ПОСТАНОВА

Іменем України

02 травня 2018 року

Київ

справа № 812/245/17

провадження №К/9901/500/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 812/245/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (далі також - ПАТ «Луганськтепловоз») до Державної казначейської служби України, за участю третьої особи - Служби безпеки України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії щодо виконання виконавчого листа, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Луганського окружного адміністративного суду, прийняту 14 вересня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Чиркіна С.М., суддів: Кисельової Є.О., Ірметової О.В., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду, постановлену 28 листопада 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Чебанова О.О., суддів: Ястребової Л.В., Компанієць І.Д.,

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року ПАТ «Луганськтепловоз» (далі також - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі також - відповідач), за участю третьої особи - Служби безпеки України, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 17 квітня 2012 року по адміністративній справі № 2а-11633/11/1270 в частині стягнення 601210,00 гривень, та зобов'язати відповідача здійснити дії щодо його виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року по справі № 2а-11633/11/1270, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року залишена без змін, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2016 року касаційне провадження у справі № 2а-11633/11/1270 закрито.

Керуючись Порядком виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, 25 грудня 2012 року позивач направив для виконання до Головного управління державної казначейської служби у Луганській області виконавчий лист та судове рішення по справі № 2а-11633/11/1270.

27 квітня 2012 року судове рішення було частково виконано та перераховано заборгованість в сумі 5000000,00 гривень, 27 червня 2012 року було перераховано заборгованість у сумі 10 036 581,00 гривень.

Станом на теперішній час рішення у справі № 2а-11633/11/1270 не виконано у частині стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за березень 2011 року у розмірі 601 210,00 гривень.

Позивач звертався до відповідача щодо повідомлення про стан виконання виконавчого листа, подавав скаргу в порядку досудового оскарження дій органів казначейства, однак відповіді ні на запит, ні на скаргу не отримав, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 14 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, позовні вимоги задовольнив повністю.

Визнав протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо неповного виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 17 квітня 2012 у справі № 2а-11633/11/1270, в частині стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 601 210,00 гривень.

Зобов'язав Державну казначейську службу України здійснити дії щодо повного виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 17 квітня 2012 по справі № 2а-11633/11/1270.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення, та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач зазначає, відповідно до абзацу 1 пункту 24 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, зокрема, встановлено, що витрати державного бюджету у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, здійснюються після повернення цих територій під контроль державної влади.

На адресу казначейства також надійшли листи Служби безпеки України від 15 грудня 2015 року, 25 лютого 2016 року, 01 січня 2016 року, 26 серпня 2016 року з грифом «Для службового користування», якими повідомлено, що позивач здійснює фінансово-господарську діяльність на тимчасово непідконтрольній території та виробничі потужності позивача залишаються у м. Луганську і відшкодування ПДВ за даних умов може призвести до витрачання цих коштів на фінансування терористичної та сепаратистської діяльності. Враховуючи вимоги Бюджетного кодексу України та за результатами розгляду листів Служби безпеки України відповідачем тимчасово зупинено проведення операцій з бюджетними коштами, у тому числі і перерахування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість позивача.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить належних підстав для того, щоб вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. Тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів без змін.

Представник третьої особи Служби безпеки України також надав пояснення на касаційну скаргу, в яких зазначає що дії Державного казначейства України щодо неперерахування грошових коштів на рахунки позивача в повному обсязі відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підтримав вимоги касаційної скарги, також просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року у справі № 2а-11633/11/1270 позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету задоволено частково.

Визнано противоправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за березень 2011 року на суму 15 637 791,00 гривень.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 15 637 791,00 гривень (п'ятнадцять мільйонів шістсот тридцять сім тисяч сімсот дев'яносто одна гривня нуль копійок).

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1896,12 гривкень.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року у справі № 2а-11633/11/1270 залишено без змін.

Таким чином постанова Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року у справі № 2а-11633/11/1270 набрала законної сили 04 квітня 2012 року.

17 квітня 2012 року позивачем отримано виконавчий лист у справі № 2а-11633/11/1270 щодо стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за березень 2011 року в розмірі 15 637 791,00 гривень (п'ятнадцять мільйонів шістсот тридцять сім тисяч сімсот дев'яносто одна гривня нуль копійок).

05 жовтня 2012 року Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області отримало заяву від 03 жовтня 2012 року № 863-3661С про пред'явлення до виконання виконавчого листа в адміністративній справі № 2а-11633/11/1270.

Відповідно до виписок філії АТ «Укрексімбанку» в м. Луганську від 27 квітня 2012 року та 26 червня 2012 року на розрахунковий рахунок позивача 27 квітня 2012 року надійшли кошти у відшкодування ПДВ за декларацією за березень 2011 року в сумі 50 00 000,00 гривень та 26 червня 2012 року на розрахунковий рахунок позивача надійшли кошти у відшкодування ПДВ за декларацією за березень 2011 року в сумі 10 036 581,00 гривень.

22 жовтня 2012 року Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області листом № 15-06/6687 надіслано до Державної казначейської служби України згідно наказу від 03 лютого 2012 року № 47 документи публічного акціонерного товариства, що надійшли для відшкодування податку на додану вартість за судовим рішенням: інформацію щодо стану виконання судового рішення по справі № 2а-11633/11/1270; оригінал виконавчого листа по адміністративній справі; оригінал заяви позивача від 03 жовтня 2012 року №863-366/С; оригінал довідки про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості, яка встановлена рішенням суду за березень 2011 року; копію постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року по справі № 2а-11633/11/1270; ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року, ухвала Вищого адміністративного суду від 03 травня 2012 року.

Згідно з інформацією щодо стану виконання постанови суду від 14 лютого 2012 року у справі № 2а-11633/11/1270 станом на 18 жовтня 2012 року залишилось до відшкодування за виконавчим листом 601 210,00 гривень бюджетної заборгованості з ПДВ.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 травня 2012 року зупинено виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року у справі № 2а-11633/11/1270 до закінчення касаційного провадження.

Згідно з інформацією, зазначеної в довідці від 18 жовтня 2012 року № 16 станом на 18 жовтня 2012 року із суми, заявленої до відшкодування, фактично відшкодовано 15 036 581,00 гривень, залишок бюджетної заборгованості за звітний період, вказаний у виконавчому листі, станом на 18 жовтня 2012 року становить 601 210,00 гривень, основної заборгованості, Також Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податку у м. Луганську просить зупинити списання коштів у зв'язку із оскарженням в касаційному порядку постанови суду до розгляду Вищим адміністративним судом України по суті справи № 2а-11633/11/1270.

25 січня 2013 року позивач звертався з листом № 863-366/С-1045 до Державної казначейської служби України щодо повідомлення про прийняття, реєстрацію та результати виконавчих документів по адміністративній справі № 2а-11633/11/1270 про бюджетне відшкодування підприємству податку на додану вартість у розмірі 15 637 791,00 гривень по декларації з податку на додану вартість.

05 лютого 2013 року листом № 5-08/663-3058 Державна казначейська служба України повідомила позивача, що виконавчий лист, виданий 17 квітня 2012 року Луганським окружним адміністративним судом по справі № 2а-11633/11/1270, перебуває на виконанні.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03 травня 2012 року зупинив виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року у справі № 2а-11633/11/1270 до закінчення касаційного провадження. Повідомлено, що відповідно до частини першої пункту 13 Порядку № 845 зупинення безспірного списання коштів здійснюється у разі зупинення судом виконання рішення про стягнення коштів. Після розгляду зазначеної справи у суді касаційної інстанції Державною казначейською службою України буде здійснено заходи щодо перерахування коштів на користь позивача відповідно до законодавства України.

Предметом розгляду в зазначеній адміністративній справі є бездіяльність відповідача щодо виплати залишку невідшкодованої бюджетної заборгованості в сумі 601 210,00 гривень за декларацією з ПДВ за березень 2011 року, стягнутої постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року № 2а-11633/1270.

У відповідності до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45) (далі - Порядок № 845).

Казначейство, відповідно до наданих повноважень, здійснює виконання рішень судів, дотримуючись пункту 1 частини дев'ятої Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку № 845, якими передбачено, що рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Зазначене відповідає принципу справедливості та забезпечує рівні права стягувачів на одержання коштів Державного бюджету за рішенням суду.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлюються Законом України від 05 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

- державний орган;

- державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);

- юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Статтею 3 Закону № 4901-VI визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.

Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно з абзацом 2 пункту 2 Порядку № 845 безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Підпунктом 2 пункту 4 Порядку № 845 визначено, що органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку.

Враховуючи вищезазначені норми, обов'язок саме Державної казначейської служби України та його територіальних органів виконувати рішення суду про стягнення коштів з державного чи місцевого бюджету шляхом їх безспірного списання на підставі рішення суду.

Підпунктом 6 пунктом 16 Порядку № 845 визначено, що органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 845 стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби.

Орган Казначейства надсилає після надходження зазначених документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку.

У разі коли на дату надходження виконавчого документа або у процесі його виконання розмір такого залишку зменшився, орган державної податкової служби узгоджує протягом п'яти робочих днів зазначений розмір із стягувачем, про що повідомляє органу Казначейства за встановленою формою.

Після закінчення строку узгодження розміру зазначеного залишку орган Казначейства передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства.

Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

Пунктом 6 Порядку № 845 передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

При цьому, а ні Порядком № 845, а ні будь-яким іншим нормативним документом не встановлено форму заяви про виконання судового рішення, отже, така заява подається у довільній формі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем дотримано вимоги Порядку № 845 на час звернення у 2012 році до Державної казначейської служби України щодо виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року у справі № 2а-11633/11/1270, про що свідчить інформація, зазначена в листі Державної казначейської служби України від 22 жовтня 2012 року № 15-06/6687.

Особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних відносин позивач (потужності підприємства) перебував на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції на час розгляду цієї справи відсутній.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 (частина друга статті 1 Закону № 1669-VII).

Згідно з пунктом 24 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України витрати державного бюджету у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, здійснюються після повернення територій під контроль державної влади.

Судами встановлено, що позивач 23 червня 2015 року змінив своє місцезнаходження (юридичну адресу) з м. Луганська на м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 52-Б, що підтверджено інформацією, зазначеною в установчих документах позивача, та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, у якому зазначено серед інших і місто Луганськ - місцезнаходження позивача до 23 червня 2015 року.

При цьому, місто Сєвєродонецьк не віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

У листах від 31 березня 2015 року та від 09 листопада 2015 року ПАТ «Луганськтепловоз» повідомило ДКСУ про нові банківські реквізити для зарахування коштів, стягнутих на його користь судовим рішенням у справі № 2а/1270/4336/2012, одночасно повідомивши і про зміну своєї юридичної адреси.

Про те, що позивач перереєструвався на підконтрольній українській владі території за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, б. 52-Б повідомлено відповідача також і Службою безпеки України у листі від 15 грудня 2015 року № 8/1/2-17807.

З матеріалів справи також вбачається, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2016 року касаційне провадження у справі № 2а-11633/11/1270 за позовом публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми закрито.

Пунктом 13 Порядку № 845 передбачено, що зупинення безспірного списання коштів здійснюється у разі:

1) зупинення судом виконання: виконавчого документа; рішення про стягнення коштів; 2) прийняття судом до розгляду касаційної скарги прокурора на судове рішення; 3) звернення до суду із заявою про заміну особи (боржника, стягувача) правонаступником; 4) наявності інших передбачених законом обставин.

Отже, наявні у відповідача правові підстави щодо зупинення на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року у справі № 2а-11633/11/1270 припинились 02 березня 2016 року з прийняттям Вищим адміністративним судом України ухвали про закриття касаційного провадження у справі № 2а-11633/11/1270.

Таким чином з 03 березня 2016 року відповідач безпідставно не здійснив заходів щодо перерахування залишку коштів по відшкодуванню ПДВ за виконавчим листом позивачу.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що листи Служби безпеки України від 15 грудня 2015 року, 25 лютого 2016 року, 01 серпня 2016 року, 26 серпня 2016 року, на які відповідач посилається, як на підставу для зупинення безспірного списання коштів на користь ПАТ «Луганськтепловоз», за своїм змістом є інформаційним повідомленням про те, що після переміщення позивача на контрольовану державною владою територію Луганської області виробничі потужності останнього залишились за своїм попереднім місцем знаходження. Вказану інформацію Служба безпеки України просить враховувати при вирішенні питання про можливість відкладення списання коштів на користь позивача, однак, листи не містять жодних заборон щодо виконання рішення суду.

У зазначених листах відсутня будь-яка інформація щодо відкритих кримінальних проваджень стосовно позивача.

Тобто, зазначені листи носять лише рекомендаційний характер.

Верховний Суд звертає увагу на те, що пункт 13 Порядку № 845 містить вичерпний перелік підстав для зупинення безспірного списання коштів, який розширеному тлумаченню не підлягає, а листи Служби безпеки України не визначені чинним законодавством як підстава для зупинення безспірного списання коштів.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача відсутні підстави для невиконання рішення суду у справі № 2а-11633/11/1270 щодо відшкодування на користь позивача податку на додану вартість за декларацією за березень 2011 року, а тому не здійснення заходів щодо виконання виконавчого листа у справі № 2а-11633/11/1270 колегія суддів розцінює як протиправну бездіяльність Державної казначейської служби України.

Відповідно до пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7, у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Отже, вирішуючи питання про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії суд повинен перевірити, чи передбачено вчинення таких дій законодавством, та відсутність законодавчо встановлених заборон на вчинення цих дій на час розгляду справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок № 595).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 279 доповнено Тимчасовий порядок № 595 пунктом 12, згідно якого платежі з рахунків, відкритих в органах Казначейства, установам, які провадять діяльність на тимчасово неконтрольованій території, крім випадків, установлених законодавством, здійснюються, зокрема з метою виконання рішення суду та відшкодування податку на додану вартість, у разі коли:

- установа зареєстрована на контрольованій території;

- орган управління установи перебуває на контрольованій території;

- рахунки установи відкриті в банківських установах, розташованих на контрольованій території;

- установа сплачує податки та збори до державного бюджету та/або місцевих бюджетів.

Факт перереєстрації позивача на контрольованій території встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено належними доказами.

Крім того, позивач є великим платником податків та перебуває на податковому обліку у Харківському управлінні Офісу великих платників податків ДФС.

Згідно з інформацією, зазначеною в довідці Офісу великих платників податків ДФС від 05 вересня 2017 року № 46950/10/28-10-50-21, публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» станом на 05 вересня 2017 року не має заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами ДФС, довідка дійсна до 15 вересня 2017 року.

Отже, позивачем надано докази того, що ним дотримано всіх умов, з якими Тимчасовий порядок № 595 пов'язує можливість здійснення платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, з метою виконання рішення суду та відшкодування податку на додану вартість.

Аналізуючи встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про обґрунтованість позовних вимог та, як наслідок, про необхідність задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 242, 243, 341, 345, 349, 350, 355 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх