Постанова

Іменем України

11 квітня 2018 року

м. Київ

справа №591/3104/16-ц

провадження № 61-4137 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, Незалежна професійна спілка департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради,

відповідачі: департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, Сумська міська рада,

третя особа - голова Сумської міської ради Лисенко Олександр Миколайович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Сумської міської ради на рішення Зарічного районного суду м. Суми у складі судді Кривцової Г. В. від 26 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області у складі колегії суддів: Семеній Л. І., Кононенко О. Ю., Бойка В. Б., від 13 вересня 2016 року,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2016 року ОСОБА_4 та Незалежна професійна спілка департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради звернулися до суду із позовом до департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, Сумської міської ради, третя особа - голова Сумської міської ради Лисенко О. М., про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що з 8 лютого 2014 року позивач працював на посаді водія загального відділу департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради. 6 травня 2016 року його було звільнено із вказаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із ліквідацією департаменту. Посилаючись на те, що звільнення відбулося з порушенням норм трудового законодавства, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії з ліквідації департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради від 6 травня 2016 року, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 травня 2016 року по день ухвалення рішення, виходячи із середньоденної заробітної плати у розмірі

99 грн 23 коп., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 6 травня по 2 червня 2016 року у розмірі 2 778 грн 44 коп.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 та Незалежної професійної спілки департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з ліквідації департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, оформлене протоколом засідання № 2 від 6 травня 2016 року, в частині звільнення ОСОБА_4 з посади водія загального відділу. Поновлено ОСОБА_4 на цій посаді з 7 травня 2016 року. Стягнуто з департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 5 358 грн 42 коп. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 1 984 грн 60 коп. допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент звільнення позивача з роботи зміни в організації праці відповідача не мали місце, оскільки дія рішення Сумської міської ради в частині ліквідації департаменту була зупинена судом, а рішення ради № 735-МР як регуляторний акт, який підлягає застосуванню неодноразово та щодо невизначеного кола осіб, ще не набрало законної сили, оскільки було опубліковано на офіційному сайті ради 10 травня 2016 року, а звільнення позивача проведено 6 травня 2016 року, тобто без відповідної правової підстави, що є порушенням його трудових прав.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 13 вересня 2016 року апеляційна скарга Сумської міської ради залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звільнення позивача відбулося з порушенням пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки змін в організації праці відповідача не відбулося.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Сумська міська рада просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивача законно було звільнено із займаної посади у зв'язку із ліквідацією департаменту на підставі рішення Сумської міської ради, а питання про доцільність скорочення посад, чисельності працівників, структури підприємства, установи, організації є компетенцією міської ради, а тому суди не повинні обговорювати їх доцільність.

Доводів в частині вирішення позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу касаційна скарга не містить, тому відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК законність ухвалених у цій частині судових рішень колегією суддів не перевіряється.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

26 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 8 лютого 2014 року ОСОБА_4 працював на посаді водія загального відділу департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради.

Згідно з протоколом від 2 червня 2015 року ОСОБА_4 був зарахований членом Незалежної професійної спілки вказаного департаменту.

27 січня 2016 року Сумською міською радою прийнято рішення № 254-МР «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності», відповідно до якого вирішено припинити, шляхом ліквідації департаменту, у зв'язку з чим утворено нові виконавчі органи Сумської міської ради: управління архітектури та містобудування і департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, оскаржуване рішення міськради від 27 січня 2016 року № 254-МР було предметом оскарження у справі № 587/769/16-а, в результаті розгляду якої постановою Сумського районного суду Сумської області від 29 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, визнано протиправним та скасоване. Зазначена постанова суду була чинною на час вирішення цієї справи.

4 травня 2016 року Сумська міська рада прийняла рішення № 735-МР «Про внесення змін до рішення від 27 січня 2016 року № 254-МР», яким останнє викладене в новій редакції.

6 травня 2016 року на засіданні комісії з ліквідації департаменту прийнято рішення про звільнення працівників цього департаменту, в тому числі ОСОБА_4, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке оформлено протоколом № 2.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили із протиправності рішення комісії про звільнення позивача, як таке, що прийняте не в межах повноважень та не у спосіб, що встановлений законодавством України, а тому, відповідно, скасував його та поновив ОСОБА_4 на роботі, стягнувши на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Одним із передбачених у статті 40 КЗпП України випадків розірвання з ініціативи власника або уповноваженого ним органу трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності, є - зміна в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої зазначеної статті).

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, як-от: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до рішення Сумської міської ради від 4 травня 2016 року «Про внесення змін до рішення від 27 січня 2016 року № 254-МР» вирішено припинити, шляхом ліквідації департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради.

Як вбачається з додатку № 1 до рішення Сумської міської ради від 4 травня 2016 року № 735-МР, Сумською міською радою було створене управління архітектури та містобудування, яке діє у складі: відділу бухгалтерського обліку та звітності; відділу генерального плану та архітектурного планування; відділу з питань дизайну міського середовища; відділу «Служби містобудівного кадастру»; загального відділу; а департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради: управління промисловості і підприємництва (відділ виробничої сфери та відділ підприємництва), управління майна (відділ обліку комунального майна, відділ орендних відносин, відділ приватизації комунального майна), управління земельних відносин (відділ земельних ресурсів, відділ договорів та контролю платежів, відділ врегулювання земельних відносин та спорів), відділ бухгалтерського обліку та звітності, відділ правового, кадрового забезпечення та загальних питань, сектор планування ресурсних платежів.

Аналізуючи основні завдання та функції, які покладалися на ліквідований департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради згідно положення та які покладаються на новоутворені управління архітектури та містобудування і департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, суди попередніх інстанцій правильно вважали, що фактично відбулося розмежування повноважень раніше існуючого департаменту як структури міської ради на утворені нові: департамент забезпечення ресурсних платежів та управління архітектури та містобудування.

Тобто, Сумська міська рада не відмовилась від функцій і завдань, які виконував департамент містобудування та земельних відносин, а фактично передала їх новоствореним виконавчим органам.

Згідно з частинами другою та третьою статті 36 КЗпП зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті 40 КЗпП встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Із штатного розпису управління архітектури та містобудування Сумської міської ради вбачається, що у ньому наявна посада водія загального відділу (а. с. 213 т. 1), тобто обставини, які б давали право стверджувати про скорочення чисельності працівників та неможливість працевлаштування позивача на нову роботу, відсутні.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (органу місцевого самоврядування) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши, що внаслідок ліквідації департаменту її функції перейшли до створених виконавчих органів Сумської міської ради, однак роботодавець не виконав свого зобов'язання по працевлаштуванню позивача, порушив гарантії його трудових прав, дійшли обґрунтованого висновку про відновлення порушеного права ОСОБА_4, шляхом поновлення його на посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Посилання Сумської міської ради на те, що ухвалою від 24 листопада

2016 року Вищий адміністративний суд України скасував постанову Сумського районного суду Сумської області від 29 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 липня

2016 року, якими було скасовано рішення міськради від 27 січня 2016 року № 254-МР, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначене не є підставою для скасування судових рішень за наслідками їх перегляду в касаційному порядку, а може бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами в порядку, визначеному ЦПК України.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Сумської міської ради залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 13 вересня 2016 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк