КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/13953/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Мельничука В.П., Лічевецького І.О.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2017 року, суддя Григорович П.О., у справі за адміністративним позовом Компанії "Роналор Інтертеймент ЛТД" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

Компанія "Роналор Інтертеймент ЛТД" звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішення від 13 березня 2015 року №26226552202, №25226552206, №26326552212 та від 07 травня 2015 року №2/26552212.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2017 року у адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення рішення від 13 березня 2015 року №25226552206, №26326552212 та від 07 травня 2015 року №2/26552212, що прийняті Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що представництвом компанії «Роналор Інтертеймент ЛТД» в період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року було отримано від головної компанії грошові кошти у загальній сумі 22361892 доларів США (еквівалент 178687568,00 грн.), однак за період з 22 березня 2011 року по 31 грудня 2013 року представництво не подавало податкову звітність з податку на прибуток до ДПІ у Печерському районі м.Києва та з огляду на неможливість шляхом прямого підрахунку визначити прибуток, одержаний нерезидентом з джерелом його походження з України, оподаткований прибуток визначено органом податкової служби як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до сум отриманого доходу коефіцієнта 0,7, представництвом були порушені вимоги п.160.8 ст.160 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 11288996,00 грн., а виплачений нерезиденту компанії «Роналор Інтертеймент ЛТД» дохід від оренди нерухомого майна підлягає оподаткуванню в Україні, внаслідок чого представництвом порушено вимоги п.160.2 ст.160 ПК України, що призвело до заниження представництвом податку з доходів нерезидентів у сумі 193438,59 грн., оскільки відповідні прибутки оподатковуються в загальному порядку. Крім того, апелянт зазначає, що представництвом «Роналор Інтертеймент ЛТД» до складу податкового кредиту було включено суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «ПТР-Ресурс», що мають ознаки фіктивності та діяльність яких була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а тому складені ними податкові накладні не можуть бути прийняті, як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту представництвом в перевіреному періоді ПДВ на суму 99791,00 грн.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 12 січня 2015 року по 17 лютого 2015 року згідно п.75.1 ст.75, ст.77 ПК України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та наказу ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 12 червня 2014 року №1792 службовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку представництва «Роналор Інтертеймент ЛТД» (республіка Кіпр) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22 березня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 22 березня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за наслідками якої складено акт від 24 лютого 2015 року №159/26552202/26611296, в якому зафіксовано виявлені під час перевірки порушення представництвом «Роналор Інтертеймент ЛТД», зокрема:

- п.160.8 ст.160, п.137.10 ст.137 ПК України, а саме занижено податок на прибуток всього на суму 11288996,00 грн., в тому числі: за 2011 рік на суму 1448554,00 грн., за 2012 рік на суму 6515607,00 грн., за 2013 рік на суму 3324835,00 грн.;

- ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України, а саме завищено податковий кредит на суму 99791,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в тому числі: за грудень 2012 року в сумі 84065,00 грн., за липень 2013 року в сумі 15726,00 грн.

- п.160.2 ст.160, з урахуванням вимог п.152.8 ст.152 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента, отриманого на території України на суму 193438,59 грн., а саме за 2013 рік на суму 193438,59 грн.

На вказаний акт перевірки представництвом «Роналор Інтертеймент ЛТД» подані заперечення, за наслідком розгляду яких ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві надано відповідь від 10 березня 2015 року №16100/10/26552202 про залишення висновків акту перевірки від 24 лютого 2015 року №159/26552202/26611296 без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 13 березня 2015 року:

- №26226552202 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання представництва «Роналор Інтертеймент ЛТД» за платежем податок на прибуток на 14111245,00 грн., в тому числі за основним платежем - 11288996,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2822249,00 грн.;

- №25226552206 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання представництва «Роналор Інтертеймент ЛТД» за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на 241798,69 грн., в тому числі за основним платежем - 193438,59 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 48359,65 грн.;

- №26326552212 форми «В4», яким представництву «Роналор Інтертеймент ЛТД» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 99791,00 грн.

За наслідком оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку рішенням ГУ ДФС у м.Києві від 27 квітня 2015 року скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 13 березня 2015 року №26226552202 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 352138,50 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін; залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 13 березня 2015 року №25226552206, №26326552212, а скаргу частково задоволено.

07 травня 2015 року ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №2/26552212, яким збільшено суму грошового зобов'язання представництва «Роналор Інтертеймент ЛТД» за платежем податок на прибуток на 13749106,00 грн., в тому числі за основним платежем - 11288996,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2460110,00 грн.

Рішенням ДФС України від 03 липня 2015 року №13914/6/99-99-10-01-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 13 березня 2015 року №25226552206, №26326552212 та від 07 травня 2015 року №2/26552212, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм податкового законнодавства, з метою відновлення порушенного права, позивач звернувся до суду за захистом з відповідним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що грошові кошти, отримані представництвом від головної компанії «Роналор Інтертеймент ЛТД» в загальній сумі 22361892,00 доларів США (еквівалент 178687568,00 грн.) не підлягають включенню до доходів представництва, встановив необґрунтованість застосування до перерахованого на адресу нерезидента суми доходу в розмірі 1289590,62 грн. положень п.1 ст.10 Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування, а також те, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності на підставі досліджених судом господарських операцій з ТОВ «БК «Гефест-Альянс» і ТОВ «ПТР-Ресурс», а твердження відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за наслідками взаємовідносин позивача з наведеними контрагентами спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (п.15.1 ст.15 ПК України.

Пунктом 133.2 ст.133 ПК України передбачено, що платниками податку на прибуток підприємств з числа нерезидентів є: юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Як убачається з матеріалів справи, висновок податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток на суму 11288996,00 грн. ґрунтується на тому, що в період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року представництвом компанії «Роналор Інтертеймент ЛТД» було отримано від головної компанії грошові кошти у загальній сумі 22361892,00 доларів США (еквівалент 178687568,00 грн.) та контролюючий орган дійшов висновку, що вказані кошти належать до безповоротної фінансової допомоги, яка згідно п.137.10 ст.137 ПК України вважається доходами на дату її фактичного отримання, у зв'язку з чим встановлено заниження задекларованих представництвом «Роналор Інтертеймент ЛТД» показників у рядку 1 Розрахунку «Доходи отримані постійним представництвом» на загальну суму 178687568,00 грн.

Однак, отримані представництвом «Роналор Інтертеймент ЛТД» кошти в сумі 22361892,00 доларів США (еквівалент 178687568,00 грн.) від головної компанії (Республіка Кіпр) не є доходом з джерелом їх походження з України, а тому позивач не є платником податку на прибуток в цій частині, згідно положень п.133.2 ст.133 ПК України.

Як встановлено судом, з метою провадження господарської діяльності на території України юридичною особою компанією «Роналор Інтертеймент ЛТД» (нерезидент України - Республіка Кіпр) створено на території України постійне представництво «Роналор Інтертеймент ЛТД», яке було зареєстровано 04 березня 2011 року Міністерством економіки України та 22 березня 2011 року зареєстровано як платник податку на прибуток на території України.

Згідно довіреності, виданої 07 лютого 2011 року нерезидентом Голові представництва, апостиль 38333/11, у всіх випадках представництво діє від імені і за дорученням нерезидента - компанії «Роналор Інтертеймент ЛТД».

Відповідно до Положення про постійне представництво «Роналор Інтертеймент ЛТД» в Україні, затвердженого компанією 07 лютого 2011 року, постійне представництво є представництвом компанії «Роналор Інтертеймент ЛТД» в Україні, не є юридичною особою, і діє від імені та за дорученням підприємства. Усе майно та кошти, одержані представництвом або від підприємства, або від третіх осіб, є власністю підприємства, й можуть використовуватися представництвом лише для цілей, в порядку й в межах повноважень, визначених положенням, довіреністю, виданою підприємством, засновницькими документами підприємства, іншими розпорядчими актами підприємства. (п. 3.1 Положення). Майно представництва складається з коштів, закріплених за ним компанією, матеріальних засобів, а також майнових прав, придбаних представництвом на підставі розпоряджень компанії, що відображаються у загальному балансі компанії (п. 4.2 Положення).

Одночасно Представництво має штамп, бланк і рахунки в банках (для фінансування потреб представництва і здійснення діяльності за дорученням компанії).

Згідно п. 2.1 зазначеного Положення метою діяльності представництва є досягнення прибутку (доходу) шляхом ефективного представництва комерційних інтересів підприємства на території України у сфері інвестиційної діяльності з метою придбання, продажу, будівництва, реконструкції, управління нерухомого майна; вжиття заходів підготовчих і допоміжних заходів для компанії в Україні та робота в інтересах і від лиця компанії у зв'язку з будь-якими видами комерційної діяльності, угодами діловими операціями та іншими заходами за дорученням компанії.

Відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві серії АА №369900, станом на 04 березня 2011 року до видів діяльності представництва «Роналор Інтертеймент ЛТД» (без права юридичної особи) за КВЕД відносяться: 70.11.0 Організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду; 70.12.0 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна; 70.31.0 Діяльність агентств нерухомості; 70.32.0 Управління нерухомим майном; 74.14.0 Консультування з питань комерційної діяльності та управління.

За змістом п.160.8 ст.160 ПК України суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається контролюючим органом як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

Статтею 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно абз.5 пп.135.5.5 п.135.5 ст.135 ПК України операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів.

Частинами 2, 3 ст.95 ЦК України визначено, що представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Таким чином, враховуючи, що представництво «Роналор Інтертеймент ЛТД» не є юридичною особою та є відокремленим підрозділом компанії «Роналор Інтертеймент ЛТД» (Республіка Кіпр) при надходженні коштів у сумі 22361892,00 доларів США (еквівалент 178687568,00 грн.) від головної компанії до представництва не призводьть до зміни доходів останнього, оскільки фінансування відбулось в межах однієї юридичної особи, без переходу права власності на вказані грошові кошти.

З матеріалів справи не вбачається, що вказані кошти були перераховані в межах господарських правовідносин, на підставі укладених правочинів між представництвом та компанією «Роналор Інтертеймент ЛТД», як окремими суб'єктами господарювання, зворотнього відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України не доведено.

Крім того, відповідне фінансування представництва від компації «Роналор Інтертейнмент ЛТД» обліковувалось в бухгалтерському обліку на субрахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки», який призначений для внутрішніх розрахунків в середині однієї юридичної особи (в тому числі між материнською компанією та а її представництвом).

Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №892/4185, затверджено Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, згідно з якою на субрахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки» ведеться облік внутрішньогосподарських розрахунків з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс, за взаємним відпуском матеріальних цінностей; реалізацією продукції, робіт, послуг; передачею витрат загальноуправлінської діяльності; виплатою заробітної плати працівникам цих господарств; за іншими видами розрахунків. Передача активів (основних засобів, готової продукції, товарів тощо) від одного підрозділу (філії) іншому, виділеному на окремий баланс, відображається за кредитом рахунків обліку відповідних активів і дебетом субрахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки», а їх одержання - зворотною кореспонденцією цих рахунків.

Таким чином, отримані представництвом від компанії «Роналор Інтертеймент ЛТД» (Республіка Кіпр) грошові кошти в сумі 22361892,00 доларів США (еквівалент 178687568,00 грн.), в якості фінансування витрат представництва, не підлягають включенню до доходів представництва, що свідчить про необґрунтованість висновку податкового органу про порушення позивачем п.160.8 ст.160, п.137.10 ст.137 ПК України, шляхом заниження податку на прибуток на суму 11288996,00 грн.

Крім того, з акту перевірки від 24 лютого 2015 року №159/26552202/26611296 вбачається, що у рядку 2 Декларацій «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» відображено показники у загальній сумі 1961351,00 грн., на формування яких мало вплив здійснення операції з реалізації за укладеними договорами на території України будівельних матеріалів та надання в оренду власних приміщень. В перевіряємий період представництвом «Роналор Інтертеймент ЛТД» відповідно до наказу голови представництва від 27 листопада 2013 року №1-Н прийнято рішення про намір купівлі 161340,00 доларів США для перерахування отриманого доходу на території України нерезиденту компанії «Роналор Інтертеймент ЛТД», та кошти в сумі 161340,00 доларів США (еквівалент 1289590,62 грн.) перераховані на адресу нерезидента компанії «Роналор Інтертеймент ЛТД» (Республіка Кіпр), як дохід, отриманий на території України, однак виплачений нерезиденту дохід від оренди нерухомого майна підлягає оподаткуванню в Україні відповідно до п.1 ст.10 «Дохід від майна» Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна, внаслідок чого порушено п.160.2 ст.160, з урахуванням вимог п.152.8 ст.152 ПК України, у зв'язку з неутриманням та несплатою податку з доходу нерезидентів всього в сумі 193438,59 грн.

Згідно п.103.4 ст.103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про підтвердження статусу податкового резидента, виданого Департаментом податків і зборів Міністерства фінансів Республіки Кіпр 23 вересня 2013 року, справа №12172423А, яким засвідчується, що компанія «Роналор Інтертеймент ЛТД» зареєстрована в Республіці Кіпр за ідентифікаційним номером платника податків 12172423А, є податковим резидентом Кіпру відповідно до Угоди між Республікою Кіпр та Союзом Радянський Соціалістичних Республік про уникнення подвійного оподаткування прибутку і власності, яка залишається чинною між Республікою Кіпр та Україною, з дня своєї реєстрації 17 лютого 2006 року. За цією Угодою сукупний дохід підлягає оподаткуванню податком на прибуток відповідно до Закону Республіки Кіпр «Про податок на прибуток». Наведене свідоцтво апостильоване відповідно до Гаазької конвенції від 05 жовтня 1961 року.

Згідно копії довідки-підтвердження статусу податкового резидента, виданого 22 грудня 2014 року окружним відділенням м.Лімасол Податкового управління Міністерства фінансів Республіки Кіпр, компанія «Роналор Інтертеймент ЛТД» є податковим резидентом Кіпру відповідно до Угоди між Урядом Республіки Кіпр та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування прибутку і власності, з дня своєї реєстрації 17 лютого 2006 року. Наведена довідка свідоцтво апостильована відповідно до Гаазької конвенції від 05 жовтня 1961 року.

Особливості оподаткування нерезидентів визначені у ст.160 ПК України, так, відповідно до п.160.1 наведеної статті будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Пунктом 160.2 ст.160 ПК України передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Таким чином, доходи у вигляді виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), що перераховуються представництвом нерезидента на рахунки нерезидента за кордон, оподатковуються податком на прибуток за ставкою, встановленою п.151.1 ст.151 ПК України та не оподатковуються податком з доходів нерезидентів за ставкою 15% згідно пп.«й» п.160.1 ст.160 ПК України.

Як убачається з акту перевірки, підставою для нарахування представництву «Роналор Інтертеймент ЛТД» податку з доходу нерезидентів всього в сумі 193438,59 грн. був висновок податкового органу про те, що виплачений нерезиденту компанії «Роналор Інтертеймент ЛТД» (Республіка Кіпр) дохід від оренди нерухомого майна підлягає оподаткуванню в Україні, з огляду на вимоги п.1 ст.10 «Дохід від майна» Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна.

Згідно п.1 ст.10 Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна дохід, отриманий особою з постійним місцем перебування в одній договірній державі від продажу, обміну, оренди або інших видів використання нерухомого майна, що перебуває в іншій договірній державі, підлягає оподаткуванню лише в цій іншій державі.

Отже, саме дохід, отриманий нерезидентом від використання нерухомого майна (продаж, обмін, оренда), що перебуває в Україні, підлягає оподаткуванню в Україні.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період компанія «Роналор Інтертеймент ЛТД» (Республіка Кіпр) була власником земельної ділянки площею 4,2460 га (кадастровий номер 5910136300:05:001:0042) в м.Суми, вул.Харківська, 2, на підставі договору копівлі-продажу земельної ділянки від 24 лютого 2010 року №332, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №537215, а також власником об'єкту нерухомого майна: нежитлове приміщення, торгівельно-розважальний центр «Мануфактура», за адресою: Сумська область, м.Суми, вул.Харківська, 2/2, згідно свідоцтва на право власності від 04 вересня 2013 року серії САК №238850.

В той же час, в ході перевірки податковим органом встановлено, що у рядку 2 Декларацій «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» представництвом «Роналор Інтертеймент ЛТД» за перевіряємий період відображено суму 1961351,00 грн., на формування якої впливало здійснення платником податків операцій з реалізації за укладеними договорами на території України будівельних матеріалів та надання в оренду власних приміщень (торгово-розважальний центр «Мануфактура»).

Отже, дохід від операційної діяльності за перевіряємий період в сумі 1961351,00 грн. складався з доходу від реалізації будівельних матеріалів та надання в оренду власних приміщень.

В силу вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, жодних доказів того, що перераховані нерезиденту компанії «Роналор Інтертеймент ЛТД» кошти в сумі 161340,00 доларів США (еквівалент 1289590,62 грн.) як дохід, отриманий на території України, складалися виключно з доходу, отриманого від надання в оренду власних приміщень, який підлягав оподаткуванню в Україні, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України зворотнього не доведено.

Отже, висновок контролюючого органу щодо заниження представництвом «Роналор Інтертеймент ЛТД» податку з доходу нерезидента, отриманого на території України на суму 193438,59, ґрунтується виключно на припущеннях, що перераховані нерезиденту компанії «Роналор Інтертеймент ЛТД» кошти в сумі 161340,00 доларів США (еквівалент 1289590,62 грн.), були доходом, отриманим виключно від оренди власних приміщень торгово-розважального центра «Мануфактура», до яких мають застосовуватись норми п.1 ст.10 Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна, а отже є необґрунтованим та не може бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, оскільки дата набрання чинності вказаної Конвенції для України визначена 07 серпня 2013 року, та у відповідності до ст.26 цієї Конвенції, її положення застосовуються: a) стосовно податків, утриманих у джерела стосовно сум, які виплачені з або після першого січня календарного року, що настає за роком набрання Конвенцією чинності; та b) стосовно інших податків, які стягуються під час податкових років або періодів, що починаються з або після першого січня календарного року, що настає за роком набрання Конвенцією чинності. Тобто, фактично Конвенція застосовується з 01 січня 2014 року, та її положення не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на те, що перевіряємий період становив з 22 березня 2011 року по 31 грудня 2013 року, тобто період, у яких до спірних правовідносин підлягала застосуванню Угода між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України;г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.п.198.1-198.3 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 188.1 ст.188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Як убачається з акту перевірки від 24 лютого 2015 року №159/26552202/26611296 висновок податкового органу щодо порушення представництвом «Роналор Інтертеймент ЛТД» ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України та завищення податковий кредит на суму 99791,00 грн. ґрунтується на не підтвердженні реальності здійснення господарських операцій між представництвом «Роналор Інтертеймент ЛТД» та ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «ПТР-Ресурс».

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як убачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «БК «Гефест Альянс» (постачальник) та представництвом «Роналор Інтертеймент ЛТД» (замовник) укладено договір поставки №1/12 від 01 грудня 2012 року, за умовами якого постачальник передає у власність замовника, а замовник приймає та оплачує кабельно-провідникову продукцію ААБл3*240 6 кВ, повний перелік визначений сторонами у додатку №1 до цього договору (п.1.1 договору). Загальна вартість товару, який передається у власність замовника відповідно до п.1.1 договору, складає 504389,60 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 84064,93 грн. (п.2.1 договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до матеріалів справи копії наступних документів: додатку №1 до договору поставки №1/12 від 01 грудня 2012 року «Перелік та кількість товару» на загальну суму з ПДВ 504389,60 грн., податкової накладної №42 від 04 грудня 2012 року на загальну суму 504389,60 грн., в тому числі ПДВ - 84064,93 грн., видаткової накладної №42 від 04 грудня 2012 року.

24 липня 2013 року між ТОВ «ПТР-Ресурс» (постачальник) та представництвом «Роналор Інтертеймент ЛТД» (покупець) укладено договір поставки №72403, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю труби відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємними додатками даного договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору (п.1.1 договору). Найменування, асортиментний перелік товару, одиниця виміру, ціна, загальна кількість визначаються сторонами у відповідних видаткових накладних, які є невід'ємними додатками даного договору (п.1.2 договору). Ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки встановлюється сторонами у накладних, що є невід'ємним додатком до цього договору (п.4.1 договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до матеріалів справи копії наступних документів: податкових накладних №1170 від 24 липня 2013 року на загальну суму 47678,40 грн., в тому числі ПДВ - 7946,40 грн., №1231 від 25 липня 2013 року на загальну суму 46680,48 грн., в тому числі ПДВ - 7780,08 грн., видаткових накладних №1231 від 25 липня 2013 року на загальну суму 46680,48 грн., №1170 від 24 липня 2013 року на загальну суму 47678,40 грн.

Отримані від ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «ПТР-Ресурс» товари (кабель та труби) використовувались позивачем в ході господарської діяльності представництва «Роналор Інтертеймент ЛТД», а саме при будівництві торгівельно-розважального центру «Мануфактура», за адресою: Сумська область, м.Суми, вул.Харківська, 2, що підтверджується наданими позивачем копіями актів приймання-передачі будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, приймання-передачі виконаних підрядних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт.

Отже, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаного правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Податковий орган, під час перевірки позивача дійшов висновку щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Гефест Альянс» на суму 84065,00 грн. на підставі отриманої від ОУ ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві службової записки від 13 березня 2014 року №220/26-52-07 з якою отримано висновок про результати відпрацювання ризикового платника податків ТОВ «БК «Гефест Альянс», в якому зазначено, що вказане підприємство не знаходиться за податковою адресою, складеного ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві акта від 14 серпня 2014 року №383/26-52-22-03-14/37312719 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Гефест Альянс» код ЄДРПОУ 37312719 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року», а також матеріалах досудового розслідування по кримінальному провадженню №32014100000000036 порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України

Висновки податкового органу щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам представництва «Роналор Інтертеймент ЛТД» з ТОВ «ПТР-Ресурс» на суму 15726,00 грн. ґрунтуються на складеному ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві акті від 07 жовтня 2013 року №1508/26-56-22-01/38345813 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПТР-Ресурс» (податковий номер 38345813) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 травня 2013 року по 31 липня 2013 року», а також на тому, що згідно АІС «Податковий блок» та АІС «Автомобіль» у ТОВ «ПТР-Ресурс» відсутні основні засоби, працівники та автотранспортні засоби.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

У постанові від 06.02.2018 року №К/9901/1853/17 813/1531/15 Верховний Суд зазначив, що неможливість зустрічної звірки господарської діяльності контрагента позивача, не може свідчити про відсутність у нього права на формування витрат та включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких, сформовано позивачем витрати на податковий кредит.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на наявність податкової інформації щодо ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «ПТР-Ресурс» про їх відсутність за податковою адресою та не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з представництвом «Роналор Інтертеймент ЛТД» за відповідними договорами поставки, з огляду на підтвердження таких господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, та використання отриманих представництвом «Роналор Інтертеймент ЛТД» товарів у власній господарській діяльності.

Крім того, обставиною, яка свідчить про не здійснення господарської операції, може бути фактична, а не задекларована, відсутність ресурсів. Разом з тим, відповідачем не надано доказів на підтвердження фактичної відсутності у ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «ПТР-Ресурс» об'єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з поставки товарів, адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо.

Колегія суддів зазначає, що проведення досудового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.205, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212 КК України, не є належним доказом у розумінні ч.1 ст.73 КАС України, оскільки не стосується предмета доказування та не береться судом до уваги, оскільки відсутній вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, який в силу ч.6 ст.78 КАС України є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, а тому до моменту встановлення факту реєстрації ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «ПТР-Ресурс» на підставних осіб та створення їх з метою прикриття незаконної діяльності, у суду відсутні підстави вважати такі обставини доведеними.

Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки представництва «Роналор Інтертеймент ЛТД» щодо порушення останнім ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті завищено податковий кредит на суму 99791,00 грн., ґрунтуються виключно на припущеннях щодо відсутності факту здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «Гефест Альянс» та ТОВ «ПТР-Ресурс», що не відповідає фактичним обставинам та спростовано матеріалами справи.

За таких обставин, враховуючи, що наданими позивачем доказами підтверджується правомірність формування податкового кредиту, до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - ТОВ «Гефест Альянс» та ТОВ «ПТР-Ресурс», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності придбаного товару та використання його в господарській діяльності позивача, дотримання позивачем вимог податкового законодавства, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки представництва «Роналор Інтертеймент ЛТД» висновки податкового органу щодо порушення ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 99791,00 грн., ґрунтуються виключно на припущеннях щодо відсутності факту здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «Гефест Альянс» та ТОВ «ПТР-Ресурс», що не відповідає фактичним обставинам та спростовано матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 13 березня 2015 року №25226552206, №26326552212 та від 07 травня 2015 року №2/26552212 винесені необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, порушують права позивача як платника податків, а отже є протиправними та такими, що підлягає скасуванню.

Що стосується доводів апелянта про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Гефест Альянс», то вони також не можуть бути прийняті судом. З матеріалів справи убачається, що на підтвердження даної обставини податковий орган посилається на дані АІС «Податковий блок» станом на 10.03.2015 року стан даного товариства - 7 до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, свідоцтво платника ПДВ анульоване 19.05.2014 року, інформація про основні засоби відсутня, інформація щодо кількості працюючих відсутня, оскільки звіт за перевіряємий період не подавався.

Як встановлено судом, договір з ТОВ БК «Гефест Альянс» позивач уклав 01.12.2012 року, тоді як свідоцтво платника ПДВ зазначеного товариства анульовано 19.05.2014 року, точної дати стану - 7 податковий орган не надав, лише зазначив, що такий стан виявлено на 10.03.2015 року.

На час укладення договору позивача з ТОВ БК «Гефест Альянс» та ТОВ «ПТГ-Ресурс», останні були зареєстровані платниками ПДВ та зареєстровані в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців,

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2017 року.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя -доповідач: Бужак Н.П.

Судді : Мельничук В.П.

Лічевецький І.О.

Повний текст виготовлено: 18 квітня 2018 року.