ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/2440/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

прокурор - Попенко О. С.

позивач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області

представник позивача - не з'явився

відповідач-1 - Приватне підприємство "Колос-ВД"

представник відповідача-1 - Коньшин Р. В.

відповідач-2 - Шевченківська районна державна адміністрація Харківської області

представник відповідача-2 - не з'явився

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 (Головуючий суддя - Пелипенко Н. М., судді Барбашова С. В., Істоміна О. А.) у справі Господарського суду Харківської області за позовом Заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до Приватного підприємства "Колос-ВД" та Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

Короткий зміст позовних вимог

1. 21.07.2017 Заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області (далі - Позивач) звернувся до Приватного підприємства "Колос-ВД" (далі - Відповідач-1) та Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Відповідач-2) з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який 17.10.2005 укладений між Відповідачами (далі - Договір оренди) та 17.10.2005 зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі в Шевченківському районному відділі Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" за № 040570400003, яким Відповідачу-1 надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 276,9892 га (рілля), що знаходиться на території Нижньобурлуцької сільської ради Шевченківського району за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Договір оренди укладено з порушенням статті 13 Закону України "Про оцінку земель" та статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", оскільки договір укладено без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

2. 09.10.2017 Господарський суд Харківської області (Суддя Новікова Н. А.) вирішив позов задовольнити повністю. Визнати недійсним Договір оренди, який 17.10.2005 укладений між Відповідачами та 17.10.2005 зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі в Шевченківському районному відділі Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" за № 040570400003, яким Відповідачу-1 надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 276,9892 га (рілля), що знаходиться на території Нижньобурлуцької сільської ради Шевченківського району за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Прийняте у справі судове рішення мотивоване тим, що обов'язок із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності є нормативно регульованим і не може визначатися, змінюватися чи припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством, тоді як порушення цього порядку суперечить частині 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель". Господарський суд першої інстанції вказував на те, що оскільки у спірному Договорі оренди орендну плату визначено без нормативної грошової оцінки земельної ділянки (здійсненої відповідно до чинного на момент укладення Договору оренди законодавства), яка є обов'язковою у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної власності відповідно до вимог Закону України "Про оцінку земель", а відтак Договір оренди є недійсним в силу частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 ЦК України, у зв'язку з недодержанням сторонами в момент вчинення цього правочину встановленого законом порядку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3. 12.12.2017 Харківський апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2017 у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Прийняте у справі судове рішення мотивоване тим, що в цьому випадку єдиною підставою для проведення нормативної грошової оцінки землі відповідно до законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, було рішення органу виконавчої влади, однак Відповідачем-2 відповідне рішення про проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, переданої в оренду Відповідачу-1 не приймалося, про що вказує Прокурор. Тому на час укладення спірного Договору оренди застосовано норми постанови Кабінету Міністрів України № 1724 "Деякі питання оренди земель", а саме додаток 1 "розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена" та Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (далі - Методика). Разом з цим згідно з вимогами статті 15 Закону України "Про оренду землі" підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним є саме відсутність у договорі оренди землі однієї із істотних умов, а не невідповідність даної істотної умови вимогам законодавства. Відповідно до пункту 5 спірного Договору оренди нормативно-грошова оцінка була в ньому зазначена, а доказів її заниження та відповідно заниження розміру орендної плати Прокурором подано не було, отже і не доведено факту порушення економічних інтересів держави укладенням цього Договору оренди. Крім того сторони не позбавлені права вчинити правочин щодо внесення змін з метою приведення цього договору у відповідність із Законом. Також суд врахував, що після надходження даного позову Відповідач-1 уклав договір на проведення нормативної грошової оцінки. З огляду на наведене суд дійшов висновку про те, що відсутність належно поведеної нормативно грошової оцінки земельної ділянки є підставою не для визнання договору оренди недійсним в цілому, а для внесення відповідних змін до таких договорів та спонукання орендаря до вчинення цих дій. Суд застосував позовну давність за клопотанням Відповідача-1.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. 02.01.2018 Прокурор (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. 10.04.2018 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що касаційну скаргу Прокурора підтримує та просить розглянути судову справу 24.04.2018 без повноважного представника Позивача з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому відзиві; повідомити Позивача про наступне та подальші судові засідання у цій справі у встановленому законодавством порядку, а в разі прийняття рішення по суті касаційної скарги надіслати Позивачу копію повного тексту судового рішення.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Прокурору та Позивачу стало відомо про наявність порушення вимог земельного законодавства під час укладення спірного Договору оренди у березні 2017 року, тому позовна давність не пропущена, а порушене право підлягає захисту. Аналіз норм статей 256, частини 4 статті 267 ЦК України, статті 29 ГПК України дає підстави для висновку про те, що норми закону про початок перебігу строку позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушені, поширюються й на звернення прокурора до суду з заявою про захист державних інтересів.

7. Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що Державне агентство земельних ресурсів України, яке є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів, не мало повноважень щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Також судом не враховано, що орган державної влади, в інтересах якого прокурором подано позов, не є стороною спірного правочину. Крім того чинним законодавством не передбачено обов'язку Позивача щодо здійснення перевірки усіх договорів оренди землі, які були укладені до 01.01.2013 з метою виявлення факту непроведення нормативної грошової оцінки. Таким чином моментом, з якого Позивачу стало відомо про порушення вимоги законодавства, що тягнуть за собою правові наслідки у вигляді визнання недійсним спірного Договору оренди є час, з якого прокуратурою встановлено ці порушення.

8. Порушуючи норми статті 4-7 ГПК України, в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, судом прийнято рішення без повного, об'єктивного та неупередженого вивчення та дослідження усіх обставин справи, що є порушенням норм процесуального права.

Доводи Позивача, який подав відзив на касаційну скаргу

9. Позивач в інтересах якого подано позов у даній справі не міг знати про проведення чи непроведення сторонами нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки .

Позиція Верховного Суду

13. Суд не приймає до уваги посилання Скаржника (пункт 6) на те, що Прокурору та Позивачу стало відомо про наявність порушення вимог земельного законодавства під час укладення спірного Договору оренди у березні 2017 року, оскільки у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Перебіг позовної давності у справах за позовами, заявленими прокурором в інтересах держави в особі її органів, починається від дня коли про порушене право довідався або міг довідатися саме такий державний орган, а не прокурор, який звернувся з позовом до суду. Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, від 23.12.2014 у справі №3-194гс14, від 23.03.2015 у справі №3-21гс15, від 01.07.2015 у справі №6-178цс15. Водночас, початок облік строку позовної давності у справах за позовами прокурора з моменту, коли відповідний орган, в інтересах держави в особі якого прокурор звертається до суду свідчить про те, що зазначені норми закону щодо позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушені, поширюються й на звернення прокурора до суду з заявою про захист державних інтересів, тому Суд вважає необґрунтованими посилання Скаржника на те, що зазначені норми статей 256, частини 4 статті 267 ЦК України про початок перебігу позовної давності не поширюються на позови, подані прокурорами в інтересах відповідних державних органів.

14. Суди встановили, що з 01.01.2013 від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи, а отже, районні державні адміністрації з 2013 року позбавлені таких повноважень. Водночас органи, які були попередниками Позивача у здійсненні повноважень власника на землю, не були позбавлені права звернутись до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності, а зміна розпорядника землі, як обґрунтовано зазначено судами, не має наслідком зміну позовної давності. З огляду на наведене Суд відхиляє посилання Скаржника (пункт 7) на відсутність у Державного агентства земельних ресурсів України повноважень щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

15. Суд відхиляє посилання Скаржника (пункт 8) на те, що чинним законодавством не передбачено обов'язку Позивача щодо здійснення перевірки усіх договорів оренди землі, які були укладені до 01.01.2013 з метою виявлення факту непроведення нормативної грошової оцінки з огляду на те, що держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за діяльність її органів, прийняття нормативно-правових актів не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 11.05.2016 у справі № 910/3723/14.

16. Доводи Скаржника (пункт 11) про порушення судами норм статті 4-7 ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судами, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, а оскаржувані судові рішення прийняті за перевірки усіх доводів учасників справи, повного встановлення істотних обставин, надання їм належної правової оцінки та вірного застосування вказаних норм права, що регулюють спірні правовідносини.

17. Враховуючи викладене рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 922/2440/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак