Постанова

Іменем України

17 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 523/9076/16-ц

Провадження № 14-61 цс 18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - Гудими Д. А.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В.С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянуласправу за позовом ОСОБА_3 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Норма Плюс», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (далі разом - засновники ТзОВ «Норма Плюс») про визнання дій засновників ТзОВ «Норма Плюс» незаконними, відміну статуту товариства та відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 4 липня 2016 року, постановлену суддею Бабковим В. П., й ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 вересня 2016 року, постановлену колегією суддів у складі: Драгомерецького М. М., Панасенкова В. О., Парпана В. Ф.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_3,

відповідачі: ТзОВ «Норма Плюс», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2016 року позивач звернулась до суду, стверджуючи, що засновники ТзОВ «Норма Плюс» незаконно внесли у статутний капітал цього товариства її приватну власність.

2. Предметом позову є:

- визнання незаконними дій засновників ТзОВ «Норма Плюс», пов'язаних із внесенням змін до статуту останнього 25 липня 2013 року;

- стягнення із засновників ТзОВ «Норма Плюс» моральної шкоди у розмірі 150 000,00 грн;

- відміна редакції статуту ТзОВ «Норма Плюс» від 25 липня 2013 року;

- стягнення з ТзОВ «Норма Плюс» 100 000,00 грн на відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди та судових витрат.

3. Позовна заява мотивована тим, що засновники ТзОВ «Норма Плюс» незаконно внесли у статутний капітал майно (обладнання головної станції та комплекс обладнання мережі, вказані у пунктах 1 і 2 частини 5.1 розділу 5 статуту ТзОВ «Норма Плюс» у редакції від 25 липня 2013 року), яке належить на праві власності позивачу.

4. Крім того, позивач зазначила, що в статуті ТзОВ «Норма Плюс» у редакції від 25 липня 2013 року наведена недостовірна інформація про розміщення обладнання головної станції за адресою: АДРЕСА_1. Комплекс обладнання мережі, вказаний у зазначеній редакції статуту не придбавався засновниками ТзОВ «Норма Плюс» та не передавався на баланс цього товариства.

5. Як стверджує позивач, Суворовський районний суд м. Одеси у рішенні від 5 лютого 2016 року в справі № 523/4380/15-ц встановив факт незаконного внесення у статутний капітал ТзОВ «Норма Плюс» майна, належного позивачу.

6. Позивач вважає, що вказані дії засновників ТзОВ «Норма Плюс» є неправомірними, а його право власності було порушене.

7. Заподіяння моральної шкоди позивач мотивує, зокрема, тим, що ТзОВ «Норма Плюс» подало завідомо недостовірне повідомлення про вчинення позивачем і ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України, а також використало у кримінальному провадженні № 12014160490005191 статут ТзОВ «Норма Плюс» у редакції від 25 липня 2013 року з недостовірними відомостями.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. 4 липня 2016 року Суворовський районний суд м. Одеси ухвалою відмовив позивачеві у відкритті провадження.

9. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

10. 21 вересня 2016 року Апеляційний суд Одеської області ухвалою залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.

11. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У жовтні 2016 року позивач подала касаційну скаргудо Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважаючи, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

13. У касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 4 липня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 вересня 2016 року, а справу передати до суду першої інстанції.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

14. 6 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

15. Вказану ухвалу суд обґрунтував тим, що позивач оскаржує ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 4 липня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 вересня 2016 року з підстав порушення судами правил предметної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. Позивач вважає, що оскаржені ухвали судів першої й апеляційної інстанцій є незаконними, оскільки вона як фізична особа звернулась до суду з позовом за захистом свого порушеного права власності на належну їй квартиру. Тому цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

(2) Позиція відповідачів і третьої особи

17. ОСОБА_6 подав заяву про приєднання до касаційної скарги позивача, оскільки теж вважає, що оскаржені ухвали судів першої й апеляційної інстанцій є незаконними.

18. Вказує, що позивач ніколи не була засновником (учасником) ТзОВ «Норма Плюс», а крім того, Суворовський районний суд м. Одеси у рішенні від 5 лютого 2016 року в справі № 523/4380/15-ц встановив факт незаконного внесення засновниками ТзОВ «Норма Плюс» майна, яке належить позивачу, до статутного капіталу ТзОВ «Норма Плюс».

19. Інші відповідачі відзиви на касаційну скаргу не надали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

20. Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

21. ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).

22. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що позивач звернулася з позовом до відповідачів, вважаючи порушеним право власності, а також вимагаючи відшкодування завданої їй моральної шкоди.

23. Суворовський районний суд м. Одеси й Апеляційний суд Одеської області вважали, що спір виник з корпоративних відносин між фізичними особами (учасниками юридичної особи, зокрема учасником, який вибув) за участю юридичної особи. А тому, на думку судів, позовні вимоги не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки віднесені до компетенції господарського суду.

24. ВеликаПалата Верховного Суду вважає таку позицію судів першої й апеляційної інстанцій необґрунтованою.

25. Відповідно до частини третьої статті 167 Господарського кодексу (далі - ГК) України корпоративні відносини виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

26. Згідно з частиною першою цієї статті корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

27. Господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів (пункт 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

28. Тобто, сторонами корпоративного спору є або юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), зокрема учасник, який вибув, або лише учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи як особи, які володіють корпоративними правами.

29. У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач володіє (чи володіла) корпоративними правами у ТзОВ «Норма Плюс». Відтак, відсутні правові підстави стверджувати, що між позивачем і засновниками ТзОВ «Норма Плюс» (ОСОБА_5, ОСОБА_5 та ОСОБА_6), або між позивачем і ТзОВ «Норма Плюс» виникли корпоративні відносини.

30. У постанові від 22 березня 2018 року у справі № 235/4376/15-ц (провадження № 14-2цс18) про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю Велика Палата Верховного Суду встановила помилковість висновку судів попередніх інстанцій про те, що спірні правовідносини є корпоративними, якщо юридична особа-позивач не є та не був учасником юридичної особи-відповідача, як останній не був і не є учасником позивача. Позовні вимоги у цій справі були звернуті до юридичної особи-відповідача та його засновників з метою захисту права власності позивача на майно, яке, на його думку, незаконно ввійшло до статутного капіталу юридичної особи-відповідача, безпідставно ним використовувалося, а засновники останнього створили перешкоди в управлінні позивачем і у реалізації ним права власності (пункти 22-24 зазначеної постанови).

31. У справі № 523/9076/16-ц позивач також не обґрунтовує позовні вимоги порушенням корпоративних прав, а вказує на порушення її права власності. Тобто, не будучи учасником ТзОВ «Норма Плюс», вона звернулася до суду з позовом про захист цивільного права. Відповідачами за цим позовом вважає засновників ТзОВ «Норма Плюс» і саме товариство. Порушення права власності обґрунтовує незаконним, на думку позивача, внесенням у статутний капітал ТзОВ «Норма Плюс» майна, яке належить їй на праві власності, а також зазначенням у редакції статуту цього товариства від 25 липня 2013 року недостовірної, як стверджує позивач, інформації про адресу розміщення обладнання головної станції.

32. Крім того, позовні вимоги фізичної особи, яка подала позов не як підприємець, про відшкодування моральної шкоди юридичною особою згідно з частиною першою статті 15, частиною другою статті 30 ЦПК України, частинами першою та другою статті 1 і статтею 12 ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

33. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду та суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі та необхідність розгляду цього спору за правилами господарського судочинства.

34. ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) не передбачав обмежень щодо розгляду справ з вказаним предметом і суб'єктним складом у порядку цивільного судочинства. А ГПК України не встановлював можливості звернення з таким позовом фізичної особи, яка не є підприємцем, до юридичної особи та її учасників, які на загальних зборах останньої ухвалювали певні рішення, що оспорюються позивачем.

35. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

36. Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

37. Позов може бути пред'явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов'язки; 2) права і обов'язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов'язки (стаття 32 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

38. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою (частина друга статті 118 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

39. Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

40. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

41. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

42. З огляду на все викладене Велика Палата Верховного Суду погоджується з аргументами позивача та доходить висновку, що справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

43. Згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

44. Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

45. Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

46. У відповідності з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

47. ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга є обґрунтованою. Тому ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 4 липня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 вересня 2016 року слід скасувати, а матеріали справи передати до Суворовського районного суду м. Одеси для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

(2.2) Щодо судових витрат

48. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

На підставі наведеного, керуючись частиною першою статті 400, статтею 406, пунктом 2 частини першої статті 409, статтями 411, 416, 418, 419 ЦПК України, ВеликаПалата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргуОСОБА_3, до якої приєднався ОСОБА_6, задовольнити.

2. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 4 липня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 вересня 2016 року скасувати, а матеріали справи передати до Суворовського районного суду м. Одеси для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений і підписаний 17 квітня 2018 року.

Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкН. П. Лященко С. В. БакулінаО. Б. Прокопенко В. В. БританчукЛ. І. Рогач О. С. ЗолотніковІ. В. Саприкіна О. Р. КібенкоО. М. Ситнік В. С. КнязєвВ. Ю. Уркевич Л. М. ЛобойкоО. Г. Яновська