Ухвала

Іменем України

18 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 592/9828/17

провадження № 61-10400ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), ПогрібногоС. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув касаційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 жовтня 2017 року у складі судді Князєва В. Б. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Левченко Т. А., Собини О. І. у справі за позовом Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради до ОСОБА_4 про стягнення надміру виплачених коштів житлової субсидії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради (далі - Департамент) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення надміру виплачених коштів житлової субсидії.

Свої вимоги позивач обґрунтовувало тим, що 21 листопада 2014 року ОСОБА_4 звернулася до управління соціального захисту населення Сумської міської ради, правонаступником якого є Департамент, із заявою про призначення житлової субсидії та декларацію про доходи і витрати у яких зазначила, що у домоволодінні зареєстрована одна особа. 01 грудня 2014 року визначено право відповідача на призначення субсидії з листопада 2014 року по квітень 2015 року на підставі даних, зазначених у декларації, з розрахунку на одну особу. При опрацюванні документів на призначення житлової субсидії іншого заявника - ОСОБА_5, який зареєстрований за такою ж адресою, що і відповідач, а саме: АДРЕСА_1 було з'ясовано, що за цією адресою зареєстровано вісім осіб із однією будинковою книгою на все домогосподарство.

Після проведеної Департаментом роботи із з'ясування обставин щодо надання відповідачем у листопаді 2014 року достовірної інформації, необхідної для призначення субсидії, на запит Департаменту від 17 жовтня 2016 року було отримано довідки про склад сім'ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги, згідно з якими встановлено, що за вказаною адресою станом на 01 листопада 2014 року та 01 травня 2015 року було зареєстровано вісім осіб, при цьому нарахування вартості комунальних послуг проводиться на два розподілені особові рахунки. Таким чином, було з'ясовано, що 21 листопада 2014 року відповідачем в декларації про доходиі витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, було вказано недостовірну інформацію про склад осіб, які зареєстровані в житловому будинку по АДРЕСА_1, а отже, відомості про доходи та майно відповідного домоволодіння були недостовірними, у зв'язку з чим права на призначення субсидії відповідач не мала, оскільки вона приховала та свідомо подала недостовірні дані про доходи та майновий стан осіб, які були зареєстровані у житловому приміщенні, що вплинуло на визначення права на субсидію.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив стягнути з відповідача 4 523 грн 26 коп на підставі статей 1212 та 1215 ЦК України.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 жовтня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року, у задоволенні позову Департаменту відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано доказів, що ОСОБА_4 приховала чи свідомо подала недостовірні дані про доходи та майновий стан осіб, які були зареєстровані у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, що вплинуло на виникнення у відповідача права на субсидію та її розмір. Обов'язок отримання необхідної інформації для призначення субсидії, в тому числі про осіб, які зареєстровані в житловому приміщенні, покладено саме на Департамент. При цьому суд посилався на позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) від 20 жовтня 2011 року щодо принципу «належного урядування», який полягає у тому, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу. Помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Залишаючи без зміни рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що всупереч вимогам статей 10, 60 ЦПК України 2004 року, позивачем не доведено свідомого подання відповідачем недостовірних даних, які вплинули на встановлення їй права на субсидію і внаслідок чого їй була надміру перерахована сума субсидії, тому спірні кошти не можна вважати безпідставно набутим майном у розумінні статті 1212 ЦК України. Недотримання ОСОБА_4 порядку призначення відповідачу субсидії, визначеного Положенням, не може бути підставою для стягнення з позивача спірних коштів.

09 січня 2018 року Департаментом подано касаційну скаргу на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року у задоволенні клопотання Департаменту про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: сплатити судовий збір та подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.

На виконання вимог ухвали, 04 квітня 2018 року заявником подано до суду квитанцію про сплату судового збору у розмірі 3 200 грн та клопотання про поновлення строку.

У своєму клопотанні, Департамент просить поновити строк на касаційне оскарження вказаних судових рішень, яке обґрунтовує тим, що його представник не був присутнім у судовому засіданні, а ухвалу апеляційного суду було отримано лише 26 грудня 2017 року.

Отже, наведені заявником обставини свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для його поновлення.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення суду першої й апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Вказує, що на момент подання відповідачем заяви про призначення житлової субсидії Положенням не було передбачено визначення права на призначення субсидії особам, які зареєстровані у житловому приміщенні (будинку), та сплачують за житлово-комунальні послуги на розділені особові рахунки. Як наслідок, права на призначення субсидії відповідач з листопада 2014 року не мала. Відповідно до пункту 7 Положення субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги. Тобто, ні в якому разі для призначення субсидії не враховується факт родинних відносин між тими особами, які зареєстровані у будинку, а право на призначення субсидії визначається виключно з розрахунку кількості зареєстрованих у відповідному будинку осіб.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини п'ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим, як зазначено у частині п'ятій статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо її незаконності та неправильності.

Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.

Судом установлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 складається із чотирьох окремих квартир та двох самостійних входів. ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу належить квартира, площею 36,7 кв. м. Позивачу надаються послуги з газопостачання, централізованого постачання холодної води, електропостачання, вивезення побутових відходів за адресою: АДРЕСА_1 за окремим особовим рахунком.

21 листопада 2014 року ОСОБА_4 звернулася до Департаменту із заявою про призначення субсидії, в якій просила призначити субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1. У заяві вказала особові рахунки за кожним видом послуг та найменування організацій, що надають відповідні послуги.

Одночасно із заявою відповідач подала декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, у якій вказала, що загальна площа будинку складає 36,7 кв. м, особи, які зареєстровані у житловому будинку - ОСОБА_4

Згідно з довідкою про склад сім'ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги, виданої Департаментом інфраструктури Сумської міської ради від 21 листопада 2014 року та довідки Громадського квартального комітету від 29 червня 2015 року, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована одна особа - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Загальна площа квартири 36,7 кв. м.

Рішеннями про призначення субсидії ОСОБА_4 було призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на опалювальну площу 36,7 кв. м із листопада 2014 року по квітень 2015 року та з листопада 2015 року по квітень 2016 року включно.

При проведенні нарахування житлової субсидії ОСОБА_4 20 жовтня 2016 року за рішенням комісії з розгляду заяв громадян із питань призначення соціальної допомоги було з'ясовано, що у будинку за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано вісім осіб, а саме: ОСОБА_4 - власник 23/100; ОСОБА_6 - власник 33/100, ОСОБА_7 - мати; ОСОБА_8 - власник 24/100, ОСОБА_9 - мати; ОСОБА_10 - власник 10/100, ОСОБА_11 - син, ОСОБА_12 - дочка.

Умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг із транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, визначені Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848.

Пунктами 2, 7, 13 Положення встановлено, що право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках), в частині оплати ними користування житлом; утримання житла; управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, у тому числі осіб, призваних на строкову військову службу. Для призначення субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем реєстрації (орендарі - за місцем проживання): заяву про призначення житлової субсидії та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за встановленими формами;довідки про доходи - у разі зазначення в декларації інших отриманих доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування, і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі зазначення в декларації інших отриманих доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування, та неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення з зазначенням їх розміру; договір найму (оренди) житла (за наявності).

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Статтею 1215 ЦК Українивстановлено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів. Аналогічна правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року у справі № 6-9цс14.

Пунктом 13 Положення передбачено, що громадянин несе персональну відповідальність за подані відомості про доходи, майно, що вплинуло або могло вплинути на встановлення права на призначення субсидії та на визначення її розміру. Обумовленість зазначеного також кореспондується із пунктом 2 Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2016 № 345, у якій передбачено, що заявник своїм підписом підтверджує, що всі наведені ним відомості у заяві та декларації є повними і точними. Зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), та члени їх сімей, які претендують на отримання соціальної допомоги, інших джерел доходів і натуральних надходжень не мають.

Звертаючись із позовом до суду, Департамент вказував на те, що на момент подання відповідачем заяви про призначення житлової субсидії Положенням не було передбачено визначення права на призначення субсидії особам, які зареєстровані у житловому приміщенні (будинку), та сплачують за житлово-комунальні послуги на розділені особові рахунки. Як наслідок, права на призначення субсидії відповідач з листопада 2014 року не мала.

Суд погоджується з аргументованим висновком суду першої й апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки відсутність в Положенні, в редакції станом на день подання ОСОБА_4 заяви, права отримати субсидію особам, які зареєстровані у житловому приміщенні (будинку), та сплачують за житлово-комунальні послуги на розділені особові рахунки, не є підставою для повернення відповідачем наданої їй субсидії у розмірі 4 523 грн 26 коп., оскільки ОСОБА_4 у розумінні статті 1215 ЦК України не вчиняла недобросовісних дій та надала інформацію, яка потрібна була для призначення субсидії.

Крім того, позивачем не було надано жодного доказу того, що ОСОБА_4 у своїй квартирі проживає з іншими особами, і є такою, що не має права на отримання субсидії.

Доводи заявника про те, що ОСОБА_4 повинна була надати відомості про доходи та майновий стан осіб, які були зареєстровані у житловому приміщені є нелогічними, оскільки ці особи не проживають із нею і не зобов'язані на її вимогу надавати такі відомості. Тобто фактичноДепартамент стверджує про те, що якщо у будинку зареєстровано сто осіб із розділеними особовими рахунками, то особі яка бажає отримати субсидію необхідно отримати від них відомості про їх доходи та майновий стан.

Крім того, твердження заявника про те, що на момент подання відповідачем заяви про призначення житлової субсидії Положенням не було передбачено визначення права на призначення субсидії особам, які зареєстровані у житловому приміщенні (будинку), та сплачують за житлово-комунальні послуги на розділені особові рахунки, є безпідставними, такими, що нівелюють основний принцип Конституції України - рівність всіх перед законом. Принцип рівності органічно доповнює вимоги принципу справедливості та визначає відправні засади здійснення діяльності органів влади по виконанню завдань держави. Принцип рівності перед законом є насамперед принципом правозастосування. Він означає, що при застосуванні правових норм щодо всіх осіб (індивідів) можуть братися до уваги лише такі їх відмінності (крім зазначених у частині другій статті 24 Конституції України), які прямо передбачені нормативно-правовими актами. Особа не може бути позбавленою права отримати гарантовану державою субсидію, лише з тих підстав, що нормативно-правовим актом не було врегульовано порядку отримання субсидії особами, які зареєстровані у житловому приміщенні (будинку), та сплачують за житлово-комунальні послуги на розділені особові рахунки.

Варто вказати і на те, що 23 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України постановою № 752 було внесено зміни до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій, згідно з якими якщо особи, зареєстровані у житловому приміщенні (будинку), сплачують за житлово-комунальні послуги на розподілені особові рахунки, субсидія може призначатись окремо за розподіленими особовими рахунками виходячи з кількості зареєстрованих осіб, які сплачують за послуги на такі рахунки, на підставі рішення районної, районної у м. Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської та утвореної ними комісії та акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Наведені в касаційній скарзі доводи не впливають на правильність висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, що б призвело до неправильного вирішення спору.

Враховуючи, що касаційна скарга є необґрунтованою, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради строк на касаційне оскарження рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року.

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради до ОСОБА_4 про стягнення надміру виплачених коштів житлової субсидії, за касаційною скаргою Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик