ПОСТАНОВА

Іменем України

03 травня 2018 року

Київ

справа №816/290/16

адміністративне провадження №К/9901/6905/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року (головуючий суддя - Єресько Л.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2016 року (головуючий суддя Присяжнюк О.В., судді - Курило Л.В., Русанова В.Б.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування висновку в частині,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області), в якому просила визнати протиправним та скасувати Висновок від 12 лютого 2016 року №225/16-03-17-06 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» (далі - Висновок) в частині встановлення порушення позивачем вимоги Закону України від 7 квітня 2011 №3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» щодо порядку заповнення декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, а саме: в рядку 23 «Земельні ділянки» Розділу ІІІ «Відомості про нерухоме майно» не відображено земельну ділянку загальною площею 34740 кв.м., згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку від грудня 2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Висновок в частині встановлення порушення позивачем вимоги Закону України від 7 квітня 2011 року №3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» щодо порядку заповнення декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, а саме невідображення в рядку 23 «Земельні ділянки» Розділу ІІІ «Відомості про нерухоме майно» земельної ділянки загальною площею 34740 кв.м. згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку від грудня 2012 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 551,20 грн.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Кременчуцька ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позов вимог відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Вказану справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Шарапи В.М.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з липня 2014 року займала посаду секретаря судових засідань Оболонського районного суду м. Києва, а з грудня 2015 року призначена на посаду помічника судді цього ж суду.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 листопада 2014 року № 1100, посадовими особами Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області проведено перевірку відомостей, визначених у пункті 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» відносно позивача.

12 лютого 2016 року контролюючим органом складено Висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» № 225/16-03-17-06, в якому зафіксовано, що позивачем у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майнових прав, набутих ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно ОСОБА_2

Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів за час перебування на посаді державного службовця за період з липня 2014 року по грудень 2014 року загальний дохід позивача склав 27212,97 грн.

В оскаржуваному Висновку також зазначено про порушення позивачем вимог Закону України від 7 квітня 2011 року №3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» щодо порядку заповнення декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, а саме: в рядку 23 «Земельні ділянки» Розділу ІІІ «Відомості про нерухоме майно» не відображено земельну ділянку загальною площею 34740 кв.м. згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку від грудня 2012 року.

Разом з тим, у зазначеному Висновку вказано, що за результатами проведеної перевірки відносно позивача, вартість майна відповідає наявній податковій інформації про доходи, а отже придбано із законних джерел.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки майно позивачем набуте до перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», то його не слід вважати об'єктом перевірки в розумінні пункту 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади».

Зазначена позиція була підтримана Харківським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про очищення влади» визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

Визначення очищення влади (люстрація) міститься у частині першій статті 1 Закону України «Про очищення влади» та означає встановлену цим Законом або рішенням суду заборону окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Згідно статті 2 вказаного Закону заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо: 1) Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників; 2) Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників; 3) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації; 4) членів Вищої ради юстиції, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, професійних суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника; 5) Глави Адміністрації Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх перших заступників, заступників; 6) начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту; 7) посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України; 8) членів Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг; 9) керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб'єкта надання адміністративних послуг; 10) інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування; 11) осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1 - 10 цієї частини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з липня 2014 року призначена на посаду секретаря судових засідань Оболонського районного суду м. Києва, до цього жодних посад пов'язаних з державною службою не обіймала. З грудня 2015 року позивач займала посаду помічника судді Оболонського районного суду м. Києва.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про очищення влади» передбачено, що особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.

Позивачем відповідно до Закону України «Про очищення влади» було подано заяву про згоду на проходження перевірки.

Згідно з пунктами 10-12 статті 5 Закону України «Про очищення влади» у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

Орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки. Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.

У разі встановлення за результатами перевірки особи недостовірності відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України інформації про надходження такого висновку та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», не пізніш як у триденний строк з дня одержання такого висновку.

Пунктом 2 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 листопада 2014 року № 1100, (далі - Порядок) встановлено, що перевірки проводяться апаратом Державної фіскальної служби України, а також її територіальними органами (державними податковими інспекціями) за місцем проживання особи, стосовно якої проводиться перевірка.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної перевірки 12 лютого 2016 року Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області складено Висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» № 225/16-03-17-06, в якому встановлено розбіжності, які полягають у невідображенні позивачем у декларації земельної ділянки, загальною площею 34740 кв.м.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 в рядку 23 «Земельні ділянки» Розділу ІІІ «Відомості про нерухоме майно» Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік не відображено земельну ділянку загальною площею 34740 кв.м., яка належить їй на праві власності, відповідачем у Висновку зазначено про порушення позивачем вимог Закону України від 7 квітня 2011 року №3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» щодо порядку заповнення зазначеної декларації.

Також у Висновку зазначено, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів за час перебування на посаді державного службовця за період з липня 2014 року по грудень 2014 року загальний дохід позивача склав 27212,97 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було надано пояснення Кременчуцькій ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, в яких зазначила, що нею отримано бонуси «ПриватБанку» у розмірі 115,34 грн. та грошові кошти за оренду земельної частки (пая) у розмірі 7203,53 грн. Про земельну ділянку, яка розташована на території Чапаєвської міської ради Козельщинського району Полтавської області загальною площею 34740 кв.м. ОСОБА_2 пояснень не надавалось, оскільки право власності на вказану земельну ділянку вона набула у грудні 2012 року на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 липня 2011 року, тобто до призначення на державну службу.

Аналізуючи наведені обставини, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що земельну ділянку позивач отримала на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 липня 2011 року, що підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку від 21 грудня 2012 року, тобто фактично до вступу на державну службу і зайняття посади секретаря судових засідань Оболонського районного суду м. Києва.

Однак, необхідно звернути увагу на те, що право власності на земельну ділянку зареєстровано за позивачем, а тому контролюючим органом правомірно вказано в оскаржуваному Висновку про встановлення розбіжностей, які полягають у невідображенні власником у своїй Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік земельної ділянки, загальною площею 34740 кв.м.

Разом з цим, у висновку вказано, що за результатами проведеної перевірки відносно позивача, вартість майна відповідає наявній податковій інформації про доходи, а отже придбано із законних джерел.

В силу пункту 3 Порядку, проведення перевірки, фактично полягає в:

- аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

- порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

- порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів. При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.

За такого правового врегулювання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації. За результатами такого порівняння встановлюється відсутність, або наявність недостовірностей або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями.

За приписами пункту 5 статті 5 перевірці підлягають:

1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону;

2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Отже, у висновку, що складається за результатами перевірки контролюючий орган зобов'язаний зазначити про встановлену недостовірність або невідповідність по кожному з перелічених критеріїв, зокрема, вказати чи все майно, яке підлягає декларуванню вказано особою у декларації, а також про відповідність вартості майна, набутого (не всього задекларованого, а лише набутого) на час перебування на посадах, отриманим із законним джерел доходам.

Необхідно зауважити, що Висновок Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про результати проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків відносно позивача, оскільки оскаржуваний висновок є лише носієм інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства та документом, на підставі якого приймається відповідне рішення суб'єктом владних повноважень.

Із системного аналізу вищевзазначених норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного Висновку, оскільки матеріалами справи підтверджується розбіжність, що полягає у незадекларуванні позивачем земельної ділянки, яка їй належить на праві приватної власності.

Згідно статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, Верховний Суд на підставі статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у цій справі необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 3, 139, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2016 року скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування висновку в частині відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

В.М.Шарапа