ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2018 р.

м. Одеса

Справа № 916/3328/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

при секретарі судового засідання Орлов О.О.

розглянувши справу №916/3328/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Системні технології бізнесу"

до відповідача ОСОБА_1 господарства "ПОЛЮГАНИЧ"

про стягнення 3 317 951,53грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 12.01.2018р.

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №1 від 19.02.2018р.

експерт ОНДІСЕ ОСОБА_4, посвідчення №256 від 08.12.2017р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Системні технології бізнесу" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 господарства "ПОЛЮГАНИЧ" 3 317 951,53 грн., з яких: 2 734 754,81 грн. - основний борг з урахуванням індексу інфляції, 514 344,26 грн. - пеня, 68852,46 грн. -3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договорами поворотної фінансової допомоги №01/09/14-С від 01.09.2014р. та №11/12/14-С від 11.12.2014р. щодо своєчасного повернення позики у строк, що встановлений договорами поворотної фінансової допомоги.

У відзиві на позов від 27.12.2016р. за вх.№31409/16 відповідач заперечив проти позовних вимог з посиланням на те, що строк повернення коштів станом на дату звернення позивача до суду не сплинув, оскільки між сторонами укладено додаткові угоди, якими строк повернення позики продовжено до 31.12.2016р.

28.12.2016р. за вх.№31449/16 господарський суд одержав від відповідача клопотання, до якого додано виписку по рахунку відповідача від 27.12.2016р., яка свідчить про повернення позивачу поворотної фінансової допомоги на загальну суму 2 500 000 грн.

17.01.2017р. за вх.№2-255/17 господарським судом одержано клопотання, згідно з яким позивач просить суд призначити почеркознавчу експертизу, на вирішення якої до експерта поставити питання: Чи виконано підпис від імені ОСОБА_5 у Додатковій угоді від 01.01.2016р. до договору поворотної фінансової допомоги №11/12/14-С від 01.09.2014р., яка укладена між ФГ "Полюганич" та ТОВ "Системні технології бізнесу" ОСОБА_5 або іншою особою; Чи виконано підпис від імені ОСОБА_5 у Додатковій угоді від 01.01.2016р. до договору поворотної фінансової допомоги №01/09/14-С від 01.09.2014р., яка укладена між ФГ "Полюганич" та ТОВ "Системні технології бізнесу" ОСОБА_5 або іншою особою.

17.01.2017р. за вх.№2-254/17 господарським судом одержано від позивача клопотання про витребування у відповідача оригіналів Додаткових угод від 01.01.2016р. до договорів поворотної фінансової допомоги №01/09/14-С від 01.09.2014р. та №11/12/14-С від 01.09.2014р., яке задоволено господарським судом у судовому засіданні від 18.01.2017р., про що винесено відповідну ухвалу.

31.01.2017р. за вх.№2361/17 господарський суд одержав від відповідача оригінали витребуваних судом документів, а також клопотання про призначення технічної експертизи документів: додаткової угоди від 01.01.2016р. до договору поворотної фінансової допомоги №11/12/14-С від 01.09.2014р., яка укладена між ФГ "Полюганич" та ТОВ "Системні технології бізнесу"; додаткової угоди від 01.01.2016р. до договору поворотної фінансової допомоги №01/09/14-С від 01.09.2014р., яка укладена між ФГ "Полюганич" та ТОВ "Системні технології бізнесу"; позовної заяви ТОВ "Системні технології бізнесу" про стягнення заборгованості у справі №916/3328/16. На вирішення експертизи відповідача просив поставити питання: Чи нанесено відтиск печатки ТОВ "Системні технології бізнесу" в зазначених документах однією і тією самою печаткою.

Ухвалою суду від 01.02.2017р. припинено провадження у справі №916/3328/16 за позовом ТОВ "Системні технології бізнесу" до ОСОБА_1 господарства "Полюганич" в частині стягнення суми основного боргу за договорами поворотної фінансової допомоги від 01.09.2014р. № 01/09/14-С та від 11.12.2014р. № 11/12/14-С у розмірі 2 500 000,00 грн.

У зв’язку із закінченням повноважень судді господарського суду Одеської області Шаратова Ю.А. з 13.02.2017р. на підставі розпорядження керівника апарату від 13.02.2017р. №122 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу судової справи" та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №916/3328/16 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Смелянець Г.Є.

Ухвалою суду від 16.02.2017р. справу №916/3328/16 прийнято до провадження судді Смелянець Г.Є.

Ухвалою суду від 20.03.2017р. у справі №916/3328/16 призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: (1) Чи виконано підпис від ОСОБА_5 у Додатковій угоді від 01.01.2016р. до договору повторної фінансової допомоги №11/12/14-С від 01.09.2014р., яка укладена між ФГ"ПОЛЮГАНИЧ" та ТОВ "Системні технології бізнесу", ОСОБА_5, чи іншою особою? (2) Чи виконано підпис від ОСОБА_5 у Додатковій угоді від 01.01.2016р. до договору повторної фінансової допомоги №11/09/14-С від 01.09.2014р., яка укладена між ФГ "ПОЛЮГАНИЧ" та ТОВ "Системні технології бізнесу", ОСОБА_5, чи іншою особою? Призначено у справі №916/3328/16 судову технічну експертизу документів, на вирішення якої поставити наступне питання: (1) Чи нанесено відтиск печатки ТОВ "Системні технології бізнесу" на документах: Додаткової угоди від 01.01.2016р. до договору повторної фінансової допомоги №11/12/14-С від 01.09.2014р., Додаткової угоди від 01.01.2016р. до договору повторної фінансової допомоги №11/09/14-С від 01.09.2014р., та позовної заяви ТОВ "Системні технології бізнесу" про стягнення заборгованості по справі №916/3328/16 однією і тією самою печаткою? Провадження у справі №916/3328/16 зупинено до одержано результатів судових експертиз.

22.06.2017р. за вх.№2-3385/17 господарський суд одержав супровідний лист Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз з висновком судово-технічної експертизи документів. 14.12.2017р. за вх.№26781/17 господарський суд одержав супровідний лист Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз з висновком судово-почеркознавчої експертизи разом з матеріалами справи. Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи підписі від імені ОСОБА_5 у наданих на експертизу документах виконані не самим ОСОБА_5, а іншою особою (особами).

21.12.2017р. господарським судом постановлено ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, про поновлення провадження у справі та про призначення підготовчого засідання.

30.01.2018р. за вх.№2006/18 господарським судом одержано заяву про доповнення позовної заяви, відповідно до якої позивач просить суд покласти на відповідача суму судового збору 49769,27 грн. та витрати у сумі 6963,84 грн. у зв’язку з проведенням почеркознавчої експертизи №17-1541/01 від 30.11.2017р. по матеріалам справи №916/3328/16.

У поясненнях від 30.01.2018р. за вх.№2008/18 позивач посилається на те, що висновком судової почеркознавчої експертизи підтверджується, що додаткові угоди є недійсними, оскільки укладені без відповідного волевиявлення учасника (ТОВ "Системні технології бізнесу") даного договору. Оскільки ТОВ "Системні технології бізнесу" не виявило свого волевиявлення на укладення цих додаткових угод, тому в силу положень ч.8 ст.181 ГК України такий договір (додаткові угоди) вважаються неукладеними (таким, що не відбувся). Відповідно до абз. 4 п.2.6. Постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013р. не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який неукладено), а тому позивач не заявляє вимогу про визнання даних додаткових угод недійсними. Окрім того, позивач посилається на те, що наявність відбитків печаток на додаткових угодах не було потрібно згідно законодавству України, що діяло на той період і не є доказом укладання додаткових угод. Юридичні значення для юридичної особи має тільки підпис особи, уповноваженої на це її установчими документами, довіреністю, законом. У зв’язку з цим висновок судово-технічної експертизи документів не повинний враховуватися судом.

У відзиві на позов за вх.№2754/18 від 08.02.2018р. відповідач посилається на те, що достатнім доказом виникнення цивільних прав та обов’язків, дійсності додаткових угод та наміру сторін щодо їх виконання є саме відтиск печатки ТОВ "Системні технології бізнесу" безпосередньо на зазначених правочинах. Окрім того, сам позивач не посилається на незаконне використання печатки товариства, на наявність службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, не надає і доказів звернення до правоохоронних органів стосовно обставин, на які посилається позивач. На момент укладення додаткових угод діяли положення Інструкції "Про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1998р. №1893, якою встановлено, що обов’язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій; порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство; особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій; печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах. Отже керівники суб’єктів господарювання є відповідальними за печатки організацій, їх зберігання та використання, а отже твердження позивача відносно того, що директор ТОВ "Системні технології бізнесу" не підписував зазначені додаткові угоди від 01.01.2016р., не відповідає дійсності.

