ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа №826/27339/15

провадження №К/9901/15288/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу № 826/27339/15

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Арсірія Р.О., суддів: Кузьменка В.А., Огурцова О.П., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Собківа Я.М., суддів: Вівдиченко Т.Р., Сорочка Є.О.,

в с т а н о в и в :

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст) в якому просив:

визнати неправомірним та скасувати у повному обсязі наказ Міністерства юстиції України від 04 грудня 2015 року №4276/к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 04 грудня 2015 року, як такого, що не витримав випробування, стаття 28 КЗпП України;

поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 04 грудня 2015 року;

стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 грудня 2015 року по день поновлення на посаді.

Позов мотивовано безпідставністю прийняття оскаржуваного наказу про звільнення. Зазначає, що наказ від 04 грудня 2015 року №4276/к про звільнення винесений без перевірки за напрямками діяльності головного територіального управління юстиції, в наказі про звільнення не зазначено, в чому саме виявилась невідповідність ОСОБА_1 виконуваній роботі та не вказано невідповідність якої саме роботи була встановлена.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 11 квітня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що судами неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки судів першої та апеляційної інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим суди прийшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини урегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України «Про державну службу».

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначаються Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу», державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Статтею 18 Закону України «Про державну службу» закріплено, що при прийнятті на державну службу може встановлюватися випробування терміном до шести місяців.

За приписами статті 30 вищезазначеного Закону, державна служба може припинятись з підстав, визначених Кодексом законів про працю України.

Згідно статей 26, 27 Кодексу законів про працю України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Пунктом 7 Порядку розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади начальників та перших заступників начальників головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 березня 2015 року № 339/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 березня 2015 року за № 283/26728; чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при призначенні на посаду Міністерством юстиції може встановлюватись випробувальний термін з метою перевірки відповідності кандидата роботі на посаді начальника або першого заступника начальника головного територіального управління юстиції.

Положенням статті 28 Кодексу законів про працю України визначено, що коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах. Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

У період випробувального терміну роботодавець з'ясовує професійні та ділові якості працівника, його здатності виконувати якісно і сумлінно свої обов'язки за трудовим договором. У разі якщо роботодавець в період випробування працівника прийде до негативного висновку щодо відповідності працівника роботі, яка йому доручається, він має право розірвати з працівником трудовий договір з причини незадовільного результату випробування. Прийняти таке рішення роботодавець має право в будь-який час протягом іспитового строку, в т. ч. не чекаючи дня закінчення цього строку.

При цьому, роботодавцеві надано право самостійно визначати, чи відповідає працівник роботі, на яку його прийнято. Висновок роботодавця про невідповідність працівника роботі має бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 наказом Міністерства юстиції України від 05 червня 2015 року № 1856/к «Про призначення ОСОБА_1» був призначений на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області в порядку переведення з ГУ МВС України в Дніпропетровській області, як такий, що успішно пройшов конкурсний відбір, з випробувальним терміном шість місяців.

Вказаний наказ прийнято на підставі заяви ОСОБА_1, погодження Кіровоградської обласної державної адміністрації від 22 травня 2015 року № 01-13/1597/1, рішення конкурсної комісії, довідки про результати спеціальної перевірки.

Таким чином, призначаючи позивача на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області в порядку переведення з ГУ МВС України в Дніпропетровській області, як такого, що успішно пройшов конкурсний відбір, з випробувальним терміном шість місяців, відповідачем було дотримано вимоги чинного законодавства щодо порядку встановлення зазначеного випробувального терміну.

Наказом Міністерства юстиції України від 04 грудня 2015 року № 4276 «Про звільнення ОСОБА_1» позивача звільнено з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 04 грудня 2015 року як такого, що не витримав випробування, стаття 28 КЗпП України.

Цей наказ було видано на підставі Доповідної записки Департаменту кадрової роботи та державної служби від 03 грудня 2015 року про результати проходження випробування.

Отже, підставою для звільнення позивача із займаної посади стали висновки, викладені у Доповідній записці Департаменту кадрової роботи та державної служби від 03 грудня 2015 року про результати проходження випробування, зі змісту якої вбачається, що «згідно інформації Департаменту державної виконавчої служби, Департаменту державної реєстрації, Департаменту взаємодії з органами влади та інформаційно-аналітичної роботи діяльності Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області за період роботи на посаді начальника управління ОСОБА_1 робота організована на неналежному рівні, встановлено ряд порушень».

Так, наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року № 1707/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за № 759/19497 затверджено Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, пунктом 11 якого передбачено, що начальник головного територіального управління юстиції організовує роботу головного територіального управління юстиції, підвідомчих органів і установ юстиції на виконання завдань, покладених на Мін'юст, його територіальні органи, здійснює керівництво діяльністю головного територіального управління юстиції і підвідомчими органами та установами юстиції, забезпечує виконання головним територіальним управлінням юстиції Конституції та законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мін'юсту та доручень Міністра юстиції України, розпоряджень голови відповідної місцевої державної адміністрації, несе персональну відповідальність за організацію та результати діяльності головного територіального управління юстиції перед Міністром юстиції України.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну службу» основними обов'язками державних службовців, зокрема, є забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників.

У зв'язку з цим, у Доповідній записці Департаменту кадрової роботи та державної служби від 03 грудня 2015 року, Міністру юстиції України Петренку П.Д. запропоновано:

- визнати діяльність Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області організовану на неналежному рівні;

- вважати ОСОБА_1 таким, що не витримав випробування;

- розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на підставі статті 28 Кодексу законів про працю України, як такого, що не витримав випробування.

Таким чином, підставою для розірвання трудового договору у розумінні частини 2 статті 28 Кодексу законів про працю України стало отримання позивачем негативної оцінки за результатами його випробування через невідповідність роботі, що була доручена йому та неналежне виконання ним покладених обов'язків і завдань.

Отже, позивач отримав негативну оцінку за результатами випробування, що є підставою для розірвання трудового договору, як з таким, що не пройшов випробування.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року № 586-XIV до повноважень голів місцевих державних адміністрацій віднесено погодження у встановленому порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників не підпорядкованих підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління органів виконавчої влади вищого рівня, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції.

Таким порядком в розумінні вказаної норми Закону є Порядок розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади начальників та перших заступників начальників головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затверджений наказом № 339/5, відповідно до положень пункту 2 якого начальники головних територіальних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі лише призначаються на посади Міністром юстиції України за погодженням з головами відповідних місцевих державних адміністрацій, на відміну від начальників Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, які призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром юстиції України за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим.

Посада начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області відносилась до номенклатури Міністерства юстиції України, тому саме цей орган вправі вирішувати питання відповідності працівника займаній посаді та приймати рішення за наслідками роботи працівника в період строку випробування.

Згідно з підпунктом 15 пункту 12 Положення про Міністерство юстиції, звільнення з посади керівників територіальних органів Мін'юсту належить до повноважень Міністра юстиції України.

З огляду на вищезазначене, відповідач вправі вирішувати питання відповідності працівника займаній посаді та приймати рішення за наслідками роботи працівника в період строку випробування, що й відповідає меті встановлення такого випробувального терміну.

Таким чином, аналізуючи норми чинного законодавства та оцінюючи зібрані у справі докази, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про необгрунтованість заявлених позивачем вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстави для їх скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 341, 343, 349, 350, 355 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець