Справа № 158/2068/17

Провадження № 1-кп/0158/9/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2018 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді - ОСОБА_1

секретаря - ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ківерці кримінальне провадження № 42017030000000017 від 25.01.2017 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працюючого фельдшером пункту охорони здоров`я Цуманської виправної колонії № 84, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, раніше не судимого

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, -

в с т а н о в и в :

29.06.2016 ОСОБА_4 закінчив Луцький базовий медичний коледж за спеціальністю «Лікувальна справа» та здобув кваліфікацію фельдшера.

В подальшому, наказом виконуючого обов`язки начальника управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області №69/ОС-16 від 21.07.2016 рядового внутрішньої служби ОСОБА_4 призначено на посаду фельдшера пункту охорони здоров`я Цуманської виправної колонії №84, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, смт. Цумань, вул. Шевченка, 54.

Порядок надання медичної допомоги особам, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, у тому числі екстреної, регламентується Законом України «Про екстрену медичну допомогу», Порядком надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту, або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, затвердженим постановою №1122 Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 року, а також Порядком організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України №1348/5/572 від 15.08.2014 року, в редакції, яка діяла на час вчинення злочину.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 3 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» на території України кожен громадянин України та будь-яка інша особа мають право на безоплатну, доступну, своєчасну та якісну екстрену медичну допомогу, яка надається відповідно до цього Закону.

Несвоєчасне надання екстреної медичної допомоги пацієнту, який її потребує, не допускається і тягне за собою для осіб, які її допустили чи здійснили без поважних причин, відповідальність, визначену законом.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 Порядку надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, екстрена медична допомога особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, надається медичними працівниками відповідного закладу охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби, а у разі неможливості надання такої допомоги у повному обсязі - бригадою екстреної (швидкої) медичної допомоги центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф адміністративно-територіальної одиниці, на території якої розташована установа виконання покарань або слідчий ізолятор, у порядку, визначеному Законом України "Про екстрену медичну допомогу".

Адміністрація установи виконання покарань або слідчий ізолятор, де утримується особа, забезпечує негайний виклик бригади у разі прийняття такого рішення медичним працівником закладу охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби.

У разі прийняття бригадою рішення про необхідність госпіталізації особи, перевезення її до закладу охорони здоров`я, де така допомога може бути надана, здійснюється цією бригадою. Адміністрація установи виконання покарань або слідчий ізолятор забезпечує охорону особи.

Відповідно до п. 5 глави 1 «Первинний медичний огляд засуджених», розділу ІІ Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, медична допомога засудженому надається негайно в умовах медичної частини УВП. При неможливості надання такої допомоги в повному обсязі засуджений направляється до закладу охорони здоров`я не пізніше строку, визначеного медичним працівником у медичній довідці.

Відповідно до п.п. 4, 5 глави 2 «Медичне обстеження засуджених у дільниці карантину, діагностики та розподілу» розділу ІІ Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, у випадках, коли лікарі медичної частини не можуть самостійно встановити діагноз, до обстеження залучаються фахівці закладів охорони здоров`я відповідно до розділу І вказаного Порядку. Залежно від стану здоров`я та встановленого діагнозу засудженому негайно надається необхідна медична допомога.

Згідно п.п. 10, 11 глави 5 «Надання стаціонарної медичної допомоги засудженим у медичній частині», розділу ІІ Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, вказано, що під час перебування у стаціонарі медичної частини засуджений проходить обстеження відповідно до наявного у нього захворювання, при якому використовуються всі доступні в медичній частині методи інструментального і лабораторного досліджень.

З урахуванням результатів обстеження та встановленого діагнозу лікар медичної частини негайно призначає засудженому курс лікування в обсязі, передбаченому стандартами та нормативами медичної допомоги у сфері охорони здоров`я, клінічними протоколами надання медичної допомоги.

Відповідно до п. 16 розділу І «Загальні положення» Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, у разі потреби в додаткових обстеженнях, які не можуть бути здійснені в закладах охорони здоров`я ДКВС (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), їх проведення здійснюється на базі закладу охорони здоров`я, де таке обстеження може бути проведено.

Відповідно до п.п. 1.5, 2,5, 4.2 посадової інструкції фельдшера пункту охорони здоров`я Цуманської виправної колонії №84 ОСОБА_4 , затвердженої 24.07.2016 начальником Цуманської виправної колонії №84, з якою ОСОБА_4 ознайомлений під підпис, останній зобов`язаний знати нормативно-правові акти з питань медико-санітарного забезпечення засуджених, накази та інструкції щодо надання медичної допомоги, своєчасно надавати невідкладну допомогу засудженим та відповідає за своєчасність медичного обслуговування засуджених.

Крім того, відповідно до п. 5 посадових обов`язків начальника пункту охорони здоров`я лікаря Цуманської виправної колонії №84 ОСОБА_6 , затвердженої 15.07.2016 начальником Цуманської виправної колонії №84, фельдшери установи виконують обов`язки начальника пункту охорони здоров`я, за його відсутності.

Виконуючи обов`язки начальника пункту охорони здоров`я лікаря Цуманської виправної колонії №84, фельдшер, відповідно до п.п. 1, 2.6, 2.9, 4.1, 2.20. посадової інструкції начальника пункту охорони здоров`я, організовує та надає медичну допомогу засудженим, контролює якість обстеження та лікування хворих, які перебувають на лікуванні в пункті охорони здоров`я, відповідає за обґрунтованість направлення засудженого до лікарні та зроблений висновок про порядок його медичного супроводження. Проводить своєчасну та ретельну перевірку всіх надзвичайних подій у пункті охорони здоров`я, пізньої госпіталізації, несвоєчасного та/або неякісного надання їм медичної допомоги. Підтримує постійний зв`язок з місцевими органами охорони здоров`я. Відповідає за організацію та своєчасність медичного обслуговування засуджених.

Так, 28.12.2016 за медичною допомогою на амбулаторний прийом до фельдшера ОСОБА_4 зі скаргами на біль в животі звернувся засуджений ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який відмовлявся від прийому їжі. Однак, ОСОБА_4 , неналежно виконуючи свої професійні обов`язки через недбале та несумлінне до них ставлення, всупереч вимогам п. 5 глави 1 «Первинний медичний огляд засуджених», а також п.п. 4, 5 глави 2 «Медичне обстеження засуджених у дільниці карантину, діагностики та розподілу» розділу ІІ Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України № 1348/5/572 від 15.08.2014 (далі - Порядок організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі) відповідних обстежень не провів, діагнозу не встановив та належної медичної допомоги не надав.

Зважаючи на те, що належної медичної допомоги ОСОБА_7 не отримав, тому залишив пункт охорони здоров`я Цуманської ВК №84.

У подальшому, 03.01.2017 стан здоров`я засудженого ОСОБА_7 , через ненадання належної медичної допомоги, погіршився, температура тіла піднялася понад 38°С, він вже близько тижня відмовлявся від прийому їжі. Фельдшер ОСОБА_4 , виконуючи в цей день обов`язки начальника пункту охорони здоров`я Цуманської ВК №84, помістив ОСОБА_7 на стаціонарне лікування у пункт охорони здоров`я. В той же час, продовжуючи неналежно виконувати свої професійні обов`язки через недбале та несумлінне до них ставлення, належного обстеження, встановлення діагнозу та лікування ОСОБА_7 не забезпечив, чим порушив вимоги п.п. 10, 11 глави 5 «Надання стаціонарної медичної допомоги засудженим у медичній частині», розділу ІІ та п. 16 розділу І «Загальні положення» Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі.

05.01.2017 внаслідок відсутності належного лікування, через не встановлення діагнозу, стан здоров`я хворого ОСОБА_7 , який вже понад тиждень не вживав їжі, різко погіршився, зокрема, трималась підвищена температура тіла, організм був дуже ослаблений, інші дослідження не проводились. Ураховуючи викладене, фельдшером ОСОБА_4 , який у цей день виконував обов`язки начальника пункту охорони здоров`я, прийнято рішення про етапування хворого ОСОБА_7 до міжобласної багатопрофільної лікарні Львівської установи виконання покарань № 19.

Підставою для етапування було направлення на термінову госпіталізацію № 84/17/11 від 05.01.2017 видане фельдшером пункту охорони здоров`я ОСОБА_4 та підписане начальником Цуманської ВК № 84 ОСОБА_8 . У вказаному направленні ОСОБА_4 зазначив діагноз хворому ОСОБА_7 без проведення відповідних досліджень, а саме: транзиторна ішемічна атака, ЦА ДЕ 3 ст., розлади тазового дна невизначеного генезу і поведінкові розлади невизначеного генезу, який в подальшому не підтвердився.

Після цього, біля 18 год 00 хв 05.01.2017 внаслідок відсутності встановленого належним чином діагнозу і відповідного лікування, з причин неналежного виконання своїх професійних обов`язків через недбале та несумлінне до них ставлення фельдшером ОСОБА_4 , хворий втратив свідомість.

Незважаючи на втрату засудженим ОСОБА_7 свідомості, фельдшер пункту охорони здоров`я Цуманської ВК № 84 ОСОБА_4 , який 05.01.2017 єдиний з медичних працівників ніс чергування та виконував обов`язки начальника пункту охорони здоров`я, продовжуючи неналежно виконувати свої професійні обов`язки через недбале та несумлінне до них ставлення, невідкладної медичної допомоги ОСОБА_7 не надав та не забезпечив доставки хворого спеціальним медичним транспортом до найближчого закладу охорони здоров`я для надання кваліфікованої медичної допомоги, чим порушив вимоги ч.ч. 1, 6 ст. 3 чинного Закону України «Про екстрену медичну допомогу» та п.п. 1, 2, 3 Порядку надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 р. № 1122.

Натомість ОСОБА_4 , враховуючи наявність направлення на термінову госпіталізацію № 84/17/11 від 05.01.2017, в ніч з 05 на 06 січня 2017 року, супроводив ОСОБА_7 , який перебував без свідомості, автомобільним та залізничним транспортом (етапом) до міжобласної багатопрофільної лікарні Львівської установи виконання покарань № 19, до якої останній прибув близько 7 години ранку 06.01.2017 у вкрай важкому стані та без свідомості.

При обстеженні ОСОБА_7 лікарями міжобласної багатопрофільної лікарні Львівської установи виконання покарань № 19 було діагностовано інфекційне захворювання менінгоенцефаліт, тобто встановлено діагноз інший ніж вказаний у направленні на термінову госпіталізацію № 84/17/11 від 05.01.2017 виданому фельдшером пункту охорони здоров`я Цуманської ВК № 84 ОСОБА_4 .

Відповідно до клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим на запальні захворювання центральної нервової системи, до яких зокрема відноситься гострий менінгіт, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України №487 від 17.08.2007, хворий на гострий менінгіт повинен лікуватися в реанімаційному відділенні або палаті інтенсивної терапії інфекційної лікарні, що фельдшером пункту охорони здоров`я Цуманської ВК № 84 ОСОБА_4 забезпечено не було.

Незважаючи на те, що профілем міжобласної багатопрофільної лікарні Львівської установи виконання покарань № 19 не є лікування інфекційних хвороб, а лише терапевтичний, хірургічний та онкологічний профілі, хворому ОСОБА_7 було надано належну медичну допомогу згідно відповідних клінічних протоколів надання медичної допомоги, затверджених Міністерством охорони здоров`я України.

Однак, враховуючи, що ОСОБА_7 , внаслідок неналежного виконання своїх професійних обов`язків через недбале та несумлінне до них ставлення фельдшером ОСОБА_4 , своєчасно не було надано належної медичної допомоги, потерпілий прибув з пункту охорони здоров`я Цуманської ВК № 84 у вкрай важкому стані, а тому в подальшому не вдалося уникнути негативних наслідків хвороби для здоров`я ОСОБА_7 та врятувати життя останнього і він 13.01.2017, не приходячи до свідомості, помер.

Згідно п. 9 підсумків висновку комісійної судово-медичної експертизи №28 від 06.04.2017, проведеної експертами Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи (далі Висновку), безпосередньою причиною смерті засудженого ОСОБА_7 став набряк - набухання головного мозку, що виник на фоні мікст-альтеративно-продуктивного менінгоенцефаліту.

Відповідно п. 1.3.5.10.11.12 підсумків Висновку фельдшерами пункту охорони здоров`я Цуманської виправної колонії №84 не було проведено жодних обстежень для встановлення попереднього діагнозу засудженому ОСОБА_7 .

Враховуючи втрату 05.01.2017 хворим ОСОБА_7 свідомості пацієнта необхідно було транспортувати спеціалізованим транспортом до найближчого лікувального закладу вищого рівня надання кваліфікованої медичної допомоги, чи викликати бригаду швидкої невідкладної допомоги.

Транспортування ОСОБА_7 без свідомості залізничним та автомобільним транспортом до міжобласної багатопрофільної лікарні Львівської установи виконання покарань № 19 було категорично протипоказано.

Підсумовуючи вищевикладене, експертна комісія Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи у своєму висновку №28 від 06.04.2017 рахує, що між порушеннями, допущеними медичними працівниками пункту охорони здоров`я Цуманської ВК № 84 (тобто, враховуючи викладене фельдшером ОСОБА_4 ) при лікуванні засудженого ОСОБА_7 та його смертю вбачається прямий причинний зв`язок.

Як вбачається з п. 2.4.6.8 підсумків Висновку, експертна комісія Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи рахує, що з моменту поступлення ОСОБА_7 у міжобласну багатопрофільну лікарню Львівської установи виконання покарань № 19, її працівниками медична допомога пацієнту надавалась своєчасно, діагноз встановлений вірно, своєчасно, лікування призначено адекватне, відповідно визначеної патології, будь-яких протипоказів щодо застосування медичних препаратів ОСОБА_7 не було. Порушень вимог нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я медичними працівниками міжобласної багатопрофільної лікарні Львівської установи виконання покарань №19 у даному конкретному випадку не вбачає.

Допитаний в судовому засіданні по суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав в повному обсязі, суду показав, що усі свої дії він безпосередньо узгоджував із лікарем ОСОБА_6 яка є його безпосереднім керівником. Саме вона сказала йому етапувати засудженого ОСОБА_7 після ранкового огляду, про те, що начальник колонії знає про це. У Львові засудженого прийняли медичні працівники, будь-яких питань щодо того, що засуджений замерз чи без свідомості не поставало. Записи у медичній картці він здійснював під диктовку лікаря ОСОБА_6 . Співчуває рідним загиблого.

Не дивлячись на повне не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України підтверджуються зібраними у справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні суду показала, що її чоловік ОСОБА_7 відбував покарання у Цуманській ВК № 84 вже близько 5 років, останній раз вона навідувала його у листопаді 2016 року. Під час побачення на стан здоров`я не жалівся, однак знала, що приймає таблетки.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні суду показав, що підписував наряд на епатування засудженого до м. Львова, перепитав чи може бути засуджений етапуватись, на що ОСОБА_4 дав ствердну відповідь. Обвинувачений не повідомляв про необхідність госпіталізації засудженого.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що 28 грудня 2016 року засуджений ОСОБА_7 звернувся до медчастини зі скаргами на болі в животі, однак вона перебувала у службовому відрядженні у м Луцьку, тому 29 грудня 2016 року вона його оглянула, будь-яких змін не було. 03 січня 2017 року засуджений знову звернувся зі скаргами на загальну слабкість та неможливість приймати їжу, однак вона його вже не оглядала, так як у неї погіршився стан здоров`я і цього ж дня вона з робочого місця була госпіталізована до Волинської обласної лікарні. До повноважень ОСОБА_4 входило вирішення питання про необхідність госпіталізації засуджених, відібрання аналізів. ОСОБА_4 казав їй про те, що він епатував засудженого ОСОБА_7 до лікарні м. Львова. Вона диктувала обвинуваченому діагноз, оскільки без діагнозу засуджений епатуватись не міг, при вказаному діагнозі засуджений міг етапуватись.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні суду показав, що 29 грудня 2016 року до нього на прийом прийшов засуджений ОСОБА_7 , який скаржився на болі в животі знизу з лівої сторони, він зробив йому ін`єкцію. 04 січня 2017 року засуджений вже лежав на спецчастині, а на наступний день його вже етапували.

ОСОБА_11 , будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка суду показав, що він безпосередньо здійснював конвоювання засудженого із колонії до спец пункту Цумань залізничного сполучення. Засудженому ОСОБА_7 допомагали сісти на поїзд, бо особа похилого віку, медичний працівник до поїзда і далі супроводжував ОСОБА_4 ,. Свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 повністю підтвердив покази ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні суду показав, що з ОСОБА_7 він проживав в одній кімнаті. Останній звертався за медичною допомогою, йому надавали лікування, йому стало краще, однак пізніше стан його здоров`я знову погіршився. ОСОБА_7 мало говорив, ні на що не скаржився, дуже скритним був. Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні повністю підтвердив покази свідка ОСОБА_15 .

ОСОБА_17 , будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка суду показав, що він є начальником міжобласної багатопрофільної лікарні при УПВ № 19. 06 січня 2017 року до УПВ № 19 етапом був доставлений засуджений ОСОБА_7 у непритомному стані без проведення будь-яких досліджень, без належним чином заповненої медичної документації. Незважаючи на надану згідно із медичним протоколами медичну допомогу, не приходячи до тями засуджений помер. Засудженого не можна було етапувати залізничним транспортом, а треба було доставити до найближчого закладу МОЗ. Виявлене захворювання було інфекційне і при належному і своєчасному лікуванні можливо засуджений і вижив.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні суду показала, що вона працювала лікарем інфекціоністом міжобласної багатопрофільної лікарні при УВП № 19. Вона приймала засудженого ОСОБА_19 , він був замерзлим, без відомості. Фельдшер ОСОБА_4 не зміг нічого пояснити щодо захворювання, аналізів засудженого. Діагноз встановлений нею відразу при поступленні пацієнта згодом підтвердився відповідними дослідженнями. Медична документація, яка супроводжувала засудженого не відповідала вимогам, діагноз також. Етапувати засудженого залізничним транспортом було неприпустимо. Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні суду повністю підтвердила покази свідка ОСОБА_18

ОСОБА_21 , який працює начальником залізничної варти, що здійснювала етапування засудженого ОСОБА_7 ,) в судовому засіданні суду показав, що останнього поміщали у спец вагон у непритомному стані, в такому ж стані його і доставили, була морозна погода.

Свідок ОСОБА_22 , в судовому засіданні суду показав, що він працював днювальним у медсан частині Цуманської ВК (№ 84), пам`ятає, що звертався за медичною допомогою ОСОБА_7 . До нового року лікаря Комарук не було на місці, тому медичну допомогу надав ОСОБА_4 .

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, стверджується іншими доказами:

- журналом обліку осіб, які перебувають на території Цуманської ВК (№84) та документів прийнятих від них (а.с. 36-61 Т. 2);

- графіками роботи працівників пункту охорони здоров`я установи за грудень 2016 року та січень 2017 року (а.с. 64; 79-80 Т. 2), відповідно до якого 28, 30 та 31 грудня 2016 року, а також 01, 03 та 05 січня 2017 року обвинувачений ОСОБА_4 перебував на чергуванні;

- рапортами (а.с. 69; 70; 75 Т. 2), відповідно до якого 29 грудня 2016 року, 03 та 05 січня 2017 року ОСОБА_7 перебував у медсан частині; іншими рапортами стверджується, що в період з 26 грудня 2016 року по 05 січня 2017 року (крім зазначених вище днів) ОСОБА_7 і в медсанчастині не перебував;

- висновком службового розслідування за фактом смерті засудженого ОСОБА_7 (а.с. 94-97 Т. 2), відповідно до якого медична допомога ОСОБА_7 в міжобласній багатопрофільній лікарні при Львівській установі виконання покарань (№19) надавалась в повному обсязі згідно із клінічними протоколами надання медичної допомоги;

- висновком експерта № 28 від 06.04.2017 року (а.с. 108-124 Т. 2), відповідно до якого під час лікування засудженого ОСОБА_7 у Цуманської ВК (№ 84) фельдшерами не було проведено жодних обстежень для встановлення попереднього діагнозу засудженому, однак виконувались медичні маніпуляції (ін`єкції), пацієнта потрібно було транспортувати спеціалізованим транспортом до найближчого лікувального закладу вищого рівня для надання кваліфікованої медичної допомоги, або викликати бригаду швидкої невідкладної допомоги, що є в прямому причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_19 ;

- посадовою інструкцією ОСОБА_4 , відповідно до якої останній перебував на посаді фельдшера пункту охорони здоров`я Цуманської виправної колонії у Волинській області (№ 84) (а.с. 125-126 Т. 2);

- журналом реєстрації амбулаторних хворих (а.с. 129-131 Т. 2), відповідно до якого 28 грудня 2016 року ОСОБА_7 звертався за медичною допомогою у зв`язку з кишковою колікою;

- медичною карткою стаціонарного хворого ОСОБА_7 , (а.с. 136-141 Т. 2);

- журналом попереднього запису засуджених відділення СПС № 3 на амбулаторний прийом (а.с. 146-147 Т. 2), відповідно до якого ОСОБА_7 записувався на прийом;

- журналом обліку маніпуляцій (а.с. 147-149 Т. 2);

- журналом обліку прийому хворих у стаціонарі та відмов у госпіталізації (а.с. 150-152 Т. 2).

Крім того, неспроможними суд вважає доводи захисника ОСОБА_5 про недопустимість доказів у даному кримінальному провадженні, оскільки дане кримінальне провадження не підслідне прокурорі Волинської області, оскільки хоча й формально підслідність кримінальних проваджень, передбачених ч. 1 ст. 140 КК України справді належить до компетенції Національного бюро розслідувань, однак станом на даний час таке бюро досі не створене та не функціонує, отже кримінальні провадження даної категорії підслідні і надалі слідчими органів прокуратури.

Судом не приймаються до уваги покази обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він здійснював усі дії за безпосереднього керівництва та з відому лікаря ОСОБА_6 , так як саме до його посадових обов`язків входило надання медичної допомоги, що було ним виконано не належним чином, тому його показання розцінюються судом як такі, що спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності. З підстав спростування послідовними показами свідків показів обвинуваченого, суд критично ставиться до його показів.

З урахуванням викладеного, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 у неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді настання смерті, і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 140 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності, тяжкість вчиненого злочину, дані про особу.

Так, ОСОБА_4 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставинами, які згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання підсудного, суд не вбачає жодної.

З передбачених ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд не вбачає жодної.

З урахуванням викладеного, характеру і ступеня небезпеки скоєного злочину, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, особи підсудного, який за місцем проживання характеризується посередньо, конкретних обставин справи, вину у вчиненому не визнав, не розкаявся, позиції потерпілої, яка не наполягає на суворій мірі покарання, суд призначає ОСОБА_4 покарання, необхідне й достатнє для його виправлення, запобігання новим злочинам, і вважає, що виправлення та перевиховання підсудного неможливе без ізоляції від суспільства, з обранням покарання в межах мінімальної санкції статті, за якою він притягується до кримінальної відповідальності.

Згідно із ч. 2 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

У відповідності до санкції ч. 1 ст. 140 КК України злочинні дії, зазначені у диспозиції даної статті, караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п`яти років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Перелічені вище види кримінального покарання, які зазначені у санкції даної статті є альтернативними видами основного покарання, яке суд вправі обрати з врахуванням ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину та особи обвинуваченого.

Санкція ч. 1 ст. 140 КК України не передбачає застосування додаткових видів покарань.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 КК України штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 52 КК України за один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Отже, законодавець забороняє за один злочин призначати декілька основних покарань. Оскільки позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю передбачено, як основне покарання ч. 1 ст. 140 КК України , то воно не може бути застосовано до обвинуваченого, як додаткове.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Речові докази та судові витрати у справі відсутні.

Цивільний позов заявлено не було.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -

з а с у д и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя

Ківерцівського районного суду ОСОБА_1