Ухвалою суду від 12.02.2018р. строк проведення підготовчого провадження продовжено до 21.03.2018р.

У відповіді на відзив за вх.№4517/18 від 26.02.2018р. позивач посилається на те, що, як положення ч.2 ст.207 ЦК України, так і положення ГК України станом на 01.01.2016р. вже не вимагають скріплення договору печаткою; що в силу вимог ст.203 ЦК України додаткової угоди є недійсними, оскільки вони укладені без відповідного волевиявлення учасника даного договору - ТОВ "Системні технології бізнесу"; що позивач не підписував додаткових угод, в яких фіксується факт досягнення згоди з усіх істотних умов (строк повернення суми позики) і це означає, що позивач не виявив свого волевиявлення на укладання цих угод, а тому в силу положень ч.8 ст.181 ГК України такий договір вважається неукладеним; що позивачем не зроблено ніяких фактичних дій на виконання умов наданих відповідачем додаткових угод; що позивачем пред’явлений позов до відповідача до 31.12.2016р. і це підтверджує факт, що позивач не знав про існування пред’явлених відповідачем додаткових угод; що додаткові угоди підписані 01.01.2016р. (святковий день) у місті ОСОБА_6, а трудовий колектив ТОВ "Системні технології бізнесу" дотримується законодавства про працю і тому не працює у святковий та вихідний день; ці додаткові угоди підписані не відповідачем особисто, а з використанням факсимільного відтворення підпису, на що згідно ч.3 ст.207 ЦК України треба письмова згода сторін договору; що Законом України від 15.04.2014р. №1206-VIІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України що спрощення порядку відкриття бізнесу", який набрав чинності 30.10.2014р., обов’язковість використання печаток при укладанні договорів була скасована.

У запереченнях на відповідь на відзив за вх.№6384/18 від 19.03.2018р. відповідач посилається на те, що, по-перше, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому у письмовій формі. Тобто наявність печатки на договорі є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу. По-друге, позивачем зазначаються аргументи лише щодо підпису директора, але не наведено жодних посилань на дійсність печатки на зазначених угодах. Більш того, експертиза проведена за заявою відповідача та підтверджує з високою вірогідністю ідентичність відтисків печаток, посилаючись на те, що встановлення більшої вірогідності висновку неможливо через технічні особливості досліджуваних угод. По-третє, додаткові угоди було отримано представником відповідача від представника позивача особисто як попередні документи, та у відповідача не було жодних підстав вважати, що дані додаткові угоди мають якість вади, підписані іншою особою, тощо. По-четверте, предметом справи є нарахування заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги; позовні вимоги безпідставні через наявні додаткові угоди та фактичний розрахунок відповідачем по зазначеним договорам, в той час як позивачем не заявлено вимоги про визнання додаткової угоди недійсною, відповідно дійсність або недійсність додаткових угод не є предметом доказування. Більш того, відповідно до ст.204 ЦК України презумпція дійсності правочину, що підтверджує факт безпідставності вимог позивача. По-п'яте, хоча на момент підписання додаткової угоди діюча редакція ЦК України не вимагала в обов’язковому порядку скріплення угоди печаткою, проте наявність печатки підтверджує саме волевиявлення юридичної особина укладання додаткової угоди. По-шосте, посилання позивача на той факт, що позивач нібито не знав про існування додаткових угод від 01.01.2016р., а тому звернувся за виконанням договору саме наприкінці 2016 року викликає сумніви, оскільки позивачем не було зроблено жодної спроби щодо досудового врегулювання заборгованості. По-сьоме, посилання позивача на укладання додаткових угод від 01.01.2016р. у вихідний день не заслуговують на увагу з огляду на наявність додаткових угод від 01.01.2015р. Окрім того, посилання позивача на відсутність доказів щодо підписання додаткових угод спростовуються наявністю на додаткових угодах печатки позивача, які є оригінальними, що підтверджується експертизою.

