ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________________________________________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/2984/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"18" квітня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М.

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" листопада 2017 р. (судове рішення ухвалене суддею Попова О.Г. в м.Житомир, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Житомирській області про зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою ,

ВСТАНОВИВ

В жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив:

- зобов'язати ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння орієнтовною площею 4.0 га на території Брусилівської селищної об'єднаної громади (Приворотської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) згідно клопотання від 21.03.2017 року.

В обґрунтування позову зазначив, що постановою від 08.06.2017 по справі № 806/1275/17 позов задоволено частково, визнано неправомірними дії ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного надання відповіді на клопотання ОСОБА_3 від 21 березня 2017 року, оформленої листом ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області від 14 квітня 2017 року №Г-4362/0-4198/6-17. Зобов'язано ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 21 березня 2017 року та надати відповідь у порядку та відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України. На думку позивача, ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області не виконало постанову від 08.06.2017 року, чим порушило його права.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння орієнтовною площею 4,0 га на території Брусилівської селищної об'єднаної громади (Приворотської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) згідно клопотання ОСОБА_3 від 21 березня 2017 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в розмірі 640,00 грн. за такими реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у м. Житомирі; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38035726; банк отримувача - ГУДКСУ у Житомирській області; код банку отримувача (МФО) - 811039; рахунок отримувача - 31213206784002; код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підстав для надання позивачу дозволу та виготовлення проекту землеустрою для надання в оренду вказаної земельної ділянки немає. Дозволи на виготовлення, погодження та затвердження проектів землеустрою земель сільськогосподарського призначення державної власності мають надаватись позивачу тільки за результатами проведення земельних торгів, що передбачено ст.135-137 Земельного кодексу України. При цьому, Постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. №413 є обов'язковою для всіх землекористувачів земель сільськогосподарського призначення державної власності. Крім того, підстави для стягнення з ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області судового збору відсутні.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного суду України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Питання правомірності дій ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо розгляду клопотання позивача від 21.03.2017 року були предметом розгляду в адміністративній справі №806/1275/17.

Судом по справі №806/1275/17 встановлено, що 21.03.2017 року ОСОБА_3 звернувся із клопотанням до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 4.0 га з земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (Приворотської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) (а.с.10).

В подальшому, листом від 14 квітня 2017 року №Г-4362/0-4198/6-17 відповідач повідомив ОСОБА_3П про те, що в поданому позивачем пакеті документів відсутня будь - яка інформація стосовно бажаного строку оренди зазначеної ділянки. Відтак, запропонували визначити строк дії оренди земельної ділянки та повторно звернутись до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області з заявою відповідного змісту.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року по справі №806/1275/17 позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного надання відповіді на клопотання ОСОБА_3 від 21 березня 2017 року, оформленої листом ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області від 14 квітня 2017 року №Г-4362/0-4198/6-17. Зобов'язано ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 21 березня 2017 року та надати відповідь у порядку та відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України. (а.с.7-9).

У відповідності до положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду від 06 червня 2017 року по справі №806/1275/17 набрала законної сили 11.09.2017 року.

Так, на виконання постанови суду ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянуло клопотання ОСОБА_3 від 21.03.2017 року і листом від 29.06.2017 №Г-4362/0-7587/6-17 повідомило ОСОБА_3 про те, що, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413 Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в оренду повинні у разі надходження заявок на отримання земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби, городництва передавати в оренду лише за результатами лише за результатами земельних торгів та за наявності агрохімічного паспорта земельної ділянки. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовляє у наданні дозволу. (а.с.11).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 року, відповідач діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням. А тому для захисту прав та інтересів позивача слід зобов'язати ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння орієнтовною площею 4,0 га на території Брусилівської селищної об'єднаної громади згідно клопотання від 21 березня 2017 року. Крім того, судовий збір в розмірі 640,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

В силу вимог пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини першої статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Як визначено частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За приписами частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

В силу положень абзацу першого частини третьої згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу вказаних норм слідує, що Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Суд вірно вказав, що у своєму листі та у запереченнях на позов, відповідач інших зауважень щодо поданих позивачем документів не вказав.

Відповідачем фактично не заперечується, що ОСОБА_3 до клопотання від 21.03.2017 поданий вичерпний перелік документів, встановлений Земельним кодексом України.

В свою чергу, із матеріалів справи встановлено, що за результатами повторного розгляду заяви позивача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння, орієнтовною площею 4,0 га з земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (Приворотської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) розташованих за межами населених пунктів у зв'язку з тим, що постановою КМУ №413 від 07.06.2017 передбачено, що у разі надходження заявок на отримання земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби, городництва передача в оренду таких земельних ділянок здійснюється виключно за результатами земельних торгів та наявності агрохімічного паспорту земельної ділянки.

Суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України № 413 від 07 червня 2017 року "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у користування громадянам, а лише затверджує стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд першої інстанції вірно вказав, що відповідач відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 року, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.

Також, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідач у зазначеному листі, надаючи позивачу відмову, не враховує вимоги Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Крім того, суд звертає увагу, що повторна відмова відповідача надана ОСОБА_3 після винесення рішення суду, яким зобов'язано ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути клопотання ОСОБА_3 від 21 березня 2017 року у відповідності до Земельного кодексу України, мотивована іншими причинами, що суперечить нормам чинного земельного законодавства України.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", зазначив, що "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Відтак, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Як встановлено з матеріалів справи, саме по собі судове рішення про визнання відмови у наданні дозволу протиправною не відновлює порушеного права позивача на прийняття відповідачем вмотивованого рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а породжує додаткові спори.

ОСОБА_4 Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння, орієнтовною площею 4,0 га з земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади на підставі поданого ним клопотання та пакету документів, оскільки будь-яких перешкод для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, крім тих, які вже розглянуті судом, відповідачем не зазначено та судом не встановлено.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аналізуючи вказані правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_3 було дотримано вимоги ч.2 ст.123 Земельного кодексу України., відповідач відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017р., діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.

Що стосується доводів відповідача про втручання у його дискреційні повноваження, то колегія суддів звертає увагу на таке.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Практика Європейського суду однозначно свідчить про те, що рішення прийняті в рамках дискреційних повноважень, але з порушенням принципів ефективного захисту прав і свобод громадян, були визнані Європейським судом з прав людини порушенням Європейської Конвенції з прав людини і основних свобод, (наприклад, справа "Волоха проти України").

Отже, покладення на ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області зобов'язання видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що будь-яких перешкод для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, крім тих, які були розглянуті судом, відповідачем не зазначено та судом не встановлено.

Однак , колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області судового збору в розмірі 640,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору відповідно до посвідчення серії Б № 007088 виданого Житомирською облдержадміністрацією (а.с.3)

В силу вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України ( чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з аналізу вказаних норм, колегія суддів робить висновок, що стягненню підлягають лише документально підтверджені судові витрати, як зазначено в ч. 1 ст. 94 КАС України.

З огляду на викладене, підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області у сумі 640,00 грн. немає, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які документально підтверджені докази сплати ОСОБА_3 судового збору.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення судового збору з ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області, а тому в цій частині судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. В решті постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" листопада 2017 р. скасувати в частині відшкодування судових витрат.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: М.М. Капустинський

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "18" квітня 2018 р.