2/0203/554/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Казак С.Ю., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилався на те, що з 23.07.1987 року по 31.01.1990 року працював за трудовим договором на різних посадах в Житлово-експлуатаційному об’єднанні Жовтневого району м.Кривого Рогу Дніпропетровської області. 27.12.1988 року під час виконання своїх трудових обов’язків водія автозавантажувача ремонтно-будівельної служби з ним стався нещасний випадок, який був розслідуваний у належному порядку та складено акт форми Н-1 від 30.12.1988 року. В період з 1989 року по 1994 рік він неодноразово оглядався МСЕК, а 29.10.1994 року йому було встановлено 20% втрати професійної працездатності безстроково. Наказом УЖКГ виконкому міської ради народних депутатів №222 від 03.10.1990 року Житлово-експлуатаційне об’єднання Жовтневого району м.Кривого Рогу Дніпропетровської області було ліквідовано та його правонаступником стало КЖП №17, яке до 01.04.2002 року виплачувало йому щомісячні страхові платежі в розмірі 120 руб. В подальшому особову справу було передано до Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області з оригіналом акту форми Н-1 від 30.12.1988 року. В жовтні 2002 року його особиста справа надходила до ОСОБА_2 та в подальшому була повернута до КЖП №17 для до оформлення, так як акт форми Н-1 був складений в 1988 році, а копія його завірялась нотаріально в 2001 році, що на думку відповідача свідчило про порушення діючого на той час Положення. В кінці січня 2009 року він вдруге звернувся до ОСОБА_2 з заявою про проведення щомісячних страхових виплат в зв’язку з встановленою стійкою втратою працездатності в розмірі 20% та знов отримав відмову через те, що замість оригіналу акту форми Н-1 ним надано нотаріально засвідчену копію, а в матеріалах особової справи оригінал акту відсутній. При цьому ОСОБА_2 стверджував, що матеріали особової справи разом із оригіналом акту форми Н-1 були повернуті до КЖП №17. Але відповідно до листа КЖП №17 від 01.02.2010 року за №43/06 документи на ОСОБА_1В, від ОСОБА_2 не надходили. Доказів відправлення матеріалів особової справи відповідачем не надано, що дає підстави вважати, що матеріали особової справи разом із оригіналом акту форми Н-1 втрачені відповідачем. Також зазначив, що відповідно до діючого законодавства підставою для призначення та виплати страхових виплат є акт форми Н-1 або довідка МСЕК. А тому, в даному випадку наявність довідки МСЕК та акту форми Н-1 давало підстави для призначення страхових виплат і надання соціальних пільг. З урахуванням зазначеного, посилаючись на норми Закону України «Про охорону праці», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач просив зобов’язати відповідача прийняти нотаріально засвідчений акт форми Н-1 від 30.12.1988 року для призначення страхової виплати з 01.12.2002 року безстроково у зв’язку із встановленою висновком МСЕК від 12.10.1993 року стійкою втратою професійної працездатності в розмірі 20%, а також зобов’язати відповідача призначити та проводити йому щомісячні страхові виплати, починаючи з 01.12.2002 року з наступним перерахунком у відповідності до законодавства України.

Ухвалою від 16.02.2018 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та останню з урахуванням положень ст.11, ч.ч.4-6 ст.19, ст.274, ч.1 ст.277, ч.5 ст.279 ЦПК України призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою від 16.03.2018 року було продовжено розгляд справи в спрощеному провадженні та призначено розгляд справи по суті на 16.04.2018 року.

Клопотань про розгляд справи в спрощеному провадженні з повідомленням сторін, а також заперечень проти розгляду справи в спрощеному провадженні учасниками справи не подавалось.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю. В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено, що під час виконання позивачем службових обов’язків з ним 27.12.1988 року стався нещасний випадок, за результатами розслідування якого було складено акт форми Н-1 від 30.12.1988 року. В жовтні 2002 року особова справа позивача надходила до ОСОБА_2 для продовження виплат у зв’язку із нещасним випадком. Але, через невідповідність акту форми Н-1 законодавчо визначеній формі, що викликало сумнів у достовірності поданої інформації, на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у призначенні страхових виплат було відмовлено, а особову справу повернуто на підприємство. В 2009 році ОСОБА_1 вже особисто звернувся до ОСОБА_2 з заявою про призначення страхових виплат. Проте, оскільки п.п.1.4,3.1 Порядку призначення та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління ОСОБА_2 від 27.04.2007 року №24, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 року за №715/13982, не передбачена можливість розгляду справи про страхові виплати на підставі нотаріально засвідченого акту форми Н-1, документи надані позивачем були повернуті йому без розгляду листом від 11.02.2009 року №04/785. Також зазначили, що акт форми Н-1 від 30.12.1988 року було затверджено головним інженером підприємства 27.11.2001 року, тобто через тринадцять років з моменту його складання. Тобто підприємство виплачувало суми відшкодування шкоди внаслідок нещасного випадку на підставі акту форми Н-1, оформленого з порушенням чинного на той час законодавства. Після отримання особової справи ОСОБА_1 в 2002 році вказані порушення було виявлено і у продовженні страхових виплат було відмовлено, а особову справу позивача повернуто на підприємство. Окрім цього, відповідач посилався на те, що позивач раніше двічі звертався до суду з заявами про встановлення факту нещасного випадку на виробництві. Але, судами було відмовлено в задоволенні позовних вимог, підставою для чого зазначено, що факт нещасного випадку не оскаржується сторонами. Крім того, в ухвалі апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.09.2012 року у справі №0408/2о-323/12 судом зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що поновити акт форми Н-1 не можливо, оскільки заявник не звертався до підприємства з вимогою надати дублікат акту. Також відповідач посилався на те, що нотаріально засвідчена копія акту може слугувати лише доказом факту нещасного випадку на виробництві, що трапився з позивачем, але не може бути заміною (не має юридичної сили) документу, який має бути поданий для призначення страхових виплат відповідно до п.п.1.4,3.1 Порядку №24. Заперечуючи проти заявлених позивачем вимог про призначення страхових виплат з 01.12.2002 року, відповідач посилався на те, що вперше з заявою про призначення страхових виплат позивач звернувся в 2009 році. А в силу абз.5 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», чинного в 2009 році, було передбачено, що якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченню трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати проводяться з дня звернення. Така норма викладена і в п.3 ст.47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування» чинного на теперішній час.

Перевіривши доводи, наведені в позовній заяві та відзиві відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, що з позивачем в період його роботи за трудовим договором в Житлово-експлуатаційному об’єднанні Жовтневого району м.Кривого Рогу Дніпропетровської області на посаді водія автозавантажувача ремонтно-будівельної служби 27.12.1988 року під час виконання трудових обов’язків стався нещасний випадок.

За фактом розслідування останнього 30.12.1988 року було складено акт форми Н-1, яким підтверджено факт нещасного випадку на виробництві.

Згідно довідки МСЕК від 29.10.1994 року позивачу було встановлено 20% втрати професійної працездатності безстроково.

Наказом УЖКГ виконкому міської ради народних депутатів №222 від 03.10.19990 року Житлово-експлуатаційне об’єднання Жовтневого району м.Кривого Рогу Дніпропетровської області було ліквідовано та його правонаступником стало КЖП №17, яке до 01.04.2002 року виплачувало позивачу щомісячні страхові платежі.

В жовтні 2002 року особову справу ОСОБА_1 КЖП №17 було передано до Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області з оригіналом акту форми Н-1 від 30.12.1988 року.

Згідно повідомлення Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області на адресу керівника КЖП №17 в призначені страхових виплат ОСОБА_1 було відмовлено на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у призначенні страхових виплат було відмовлено, оскільки акт форми Н-1 від 30.12.1988 року було затверджено в 2001 році, що свідчить про порушення діючого на той час Положення про розслідування нещасних випадків.

В січня 2009 року позивач повторно звернувся до Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області з заявою про проведення щомісячних страхових виплат в зв’язку з встановленою стійкою втратою працездатності в розмірі 20%.

Проте, листом ОСОБА_2 від 11.02.2009 року №04/785 документу було повернуто позивачу без виконання з посиланням на те, що п.п.1.4,3.1 Порядку призначення та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління ОСОБА_2 від 27.04.2007 року №24, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 року за №715/13982, не передбачена можливість розгляду справи про страхові виплати на підставі нотаріально засвідченого акту форми Н-1. Також зазначено, що в разі надання оригіналу акту форми Н-1 відділенням ОСОБА_2 буде видане направлення на МСЕК для проходження переогляду і підтвердження стійкої втрати професійної працездатності.

На теперішній час правонаступником Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області є відповідач в особі Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області.

Відповідно до ст.2 Закону України від 23.09.1999 року №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України №1105-XIV) було встановлено, що дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Стаття 3 Закону України №1105-XIV встановлено, що держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Відповідно до ч.ч.2,6 ст.13 Закону України №1105-XIV страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст.14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Згідно пп.«а»,«в» п.1 ч.1 ст.21 Закону України №1105-XIV передбачено, що у разі настання страхового випадку ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Статтею 35 Закону України №1105-XIV визначено, що для розгляду справ про страхові виплати до ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

З урахуванням положень зазначеної ст.35 Закону України №1105-XIV в п.3.1 Порядку призначення та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління ОСОБА_2 від 27.04.2007 року №24, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 року за №715/13982, також закріплено, що для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати до робочого органу виконавчої дирекції ОСОБА_2 подаються серед іншого заява потерпілого про призначення страхових виплат; акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1; висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності.

Відповідно до ст.37 Закону України №1105-XIV ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце: 1) навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; 2) подання роботодавцем або потерпілим ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; 3) вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.

ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.

Право особи на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, гарантовано і нормами діючим на теперішній час Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (ст.ст.3,16,42 цього Закону).

Перелік документів для розгляду справ про страхові виплати, а також підстави для відмова у страхових виплатах і наданні соціальних послуг, визначені в ст.ст.43,45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та є ідентичними з положеннями ст.ст.35,37 Закону України №1105-XIV.

Під час розгляду справи судом встановлено та не заперечувався відповідачем факт нещасного випадку, що трапився з позивачем 27.12.1988 року під час виконання трудових обов’язків, втрати в зв’язку з отриманими травмами 20% професійної працездатності, підтвердженої відповідною довідкою МСЕК від 29.10.1994 року, а також складання за фактом нещасного випадку відповідного акту форми Н-1 від 30.12.1998 року.

Також матеріалами справи підтверджено та відповідачем не заперечувався факт подачі оригіналу вказаного акту до ОСОБА_2 в 2002 році.

Посилаючись на його повернення в 2002 році до КЖП №17 відповідач відповідних доказів не надав. В той час, як з довідки КЖП №17 від 01.02.2010 року вбачається, що оригінал акту до підприємства з ОСОБА_2 не надходили.

Не приймає до уваги суд посилання відповідача на те, що акт форми Н-1 від 30.12.1998 року було затверджено лише в 2001 році, тобто через тринадцять років після його складання, оскільки вказана обставина не свідчить про безпідставність складання акту чи його невідповідність вимогам законодавства, діючого на час складання акту.

Крім того, виходячи з вимог закону та підзаконного нормативного акту, що наведені вище, останні не зобов'язують потерпілого надати оригінал акту форми Н-1 та не забороняють подання нотаріально посвідченої копії документа.

А в силу ст.75 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Отже, подання позивачем до виконавчої дирекції ОСОБА_2 для призначення страхових виплат нотаріально посвідченої копії акту форми Н-1, а не його оригінала, не може бути підставою для відмови у призначенні страхових виплат, оскільки зазначене не віднесено до передбачених у ст.37 Закону №1105-ХІV та ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» випадків, коли ОСОБА_2 може відмовити у страхових виплатах та не може бути підставою для відмови в реалізації права позивача на отримання у разі настання страхового випадку страхових виплат. Прийняття відповідачем до розгляду саме нотаріально засвідченої копії акту про нещасний випадок на виробництві не порушить прав відповідача, а захистить та реалізує право позивача.

Що стосується заявлених позивачем вимог про зобов’язання відповідача призначити та проводи йому страхові виплати, починаючи з 01.12.2002 року з подальшим перерахунком у відповідності до законодавства України, суд враховує наступне.

Відповідно до положень ст.35 Закону №1105-ХІV та ст.44 діючого Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» питання про призначення або про відмову в призначенні страхових виплат вирішується ОСОБА_2 у десятиденний строк та відповідне рішення оформлюється постановою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем рішення про призначення або про відмову в призначенні позивачу страхових виплат в передбаченому законом порядку шляхом винесення відповідної постанови, фактично не приймалось.

З огляду на це, суд вважає, що позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача призначити та проводи йому страхові виплати, що згідно законом відноситься до компетенції відповідача та останнім у передбаченому законом порядку не вирішувалось, є передчасними.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов’язати відповідача прийняти нотаріально засвідчену копію акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 30.12.1988 року для призначення та виплати щомісячних страхових виплат позивачу в зв'язку із стійкою втратою останнім професійної працездатності.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити. У відповідності до ст.141 ЦПК України та пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп. В іншій частині понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 704 грн. 80 коп. покласти на останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,3,13,21,35,37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст.ст.43,44,45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ст.ст. ст.ст.2,4,5,10,11,12,76-80,141,211,223,258,259,263-268,274-279 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов’язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького,93, код ЄДРПОУ 41323962) прийняти нотаріально засвідчену копію акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 30 грудня 1988 року для призначення та виплати щомісячних страхових виплат позивачу ОСОБА_1 в зв'язку із стійкою втратою останнім професійної працездатності.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького,93, код ЄДРПОУ 41323962) на користь ОСОБА_1 (50086, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Залізнорудна,8, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 квітня 2018 року.

Суддя С.Ю. Казак