У поясненнях від 02.04.2018р. за вх.№7212/18 позивач вказав на те, що наявність печатки не є аргументом, доказом у цій справі, оскільки додаткові угоди були підписані 01.01.2016р., тобто після того коли були внесені зміни в законодавство України щодо обов’язковості використання печаток при укладанні договорів. Також позивач посилається на те, що ним не заявлено вимоги про визнання додаткових угод від 01.01.2016р. недійсними відповідно до абз.4 п.2.6 постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013р., згідно з яким не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). Позивач не заявляв вимоги про визнання додаткових угод неукладеними, позивач просив відхили при розгляді справи ці додаткові угоди як належні докази, у зв’язку з тим, що вони не укладені в порядку ст.654 ЦК України. позивач не виявив свого волевиявлення на укладання додаткових угод, а тому в силу положень ч.8 ст.181 ГК України такий договір (додаткові угоди) є неукладеним (таким, що не відбувся). Умови додаткових угод не виконувались і не схвалювались позивачем. Законодавством України не зобов’язано до звернення до суду з позовом вжити заходів врегулювання заборгованості.

30.03.2017р. господарським судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, із задоволенням при цьому клопотання відповідача про виклик експерта у судове засідання.

У судовому засіданні 11.04.2018р., яке відбулося за участю представників сторін та судового експерта, господарським судом на підставі ст.240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено:

01.09.2014р. між ФГ "Полюганич" в особі директора ОСОБА_6 (позичальник, відповідач) і ТОВ "Системні технології бізнесу" в особі директора ОСОБА_7 (позикодавець, позивач) укладений договір поворотної фінансової допомоги №01/09/14-С, згідно з яким позикодавець передає позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов’язується повернути їх позикодавцю.

У п.2.1., п.2.2. договору встановлено, що сума позики за договором становить 3 000 000 грн. За цим договором проценти не нараховуються та не сплачуються.

Згідно з п.4.1. договору позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю суму позики не пізніше 31.12.2014р., а відповідно до умов п.5.4. договору у будь-який момент суму позики (її частину) може бути достроково повернуто позичальником у порядку, передбаченому п.5.2. договору.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця.

Відповідно до умов п.6.2. договору при простроченні повернення позики (її частини) позичальник сплачує штраф у розмір 0,1% від неповернутої суми позики за кожен день прострочки.

Згідно з умовами п.7.2. договору строк повернення позики, установлений в пп.4.1., може бути продовжено за погодженням сторін, що оформляється додатковою угодою до договору.

03.09.2014р. на виконання умов договору позивач перерахував відповідачу позику у розмірі 2 000 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 03.09.2014р.

01.01.2015р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору поворотної фінансової допомоги №01/09/14-С, згідно з якою сторони дійшли згоди викласти п.4.1. договору в наступній редакції: Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю суму позики не пізніше 31.12.2015р.

11.12.2014р. між ФГ "Полюганич" в особі директора ОСОБА_6 (позичальник, відповідач) і ТОВ "Системні технології бізнесу" в особі директора ОСОБА_7 (позикодавець, позивач) укладений договір поворотної фінансової допомоги №11/12/14-С, з умовами, які аналогічні умовам договору поворотної фінансової допомоги №01/09/14-С від 01.09.2014р., за виключенням умов щодо суми позики, яка становить 500 000 грн. та умов щодо строків повернення цієї позики - до 31.12.2015р.

Тією ж датою 11.12.2014р. позивач перерахував відповідачу суми позики в розмірі 500 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №211 від 11.12.2014р.

05.12.2016р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3 317 951,53 грн., з яких 2 500 000 грн. - основний борг, 234754,81 грн. - індекс інфляції, 68852,46 грн. - 3% річних, 514344,26 грн. - пеня.

Підставою позовних вимог є порушення відповідачем своїх зобов’язань щодо повернення наданої позивачем позики у строк, що встановлений договорами поворотної фінансової допомоги.

В свою чергу, відповідач заперечує обставини порушення ним своїх зобов’язань та в підтвердження своїх заперечень надав до суду додаткові угоди до договорів поворотної фінансової допомоги від 01.01.2016р., умовами яких строк повернення позики вставлений сторонами не пізніше 31.12.2016р.

При цьому, на вказаних додаткових угодах наявний підпис голови ФГ „Полюганич” ОСОБА_8 та директора ТОВ "Системні технології бізнесу" (позикодавець) ОСОБА_5

Також на додаткових угодах наявні відбитки печаток, як ФГ "Полюганич" так і ТОВ "Системні технології бізнесу".

Окрім того, 27.12.2016р. під час розгляду справи у суді відповідач повернув позивачу позику у розмірі 2 500 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку у ПАТ "ОСОБА_9 ОСОБА_7" та не заперечується обома сторонами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.02.2017р. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, в редакції, яка діяла до 15.12.2017р., припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу за договорами поворотної фінансової допомоги у розмірі 2 500 000 грн.

Позивач не визнає обставин продовження терміну повернення відповідачем фінансової допомоги не пізніше 31.12.2016р., з посиланням при цьому на те, що додаткові угоди не було підписано директором товариства, про що надав до суду заяву директора товариства ОСОБА_5, в якій директор пояснює, що ніколи не підписував від імені товариства додаткові угоди.

Також у матеріалах справи наявні:

- висновок судово-технічної експертизи документів №17-1542/02, який складений судовим експертом ОНДІСЕ 13.06.2017р. та згідно з яким відтиски печатки ТОВ "Системні технології бізнесу" на документах: додатковій угоді від 01.01.2016р. до договору поворотної фінансової допомоги №11/12/14-С від 01.09.2014р., додатковій угоді від 01.01.2016р. до договору поворотної фінансової допомоги №11/09/14-С від 01.09.2014р. та позовної заяви ТОВ "Системні технології бізнесу" про стягнення заборгованості по справі №916/3328/16, вірогідно були нанесені однією і тією самою печаткою, але вирішити це питання у категоричній формі не є можливим з причин наведених у дослідницькій частині висновку;

- висновок судово-почеркознавчої експертизи, який складений судовим експертом ОНДІСЕ 30.11.2017р. та згідно з яким підписи від імені ОСОБА_5 у наданих на експертизу документах: додатковій угоді від 01.01.2016р. до договору поворотної фінансової допомоги №11/12/14-С від 01.09.2014р., укладеній між ФГ "Полюганич" і ТОВ "Системні технології бізнесу", розміщений в нижній правій частині документу у розділі "Позикодавець ТОВ "СТБ"… Директор ОСОБА_5, та додатковій угоді від 01.01.2016р. до договору поворотної фінансової допомоги №11/09/14-С від 01.09.2014р., укладеній між ФГ "Полюганич" і ТОВ "Системні технології бізнесу", розміщений в нижній правій частині документу у розділі "Позикодавець ТОВ "СТБ"… Директор ОСОБА_5, - виконані не самим ОСОБА_5, а іншою особою. Досліджені підписи від імені ОСОБА_5 виконані з наслідуванням підпису ОСОБА_5

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних мотивів.

Предметом спору у даній справі, із врахуванням ухвали господарського суду Одеської області про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу від 01.02.2017р., є стягнення з відповідача пені, 3% річних та індексу інфляції, що нараховані відповідачу внаслідок порушення строків повернення позики, яка надана позивачем на підставі укладених з позивачем договорів поворотної фінансової допомоги від 01.09.2014р. та від 11.12.2014р.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ч.1 ст.1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У ст.625 ЦК України встановлено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2 договорів поворотної фінансової допомоги встановлено, що випадку прострочення повернення позики (її частини) відповідач сплачує штраф у розмірі 0,1% від неповернутої суми позики за кожен день прострочки.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, із врахуванням предмету спору у даній справі, встановленню підлягають обставини порушення відповідачем своїх зобов’язань щодо строків повернення позивачу фінансової допомоги.

Наявність таких обставин позивач підтверджує умовами договору поворотної фінансової допомоги, який укладений між сторонами 11.12.2014р. та умовами додаткової угоди до договору поворотної фінансової допомоги від 01.09.2014р., яка укладена між сторонами 01.01.2015р., та якими встановлений обов’язок відповідача повернути позивачу фінансову допомогу не пізніше 31.12.2015р.

Водночас додаткові угоди від 01.01.2016р. до договору поворотної фінансової допомоги від 01.09.2014р. та договору поворотної фінансової допомоги від 11.12.2014р., умовами яких встановлений обов’язок відповідача повернути позивачу фінансову допомогу не пізніше 31.12.2016р. позивачем не підписані, що підтверджується висновком судового експерта ОНДІСЕ №17-1541/01, який складений 30.11.2017р. за наслідками проведеної судової почеркознавчої експертизи.

