ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3449/17
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у судовому засіданні
позовну заяву Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінінвест», м.Ірпінь Київської області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1) ОСОБА_1 екології та природних ресурсів України
2) Національний природний парк «Голосіївський», м.Київ
3) Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», м.Київ
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) ОСОБА_2
2) ОСОБА_3
про витребування майна з чужого незаконного володіння
За участю представників:
від прокуратури: ОСОБА_4М.(посвідчення №042321 від 29.03.2016);
від позивача: ОСОБА_5 (довіреність від 11.01.2018 №7-5/99);
від відповідача: не з’явився;
від третіх осіб: не з’явились
ВСТАНОВИВ:
22.11.2017 Перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі-позивач, КМУ) звернувся до Господарського суду Київської області (далі – суд) із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінінвест» (далі – відповідач, ТОВ «Грінінвест»), у якій просить витребувати з незаконного володіння останнього на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15га за кадастровим номером 3210946200:01:042:0063.
Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 16, 388 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та вказує на те, що вибуття з державної власності відповідної ділянки та передача її до статутного фонду ТОВ «Грінінвест» громадянином ОСОБА_6 є незаконним. Зазначає, що рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 №2028/25-5 на підставі якого спірна земельна ділянка вибула із державної власності є скасованим у судовому порядку заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12.05.2015 у справі №367/2698/13-ц. При цьому, як стверджує прокурор, ОСОБА_7, знаючи, що відповідна земельна ділянка може бути у нього витребувана, з метою подальшого приховування передав її до статутного фону відповідача і відповідач володіє нею незаконно.
Ухвалою суду від 23.11.2017 порушено провадження у справі; з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, зобов’язано сторін надати відповідні докази; на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України, у редакції чинній до 15.12.2017) залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 екології та природних ресурсів України (далі – Мінекології) та Національний парк «Голосіївський» (далі – Нацпарк «Голосіївський»).
На підставі ст. 77 ГПК України, у редакції чинній до 15.12.2017, розгляд справи відкладався.
04.12.2017 на підставі ст. 27 ГПК України, у редакції чинній до 15.12.2017, судом залучено до участі у справі третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» (далі – КП «Святошинське ЛГ»); на стороні відповідача – ОСОБА_2 та ОСОБА_6
Разом з цим, 15.12.2017 набрали чинності зміни до ГПК України, внесені Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147–VIII від 13.10.2017, відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень якого, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв’язку із зазначеним, судом постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, на стадії - підготовче провадження, про що винесено відповідну ухвалу від 18.12.2017.
На підставі ст.183 ГПК України підготовче засідання неодноразово відкладалося. Під час підготовчого засідання 12.02.2018 протокольною ухвалою суду постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів (протокол судового засідання від 12.02.2018 у справі №911/3449/17).
12.03.2018 за результатами підготовчого засідання суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 23.04.2018, про що судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.
Так, у судове засідання представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, правом передбаченим ст. 178 ГПК України (ст. 59 ГПК України, у редакції чинній до 15.12.2017) не скористався та відзиву на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно (а.с. 7-10, 87-91, 116-119, 167-171, 185-188, 215-219, 240).
Крім того, у судове засідання також не з’явились представники Нацпарку «Голосіївський», КП «Святошинське ЛГ», ОСОБА_2 та ОСОБА_6, про причини неявки суд не повідомили, правом передбаченим ст. 168 ГПК України не скористались та письмових пояснень по суті спору не надали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно (а.с. 4, 72, 74-75, 77-86, 109-115, 122-125, 155, 157, 159, 163-166, 179, 181, 190-193, 196-203, 215-218, 220-223, 225-227, 238-239, 241-246).
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
За таких обставин, ураховуючи те, що явка учасників процесу це право, а не обов’язок, та явка відповідача судом обов’язковою не визнавалась, суд визнав за можливе провести судове засідання без участі представників відповідача та третіх осіб.
Водночас, до суду також не з’явився представник Мінекології, проте, подав до суду письмові пояснення (а.с. 95-97), у яких просив суд здійснювати розгляд зазначеної справи без участі представника останнього, яке суд з урахуванням положень ст. 42 ГПК України вважає з можливе задовольнити. Крім того, позиція Мінекології, викладена у його письмових поясненнях, є аналогічною викладеній у позовні заяві прокурором.
Під час судового засідання прокурора та представник позивача підтримали позовні вимоги та надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях (а.с. 126-128).
На підставі ст.233 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.
Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 №2028/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Садова, 38 в смт. Коцюбинське» (далі – рішення від 25.12.2008 №2028/25-5) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у приватну власність громадянину ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в смт Коцюбинське по вул. Садова, 38 (а.с. 29).
На підставі вищевказаного рішення селищної ради, ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЖ №469898 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, що розташована за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Садова, 38; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; кадастровий номер земельної ділянки – 3210946200:01:042:0063 (а.с.30-31).
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.07.2009 ОСОБА_2 продав належну йому згідно державного акту серії ЯЖ №469898 земельну ділянку ОСОБА_7 (32-36).
У подальшому, ОСОБА_7 відповідно до акту № 1 прийому-передачі нерухомого майна, в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «Грінінвест», передав останньому нерухоме майно, у тому числі і спірну земельну ділянку, про що 26.08.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості за №16134809 про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210946200:01:042:0063 за ТОВ «Грінінвест» (а.с.40-50, 59-60).
