ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1814/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об`єднання "Львівська залізниця" звернулося з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби рішень від 17.10.2016 № 0001951400/13199, від 03.05.2017 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що викладені в акті формулювання про те, що первинні документи по взаєморозрахунках із вказаними контрагентами не підтверджують факту проведення господарської операції, а усі операції купівлі-продажу, отримання робіт, послуг з цими контрагентам не спричиняють реального настання правових наслідків не мають під собою законної сили, оскільки ревізорами не доведено відсутність факту проведення господарських операцій. Все придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджене рахунками, вимогами та авізо (повідомлення), картками складського обліку, а також наявністю складських приміщень та трудових ресурсів, актів, що доводить справжність проведення господарських операцій. Відповідними документами підтверджується також факт подальшого використання товарів, робіт, послуг у господарській діяльності, тобто списання на витрати платника (матеріальні звіти, затверджені відповідальними особами, акти на списання ТМЦ). Оцінка перевіряючими господарських операціях не проводилася на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів, робіт, послуг у подальшій діяльності підприємства. Наявні у ДТГО «Львівська залізниця» податкові накладні відповідають вимогам п.201.1 ст.201 ПК України. Незначні недоліки в оформленні податкових накладних та видаткових накладних не впливають на суть здійснених господарських операцій, дають можливість їх ідентифікувати, тому не можуть втратити статусу первинного документа. ТМЦ придбавались ДТГО «Львівська залізниця» не у виробника таких товарів, а у посередника. Зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для беззаперечного висновку щодо завищення платником податку суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, оскільки зазначені документи є обов'язковими у разі оподаткування операцій за договором перевезення, а не договорів постачання, які було укладено ДТГО «Львівська залізниця» із його контрагентом. Позивач стверджує, що внаслідок дослідження не всіх первинних документів , що свідчать про відповідність змісту Договорів вимогам чинного законодавства та фактичне його виконання, працівники ДПС дійшли помилкового висновку про нікчемність цих Договорів. ОСОБА_4 акту перевірки, що залізницею занижено податок на додану вартість внаслідок завищення податкового кредиту по безтоварних та нікчемних операціях між ДТГО «Львівська залізниця» та його постачальниками, які не підтверджено фактичним отриманням товарів (робіт, послуг), є неправомірним необгрунтованим та безпідставним. Долученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами підтверджуються реальність господарських операцій між суб’єктами господарювання та відокремленими підрозділами позивача. Позивач також не погоджується з висновками відповідача про завищення собівартості виконаних робіт (наданих послуг) в частині списаного понад норму палива на загальну суму 102 191, 80 грн. Крім того, твердження ревізорів, що ВП ,,Локомотивне депо Львів-Захід” ДТГО ,,Львівська залізниця” безпідставно включено у 2015 році до складу різниць, на які зменшується фінансовий результат, суму нарахованої амортизації в розмірі 453 493 гривні, не мають під собою законних підстав. Крім того, Податковий кодекс не передбачає різниць, на які необхідно коригувати фінансові витрати в сумі коригування складових лізингових платежів. Позивач дійшов висновку, що ДТГО "Львівська залізниця" правомірно відображено на бухгалтерському рахунку 95 "Фінансові витрати" суму витрат по коефіцієнту коригування при сплаті лізингових платежів, та відповідно до чинного податкового законодавства відображено в декларації з податку на прибуток за 2015 рік.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позові та додаткових поясненнях, просили суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, представником відповідача зазначено, що по операціях із ТОВ «Прогресивні торгові технології», ТОВ «ТД «ЄВРОСВІТЛО» не було надано договорів, по операціях із ТОВ «Інвест-Буд-Лайн», ПП «Центр Безпеки Бізнесу» не було надано до перевірки акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2в. Не було надано сертифікати якості, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертиз, декларації про відповідність та довіреності на отримання ТМЦ, декларації про відповідність, протоколи випробовувань, калькуляції. Не представлено податкові, видаткові накладні за липень 2014р. по взаєморозрахунках з ТОВ «СП «Транс Інтер Квазар». Акти виконаних робіт не відповідають встановленим вимогам до первинного документа, а саме: не зазначено зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), П.І.Б., відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а по операціях із ТОВ «Дельта-Захід», в актах виконаних робіт відсутня інформація про мету і характер робіт, також відсутня інформація про час і місце проведення даних робіт, відсутній звіт - проект про виконані роботи. Вид наданої послуги носить загальний характер. Позивачем були надані до перевірки товарно - транспортні накладні (надалі - ТТН) по операціях із контрагентами, які у свою чергу мають окремі недоліки в їх оформлені, а в окремих випадках ТТН взагалі не були надані до перевірки Також, нереальність господарських операцій із контрагентами підтверджується актами про неможливість проведення зустрічних звірок суб’єктів господарювання, актами про результати документальних позапланових виїзних перевірок, інформацій отриманих з ДПІ, листи - застереження. Контролюючим органом було отримано заяву від гр. ОСОБА_5, щодо непричетності до ведення та реєстрації ТОВ «СП «Транс Інтер Квазар». Відповідачем було зроблено висновок про проведення фінансових потоків між платниками податків, які спрямовані на надання податкової вигоди третім особам та здійснення операцій переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та ПК, що у свою чергу свідчить про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності скаржником. Встановлення акумуляторних батарей, які здійснено на підставі дефектного акта та вимоги, не підтверджено записами в обліковій картці акумуляторної батареї, у технічних паспортах тепловозів, у складі яких повинні бути формуляри акумуляторних батарей, та в Журналах технічного стану тепловозів за формою ТУ-152, ні у книгах ремонту вищезазначених локомотивів за формою ТУ-28, що є порушенням п.п. 6.1.7, 6.3.2 Правил Ц - №367, п. 1.13 Інструкції ЦТ - 0056. Перевіркою встановлено понаднормове списання акумуляторних батарей за 2013 рік всього на суму 1 087 421,67 грн. Позивачем завищено собівартість виконаних робіт (наданих послуг), в частині списаного понад норму палива на загальну суму 102 191, 80 грн. Перевіркою встановлено, що ВП ,,Локомотивне депо Львів-Захід” ДТГО ,,Львівська залізниця” у 2013 році проводило нарахування амортизації на вищезазначені електровози, які не використовувались у виробничій діяльності депо через виведення їх з експлуатації на період проведення модернізації (в період проведення капітальних ремонтів) всього на суму 136 873,46 гривень. ВП ,,Локомотивне депо Львів-Захід” ДТГО ,,Львівська залізниця” по податковому обліку завищено суму амортизаційних відрахувань нарахованих по тепловозах, електровозах, які в несправному стані та потребують ремонту відображених в р.05.1 декларацій з податку на прибуток на загальну суму 2 986 823 грн. Перевіркою встановлено, що ВП ,,Локомотивне депо Львів-Захід” ДТГО ,,Львівська залізниця” безпідставно включено у 2015 році до складу різниць, на які зменшується фінансовий результат, суму нарахованої амортизації по тепловозах, електровозах, які не використовуються в господарській діяльності підприємства (перебувають в несправному стані та потребують ремонту) в розмірі 453 493 гривні. Зазначає, що заборгованість за операціями з фінансового лізингу між резидентами України обліковується платником у національній валюті України та не підлягає перерахунку для визначення курсової різниці в бухгалтерському обліку. Відповідач стверджує, що в порушення п. 44.2 ст.44, ст. 134 Податкового кодексу України позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування за 2015 рік у розмірі 98 260 842грн. Перевіркою встановлено заниження за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 задекларованих ВП «Львівський завод залізобетонних конструкцій» ДТГО «Львівська залізниця» показників у рядку у рядку 2120 звіту про фінансові результати за 2015 рік „Інші операційні доходи” всього на суму 72085 гривень. Вказує, що позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування ряд.02 декларації з податку на прибуток за 2015 рік на суму 2 191 238 грн. В додаткових поясненнях зазначає, що позивачем надані під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальність операцій в розрізі всіх контрагентів ДТГО «Львівська залізниця».

У судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, посилаючись на обставини, викладені у відзиві та додаткових поясненнях. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2017 відкрито провадження у вказаній справі.

02 серпня 2017 року на підставі розпорядження “Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ” № 425 - Р, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 813/1814/17.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу, справу № 813/1814/17 передано на розгляд судді Брильовському Р.М.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2017 прийнято до провадження судді Брильовського Р.М, матеріали адміністративної справи №813/1814/17.

Протокольною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 відповідно до ст.55 КАС України допущено процесуальне правонаступництво та замінено первинного відповідача ОСОБА_6 державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 зупинено провадження у справі до отримання доказів.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 поновлено провадження у справі.

Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС була проведена документальна планова виїзна перевірка ДТГО «Львівська залізниця» (ЄДРПОУ 01059900), за результатами якої 29.09.2016 складено акт перевірки від №309/28-06-14-00/01059900 «Про результати планової виїзної перевірки ДТГО «Львівська Залізниця» ЄДРПОУ 01059900 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2013 по 31.12.2015».

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення ДТГО «Львівська залізниця»:

1. абз.,,б” пп.14.1.13, пп.14.1.36 , пп.14.1.203 п.14.1 ст. 14, п. 44.1, п.44.2 ст. 44, пп.. 135.4.1 п.135.4 ст. 135, п.137.1, п.137.4 ст. 137, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8, п.п.138.10.6 п.138.10 ст. 138, п.п.139.1.5 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755VІ в редакції, яка діяла до 01.01.2015 із змінами та доповненнями, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом МФУ від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за N 860/4153 ( із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства фінансів), п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.135.1 ст.135; п.137.1 ст.137, п.138.2, п.138.3.2 ст.138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755VІ в редакції, яка діяла з 01.01.2015 із змінами та доповненнями,; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 № 181 п.5, п.6, п.7, п.9, п.11, п.12, п.27 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України N 318 від 31.12.99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за 27/4248 ДТГО «Львівська залізниця» занижено податок на прибуток.

2. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) занижено податок на додану вартість.

3 п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом МФУ від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за N 860/4153 ( із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства фінансів), п.5, п.6, п.7, п.9, п.11, п.12 , п.27 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України N 318 від 31.12.99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, п.7,п.8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 №181, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, п.1-3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 (далі - Порядок №138) занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за 2015рік на загальну суму 30 157 249 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення.

Позивач оскаржив спірні податкові повідомлення-рішення до вищестоящих органів державної податкової служби.

Рішенням Офісу з обслуговування великих платників ДФС про результати розгляду скарг від 29.12.2016 № 14578/10/28-10-10-4-33 (вх. № 1 від 03.01.2017) оскаржувані податкові повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС залишено без змін, а первинні скарги без задоволення.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарг від 16.03.2017 № 5230/6/99-99-11-01-02-25 (вх. № Н-14/115 від 20.03.2017) податкові повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС від 17.10.2016 № 0001841400/13202, від 17.10.2016 № 0001831400/13201, від 17.10.2016 № 0001951400/13199 скасовані в частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ, податку на прибуток та частини чистого прибутку за рахунок невизнання перевіркою взаємовідносин з ТОВ «Вірамакс Україна», ТОВ «Торговий дім «Енергетичне машинобудування», ТОВ «Еко-Хім», ПП «Сонячне об’єднання», ТОВ «ТЕХНО - ЮГ» (ТОВ «СЕТАМ ТЕХНОСЕРВІС»), Підприємства об`єднання громадян «Гільдія інженерів технічного нагляду за будівництвом об`єктів архітектури» - «УКРБУДІНЖИНІРИНГ» (ПОГ «УКРБУДІНЖИНІРИНГ»), ТОВ «Промдорсервіс», ТОВ «НВП «Інструментальний центр», ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПУШАН», ПП «ЕКСІМ - АВТО», ТОВ «Роста Україна», ТОВ «Електротехнічна компанія «ЗЕНІТ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЄВРОСВІТЛО» та в цій частині скарги залізниці задоволені.

За наслідками адміністративного оскарження Офісом ВПП ДФС винесено повторне податкове повідомлення-рішення від 03.05.2017 № НОМЕР_1, яким визначено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 6 229 518,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 4 153 012,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 2 076 506,00 грн. та від 03.05.2017 № НОМЕР_2, яким визначено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 22 077 672,50 грн., у т.ч. за основним платежем – 20 777 108,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 1 300 564,50 грн.

