ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року

Львів

№ 876/1793/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого -судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

представником відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 26 січня 2018 року (ухвалене головуючим-суддею Іванчуком В.М., час ухвалення судового рішення 11 год 37 хв у м. Монастириська) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати протиправним рішення Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - Бучацьке ОУПФУ) № 03/02 від 03.03.2017 про відмову в проведенні перерахунку йому пенсії та зобов'язати відповідача у відповідності до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) зарахувати йому до стажу роботи у подвійному розмірі період роботи на посаді лікаря-психіатра Монастириської центральної районної комунальної лікарні (далі - Монастириська ЦКРЛ) (на даний час комунальна установа Монастирської районної ради «Монастириське районне територіальне медичне об'єднання» (далі - Монастириське РТМО) з 26.08.1985 по 31.12.2003, а також присудити йому сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 26.01.2018 позов задоволено частково. Визнано протиправним оспорюване рішення та зобов'язано відповідача у відповідності до ст.60 Закону № 1788-XII зарахувати позивачу до стажу роботи у подвійному розмірі період роботи на посаді лікаря-психіатра Монастириської ЦКРЛ з 27.08.1985 по 31.12.2003. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Бучацьке ОУПФУ подало апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що у відповідності до ст. 60 Закону № 1788-XII, робота у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. При цьому, подвійне зарахування стажу можливе за умови підтвердження, що психіатричний кабінет є закладом охорони здоров'я, структурним підрозділом, який передбачений штатним розписом. Проте, позивачем не було надано документів, що підтверджували роботу позивача лікарем психіатром психіатричного кабінету, який був би окремим структурним підрозділом Монастириського РТМО. Тому просить скасувати рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 26.01.2018 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3, вважаючи оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Монастириського районного суду від 26.01.2018 - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_2 від 08.04.1975, останній в період з 01.04.1975 по 24.04.1975 працював медичною сестрою обласної психіатричної лікарні № 2, з 30.08.1977 по 14.11.1977 - завідуючим ФАП с.Воскресенці, з 01.12.1977 по 01.07.1984 був студентом Івано-Франківського медичного інституту, з 01.08.1984 по 22.08.1985 інтерном обласної психіатричної лікарні, з 26.08.1985 по 31.03.2016 працював на посаді лікаря-психіатра Монастириської центральної районної лікарні (на даний час - Монастириське РТМО).

10.03.2016 ОСОБА_2 була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

23.02.2017 позивач звернувся до Бучацького ОУПФУ із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням подвоєння стажу за період з 26.08.1985 по 31.12.2003 відповідно до ст. 60 Закону № 1788-XII.

Рішенням відповідача за № 03/02 від 03.03.2017 ОСОБА_2 було відмовлено у проведенні перерахунку його пенсії у зв'язку з відсутністю підстав для подвоєння стажу роботи за період з 26.08.1985 по 31.12.2003 відповідно до ст.60 Закону № 1788-XII через не виявлення відомостей на підтвердження його роботи на посаді лікаря-психіатра психіатричного кабінету, який би являвся окремим структурним підрозділом Монастриського РТМО, про що складено акт № 409 від 21.10.2016.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач працював лікарем-психіатром, в тому числі у психіатричному кабінеті поліклініки Монастириського РТМО. Та обставина, що штатний розпис лікарні не був приведений у відповідність до діючих нормативних актів, щодо зарахування пільгового стажу при призначенні пенсії, не давала підстави відповідачу робити висновок про відсутність в Монастириському РТМО психіатричного кабінету. Крім того, працюючи на посадах лікаря-психіатра, позивач надавав психіатричну допомогу, зокрема, консультативну психіатричну допомогу хворим, проводив роботу з раннього виявлення психічних захворювань та оздоровлення пацієнтів, проводив ургентну госпіталізацію хворих з наданням їм на догоспітальному етапі невідкладної медичної допомоги та інше.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

У відповідності до ст.60 Закону № 1788-XII, робота в лепрозорних і протичумних закладах схорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів схорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно ст.1 Закону України «Про психіатричну допомогу» № 1489-III від 22.02.2000 (далі - Закон № 1489-III), психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення, тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.

Відповідно до абзацу 4 статті 1 цього Закону, поняття психіатричної допомоги становить комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади.

Пунктом 2 Інструкції «Про проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України № 12 від 17.01.2002 передбачено, що обов'язковий попередній та періодичний психіатричні огляди проводяться лікарем-психіатром у державних та комунальних психіатричних закладах, закладах охорони здоров'я, що мають у своєму складі спеціалізовані психоневрологічні центри, відділення, кабінети (далі психоневрологічні заклади), та надають психіатричну допомогу за місцем проживання громадян.

Відповідно до ст.62 Закону 1788-XII, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності останньої або відповідних записів у ній встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, якою був затверджений порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

За змістом положень, які містяться у пунктах 3 та 20 Порядку № 637, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 920 від 05.07.2006, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відомості, які містяться у трудовій книжці позивача, підтверджуються посвідченням № 10 щодо проходження інтернатури в обласній психіатричній лікарні з 01.08.1984 по 01.07.1985, посвідченням № 9252 про те, що 17.08.1989 позивач проходив атестацію в атестаційній комісії при Тернопільському обласному відділі охорони здоров'я і наказом № 381 від 28.08.1989 присвоєно ІІ кваліфікацію лікаря-психіатра, сертифікатом спеціаліста № 580 від 11.11.1998 щодо атестації, свідоцтвом № 4039 від 08.10.2003 про складання іспиту після проведення передатестаційного циклу з спеціальності психіатрія, копій штатного розпису Монастириської центральної районної лікарні на 1985- 2003 роки, надані Архівним відділом Монастириської районної державної адміністрації Тернопільської області за вих.№ 03-04/133 від 31.07.2017.

Крім того, згідно виписки з наказу № 74 від 27.08.1985 про прийняття ОСОБА_2 на роботу в районну поліклініку на посаду лікаря-психіатра вбачається, що останній прийнятий на роботу з 27.08.1985, що також підтверджується довідкою № 264, виданою 11.05.2017 комунальною установою Монастириської районної ради «Монастириське РТМО», за змістом якої ОСОБА_2 дійсно працює на посаді лікаря-психіатра психіатричного кабінету поліклінічного відділення Монастириського РТМО з 27.08.1985 по даний час.

Період роботи позивача на посаді лікаря-психіатра з 27.08.1985 по даний час підтверджується даними інформаційного листа № 660 Монастириського РТМО від 23.11.2017, згідно якого психіатричний кабінет за структурою входить до відділення поліклініки Монастириського РТМО, яке є структурним підрозділом зазначеного закладу.

Згідно даних витягу статуту комунальної установи Монастириської районної ради «Монастириське РТМО», затвердженого розпорядженням голови Монастириської районної ради № 83 від 14.12.2016, структура Монатириського РТМО включає відділення поліклініки на 130 відвідувань в зміну із спеціальними кабінетами, зокрема і психіатричний (п.4.1.2 Статуту), про що Монастириським РТМО 04.10.2016 видано довідку №34.

Також слід зазначити, що відповідно до посадової інструкції лікаря-психіатра поліклініки ОСОБА_2, затвердженої 20.08.2010, останній надавав консультативну психіатричну допомогу хворим, проводив роботу з раннього виявлення психічних захворювань та оздоровлення пацієнтів, проводив ургентну госпіталізацію хворих з наданням їм на догоспітальному етапі невідкладної медичної допомоги та інше.

Пунктом 2 «Інструкції про проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України № 12 від 17.01.2002, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01.02.2002 за № 94/6382, до психоневрологічних закладів охорони здоров'я віднесені в тому числі кабінети.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, слід вказати, що закон не містить додаткових вимог щодо конкретної організаційної форми психіатричного закладу, крім того, наказом Міністерства охорони здоров`я України № 33 від 23.02.2000 затверджено штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров`я, якими передбачені кабінети попередніх та періодичних психіатричних оглядів. Керівників органів закладів охорони здоров`я зобов'язано привести штати цих закладів у відповідність із зазначеним наказом, а відтак, відсутність в переліку загального поліклінічного відділення психіатричного кабінету не може бути підставою для відмови лікарю психіатру у зарахуванні його роботи у подвійному розмірі.

Таким чином, з врахуванням проаналізованих доказів, встановлених правовідносин та відповідних норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки виконувана позивачем робота в період з 26.08.1985 по 31.12.2003, на посаді лікаря-психіатра за своїм характером відноситься до роботи, яка дає право на зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788-ХІІ.

Частиною другою статті 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладено на відповідача.

Проте, такого обов'язку відповідач у даній справі не виконав.

Згідно ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На думку колегії суддів, оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам.

Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 26 січня 2018 року по справі № 603/489/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя

Р. В. Кухтей

судді

С. П. Нос

Я. С. Попко

Повне судове рішення складено 27.04.2018.