Проте, до передачі до статутного фонду відповідної земельної ділянки рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12.05.2014 у справі № 367/2698/13-ц, з урахуванням рішення Апеляційного суду Київської області від 20.10.2014, визнано недійсним рішення від 25.12.2008 №2028/25-5 та визнано недійсним державний акт серії ЯЖ №469898 на право власності на земельну ділянку 3210946200:01:042:0063, виданого на ім’я ОСОБА_2 із відміткою про перехід права власності до ОСОБА_7 (а.с. 133-141).
Указаним судовим рішенням встановлено, що на момент прийняття Коцюбинською селищною радою Київської області рішення від 25.12.2008 №2028/25-5 межі смт Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені. Коцюбинська селищна рада приймаючи спірне рішення не надала належної оцінки обставинам місця розташування спірної земельної ділянки в межах чи за межами селища, й відповідності прийнятого рішення до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Разом з цим рішенням суду встановлено, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 3210946200:01:042:0063 не відноситься до земель лісового фонду.
Зазначене рішення набрало законної 20.10.2014, та ураховуючи положення ст. 18 ГПК України, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, положення вищевказаної статті визначають, що преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.
Ураховуючи зазначене, неправомірність вибуття з державної власності земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0063, встановлено судом та не потребує повторному доказуванню.
Крім того, указом Президента України № 446/2014 від 01.05.2014 «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський», до передачі спірної земельної ділянки до статутного капіталу відповідача змінено межі Нацпарку «Голосіївський» шляхом розширення його території на 6462,62 га рахунок земель Київського комунального об’єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», що включаються до складу Нацпарку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача.
Згідно листа КП «Святошинське ЛГ» № 472 від 14.07.2014, земельні ділянки (501шт), що передані у власність громадянам рішеннями Коцюбинської селищної ради розміщені в частині кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва Святошинського лісопаркового господарства; зазначені земельні ділянки увійшли до території Нацпарку «Голосіївський», який розширено на підставі Указу Президента України № 446/2014 від 01.05.2014.
Листом від 08.10.2014 № 331 ВО «Укрдержліспроект» надало перелік кадастрових номерів ділянок, які накладаються на квартали та виділи Київського та Святошинського лісництв (а.с.53-56).
18.03.2015 Державною інспекцією сільського господарства в Київській області проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт А63/180 (а.с.37-39). Як вбачається із змісту відповідного акту, земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0063 відповідно до картосхеми території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП «Голосіївський» попереднього функціонального значення попадає в 111 квартал.
За таких обставин, прокурор, вважаючи, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду і на даний час розташована у межах земель природно-заповідного фонду і входить до території Нацпарку «Голосіївський», звернувся із даним позовом до суду в інтересах держави в особі КМУ.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належить, зокрема забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об’єктами державної власності відповідно до закону.
Згідно із ст.13 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), до повноважень КМУ в галузі земельних відносин віднесено, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Як вже зазначалось вище, спірна земельна ділянка входить до складу земель Нацпарку «Голосіївський», та як встановлено Ірпінським міським судом Київської області не входить до лісового фонду.
Так, згідно із ст. 44 ЗК України, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти, зокрема, національні природні парки.
Частиною 1 ст. 45 ЗК України передбачено, що землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Ураховуючи вищевказане, та те, що спірна земельна ділянка є державною власністю та яка належить до земель природно-заповідного фонду, зазначений факт надає право КМУ як найвищому органу виконавчої влади, розпоряджатися відповідними землями та витребувати їх у відповідача. За таких обставин, прокурором обґрунтовано зазначено в якості позивача орган, який уповноважений розпоряджатись спірною земельною ділянкою, - КМУ, що є належним позивачем у даній справі.
Так, згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, що не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Як визначено ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Приписами ч.1 ст. 388 ЦК України встановлено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3 ст. 388 ЦК України).
Таким чином, ст. 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.
Отже, у разі, якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України, при цьому чинне законодавство не пов’язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами наявності у відчужувача за останнім договором у ряді цивільно-правових договорів, які укладалися щодо спірного майна, права на його відчуження
Витребовуючи майно від добросовісного набувача власник має довести лише обставини, передбачені ч. 1 ст. 388 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17.02.2016 у справі № 922/2925/15).
Ураховуючи зазначене та беручи до уваги, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, для задоволення позовної вимоги прокурора про витребування у ТОВ «Грінінвест» земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0063, яка розташована по вул. Садова, 38 в смт Коцюбинське Київської області.
Судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 7, 42, 73-74, 77-80, 86, 129, 233, 236-238, 240 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1.Позов задовольнити.
2. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінінвест» (08200, Київська обл. м. Ірпінь, вул. Покровська, буд. 1-Є, ідентифікаційний код 40208868) на користь держави в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0063.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінінвест» (08200, Київська обл. м. Ірпінь, вул. Покровська, буд. 1-Є, ідентифікаційний код 40208868) на користь прокуратури Київської області (м. Київ, ОСОБА_8Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) судовий збір у розмірі 1600,00грн (тисяча шістсот грн. 00 коп).
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Янюк
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.05.2018.