З урахуванням того, що попередні податкові повідомлення-рішення вважаються відкликаними, позивач оскаржує до суду саме повторні податкові повідомлення-рішення, а також податкове повідомлення-рішення від 17.10.2016 № 0001951400/13199, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних, унітарних підприємств та їх об'єднань), що підлягає сплаті до бюджету, 21010100» у розмірі 37 696 561,25 грн., у т.ч. за основним платежем – 30 157 249,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 7 539 312,25 грн.

Стосовно посилань позивача, що незважаючи на рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарг від 16.03.2017 № 5230/6/99-99-11-01-02-25, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення від 17.10.2016 № 0001951400/13199 вважається відкликаним, відповідачем станом на день подання цього позову не прийнято повторне податкове повідомлення-рішення із зміненою сумою донарахованого податкового зобов’язання, суд зазначає, що як вбачається із матеріалів справи та розрахунків наданих відповідачем, рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарг від 16.03.2017 № 5230/6/99-99-11-01-02-25 не вплинуло на суми грошового зобов’язання по податковому повідомленні-рішенні від 17.10.2016 №0001951400/13199 та відповідно відповідач не повинен був приймати повторне податкове повідомлення-рішення.

Не погодившись із вказаними рішеннями Державне територіально-галузеве об`єднання "Львівська залізниця" звернулося з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби рішень від 17.10.2016 № 0001951400/13199, від 03.05.2017 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Щодо порушень викладених у ОСОБА_4 щодо заниження податку на додану вартість та податку на прибуток на суму товарів, робіт, послуг, отриманих від наступних контрагентів залізниці: ТОВ «Інвест-Буд-Лайн», ТОВ «ОТД «Безпека руху», ТОВ «ЮГ Консегна», ТОВ «Універсаліс», ТОВ «НВО «Трансавтоматика», ТОВ «Інтертерм», ТОВ «Транселектрокомплект», ТОВ «НВП «Локомотив», ТОВ «Укрфорс», ТОВ «Агенція спеціалізованих послуг», ТОВ «Галактика-Тест», ТОВ «СП «Транс Інтер Квазар», ТОВ «ВП «Укрзахідавтоспецмаш», ТОВ «НВП «Мета», ПП «Центр Безпеки Бізнесу», ДП «Укрзалізничпостач», ТОВ «Прогресивні торгові технології», ТОВ «Регіон плюс», ТОВ «Стек-Комп’ютер», ТзОВ «Універсаліс», ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ БІЗНЕСУ», ПП «Віксан і К», ТзОВ «ІМАС-2005», ТзОВ «Дельта-Захід», ТОВ «НВП «КОНЕКС», ТОВ «Партнер М», ПП «Ю-текс плюс», ТОВ «МЕРКУРІНС», ТОВ «ЯРМАК ТРЕЙД», ТОВ «ВПТ Україна», ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС», ТОВ «КОМПАНІЯ «ВСЕСВІТ КОМФОРТУ», ТОВ «ПОСТАЧ ПЛЮС», ТОВ «СУЧАСНІ СИСТЕМИ ОХОРОНИ», ТзОВ «Компанія Лимард» суд керувався такими нормами законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі – Закон № 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З урахуванням пункту 2 статті 3, відповідно до якого фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідності до статті 4 Закону № 996 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких основних принципах:

превалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

нарахування та відповідність доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів (пункт 6 статті 8 Закону № 996).

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (із змінами і доповненнями) (далі – Положення) первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов’язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників (підпункт 2.15 пункту 2 Положення).

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (підпункт 2.16 пункту 2 Положення).

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод (витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість) виникають за наявності сукупності обставин які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі:

1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування;

2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами;

3) придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності;

4) наявності ділової мети (розумних економічних причин, тобто, причин, які можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності).

Відповідно до п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку”.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України: «У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності».

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу встановлено, що господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/ао через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. які відображені в документах наданих до перевірки, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на податкову вигоду, що вплинуло на розмір сплачених ним податків до бюджету.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції (поставка, продаж, фінансова допомога, інвестиція тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

А сам факт надання в ході проведення перевірки ДТГО «Львівська залізниця» податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання, коли податковим органом встановлено, що відомості, які містяться в цих документах є недостовірні.

Отже, відображатись у податковій звітності повинна лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений в первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та витрат.

З аналізу долучених до матеріалів справи судом встановлено:

Так, ТОВ «Інвест-Буд-Лайн» було укладено договори щодо улаштування вирівнюючого шару з асфальтобетонної суміші із застосуванням укладальників асфальтобетону.

ТОВ «ОТД «Безпека руху» було укладено договори поставки з ВП «Головний матеріально-технічний склад» щодо постачання гальмівної колодки .

ТОВ «ЮГ Консегна» було укладено договори поставки з ВП «Головний матеріально-технічний склад» щодо постачання клеючих, шпаклювальних сумішей, пиломатеріалів, фанери та плити, ґрунтовки, лінолеуму.

ТОВ «Універсаліс» було укладено договори поставки з ВП «Головний матеріально-технічний склад» щодо постачання радіаторів та комплектуючих до них.

ТОВ «НВО «Трансавтоматика» було укладено договори з ВП «Служба колії» щодо будівельно-монтажні роботи з встановлення та введення в експлуатацію на об’єкті «реконструкція переїздів», обладнання переїздів з автобусним рухом автоматикою ВП «Івано-Франківська дистанція колії».

ТОВ «Інтертерм» було укладено договори поставки з ВП «Головний матеріально-технічний склад» щодо постачання запасних частин до тепловозів (клопотання № НПЕ-10/153 від 20.07.2017), з ВП «Рівненський відділ матеріально-технічного постачання» щодо постачання кранів, вентилів, клапанів та подібних виробів до труб, котлів, резервуарів, цистерн (запірна арматура).

ТОВ «Транселектрокомплект» було укладено договори поставки з ВП «Головний матеріально-технічний склад» щодо постачання деталей контактної мережі.

ТОВ «НВП «Локомотив» було укладено договори поставки з ВП «Головний матеріально-технічний склад» щодо постачання вкладишів до електровозів, запчастин до електровозів, систем пожежної сигналізації, запчастин до пасажирських вагонів.

ТОВ «Укрфорс» було укладено договори поставки з ВП «Головний матеріально-технічний склад» щодо постачання фарб та емалі алкідної

ТОВ «Агенція спеціалізованих послуг» було укладено договори по наданю послуги з внутрішнього прибирання та дезінфекції пасажирських вагонів ВП «Пасажирське вагонне депо Львів»

ТОВ «Галактика-Тест» проводило ремонт колієвимірювальних візків ВП «Ківерцівська дистанція колії».

ТОВ «СП «Транс Інтер Квазар» було укладено договори поставки з ВП «Головний матеріально-технічний склад» щодо постачання пластин контактних, запчастин до тепловозів

ТОВ «ВП «Укрзахідавтоспецмаш» було укладено договори щодо ремонту коробки передач колійної дрезини ДГКу ВП «Рівненська дистанція колії»

ТОВ «НВП «Мета» було укладено договори поставки з ВП «Головний матеріально-технічний склад» щодо постачання поролону, унітазів, умивальників, мансардних люків і вікон, конструкцій з ПВХ, жалюзів вертикальних, вікон та дверей алюмінієвих, дверних блоків

ТОВ «НВП «Мета» було укладено договір поставки з ВП «Рівненський відділ матеріально-технічного постачання» щодо постачання матеріалів будівельних з пластмас (кабіни душові, піддони, сифони, кріплення).

ТОВ «НВП «Мета» було укладено договір поставки з ВП «Рівненська дирекція залізничних перевезень» щодо постачання конструкцій віконних та дверних.

ПП «Центр Безпеки Бізнесу» виконувало роботи по влаштуванню пожежної сигналізації будівель та споруд та систем відеоспостереження, роботи по просоченню дерев'яних конструкцій покрівлі. Також ПП «Центр Безпеки Бізнесу» було укладено договір щодо виконання робіт з монтажу систем відеоспостереження та надання послуг з технічного обслуговування апаратури .

ДП «Укрзалізничпостач» було укладено договори поставки з ВП «Головний матеріально-технічний склад» щодо постачання комплектів постільної білизни, розчинників.

ТОВ «Прогресивні торгові технології» здійснювало реконструкцію бази, поточний ремонт системи опалення приміщень, капітальний ремонт пасажирської платформи ВП «Будівельно-монтажне експлуатаційне управління №1».

ТОВ «Прогресивні технології бізнесу» здійснив поставку у ВП «Головний матеріально-технічний склад» труб сталевих в поліетиленових упаковках, труб азбоцементних.

ТОВ «Регіон плюс» на виконання договору, укладеного з ВП «Служба локомотивного господарства», було проведено капітальний ремонт секцій охолодження у ВП «Локомотивне депо Тернопіль».

ТОВ «Стек-Комп’ютер» надавало послуги з технічного обслуговування комп’ютерної та копіювальної техніки.

ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ БІЗНЕСУ» було укладено договори поставки з ВП «Головний матеріально-технічний склад» щодо постачання напівфабрикатів зі свинцю.

ПП «Віксан і К» здійснювало ремонт за договором з ВП «Служба електропостачання» автомобільної техніки ВП «Будівельно-монтажний поїзд служби електропостачання».

ТзОВ «ІМАС-2005» було укладено договори поставки фільтра для води, насосної станції, пароутворюючого модуля, блоку керування, комплекту плат, шафи управління для ВП «Ремонтне вагонне депо Дрогобич».

ТзОВ «Дельта-Захід» були укладені договори щодо послуги з ремонту та сервісного обслуговування систем контролю параметрів роботи тепловозів «Дельта-СУ» у ВП «Локомотивне депо Тернопіль».

ТОВ «НВП «КОНЕКС» було укладено договори поставки з ВП «Головний матеріально-технічний склад» щодо постачання бабіту Б-16, припою.

ТОВ «Партнер М» було укладено договори поставки з ВП «Головний матеріально-технічний склад» щодо постачання віконних та дверних конструкцій. Також ТОВ «Партнер М» здійснювало обслуговування автоматичного в'їзду/виїзду з паркувального майданчика ВП «Вокзал станції Львів».

ПП «Ю-текс плюс» поставка фартухів, халатів, блуз, головних уборів, беретів, костюмів.

ТОВ «МЕРКУРІНС» поставка бабіту.

ТОВ «ЯРМАК ТРЕЙД» поставка автомобільних запчастин.

ТОВ «ВПТ Україна» було укладено договір поставки з ВП «Головний матеріально-технічний склад» щодо постачання свердл.

У ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС» придбання гнучкий вал в зборі.

ТОВ «КОМПАНІЯ «ВСЕСВІТ КОМФОРТУ» було укладено договір щодо послуги по виконанню робіт ВП «Тернопільська дистанція електропостачання».

ТОВ «ПОСТАЧ ПЛЮС» було укладено договір поставки перетворювача зарядно-розрядного ПЗР-2М у ВП «Локомотивне депо Ковель».

ТОВ «СУЧАСНІ СИСТЕМИ ОХОРОНИ» було укладено договір по наданню послуги цілодобової фізичної охорони об’єктів залізничного транспорту.

ТзОВ «Компанія Лимард» було укладено договір поставки з ВП «Локомотивне депо Мукачево» щодо постачання контактів, клапанів, реле, розрядників, автоматів, тумблерів, вентилів.

На переконання позивача надані до перевірки первинні бухгалтерські та інші документи свідчать про фактичне виконання усіх досягнутих умов Договорів та усіх необхідних згідно чинного законодавства дій. Таким чином, дії покупця (ДТГО «Львівська залізниця») відповідали його волевиявленню на придбання необхідних товарів та послуг. А також, зазначає, що Податковий кодекс України не передбачає відповідальність платника податків за діяння інших платників.

Проте ці доводи позивача суд оцінює критично та зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що у перевіряючий період між позивачем та із вище зазначеними Контрагентами - Постачальниками були укладені договори послуг, підряду, поставки на виконання умов яких останніми були виписані на адресу скаржника податкові накладні, суми по яких було включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатків 5 до податкової декларації з ПДВ та включено до складу витрат декларації з податку на прибуток.

Разом з тим, перевіркою встановлено, що позивачем по операціях із ТОВ «Прогресивні торгові технології», ТОВ «ТД «ЄВРОСВІТЛО» не було надано договорів.

Слід також зазначити, що по операціях із ТОВ «Інвест-Буд-Лайн», ПП «Центр Безпеки Бізнесу» позивачем не було надано до перевірки акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2в.

Поряд з цим, позивачем по операціях із Контрагенти - Постачальники не було надано сертифікати якості, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертиз, декларації про відповідність та довіреності на отримання ТМЦ, декларації про відповідність, протоколи випробовувань, калькуляції.

Окрім цього, згідно з актом перевірки, позивачем до перевірки не представлено податкові, видаткові накладні за липень 2014р. по взаєморозрахунках з ТОВ «СП «Транс Інтер Квазар».

Водночас, по операціях із ТОВ «Регіон плюс» позивачем до перевірки було надано акт виконаних робіт, однак контролюючим органом встановлено, що акт виконаних робіт не відповідає встановленим вимогам до первинного документа, а саме: не зазначено зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), П.І.Б., відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а по операціях із ТОВ «Дельта-Захід», в актах виконаних робіт відсутня інформація про мету і характер робіт, також відсутня інформація про час і місце проведення даних робіт, відсутній звіт - проект про виконані роботи. Вид наданої послуги носить загальний характер.

Поряд з цим, скаржником по операціях із ТОВ «ВП «Укрзахідавтоспецмаш» надані акти виконаних робіт, однак перевіркою встановлено їх недоліки, водночас, позивачем до перевірки не надано розшифровки наданих послуг та вартості їх складових, інформації про вартість запчастин, послуг, зарплати та нарахування на зарплату працівників, що здійснювали технічне обслуговування, витрати на відрядження, добові, тощо.

Також, в обґрунтування нереальності господарських операцій із контрагентами в акті перевірки міститься посилання на акти про неможливість проведення зустрічних звірок суб’єктів господарювання, акти про результати документальних позапланових виїзних перевірок, інформацій отриманих з ДПІ, листи - застереження.

Слід зауважити, що контролюючим органом було отримано заяву від гр. ОСОБА_5, щодо непричетності до ведення та реєстрації ТОВ «СП «Транс Інтер Квазар».

Враховуючи зазначене, контролюючим органом було зроблено висновок про проведення фінансових потоків між платниками податків, які спрямовані на надання податкової вигоди третім особам та здійснення операцій переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та ПК, що у свою чергу свідчить про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності скаржником.

При цьму судом встановлено, щодо ТОВ «Інвест-Буд-Лайн» ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ Міндоходів отримано від ОУ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ Міндоходів службову записку № 3497/26-59-07-02 від 11.08.2014 року, та висновок, згідно якого) підприємство не знаходиться за податковою адресою. Господарська діяльність ТОВ «ІНВЕСТ-БУД-ЛАЙН» має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, - відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, наявність в штаті тільки керівних посад, відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару та надання послуг у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо. Це свідчить про відсутність фактичного відвантаження товарів постачальником. та надання/виконання робіт/ послуг. Також, позивачем не надано до перевірки акти виконаних будівельних робіт КБ-2.

Щодо господарських операцій позивача із ТОВ «ОТД «Безпека руху» судом враховано аргументи податкового органу, відповідно до яких перевіркою не встановлено факту надання послуг відносно проведення робіт та послуг. Податкові зобов’язання та податковий кредит документально виникли в результаті проведення вищевказаних маніпулювань з податковою звітністю та додатками до неї, призвели до штучного формування податкового кредиту та податкових зобов’язань з ПДВ у лютому, березні 2014 року на загальну суму 28 356 511 грн. сформованих для підприємств-покупців. Перевіркою не встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «ОТД БЕЗПЕКА РУХУ» за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року.

Щодо господарських операцій позивача із ТОВ «ЮГ Консегна» судом встановлено, що згідно з зібраною ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкової інформації від 20.05.2015р. №5853 за період серпень- грудень 2014р. встановлено проведення ТОВ «ЮГ КОНСЕГНА» код ЄДРПОУ 38573032 транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків ТОВ «ЮГ КОНСЕГНА» неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період серпень- грудень 2014 року.

Щодо ТОВ «Універсаліс» судом встановлено, що дане підприємство не маючи у власності будь-яких основних фондів та виробничих запасів фактично не могло займатися фінансово-господарською діяльністю. Не встановлено придбання ТМЦ по ланцюгах постачання.

Щодо ТОВ «НВО «Трансавтоматика» судом враховано матеріали перевірки податкового органу, якою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об’єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій у грудні 2014 року ТОВ «НВО Трансавтоматика» - по ланцюгу постачання.

По господарських операціях позивача із ТОВ «Інтертерм» встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, оскільки дані операції потребують значного обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу та не співвідносні з наявним трудовим ресурсом для поставки товару або надання послуги; необхідністю наявності спеціальних знань (фаху) працівників для надання послуг, високого рівня їх оплати праці тощо. При цьому враховується, що відповідні послуги із залучення стороннього трудового ресурсу не придбавалися.

Суд погоджується з доводами відповідача, що оскільки реальність вчинення господарських операцій ТзОВ «Транселектрокомплект » та ДТГО «Львівська залізниця» не підтверджено, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ВП “Львівська дистанція електропостчання” ДТГО Львівська залізниця не було підстав для податкового обліку вказаної операції. За результатами обстеження співробітниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області податкової адреси ТОВ «ТРАНСЕЛЕКТРОКОМПЛЕКТ» встановлено, що підприємство за податковою адресою та робітники підприємства не знаходяться. На підприємстві відсутні основні фонди та інші необоротні активи. З огляду на обсяги реалізації вищевказаних товарів слід зазначити, що для реалізації значного обсягу товарів потрібні трудові ресурси, які на підприємстві відсутні (в штаті підприємства 1 особа – директор). Таким чином первинні документи та податкова звітність не могла бути підписана директором підприємства, що дає змогу вважати про дефектність підписаних від імені директора первинних документів та податкової звітності та неможливість ідентифікувати осіб які фактично займалися господарською діяльністю.

По операціях із ТОВ «НВП «Локомотив» судом встановлено, що при виході посадових осіб ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві 19.05.14р., 20.05.14р. та 21.05.14р. на перевірку ТОВ "НВП «Локомотив» за податковою адресою м.Київ, вул. Бережанська, 4 встановлено відсутність посадових осіб підприємства, про що складено акти про відсутність посадових осіб за податковою адресою та неможливість проведення виїзної перевірки від 19.05.14р. № 5/26-54-22-01, від 20.05.14р. № 6/26-54-22-01 та від 21.05.14р. № 7/26-54-22-01. Від ОУ ДПІ у Оболонському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві отримано службову записку (вих. №3005/26-54-07-06 від 16.05.2014 року) відповідно якої 16.04.2014 р. внесено до ЄРДР відомості про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.205 КК України за №32014100000000077 щодо створення, з метою прикриття незаконної діяльності, ряду СГД, в тому числі і ТОВ «Леотрейдінг Плюс» (код 38124564), ТОВ «Інвестенергія Нью» (код 38488089), ТОВ «ОСОБА_7 Плюс» (код 38204749), які є контрагентами ТОВ «НВП «Локомотив». Від ОУ ДПІ у Оболонському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві отримано висновок №3468/26-54-07-04 від 30.05.2014 року щодо наявності ознак «фіктивності» в діяльності ТОВ «НВП «Локомотив». Перевіркою встановлено порушення ТОВ "НВП "ЛОКОМОТИВ" відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Господарські операції ТОВ "НВП "ЛОКОМОТИВ" протягом з 01.04.2011 р. по 31.03.2014 р. щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів – постачальників та продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів – покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Щодо ТОВ «Укрфорс» судом враховано матеріали перевірки податкового органу, під час проведення якої здійснено аналіз даних Архіву електронної звітності реєстрація податкових накладних на продажу товарів придбаної номенклатури - встановлено, що підприємством придбано у періоді, що аналізувався одні, а реалізовано інші ( наприклад - товари широкого вжитку ). Також нетиповість асортименту товару (робіт, послуг), які придбавало та реалізовувало ТОВ «Укрфорс», за умови відсутності первинних документів та посадових осіб за юридичною адресою, які могли б надати пояснення стосовно фінансово-господарської діяльності підприємства, свідчить про неможливість встановлення джерел придбання реалізованої продукції (робіт, послуг). Вищенаведене свідчить про відсутність факту здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Укрфорс».

Стосовно господарських операції між ТОВ «Агенція ОСОБА_6 Послуг», ТОВ «Галактика-Тест» з ДТГО «Львівська залізниця» з урахуванням матеріалів справи судом встановлено, що дані операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів. Відповідно до наданого СПДІ з ОВП у м.Львові ГУ Міндоходів акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.04.2014 №1121/26-59-22-04/38871418 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «Агенція ОСОБА_6 Послуг» (код за ЄДРПОУ 38871418), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.01.2014». 24.03.2014 року складено акт №182/05-66-22-01-11-11/38907847 про незнаходження за податковою адресою.

Також судом враховано, що в ході перевірки між ДТГО „Львівська залізниця” та ТОВ «Спільне підприємство «Транс-Інтер Квазар» встановлено наявність акту перевірки: акт від 19.06.2014 року № 1474/26-59-22-03/37079359 «Про результати неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Спільне підприємство «Транс-Інтер Квазар» (код ЄДРПОУ 33618403) щодо документального підтвердження сум податкового зобов’язання та податкового кредиту з ПДВ з квітня 2011р. по квітень 2014р. згідно якого встановлено відсутність об’єктів, які підпадають під визначення п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п. 198.1, п.198.2, 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями. Згідно з вищезазначеним актом вбачається, що «Згідно отриманої інформації від ОУ ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів м. Києва (службова записка від 16.06.2014р. №2249/ДПІ/26-59-07-02) було складено ОСОБА_4, згідно з яким ТОВ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТРАНС ІНТЕР КВАЗАР" не знаходиться за податковою адресою, отримано заяву від гр.. ОСОБА_5 12.12.1960р.н., щодо непричетності до ведення та реєстрації підприємства, а саме: «…. я ніколи не реєстрував на своє ім`я жодного підприємства і не був директором або головним бухгалтером, не знаю яким чином на моє ім`я могли зареєструвати підприємство. Також хочу повідомити, що не маю жодних навиків ведення підприємницької діяльності…» , також вищезазначеним висновком встановлено відсутність об’єктів оподаткування ТОВ “СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТРАНС ІНТЕР КВАЗАР” при придбанні та продажу товарів (послуг) за квітень 2011р. - квітень 2014р., які підпадають під визначення ст.22, ст.185 Податкового Кодексу України.

Щодо ТОВ «ВП «Укрзахідавтоспецмаш» судом встановлено, що згідно з отриманою податковою інформацією не встановлено придбання ТМЦ по ланцюгах постачання, про що зазначено в акті позапланової виїзної перевірки. Крім цього, як під час проведення перевірки, так в процесі судового розгляду позивачем не надано розшифровки наданих послуг та вартості його складових, не надано інформації про вартість запчастин, послуг, зарплати та нарахування на зарплату працівників, що здійснювали технічне обслуговування, витрати на відрядження.

Господарська діяльність ТзОВ «Торгово-виробнича компанія «Мета» має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутній кваліфікований персонал, відсутністю транспортних засобів, який необхідний для переміщення товарів, відсутністю складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень.

Щодо ПП «Центр Безпеки Бізнесу», ПП «Віксан і К» судом встановлено, що господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів.

По операціях із ДП «Укрзалізничпостач» судом враховано, що під час здійснення перевірок підприємств-постачальників регіональними ДПІ не доведена реальність операцій, не підтверджена реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Враховуючи вищенаведене, згідно висновків актів відповідно, задокументовано відсутність факту придбання ДП «Укрзалізничпостач» товарно-матеріальних цінностей, та відповідно відсутність факту реалізації ДП «Укрзалізничпостач» даних ТМЦ ДТГО «Львівська залізниця».

