ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року

Київ

справа №810/6308/13-а

адміністративне провадження №К/9901/3321/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Обухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 (суддя Лиска І.Г.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 (судді Сорочко Є.О.,Земляна Г.В., Межевич М.В.)

у справі № 810/6380/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат»

до Обухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство «Київський картонно-паперовий комбінат» (далі - позивач, ПАТ «Київський КПК») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Обухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Обухівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2013 № 00001202201/119, від 08.11.2013 № 00001632201/855 та № 00001642201/854.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014, адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.08.2013 № 00001202201/119, від 08.11.2013 № 00001632201/855 та № 00001642201/854.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 01.07.2013 по 12.07.2013 (термін проведення перевірки продовжувався з 15.07.2013 по 19.07.2013 відповідно до наказу від 12.07.2013 № 28), на підставі направлення від 01.07.2013 № 310, наказу від 01.07.2013 № 3, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, посадовою особою ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області була проведена позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Контраст-Миколаїв» за період листопад-грудень 2011 року та січень-жовтень 2012 року та ТОВ «Київміськресурси» за період лютий-квітень 2012 року, за результатами якої складено акт від 26.07.2013 № 23/220/05509659 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог - пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 010 778 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 117 258 грн. та завищено бюджетне відшкодування на загальну суму 585 444 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 15.08.2013 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 00001202201/119, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 117 258 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 58 629 грн.; № 00001222201/120, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 010 778 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 450837,00 грн.; № 0001212201/118 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 585 444 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 292 724 грн.

За результатом розгляду скарги позивача, рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 24.10.2013 № 1160/10/10-36-10-01-206/711, скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.07.2013 №0001212201/118 в частині застосованих 2 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 15.08.2013 №00001222201/120 в частині застосованої 1 грн. штрафних санкцій.

На підставі рішення Головного управління Міндоходів у Київській області відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.11.2013 № 00001632201/855 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 1 010 778 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 450 836 грн. та № 00001642201/854 про визначення суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 585 444 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 292 722 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 26.07.2013 № 23/220/05509659 фактичною підставою для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Київміськвторресурси» та ТОВ «Контраст-Миколаїв», які, за твердженнями відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на актах від 05.06.2013 № 1917/22-621-21481268 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Київміськвторресурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012», від 06.03.2013 № 861/22-621-21481268 «Про результати проведення планової невиїзної перевірки ТОВ «Київміськвторресурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства , правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податків за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 по взаємовідносинах з ПВКФ «РОЗС», від 21.02.2013 № 150/22-225/35065978 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Контраст-Миколаїв» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період липень 2011 року та за вересень-жовтень 2012 року» та від 26.12.2012 № 1053/22-225/34510529 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Контраст-Миколаїв» щодо підтвердження господарських відносин із платниками контрагентами-постачальниками ТОВ «Вєкойл» за квітень 2011 року, ПП «Ферзь-Транс» за травень, липень 2011 року, ТОВ «Єврокард» за листопад 2011 року, ТОВ «Макс-Метал» за грудень 2011 року, ТОВ «віджі Буд» за червень 2012 року, ПП «Агачель» за липень 2012 року, ТОВ «Цементрейд» за серпень 2012 року та контрагентами-покупцями за період квітень, травень, липень, листопад, грудень 2011 року, червень-серпень 2012 року». При цьому, податковий орган посилається на неналежне оформлення первинних документів, за якими у позивача не було права формувати податковий кредит та склад валових витрат.

Аналогічними доводами обґрунтована і касаційна скарга відповідача.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Отже, показники доходів та витрат безпосередньо впливають на об'єкт оподаткування.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Розділу 2 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Разом з тим, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді між позивачем та ТОВ «Київміськвторресурси» було укладено договір № 99/44/0112 від 03.01.2012, на підставі якого ТОВ «Київміськвторресурси» в період з лютого по квітень 2012 року було поставлено позивачу макулатуру (далі - товар), що підтверджується видатковими накладними за період з лютого по квітень 2012 року; рахунками - фактури за період з лютого по квітень 2012 року; товарно-транспортними накладними за період з лютого по квітень 2012 року; прибутковими ордерами за період з лютого по квітень 2012 року; довідками зважування вантажу за період з лютого по квітень 2012 року; податковими накладними за період з лютого по квітень 2012 року. Отриманий позивачем товар був оплачений в повному обсязі.

Крім того, судами встановлено, що кожен автомобіль, що поставляв макулатуру позивачу, заїжджав на територію позивача через пропускний пункт та проходив зважування на ваговій, про що свідчить довідки про зважування, наявні в матеріалах справи. Розгрузка проходила за допомогою автонавантажувача, що є на балансі підприємства. Макулатура, що поставляється позивачу використовується у власній господарській діяльності для виробництва готової продукції (туалетний папір, паперові рушники, картон та інші вироби).

Крім того, між позивачем та ТОВ «Контраст- Миколаїв» було укладено Договір на перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування вантажів № 339/47/0112 від 23.12.2011 року. На підставі укладеного договору та разових замовлень (договорів-заявок) Позивачем в період з листопада по грудень 2011 року та з січня по жовтень 2012 року було отримано від ТОВ «Контраст-Миколаїв» транспортні послуги, а саме: організація перевезення та транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, що підтверджується оформленою належним чином документацією: актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) за період з листопада по грудень 2011 року та з січня по жовтень 2012 року; рахунками - фактури за період з листопада по грудень 2011 року та з січня по жовтень 2012 року; товарно-транспортними накладними за період з листопада по грудень 2011 року та з січня по жовтень 2012 року; податковими накладними за період з листопада по грудень 2011 року та з січня по жовтень 2012 року; договорами - заявками за період з листопада по грудень 2011 року та з січня по жовтень 2012 року. На кожне перевезення з постачальником укладався договір-заявка, в якій позивач визначав дату та час навантаження, розвантаження, місце навантаження та розвантаження, найменування вантажу, його вагу та об'єм. Факт надання позивачу послуг з перевезення готової продукції Постачальник підтверджував відміткою Покупця на товарно-транспортній накладній про отримання товару та надавав позивачу документи про виконання транспортних послуг, а саме: акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 01 жовтня по 19 жовтня 2012 року ДПІ в Обухівському районі вже було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Контраст - Миколаїв» за період з 01.07.2011 по 31.08.2012, про що складено Акт від 26.10.2012р. за № 3300/220/05509659 згідно якого було знято суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Контраст-Миколаїв» за період з січня по травень 2012 року.

На підставі Акту від 26.10.2012р. № 3300/220/05509659 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення, які позивачем були оскаржені в адміністративному та судовому порядках, внаслідок чого, дані податкові повідомлення-рішення визнані судом протиправними та скасовані у справі № 810/860/13-а.

Таким чином, в матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Окремі дефекти первинних документів не можуть свідчити про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами та як наслідок про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та складу валових витрат за такими господарськими операціями.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Обухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 у справі № 810/6380/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. ЮрченкоЗ оригіналом згідно