РІШЕННЯ

Іменем України

16 квітня 2018 року

Київ

справа №800/11/17

адміністративне провадження №П/9901/254/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого - Шипуліної Т.М.

суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

за участю: секретаря Савченко А.А.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Мишковець О.В.,

представника третьої особи Мажара Л.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу №П/800/11/17 за позовом ОСОБА_5 до Президента України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, про визнання протиправними та скасування указів, поновлення на посаді,

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ДОВОДІВ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

ОСОБА_5 звернулася до Вищого адміністративного суду України з позовом до Президента України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 17.05.2014 №478/2014 «Про звільнення з посад Голови та членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації»; поновлення ОСОБА_5 на посаді Члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, з 17.05.2014; визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 17.05.2014 №479/2014 «Про призначення Голови та членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Указ Президента України від 17.05.2014 №478/2014 «Про звільнення з посад Голови та членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації» не містить підстав звільнення ОСОБА_5 з посади, не відповідає вимогам статті 20 Закону України «Про телекомунікації» та статті 39 Закону України «Про державну службу». Президентом не дотримано процедури звільнення, оскільки Голова Нацкомісії не вносив подання щодо звільнення ОСОБА_5 з посади.

Позивач також вважає, що оскільки оскаржуваний Указ Президента України від 17.05.2014 №478/2014 щодо звільнення Голови та членів Національної комісії є незаконними, то і Указ Президента України від 17.05.2014 №479/2014 «Про призначення Голови та членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації» підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує, оскільки оскаржуваний Указ від 17.05.2014 №478/2014 прийнято на підставі Конституції та законів України та у спосіб, передбачений законодавством; відносини між позивачем та Президентом України не були трудовими; Указ від 17.05.2014 №479/2014 втратив чинність; Закон України «Про очищення влади», який набрав чинності 16.10.2014, містить пряму заборону позивачу займати посаду члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації також заперечила проти позову з огляду на законність Указу щодо звільнення позивача, відсутність трудових відносин між ОСОБА_5 та Президентом України.

ІІ. КЛОПОТАННЯ СТОРІН ТА ІНШІ ПРОЦЕСУУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Постановою Вищого адміністративного суду України від 22.02.2016 позов задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано Указ від 17.05.2014 №478/2014 в частині звільнення ОСОБА_5 з посади члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Поновлено ОСОБА_5 на посаді члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, з 20.05.2014. Постанову суду щодо поновлення на посаді звернуто до негайного виконання. В задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 29.11.2016 постанову Вищого адміністративного суду України від 22.02.2016 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд. Верховним Судом України зазначено, що Вищим адміністративним судом України не встановлено всі обставини справи, що мають значення для вирішення справи, а також не враховано, що відносини, які виникають між Президентом України та членами Комісії, не є трудовими, тому застосування положень статті 235 Кодексу законів про працю України є неправильним.

Справа перебувала в проваджені Вищого адміністративного суду України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу; позовні заяви щодо оскарження рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарної палати, які подані до Вищого адміністративного суду України та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Великої Палати Верховного Суду і розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Шипуліна Т.М. (суддя-доповідач), Бившева Л.І, Гончарова І.А., Олендер І.Я., Ханова Р.Ф.

Відповідно до частин першої та другої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.

Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п'яти суддів.

Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

На підставі викладеного Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шипуліної Т.М. ухвалою від 15.01.2018 прийняв до провадження справу №П/800/11/17 за позовом ОСОБА_5 до Президента України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, про визнання протиправними та скасування указів, поновлення на посаді та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

IІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Указом Президента України від 16.12.2011 №1142/2011 ОСОБА_5 призначено членом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Указом виконуючого обов'язки Президента України від 17.05.2014 №478/2014 на підставі частини першої статті 20 Закону України «Про телекомунікації» та статті 112 Конституції України звільнено із займаних посад Голову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації та п'ятьох її членів, зокрема ОСОБА_5.

Указом виконуючого обов'язки Президента України від 17.05.2014 №479/2014 призначено нового Голову та інших членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Частина перша та друга статті 17 Закону України «Про телекомунікації» органом державного регулювання у сфері телекомунікацій є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.

Стаття 16 Закону України «Про телекомунікації» метою державного регулювання у сфері телекомунікацій є максимальне задоволення попиту споживачів на телекомунікаційні послуги, створення сприятливих організаційних та економічних умов для залучення інвестицій, збільшення обсягів послуг та підвищення їх якості, розвитку та модернізації телекомунікаційних мереж з урахуванням інтересів національної безпеки.

Статтею 18 Закону України «Про телекомунікації» визначено повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Частина перша статті 20 Закону України «Про телекомунікації» Комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, як колегіальний орган утворюється у складі Голови Комісії та шести членів Комісії.

Голова та члени комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу.

Частина друга статті 20 Закону України «Про телекомунікації» Головою та членом національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, можуть бути громадяни України, які мають повну вищу (профільну, економічну або юридичну) освіту, досвід роботи на керівних посадах не менше трьох років упродовж останніх десяти років.

Голова та член національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, не можуть бути власниками корпоративних прав операторів, провайдерів телекомунікацій, операторів поштового зв'язку, виробників телекомунікаційного обладнання, діяльність яких відповідно до цього Закону регулюється комісією, отримувати від них фінансову або матеріальну винагороду та допомогу чи займати будь-яку посаду, в тому числі на громадських засадах.

