КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/19197/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Кармазін О.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., В.А. Твердохліб;

за участю секретаря: Горяінова Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційних скарг ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 23 лютого 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Голови Верховної ради України, треті особи: народний депутат ОСОБА_3, фракція Політичної партії «Опозиційний блок» у Верховній Раді України, фракція Політичної партії «Об'єднання «САМОПОМІЧ» у Верховній Раді України, фракція Політичної партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» у Верховній Раді України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА _2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Голови Верховної Ради України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Позивач просить:

- визнати протиправними дії Голови Верховної Ради України щодо узурпації ним виключного права Верховної Ради України у встановлений Конституцією України і законами України спосіб вирішувати питання стосовно осіб, які мають право представляти інтереси Верховної Ради України в судах, та стосовно обсягу прав (повноважень), які цим особам надаються; визнати протиправними дії Голови Верховної Ради України щодо підписання ним від імені Верховної Ради України довіреностей на представництво інтересів Верховної Ради України в судах (з усіма процесуальними правами позивача, відповідача та третьої особи) особам (працівникам апарату Верховної Ради України), щодо яких відсутні відповідні рішення (акти) Верховної Ради України про надання цим особам таких прав і довіреностей, прийняті та оформлені відповідно до Конституції України і закону України «Про Регламент Верховної Ради України»;

- зобов'язати Голову Верховної Ради України скасувати всі підписані ним від імені Верховної Ради України довіреності на представництво інтересів Верховної Ради України в судах (з усіма процесуальними правами позивача, відповідача та третьої особи) особам (працівникам апарату Верховної Ради України), щодо яких відсутні відповідні рішення Верховної Ради України про надання цим особам таких прав і довіреностей, прийняті та оформлені відповідно до Конституції України і закону України «Про Регламент Верховної Ради України»;

- зобов'язати Голову Верховної Ради України утриматись від підписання від імені Верховної Ради України довіреностей на представництво інтересів Верховної Ради України в судах (з усіма процесуальними правами позивача, відповідача та третьої особи) особам (працівникам апарату Верховної Ради України), щодо яких відсутні відповідні рішення Верховної Ради України про надання цим особам таких прав і довіреностей, прийняті та оформлені відповідно до Конституції України і закону України «Про Регламент Верховної Ради України».

В обґрунтування позову зазначається, що у січні - червні 2016 року права позивача були порушені Верховною Радою України (далі - ВРУ) в ході реєстрації нею та прийняття в якості Закону доопрацьованого Президентом України законопроекту № 3524 про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) в редакції від 26.01.2016. На захист своїх прав позивач звернувся з відповідними позовними заявами до адміністративних судів, за якими були порушені провадження.

Зокрема, позивач зазначає про розгляд справи № 800/405/16.

Позивач зазначає, що в ході судових засідань з'ясувалося, що від імені відповідача (Верховної Ради України), спираючись на підписані Головою ВРУ довіреності, діють особи, щодо яких відсутні відповідні рішення (акти) ВРУ про надання цим особам таких прав. З'ясувалося також, що Голова Верховної ради України узурпував виключне право ВРУ вирішувати питання щодо осіб (крім самого Голови ВРУ особисто), які можуть представляти інтереси ВРУ в судах.

Як зазначається також у позові, через інформаційну блокаду з боку апарату і Голови ВРУ, народні депутати України уявлення не мають про те, які судові процеси порушені і ведуться проти ВРУ. З іншого боку, як зазначає позивач, так звані представники ВРУ заявляють в судах юридичну позицію не ВРУ, а позицію одного народного депутата (Голови Верховної Ради України) і позицію адміністрації (апарату) ВРУ, які не є сторонами по справах, що критично порушує права та охоронювані інтереси позивача.

Абсолютно очевидно, зазначає позивач, що така позиція (позиція одноосібно призначених Головою Верховної Ради осіб) не збігається з думкою ВРУ як органу державної влади (як суб'єкта владних повноважень), яку, фактично, усунуто від участі в судових процесах, що знайшло своє підтвердження у відповідях позивачу окремих народних депутатів України, зокрема, пані ОСОБА_3, та у поясненнях з цього приводу Голови ВРУ.

Як надалі зазначає позивач, зовні довіреності на представництво інтересів ВРУ в судах оформлені належним чином у повній відповідності з вимогами ст. 58 КАС України. Оскільки довіреності - це, фактично, односторонні правочини, у судів відсутні підставі їх невизнання, бо в Україні, як правовій державі, визнається і діє принцип правомірності правочину.

Правовою підставою позову позивач визначає положення ч. 2 ст. 19, п. 21. ч. 1 ст. 92, ч.ч. 2, 3 ст. 88 Конституції України, положення ч. 3 ст. 58 КАС України, 246 ЦК України, норми закону України «Про Регламент Верховної Ради України», виходячи з положень яких, на думку позивача, не передбачено повноважень Голови ВРУ підписувати (виписувати, видавати) тим чи іншим особам довіреності на представництво в судах інтересів ВРУ.

Позивач наполягає, що такі довіреності Голова ВРУ має право видавати тільки на підставі акту ВРУ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року заяву ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог (вх. від 08.08.2017) з урахуванням заяви від 30.11.2017 (вх від 01.12.2017) та заяву від 05.12.2017 (вх. від 06.12.2017) повернуто позивачу.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем подано апеляційні скарги, в якій просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, прийняти нову ухвалу про прийняття заяв 08.08.2017 року та 05.12.2017 року про зміну позовних вимог та доповнення позову, направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції та постановити окрему ухвалу стосовно судді Окружного адміністративного суду м. Києва.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а а ухвала судді - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав.

Повертаючи заяву позивачеві, суддя суду першої інстанції виходив з того, що позивачем завлено нові позовні вимоги, тому заяви необхідно повернути позивачеві.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Так, ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Добрянської Я.І. від 08.12.2016 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 04.05.2017.

Через канцелярію суду 08.08.2017 року надійшла заява про збільшення позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у заяві від 08.08.2017 зазначається, що в ході підготовки до судового процесу з'ясувалося, що Голова ВРУ обґрунтовує наявність у представників апарату ВР законних повноважень представляти інтереси ВР підпунктом 10 пункту 6 Положення про Апарат Верховної Ради України, де зазначається, що у сфері правового і наукового забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат…. 10) забезпечує представництво Верховної Ради України в Конституційному Суді України та інших судових органах при розгляді справ.

У заяві також зазначається, що з «Положення про Апарат Верховної Ради України» випливає, що воно і зміни до нього затверджувалися розпорядженням Голови ВР, що прямо суперечить Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», де сказано, що «Апарат Верховної Ради діє на основі Положення про Апарат Верховної Ради, яке затверджується постановою Верховної Ради. Положення про структурний підрозділ Апарату Верховної Ради затверджується Головою Верховної Ради (ч. 3 ст. 7 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»).

Тобто, як зазначається у Заяві, оскаржувані дії щодо узурпації ним виключного права Верховної Ради України вирішувати питання стосовно осіб, які мають право представляти інтереси ВРУ в судах, поширюються також і на затвердження Положення про Апарат Верховної Ради України.

З огляду на наведене, позивачем заявлено додаткові вимоги:

- визнати протиправними дії Голови Верховної Ради України щодо узурпації ним виключеного права Верховної Ради України на затвердження Положення про Апарат Верховної Ради України;

- визнати не чинним і скасувати підпункт десятий пункту шостого Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого Розпорядженням Голови Верховної ради України від 25 серпня 2011 № 769 зі змінами та доповненнями (в редакції розпорядження Голови Верховної Ради України № 734 від 20 листопада 2014) де зазначається, що «у сфері правового і наукового забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат Верховної Ради України … 10) забезпечує представництво Верховної Ради України в Конституційному Суді України та інших судових органах при розгляді справ».

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем 30.11.2017 року подано заяву у якій продубльовано додаткові вимоги та зазначено додаткове правове обґрунтування, яке заявлено в заяві від 08.08.2017 року про збільшення позовних вимог.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 № 5810 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу здійснено повторний автоматичний розподіл справи на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою судді Кармазіна О.А. справу прийнято до провадження та справу призначено до судового розгляду на 06.12.2017.

Відповідно, розгляд справи розпочався спочатку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що через канцелярію суду 06.12.2017 надійшла додаткова заява позивача від 05.12.2017 року про збільшення позовних вимог, в якій позивач також просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 3200 грн.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 49 КАС України (в редакції на час подання заяв від 08.08.2017 (вх. від 08.08.2017 ), 30.11.2017 (вх. від 01.12.2017) та від 05.12.2017 (вх. від 06.12.2017) ), позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову. Позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно частини 1 статті 137 КАС України («Зміна позовних вимог»; в редакції на час подання зазначених вище заяв) позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені КАС України для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу.

Колегія суддів зазначає, що новий КАС України (редакція від 15.12.2017 року) не визначає дій судді з приводу прийняття заяв про зміну позовних вимог.

Та звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 47 КАС України (в редакції з 15.12.2017) позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги зазначені у вище вказаних заявах та первісними позовними вимогами є взаємопов'язаними та є похідними одна від одної, а тому їх доцільно розглядати в одному позовному провадженні.

Окрім вище зазначеного колегія суддів зазначає, що КАС України у редакції від 15.12.2017 року Розділом ІІ Позовне провадження Глава 1 Письмові заяви учасників справи Параграф 1 Заяви по суті справи статтею 160 визначено вимоги до позовних заяв, які слід застосовувати під час прийняття заяв визначених в ч.1 ст.47, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Новий КАС України лише в ч.7 ст.47 визначає вимоги у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали та обставини справи у зв'язку із чим судом першої інстанції невірно застосовано норми процесуального права та у зв'язку із чим невірно зроблено висновок щодо повернення зазначених вище заяв про зміну позовних вимог та доповнення позовних вимог керуючись статтями 166,167 КАС України Параграфу 2 Заяви з процесуальних питань Глави 1 Письмові заяви учасників справи Розділу ІІ Позовне провадження.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що жодна із зазначених вище заяв не була прийнята на час дії статті 137 КАС України (редакція до 15.12.2017).

Та вказує на те, що ухвали про прийняття зазначених вище заяв немає, а отже зазначені заяви судом першої інстанції не приймались до провадження.

Щодо вимоги про прийняття нової ухвали про прийняття заяв 08.08.2017, 30.11.2017 та 05.12.2017 року про зміну позовних вимог та доповнення позову, колегія суддів зазначає наступне.

Так, колегія суддів зазначає, що зазначена вище вимога вирішується судом першої інстанції в порядку позовного провадження.

Щодо вимоги про ухвалення окремої ухвали стосовно судді Окружного адміністративного суду м. Києва, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.324 КАС України, суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249, може постановити окрему ухвалу, а саме виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи навантаження по розгляду справ на суддю суду першої інстанції, не вбачає прававових підстав для задоволення зазначеної вище вимоги позивача.

На підставі вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 заявлено вимоги які стосуються первісно поданого позову, а тому їх слід розглядати в порядку одного позовного провадження.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, суддя суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без розгляду, чим порушив норми процесуального права.

За таких обставин керуючись ст.320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 229, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 - задоволити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 24 квітня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді : Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб