ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа №810/3019/15

адміністративне провадження №К/9901/5516/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

при секретарі: Горбатюку В.С.,

за участю: представника відповідача - Кальковця В.Л.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Ексімпласт»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 (головуючий суддя: Волков А.С.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 (головуючий суддя: Сорочко Є.О., судді: Земляна Г.В., Межевич М.В.)

у справі № 810/3019/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Ексімпласт»

до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Ексімпласт» (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області (далі -відповідач. ОДПІ, правонаступником якої є Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 № 0000552200 про нарахування грошового зобов'язання із пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності у розмірі 33377,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015, у задоволення позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон № 185/94-ВР), частину 4 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст.ст. 51, 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень), підпункту 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК, у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір). Доводи касаційної скарги зводяться до того, що наслідком зарахування зустрічних грошових вимог за зовнішньо-економічними контрактами є припинення зобов'язань, а отже нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є неправомірним.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для нарахування позивачу суми грошового зобов'язання із пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності у сумі 33377,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 16.02.2015 № 0000552200, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 04.02.2015 № 9/220/32192969, про порушення підприємством норми ст.1 Закону № 185/94-ВР, а саме: порушення термінів надходження валютної виручки у сумі 9345,00 євро за імпортним контрактом від 13.05.2014 №01-05/14 із ОАО «Гомсельмаш» .

У судовому процесі встановлено, що на виконання контракту від 13.05.2014 №01-05/14, позивачем було поставлено на користь ВАТ «Гомсельмаш» (Республіка Білорусь) товар загальною вартістю 9345,00 євро, що підтверджується митною декларацією від 28.08.2014.

Крім того, ВАТ «Гомсельмаш» (Республіка Бєларусь, первинний боржник), компанія GLENYORK SYSTEMS LLP (Великобританія, (новий боржник) та позивач (кредитор) уклали договір від 27.11.2014 № 1/11 про переведення боргу, відповідно до якого відбулась заміна боржника у зобов'язанні за контрактом від 13.05.2014 №01-05/14, внаслідок чого новий боржник - компанія GLENYORK SYSTEMS LLP зобов'язувався здійснити розрахунки з позивачем у сумі 9345,00 євро.

У зв'язку із наявністю у позивача заборгованості перед компанією VI.PA S.r.l. (Італія) за наслідками поставки йому товару на суму 31560,00 євро за контрактом від 17.10.2011 RM -002/10-11, між компанією VI.PA S.r.l. (Італія, первісний кредитор), компанією GLENYORK SYSTEMS LLP (Великобританія, новий кредитор) та позивачем (боржник) укладено угоду від 05.06.2014 № 06-135 про передачу права вимоги, відповідно до якого було здійснено заміну кредитора у зобов'язанні за контрактом від 17.10.2011 RM -002/10-11 на поставку товару.

27.11.2014 між позивачем та компанією GLENYORK SYSTEMS LLP (Великобританія) складено акт № 1/11-1 про залік зустрічних однорідних вимог за контрактом від 13.05.2014 №01-05/14 (з урахуванням договору від 27.11.2014 № 1/11 про переведення боргу) та за контрактом від 17.10.2011 RM -002/10-11 (з урахуванням угоди від 05.06.2014 № 06-135 про передачу право вимоги), внаслідок чого заборгованість позивача перед компанією GLENYORK SYSTEMS LLP зменшилась на суму 9345,00 євро і становить суму 22215,00 євро.

Згідно з частиною першою ст. 1 Закону № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (частина четверта цієї статті).

У період з 28.08.2014 по 29.01.2015 Національний банк України постановами правління від 20.08.2014 № 515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» та від 20.11.2014 № 734 «Про врегулювання ситуації па валютному ринку України» зменшував визначений ст. 1 Закону № 185/94-ВР строк до 90 календарних днів.

Отже, граничний строк зарахування виручки за контрактом від 13.05.2014 №01-05/14 сплинув 26.11.2014.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходили з того, що розрахунки між резидентами чи нерезидентами, вчинені поза межами уповноважених банків України чи з використанням способів, які не супроводжуються зарахуванням валюти на рахунки в уповноважених банках України чи надходження товару на митну територію України, тягнуть за собою відповідальність, передбачену ст. 4 Закону № 185/94-ВР.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна погодитись.

Відповідно до частини 4 ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Частиною 1 ст. 602 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, внаслідок укладення угод про переведення боргу, а також про залік зустрічних однорідних вимог припинилися зобов`язання компанією GLENYORK SYSTEMS LLP (Великобританія) перед позивачем. Дата припинення грошових зобов`язань прирівнюється до зарахування виручки в іноземній валюті, оскільки в обох випадках зобов`язання припиняються.

У той же час, при розгляді спору судами не було достовірно встановлено обставин наявності у позивача станом на 05.06.2014 боргу перед компанією VI.PA S.r.l. (Італія) за наслідками поставки йому товару на суму 31560,00 євро за контракт від 17.10.2011 RM -002/10-11, з посиланням на борг за яким були укладені угода про передачу права вимоги від 05.06.2014 № 06-135 та акт про залік зустрічних однорідних вимог від 27.11.2014 № 1/11-1. Тоді як від обставин наявності або відсутності заборгованості позивача перед компанією VI.PA S.r.l. (Італія) на дату укладення угоди про передачу права вимоги від 05.06.2014 № 06-135 залежить правомірність нарахування позивачу пені за порушення строків надходження виручки.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) та закріплено також у частині 4 ст. 9 КАС України (у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017).

Частиною 1 ст. 242 КАС України у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті)

Згідно з частиною 3 обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вищенаведені порушення судами норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо суті спору, отже судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись ст. ст. 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Ексімпласт» задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко