Справа № 639/195/18

н/п 2/640/1303/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Попрас В.О.,

при секретарі - Томіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3 охорони здоров’я ОСОБА_2 міської ради про поновлення порушеного права на забезпечення засобами реабілітації медичного призначення та стягнення грошової компенсації,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити його порушене право на отримання соціальної допомоги у вигляді забезпечення виробами медичного призначення (підгузками) та стягнути з ОСОБА_2 міської ради на його користь грошову компенсацію в розмірі 65 443,42 грн. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що він є інвалідом - візочником першої групи з 2004 р. безстроково. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. №1301 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей інвалідів технічними та іншими засобами» від 05.04.2012 р. №321 «Про затвердження Порядку забезпечення технічними засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, переліку таких засобів» на виконання Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», встановлено порядок забезпечення інвалідів засобами реабілітації. Відповідно до п.3 Порядку забезпечення інвалідів і дітей інвалідів технічними та іншими засобами, підтвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. №1301, забезпечення інвалідів виробами медичного призначення, для використання їх в амбулаторних та побутових умовах, до яких відносяться підгузки, здійснюється на підставі медичного висновку МСЕК в закладах охорони здоров'я в межах коштів державного та місцевого бюджетів, передбачених на зазначену мету. Позивач неодноразово звертався з письмовими заявами до ОСОБА_3 охорони здоров'я ОСОБА_2 міської ради, до Голови ОСОБА_2 міської ради, Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України з проханням забезпечити його підгузками, так як відповідно до медичного висновку ЛКК №4 від 09.10.2013 р. закладу охорони здоров'я ОСОБА_2 міська поліклініка № 24, він за станом здоров'я потребує підгузки в кількості двох на добу, але прохання позивача залишилися без задоволення. В жовтні 2017 р. позивач звернувся до департаменту охорони здоров'я ОСОБА_2 міської ради з заявою, про надання йому підгузків в кількості двох штук на добу та просив компенсувати заборгованість підгузків за період з 01.11.2013 р. по 01.10.2017 р. в кількості 2860 шт., або виплатити грошову компенсацію вартості заборгованості. ОСОБА_3 охорони здоров'я від 01.11.2017 р. позивачу було повідомлено, що станом на теперішній час, санітарно-гігієнічні вироби і матеріали (підгузки), які внесені до державного Реєстру оптово-відпускних цін на вироби медичного призначення, не можуть закуповуватися закладами охорони здоров’я у зв'язку з тим, що закупівельна ціна перевищує не декларовану оптово-відпускну. Зазначено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 р. №240 «Про референтне ціноутворення на лікарські засоби та вироби медичного призначення, що закуповуються за кошти державного та місцевих бюджетів» заклади та установи охорони здоров'я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевого бюджетів, закуповують лікарські засоби і вироби медичного призначення за цінами, які не перевищують рівня задекларованих оптово-відпускних цін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2008 р. №955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення». При внесені Міністерством охорони здоров'я України відповідних змін до нормативно-правових актів, питання забезпечення виробами медичного призначення інвалідів, будуть вирішуватись закладами охорони здоров'я індивідуально, в межах затвердженого бюджету. Цим листом позивачу було рекомендовано звернутися з заявою на ім'я ОСОБА_2 міського голови ОСОБА_4 для надання йому адресної грошової допомоги. Позивач вказує, що виходячи з принципу верховенства права, конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини. Позивач вважає вищезазначеною постановою КМУ передбачено обмеження у реалізації права позивача на отримання соціальної допомоги у вигляді забезпечення виробами медичного призначення. Відповідно до ст.ст. 21, 22 Конституції України конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримування від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі прав інвалідів на отримання соціальної допомоги.