Термін повноважень Голови та члена національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, становить шість років. Одна й та ж особа не може бути Головою та/або членом комісії більше двох термінів підряд.

Частина п'ята статті 20 Закону України «Про телекомунікації» Голова та члени національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, керівні працівники та спеціалісти її апарату є державними службовцями.

Частина четверта статті 20 Закону України «Про телекомунікації» Голова або член національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, може бути звільнений з посади у разі подання заяви про відставку, неможливості виконання обов'язків за станом здоров'я, припинення громадянства України, грубого порушення службових обов'язків, набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні злочину, наявності інших підстав, передбачених законами.

Повноваження Голови або члена національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, припиняються у разі його смерті, визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Не можуть бути підставами для звільнення Голови або члена національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, набуття повноважень новообраним Президентом України.

Пункт 9 частини третьої статті 20 Закону України «Про телекомунікації» Голова національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації подає Президенту України пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад членів Комісії.

V. ОЦІНКА СУДУ

Суд, вивчив доводи позивача та відповідача, дослідив матеріали справи та перевірив їх належними та допустимими доказами, дійшов таких висновків.

Вимоги щодо осіб, які можуть бути призначені на посаду члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації як то наявність повної вищої (профільної, економічної або юридичної) освіти, наявність досвіду роботи на керівних посадах не менше трьох років упродовж останніх десяти років. та обмежений термін їх повноважень вказує на те, що ці посади за своєю природою не є службовими, а їх діяльність є характерною для політичних посад публічної служби.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації є органом державного регулювання у сфері телекомунікацій та впроваджує державну політику у відповідній сфері.

При цьому, Комісія відповідно до своїх повноважень забезпечує державний нагляд за додержанням суб'єктами ринку законодавства про телекомунікації, здійснює ліцензування та реєстрацію у сфері надання телекомунікаційних послуг, що у тому числі впливає на інформаційну безпеку телекомунікаційних мереж, охорону таємниці інформації, що передається технічними засобами телекомунікацій, запобіганню зняттю інформації з телекомунікаційних мереж та відповідно є елементом забезпечення національної безпеки.

В такому випадку, оскільки законодавством передбачається особливий порядок призначення на посаду та проходження служби, обмеження строку перебування на відповідній посаді, враховуючи особливість сфери повноважень Комісії та вплив на інтереси національної безпеки, положення Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю до процедури звільнення членів Комісії не застосовуються.

Підстави припинення повноважень члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації встановлено Законом України «Про телекомунікації», перелік яких відповідно до частини четвертої статті 20 зазначеного Закону не є вичерпним.

Суд також звертає увагу на те, що матеріали справи не вказують на те, що підставою для звільнення ОСОБА_5 та видання Указу від 17.05.2014 №478/2014 стала зміна глави держави.

Більше того, Указ від 17.05.2014 №478/2014 був виданий Головою Верховної Ради України - виконуючим обов'язки Президента України ОСОБА_14, який отримав відповідні повноваження у зв'язку із самоусуненням від виконання своїх обов'язків глави держави.

Так, згідно з положеннями статті 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України в період виконання ним обов'язків Президента України не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6-8, 10-13, 22, 24, 25, 27, 28 статті 106 Конституції України.

Постановою Верховної Ради України від 23.02.2014 №764-VII у зв'язку з тим, що Президент України ОСОБА_15 самоусунувся від виконання конституційних повноважень, виконання обов'язків Президента України покладено на Голову Верховної Ради України ОСОБА_14.

Президент України відповідно до положень Конституції України забезпечує державну незалежність та національну безпеку; є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави.

Таким чином, враховуючи конституційні повноваження Президента України щодо формування органів влади та керівництва у сфері національної безпеки, зважаючи на положення спеціального законодавства, відповідач має право приймати укази щодо звільнення членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

При цьому, видання Президентом України Указу про звільнення з посади ОСОБА_5 у зв'язку з виконанням своїх повноважень, зокрема щодо забезпечення національної безпеки, не суперечить положенням частини четвертої статті 20 Закону України «Про телекомунікації» щодо звільнення членів Комісії з інших підстав.

Судом відхиляються як необґрунтовані посилання позивача на те, що Голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації не подавав Президенту України пропозиції щодо звільнення з посади ОСОБА_5, оскільки Указом від 17.05.2014 №478/2014 одночасно прийнято рішення про звільнення як членів так і Голови Комісії.

При цьому, суд звертає увагу, що форма указів Президента України не передбачає зазначення мотивів призначення чи звільнення особи з посади члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

За таких обставин, приймаючи Указ від 17.05.2014 №478/2014 про звільнення ОСОБА_5 з посади, Президент України діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.

У зв'язку з викладеним, доводи позивача щодо відсутності у Президента України підстав приймати Указ від 17.05.2014 №479/2014 про призначення нового Голови та інших членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації також є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 22, 241, 243, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_5 до Президента України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, про визнання протиправними та скасування указів, поновлення на посаді - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складене та підписане 23.04.2018.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна,

Л.І. Бившева,

І.А. Гончарова,

І.Я.Олендер,

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду