Справа № 638/1197/18

Провадження № 3/638/773/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2018 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Хайкін В.М. розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Національного агентства з питань запобігання корупціїу відношенні: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, українця, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2., АДРЕСА_1, про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2018 року до Дзержинського районного суду м. Харкова після дооформлення надійшов адміністративний матеріал з Національного агентства з питань запобігання корупціїпро притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №42-03/152 від 13.12.2017 року, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, передбачене частиною першою статті 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме в порушення пункту 1 частини першої статті 25 Закону, будучи особою, на яку поширюються встановлені вказаною статтею обмеження, займався іншою оплачуваною діяльністю, не пов’язаною з викладацькою, науковою і творчою діяльністю, медичною практикою, інструкторською та суддівською практикою із спорту.

Так, згідно з наказом Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.09.2015 року №02-02/95 ОСОБА_1 з 10.09.2015 року було призначено на посаду секретаря судового засідання Суду, встановлено йому оклад згідно зі штатним розписом та присвоєно тринадцятий ранг державного службовця. Згодом відповідно до наказу Суду від 01.06.2016 року №02-02/36 ОСОБА_1 було присоєно дев’ятий ранг державного службовця.

Як особою, призначеною на посаду державної служби вперше, відповідно до частин першої, третьої та п’ятої статті 36 Закону України «Про державну ОСОБА_1 було складено Присягу державного службовця та підписано її текст, внаслідок чого 10 вересня 2015 року він набув статусу державного службовця.

Вказані відомості щодо проходження ОСОБА_1 державної служби відображено у його трудовій книжці; зазначене підтверджуються записами за порядковими номерами 4-6.

З відкритих даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, було встановлено, що 05.10.2017 ОСОБА_1 подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перед звільненням.

Згідно з наказом Суду від 26.09.2017 №02-02/119 ОСОБА_1 було звільнено з посади секретаря судового засідання Суду 29 вересня 2017 року. Копію наказу, підтверджуючого факт звільнення ОСОБА_1, надіслано листом від 09.11.2017 №40498; лист зареєстровано у Національному агентстві 13.11.2017 за №05/59020/17 (останні фактичні дані, отримані під час збирання доказів).

Враховуючи викладене ОСОБА_2 з 10.09.2015 року по 29.09.2017 року мав статус державного службовця, а отже, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини статті 3 та частини першої статті 25 Закону в цей період на нього поширювались обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.

Зокрема пунктом 1 частини першої статті 25 Закону встановлено, що таким забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено конституцією або законами України.

Про зазначене обмеження, пов’язане з проходженням державної служби, ОСОБА_1 був попереджений 10 вересня 2015 року (попередження підписане собою). Також у особовій картці державного службовця №311 (ОСОБА_1О.) у пункті 15.4 про ознайомлення з вимогами і обмеженнями щодо прийняття та походження державної служби, у тому числі відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», наявний запис «ознайомлений та зобов’язуюсь їх дотримувати».

Згідно з відомостями трудової книжки ОСОБА_1 (запис за порядковим номером 7) 04.12.2015 року на підставі наказу ТОВ «Павлови та партнери» від 03.12.2015 №1к він був прийнятий на посаду «юрист-консультант» за сумісництвом у цій юридичної особі.

Той факт, що ОСОБА_1 у ТОВ «Павлови та партнери» займався оплачуваною діяльністю, підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу, наданими Пенсійним фондом України за формою ОК-5, згідно з якими протягом грудня 2015 року - липня 2017 року сума заробітку для нарахування пенсії, отриманого ОСОБА_1 у ТОВ «Павлови та партнери», склала 30723, 68 гривень. Документ надіслано листом Пенсійного фонду України від 06.11.2017 року №34771/04-22; лист зареєстровано 08.11.2017 за №03/58267/17.

Згідно з показником «Кількість днів стажу в місяці» форми ОК-5 ОСОБА_1 працював у ТОВ «Павлови та партнери» з 04.12.2015 (кількість днів стажу у грудні 2015 р. - 28) по 10.07.2017 (кількість таких днів у липні 2017 р. - 10).

Санкції частини першої статті 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають конфіскацію винагороди від роботи за сумісництвом. Вказана форма ОК-5 містить щомісячні суми заробітку, що з урахуванням кількості відпрацьованих (робочих) днів дозволяє на момент накладення стягнення визначити суму, яка підлягає конфіскації у неповному місяці. Відомості стосовно особи ідентифікуються за реєстраційним номером облікової картки платника податків, вказаним у особовій картці державного службовця - НОМЕР_1.

Відомості про зайняття ОСОБА_1 оплачуваною діяльність також утверджуються відкритими даними Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме: розділу 15 «Робота за сумісництвом» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (щорічна), поданої ним 25.03.2017; розділів 11 «Доходи, у тому числі подарунки», 15 «Робота за сумісництвом» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 02 січень 2017 - 29 вересень 2017 (перед звільненням), поданої ним 05.10.2017.

Унікальні номери вказаних декларацій, поданих ОСОБА_1, як суб’єктом, на якого поширюється дія статті 45 Закону, відповідно: https://public.nazk.gov.ua/declaration/f69ebb90-6d60-4776-9256-29fe0171faa7; https://public.nazk.gov.ua/declaration/d0436b59-3a55-434d-950a-2de34e61f8e7.

Фактичні дані щодо обставин роботи ОСОБА_1 у ТОВ «Павлови та партнери» відсутні. Зокрема листи Національного агентства, відправлені 18.08.2017 та 29.09.2017 з рекомендованим повідомленням на адресу місцезнаходження юридичної особи, встановленою за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було повернуто: у першому випадку причину не вказано, у другому - «за закінченням терміну зберігання» (копії рекомендованих повідомлень та конвертів з відміткою про повернення листів додаються).

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником та керівником ТОВ «Павлови та партнери» вказана ОСОБА_3, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3 (витяг сформовано станом на 29.09.2017 за запитом Національного агентства).

У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (щорічна), поданої ОСОБА_1 25.03.2017, у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» у графі джерело доходу, отриманого матір’ю ОСОБА_3, вказано юридичну особу - ТОВ «Павлови та партнери». Згідно з відомостями пункту 5 особової картки державного службовця №311 (ОСОБА_1О.), адреса місця його реєстрації також село Гоптівка Харківської області.

Наявність родинного зв’язку між ОСОБА_1 та посадовою особою ТОВ «Павлов та партнери» зумовлює можливість приховування фактичних даних, що свідчать про ознаки адміністративного правопорушення, пов’язаного корупцією. На це вказує зміна суб’єктом декларування відомостей у графі «Посада або опис роботи, що виконується (виконувалася) за сумісництвом» у розділі 15 «Робота за сумісництвом» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме: у декларації за 2016 рік (щорічна), поданої ОСОБА_1 25.03.2017, «юрисконсульт» (у трудовій книжці ОСОБА_1 назва посади: «юрист- консультант»); у декларації за період 02 січня 2017 р. - 29 вересня 2017 р. (перед звільненням), поданої ОСОБА_1 05.10.2017 під час збору фактичних даних стосовно можливого вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, вказано: «юрисконсульт-викладач».

Відповідно до пункту 8 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 №3, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 №959/290899, після заповнення усіх необхідних полів форми документа суб'єкт декларування підписує документ накладанням на нього власного ЕЦП, а перед цим підтверджує ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки в документі.

Зазначене надає підстави констатувати: ОСОБА_1 підтверджено той пакт, що протягом 2016 року (по 31.12.2016) він займався оплачуваною діяльністю, яка відповідає роботі, властивій посаді «юрисконсульт», а отже, не залежить до переліку видів діяльності, займатися якими державним службовцям не заборонено.

За відсутності інших фактичних даних відомості, зазначені ОСОБА_1 у декларації за період 02 січня 2017 р. - 29 вересня 2017 р. (перед звільненням), також не дають підстав для віднесення оплачуваної діяльності, що здійснювалась ним в цей період у ТОВ «Павлови та партнери», до викладацької діяльності з огляду на наступні аргументи: Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, визначено, що записи до трудової книжки про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, вносяться відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій». У Національному класифікаторові професій ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 липня 2010 року №327, серед професійних назв робіт відсутня назва «юрисконсульт-викладач», натомість є назви: «юрисконсульт», «юрист», «юрист-міжнародник» додаток Б (довідковий) «Абетковий покажчик професійних назв робіт»). Згідно з Випуском 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» (Розділ 1 «Професії керівників, професіоналів, фахівців, та технічних службовців», Розділ 2 «Професії робітників») довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України 29.12.2004 № 336, робота (завдання та обов’язки) на посаді «юрисконсульт» не передбачає здійснення викладацької діяльності. Відповідно до пункту 1 загальних положень вказаного документа Довідник визначає перелік основних робіт, які властиві тій або іншій посаді, забезпечує єдність у визначенні кваліфікаційних вимог щодо певних посад та є нормативним документом, обов'язковим з питань управління персоналом на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед видів діяльності ТОВ «Павлови та партнери» відсутні такі, що можуть бути віднесені до діяльності, пов’язаної з наданням послуг для здобувачів освіти, зокрема: «79.12 Діяльність туристичних операторів, 82.19 Фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність, 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у., 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна, 69.10 Діяльність у сфері права, 74.30 Надання послуг перекладу».

Згідно з особовою карткою державного службовця №311 ОСОБА_1 не мав наукових ступенів, вчених звань, наукових праць та винаходів, зокрема у пунктах 12 і 13 документа будь-які відомості про це відсутні.

Таким чином, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1, будучи особою, на яку поширюються обмеження статті 25 Закону щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, в порушення пункту 1 частини першої вказаної статті під час проходження державної служби в Дзержинському районному суді Харкова протягом періоду з 4 грудня 2015 року по 10 липня 2017 року на мовах трудового договору з ТОВ «Павлови та партнери» за сумісництвом займався іншою оплачуваною діяльністю, не пов’язаною з викладацькою, науковою і творчою діяльністю, медичною практикою, інструкторською та суддівською практикою із спорту. Зібрані фактичні дані вказують на ознаки триваючого адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого частиною 1 статті 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що відповідно до частини 3 статті 12 Закону є підставою для складання уповноваженою особою Національного агентства протоколу про таке правопорушення.

Особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, - ОСОБА_1, в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-4 Кодексу України про адміністративне правопорушення не визнав.

Захисник особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_4 надала до суду клопотання та просила закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв’язку з тим, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-4 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Прокурор Харківської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердила обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, вважає, що у діях особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-4 Кодексу України про адміністративне правопорушення, просить притягнути його до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення учасників справи про адміністративне правопорушення, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням адміністративного судочинства є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно вимог статті 280 КУпАП, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини що пом'якшують або обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, орган, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та ін.

Як встановлено суддею у судовому засіданні, ОСОБА_1 працював у Дзержинському районному суді м. Харкова на посаді секретаря судового засідання з 10.09.2015 року по 29.09.2017 року (а. с. 29-36).

Окрім того, ОСОБА_1 у період з 06.12.2015 року по 10.07.2017 року займався за сумісництвом іншою оплачуваною діяльністю.

Так, згідно зі штатним розписом ТОВ «Павлови та партнери», затвердженим директором ОСОБА_3 01.01.2015 року, у ТОВ «Павлови та партнери» введено 7 штатних одиниць: директор, бухгалтер, юрисконсульт, юрисконсульт-викладач, перекладач, агент з нерухомості, прибиральник службових приміщень (а. с. 97).

Відповідно до наказу №2.2015 від 06.12.2015 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу у ТОВ «Павлови та партнери» на посаду юрисконсульт-викладач за сумісництвом з покладеними обов'язками відповідно до посадової інструкції з графіком роботи 4 години на тиждень у вихідні дні з 06.12.2015 року з погодинною оплатою в розмірі 100 грн за годину (а. с. 98).

Між ОСОБА_1 та роботодавцем - ТОВ «Павлови та партнери» був укладений трудовий договір від 06.12.2015 року, відповідно до умов якого до сфери посадових обов'язків ОСОБА_1 належить короткострокове початкове правове навчання слухачів-добровольців, проведення тренінгів, практичних занять, семінарів з правових дисциплін серед слухачів-добровольців тощо (а. с. 99-101).

Відповідно до посадової інструкції, якою керувався ОСОБА_1 у своїй діяльності на роботі у ТОВ «Павлови та партнери», юрисконсульт-викладач розробляє методики підготування для проведення занять, проводить заняття з ведення діловодства та складання юридичних документів англійською мовою, проводить практичні заняття з права або шляхом організації семінарів, здійснює вивчення, аналіз та узагальнення результатів розгляду претензій, судових та арбітражних справ, практики укладення та виконання господарських договорів для подальшої організації семінарів (а. с. 104-105).

Навчання та семінари проводились ОСОБА_1 у вільний від основної роботи час, що підтверджується табелями обліку робочого часу за відпрацьований ним період (а. с. 106-114).

Так, згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», (із змінами) сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», особам зазначеним у пункті 1 частині 1 статті 4 цього Закону, забороняється: займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

При цьому, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень законів України «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» (справа про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів) (Справа N 1-27/2010) 6 жовтня 2010 року N 21-рп/2010, передбачено, що Конституційний Суд України виходить з аналізу норм Конституції України (254к/96-ВР), визнання і дії в Україні принципу верховенства права, а також міжнародно-правових норм і рішень міжнародних судових установ, які є обов'язковими для держави. При цьому необхідно враховувати, насамперед, що термін «корупція» означає «використання особою наданих їй службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб» (абзац п'ятий частини першої статті 1 Закону N 1506) (1506-17).

Зайняття особами, вказаними у пунктах 1, 2, 3 частини першої статті 2 Закону N 1506 (1506-17) викладацькою, науковою та творчою діяльністю, медичною практикою, інструкторською та суддівською практикою із спорту кваліфікується як «корупційне правопорушення» у разі, якщо ця діяльність здійснюється цими особами у робочий час.

Однак Конституцією України (254к/96-ВР) громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості (частина перша статті 54). Відповідно до частини першої статті 41 Основного Закону України кожен має право розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ці конституційні гарантії розвинуті у відповідних законах.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», статті 45 Закону України «Про освіту», статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» творча діяльність людини призводить до створення якісно нових духовних або матеріальних цінностей, яких потребує суспільство. Наукова і викладацька діяльність є видами інтелектуальної і творчої діяльності, що спрямована на одержання, поширення, використання нових знань, фахових навичок, їх практичне застосування.

Відповідно до частини першої статті 3 Конституції України людина визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. В частині другій цієї статті вказується, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність, зміст і спрямованість якої визначаються правами і свободами людини та їх гарантіями.

Оскільки за частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, Конституційний Суд України звертає увагу на те, що у ратифікованих Україною Цивільній конвенції про боротьбу з корупцією 1999 року (994_102), Кримінальній конвенції про боротьбу з корупцією 1999 року (994_101), Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції 2003 року (995_c16 ) корупційна діяльність безпосередньо пов'язується з корисливими діями (бездіяльністю) посадової особи при виконанні покладених на неї службових обов'язків. Зазначене може прирівнюватися до давання чи отримання хабара, зловживання службовим становищем чи впливом, сприяння відмиванню отриманих від корупційних злочинів доходів, їх приховування, розкрадання чи нецільового використання майна, перешкоджання здійсненню правосуддя, а також незаконного збагачення як значного збільшення доходів, яке перевищує законні доходи особи і яке вона не може раціонально обґрунтувати, тощо. Наведені положення унеможливлюють визнання законодавцем корупційними діями здійснення суто наукової чи викладацької діяльності, якщо вона є джерелом законного та раціонально обґрунтовуваного за розміром доходу, ніяк не пов'язана з корисливими діями (бездіяльністю) особи при безпосередньому виконанні покладених на неї службових обов'язків.

З метою ефективного використання робочого часу державними посадовими особами законодавцем можуть бути передбачені додаткові дозвільні механізми (регулятори), які унормовують їх участь у науковій і викладацькій діяльності не за основним місцем роботи, але не шляхом визнання цих дій корупційними і встановлення адміністративної відповідальності лише за сам факт здійснення її не в позаробочий час. Слід виходити з того, що будь-яке обмеження прав людини і громадянина повинне бути не тільки юридично обґрунтованим, а й соціально виправданим і адекватним.

Конституційний Суд України вважає, що визнання «корупційним правопорушенням» зайняття особами, вказаними у пунктах 1, 2, 3 частини першої статті 2 Закону N1506 (1506-17), викладацькою, науковою та творчою діяльністю, медичною практикою, інструкторською та суддівською практикою із спорту в межах робочого часу, крім осіб, визначених у частині першій статті 120 Конституції України, не відповідає положенням статей 3, 22, 64, 78, 127 Конституції України.

Крім того, відповідно до п.п. 3,5,6,7,8 Переліку робіт, які не є сумісництвом, який є додатком до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінфіну від 28 червня 1993 р. №43), не є сумісництвом: педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік; керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах науковців та висококваліфікованих спеціалістів, які не перебувають у штаті цих установ та учбових закладів, з оплатою їх праці в розрахунку 50 годин на рік за керівництво кожним аспірантом; завідування кафедрою висококваліфікованими спеціалістами, у тому числі тими, що займають керівні посади в навчальних закладах і науково-дослідних установах з оплатою в розрахунку 100 годин за навчальний рік, проведення консультацій науковими працівниками науково-дослідних інститутів, викладачами вищих навчальних закладів та інститутів удосконалення лікарів, головними спеціалістами органів охорони здоров'я в лікувально-профілактичних установах в обсязі до 240 годин на рік з погодинною оплатою праці, робота за договорами провідних наукових, науково-педагогічних і практичних працівників по короткостроковому навчанню кадрів на підприємствах і в організаціях; робота без зайняття штатної посади на тому самому підприємстві, в установі, організації, виконання учителями середніх загальноосвітніх та викладачами професійних навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладів обов'язків по завідуванню кабінетами, лабораторіями і відділеннями, педагогічна робота керівних та інших працівників учбових закладів, керівництво предметними та цикловими комісіями, керівництво виробничим навчанням та практикою учнів і студентів, чергування медичних працівників понад місячну норму робочого часу і т.ін.

При цьому, даним Переліком передбачено, що виконання робіт, зазначених у пункті 8, здійснюється залежно від характеру робіт як в основний робочий час, так і за його межами, а виконання робіт, зазначених у пунктах 2 - 7, допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати.

Таким чином, дані, наведені у протоколі про те, що ОСОБА_1 займався оплачуваною діяльністю, яка відповідає роботі, властивій посаді «юрисконсульт», є безпідставними з огляду на те, що вони зроблені без урахування всіх обставин справи у їх сукупності, а виключно на підставі копії трудової книжки, в якій була допущена технічна помилка, що підтверджується копією трудової книжки з виправленням (а. с. 115) та декларації, яка була заповнена на підставі помилкового змісту трудової книжки.

Суд наголошує, що працевлаштована особа не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки на підприємстві та дотримання вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Посилання з цього приводу на Класифікатор професій або Випуск 1 «Професії працівників...» не можуть бути доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а можуть лише характеризувати дотримання підприємством трудового законодавства, що жодним чином не є предметом розгляду у даній справі.

Посилання особи, що склала адміністративний протокол на те, що у видах економічної діяльності ТОВ «Павлови та партнери» відсутня діяльність, пов'язана з наданням послуг для здобувачів освіти, також не можуть бути взяті до уваги при вирішенні питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки трудові обов’язки ОСОБА_1 як юрисконсульта-викладача полягала не у наданні освітніх послуг взагалі, як вид діяльності ТОВ, а здійснення викладацьких функцій всередині підприємства.

Не може бути обґрунтованим посилання і на облікову картку держслужбовця, відповідно до якої ОСОБА_1 не мав наукових ступенів, вчених звань, наукових праць та винаходів. Навпаки, як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 є аспірантом кафедри регіонального розвитку і місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України з грудня 2015 року, що підтверджує відповідне посвідчення (а. с. 117), ним підготовлено та опубліковано низку наукових статей (а. с. 119-127), а тому доводи ОСОБА_1 з приводу того, що здійснення ним викладацької діяльності повністю узгоджується з тією науковою діяльністю, якою він займається з 2015 року, є повністю обґрунтованими.

Подані до суду матеріали не містять об’єктивних та фактичних даних, які б підтверджували, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто в порушення пункту 1 частини першої статті 25 Закону, будучи особою, на яку поширюються встановлені вказаною статтею обмеження, займався іншою оплачуваною діяльністю, не пов’язаною з викладацькою, науковою і творчою діяльністю, медичною практикою, інструкторською та суддівською практикою із спорту, дані протоколу є сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року.

За таких обставин, вважаю, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що в діяхОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі викладеного та виходячи з положень статті 62 Конституції України про тлумачення усіх сумнівів щодо доведеності вини особи на її користь, провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Суддя, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку про те, що справі підлягає закриттю на підставі частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м Харкова. Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Суддя: В. М. Хайкін