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів ОСОБА_2 міської ради та ОСОБА_3 охорони здоров’я ОСОБА_2 міської ради в судове засідання не з’явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Подали до суду відзиви на позов, в яких заперечують проти позовних вимог, зазначаючи наступне. Повноваження виконавчих органів місцевого самоврядування у сфері охорони здоров'я визначені ст.32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зазначений перелік є вичерпним та розширенню не підлягає. Відповідно до Положення про ОСОБА_3 охорони здоров'я ОСОБА_2 міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії ОСОБА_2 міської ради 7 скликання від 20.11.2015 № 7/15, метою діяльності ОСОБА_3 є забезпечення прав територіальної громади міста у сфері охорони здоров'я шляхом створення сприятливих умов для функціонування в м. Харкові установ, закладів та підприємств галузі охорони здоров'я. Посилаючись на вимог ст.38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами» від 03.12.2009 №1301, зазначають, що до технічних засобів, які отримують безпосередньо інваліди в закладах охорони здоров'я для використання в амбулаторних та побутових умовах, належать слухові апарати, сечоприймачі чоловічі та жіночі, високопоглинальні прокладки для жінок, які страждають нетриманням сечі, калоприймачі, підгузники, а також технічні засоби з мовним виводом: глюкометри, термометри та тонометри. Облік інвалідів, які мають право на безоплатне забезпечення технічними засобами, ведуть управління охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (територіальні органи охорони здоров'я) зареєстрованим місцем проживання осіб. Потребу у забезпеченні технічними засобами визначають МСЕК з оформленням індивідуальної програми реабілітації, яка позивачем до позову не долучена. Забезпечення інвалідів технічними засобами здійснюється на підставі медичного висновку за рахунок і в межах коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на зазначену мету, а місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених нормативно-правовими актами створюють умови для забезпечення осіб з інвалідністю, виходячи з їх потреб та відповідно до рекомендацій медико-соціальних експертних комісій (лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів), технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом та реабілітаційними послугами. Фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фонду соціального захисту інвалідів, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів. Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України ОСОБА_3 охорони здоров'я ОСОБА_2 міської ради, як головний розпорядник коштів, отримує бюджетні призначення через їх затвердження у Законі про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань. ОСОБА_3 охорони здоров'я ОСОБА_2 міської ради не проводить закупки для підвідомчих лікувальних закладів, а має право лише розподіляти кошти по підвідомчим розпорядникам бюджетних коштів та доводити їх у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» лімітними довідками. Згідно форми лімітної довідки виділяються видатки споживання в цілому, з них: на оплату праці та оплату комунальних послуг та енергоносіїв; видатки розвитку; повернення кредитів до бюджету; надання кредитів із бюджету; усього. На підставі лімітних довідок розпорядники нижчого рівня, тобто підпорядковані комунальні заклади охорони здоров'я, складають кошториси та надають їх на затвердження до ОСОБА_3 охорони здоров'я ОСОБА_2 міської ради. Розпорядники нижчого рівня, самостійно здійснюють витрати в межах затверджених планів асигнувань у кошторисах виходячи з потреби у забезпечені пріоритетних заходів та з урахуванням необхідних платежів. Таким чином, комунальні заклади охорони здоров'я в межах затверджених асигнувань по КЕКВ 2220 «Медикаменти та перев'язувальні матеріали» самостійно приймають рішення яким чином витрачати кошти. Також зазначають, що позивачем не вказано, які дії відповідачів є протиправними та призвели до нанесення йому матеріальної шкоди та з чого саме конкретно ця шкода складається. Додана до позову копія фіскального чеку, на думку відповідачів, не є достовірним та належним доказом, адже підтверджу придбання одиниці підгузків 27.12.2017, що не можливості дійти висновку про достатність зазначеного доказу для визначення розрахунку розміру загальної грошової компенсації. Вказують, що ОСОБА_2 міською радою у межах компетенції виконуються повноваження щодо створення умов для забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, виходячи з їх потреб та відповідно до рекомендацій медико-соціальних експертних комісій (лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів), технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом та реабілітаційними послугами. До ОСОБА_3 охорони здоров'я ОСОБА_2 міської ради позивачем взагалі не заявлено позовних вимог. Враховуючи викладене, просять відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є інвалідом першої групи з 01.05.2004 р.

Згідно медичного висновку ЛКК №4 від 09.10.2013 р. Комунального закладу охорони здоров’я «ОСОБА_2 міська поліклініка №24» позивач за станом здоров’я потребує забезпечення підгузниками в кількості 2 штук на добу.

Статтею 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що особам з інвалідністю і дітям з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації.

Порядок та умови забезпечення осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю лікарськими, технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, санаторно-курортними путівками, автомобілями, а також переліки технічних та інших засобів реабілітації і виробів медичного призначення визначає Кабінет Міністрів України.

Механізм безоплатного забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами (далі - технічні засоби) для якнайбільшої компенсації функцій ушкоджених органів, з метою медичної та соціальної реабілітації інваліда або дитини-інваліда з вираженими порушеннями функцій органів та систем визначається постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами» від 03.12.2009 №1301 (далі за текстом - постанова КМУ №1301).

Відповідно до п.2 постанови КМУ №1301 до технічних засобів, які отримують безпосередньо інваліди, діти-інваліди або їх законні представники в закладах охорони здоров'я для використання в амбулаторних та побутових умовах, належать слухові апарати, сечоприймачі чоловічі та жіночі, високопоглинальні прокладки для жінок, які страждають нетриманням сечі, калоприймачі, підгузники, а також технічні засоби з мовним виводом: глюкометри, термометри та тонометри.

Облік інвалідів і дітей-інвалідів, які мають право на безоплатне забезпечення технічними засобами (далі - облік), ведуть управління охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим (далі - територіальні органи охорони здоров'я) за зареєстрованим місцем проживання осіб, що встановлено пунктом 6 постанови КМУ №1301.

Для взяття на облік до територіальних органів охорони здоров'я інвалід або законний представник інваліда подає заяву про взяття на облік за формою, що затверджується МОЗ (далі - заява), разом із зазначеними в пункті 7 постанови КМУ №1301 документами, а саме: паспортом, висновком МСЕК про встановлення інвалідності, індивідуальною програмою реабілітації або висновком ЛКК щодо забезпечення технічними засобами, довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера. Заява реєструється територіальним органом охорони здоров'я у журналі реєстрації, що ведеться за формою, затвердженою МОЗ (далі - журнал реєстрації).

Відповідно до п.9 постанови КМУ №1301 у разі відсутності в територіальному органі охорони здоров'я необхідного типу технічного засобу на момент подання заяви інвалід або дитина-інвалід береться на чергу, що формується за датою надходження заяви.

Дата подання заяви разом із документами, зазначеними у пункті 7 цього Порядку, про що робиться відмітка в журналі реєстрації, є днем звернення щодо забезпечення технічним засобом, що встановлено п.11 постанови КМУ №1301.

Пунктом 14 постанови КМУ №1301 встановлено, що територіальні органи охорони здоров'я подають щороку до 15 березня до МОЗ звіт про кількість інвалідів і дітей-інвалідів, які перебувають на обліку, та тих, що зняті з обліку відповідно до пункту 13 цього Порядку, а також інформацію про кількість одержаних територіальними органами охорони здоров'я технічних засобів, їх вартість, кількість виданих технічних засобів, а також про їх залишок на початок та кінець звітного періоду.

Згідно пунктів 16, 17 постанови КМУ №1301 територіальні органи охорони здоров'я забезпечують технічним засобом інваліда і дитину-інваліда через заклади охорони здоров'я, перелік яких затверджується наказом територіальних органів охорони здоров'я. Заклади охорони здоров'я забезпечують інвалідів і дітей-інвалідів технічними засобами на підставі відомості, форма якої затверджується МОЗ, наданої територіальним органом охорони здоров'я, в якій зазначаються, зокрема, прізвище, ім'я та по батькові інваліда, дитини-інваліда, для якої призначений технічний засіб, тип технічного засобу. Відомість складається територіальним органом охорони здоров'я урахуванням черговості інвалідів і дітей-інвалідів відповідно до пункту 9 цього Порядку.

Позивачем ОСОБА_1 не надано суду даних про те, що він у відповідності до вимог, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами» від 03.12.2009 №1301, звертався до територіальних органів охорони здоров'я із заявою про взяття його на облік, як маючого право на безоплатне забезпечення технічними засобами, за формою, що затверджується МОЗ та надав територіальному органу охорони здоров'я зазначенні в п.7 постанови КМУ №1301 документи.

Пунктом 5 постанови КМУ №1301 передбачено, що потребу у забезпеченні інвалідів технічними засобами визначають медико-соціальні експертні комісії (далі - МСЕК) з оформленням індивідуальної програми реабілітації.

Статтею 10 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фонду соціального захисту інвалідів, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів.

В разі додержання механізму, передбаченого постановою КМУ №1301, безоплатного забезпечення інвалідів технічними засобами для якнайбільшої компенсації функцій ушкоджених органів, з метою медичної та соціальної реабілітації інвалідів з вираженими порушеннями функцій органів та систем, технічні та інші засоби реабілітації надаються безоплатно особам з інвалідністю на підставі індивідуальної програми реабілітації.

Вищенаведеними нормативними актами передбачено право інваліда у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами» від 03.12.2009 №1301, отримати в закладах охорони здоров'я для використання в амбулаторних та побутових умовах технічні засоби, а саме: слухові апарати, сечоприймачі чоловічі та жіночі, високопоглинальні прокладки для жінок, які страждають нетриманням сечі, калоприймачі, підгузники.

Статтею 11 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених нормативно-правовими актами створюють умови для забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, виходячи з їх потреб та відповідно до рекомендацій медико-соціальних експертних комісій (лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів), технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом та реабілітаційними послугами.

ОСОБА_3 охорони здоров'я ОСОБА_2 міської ради, як головний розпорядник коштів, отримує бюджетні призначення через їх затвердження у Законі про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань (ст.22 Бюджетного кодексу України).

ОСОБА_3 охорони здоров'я ОСОБА_2 міської ради не проводить закупки для підвідомчих лікувальних закладів, а має право лише розподіляти кошти по підвідомчим розпорядникам бюджетних коштів та доводити їх у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» лімітними довідками. Згідно форми лімітної довідки виділяються видатки споживання в цілому, з них: на оплату праці та оплату комунальних послуг та енергоносіїв; видатки розвитку; повернення кредитів до бюджету; надання кредитів із бюджету; усього.

На підставі лімітних довідок розпорядники нижчого рівня, тобто підпорядковані комунальні заклади охорони здоров'я, складають кошториси та надають їх на затвердження до ОСОБА_3 охорони здоров'я ОСОБА_2 міської ради.

Розпорядники нижчого рівня, самостійно здійснюють витрати в межах затверджених планів асигнувань у кошторисах виходячи з потреби у забезпечені пріоритетних заходів та з урахуванням необхідних платежів.

Таким чином, комунальні заклади охорони здоров'я в межах затверджених асигнувань по КЕКВ 2220 «Медикаменти та перев'язувальні матеріали» самостійно приймають рішення яким чином витрачати кошти.

Повноваження виконавчих органів місцевого самоврядування у сфері охорони здоров'я визначені ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Метою діяльності ОСОБА_3 охорони здоров’я ОСОБА_2 міської ради є забезпечення прав територіальної громади міста у сфері охорони здоров'я шляхом створення сприятливих умов для функціонування в м. Харкові установ, закладів та підприємств галузі охорони здоров'я, що визначено Положенням про ОСОБА_3 охорони здоров'я ОСОБА_2 міської ради, затвердженим рішенням 1 сесії ОСОБА_2 міської ради 7 скликання від 20.11.2015 № 7/15.

Враховуючи повноваження виконавчих органів місцевого самоврядування у сфері охорони здоров'я, встановлені ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та мету діяльності ОСОБА_3 охорони здоров’я ОСОБА_2 міської ради згідно Положенням про ОСОБА_3 охорони здоров'я ОСОБА_2 міської ради, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачами ОСОБА_2 міською радою та ОСОБА_3 охорони здоров’я ОСОБА_2 міської ради його права на отримання з метою медичної та соціальної реабілітації технічних засобів – підгузників та наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 міської ради на його користь грошової компенсації в розмірі 65 443,42 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи до уваги, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами» від 03.12.2009 №1301, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення виготовлено 25.04.2018 року.

СУДДЯ