ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року

Київ

справа №875/54/16

адміністративне провадження №А/9901/136/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Журіної О.О.,

представника державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ДП «НЕК «Укренерго») - Попадюка О.В., -

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Макарівської районної державної адміністрації Київської області (далі - Макарівська РДА) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2017 року (судове рішення ухвалено о 10 годині 50 хвилин 06 березня 2017 року у приміщенні Київського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8 корп. 30, колегією суддів: Карпушовою О.В., Епель О.В., Кобалем М.І.; повний текст судового рішення складено 13 березня 2017 року) у справі за позовом Макарівської РДА до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ДП «НЕК «Укренерго», про примусове відчуження частини земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності,

встановив:

27 жовтня 2016 року Макарівська РДА звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про примусове відчуження у державну власність з мотивів суспільної необхідності частини земельної ділянки площею 0,0002 га, що належить на праві власності ОСОБА_2 та знаходиться на території Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області (загальна площа вказаної земельної ділянки становить 2,2301 га, кадастровий номер НОМЕР_1, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства), із повним попереднім відшкодуванням вартості вищезазначеної частини земельної ділянки за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету, до якого зараховуються кошти від ДП «НЕК «Укренерго» в установленому законодавством порядку у розмірі 68 грн, шляхом перерахування коштів позивачем на банківський рахунок, зазначений відповідачем, або шляхом внесення їх на депозит нотаріальної контори в порядку, встановленому законом, після набрання постановою суду законної сили та про виділення із земельної ділянки загальною площею 2,2301 га, що перебуває у власності відповідача, земельної ділянки площею 2,2299 га, яка залишається у його власності, та земельної ділянки загальною площею 0,0002 га, яка відчужується в державну власність з мотивів суспільної необхідності із забезпеченням державної реєстрації зазначених земельних ділянок та прав на них у визначеному законодавством порядку; зобов'язання ОСОБА_2 звільнити частину земельної ділянки площею 0,0002 га, що примусово відчужується з мотивів суспільної необхідності у державну власність, протягом 15 днів з дня набрання постановою суду законної сили.

Позовні вимоги мотивовані тим, що частина земельної ділянки, яка на праві власності належить відповідачу, підлягає примусовому відчуженню у державну власність з мотивів суспільної необхідності на підставі розпоряджень Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА) від 22 грудня 2014 року № 456 та Макарівської РДА від 09 грудня 2015 року № 455, висновку державної експертизи землевпорядної документації від 24 січня 2013 року № 6-13, звіту про проведення експертної грошової оцінки 2016 року, для будівництва об'єкта ліній електропередачі.

Суд встановив, що Кабінет Міністрів України (далі - КМУ) розпорядженням від 27 липня 2006 року № 436-р затвердив план заходів на 2006-2010 роки щодо реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2030 року.

08 серпня 2011 року КМУ прийняв розпорядження № 802-р «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким ДП «НЕК «Укренерго» надано дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Макарівського, Києво-Святошинського районів та Ірпінської міської ради Київської області, для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування заходів повітряної лінії електропередачі напругою 330 кВ Новокиївська-Сєвєрна на електричну станцію напругою 750 кВ «Київська».

05 жовтня 2011 року Київська ОДА прийняла розпорядження № 1091 «Про надання дозволу державному підприємству «Національна енергетична компанія «Укренерго» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування заходів ПЛ 330 кВ «Новокиївська» - «Сєвєрна» на електричну підстанцію напругою 750 кВ «Київська».

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Землевпорядна компанія «Приват» розробило проект землеустрою щодо відведення у постійне користування Підприємства земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Макарівського, Києво-Святошинського районів та Ірпінської міської ради Київської області, для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування заходів ПЛ 330 кВ Новокиївська-Сєвєрна на електричну станцію напругою 750 кВ «Київська».

24 січня 2013 року Державне агентство земельних ресурсів України склало висновок державної експертизи землевпорядної документації № 6-13, в якому зазначено, що проект землеустрою не у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання, а також, що цей висновок є дійсним протягом строку, визначеного Законом України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

08 жовтня 2014 року КМУ прийняв розпорядження № 1061-р «Про вилучення та надання земельних ділянок у постійне користування зі зміною їх цільового призначення, погодження зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення державної власності».

22 грудня 2014 року Київська ОДА прийняла розпорядження № 456 «Про заходи щодо викупу або примусового відчуження земельних ділянок, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, з подальшим їх наданням у постійне користування державному підприємству «Національна енергетична компанія «Укренерго».

09 грудня 2015 року Макарівська РДА прийняла розпорядження № 455 «Про викуп або примусове відчуження земельних ділянок, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи мотивів суспільної необхідності з подальшим наданням цих земельних ділянок у постійне користування державному підприємству «Національна енергетична компанія «Укренерго» із зміною їх цільового призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування заходів повітряної лінії напругою 330 кВ Новокиївська-Сєвєрна на електричну підстанцію напругою 750 кВ «Київська» (далі - розпорядження Макарівської РДА № 455).

Оцінювач, ТОВ «ВІЗИР-7», на замовлення Макарівської РДА склав звіти про проведення експертної грошової оцінки частин земельних ділянок відповідача для їх викупу або відчуження з мотивів суспільної необхідності чи для суспільних потреб.

На зазначені звіти ТОВ «Лідер Плюс» склало відповідні рецензії.

Позивач направив відповідачу за адресою реєстрації повідомлення про прийняте рішення щодо викупу або примусового відчуження частин його земельної ділянки та опублікував відповідне оголошення в засобах масової інформації.

27 жовтня 2016 року Макарівською РДА подала цей адміністративний позов до суду.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 06 березня 2017 року у задоволенні позову відмовив.

Макарівська РДА не погодилася із цим судовим рішенням і подала апеляційну скаргу про його скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову.

В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що висновок суду про незаконність розпорядження Макарівської РДА № 455 є помилковим і необґрунтованим, оскільки Київська ОДА передала свої повноваження щодо викупу або примусового відчуження земельних ділянок, зокрема Макарівській РДА. Йдеться у скарзі й про те, що строк дії висновку державної експертизи землевпорядної документації від 24 січня 2013 року № 6-13 не закінчився. Зазначено, що суд дійшов помилкового висновку і стосовно того, що звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки підлягає державній експертизі. Також скаржник зазначив, що нормативно-правові документи прийняті КМУ та проект землеустрою, якими підтверджується суспільна необхідність відчуження вказаної частини земельної ділянки, були надані суду, що, на думку скаржника, спростовує твердження суду про неподання позивачем доказів на підтвердження позову.

У судовому засіданні представник третьої особи просив апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Верховний Суд заслухав пояснення представника ДП «НЕК «Укренерго», перевірив встановлені у справі обставини, переглянув судове рішення в межах доводів апеляційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 41 Основного Закону України примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності визначає Закон України від 17 листопада 2009 року № 1559-VІ «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1559-VІ).

Цей Закон було прийнято з метою забезпечення правового захисту інтересів власників земельних ділянок і держави, її економічної безпеки.

Принципи відчуження об'єктів права приватної власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності закріплені у статті 4 цього Закону.

Зокрема, у ній зазначено, що фізичні або юридичні особи не можуть бути протиправно позбавлені права приватної власності на земельні ділянки, інші об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені.

Викуп чи примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, допускається на підставі та в порядку, встановлених цим Законом.

Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та у порядку, встановлених законом.

За статтею 5 Закону № 1559-VІ викупна ціна включає вартість земельної ділянки (її частини), житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, з урахуванням збитків, завданих власнику внаслідок викупу земельної ділянки, у тому числі збитків, що будуть завдані власнику у зв'язку з достроковим припиненням його зобов'язань перед третіми особами, зокрема упущена вигода, у повному обсязі. Розмір викупної ціни затверджується рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що здійснює викуп земельної ділянки, або встановлюється за рішенням суду.

Вартість земельної ділянки, що відчужується або передається у власність замість відчуженої, визначається на підставі її експертної грошової оцінки, проведеної відповідно до закону.

Звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок, що відчужуються, підлягають рецензуванню, державній експертизі землевпорядної документації у випадках та в порядку, визначених законом.

Частиною першою статті 7 Закону № 1559-VІ передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб, зокрема будівництва ліній електропередачі.

Органи виконавчої влади відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, приймають рішення про викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені (крім об'єктів, викуп яких віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування), для таких суспільних потреб як, зокрема будівництво ліній електропередачі.

Частиною другою статті 8 Закону № 1559-VІ визначено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації приймають рішення про викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб, якщо передбачається місце розташування об'єкта на території двох або більше районів.

Районна державна адміністрація приймає рішення про викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб, якщо передбачається місце розташування об'єкта в межах території району.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону № 1559-VІ у разі якщо протягом одного року з дня прийняття рішення про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб (крім випадків, коли допускається примусове відчуження цих об'єктів з мотивів суспільної необхідності) договір купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності) з власником земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, не укладений, таке рішення втрачає чинність.

Рішення про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб з підстав, які допускають примусове відчуження цих об'єктів з мотивів суспільної необхідності, втрачає чинність у разі, якщо протягом одного року з дня прийняття рішення відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не звернувся до суду з позовом про примусове відчуження цих об'єктів або якщо рішення суду про відмову у задоволенні цього позову набрало законної сили.

У разі втрати чинності рішенням про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з підстав, які допускають примусове відчуження цих об'єктів з мотивів суспільної необхідності, прийняття рішення про викуп таких об'єктів з цих же підстав допускається не раніше ніж через два роки.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 1559-VІ у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об'єктів для суспільних потреб зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення, зокрема ліній електропередачі.

Стаття 15 Закону № 1559-VI передбачає, що примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, допускається, як виняток, з мотивів суспільної необхідності лише в разі, якщо будівництво зазначених у частині першій цієї статті об'єктів передбачається здійснити із застосуванням оптимального варіанта з урахуванням економічних, технологічних, соціальних, екологічних та інших чинників.

Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо їх викупу для суспільних потреб відповідно до розділу ІІ цього Закону звертається до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження зазначених об'єктів.

Вимога про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, підлягає задоволенню, у разі якщо позивач доведе, що будівництво, капітальний ремонт, реконструкція об'єктів, під розміщення яких відчужується відповідне майно, є неможливим без припинення права власності на таке майно попереднього власника.

Отже, із системного аналізу наведених положень висновується, що законодавець застосував диференційований підхід визначення права на застосування викупу земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна залежно від виду суб'єкта владних повноважень (природи його повноважень) - орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування, конкретної суспільної потреби, та її значення (загальнодержавне чи місцеве), адміністративно-територіальне розміщення відчужуваного об'єкта та його співвідношення із територією поширення компетенції відповідного суб'єкта владних повноважень, саме така сукупність ознак і повинна враховуватися при визначенні суб'єкта для прийняття рішення про викуп або примусове відчуження земельних ділянок для суспільних потреб.

Беззаперечне дотримання визначеного Законом № 1559-VI порядку примусового відчуження земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна є запорукою цивілізованих відносин між власником та суспільством і державою, яка його представляє, для забезпечення свободи конституційно гарантованого права приватної власності.

Право звернутися з адміністративним позовом про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності мають органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які відповідно до закону можуть викуповувати ці об'єкти для суспільних потреб (частина перша статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України). Аналогічна норма містилася у статті 1831 цього Кодексу, у редакції чинній на момент звернення з адміністративним позовом до суду.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб, якщо передбачається місце розташування об'єкта на території двох або більше районів, приймає обласна державна адміністрація у разі недосягнення згоди щодо викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, із власником цього майна, і саме обласна державна адміністрація має звернутися до адміністративного суду з позовом про примусове відчуження цих об'єктів.

У цій справі вирішувалося питання про примусове відчуження частини земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності відповідача, для надання земель (зокрема і спірної частини земельної ділянки відповідача) у постійне користування ДП «НЕК «Укренерго» із зміною їх цільового призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування заходів повітряної лінії напругою 330 кВ Новокиївська-Сєвєрна на електричну підстанцію напругою 750 кВ «Київська».

Згідно із розпорядженням Київської ОДА від 22 грудня 2014 року № 456 цей об'єкт будівництва та наступних експлуатації та обслуговування мав розташовуватися на території Макарівського, Києво-Святошинського районів та Ірпінської міської ради Київської області. Отже, рішення про викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб, відповідно до визначених статтею 8 Закону № 1559-VI повноважень мала прийняти Київська ОДА, а не районна державна адміністрація.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується із висновком апеляційного суду, який як суд першої інстанції ухвалив рішення про неспроможність розпорядження Макарівської РДА № 455 бути тим належним та правозобов'язальним рішенням, оскільки воно прийнято органом, який за даних спірних правовідносин відповідно до вимог Закону № 1559-VI не мав на це повноважень.

Суд також слушно звернув увагу на те, що на момент звернення позивача з позовною заявою розпорядження Київської ОДА від 22 грудня 2014 року № 456 про заходи щодо викупу або примусового відчуження земельних ділянок з метою будівництва ліній електропередачі не породжувало жодних правових наслідків, оскільки відповідно до вимог статті 12 Закону № 1559-VI втратило чинність у зв'язку зі спливом більше року з дня його прийняття.

Аргументи апелянта на користь заявленої ним позиції про делегування Київською ОДА розпорядженням від 22 грудня 2014 року № 456 своїх повноважень щодо викупу або примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності Макарівській та Києво-Святошинській районним державним адміністраціям є неприйнятними, позаяк не ґрунтуються на положеннях Закону № 1559-VI. Норми цього Закону, як зазначено вище, не передбачають віддавання обласною державною адміністрацією районній державний адміністрації повноважень на прийняття рішення про викуп земельних ділянок для суспільних потреб для будівництва та використання об'єкта, місце розташування якого знаходитися на території двох або більше районів області, а покладають на орган державної влади саме цього (обласного) рівня прийняти рішення про викуп земельних ділянок для таких цілей.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи були предметом судового розгляду, які суд дослідив і навів мотиви спростування, що ґрунтуються на законі.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

У зв'язку з цим апеляційну скаргу Макарівської РДА слід залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2017 року - без змін.

Керуючись статтями 267, 308- 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Апеляційну скаргу Макарівської районної державної адміністрації Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повне рішення суду складено 20 квітня 2018 року.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко