ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 р.

м.Одеса

Справа № 814/1573/17

Категорія: 3.6

Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Танасогло Т.М.,

суддів – Запорожана Д.В.,

– ОСОБА_1,

при секретарі – Гошуренко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтень 2017 року у справі за адміністративним позовом Міністерство оборони України до Вознесенська міжрайонна медико-соціальна експертна комісія , Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України, Миколаївський обласний Центр медико-соціальної експертизи м. Миколаєва , 3-ті особи: Вознесенське міжрайонне відділення судово-медичної експертизи, ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року позивач - Міністерство оборони України (далі по тексту МО України), звернувся до суду з адміністративним позовом до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (далі по тексту ЦВЛК МОУ – відповідач 1) з вимогами про визнання незаконним та скасування рішення, оформленого Протоком ЦВЛК МОУ № 4328 від 19.11.2015 року, яким встановлений причино-наслідковий зв’язок між наявними захворюваннями та проходженням служби ОСОБА_2, до Миколаївського обласного центру медико-соціальної експертної комісії (далі по тексту Миколаївського ОЦ МСЕК - відповідач 2) та Вознесенської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (далі по тексту Вознесенської М МСЕК - Відповідач 3) з вимогами про визнання незаконним та скасування рішення Вознесенської М МСЕК щодо вставлення причини інвалідності ОСОБА_2, що зазначено в Графі 9 Довідки до Акту огляду МСЕК серії 10ААВ № 371393, треті особи на боці відповідачів без самостійних вимог на предмет спору Вознесенське міжрайонне відділення судово-медичної експертизи (далі по тексту Вознесенське СМЕ) та ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що при зверненні до відповідача 1 громадянин ОСОБА_3 не надав жодних підтверджуючих документів, що захворювання, які в нього діагностували, є насідком отриманих поранень та контузії під час проходження ним служби в зоні бойових дій в Афганістані у 1986 році. Позивач зауважує, що Відповідачем 1 прийнято рішення, яке оформлене Протоколом засідання № 4328 від 19.11.2015 року - встановлений причинний зв'язок існуючих захворювань та ушкоджень з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, без урахування та з’ясування фактичних обставин справи (місця, дати та обставин отримання поранення, контузії тощо) без дослідження будь-яких медичних документів постраждалого, а виключно на підставі розповіді ОСОБА_3, що є порушенням вимог п. 21.8, 21.3 Положення про військово-лікарську комісію. На підставі Протоколу засідання ЦВЛК - Відповідача 1, Відповідачем 3 - Вознесенським МСЕК видано довідку до Акту огляду серії 10ААВ № 371393 про визначення ОСОБА_3 інвалідності ІІ групи та встановлено причину інвалідності ОСОБА_3, а саме: “поранення (контузія) та захворювання, так, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії”. На думку Позивача, зазначена причина інвалідності у графі 9 Довідки не відповідає положенням Інструкції № 561 “Про встановленні інвалідності” та “Положення по порядок, умови та критерії встановлення інвалідності” (далі по тексту Інструкція № 561) й застосування п. “Г” п. п. 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення про військово лікарську комісію є у даному випадку недоречним, оскільки жодних медичних або якихось інших документів, які б свідчили про отримання поранення ОСОБА_3 у 1986 році в Афганістані Відповідачем 3 не досліджувалося, а отже, при обставинах відсутності документального підтвердження отримання бійцем поранення Відвідач 3 повинен був застосовувати формулювання у пункту “Д” Інструкції № 561, а не “Г”, як це було зроблено. Позивач зазначає, що оскільки після встановлення причини інвалідності та причино-наслідкового зв’язку з тим що інвалідність пов’язана з отриманням поранення (контузії) під час проходження служби ОСОБА_2, у МОУ виникає обов’язок на підставі прийнятих Відповідачами рішень провести одноразову виплату ОСОБА_2 відповідно до положень Постанови КМУ № 975, якою затверджено Порядок виплати коштів з державного бюджету України, а відтак позивач наполягає, що його права порушуються та він був змушений звертатися до суду за захистом порушеного права з метою недопущення незаконних виплат з Державного бюджету. Позивач просить суд скасувати Протокол ЦВЛК МОУ № 4328 від 19.11.2015 року та рішення Вознесенської МСЕК, викладене у Графі 9 Довідки до Акту огляду МСЕК серії 10ААВ № 371393.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Апелянт заперечує про наявність причинного зв’язку інвалідності колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 з перебуванням на фронті.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 19 листопада 2015 року ЦВЛК Міністерства оборони України видано Протокол засідання комісії № 4328, де комісією встановлено причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва у колишнього військовослужбовця ОСОБА_3 та викладений висновок: “Поранення (контузія) та захворювання, так, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії” (а. с. 36).