Щодо господарських відносин позивача із ТОВ «Прогресивні торгові технології» судом враховно аргументи відповідача відповідно до яких Співробітником Головного оперативного відділу 11.11.2013р. з метою встановлення місцезнаходження та опитування посадових осіб та засновників було здійснено виїзд за юридичною адресою підприємства: м.Харків, вул. Артема, буд. 4. В ході виїзду було встановлено, що ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТОРГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» не знаходиться за адресою реєстрації, після чого було опитано охоронця будівлі, яка знаходиться по вказаній адресі м. Харків, вул. Артема, буд. 4., громадянина ОСОБА_8, якій повідомив, що підприємство ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТОРГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» ніколи не орендувало офісні приміщення по вул. Артема, буд. 4, та фактично не знаходиться. Крім цього, як під час проведення перевірки так і під час судового розгляду позивачем не було надано договорів.

По операціях із ТОВ «Регіон плюс» позивачем було надано акт виконаних робіт, однак контролюючим органом встановлено, що акт виконаних робіт не відповідає встановленим вимогам до первинного документа, а саме: не зазначено зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), П.І.Б., відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. На підставі наданих первинних документів, та проведених заходів щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності, не підтверджено фактичного постачання послуг на адресу позивача, що свідчить про відсутність взаєморозрахунків позивача з ТОВ «Регіон Плюс», тому підтвердження факту наявності фактичного руху активів відсутнє. Таким чином, за відсутності придбання активів, відсутні підстави для податкового обліку. Відповідно до вищезазначеного встановлено, що у ТОВ «Регіон Плюс» відсутні матеріальні та трудові ресурси для виконання капітального ремонту секцій охолодження тепловозів в кількості 20 шт., та не встановлено придбання послуг ремонту секцій охолодження тепловозів ТОВ «Регіон Плюс».

По операціях із ТОВ «Стек-Комп’ютер» в наданих актів здачі-приймання робіт (надання послуг) відсутня інформація про місце надання послуг. Також позивачем не надано розшифровки наданих послуг та вартості його складових, не надано інформації про вартість запчастин, послуг. При цьому судом враховано матеріали перевірки у здійснено аналіз матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Також не підтверджено реальність здійснення ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ БІЗНЕСУ" господарських операцій із ДТГО «Львівська залізниця», а саме встановлено відсутність поставок товарів даним суб’єктом господарювання в зв’язку із відсутністю фактичного руху активів. Відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок, юридична дефектність відповідних первиних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій. Отже, по ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ БІЗНЕСУ" відсутній факт реального вчинення господарських операцій із платниками податків за липень 2014 року. Також судом враховується, що позивачем до перевірки ДТГО «Львівська залізниця» не надано документів, що підтверджують якість товару, а саме передбачених договором сертифікатів якості, декларацій про відповідність.

Також, судом встановлено, що позивачем не представлено до перевірки укладеного договору з ТзОВ СПНП «Спецпромавтоматика» щодо надання транспортно-експедиційних послуг ні за маршрутом м.Дніпропетровськ-м.Дрогобич, ні за маршрутом м.Дебальцеве-м.Дрогобич.

У представлених первинних документах, а саме видаткових накладних від 29.09.2014 №РН-0000035 та від 29.09.2014 № РН-0000036 та товарно-транспортній накладній від 08.10.2014р №б/н по маршруту м.Дніпропетровськ - м.Дрогобич зазначені різні дати реалізації та транспортування такого товару (дата виписки видаткової та податкової накладної не відповідає даті виписки ТТН), що відповідно не уможливлює здійснення фактичної операції по реалізації товару (комплектуючих до АПГЕ 230/185-3-8) та його фактичного переміщення із м. Дніпропетровська до м. Дрогобича від постачальника ТОВ «ІМАС-2005» та свідчить про нереальність здійснення даної господарської операції.

Під сумнів проведення господарської операції ставиться і той факт, що підписання Додаткової угоди №1 до Договору №Л/В-141339п/НЮ від 15.09.2014р датовано 30.09.2014, тобто після того, як були виписані видаткові накладні на реалізацію, в той час, як у будь-якому господарському договорі, укладеному між сторонами, узгоджуються всі умови купівлі-продажу, зокрема зазначається предмет договору та передбачаються умови переходу права власності на товар, умови транспортування, приймання по кількості та якості, відповідальність сторін про приймання-передачу товару, тощо, що в свою чергу підтверджує нереальність здійснених задокументованих операцій.

Отже, задокументовані комплектуючі до парогенератора АПГ-Е-А-230/180-3-8 та пусконалагоджувальні роботи, як придбані у ТзОВ «ІМАС-2005» у вересні 2014 року не можуть бути використані у господарській діяльності відокремленого підрозділу, так, як відсутній факт їх транспортування (переміщення) у вересні 2014 року з м.Дніпропетровська до м.Дрогобича, відсутні документи, які б підтверджували походження даного товару (неможливо визначити фактичний шлях руху від виробника до ТОВ «ІМАС-2005», а відтак, і до ВП «Ремонтне вагонне депо Дрогобич») та до перевірки не представлено документів, які можуть свідчити, про факт виконання пусконалагоджувальних робіт саме ТОВ «ІМАС-2005».

В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості придбання товарів у ТзОВ «ІМАС-2005» у зв’язку із відсутністю у даного суб’єкта господарювання трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

По операціях із ТОВ «Дельта-Захід» суд підтримує позицію відповідача та зазначає в актах виконаних робіт відсутня інформація про мету і характер робіт, також відсутня інформація про час і місце проведення даних робіт, відсутній звіт - проект про виконані роботи. Вид наданої послуги носить загальний характер.

Так, судом встановлено, що долучений до матеріалів справи акт здачі – прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого ТзОВ «Дельта -Захід» надало послуги з технічного обслуговування систем контролю параметрів тепловозів «Дельта-Су». В даних актах виконаних робіт відсутня інформація про мету і характер робіт, також відсутня інформація про час і місце проведення даних робіт, відсутній звіт - проект про виконанні роботи. Вид наданої послуги носить загальний характер.

За змістом наведених правових норм необхідною умовою для включення витрат до валових витрат, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов’язань, як складової господарської діяльності є господарська операція яка здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

Також, суд критично ставиться до актів виконаних робіт від ТзОВ «Дельта -Захід», яких відсутня інформація про мету і характер робіт, також відсутня інформація про час і місце проведення технічного обслуговування (відсутній звіт - проект про проведення даних робіт), і як результат, виявити зв’язок цих послуг з господарською діяльністю підприємства.

Щодо господарських операцій з ТОВ «НВП«Конекс» суд встановив, що дані операції не спрямовані на настання реальних подій, оскільки відсутній факт отримання товару (робіт, послуг) ТОВ «НВП«Конекс» від контрагентів-продавців. Операції ТОВ «НВП«Конекс» та контрагентів-покупців, замовників не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети), нереальність здійснення господарських відносин за перевіряючий період між ТОВ «НВП«Конекс» та покупцями ( замовниками).

Також не підтверджено реальність здійснення ТОВ «Партнер М», ПП «Ю-текс плюс», ТОВ «МЕРКУРІНС», ТОВ «ЯРМАК ТРЕЙД», ТОВ «ВПТ Україна», ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС», ТОВ «КОМПАНІЯ «ВСЕСВІТ КОМФОРТУ», ТОВ «ПОСТАЧ ПЛЮС», ТОВ «СУЧАСНІ СИСТЕМИ ОХОРОНИ», ТзОВ «Компанія Лимард» господарських операцій із ДТГО «Львівська залізниця», а саме не можливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій, оскільки у суб’єкта господарювання відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Щодо долученої позивачем судової практики по ДП «Укрзалізничпостач», ТзОВ «Стек-Компютер», ПП «Центр Безпеки Бізнесу», ТзОВ НВП «Локомотив», судом не враховуються зазначені рішення суду, оскільки вони не мають відношення до порушень викладених в акті перевірки та стосуються інших періодів та інших договорів та при розгяді даних справ суди здійснювали оцінку інших документів. При цьому слід зазначити, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для суду.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з позицією відповідача з огляду на те, що в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Доктрина ділової цілі ("business purpose doctrine") вперше була застосована у справі Gregory v. Helvering, де Верховний суд США постановив, що будь-яка угода, вчинена із податковими мотивами (tax-motivated transaction) повинна мати ділову мету. Доктрина ділової мети застосовується в межах доктрини економічної сутності ("economic substance doctrine"), сутність якої полягає в тому, що суд вправі відмовити платнику у наданні податкової вигоди, якщо операція, що вчиняється не призводить до інших, крім зниження податкового тягаря, змін економічного стану платника ("economic position").

Доктрина знайшла своє відображення і в судовій практиці Європейського Суду (справа Halifax v. Commissioners, Case C-255/02 ("Halifax"). До Європейського Суду Справедливості справа була передана судовою установою Великобританії, не впевненою у вірному застосуванні положень Шостої директиви ЄС, що регулювала на той час справляння ПДВ. Суд, розглядаючи справу, прийшов до таких висновків: мотив вчинення угод не має значення для визначення того, чи є угода "реалізацією товарів і послуг" або "економічною діяльністю" в розумінні Шостої Директиви; Шоста Директива не допускає вирахування вхідного ПДВ, якщо відповідна угода являє собою "недобросовісну практику" ("abusive practice"); якщо має місце "недобросовісна практика", угоди переглядаються для її виключення, а ПДВ обраховується відповідно до переглянутого варіанту угод. "Недобросовісна практика" має місце, якщо одночасно виконані дві умови: угоди призводять до одержання податкової вигоди, надання якої суперечить меті податкового законодавства; низкою об'єктивних факторів підтверджується, що істотною метою угод є одержання податкової вигоди.

Зважаючи на викладене суд ще раз зауважує, що у ході судового розгляду справи позивач не надав суду первинних документів, які б свідчили про реальність господарських операцій з вищезазначеними підприємствами.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим податкові повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано податкове зобовязання та штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток та податку на додану вартістьпо взаємовідносинам з ТОВ «Інвест-Буд-Лайн», ТОВ «ОТД «Безпека руху», ТОВ «ЮГ Консегна», ТОВ «Універсаліс», ТОВ «НВО «Трансавтоматика», ТОВ «Інтертерм», ТОВ «Транселектрокомплект», ТОВ «НВП «Локомотив», ТОВ «Укрфорс», ТОВ «Агенція спеціалізованих послуг», ТОВ «Галактика-Тест», ТОВ «СП «Транс Інтер Квазар», ТОВ «ВП «Укрзахідавтоспецмаш», ТОВ «НВП «Мета», ПП «Центр Безпеки Бізнесу», ДП «Укрзалізничпостач», ТОВ «Прогресивні торгові технології», ТОВ «Регіон плюс», ТОВ «Стек-Комп’ютер», ТзОВ «Універсаліс», ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ БІЗНЕСУ», ПП «Віксан і К», ТзОВ «ІМАС-2005», ТзОВ «Дельта-Захід», ТОВ «НВП «КОНЕКС», ТОВ «Партнер М», ПП «Ю-текс плюс», ТОВ «МЕРКУРІНС», ТОВ «ЯРМАК ТРЕЙД», ТОВ «ВПТ Україна», ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС», ТОВ «КОМПАНІЯ «ВСЕСВІТ КОМФОРТУ», ТОВ «ПОСТАЧ ПЛЮС», ТОВ «СУЧАСНІ СИСТЕМИ ОХОРОНИ», ТзОВ «Компанія Лимард».

Суд виходить з того, що реальність операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджується належними та допустимими доказами, які виходячи з умов договорів та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій, в ході розгляду справи не встановлено наявності у контрагентів необхідних ресурсів і умов для ведення господарської діяльності, а тому у позивача відсутні підстави для формування спірних сум податкових вигод.

Судом встановлено, що видані за договорами із контрагентами первинні документи та податкові накладні містять лише загальні посилання про надання послуг та не містять деталізації структури та обсягу цих послуг, конкретних місць виконання, розрахунків вартості, даних, що можуть достовірно ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, наявність відомостей щодо чого у первинних документах обумовлена вимогами Закону №996-XIV та характером спірних операцій.

Суд зазначає, що первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В інакшому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Щодо порушень по завищенню завищення собівартості виконаних робіт (наданих послуг), в частині списаних на виробництво акумуляторних батарей.

Судом не враховуються аргументи позивача, що під час виконання тепловозам технічних обслуговувань ТО-3, ТО-4 (ЧМЕ3 №№ 5062, 4787, 2392, 3079) та поточних ремонтів ПР-1 (ЧМЕ3 №№ 3430, 7426, 7162) було виявлено зауваження щодо неналежної роботи акумуляторної батареї, та визначено їх непридатними, про що свідчать відповідні дефектні акти та вимоги порушень по наднормовому встановленню акумуляторних батарей на вищезазначені тепловози немає.

Як свідчать матеріали справи, перевіркою правильності списання матеріалів та агрегатів при виконанні технічних оглядів ТО-2, ТО-3, ТО-4 та поточних ремонтів з об’ємом 1, 2 та 3 (далі ПР-1, ПР-2, ПР-3) тепловозів встановлено, що в порушення вимог ,,Норм расхода материалов, запасних частей, приборов и изделий на техническое обслуживание и текучий ремонт тепловозов серии ЧМЕЗ В/И 105.43000.21704”, розроблених та затверджених Полтавським проектно-конструкторсько- технологічним бюро по ремонту локомотивів від 2004 року (далі - Норми 105.43000.21704) та Правил технічного обслуговування і поточних ремонтів тепловозів серії ЧМЕЗ, ЧМЕЗТ, ЧМЕ3Е 105.86700.94209, затверджених наказом ОСОБА_9 від 24.06.2009 №367-Ц (далі - Правила Ц-367), які регламентують питання організації та планування технічних оглядів і поточних ремонтів, обов’язкових робіт, способи ремонту, бракувальні ознаки, допустимі і граничні розміри, порядок і режими випробовування деталей, складальних одиниць (вузлів і агрегатів) і тепловозу в цілому, за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 при виконанні технічних оглядів ТО-3, ТО-4 та поточних ремонтів з об’ємом ПР-1 понаднормово списано 7 акумуляторних батарей типу АБ КРН - 150 на загальну суму 1 087 421,67 гривень.

Наказом по депо від 31.03.2010 №252 для нормативного ведення обліку матеріалів та запасних частин передбачено використання в роботі депо Норм витрат матеріалів, запасних частин, приладів і виробів на технічне обслуговування і поточні ремонти електровозів серії Вл 80в/і №105.43000.21004, Норм витрат матеріалів, запасних частин, приладів і виробів на технічне обслуговування і поточні ремонти тепловозів серії М62, 2М62, 2М62у №105.43000.22404 та Норм витрат матеріалів, запасних частин, приладів і виробів на технічне обслуговування і поточні ремонти тепловозів серії ЧМЕ-3 в/і №105.43000.21704.

Шляхом співставлення даних дефектних актів, матеріальних звітів, актів установки запасних частин, накладних-вимог на відпуск матеріалів (форми №М-11), калькуляцій витрат вартості ремонту окремих тепловозів з нормами витрат запасних частин встановлено понаднормове списання по бухгалтерському обліку акумуляторних батарей.

Так, Нормами 105.43000.21704 на ТО-2, ТО-3, ПР-1 та ПР-2 тепловозів не передбачено розхід акумуляторних батарей.

Перелік і обсяг планових робіт, що виконуються при ТО-2, ТО-3, ПР-1 при ремонті тепловозів серії ЧМЕЗ, ЧМЕЗТ, ЧМЕЗЕ Правилами Ц - №367, не передбачає заміну акумуляторної батареї.

Разом з тим, на порушення норм 105.43000.21704, а також п. 10.6 розділу 10 ,,Технічне обслуговування ТО-3” та п. 13.4 розділу 13 ,,Поточний ремонт ПР-1” Правил Ц - №367, при проведенні ТО-3 тепловозів ЧМЕЗ №№ 5062, 4787, 3079, ТО-4 тепловоза №2392 та ПР-1 тепловозів ЧМЕЗ №№ 3430, 7162, 7426 у 2013 році списано 7 акумуляторних батарей типу АБ КРН - 150 на загальну суму 1 087 421,67 гривень.

Списання акумуляторних батарей на тепловози ВП ,,Ломотивне депо Львів-Захід” ДТГО ,,Львівська залізниця” відображено у матеріальних звітах матеріально-відповідальної особи у квітні, травні, червні, серпні та вересні 2013 року.

Суд критично ставиться до представлених позивачем дефектних актів на списання акумуляторних батарей, в яких не наведено причин зносу акумуляторних батарей, а лише зазначено про виявлену низьку щільність акумуляторної батареї, а також у двох випадках, крім низької щільності, ще сульфатацію банок акумуляторної батареї

Відповідно до п. 6.3.2 Правил Ц - №367, остаточний обсяг роботи по кожному тепловозу визначається з урахуванням переліку робіт, складеному майстром, що оглядав тепловоз. На підставі огляду і записів у журналі технічного стану за формою ТУ-152 майстер чи бригадир зобов’язаний встановити всі додаткові роботи, що підлягають виконанню, і записати їх у книгу ремонту локомотива за формою ТУ-28. Усі додаткові роботи, записані в книзі ремонту, повинні бути затверджені заступником начальника депо по ремонту.

При цьому суд погоджується із відповідачем, що перевіркою книг ремонту вищезазначених локомотивів за формою ТУ-28, зокрема, карточок поточних ремонтів ПР-1 та профілактичних оглядів ТО-3, встановлено, що переліками додаткових робіт в жодному випадку не відображено заміну акумуляторної батареї з відповідними підписами про це виконавців робіт.

У зазначених картках ф. ТУ-28 локомотивів №№7426, 7162, 5062 є лише записи після огляду майстрів змісту ,,ОСОБА_5 акумуляторна батарея”, ,,ОСОБА_5 акумуляторна батарея, тепловоз не запускається”, ,,ОСОБА_5 акумуляторна батарея, запуск з допомогою”, ,,Слаба АБ запуск від стороннього живлення”.

Карточку форми ТУ-28 про проведення 10.04.2013 ТО-4 тепловоза ЧМЕЗ №2392, при якому здійснено заміну акумуляторної батареї, до перевірки не представлено.

У трьох випадках (по тепловозах №№3079, 4787, 3430) зроблено запис ,,Виписка з журналу ТУ-152” аналогічного змісту про низький заряд акумуляторної батареї.

Перевіркою трьох Журналів технічного стану тепловозів за формою ТУ-152 (тепловозів ЧМЕЗ №№ 3430 та 4787, 2392) встановлено:

- у журналі тепловоза ЧМЕЗ № 3430 за 24.04.2013 зроблено запис ,,ОСОБА_5 акумуляторна батарея”. Про проведення ПР-1 здійснено запис про те, що додатковий ремонт по записах машиністів виконаний, однак, які саме додаткові роботи проведені, в тому числі про заміну акумуляторної батареї, записи відсутні;

- у журналі ТУ -152 тепловоза ЧМЕЗ № 4787 за 24.09.2013 зроблено запис ,,Слаба АБ (тепловіз не запускається)”. Про проведення ТО-3 здійснено запис про те, що додатковий ремонт по запису машиністів виконаний, однак, які саме додаткові роботи проведені, в тому числі про заміну акумуляторної батареї, записи також відсутні;

- у журналі ТУ -152 тепловоза ЧМЕЗ № 2392 за період з 15.03.2013 (з початку ведення журналу) по 29.03.2013 є записи ,,Слаба АБ, запуск від постороннього живлення”, за 10.04.2013 про проведення ТО-4 записи взагалі відсутні, однак, після 12.04.2013 записи про слабкість акумуляторної батареї вже відсутні.

Журнали ТУ -152 тепловозів серії ЧМЕЗ №№ 5062, 7162, 7426 та 3079 до перевірки так іпід час судового розгяду позивачем не надано.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1.13 Інструкції з технічного обслуговування електровозів і тепловозів в експлуатації (далі - Інструкція ЦТ - 0056) ,,Журнал технічного стану локомотива” форми ТУ-152 видається на кожен локомотив для обліку виявлених несправностей обладнання під час руху, запису про приймання і здачу локомотива в процесі експлуатації, заправлення мастилом у міжремонтний період кожухів зубчастих передач і моторно-осьових підшипників, перевірці АЛС і радіозв'язку, та зберігається постійно на локомотиві. Журнал повинен мати тверду обкладинку з указанням на ньому серії і номера локомотива, депо і дороги її приписки, пронумеровані і прошнуровані сторінки з круглою печаткою депо.

Відповідальність за достовірність записів, дбайливе ведення і стан журналу форми ТУ-152 покладається на локомотивні бригади, машиністів - інструкторів, майстрів ТО-2. Кожен пункт записаний машиністом, або майстром, повинен бути виконаний з розписом виконавця або майстра.

Журнал ТУ-152 після його закінчення, зберігається в технічному відділі депо приписки локомотива на протязі п'яти років, після чого підлягає знищенню.

Таким чином, відсутність Журналів ТУ -152 тепловозів серії ЧМЕЗ№№ 5062, 7162, 7426 та 3079 у технічному відділі депо свідчить про недотримання вимог п. 1.13 Інструкції ЦТ - 0056.

Пунктом 6.1.7 Правил Ц - № 367, передбачено, що кожний тепловоз повинен мати технічний паспорт, що складається із загальної частини і вкладишів на основні складальні одиниці й агрегати, і карти виміру основних деталей. У технічний паспорт при поточному ремонті(далі - ПР) записують заміну основних складальних одиниць і агрегатів, обсяг основних робіт, виконаних ПР, роботи з модернізації.

У технічних паспортах вищевказаних тепловозів, на яких здійснено заміну акумуляторних батарей, відсутні записи про відповідну заміну, а також відсутні самі паспорти (формуляри) на встановлені на тепловози акумуляторні батареї.

Записи щодо ремонтів акумуляторних батарей здійснюються також в облікових картках акумуляторних батарей (форма ТЕУ - 37, затверджена ОСОБА_9 у 2000 році та входить до Альбому форм первинної документації з локомотивного господарства).

У обліковій картці акумуляторної батареї зазначається номер акумуляторної батареї, тип, дата виготовлення, завод-виробник, а також дані про дату постановки на електровоз, тепловоз, електропоїзд, дизель-поїзд; серію та номер електровоза, тепловоза, електропоїзда, дизель-поїзда; дата надходження в ремонт, стислий опис ремонту, пункт ремонту та підпис відповідального за ремонт.

Таким чином, встановлення акумуляторних батарей, які здійснено на підставі дефектного акта та вимоги, не підтверджено записами в обліковій картці акумуляторної батареї, у технічних паспортах тепловозів, у складі яких повинні бути формуляри акумуляторних батарей, та в Журналах технічного стану тепловозів за формою ТУ-152, ні у книгах ремонту вищезазначених локомотивів за формою ТУ-28, що є порушенням п.п. 6.1.7, 6.3.2 Правил Ц - №367, п. 1.13 Інструкції ЦТ - 0056.

Щодо завишення собівартості по виконаних роботах (наданих послугах), в частині списаного понад норму палива.

Позиція позивача щодо данного порушення викладеного в акті перевірки полягає в тому, що в ході перевірки підрозділом «Локомотивне депо Львів-Захід» були надані первинні документи, а саме протоколи, які підтверджують допущені витрати. А також, витрати понад норму не є перевитратами допущеними з вини машиніста.

Однак, дані твердження судом не враховуються, оскільки як свідчать матеріали справи, перевіркою списання дизельного пального на тягу локомотивів встановлено, що бухгалтерією дане списання здійснюється щомісячно на підставі довідок, виданих групою обліку депо, в яких вказана загальна кількість використаного палива в кілограмах. Зазначені довідки формуються на підставі даних маршрутів машиніста форми ТУЗ-ІСЦ (далі - ММ), в яких відмічена кількість дизпалива в баку локомотива як на початок його роботи так і на завершення, а також кількість дизпалива, яким екіпіровано локомотив. Кількість палива в ММ щодо розходу і екіпіровки відмічена в літрах. Для переводу з літрів в кілограми вказується питома вага перевідних коефіцієнтів в залежності від температури повітря.

Відповідно до п.п.1.1 Інструкції для заповнення маршруту машиніста при інтегрованій обробці на ЕОМ, затвердженої наказом ОСОБА_9 №106-Ц від 17.04.2003 року (далі - Інструкція №106-Ц), ММ є основним документом для розрахунку і обліку експлуатаційної роботи локомотивів, витрат паливно- мастильних матеріалів та електроенергії, робочого часу і заробітної плати локомотивних бригад.

Дані, внесені в ММ передаються групі обліку оперативно-технічного обліку депо для подальшої обробки в ОСОБА_10.

За результатами опрацювання відомостей по ММ, група оперативно- технічного обліку депо роздруковує із ОСОБА_10 до кожного ММ додаток, в якому закодована інформація про дату та час прийняття маршруту машиніста, час прийняття повідомлення депо, яке відправило повідомлення, номер маршруту машиніста, табельний номер оператора, який набивав маршрут, відомості про кількість та склад поїзда при відправлені з початкової станції, кількість осей та вагонів у поїзді, вагу нетто і брутто поїзда, про фактичну та нормативну кількість витрачання пального в кілограмах тощо.

Зведена інформація по опрацьованих ОСОБА_10 за місяць маршрутів машиністів групується в вивісні таблиці ф. ТХО-4, в яких наростаючим підсумком за місяць в розрізі машиністів зазначена кількість їх маршрутів, дати поїздок, а також результати витрат палива (економія чи перевитрати).

Пунктами 3.9 і 3.12 Інструкції локомотивної бригади, затвердженої наказом ОСОБА_9 від 22.11.2004 №876/ЦЗ (далі - Інструкція №876/ЦЗ) передбачено, що обов’язком локомотивної бригади є: дотримання раціональних режимів водіння поїздів та економне витрачання паливно-енергетичних ресурсів.

Згідно із п.2.2.6 Порядку забезпечення збереження нафтопродуктів у господарствах локомотивному та приміських пасажирських перевезень, затверджених наказом ОСОБА_9 від 12.12.2011 №279-ЦЗ (далі - Порядок №279-ЦЗ), підлягають розслідуванню маршрути машиніста із збільшенням витрат до норми (перевитратами) паливно-енергетичних ресурсів (далі - ПЕР), при перевитратах до 5% від норми - машиністами-інструкторами, при перевитратах від 5 до 10% заступниками начальника депо та понад 10% начальником депо.

На виконання вищенаведеного Порядку №279-ЦЗ ВП ,,Ломотивне депо Львів-Захід” ДТГО ,,Львівська залізниця” до перевірки надано наступні накази:

- наказ від 27.11.2007 №1043 ,,Про посилення контролю в організації, видачі, збереженні дизельного палива і масла на тепловозах та запобігання його розкрадання в локомотивному депо ,,Львів-Захід””, у відповідності до якого машиністів - інструкторів зобов’язано щоденно перевіряти і проводити розбір всіх маршрутів машиніста, які допустили перевитрати за поїздку до 5% від норми витрат з отриманням пояснення машиніста, який допустив перевитрати. Про проведену роботу доповідати ТЧЗЕ (п.35 наказу). Начальника центру оперативно технічного обліку зобов’язано надавати маршрути машиністів, які допустили перевитрати від 5% до 10% - заступнику начальника з експлуатації, а більше 10% - начальнику депо (п. 56 наказу);

- наказ від 24.07.2013 №С-5/371 ,,Про посилення контролю в організації, видачі, збереженні дизельного палива і масла на тепловозах та запобігання його розкрадання в локомотивному депо ,,Львів-Захід””(далі - наказ №С-5/371, яким також зобов’язано машиністів - інструкторів щоденно розглядати маршрути з перевитратами за поїздку до 5% від норми витрат і доповідати про проведену роботу ТЧЗЕ (п.29 наказу), а начальника центру оперативно технічного обліку зобов’язано надавати маршрути машиністів, які допустили перевитрати від 5% до 10% - заступнику начальника з експлуатації, а більше 10% - начальнику депо (п. 30 наказу);

Крім того, наказом по депо від 29.01.2014 №С-5/41 створено комісію по економії паливно-енергетичних ресурсів, яким затверджено склад комісії.

Контроль за використанням паливо-енергетичних ресурсів (ПЕР) здійснюється шляхом нормування на всіх рівнях їх споживання та аналізу дотримання планових питомих норм лімітів витрат енергоносіїв через статистичну звітність і проведення перевірок паливо використання на підприємствах, залізницях, Головних управліннях та об'єднаннях ОСОБА_9 згідно „ Порядку контролю за використанням енергоносіїв на залізничному транспорті України”, затвердженого Першим заступником Міністра транспорту України Генеральним директором ОСОБА_9 Кірпою 22 травня 2000 року(далі - Порядок).

Відповідно до п.1.4.1 п.п. 1.4.1.1 даного Порядку поточний контроль за витратами енергоносіїв на тягу поїздів в локомотивних депо проводиться:

щоденно шляхом порівняння витрат дизельного палива та електроенергії за поїздку згідно даних маршруту машиністів і затвердженої начальником локомотивного депо норми на виконання даної роботи.

щодекадно по даних звітів ф.ТХО-9;

щомісячно по даних звітів ф. ТХО-9, ТХО-2;

щоквартально по даних звітів ф. ТХО-2, ТХО-3, 11-МТП, 4-МТП.

На виконання вищезазначених наказів ВП ,,Ломотивне депо Львів-Захід” ДТГО ,,Львівська залізниця” проводився розгляд маршрутів машиніста з перевитратами пального, який щомісячно оформлено відповідними протоколами.

До перевірки надано протоколи засідань штабу по раціональному використанню енергоресурсів депо за період червень-грудень 2013 року та січень - червень 2014 року, в яких зафіксовано перевитрати пального окремими машиністами без аргументованого висновку про причини допущення вказаних перевитрат, або із висновком, що ці перевитрати виникли по причині недотримання режиму ведення руху згідно дорожніх карт

Згідно з наданими до перевірки протоколами за допущені машиністами збільшення витрат палива до норми без аргументованої незалежної від машиніста причини, штабом приймалися рішення щодо притягнення порушників-машиністів до дисциплінарної відповідальності, переведення на іншу посаду, позбавлення премії, а також позбавлення талону попередження.

Порядок визначення вихідної (базової) норми витрат енергоресурсів при тязі поїздів та її коригування у залежності від конкретних експлуатаційних умов встановлено Інструкцією по технічному нормуванню витрат електроенергії і палива локомотивами на тягу поїздів, затверджена наказом ОСОБА_9 від 05.03.2003 №62-Ц (далі - Інструкція №62-Ц).

Вимоги даної інструкції є обов’язковими для всіх підприємств локомотивного господарства залізниць України, що пов’язані з організацією перевізного процесу, з використанням енергетичних ресурсів і їх планування.

Згідно із п.3.1 Інструкції №62-Ц, вона призначена для проведення розрахунків для визначення витрат енергоресурсів на виконану поїзну роботу і прогнозування споживання в паливно-енергетичних ресурсах на тягу поїздів у цілому по локомотивному депо.

Пунктами 3.2 і 3.3 вказаної інструкції визначено, що норми витрат палива встановлюються для кожної серії локомотивів щомісячно.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №62-Ц нормою витрат палива на поїзну роботу є плановий показник витрат на виробництво транспортної продукції, який включає всі затрати, пов’язані з пересуванням поїзда, локомотива і його обслуговування в процесі роботи з поїздом.

Згідно із п.4.3 Інструкції №62-Ц, вихідна норма витрат палива уточнюється за допомогою поправочних емпіричних коефіцієнтів, що дозволяють враховувати витрати енергоресурсів на поповнення витрат кінетичної енергії поїзда, пов’язаних з зупинками поїзда, на його розгін, роботу двигуна на холостому ходу, складність профілю колії, температурно-метеорологічні умови та інше.

Нормативна кількість витрачання палива на тягу локомотивів затверджена начальником депо в розрізі серії локомотивів, їх ваги, навантаження на вісь та дільниць нормування. Відомості про особу, яка склала (розробила) вказані норми, відсутні.

Згідно з наданими до перевірки протоколами розгляду перевитрат пального, які комісією, яка створена для їх аналізу, не аргументовано як допущені з об’єктивних незалежних від машиніста причин, і визнано, що перевитрати допущені з вини машиніста (порушення машиністами режиму руху), в загальному списано понад норму 9070 кг дизельного палива.

Щодо завищення суми нарахованої амортизації на локомотиви, які не використовувалисяу виробничій діяльності через фактичне виведення їх з експлуатації на період проведення модернізації.

Дане обставини позивач обгрунвує тим, що локомотивним депо нараховувалась амортизація на зазначені електровози, так як цим об’єктам не було проведено реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, а проведено ремонт в обсязі КР. Підрозділом «Локомотивне депо Львів-Захід» накази на виведення цих локомотивів з експлуатації не видавались. Жодного звернення про проведення модернізації даним локомотивам зі сторони ПрАТ «ЛЛРЗ» не було.

Судом не враховуються пояснення позивача, так як дані обставини не підтверджуються матеріалами справи. При розгляді справи, судом встановлено, що на рахунках бухгалтерського обліку сума нарахованої амортизації відображається за дебетом рахунків обліку витрат (23, 91, 92, 93, 94) за статтями Номенклатури витрат по основній діяльності підприємств залізничного транспорту України і кредитом субрахунку 131 ,,Знос основних засобів”.

Згідно з Наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 352 ,,Про затвердження типових форм первинного обліку” інвентарна картка обліку основних засобів (форма № 03-6) застосовується для обліку всіх видів основних засобів, а також для групового обліку однотипних об'єктів основних засобів, що надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці, та таких, що мають одне і те ж виробничо-господарське призначення, технічну характеристику та вартість.

Інвентарна картка ведеться в бухгалтерії на кожний об'єкт чи групу об’єктів. У випадку групового обліку картка заповнюється шляхом позиційних записів окремих об'єктів основних засобів.

Форма заповнюється в одному примірнику на основі ОСОБА_4 (накладної) приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма № 03-1), технічної та іншої документації.

Підставою для відміток про вибуття об'єктів основних засобів при передачі їх іншому підприємству (організації), а також про переміщення всередині підприємства є ОСОБА_4 (накладна) приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма № 03-1); при списанні об'єкта основних засобів внаслідок старіння чи зносу - ОСОБА_4 на списання основних засобів (форма № 03-3). Записи про закінчені роботи по добудові, дообладнанню, реконструкції та модернізації, ремонту об’єкта ведуться в картці на підставі ОСОБА_4 приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів (форма № 03-2).

Згідно з п. 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 ,,Основні засоби”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509 (далі – П(C)БО 7) нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.

Згідно з ч.б ст.7 Закону № 996-ХІУ ОСОБА_9 розроблені Методичні рекомендації з ведення бухгалтерського обліку в структурних підрозділах локомотивного господарства, затверджені наказом ОСОБА_9 від 15.09.2004 №721-Ц3 (надалі - Методичні рекомендації №721 - ЦЗ).

Відповідно до п.2.2.3 Методичних рекомендацій №721-Ц3, нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації поновлюють, починаючи з місяця, наступного за місяцем введення обєкта в експлуатацію після реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації.

Згідно з п.3.1.17 Облікової політики ДТГО ,,Львівська залізниця”, затвердженої наказом від 21.03.2013 №130/ВОН, нарахування амортизації окремого об’єкта припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем виведення його з експлуатації або передачі до складу невиробничих необоротних матеріальних активів на підставі документів, які свідчать про тимчасове виведення об’єктів основних засобів з експлуатації, переведення їх на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п. 2.2.3.10 Інструкції щодо обліку наявності, стану й використання локомотивів та моторвагонного рухомого складу, затвердженої наказом ОСОБА_9 № 72-Ц від 20.02.2002, п.23, 24 П(С)БО 7, ст.3 Закону № 996-ХІУ, ВП ,,Ломотивне депо Львів-Захід” ДТГО ,,Львівська залізниця” завищено суму нарахованої амортизації на локомотиви, які не використовувались у виробничій діяльності через фактичне виведення їх з експлуатації на період проведення модернізації, за 2013 рік у сумі 136 873,46 гривень.

Так, у інвентарних картках електровозів серії ВЛ80т бухгалтерією здійснено записи про їх модернізацію по обладнанню локомотивним лубрикатором ГС-3 СУ 96.ВЛ80.01.ВО згідно договору від 20.06.2013 №85/2013-ЦЮ, а саме: у інвентарних картках електровозів №№ 1238, 1474, 1322 та 1461 у липні 2013 року, електровоза № 1818 у жовтні 2013 року.

Записи про закінчені роботи по модернізації здійснено в картці на підставі ОСОБА_4 приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів (форма № 03-2).

Відповідно до Додатку №2 до договору № 85/2013-ЦЮ, у червні 2013 року належало подати в модернізацію і здати ТРС з модернізації для слідування в депо приписки (локомотивне депо Львів-Захід) 4 електровози серії ВЛ80т (№№1238, 1474, 1322, 1461) та у вересні - жовтні 2013 року 1 електровоз (№1818).

При цьому, як зафіксовано перевіркою, що акти прийому-передачі електровозів серії ВЛ-80т №№1238, 1474, 1322, 1461, на модернізацію на ПрАТ ,,Львівський локомотиво-ремонтний завод” за червень 2013 року та акти передачі електровозів ВП ,,Ломотивне депо Львів-Захід” ДТГО ,,Львівська залізниця” після проведення модернізації до перевірки не представлено.

В акті ревізії Державної фінансової інспекції у Львівській області фінансово-господарської діяльності ДТГО ,,Львівська залізниця” за період з 01.10.2012 по 30.06.2014 від 22.10.2014 №05-21/11 зазначено, що ,,в ході ревізії у приватному акціонерному товаристві “Львівський локомотиворемонтний завод” (далі - ПрАТ “ЛЛРЗ”, Товариство) проведено зустрічну звірку з питань документального підтвердження виду, обсягу, якості операцій та розрахунків, проведених з ДТГО ,,Львівська залізниця”) по проведенню модернізації електровозів згідно договору від 20.06.2013 №85/2013-ЦЮ.

Зустрічною звіркою встановлено, що згідно виписки по субрахунку 230 ,,Собівартість продукції по замовленнях” на замовлення №3905 (модернізація по обладнанню електровозу серії ВЛ-80т локомотивним лубрикатором) віднесено витрати за січень 2013 року в загальній сумі 27 999,22 грн., за лютий 2013 року – 26 847,14 грн., за березень 2013 року – 27 336,92 грн., за травень 2013 – 22 795,83 грн. та за жовтень 2013 року - 28723,53 гривень.

Відповідно до нарядів на виконання робіт виробничих робітників та віднесення витрат на їх оплату праці, у січні 2013 року по замовленню №3905 закрито наряди на встановлення локомотивного лубрикатора на локомотив №1238, у лютому - на локомотив №1474, у березні - на локомотив №1322, у травні - на локомотив №1461 у жовтні - на локомотив №1818.

Таким чином, фактично модернізацію по обладнанню електровозів серії ВЛ-80т локомотивним лубрикатором ГС-3 СУ 96.ВЛ-80.01.ВО згідно договору від 20.06.2613 №85/2013-ЦЮ здійснено - на локомотив №1238 у січні 2013 року, на локомотив №1474 у лютому 2013 року, на локомотив №1322 у березні 2013 року, на локомотив №1461 у травні 2013 року та на локомотив №1818 у жовтні 2013 року.

У письмовому поясненні від 28.04.2014 заступник начальника виробничо- диспетчерського відділу ОСОБА_11 Вказав, що модернізація по встановленню лубрикатора на електровозах ВЛ-80т №1238 проводилась з 28.11.2012 по 25.02.2013, ВЛ-80т №1474 проводилась з 24.12.2012 по 28.03.2014, ВЛ-80т №1322 проводилась з 11.02.2013 по 28.03.2013, ВЛ-80т №1461 проводилась з 19.03.2013 по 31.05.2013, ВЛ-80т №1818 проводилась з 29.08.2013 по 22.10.2013. Всі роботи по модернізації електровоза серії ВЛ-80т лубрикатором проводились на території ПрАТ ,,ЛЛРЗ””.

Отже, суд вважає, що перевіркою правомірно встановлено порушення ДТГО ,,Львівська залізниця” п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14; п.138.8 ст.138; п.п. 145.1.2 п. 145.1 ст. 145; п.146.2 ст.146 Податкового кодексу України по завищенню сум нарахованої амортизації на локомотиви, які не використовувались у виробничій діяльності через фактичне виведення їх з експлуатації на період проведення модернізації.

Щодо завищення витрат операційної діяльності на суму амортизаційних відрахувань на загальну суму 2 986 823 грн.

В позовній заяві позивач зазначає, що основні засоби, а саме локомотиви, згідно телеграм ДТГО «Львівська залізниця» вводились в стан «простоюючих несправних локомотивів, що потребують значного відновлення», відповідно до наказу ОСОБА_9 № 296 від 20.06.2011 р. Локомотиви, які знаходяться на базі запасу локомотивів не переведені на реконструкцію, модернізацію, добудову та не законсервовані, а знаходяться в очікуванні значного відновлення, отже підстав для призупинення нарахування амортизації немає.

Суд не погоджується з твердженням позивача відсутність підстав для призупинення нарахування амортизації, оскільки відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Витрати на придбання та самостійне виготовлення основних засобів для використання в господарській діяльності підлягають амортизації (п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу).

Визначення витрат наведено у п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, а саме: витрати – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до 145.1.2 Податкового кодексу України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Згідно з п. 146.1 ст. 146 Податкового кодексу України облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об’єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) або отриманих в концесію чи створених (збудованих) концесіонером відповідно до Закону України ,,Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності”, як окремий об'єкт амортизації.

Відповідно до п.146.2 ст.146 Податкового кодексу України амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Згідно з п.146.15 ст.146 Податкового кодексу України нарахування амортизації окремого об'єкта припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем виведення з експлуатації такого об'єкта основних засобів або передачі його до складу невиробничих необоротних матеріальних активів за рішенням платника податку або суду. У разі зворотного введення такого об'єкта в експлуатацію або передачі до складу виробничих основних засобів, для цілей амортизації приймається вартість, яка амортизується на момент його виведення з експлуатації (складу виробничих засобів) та збільшується на суму витрат, пов'язаних з ремонтом, модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо. При цьому нарахування амортизації по такому об'єкту розпочинається у місяці, наступному за місяцем зворотнього введення об'єкта в експлуатацію або передачі до складу виробничих засобів.

Якщо основні засоби не використовуються в господарській діяльності платника податку, то згідно з п. 144.3 ст. 144 Податкового кодексу України вони є невиробничими основними засобами (необоротні матеріальні активи), витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також реконструкцію, модернізацію або інше поліпшення, яких не підлягають амортизації.

З урахуванням зазначеного, у разі тимчасового припинення використання (експлуатації) об'єкта, платник податку на прибуток повинен вивести з експлуатації основні засоби та зупинити нарахування амортизації на них.

Як вбачається з матеріалів перевірки, згідно облікової політики відображення витрат ВП ,,Ломотивне депо Львів-Захід” ДТГО ,,Львівська залізниця” проводиться на рахунках з обліку витрат та здійснюється за статтями та економічними елементами витрат відповідно до методичних рекомендацій по застосуванню на залізничному транспорті Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 ,,Витрати”, затверджених наказом ОСОБА_9 від 24.03.2000 №109-Ц, та Номенклатури витрат з основних видів економічної діяльності залізничного транспорту України, затвердженої наказом ОСОБА_9 від 21.08.2007 №417-ІДІ із змінами та доповненнями (далі - номенклатура).

Перевіркою правильності нарахування амортизаційних відрахувань на основні засоби згідно оборотно-аналітичних схем по рахунках 10 ,,Основні засоби”, 13 ,,Амортизація необоротних активів”, актів на приймання-здавання на капітальний та поточний ремонт, оборотно-сальдового балансу та інвентаризаційних описів встановлено віднесення до витрат сум нарахованої амортизації на основні засоби, які тривалий час не використовуються в господарській діяльності та не експлуатуються. Дані основні засоби – підтверджено актами, що підтверджують опломбування вищезазначених основних засобів. Дані основні засоби згідно наданих до перевірки актів технічного стану локомотиву не придатні до експлуатації.

Згідно висновків комісії по відповідності локомотивів вимогам ПТЕ та придатність його до експлуатації за технічним станом, обсяг необхідного виду ремонту для відновлення технічних характеристик встановлено, що дані локомотиви будуть придатні до експлуатації після проведення капітальних ремонтів, після проведення повної зміни колісних пар, після проведення ТО-5, після заміни колінчатого валу, після проведення поточного ремонту ПР-3, після повної зміни КМБ через граничний знос по товщині бандажів, тощо.

Таким чином, суд погоджується із висновком контролюючого органу, що на основні засоби, які не експлуатуються, не використовуються у виробництві, корисне використання яких не підтверджено документально, економічна вигода по яких відсутня, відповідно безпідставно нарахована амортизація за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 складає всього 2 986 823 грн.,

З аналогічних підстав суд вважає, що ВП ,,Локомотивне депо Львів-Захід” ДТГО ,,Львівська залізниця” безпідставно включено у 2015 році до складу різниць, на які зменшується фінансовий результат, суму нарахованої амортизації по тепловозах, електровозах, які не використовуються в господарській діяльності підприємства (перебувають в несправному стані та потребують ремонту) в розмірі 453 493 гривні.

Щодо завищення фінансових витрат на суму коефіцієнта коригування по лізингових платежах в розмірі 98 260 842грн суд зазначає наступне.

У позовній заяві ДТГО "Львівська залізниця" вважає, що правомірно відображала на бухгалтерському рахунку 95 "Фінансові витрати" суму витрат по коефіцієнту коригування при сплаті лізингових платежів, та відповідно до чинного податкового законодавства відображено в декларації з податку на прибуток за 2015 рік. Оскільки, фінансові витрати в сумі скорегованій на коефіцієнт коригування, який розраховується як відношення курсу долара, встановленого Національним банком України, на дату укладання договору та на дату здійснення сплати лізингового платежу, за правилами бухгалтерського обліку беруть участь у визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток у повному розмірі. А також покликається на практику Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 25.01.2017 по справі № К/800/2731/14 від 07.06.2016, № К/800/12641/15, від 17.09.2015 № К/800/38648/14 а також, на роз’яснення Міністерства фінансів України, викладеним у листі від 02.07.2015р. № 31-11410-08-10/21640.

Суд не погоджується із позицією позивача та вважає її таку, що не ґрунтується на вимогах законодавства України. Оскільки, як встановлено під час розгляду справи відповідно до укладених між сторонами договорів фінансового лізингу (п. 1.7 договорів): лізинговий платіж – сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню Сублізингодавцю в День розрахунку, відповідно до графіка нарахування платежів. У лізинговий платіж входять суми, скориговані на Коефіцієнт коригування і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди Сублізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків , сплачувані відносно Предмета лізингу Сублізингодавцем, інші витрати тощо.

Відповідно до умов договорів фінансового лізингу: лізингодавець зобов'язався на підставі договорів купівлі-продажу придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, майно, визначене ДТГО Львівська залізниця, технічні параметри, гарантія якості, необхідний склад документації яких задовольняють потреби ДТГО Львівська залізниця на умовах, передбачених цими договорами, а ДТГО Львівська залізниця - прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цих договорів. Строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначеного в графіку платежів та не може бути меншим одного року.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договорів відповідач зобов'язався виплачувати позивачу лізингові платежі відповідно до графіку.

Графік нарахування платежів є базовим для визначення розміру відповідного лізингового платежу, що підлягає сплаті.

Графік нарахування платежів розраховується виходячи з винагороди лізингодавця, визначеної Сторонами.

Відповідно до даних договорів «Коефіцієнт коригування»-розрахункова величина, одержувана з відношення :

К= «Курс 2» / «Курс 1», де «Курс 1»- курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату укладення договору;

«Курс2»- курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється Лізинговий платіж.

Для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні сторони обрали валюту - долар США. У випадку зміни на день складення розрахунку за відповідний лізинговий період, встановленого Національним банком України (далі - НБУ) курсу гривні до долару США по відношенню до визначеного в Графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до долару США.

Розділом 3 договорів фінансового лізингу оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних) здійснюється лізингоодержувачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.

Графіки лізингових платежів є додатками до договорів фінансового лізингу, які визначають періодичність сплати лізингових платежів; залишкову вартість предмету лізингу на кожний період; відшкодування вартості предмету лізингу; грошовий еквівалент відсотків і комісій.

Умовами Договорів фінансового лізингу Сторонами погоджений специфічний порядок розрахунків, який передбачає проведення коригування усіх лізингових платежів, які будуть перераховані Лізінгодавцю - саме на час здійснення відповідних розрахунків. Тобто момент коригування лізингового платежу чітко пов’язаний з моментом фактичного перерахування Лізінгоотримувачем грошових коштів на рахунок Лізінгодавця. Отже, зміна лізингових платежів з застосуванням коефіцієнта коригування без зміни вартості предмета лізингу з застосуванням такого коефіцієнта, суперечить Закону України "Про фінансовий лізинг".

Крім того, відсутнє правове обґрунтування правомірності застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у формі пені, річних, інфляційних при одночасному застосуванні коефіцієнта коригування на дату фактичної сплати. Перевіркою встановлено віднесення до витрат підприємства сум скоригованих лізингових платежів (з врахуванням коефіцієнта коригування щодо зміни курсу НБУ для одного долара США на дату підписання договору та на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж).

Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання відповідно до законодавства мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється згідно із законом (частина друга статті 189 та частина друга статті 198 Господарського кодексу України).

Частиною другою статті 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» в іноземній валюті встановлено державні регульовані тарифи (збори, плата) на спеціалізовані послуги портів, аеропортів, управління повітряним рухом, міжнародні перевезення вантажів та пасажирів залізничним транспортом із сплатою цих послуг відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Внутрішньодержавний обмін іншими товарами (послугами) має здійснюватись за цінами (тарифами), установленими у валюті України, із перерахуванням імпортної складової частини ціни (тарифу) у національну грошову одиницю.

Зазначену позицію висловило Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у листі від 02.09..2014 №3723-08/30327-07 як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з формуванням та забезпеченням реалізації державної цінової політики.

В п. 1 Постанови Кабінету міністрів України "Про удосконалення порядку формування цін" від 18.12.1998 № 1998 встановлено, що формування, встановлення та застосування суб’єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

Коефіцієнт коригування зазначений позивачем у розрахунку ціни позову як самостійний лізинговий платіж, що суперечить, зокрема, ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 4 Закону України "Про ціни та ціноутворення".

Визначені умовами договорів лізингові платежі відповідають за своїм складом положенням ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", відповідно до яких до складу лізингових платежів можуть включатися:

а) сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсація відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Отже, зміна лізингових платежів з застосуванням коефіцієнта коригування без зміни вартості предмета лізингу з застосуванням такого коефіцієнта, суперечить як умовам конкурсної документації, так і Закону України "Про фінансовий лізинг".

Вартість предмета лізингу є викупною вартістю, обумовленою умовами договорів; зміна періодичних лізингових платежів як відшкодування частини вартості предмета лізингу без зміни вартості предмета лізингу в цілому, нівелює співвідношення зазначених понять.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, розділ ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПКУ викладено у новій редакції.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 44 ПКУ передбачено, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Порядок розрахунку об’єкта оподаткування з податку на прибуток викладено в статті 134 ПКУ, згідно якої оподатковується прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Тобто, для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток слід керуватись правилами бухгалтерського обліку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності викладені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі – П(С)БО №16).

Витрати підприємства відповідно до П(С)БО №16 класифікуються як: собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), витрати, пов’язані з операційною діяльністю (які не включаються до собівартості), фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, інші витрати.

Відповідно до пункту 27 П(С)БО №16 до фінансових витрат відносяться витрати на проценти за користування отриманими кредитами (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів).

Отже, курсові різниці, які виникли внаслідок перерахування монетарних статей, пов’язаних з фінансовою діяльністю підприємства, відносяться до складу інших витрат та перераховуються на кожну дату балансу.

Бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193, (далі – П(С)БО № 21). Згідно з 4 П(С)БО 21 курсова різниця – різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Монетарні статті – статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу (п. 7 П(С)БО 21).

Отже, заборгованість за операціями з фінансового лізингу між резидентами України обліковується платником у національній валюті України та не підлягає перерахунку для визначення курсової різниці в бухгалтерському обліку.

Також судом не враховуються долучені позивачем судові рішення Вищого адміністративного суду України від 25.01.2017 по справі № К/800/2731/14, від 07.06.2016, № К/800/12641/15, від 17.09.2015 № К/800/38648/14, а також лист Міністерства фінансів України від 02.07.2015р. № 31-11410-08-10/21640, оскільки документи не мають відношення до порушень завищення фінансових витрат на суму коефіцієнта коригування по лізингових платежах. Так як, у ухвалі Вищого адміністративного суду від 25.01.2017 по справі № К/800/2731/14 судом надавалась оцінка операцій по отриманню позики від нерезидента, в ухвалі Вищого адміністративного суду від 07.06.2016, № К/800/12641/15 судом надавалась оцінка реальності здійснення господарських операцій, в ухвалівід 17.09.2015 № К/800/38648/14 судом надавалась оцінка перенесення курсових різниць у декларації при складанні передавального акту до правонаступника. Також, улисті Міністерства фінансів України від 02.07.2015р. № 31-11410-08-10/21640 не надавалась правова оцінка обставинам, які зазначені в акті перевірки.

Таким чином, податковим органом правомірно встановлено порушення п. 44.2 ст.44, ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) по завищенню витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування за 2015 рік розмірі 98 260 842грн.

Також, перевіркою встановлено заниження за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 задекларованих ВП «Львівський завод залізобетонних конструкцій» ДТГО «Львівська залізниця» показників у рядку у рядку 2120 звіту про фінансові результати за 2015 рік „Інші операційні доходи” всього на суму 72085 гривень.

Щодо даного порушення позивачем в позовній заяві встановлені порушення не спростовувались.

При оцінці даних порушень судом встановлено, що вході проведення перевірки встановлено, що згідно з даними бухгалтерського обліку ВП «Львівський завод залізобетонних конструкцій» ДТГО «Львівська залізниця» а саме: оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" станом на 01.01.2013 року рахується кредиторська заборгованість перед ТзОВ «Валдер» (ЄДРПОУ 32402522) в сумі 72 084,83 грн., яка станом на 31.12.2015 не погашена.

Посадовими особами ВП «Львівський завод залізобетонних конструкцій» ДТГО «Львівська залізниця» до перевірки було представлено договір від 20.09.2011 № ЛЗБК/112181/НЮ в якому Замовником виступає ДТГО «Львівська залізниця» та Виконавець ТзОВ « Валдер». та надано ОСОБА_4 про надання послуг від 27.02.2012 № 4 згідно якого Виконавцем були виконані наступні роботи «Робочий проект лінії адресної подачі бетонної суміші на Львівському заводі залізобетонних конструкцій Державного територіального галузевого об’єднання «Львівська залізниця» по вул..Повітряна,2Ав.м.Львів( інженерно-геологічні вишукування, креслення Кж, креслення Км, локальний кошторис» Даний ОСОБА_4 підписано як Виконавцем так і Замовником.

Відповідно до п.3.2 договору від 20.09.2011 № ЛЗБК/112181/НЮ, Замовник зобов’язаний оплатити виконані роботи ( надані послуги) протягом 30 днів з моменту підписання ОСОБА_4 надання послуг

Станом на 31.12.2015 року рахується кредиторська заборгованість перед Виконавцем ТзОВ « Валдер» в розмірі 72 084,83 грн.

Відповідно до абз.«а» пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПКУ Податкового кодексу України, Сума заборгованості одного платника податку перед іншим платником податку, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Строки позовної давності щодо правочинів, які виникають під час здійснення господарської діяльності, визначені у Цивільному кодексі України від 16 січня 2003 року N 435-IV.

Позовна давність, відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України від 16.03.2003 № 435-IV (далі – ЦКУ) – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ).

У ч. 1 ст. 267 ЦКУ закріплено положення, згідно з яким особа, яка виконала зобов’язання після закінчення позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. У податковому праві таке виконання прирівнюється до надання безповоротної фінансової допомоги.

Відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за N 860/4153 { ОСОБА_3 змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів),(далі – П(с)БО 15),

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні(стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте, ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До склад інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Суд погоджується із висновками акту перевірки що, кредиторська заборгованість яка обліковується по бухгалтерському рахунку 63» Розрахунки з постачальниками» станом на 31.12.2015 у ВП «Львівський завод залізобетонних конструкцій» ДТГО «Львівська залізниця» перед ТзОВ «Валдер» є протермінованою, тобто такою по якій минув термін позовної давності тому включається до складу доходу.

Що твердження представників позивача про те, що ОСОБА_4 від 29.09.2016 № 1-06-14-00/01059900 не містить підписів 103 ревізорів, як осіб, які проводили перевірку, а відтак цей службовий документ не має жодної юридичної сили і тому підставі такого акту відповідач не мав права приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.10.2016 № 0001951400/13199, від 03.05.2017 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 суд зазначає наступне.

Судом досліджено ОСОБА_4 від 29.09.2016 № 1-06-14-00/01059900 «Про результати планової виїзної перевірки ДТГО «Львівська Залізниця» ЄДРПОУ 01059900 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2013 по 31.12.2015».

Перевірка проводилась з 30.03.2016 року по 15.09.2016 року.

Судом встановлено, що перевірка ДТГО «Львівська Залізниця» проводилась на підставі наказу ОСОБА_6 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові МГУ ДФС від 15.03.2016 №59, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання та на підставі направлень виданих відповідачем.

Наказом СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС від 11.05.16 №110 проведення планової перевірки ДТГО «Львівська залізниця» продовжено з 13.05.2016 року терміном на 15 робочих днів (по 02.06.2016року.).

Згідно з наказом від 19.05.16 №128 проведення планової перевірки ДТГО «Львівська залізниця» зупинено з 20.05.2016 року терміном на 30 робочих днів (по 04.07.2016року.).

Відповідно до наказу від 13.07.16 №191 проведення планової перевірки ДТГО «Львівська залізниця» зупинено з 13.07.2016 року до отримання інформації від іноземних державних органів. Відповідно до наказу від 08.09.16 №269 поновлено проведення планової перевірки ДТГО «Львівська залізниця» з 12.09.2016 року на невикористаний термін.

Тобто період проведення перевірки здійснювався п’ять з половиною місяців.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 29.09.2016 №309/28-06-14-00/01059900, який підписано посадовими особами контролюючого органу.

Щодо відсутності підписів усіх ревізорів на акті перевірки представником відповідача зазначено, що дані обстави та причини відсутності підписів чітко зафіксовані в акті перевірки, зокрема: частина осіб, що здійснювали перевірку на момент підписання акту перебували на лікарняному; частина осіб були звільнені з займаних посад; частина осіб перебували у відпустці; ГДРІ ОСОБА_12 на момент підписання акту відсторонено від виконання службових обов’язків згідно з наказом №196-о від 27.07.2016 року; частину перевіряючих осіб було переведено на інші посади; частина осіб перебували у відрядженні.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та поясненнями представника відповідача і не спростовуються представниками позивача.

Відповідно до п. 86.3. ст. 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Оскільки, установлений термін проведення перевірки завершився 15.09.2016 року то податковим органом з дотриманням п. 86.3. ст. 86 Податкового кодексу України протягом 10 робочих днів складено акт перевірки та підписано посадовими особами контролюючого органу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що акт перевірки складений з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а твердження представників позивача про те, що акт не має юридичної сили не відповідає дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений у ч.1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, згідно зі ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки, у даній справі оспорюється рішення прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотриманням принципу верховенства права.

Як під час перевірок, так і під час розгляду справи судом не встановлено наявності у контрагентів власного або орендованого обладнання для виконання спірних операцій, інструменту, технічного персоналу, наявність якого обумовлюється не лише специфікою обумовлених операцій, а також і умовами договорів.

Враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час судового розгляду справи позивачем не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання.

В даному випадку надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальність операцій, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання.

Оскільки, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями суд зазначає про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обгрунтованими, а позов до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при відмові у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2018.

Суддя Р.М. Брильовський