на її підставі.
Слід також зазначити, що відповідно до ст. 186? ЗКУ (в редакції, що діяла на момент первинного виділення спірних земельних ділянок у приватну власність у 2012 році) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Державним органам при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали а документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій», надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, у визначений законом строк.
За приписами ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:
завдання на розроблення проекту землеустрою;
пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);
рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);
письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;
довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;
матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);
відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів);
розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);
розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);
акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);
акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);
перелік обмежень у використанні земельних ділянок;
викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
кадастровий план земельної ділянки;
матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.
Суд погоджується з доводами, що така довідка, яка зазначена в вичерпному переліку ст. 50 Закону України «Про землеустрій» не містить інформації про цільове призначення земельних ділянок.
Суд дійшов до висновку, що статистична звітність складається таким чином, що вона відображає кількісну характеристику земель, зокрема, наявність вільних, таких що перебувають у запасі, земельних ділянок. Водночас, відомості про цільове призначення земельних ділянок формуються на підставі норм земельного законодавства, а потім відображаються у статистичній звітності, а не навпаки.
Суд вважає, що інформація державної статистичної звітності не є підставою ні для прийняття органами влади рішень про надання земельних ділянок громадянам чи юридичними особам у власність, ні для перегляду рішень про відведення земельних ділянок громадянам, прийнятих уповноваженим законом органом у порядку та спосіб, встановленим ЗКУ та іншими актами законодавства України. Наведені вище доводи підтверджуються Висновком науково-правової експертизи при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 14.04.2015р. №126/37-с.
Суд бере до уваги, що Довідка, надана Фізичною особою - підприємцем «ОСОБА_7» (кваліфікаційний сертифікат інженера землевпорядника НОМЕР_15 від 29.11.2013 р.), що видана на підставі результатів геодезичного обстеження земельних ділянок на місцевості навколо водного об'єкту із власною назвою «Голубе озеро», а також додаток до зазначеної Довідки - План-схема розташування земельних ділянок навколо водного об'єкту «Голубе озеро» на території населеного пункту - село Підгірці Обухівського району Київської області відповідно до публічної кадастрової карти України, спростовує твердження, викладені в Акті перевірки.
З даної довідки вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 і межує із прибережною захисною смугою (тобто земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_16; НОМЕР_17; НОМЕР_18) водного об'єкту (кар'єру заповненого водою) «Голубе озеро», проте на прибережну захисну смугу не накладається, не перебуває у межах земель водного фонду, а знаходиться на відстані більше 5-ти метрів від урізу води.
Виходячи з цього, що земельні ділянки не накладаються на прибережну захисну смугу водного об'єкту (кар'єру заповненого водою) «Голубе озеро», та не перебувають в межах земель водного фонду, що підтверджується також актами про передачу на зберігання межових знаків земельних ділянок, якими вони винесені в натурі:
Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 12.05.2012 укладений між власником земельної ділянки - ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_4
Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 12.05.2012 укладений між власником земельної ділянки - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_2
Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 12.05.2012 укладений між власником земельної ділянки - ОСОБА_6 та ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2
Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 12.05.2012 укладений між власником земельної ділянки - ОСОБА_3 та ОСОБА_6, ОСОБА_2
Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 12.05.2012 укладений між власником земельної ділянки - ОСОБА_5 та ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6
Суд бере до уваги той факт, що Наказ Держкомзему України від 04.05.1999р. № 43, яким затверджено Інструкцію про порядок складання, видачі реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, на момент подання позовної заяви втратив чинність відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 404 03.07.2013р. Відтак, посилання в Акті перевірки на нормативно-правові акти, що втратили чинність, в обґрунтування доводів є незаконними, та суперечать положенням цивільного процесуального законодавства.
Суд дійшов до висновку, що твердження, викладені в Акті перевірки, що зазначені земельні ділянки були відведені за рахунок земель водного фонду є безпідставними, адже зазначені вище акти прийомки-передачі межових знаків на зберігання встановлюють межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) і підтверджують факт відсутності їх накладання на будь-які інші земельні ділянки в тому числі і ПЗС. Дані акти прийомки-передачі межових знаків на зберігання включаються до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, що визначено положеннями Наказу Державного комітету України з питань земельних ресурсів «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками» №376 від 18.05.2010 р.
Суд встановив, що Розпорядженням Обухівської райдержадміністрації № 314 від 15.03.2012 р. затверджено окремий проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги шириною в 5 метрів від урізу води водного об'єкту (кар'єру заповненого водою) із власною назвою «Голубе озеро» в кадастровому кварталі НОМЕР_19.
Зокрема, відповідно до ст. 4 Водного Кодексу України (надалі також - «ВКУ») до земель водного фонду належать землі зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами та їх прибережними захисними смугами, а поза їх межами знаходяться землі інших категорій, які зазначені у системі державного земельного кадастру. Дані відомості підтверджуються Листом Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області №01-12/709 від 10.08.2015 р.
Судом встановлено, що земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами, а саме: НОМЕР_3 та НОМЕР_2 перебувають в межах с. Підгірці (населеного пункту) Обухівського району Київської області відповідно до Генерального плану села Підгірці та Рішення Обухівської районної ради №546.37.VI від 25.11.2014р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) межі адміністративно-територіального утворення села Підгірці на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області», що підтверджується відповідною Довідкою Підгірцівської сільської Ради Обухівського району Київської області №112/01-18 від 01.04.2015 р.
Суд встановив, що відомості, які містяться в Акті перевірки (абз. 5, арк.5), про відсутність матеріалів вибору земельних ділянок, спростовуються відповідними Схемами бажаного місця розташування земельної ділянки на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, а саме:
Схема бажаного місця розташування земельної ділянки на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області - ОСОБА_5 від 15.12.2012 р.
Схема бажаного місця розташування земельної ділянки на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області - ОСОБА_4 від 09.02.2012 р.
Схема бажаного місця розташування земельної ділянки на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області - ОСОБА_3 від 09.02.2012 р.
Схема бажаного місця розташування земельної ділянки на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області - ОСОБА_6 від 11.02.2012 р.
Схема бажаного місця розташування земельної ділянки на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області - ОСОБА_2 від 02.02.2012 р.
Відповідно до листа Підгірцівської сільської ради №39/01-10 від 21.04.2015р., остання позитивно оцінює прагнення громадян до розвитку села Підгірці, його інфраструктури, благоустрою територій, збільшення чисельності його громади, а тому не має жодних заперечень з приводу такого виділення земель громадянам, що лише позитивно впливають на розвиток населеного пункту в цілому, підтримує такі прагнення та всіляко сприяє такому розвиту в межах своїх повноважень.
Суд бере до уваги відомості, що в рамках розвитку інфраструктури відповідно до Рішення виконавчого комітету Підгірцівської сільської ради від 22.02.2013р., зазначеним земельним ділянкам присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1.
Суд дійшов до висновку, враховуючи твердження, викладені в зазначеному листі №39/01-10 від 24.04.2015р., про підтвердження Підгірцівською сільською радою відсутності будь-якого порушення прав останньої, як державного органу з боку власників зазначених земельних ділянок, а як наслідок, підтвердження наявності будь-яких порушень чинного законодавства, в рамках виділення спірних земельних ділянок, взагалі.
Суд встановив, що дійсно на час виділення оспорюваних земельних ділянок у 2012 році вони перебували за межами населеного пункту.
Суд також встановив, що відповідно до Генерального плану села Підгірці та Рішення Обухівської районної ради №546.37.VI від 25.11.2014р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) межі адміністративно-територіального утворення села Підгірці на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області», що підтверджується відповідною Довідкою Підгірцівської сільської Ради Обухівського району Київської області №112/01-18 від 01.04.2015р., оспорювані земельні ділянки знаходяться в межах села Підгірці Обухівського району).
Відповідно до ч.6,8 ст. 88 Водного Кодексу України, у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.
Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою».
Суд дійшов до висновку, що під час встановлення прибережної захисної смуги на ділянці, що межує із оспорюваними земельними ділянками, була врахована містобудівна документація - прибережна захисна смуга шириною 5 метрів від урізу води суміжна із спірними земельними ділянками закріплена на Генеральному плані села Підгірці.
Відповідний проект землеустрою був складений та належним чином погоджений і затверджений розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації № 314 від 15.03.2012 р., згідно з яким затверджено окремий проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги шириною в 5 метрів від урізу води водного об'єкту (кар'єру заповненого водою) із власною назвою «Голубе озеро» в кадастровому кварталі НОМЕР_19.
Суд бере до уваги, що зазначений проект землеустрою, пройшов усі передбачені законодавством погодження та державну експертизу в центральному апараті Державного агентства земельних ресурсів з позитивним висновком, ніколи і ніким не оскаржувався, є чинним документом, і ним слід керуватися при розгляді спірних ситуацій.
Суд бере до уваги викопіювання з генерального плану с. Підгірці, на якому відображено не лише прибережну захисну смугу водного об'єкту з власною назвою «Голубе озеро» шириною 5 метрів від урізу води на ділянці, суміжній із оспорюваними земельними ділянками, але й чітко видно, що більшість виділених у приватну власність земельних ділянок навколо цього водного об'єкту межують безпосередньо з урізом води або знаходяться на відстані значно меншій, ніж 50 метрів до урізу води, а саме на такій ширині прибережної смуги на цьому водному об'єкті йде наполягання в Акті перевірки.
Суд дійшов до висновку, що на час розгляду справи, рішення немає жодних правових підстав вважати, що прибережна захисна смуга на ділянці, що межує із спірними земельними ділянками, не може бути встановлена шириною 5 метрів від урізу води.
Підгірцівська сільська рада повідомила суд, що не має жодних претензій до відповідача по справі (Позивача за зустрічним позовом) і просить суд відмовити у задоволенні первинного позову.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а згідно до статті 41 Конституції України гарантія права власності - є стрижневим принципом правової держави, якою є Україна (ст. 1 Конституції).
Суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння добросовісного набувача та передачу їх у комунальну власність територіальної громади підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави, у т.ч. територіальної громади.
При цьому тлумачення норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування впроваджується через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме:
1) чи є втручання законним;
2) чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес;
3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Суд всебічно дослідивши даний спір крізь призму цих трьох критеріїв Європейського суду з прав людини дійшов до таких висновків.
Стосовно першого критерію щодо законності втручання. Станом на сьогодні на прилеглій до оспорюваних частин земельних ділянок ділянці водного об'єкту з власною назвою «Голубе озеро» встановлено прибережну захисну смугу шириною 5 метрів, на підставі окремого проекту землеустрою, затвердженого розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 15 березня 2012 року № 314. Дане розпорядження є чинним, а отже і прибережна захисна смуга шириною 5 метрів від урізу води є чинною, втручання у мирне володіння майном є безпідставним і таким, що прямо порушує гарантії, закріплені у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Стосовно другого критерію - чи переслідує втручання у мирне володіння майном «суспільний», «публічний» інтерес? Втручання у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, Втручання в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільної, публічної, загальної потреби, яка може включати потреби держави, окремих регіонів, територіальних громад чи сфер людської діяльності.
Первинний позов подано в інтересах Підгірцівської сільської ради, котра подала до суду пояснення в якому повідомила суд, що не має жодних претензій до відповідача по справі (Позивача за зустрічним позовом) і просить суд відмовити у задоволенні первинного позову.
