П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1291/17

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

11 квітня 2018 року

м . Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Смілянця Е. С. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача: ОСОБА_2

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області та приватного акціонерного товариства "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року (м. Хмельницький, 28 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 01.02.2017 року, а саме: № НОМЕР_1 форми «Р» про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 985 429 грн. (в т.ч. 788 343,00 грн. - основний платіж, 197 086,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № НОМЕР_2 форми «П» про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 321 798 грн.; № НОМЕР_3 форми «В4» про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 22 424 грн.; № НОМЕР_4 форми «Р» про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 395 402,50 грн. (в т.ч. 316 322,00 грн. - основний платіж, 79 080,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № НОМЕР_5 форми «ПС» про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3966 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що вважає протиправними вказані податкові повідомлення - рішення, оскільки вони базуються на безпідставних висновках податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, обґрунтовуючи свою позицію тим, що при прийнятті податкових повідомлень - рішень податковий орган діяв в порядку та у спосіб визначений ОСОБА_5 кодексом України, відтак, підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 01.02.2017 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області, в частині збільшення публічному акціонерному товариству "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 414 806 грн., та в частині застосування до публічного акціонерного товариства "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 103 701,75 грн., в решті податкове повідомлення-рішення залишити без змін; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 01.02.2017 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області, яким публічному акціонерному товариству "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 321 798 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його у частині задоволенні позову та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В свою чергу, позивач не погодившись із прийнятим рішенням, також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови та прийняти у цій частині нове рішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі та просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та заперечили проти апеляційної скарги позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційних скарг у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року.

Перевіркою було встановлено:

- порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.6, пункту 138.8, підпункту 138.10.2, підпункту 138.10.5, пункту 138.10, підпункту 138.12.1, підпункту 138.12.2, пункту 138.12 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139, підпункту 153.1.3, підпункту 153.1.4 пункту 153.1 статті 153 ОСОБА_5 кодексу України (в редакції до 01.01.2015 року), статті 4 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996-ХIV, пункту 3 розділу ІІІ П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, пунктів 5, 8, 20, 21 П(С)БО 15 “Доходи”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, пункту 20 П(С)БО 16 “Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.12.1999 року № 318, пункту 4 П(С)БО 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 року № 137, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ОСОБА_5 кодексу України, в результаті чого занижено суму податку що підлягала сплаті до бюджету на загальну суму 788 343 грн. (в тому числі заниження у 2013 році в сумі 373 537 грн., завищення у 2015 році в сумі 3 310 грн., заниження у півріччі 2016 року в сумі 418 116 грн., завищення у 2015 році в сумі 3 310 грн., заниження у півріччі 2016 року в сумі 418 116 грн.) та завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування за півріччя 2016 року в сумі 321 798 грн.;

- порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.4, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ОСОБА_5 кодексу України, наказу Міністерства фінансів України “Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість” від 23.09.2014 року № 966, Закону України “Про внесення змін до ОСОБА_5 кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 16.07.2015 року № 643-VIII, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 828 020 грн. (в тому числі за квітень 2013 року - 58 грн., за червень 2013 року - 56 грн., за липень 2013 року - 67 грн., за серпень 2013 року -922 грн., за вересень 2013 року -1 827 грн., за жовтень 2013 року - 900 грн., за листопад 2013 року - 286 грн., грудень 2013 року – 470 972 грн., за січень 2014 року - 52 грн., за лютий 2014 року - 50 грн., за квітень 2014 року - 44 грн., за травень 2014 року -1 725 грн., за червень 2014 року -217 грн., за липень 2014 року -288 грн., за серпень 2014 року – 3 643 грн., вересень 2014 року – 8 640 грн., жовтень 2014 року - 248 грн., за липень 2015 року – 51 489 грн., за серпень 2015 року – 250 542 грн., за листопад 2015 року – 35 261 грн., за грудень 2015 року – 1 612 грн., за січень 2016 року - 948 грн.);

- порушення пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ОСОБА_5 кодексу України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 957 від 22.09.2014 року, наказу Міністерства фінансів України “Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної” № 1307 від 31.12.2015 року, в результаті чого встановлено завищення від’ємного значення різниці податкових зобов’язань та податкового кредиту у звітних податкових деклараціях всього на суму 22 465 грн., в тому числі за червень 2016 року – 22 465 грн.

- порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.4, пункту 198.5 статті 198, пункту 201.4 статті 201 ОСОБА_5 кодексу України, пункту 41 підрозділу 2 розділу ХХ ОСОБА_5 кодексу України (з урахуванням змін внесених Законом України “Про внесення змін до ОСОБА_5 кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість” від 16.07.2015 року № 643, наказу Міністерства фінансів України “Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість” від 23.09.2014 року № 966), в результаті чого завищено залишок рядок 24 декларації за червень 2015 року на суму 39 660 грн., що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно із частиною 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ ОСОБА_5 кодексу України на суму 39 660 грн.;

- порушення абзацу 1 частини 5 статті 8 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року № 2464, в результаті чого встановлено не нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 1 008,95 грн. (в тому числі за січень 2015 року - 495,09 грн., за березень 2015 року - 446,84 грн.);

- порушення пункту 1.4. статті 161 підрозділу 10 “Інші перехідні положення”, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту “а” пункту 176.2 статті 176 ОСОБА_5 кодексу України, що призвело до неcвоєчасного перерахування військового збору за вересень в сумі 1831,23 грн.

За результатами перевірки складено акт від 08.12.2016 року № 106/22-01-14-01/03448860. На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення від 01.02.2017 року: № НОМЕР_1 форми «Р», яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 985429 грн. (в т.ч. 788343,00 грн. - основний платіж, 197086,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); НОМЕР_2 форми «П», яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 321 798 грн.; № НОМЕР_3 форми «В4», яким позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 22424 грн.; № НОМЕР_4 форми «Р», яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 395402,5 грн. (в т.ч. 316 322,00 грн. - основний платіж, 79080,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № НОМЕР_5 форми «ПС», яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3966 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень рішень (№ НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 в частині донарахування ПДВ в сумі 91 579 грн. та штрафних санкцій в сумі 22 894,75 грн.), скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін.

Висновки акту перевірки в частині встановлення порушення позивачем вимог податкового законодавства по податку на прибуток базуються на таких обставинах, встановлених при її проведенні.

Перевіркою встановлено, що позивач для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності застосовував Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та План рахунків бухгалтерського обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291. Показники звіту про фінансові результати з позначенням відповідної клітинки “Звітність складена за МСФЗ” позивачем формувались відповідно до даних бухгалтерського обліку, складеного за П(С)БО.

Згідно із рішеннями Господарського суду Хмельницької області у справах № 924/376/14 та № 924/149/14 ПАТ “Полонський гірничий комбінат” зобов'язаний компенсувати позивачу вартість щебеневої продукції в сумі 10 090 727 грн..

На дати набрання законної сили судовими рішеннями, а саме 27.08.2015 року та 21.09.2015 року відповідно, у позивача виникла дебіторська заборгованість по ПАТ “Полонський гірничий комбінат” в загальній сумі 10 090 727 грн. за неповернений товар (щебеневу продукцію).

У акті перевірки зазначається, що відповідно до вимог пункту 5 П(С)Б 10 “Дебіторська заборгованість”, пунктів 5, 8 П(С)Б 15 “Доходи”, Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, позивач зобов'язаний був відобразити вказану дебіторську заборгованість у складі доходу.

Крім того, позивач укладено з ТОВ “Шепетівський гранкар’єр “Пронекс” договори відступлення права вимоги від 11.04.2016 року № 11.04/16-213 та № 11.04/16-212, згідно яких новому кредитору - ТОВ “Шепетівський гранкар’єр “Пронекс” відступається право грошової вимоги з боржника ПАТ “Полонський гірничий комбінат” в загальній сумі 10 236 887 грн. Згідно із умовами цих договорів новий кредитор зобов’язується сплатити первісному кредитору відшкодування за відступлення права вимоги за договорами в загальному розмірі 2 800 000 грн..

Відповідно вимог пунктів 5, 8 П(С)БО 15 “Доходи” позивач у квітні 2016 року повинен був віднести дохід в сумі 2 800 000 грн. до складу інших операційних доходів та відобразити це в бухгалтерському обліку, однак в порушення даних норм ним було занижено інші операційні доходи у 2016 році на суму 2 800 000 грн. (стор. 34 акту перевірки).

Зважаючи на що, працівниками податкового органу при обчисленні податку на прибуток за 2015 рік включено суму 10 236 887 грн. до складу інших доходів, а за півріччя 2016 року до складу інших доходів включено суму 2 800 000 грн., що вплинуло на визначення заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за півріччя 2016 року у розмірі 418 116 грн..

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженої частини рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог у частини їх задоволення, з чим й погоджується колегія суддів через наступне.

Відповідно до ст. 121 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі – Закон України № 996-ХІV), публічні акціонерні товариства, банки, страховики, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності.

Підприємства, які відповідно до Закону України № 996-ХІV застосовують МСФЗ, складають і подають податкову декларацію з податку на прибуток підприємств (далі - податкова декларація) згідно з вимогами ОСОБА_5 кодексу України.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ОСОБА_5 Кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень Кодексу.

Підприємства (крім банків), які застосовують МСФЗ, для складання податкової декларації використовують дані бухгалтерського обліку, керуючись при цьому, зокрема, Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, Положенням про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879 та іншими нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку, норми яких поширюються на підприємства, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за МСФЗ.

З вказаного вище виходить, що міжнародні стандарти не вимагають якоїсь конкретної нумерації і назв рахунків на відміну від чітких вимог українського законодавства. Стандартами передбачається, що підприємство залежно від власних потреб і специфіки системи обліку вводить відповідні рахунки (субрахунки).

Так як позивач є публічним акціонерним товариством, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до Порядку подання фінансової звітності” та Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підприємство повинно складати фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності.

Враховуючи зазначене вище, висновок акту перевірки № 106/22-01-14-01/03448860 від 08.12.2016 року щодо застосування позивачем для ведення бухгалтерського обліку національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку є помилковим та таким, що не підтверджується матеріалами справи.

Зазначені обставини підтверджуються також висновком судово-економічної експертизи від 05.12.2017 року, де зазначається, що в акті перевірки № 106/22-01-14-01/03448860 від 08.12.2016 року працівники податкового органу під час обліку операцій та їх трактування використовували національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, що не відповідає обліковій політиці позивача.

Стосовно висновків акту перевірки № 106/22-01-14-01/03448860 від 08.12.2016 року щодо заниження від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3 261 450 грн. за 2014 рік, суд звертає увагу на таке.

В акті перевірки зазначається, що позивач занижено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3 261 450 грн. за рахунок:

- заниження інших доходів у рядку ІД декларації з податку на прибуток за 2014 рік в сумі 24 328 грн. (не включення отриманої поворотної допомоги від осіб, які не є платниками податку на прибуток);

- завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, робіт, послуг (рядок 05.1СВ декларації з податку на прибуток за 2014 рік) в сумі 166 904 грн.;

- завищення адміністративних витрат (рядок 06.1 АВ декларації з податку на прибуток за 2014 рік) в сумі 3 107 грн.;

- завищено фінансові витрати (рядок 06.3 декларації з податку на прибуток за 2014 рік) у розмірі 1 406 558 грн.;

- занижено інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати (рядок 06.4 ІВ декларації з податку на прибуток за 2014 рік) в сумі 4 838 019 грн.

В аспекті наведеного суд звертає увагу на висновок судово-економічної експертизи, де зазначається, що висновки акту перевірки щодо заниження позивачем суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік підтверджується в сумі 3 436 110 грн..

Щодо заниження позивачем доходу за 2015 рік в сумі 10 236 887 грн. і за 1 півріччя 2016 року в сумі 2 800 000 грн., суд звертає увагу на таке.

В акті документальної перевірки зазначено, що перевіркою повноти декларування доходів від усіх видів діяльності встановлено заниження всього в сумі 13 036 887 грн. в тому числі:

- 2015 рік в сумі 10 236 887 грн.;

- за 1 півріччя 2016 року в сумі 2 800 000 грн.

Також зазначається те, що, оскільки Господарський суд Хмельницької області задовольнив вимогу поклажодавця - ПАТ “Хмельницьке шляхово-будівельне управління №56” щодо стягнення із зберігача ПАТ “Полонський гірничий комбінат” суми 10 236 887 грн., тому позивач відповідно до вимог пункту 5 П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”, пунктів 5, 8 П(С)БО 15 “Доходи” зобов’язане відобразити цю дебіторську заборгованість.

Згідно приписів підпункту 134.1 пункту 134.1 статті 134 ОСОБА_5 кодексу об’єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

ОСОБА_5 кодексу України щодо дати отримання доходів застосовується підприємствами відповідно до МСБО 18 "Дохід", згідно з яким дохід визнається тільки коли є ймовірність надходження до суб'єкта господарювання економічних вигод, пов'язаних з операцією.

Відповідно до МСБО 18 "Дохід", дохід у Концептуальній основі складання та подання фінансових звітів визначено як збільшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді надходження або збільшення корисності активів чи зменшення зобов'язань, що веде до збільшення власного капіталу, крім випадків, пов'язаних із внесками учасників власного капіталу.

Зокрема, міжнародний стандарт бухгалтерського обліку (МСБО) 39 "Фінансові інструменти: визнання і оцінка" встановлює принципи визнання, оцінки та припинення визнання фінансових активів та зобов’язань, регулює питання знецінення фінансових активів та облікові принципи хеджування фінансових інструментів.

Фінансовий інструмент - це угода, за якою фінансовий актив виникає у одного підприємства, а фінансове зобов’язання чи інструмент власного капіталу - у іншого.

За МСФЗ дебіторська заборгованість, яка виникає за угодами (наприклад, товарна дебіторська заборгованість) є фінансовим активом.

При визначенні фінансових інструментів, одним із яких є фінансовий актив, важливо чітко розрізняти договірний характер відносин між учасниками операції та фінансову природу активів і зобов’язань, що виникають у результаті господарських подій. Адже при виникненні, наприклад, нефінансового активу у одного підприємства і грошового зобов’язання - в іншого фінансових інструментів не виникає.

Відсутність договірного характеру відстрочених податкових активів і зобов’язань також виключає можливість класифікувати їх як фінансові інструменти, оскільки вони фактично є зобов’язаннями юридичного характеру.

Оскільки заборгованість в сумі 10 236 887 грн. ПАТ “Полонський гірничий комбінат” перед позивачем виникла не на підставі договору, а на підставі рішень Господарського суду Хмельницької області, то вона фактично є зобов’язаннями юридичного характеру.

Таким чином, така заборгованість за критеріями визначення не є фінансовим активом в розумінні МСФЗ 39 "Фінансові інструменти: визнання і оцінка".

В розділі 11 “Забезпечення активів” наказу про облікову політику позивача, який є в матеріалах справи зазначено, що не визнається активом умовний актив визначений за МСБО 37 “Оціночні зобов’язання, умовні зобов’язання, умовні активи”.

МСФЗ 37 “Оціночні зобов’язання, умовні зобов’язання та умовні активи” застосовується у випадку, коли по відношенню зобов’язань або активів компанія не може однозначно визначити факт події, яка відбувається або оцінити його з кількісної точки зору.

Умовні активи виникають, як правило, внаслідок незапланованих або інших неочікуваних подій, які уможливлюють надходження економічних вигод до суб'єкта господарювання. Умовні активи не визнаються у фінансовій звітності, оскільки це може спричинити визнання доходу, який може бути ніколи не отриманим. Умовні активи оцінюються регулярно, щоб забезпечити відповідне відображення змін у фінансовій звітності. Якщо з'явилась цілковита впевненість у надходженні економічних вигід, актив і пов'язаний з ним дохід визнаються у фінансовій звітності того періоду, в якому відбувається зміна. Якщо надходження економічних вигод стало ймовірним, суб'єкт господарювання розкриває інформацію про умовний актив.

Враховуючи вище зазначене, позивач обґрунтовано обліковує у 2015 році заборгованість у розмірі 10 236 887 грн. на позабалансовому субрахунку 041 “Непередбачувані активи” як умовний актив, що відповідає вимогам МСФЗ 37 та обліковій політиці підприємства.

До моменту визнання товариством заборгованості у розмірі 10 236 887 грн. активом, МСФЗ та МСБО не вимагають визнавати дохід в бухгалтерському обліку та відповідно відображати його у фінансовій звітності підприємства.

Так, що стосується податкового повідомлення рішення № НОМЕР_2 форми «П» про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 321 798 грн., то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що воно прийняте відповідачем протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки порушення, які були покладені в основу прийняття вказаного рішення, спростовуються матеріалами справи та висновком експерта.

Таким чином, зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на прибуток в розмірі 321 798 грн., податковим повідомленням - рішенням № НОМЕР_2 від 01.02.2017 року пов'язане із податковим повідомленням - рішенням № НОМЕР_1 від 01.02.2017 року, яким відповідач визначив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток на загальну суму в сумі 985 429 грн..

Таким чином, апеляційна скарга відповідача у частині задоволення позову підлягає залишенню без задоволення через підстави, вказані вище.

Щодо вимог апеляційної скарги позивача, то колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Стосовно висновків акту перевірки, в частині встановлення порушення позивачем вимог податкового законодавства по податку на додану вартість, то вони відповідають нормам ПК України, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є законними і не підлягають скасуванню, враховуючи наступне.

На винесення вказаних податкових повідомлень-рішень вплинуло встановлення відповідачем під час перевірки наступних порушень: віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, складених з порушенням вимог ст. 201 ПК України (відсутній код УКТ ЗЕД); віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, зареєстрованих із порушенням законодавчо встановлених термінів; віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно із касовими чеками, по яким сума платежів перевищує 200 гривень за день (без урахування податку); заниження податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 228 501 грн. з первісної вартості щебеневої продукції, що не використана в господарській діяльності; завищення залишку рядка 24 в декларації по ПДВ за червень 2015 року на суму 39 660 грн., що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно із ч. 4 п. 34 підрозділу 2 розділу XX ПК України на суму 39 660 грн.

Контролюючий орган при проведенні перевірки встановив, що позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість віднесено суми ПДВ по податкових накладних, складених із порушенням вимог п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, а саме: в частині не відображення обов'язкового реквізиту податкової накладної - коду УКТ ЗЕД.

Також, встановлено порушення вимог п. 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень ПК України в частині не реєстрації податкових накладних, виписаних при здійсненні операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, в тому числі, код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операції з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п. 11 Розділу XX Перехідних положень ПК України реєстрації податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають, в тому числі, податкові накладні, виписані при здійсненні операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Вимогами Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказами Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, від 14.01.2014 року № 10, від 22.09.2014 року № 957, від 31.12.2015 року № 1307, встановлено обов'язковість заповнення графи податкової накладної «код УКТ ЗЕД» у разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, на всіх етапах постачання таких товарів.

Як встановлено з матеріалів справи, під час перевірки позивачем не надані будь які документи, що підтверджують походження придбаних товарів.

В акті перевірки зазначається, що за даними Інтернет-ресурсу встановлено, що дані товари іноземного виробництва, а відтак, відображення коду УКТ ЗЕД при їх постачанні в податкових накладних є обов'язковим.

Опис господарських операцій та податкових накладних, що складені із порушенням вищезазначених вимог законодавства, міститься на стор. 61-70 акту перевірки.

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції з 01.01.2016 року) податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених п. 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Водночас, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту (в редакції ПК України, чинної до 01.01.2015 року).

До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Як видно з матеріалів справи, до податкового органу заяви позивача із скаргами на постачальників щодо надання податкових накладних із порушенням їх заповнення не надавались.

Отже, позивачем протиправно завищено суму податкового кредиту внаслідок віднесення до його складу сум ПДВ по податковим накладним, складеним із порушенням вимог статті 201 ПК України, всього на суму 91 579 грн.

В акті перевірки зазначається, що позивачем в порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 39 підрозділу 2 розділу XX ПК України протиправно завищено податковий кредит в сумі 53 876 грн., внаслідок віднесення до його складу сум ПДВ по податковим накладним, несвоєчасно зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі: з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: а) дата списання коштів; б) дата отримання товарів/послуг.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, здійснюється не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою їх складання.

Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 16.07.2015 року № 643-VIII внесено зміни з 29.07.2015 року до порядку складання та реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Пунктом 39 підрозділу 2 розділу XX ПК України продовжено термін реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 01.07.2015 року по 30.09.2015 року. Для таких податкових накладних/розрахунків коригування встановлено такі строки реєстрації:

-податкові накладні, складені з 1 по 15 день (включно) місяця у період з 01.07.2015 року по 30.09.2015 року, підлягають реєстрації в ЄРПН до останнього дня (включно) місяця, в якому вони були складені;

-податкові накладні, складені з 16 по останній день (включно) місяця у період з 01.07.2015 року по 30.09.2015 року, підлягають реєстрації в ЄРПН до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому вони були складені.

Перевіркою встановлено, що в порушення вищевказаних вимог ПК України контрагентами позивача (постачальниками) зареєстровано податкові накладні всього на суму 62 560 грн. із порушенням законодавчо встановлених термінів їх реєстрації (перелік податкових накладних наведений на стор. 71-73 акту перевірки.)

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в ЄРПН.

Тобто, враховуючи вимоги п. 198.6 ст. 198 ПК України право на формування позивачем податкового кредиту по вказаним податковим накладним виникає в тому звітному податковому періоді, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, під час розгляду податковим органом заперечення до акту перевірки був проведений аналіз податкових накладних, доданих позивачем до заперечення, в результаті якого позивач погодився із правомірністю формування податкового кредиту в сумі 38 477 грн. в результаті віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у періоді реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Тому, податковим органом правомірно встановлено завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ в сумі 15 399 грн..

Згідно із актом перевірки позивачем завищено суму податкового кредиту за рахунок віднесення до його складу сум ПДВ по касовим чекам, по яким сума перевищує 200 гривень за день (без урахування податку), всього на суму 5 694 грн. (з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України), в результаті даного порушення податковим органом донараховано 1244 грн.

За змістом п. 201.11 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної є, зокрема, касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому, з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем надані для перевірки переліки касових чеків, суми ПДВ по яким були включені до податкового кредиту та загальна сума отриманого товару/послуг по яким перевищує 200 гривень за день (без урахування податку).

На виконання судових рішень Господарського суду Хмельницької області у справах №924/376/14 та №924/149/14 про зобов'язання ПАТ «Полонський гірничий комбінат» повернути позивачу зі зберігання щебеневу продукцію видані накази. Державним виконавцем відкриті виконавчі провадження з примусового виконання наказів.

Постановою державного виконавця від 14.08.2015 року повернуто виконавчий документ - наказ без виконання, оскільки щебеню, який підлягає передачі на користь позивача не виявлено, що підтверджується актом державного виконавця від 13.08.2015 року.

Відтак, позивач у серпні 2015 року був обізнаний про відсутність у ПАТ «Полонський гірничий комбінат» на відповідальному зберіганні майна (щебеневої продукції) первісною вартістю 1 142 504 грн.

Оскільки щебенева продукція первісною вартістю 1 142 504 грн. не використана в господарській діяльності, позивач зобов'язаний був в серпні 2015 року відповідно до абзацу «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України нарахувати податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 228 501 грн., скласти не пізніше 31 серпня 2015 року податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН.

Положеннями п. 198.5 ст. 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Факт віднесення до податкового кредиту сум ПДВ з вартості щебеневої продукції підтверджується поданими позивачем до ДПІ у м. Хмельницькому деклараціями з податку на додану вартість за 2011-2013 роки, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних та додатками 5 до декларацій «Розшифровка суми податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Частиною 4 п. 34 підрозділу 2 розділу XX ПК України передбачено, що сума податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних автоматично збільшується на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року.

При цьому встановлено, що в декларації з ПДВ за червень 2015 року позивачем задекларовано в рядку 24 суму 515 083 грн.. Фактично за результатами проведеної перевірки із урахуванням виявлених порушень, наведених вище, встановлено завищення вказаного показника на 39 660 грн..

Згідно з п. 41 підрозділу 2 розділу XX ПК України, у разі якщо контролюючий орган під час перевірки встановлює факт завищення платником податку від'ємного значення сум податку на додану вартість, яке залишилося непогашеним станом на 01 липня 2015 року в податковій звітності з податку на додану вартість, що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеної п. 200 1.3 ст. 200 1 цього Кодексу, до такого платника податку, крім штрафів, передбачених ст. 123 цього Кодексу, застосовується штраф у розмірі 10 відсотків суми завищення такого від'ємного значення.

У зв'язку з викладеним за результатами перевірки позивача було винесено податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 3 966 грн. (39 660 грн. х 10%).

Враховуючи наведене, відсутні правові підстави для визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень від 01.02.2017 року № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5.

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000491401 щодо збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 373 537 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 93 384,25 грн., з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції не взято до уваги та не надано правову оцінку висновкам відповідача щодо встановлення порушення обліку операцій щодо отримання послуг з перевезення щебеневої продукції в грудні 2013 р. від ПП «Аграрна компанія 2004».

В акті перевірки зазначено, що ПП «Аграрна компанія 2004» фактично не виконувала у грудні 2013 р. авто послуги з перевезення щебеню фракції 40*70 у кількості 8500 тон на будівництво дороги м. Дунаївці на ділянці с. Заставля - дорога (Товсте-Дунаївці-Могнлів-Подільський). За реквізитами ПП «Аграрна компанія 2004» виписаний комплект документів акт виконаних робіт №6260 від 30.12.2013 р. на суму без ПДВ - 2 268 851.85 грн. та податкова накладна №425 від 30.12.2013 р. на суму ПДВ - 453770,37 грн. з метою формування позивачем показників бухгалтерського та податкового обліку та як наслідок мінімізації сплати податків до бюджету.

Відповідач зазначає, що перевіркою встановлено ПП «Аграрна компанія 2004», авто послуги фактично для позивача не надавало, тому даний акт здачі-прийняття робіт №6260 від 30.12.2013 року не є первинним документом у розумінні закону №996, і відповідно не можуть бути підставами для формування позивачем показників податкового обліку. В порушення вимог 44.1. 44.2 ст. 44, п. 138.2. п. 138.8 ст. 138, 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції до 01.01.15) завищено собівартість придбаних (виготовлених) га реалізованих товарів (робіт, послуг) у 2013 році в результаті віднесення до її складу витрат по операціях з придбання авто послуг у ПП «Аграрна компанія 2004» в загальній сумі 2 268 852 грн. за 2013 рік, реальний характер яких документально не підтверджений (сторінка 20 акту перевірки ).

Однак, такі висновки відповідача є хибними та такими, що порушують права позивача, як платника податків.

Так, ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки /п.1/; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

В силу п. 1 с. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Главою 53 ЦК України від 16 січня 2003 року №435-ІУ визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Грошові зобов'язання сторін, які уклали договір, виникають у випадку, коли одна сторона відвантажує товари, виконує роботи, надає послуги, якщо інше не передбачено договором (іншим правочином), а інша перерахує грошові кошти на виконання робіт, послуг, відвантаження товарів, або за виконані роботи, отримані послуги, відвантажені товари.

Відтак, для сторін, що уклали договір, інші правочини, результати від проведення фінансово-господарської; діяльності (зокрема, вартість отриманих товарів, наданих робіт, послуг, та, відповідно, суми перерахованих грошових коштів за вказані товари, роботи, послуги) відображаються в бухгалтерському, податковому обліку підприємства і підставою для бухгалтерського, податкового обліку господарських операцій є бухгалтерські документи (первинні документи, зведені облікові документи, регістри бухгалтерського обліку), які відображають факти здійснення господарських операцій.

Дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства, відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-ХІУ, із змінами і доповненнями (далі - Закон №996-Х1У), є господарською операцією.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

За правилами ст. 3 Закону №996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій с первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, тільки первинний документ служить належним та допустимим доказом при розгляді спорів щодо самого факту здійснення господарської операції й цивільно-правових наслідків, що випливають із неї. При цьому, первинний документ вважається єдиним належним способом фіксування факту та суті здійснення господарської операції.

Згідно ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Разом з тим, заборона щодо включення до складу витрат, зазначена в п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, та стосується витрат, не підтверджених саме первинними документами, обов’язкове ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, отримання послуг перевезення щебеню від ПП «Аграрна компанія 2004»» і є господарською операцією, яка приводить до змін у структурі: активів, зобов'язань (виникнення кредиторської або дебіторської заборгованості), власному капіталі (отримання витрат від операцій з надання послуг, виконання робіт). Так само підтвердженням факту надання транспортних послуг є здійснені безготівкові розрахунки позивача з ПП «Аграрна компанія 2004».

Беручи до уваги зазначене, відповідачем неправомірно донараховано позивачу за 2013 рік податку на прибуток в сумі 373 537 грн. шляхом вилучення з витрат вартості транспортних послуг від ПП «Аграрна компанія 2004».

Враховуючи викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000491401 з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 39492190) залишити без задоволення.

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" (вул. Західна Окружна, 1, м. Хмельницький, 29016, код ЄДРПОУ 03448860) задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000491401 щодо збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 373 537 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 93 384,25 грн. скасувати.

Ухвалити у цій частині нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000491401 від 01.02.2017 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в частині збільшення публічному акціонерному товариству "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 373 537 грн. та в частині застосування до публічного акціонерного товариства "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 93 384,25 грн.

Решту частину рішення - залишити без змін.

Повернути Головному управлінню Державної фіскальної служби у Хмельницькій області з державного бюджету зайво сплачену суму судового збору в розмірі 19996,06 грн..

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 18 квітня 2018 року.

Головуючий

ОСОБА_1

Судді

ОСОБА_6 ОСОБА_7