Згідно з цим висновком підписи від імені ОСОБА_5 у наданих на експертизу документах - додаткових угодах від 01.01.2016р. до договорів поворотної фінансової допомоги, виконані не самим ОСОБА_5, а іншою особою. Досліджені підписи від імені ОСОБА_5 виконані з наслідуванням підпису ОСОБА_5

Позивач вважає недійсними вказані додаткові угоди до договорів, оскільки відсутність підпису свідчить і про відсутність волевиявлення позивача щодо їх укладення.

Поряд з цим, вимога про визнання недійсними цих додаткових угод до договорів свідомо не була заявлена позивачем, з посиланням при цьому на те, не може бути визнано недійсним договір, який не укладено (не вчинено).

Відповідно до ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом

У п.1 ч.1 ст.208 ЦК України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

У ч.1 ст.1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ст.207 ЦК України, в якій містяться вимоги до письмової форми правочину, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов’язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Таким чином, підпис є обов’язковим реквізитом правочину, вчиненого у письмовій формі. Наявність підпису свідчить про волевиявлення сторони договору і саме волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливо вчинення правочину.

Відповідно до ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в п.8 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

У роз’ясненнях, які містяться у п.2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", встановлено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

У матеріалах даної господарської справи містяться докази, які свідчать про виконання сторонами договорів поворотної фінансової допомоги, а саме платіжні доручення №1 від 03.09.2014р., №211 від 11.12.2014р., які свідчать, що позивач згідно договору фінансової допомоги надав відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 2 500 000 грн., та виписка по рахунку у ПАТ "ОСОБА_9 ОСОБА_7" за 27.12.2016р., які свідчить, що відповідач згідно договору поворотної фінансової допомоги повернув позивачу грошові кошти в розмірі 2 500 000 грн.

Таким чином, господарський суд вважає, що наявність у справі таких доказів, які свідчать про виконання сторонами договорів поворотної фінансової допомоги, унеможливлює визнання цих договорів такими, що не вчинені (не укладені).

При цьому, господарський суд вважає хибними посилання позивача на те, що ним не виконувалися умови додаткових угод від 01.01.2016р., оскільки додаткові угоди до договорів, умовами яких внесені зміни щодо строків виконання відповідачем своїх зобов’язань, неможливо розглядати окремо від самих договорів.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що в даному випадку необхідним є вирішення по суті питання щодо відповідності додаткових угод до договорів поворотної фінансової допомоги вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Між тим, позивачем у справі не було надано заяви про визнання недійсними додаткових угод від 01.01.2016р., а господарський суд, не має права виходити за межі позовних вимог.

За таких обставин, питання щодо визнання недійсними додаткових угод від 01.01.2016р. не може бути предметом розгляду у даній справі.

Окрім цього, господарський суд звертає увагу, що відповідно до абз.3 ч.2 ст.207 ЦК України у редакції, яка діяла станом на дату додаткових угод - 01.01.2016р., обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

З наявного в матеріалах справи висновку судово-технічної експертизи документів вбачається, що при порівнянні відтисків печаток у наданих на дослідження документах встановлено співпадання по п’яти з восьми ознакам, які є стійкими та достатні у сукупності для надання висновку щодо вірогідності нанесення однією і тією ж самою печаткою.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, враховуючи, що додаткові угоди до договорів поворотної фінансової допомоги від 01.01.2016р. не були визнані судом недійсними, господарський суд дійшов висновку про їх правомірність, а отже і про те, що строк повернення позики за договорами поворотної фінансової допомоги становить - не пізніше 31.12.2016р.

При цьому, надану позивачем відповідачу позику було повернуто позивачу 27.12.2016р., тобто у встановлений сторонами строк.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачем своїх зобов’язань щодо строків повернення позивачу фінансової допомоги, та в свою чергу про відсутність правових підстав для нарахування відповідачу 3% річних, індексу інфляції та пені за порушення грошового зобов’язання, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору, з урахуванням ухвали про припинення провадження у справі в частині основного боргу від 01.02.2017р., та витрати, пов’язані з проведенням почеркознавчої експертизи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1.Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Системні технології бізнесу" у задоволенні позову.

2.Судові витраті щодо сплати судового збору та витрати, пов’язані з проведенням почеркознавчої експертизи покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Системні технології бізнесу".

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 18 квітня 2018 р.

Суддя Г.Є. Смелянець