На підставі висновку ЦВЛК МО України Вознесенською міжрайонною МСЕК ОСОБА_3 визнано інвалідом ІІ групи внаслідок поранення, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та видана довідка МСЕК серія 10ААВ № 371393 від 04.08.2015 року (а. с. 10).

Внаслідок встановленої причини інвалідності Вознесенською міжрайонною МСЕК, та на виконання положень Постанови КМУ № 975 від 23.02.2016 року, постанови Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15.09.2016 № 472/416/16-а та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду по цій справі від 14.12.2016 року, старшому прапорщику у запасі ОСОБА_2 нарахована та виплачена одноразова допомога у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, в сумі 243 600,00 грн.

Міністерство оборони України вважає протиправним рішення Вознесенською міжрайонною МСЕК в частині встановлення ОСОБА_2 такої причини інвалідності, як “поранення (контузія) та захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії”, посилаючись на те, що його прийнято необґрунтовано, тобто без наявності необхідних і належних документів, які б підтверджували факт отримання третьою особою поранення (контузії) та її причинний зв'язок з виконанням обов'язків військової служби, а також на порушення Вознесенською міжрайонною МСЕК установленої нормативно-правовими актами процедуру проведення медико-соціальної експертизи.

Відмовляючи у задоволенні позову Міністерства оборони України суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача узгоджується з положеннями діючих нормативно-правових актів, що регулюють дані правовідносини, та прийняте з урахуванням усіх обставин, без порушень прав та інтересів позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне: правовідносини щодо створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянин, умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, порядок, умови та критерії встановлення інвалідності регулюються, зокрема, Основами законодавства України про охорону здоров'я, Законами України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, “Про реабілітацію інвалідів в Україні”, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 “Питання медико-соціальної експертизи”, Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 року №561, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 року за №1295/20033, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 року №577 “Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях”, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.09.2012 року за №1504/21816.

Відповідно до статті 69 Основ законодавства України про охорону здоров'я експертиза стійкого розладу функцій організму здійснюється медико-соціальними експертними комісіями, які встановлюють ступінь та причину інвалідності, складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначають реабілітаційні заходи відповідно до Закону України “Про реабілітацію інвалідів в Україні”. Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 3 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та статті 7 Закону України “Про реабілітацію інвалідів в Україні” Кабінет Міністрів України постановою від 03.12.2009 р. № 1317 затвердив Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

За приписами пунктів п.п. 4, 5, 11, 15-20, 24 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - Комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у м. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.

Міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Комісія видає особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому інвалід перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги. Форма документів, що використовується у роботі комісій, затверджується МОЗ.

Відповідно до п.п.3, 7, 12, 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності, зокрема, є поранення, контузії, каліцтва, захворювання:

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час;

- пов'язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав.

Згідно із п.п.1.9, 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 року № 561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 року за №1295/20033, огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317. При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Таким чином, із аналізу наведених вище правових норм слідує, що встановлення групи інвалідності з причин, які пов'язані з участю особи у бойових діях та перебуванням на території інших держав, здійснюється медико-соціальними експертними комісіями на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання особою поранення (захворювання), після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів та за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

При цьому затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, а також затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 року №561 Інструкція про встановлення груп інвалідності не містять переліку конкретно визначених “інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання)”, як і не містять імперативного припису про те, що ці інші документи обов'язково повинні додаватись та враховуватись до виданих військово-лікувальними закладами документів.

Варто відмітити, що установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть, згідно із статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” та п.п.1.1-1.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, зареєстрованого за №1109/15800 (далі-Положення №402) є одним з основних завдань військово-лікарської експертизи, яка здійснюється визначеними у главі 2 розділу І вказаного Положення органами військово-лікарської експертизи, в тому числі й Центральною військово-лікарською комісією.

Порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначений главою 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Відповідно до п.п. “г” п. 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 постанови військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях, як “Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії” - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 р. №63 “Про організаційні заходи щодо застосування Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести початок захворювання на період участі в бойових діях.

Суд апеляційної інстанції зазначає, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 проходив військову службу з 17 жовтня 1985 року по 27 листопада 1987 року. Згідно військового квитка з 18.09.1986 року по 20.10.1986 року приймав участь в бойових діях на Території ДР Афганістану).

Згідно акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 572 Вознесенського МРО СМЕ від 04.11.2015 року виявлені тілесні ушкодження на передній черевній стінці зліва, в поперекової області в проекції хребта і праворуч - три рубця овальної і невизначеної форми розмірами від 3,5х0,5см до 2х3,7см. Рубці м'які на дотик, розташовані нижче рівня навколишньої шкіри, малорухливі, білястого кольору. Інших тілесних пошкоджень не виявлено. З огляду на характеристику рубців, не виключається можливість утворення ран від осколкових поранень в період 1986 року.

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 4328 від 19 листопада 2015 року вогнепальні осколкові поранення живота, спини (контузія головного мозку - 1986 р. рядового у відставці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком яких стали шкіряні рубці в зазначених анатомічних областях, що підтверджуються актом судово-медичного обстеження № 572 від 04.11.2015 року, виданого Вознесенським міжрайонним відділенням судово-медичної експертизи, що в подальшому призвело до розвитку: “Наслідків перенесеної ЧМТ у вигляді посттравматичної енцефалопатії ІІ ст., зі стійко вираженим цефалічним, ангіодистонічним, венозно-лікворним синдромами, помірно вираженим вестибуло-атактичним синдромом з порушенням статакінетичної стійкості, посиленими вестибуло-сенсорними і вегетативними реакціями, кризового періоду. Дегенеративно-дистрофічного ураження попереково-крижового відділу хребта з хронічними рецидивуючим перебігом, в стадії загострення. Стану після оперативного лікування (16.02.2015 року) дискектомії L5 - S1 зліва, з вираженим м'язево-томічним синдромом, з легким парезом лівої стопи. Ангіопатії сітківки обох очей”, що підтверджено медичними та військово-обліковими документами,- поранення (контузія) та захворювання ,ТАК, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії (а.с. 36).

За приписами п. 1.1 Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Отже, Положення №402 встановлює порядок медичного огляду військовослужбовців, визначення ступеня придатності до військової служби та установлює причинний зв'язок захворювань, травм та не містить жодної норми, яка б регулювала діяльність органів медико-соціальної експертизи при вирішенні питань щодо встановлення групи інвалідності.

У свою чергу згідно Положення про медико-соціальну експертизу до повноважень медико-соціальних експертних комісій належить, зокрема, визначення ступеню обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що при вирішенні питання встановлення інвалідності ОСОБА_2., відповідач-3 зобов'язаний був врахувати висновки Центральної військово-лікарської комісії, судово-медичної експертизи, посвідчення учасника бойових дій та інші документи, надані третьою особою.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться два рішення суду: Веселинівського районного суду від 15.09.2017 року по справі № 472/416/16а та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду по цій справі, де предметом оскарження була відмова МО України від виплати грошової одноразової допомоги ОСОБА_2 саме з цих же підстав, що й рішення Вознесенської МСЕК та Протокол ЦВЛК.

На підставі викладеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги МО України не належать задоволенню, оскільки ті обставини та взаємовідносини, на які посилається позивач, вже були предметом доказування в адміністративній справі та є рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачі, які є суб'єктами владних повноважень, свою позицію довели та обґрунтували.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову Міністерства оборони України.

Відтак, апеляційна скарга Міністерства оборони України задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтень 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Дата складення та підписання повного судового рішення – 24.04.2018 року.

Головуючий суддя

ОСОБА_4

Судді

ОСОБА_5 ОСОБА_1