У даному спорі абсолютно відсутній будь-який суспільний інтерес. Територія, прилегла до водного об'єкту з власною назвою «Голубе озеро», є місцем масової забудови. Викопіювання з генерального плану села Підгірці доводить цей факт. Рішенням Обухівської районної ради від 25 листопада 2014 року № 546.37.VI спірні ділянки були включені в межі села Підгірці. І таким чином прибережна захисна смуга в районі оспорюваних земельних ділянок була встановлена шириною 5 метрів від урізу води. Це підтверджується також і містобудівними умовами, що склалися на цій території і відображено в генеральному плані села Підгірці. На цій території спостерігається усталена забудова.
Стосовно третього критерію - чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям? Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством та в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства, територіальної громади), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
Баланс між суспільним інтересом та інтересом юридичної особи в даному випадку полягає в тому, щоб забезпечити інтереси власників всіх земельних ділянок, які розташовані на відстані кількох метрів від урізу води водного об'єкту з власною назвою «Голубе озеро».
Відповідно до статті 59 Водного Кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На підставі рішення Обухівської районної ради від 25 листопада 2014 року № 546.37.VI оспорювані частини земельних ділянок та інші прилеглі землі були включені в межі села Підгірці. Тобто Підгірцівська сільська рада отримала право розпоряджатися відповідними землями водного фонду, у т.ч. встановлювати прибережну захисну смугу водного об?єкту з власною назвою «Голубе озеро». Таким чином, враховуючи, що жоден з визначених Європейським судом з прав людини критеріїв щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції в підставах цього позову не дотриманий, у суду немає підстав задовольнити первинний позов.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог за первинним позовом та наявність достатніх правових підстав для задоволення зустрічного позову в повному обсязі.
Суд ґрунтуючись на положеннях статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про недопустимість втручання держави в право на мирне володіння майном за умови недотримання хоча б одного з трьох критеріїв сумісності такого втручання, дійшов до висновку, що, що ТОВ «Ю КЕЙ ІНВЕСТМЕНТС Україна» набуло право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 у законний спосіб і мирно ними володіє з моменту набуття цього права.
Таким чином, земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 не можуть бути вилучені у належного власника, який мирно ними володіє, з моменту набуття права власності на них на підставі відповідних договорів купівлі-продажу, тому законних підстав для їх повернення в державну або комунальну власність не встановлено.
Таким чином, суд приходить до висновку про можливість захисту права позивача за зустрічним позовом та визнати за ТОВ «Ю КЕЙ ІНВЕСТМЕНТС Україна» право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3.
Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України, з врахуванням задоволення зустрічного позову в повному обсязі, стягнути з відповідача по зустрічному позову, на користь позивача по зустрічному позову, сплачені ним судові витрати за подання позовної заяви у розмірі 11048,91 грн.
На підставі викладеного, керуючись положеннями статей 3, 8, 21, 24, 41, 58, 129 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на мирне володіння майном, наведених вище рішень Європейського суду з прав людини, статей 16, 316, 319, 321, 328-330, 392 ЦК України, статей 4, 19, 30, 374 і 375 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю кей інвестментс Україна» про вилучення частин земельних ділянок та визнання права власності на них за територіальної громадою села Підгірці Обухівського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Підгірцівська сільська ради Обухівського району Київської області - відмовити в повному обсязі.
Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю кей інвестментс Україна» до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити в повному обсязі.
Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю КЕЙ ІНВЕСТМЕНТС Україна» (код ЄДРПОУ 39431211), ( юридична адреса: 01042 м. Київ, вул. Івана Кудрі 37-А, в літ.А, Н.П.№2) право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3, які набуті у законний спосіб.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю КЕЙ ІНВЕСТМЕНТС Україна» (код ЄДРПОУ 39431211), (юридична адреса: 01042 м. Київ, вул. Івана Кудрі 37-А, в літ.А, Н.П.№2) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 11048,91 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 04 травня 2018 року.
Суддя О.Б. Тиханський ________
