УХВАЛА

26 квітня 2018 року

Київ

справа № 800/473/17

адміністративне провадження № П/9901/464/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Хохуляка В.В., суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Лисенко О.М.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Погребняка С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції справу № 800/473/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

06.11.2017 ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 79008) звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (вулиця Мельникова, 81-б, місто Київ, 04050), далі - КДКП, Комісія про визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 23.10.2017 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження стосовно прокурора Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області Левицької М.О. та зобов'язання КДКП відкрити дисциплінарне провадження стосовно Левицької М.О.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2017 позовну заяву ОСОБА_1 до КДКП про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків (сплати судового збору).

11.12.2017 Вищий адміністративний суд ухвалою повернув позивачеві адміністративний позов ОСОБА_1 до КДКП про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії у зв'язку з несплатою судового збору в повному обсязі.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2018 відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11.12.2017 у даній справі.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 28.02.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11.12.2017 про повернення адміністративного позову скасовано, а справу направлено до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції для продовження розгляду.

07.03.2018 матеріали адміністративної справи № 800/473/17 надійшли до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до КДКП про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії визначено суддю-доповідача Хохуляка В.В.

Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 800/473/17 за позовом ОСОБА_1 до КДКП про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.04.2017, в подальшому відкладено на 26.04.2018.

Ухвалою від 03.04.2018 судом задоволено клопотання позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції.

26.04.2018 у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції за участю представників сторін проголошено вступну та резолютивну частини ухвали про закриття провадження у справі.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

Позивач вважає, що рішення КДКП від 23.10.2017 є протиправним та просить суд: скаргу на рішення КДКП задовольнити в повному обсязі, рішення КДКП про відмову у відкритті дисциплінарного провадження визнати незаконним і скасувати, зобов'язати КДКП відкрити дисциплінарне провадження щодо прокурора Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області Левицької М.О.

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначає наступне. КДКП безпідставно відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження за його скаргою про вчинення прокурором Левицькою М.О. дисциплінарного проступку з мотивів, що вона не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора - дане твердження, на думку позивача, є необґрунтованим, незаконним та не відповідає дійсності.

Скарга до КДКП була подана з підстав неналежного виконання службових обов'язків прокурором, зволікання з розглядом звернення, грубим порушенням прокурорської етики, що підтверджуються належною доказовою базою.

Відомості про неналежне виконання прокурором службових обов'язків підтверджуються ухвалою апеляційного суду, якою визнано незаконним застосований запобіжний захід щодо позивача, а також ухвала суду про визнання незаконними постанови про розшук та обшук.

Процесуальним керівником слідства прокурором Левицькою М.О. не здійснювався належним чином нагляд за дотриманням законності слідчими під час досудового розслідування та допущено необґрунтоване, довготривале затягування у розгляді звернень, що позбавило позивача можливості оскарження дій слідства у зв'язку з закінченням досудового розслідування.

Як стверджує позивач, прокурор зазначив, що перебування ОСОБА_1 в реанімації не є поважною причиною поновлення строку на апеляційне оскарження, що на думку позивача є грубим порушення правил прокурорської етики.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та прокуратурою, як органом державної влади у зв'язку з досудовим розслідуванням злочину. Стверджувані заявником порушення Комісією його суб'єктивних прав унаслідок відмови у відкритті дисциплінарного провадження і незастосування до прокурора заходів дисциплінарного впливу не можна вважати обґрунтованими і такими, що дійсно порушують його індивідуальні охоронювані законом права та інтереси.

Крім того, оскаржуване рішення КДКП за результатами розгляду скарги не створює для позивача жодних юридичних прав та обов'язків, а з огляду на завдання дисциплінарного провадження і правовий статус Комісії у цих правовідносинах, рішення цього органу не може порушувати особистих прав чи інтересів заявника.

У судовому засіданні позивач, представник позивача просили суд задовольнити адміністративний позов з підстав, викладених у позовній заяві та інших письмових поясненнях.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти доводів позивача і просив суд закрити провадження у справі.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

19.10.2017 до КДКП надійшла скарга ОСОБА_1 про вчинення прокурором Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області Левицькою М.О. дисциплінарного проступку.

Відповідно до протоколу від 19.10.2017 автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження скаргу розподілено за членом КДКП ОСОБА_9

В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначив, що неправомірними діями прокурора Левицької М.О, як процесуального керівника під час досудового розслідування кримінального провадження порушено його право як підозрюваного, зокрема під час обрання стосовно нього запобіжного заходу, проведення обшуку та розгляді клопотань.

Комісією встановлено, що прав та законних інтересів ОСОБА_1 не порушено, долучені до скарги докази не містять відомостей, що вказують на бездіяльність, зобов'язання або факти порушення вимог закону з боку прокурора Левицької М.О., стосовно ОСОБА_1 та можуть свідчити про наявність в діях останньої дисциплінарного проступку.

23.10.2017 членом КДКП ОСОБА_9 прийнято рішення № 703дс-17 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження щодо прокурора Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області Левицької М.О.,

IV. ОЦІНКА СУДУ

Дослідивши матеріали справи, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, суд вважає, що провадження у цій справі підлягає закриттю, з огляду на наступне.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).

Конституційний Суд України в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України).

Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, визначено статтею 266 КАС України.

Згідно з пунктом третім частини першої цієї статті встановлені нею правила, серед іншого, поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності актів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Як вбачається з позовної заяви та доданих матеріалів, КДКП оскаржуваним рішенням відмовила у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою ОСОБА_1 про вчинення прокурором Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області Левицькою М.О. дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Згідно з пунктом 103 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 (далі - Положення) дисциплінарне провадження передбачає: відкриття дисциплінарного провадження та проведення перевірки дисциплінарної скарги; розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; прийняття рішення.

Як визначено частинами першою, другою статті 46 Закону №1697-VII секретаріат Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у день надходження дисциплінарної скарги реєструє її та за допомогою автоматизованої системи визначає члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження.

Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів своїм вмотивованим рішенням відмовляє у відкритті дисциплінарного провадження, зокрема, якщо дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Відповідно до пункту 107 Положення рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження повинно бути вмотивованим та протягом трьох днів з моменту прийняття надісланим заявникові.

Копія рішення члена Комісії про відкриття дисциплінарного провадження надсилається прокурору, щодо якого його відкрито, та особі, за зверненням якої відкрито провадження, протягом трьох днів.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 50 Закону № 1697-VII прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

Аналогічний порядок оскарження встановлений пунктом 148 Положення.

Разом з тим, частиною третьої статті 124 Конституції України передбачено, що законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Так, відповідно до частини десятої статті 78 Закону №1697-VII особа, яка подала дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, має право оскаржити рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на таке оскарження.

Згідно з пунктом 50 Положення, до суду можуть бути оскаржені рішення комісії про відмову в зарахуванні кандидата до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів; про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, оскарженню, зокрема, у судовому порядку підлягають ті рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які прийнято за результатами дисциплінарного провадження і право на їх оскарження має виключно прокурор як суб'єкт цього дисциплінарного провадження.

Особи, за дисциплінарною скаргою яких відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження, не набувають статусу суб'єкта дисциплінарного провадження і в силу вимог законодавства позбавлені права оскаржувати відповідні рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, оскільки такі рішення не мають безпосереднього впливу на права, свободи та інтереси цих осіб і не порушують їх.

Натомість, вони мають право оскаржити таке рішення в порядку, встановленому частиною десятою статті 78 Закону №1697-VII положень якої, особа, яка подала дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, має право оскаржити рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на таке оскарження.

В свою чергу, згідно частини другої статті 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» право на оскарження до суду рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, мають цей прокурор та скаржник, якщо таке рішення Вищої ради правосуддя ухвалене за його скаргою.

Суд, зазначає, що оскаржуване рішення, незважаючи на те, що його прийнято у зв'язку з дисциплінарною скаргою заявника, не створює для останнього жодних юридичних прав та/чи обов'язків, а з огляду на завдання дисциплінарного провадження і правовий статус Комісії у цих правовідносинах, рішення цього органу не може порушувати і особистих прав та/або інтересів заявника.

Правову позицію аналогічного змісту неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема у постановах від 15.07.2014 у справі № 21-273а14, від 03.02.2015 у справі № 21-617а14, від 12.04.2017 у справі № 800/589/16.

Відтак, своє конституційне право на скаргу позивач реалізував, звернувшись із дисциплінарною скаргою до Комісії. Наслідки розгляду скарги особисто для позивача не встановлюють, не змінюють та не припиняють жодних прав та обов'язків, внаслідок чого відсутній об'єкт судового захисту.

Рішення суб'єкта владних повноважень - це результат вчинення певних дій його посадовими (службовими) особами, серед яких може бути проведення перевірки з питання, якого стосується це рішення. Оскільки правові наслідки для особи породжуються рішенням, порушене право особи може бути захищено судом у спосіб скасування рішення за відповідним позовом особи.

Спірне рішення КДКП від 23.10.2017, як правовий акт індивідуальної дії, породжує правові наслідки лише для особи, у відношенні якої прийнято цей акт, і жодним чином не для позивача.

Оскільки адміністративна процесуальна дієздатність особи у відносинах, що виникають у сфері дисциплінарного провадження щодо прокурора, обмежена нормами законодавчих актів, то позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до КДКП про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії підлягає закриттю.

Керуючись статтями 22, 238, 242- 246, 250, 257- 262, 266, підпунктом 5 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Повне судове рішення складено 02.05.2018.

-------------------------

-------------------------

-------------------------

-------------------------

-------------------------

В.В. Хохуляк

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник

Р.Ф. Ханова

В.П. Юрченко Судді Верховного Суду