ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2018 року № 826/7029/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді - Добрівської Н.А., суддів: Кузьменко А.І., Маруліної Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Кабінету Міністрів України,

третя особа:

Митний пост «Херсон-центральний» Херсонської митниці Державної фіскальної служби

про

визнання постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1035 незаконною,

В С Т А Н О В И В:

04 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа: Митний пост «Херсон-центральний» Херсонської митниці Державної фіскальної служби про визнання постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1035 незаконною.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 10 квітня 2016 року, рухаючись в напрямку півострова Крим, він був зупинений працівниками Митного посту «Херсон-центральний» Херсонської митниці Державної фіскальної служби на контрольному пункті в'їзду-виїзду «Чонгар» для здійснення митної перевірки його речей та автомобіля. В результаті перевірки позивачу було вручено Картку відмови в пропуску через митний кордон України товарів, транспортних засобів комерційного характеру з підстави недотримання ним вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2016 року №1035. Позивач вважає постанову Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1035 незаконною, такою, що суперечить положенням чинного законодавства та порушує його права та інтереси.

13 травня 2016 року ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання на 05 липня 2016 року.

28 листопада 2016 року позивачем через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи за його відсутністю на підставі матеріалів наявних у справі. Одночасно, даною заявою позивач підтримав свої вимоги в повному обсязі.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 10 жовтня 2017 року № 5636 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 жовтня 2017 року визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи № 826/14685/16 та вказану справу 19 жовтня 2017 року передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою від 30 листопада 2017 року справу прийнято до провадження та призначено попереднє судове засідання на 30 січня 2018 року.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147 - VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В підготовчому засіданні 30 січня 2018 року представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні з урахуванням доводів, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Зокрема, у своїх запереченнях представник відповідача стверджує, що оскаржувана Постанова прийнята Кабінетом Міністрів України у межах та на підставі наявних в останнього повноважень, оскільки відповідач у силу п.п.4 п.12.4 ст.12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» наділений правом тимчасово обмежити поставки окремих товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на подане позивачем клопотання щодо розгляду даної справи у його відсутність, а також беручи до уваги заяву уповноваженого представника відповідача, судом, за наслідками проведення підготовчого провадження на підставі п.3 ч.2 ст.183, ст.192, ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про закриття підготовчого провадження і призначено справу до судового розгляду за загальними правилами колегією у складі трьох суддів в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на день розгляду справи по суті), судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 10 квітня 2016 року, рухався автомобілем в напрямку півострова Крим та був зупинений працівниками Митного посту «Херсон-центральний» Херсонської митниці Державної фіскальної служби на контрольному пункті в'їзду-виїзду «Чонгар» для здійснення митної перевірки речей та автомобіля.

В результаті перевірки ОСОБА_1 вручено Картку відмови в пропуску в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №508050500/2016/00308, в якій зафіксовано, що за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших до Митного кодексу України (митна декларація, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №431, Б/Н від 10 квітня 2016 року), відмовлено у пропуску через митний кордон України з причини: недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2016 року №1035, а саме: переміщення товарів, що не входять до переліку соціально значущих продуктів харчування та переліку особистих речей громадян, таких як: ручна електропилка в кількості 1 шт.; дриль - 1 шт.; шуруповерт - 1 шт., коньяк 0,5 л. - 2 шт. та 20 кг крупи ячмінної.

Позивач зазначає, що оскаржувана постанова суперечить нормам чинного законодавства України, порушує його права та законні інтереси, обмежує його право на вільне пересування, а у зв'язку з цим був змушений звернутися за захистом своїх порушених прав з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Кабінетом Міністрів України, відповідно до п.п.4 п.12.4 ст.12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», прийнято Постанову від 16 грудня 2015 року №1035 «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію» (надалі - Постанова №1035), якою постановив:

1. Заборонити на період тимчасової окупації поставки товарів (робіт, послуг) під всіма митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію, за винятком:

- особистих речей громадян, визначених частиною першою статті 370 Митного кодексу України (крім товарів, визначених пунктом 24 частини першої зазначеної статті), що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі;

- соціально значущих продуктів харчування, що переміщуються громадянами, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 гривень та сумарна вага яких не перевищує 50 кілограмів на одну особу, за переліком згідно з додатком.

Установити, що положення абзацу третього цього пункту застосовується у разі, коли особа, яка ввозить товари на тимчасово окуповану територію України, в'їжджає на зазначену територію не частіше одного разу протягом однієї доби.

2. Дія цієї постанови не поширюється на:

- поставку електричної енергії з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію, що здійснюється відповідно до рішення Ради національної безпеки та оборони України;

- поставку з тимчасово окупованої території на іншу територію України товарів, що мають стратегічне значення для галузей економіки та безпеки держави, за підтвердженням Міністерства економічного розвитку і торгівлі;

- ввезення на тимчасово окуповану територію гуманітарної допомоги, яка надається міжнародними гуманітарними організаціями згідно з переліком, затвердженим Міністерством соціальної політики.

3. Ця постанова набирає чинності через 30 днів з дня її опублікування.

В якості додатку до Постанови №1035 затверджено Перелік соціально значущих продуктів харчування.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень, станом на час розгляду справи по суті, визначені у положеннях статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (ч.2 ст.264 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині (ч. 9 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підтвердження наявності у позивача порушеного права внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1035, останнім надано суду копію картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 квітня 2016 року №508050500/2016/00308, у відповідності до якої м-/п «Херсон-центральний» відмовлено ОСОБА_1 у пропуску через митний кордон України з причини недотримання вимог Постанови №1035, а саме: переміщення товарів, що не входять до переліку соціально значущих продуктів харчування та переліку особистих речей громадян (ст.370 Митного кодексу України). А саме - ручна електропилка 1 штука, шуруповерт 1 штука, коньяк 0,5 літрів, крупа ячнева - 20 кг.

У той же час, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

У силу частин 1 та 2 статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Як вбачається з преамбули оскаржуваної Постанови №1035, остання прийнята на виконання положень п.п.4 п.12.4 ст.12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», якими визначено, що під час тимчасової окупації поставки товарів на територію (з території) ВЕЗ «Крим» здійснюються з урахуванням того, що Кабінет Міністрів України має право тимчасово обмежити поставки окремих товарів (робіт, послуг) та/або під окремими (всіма) митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію.

Таке рішення: а) приймається виключно з метою забезпечення безпеки держави, збереження громадського порядку та охорони здоров'я населення України; б) набирає чинності не раніше ніж через 30 календарних днів після його оприлюднення; в) не може призводити до порушення норм Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», іншого антимонопольного законодавства України у частині, що поширюється на покупців таких товарів (робіт, послуг) на іншій території України.

У той же час, згідно з пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», об'єкти права приватної, державної та комунальної власності, що розташовані (знаходяться) на тимчасово окупованій території України, залишаються у власності осіб, які мали такі об'єкти у власності (користуванні) на початок тимчасової окупації.

Разом з тим, за твердженнями відповідача, оскаржувана Постанова №1035 прийнята Кабінетом Міністрів України на виконання приписів підпункту 4 пункту 12.4 статті 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», що суд вважає частково необґрунтованим, з огляду на таке.

З аналізу положень підпункту 4 пункту 12.4 статті 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» вбачається, що Кабінету Міністрів України надано право під час тимчасової окупації тимчасово обмежувати саме поставки окремих товарів (робіт, послуг) та/або під окремими (всіма) митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У силу частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.265 ГК України).

Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (ч.2 ст.55 Господарського кодексу України).

Таким чином, чинним законодавством України визначено, що поставкою є домовленість суб'єктів господарювання щодо реалізації товару для його використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

При цьому, суд звертає увагу, що ані у змісті оскаржуваної Постанови №1035, ані у змісті Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», які містять спеціальні норми регулювання спірних правовідносин, не визначено поняття «поставка», яке використовується та мало б відмінне від загальнопоширеного визначення терміну «поставка», наведеного вище.

Отже, приписами підпункту 4 пункту 12.4 статті 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями тимчасово обмежувати під час тимчасової окупації саме поставки окремих товарів (робіт, послуг), тобто постачання останніх у межах господарської діяльності відповідних суб'єктів, натомість, позбавлений на встановлення обмежень, згідно з вказаними положеннями, щодо переміщення особистих речей фізичними особами, які не є суб'єктами господарювання.

Проте, зазначивши в оскаржуваній Постанові №1035 заборону на період тимчасової окупації поставки товарів (робіт, послуг) під всіма митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію, за винятком особистих речей громадян, визначених частиною першою статті 370 Митного кодексу України (крім товарів, визначених пунктом 24 частини першої зазначеної статті), що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі, Кабінет Міністрів України вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки фактично пунктом 1 Постанови №1035 громадянам дозволено виключний перелік особистих речей для переміщення, визначений частиною 1 статті 370 Митного кодексу України, а також обмежений перелік соціально значущих продуктів харчування.

Так, у відповідності до частини 1 статті 370 Митного кодексу України, особистими речами вважаються: 1) товари особистої гігієни та індивідуальні косметичні засоби у кількості, що забезпечує потреби однієї особи на період поїздки; 2) одяг, білизна, взуття, що мають суто особистий характер, призначені виключно для власного користування і мають ознаки таких, що були у користуванні; 3) особисті прикраси, у тому числі з дорогоцінних металів та каміння, що мають ознаки таких, що були в користуванні; 4) індивідуальне письмове та канцелярське приладдя; 5) один фотоапарат, одна кіно-, відеокамера разом з обґрунтованою кількістю фото-, відео-, кіноплівок та додаткового приладдя; 6) один переносний проектор та аксесуари до нього разом з обґрунтованою кількістю діапозитивів та/або кіноплівок; 7) бінокль; 8) переносні музичні інструменти у кількості не більше двох штук; 9) один переносний звуковідтворювальний пристрій (у тому числі магнітофон, диктофон, програвач компакт-дисків тощо) з обґрунтованою кількістю плівок, платівок, дисків; 10) один переносний радіоприймач; 11) стільникові (мобільні) телефони у кількості не більше двох штук, пейджери; 12) один переносний телевізор; 13) переносні персональні комп'ютери у кількості не більше двох штук і периферійне обладнання та приладдя до них; флеш-карти у кількості не більше трьох штук; 14) одна переносна друкарська машина; 15) калькулятори, електронні книжки у кількості не більше двох штук; 16) індивідуальні вироби медичного призначення для забезпечення життєдіяльності людини та контролю за її станом з ознаками таких, що були в користуванні; 17) звичайні та/або прогулянкові дитячі коляски у кількості, що відповідає кількості дітей, які перетинають кордон разом із громадянином, а у разі відсутності дітей - у кількості не більше однієї штуки; 18) одна інвалідна коляска на кожного інваліда, який перетинає митний кордон України, а у разі відсутності такої особи - у кількості не більше однієї штуки; 19) лікарські засоби, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України; 20) годинники у кількості не більше двох штук; 21) 0,5 літра туалетної води та/або 100 грамів парфумів; 22) спортивне спорядження - велосипед, вудка рибальська, комплект альпіністського спорядження, комплект спорядження для підводного плавання, комплект лиж, комплект тенісних ракеток, дошка для серфінгу, віндсерфінгу, комплект спорядження для гольфу, інше аналогічне спорядження, призначене для використання однією особою; 23) спеціальне дитяче харчування для дітей, хворих на фенілкетонурію або інше захворювання, що потребує спеціального харчування, яке не виробляється (не реалізується) в Україні, що переміщується (пересилається) через митний кордон України в порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України; 24) інші товари, призначені для забезпечення повсякденних потреб громадянина, перелік і гранична кількість яких визначаються законами України.

Так, вказаний перелік не дозволяє фізичним особам, переміщати таке рухоме майно, зокрема, як особиста побутова техніка, що і намагався зробити позивач, проте, останньому було відмовлено компетентним органом з посиланням саме на пункт 1 Постанови №1035.

Отже, суд наголошує на тому, що встановивши у пункті 1 Постанови №1035 обмеження у вигляді заборони на період тимчасової окупації поставки товарів (робіт, послуг) під всіма митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію, за винятком особистих речей громадян, визначених частиною першою статті 370 Митного кодексу України (крім товарів, визначених пунктом 24 частини першої зазначеної статті), що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі, а також соціально значущих продуктів харчування, що переміщуються громадянами, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 гривень та сумарна вага яких не перевищує 50 кілограмів на одну особу, за переліком згідно з додатком, Кабінет Міністрів України вийшов за межі наданих йому повноважень, а вказані положення суперечать приписам пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» та частини 1 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», як актам вищої юридичної сили.

У свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів на підтвердження наявності «суспільного інтересу» для законодавчого втілення таких обмежень, викладених у пункті 1 оскаржуваної Постанови №1035.

При цьому, твердження відповідача про наявність судової позиції з приводу правомірності оскаржуваної Постанови №1035, яка досліджувалась у межах іншої адміністративної справи №826/27712/15, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки як вбачається зі змісту судових рішень у справі №826/27712/15 та наявних у даній справі доказів підстави для звернення до суду, як і правове обґрунтування позовів, є відмінними.

Таким чином, за результатами розгляду наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що доводи позивача знайшли підтвердження та законодавче підґрунтя, однак, на момент постановлення рішення у даній справі, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі № 826/9502/16, що набрала законної сили, визнано незаконним та нечинним пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1035 «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію».

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що права позивача порушені оскаржуваною Постановою №1035, а саме, пунктом 1 даного нормативно-правового акта, яким встановлено заборону на період тимчасової окупації поставки товарів (робіт, послуг) під всіма митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію.

Так, в силу положень частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, оскільки на момент прийняття рішення у даній справі, Постанова №1035 в частині порушених прав позивача визнана незаконною та нечинною, колегія суддів, погоджуючись з доводами позивача щодо незаконності оскаржуваних положень цієї Постанови, однак, не вбачає підстав для задоволення позову з наведених вище мотивів.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2,72-77, 241-246,382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.287, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Головуючий суддя: Н.А. Добрівська

Судді : А.І. Кузьменко

Л.О. Маруліна