Справа № 569/6963/18

УХВАЛА

17 квітня 2018 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю слідчого ОСОБА_3 ,

1.розглянувши в закритому судовому засіданні клопотання слідчого військової прокуратури Рівненського гарнізону старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_3 про надання дозволу на затримання та обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Синевир Міжгірського р-ну Закарпатської області, українця, громадянина України, одруженого, не судимого, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, водія 2 автомобільного відділення автомобільного взводу підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна, групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ), солдата з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий військової прокуратури Рівненського гарнізону старший лейтенант юстиції ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_4 для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

В обґрунтування клопотання вказав, що військовою прокуратурою Рівненського гарнізону здійснюється досудове розслідування у кримінальному за №42018180490000061 від 11 квітня 2018 року, відносно підозрюваного військовослужбовця військової частини військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) солдата військової служби за контрактом ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України.

21 квітня 2017 року громадянина ОСОБА_4 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України з командуванням військової частини польова пошта НОМЕР_2 терміном на 3 роки та цього ж дня, наказом командира вказаної військової частини № НОМЕР_3 зарахований до списків особового складу військової частини та призначений на посаду водія 2 автомобільного відділення автомобільного взводу підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна, групи матеріального забезпечення у військовому званні «матрос (солдат)».

Відповідно до положень ч. 1 п. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.

Відтак, з моменту зарахування до списків особового складу військової частини, тобто з 21 квітня 2017 року ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.

Під час проходження військової служби солдат військової служби за контрактом ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язаний захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, солдат військової служби за контрактом ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216, 217 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватись правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно знаходитись у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указами Президента України від 1 березня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 2 березня 2014 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України та «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року Збройні Сили України приведені у повну бойову готовність, а в державі оголошено часткову мобілізацію.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Окрім цього, ч. 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції Закону № 589-VII (589-18) від 19.09.2013; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1275-VII (1275-18) від 20.05.2014) визначено, що у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України.

Про те, солдат військової служби за контрактом ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи у порушення вимог вище згаданого законодавства, став на шлях злочинної діяльності за наступних обставин.

Так, у період з 17.03.2017 по 06.06.2017 військова частина НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) тимчасово перебувала для проходження бойового злагодження на НОМЕР_4 загальновійськовому полігоні, що в АДРЕСА_2 .

15 травня 2017 року у солдата військової служби за контрактом ОСОБА_4 раптово винник злочинний умисел на самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ), з метою назавжди ухилитися від несення обов`язків військової служби, яка тимчасово дислокувалася на НОМЕР_4 загальновійськовому полігоні, що в АДРЕСА_2 , припинивши тим самим, виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту територіальної цілісності та недоторканості України.

Реалізовуючи свій злочинний намір, солдат військової служби за контрактом ОСОБА_4 , діючи умисно, порушуючи військову дисципліну, з метою ухилитися від військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без дозволу командування частини, 15 травня 2017 року близько 07 год. 00 хв. самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ), яка тимчасово дислокувалася для проходження бойового злагодження на НОМЕР_4 загальновійськовому полігоні, що в АДРЕСА_2 та до цього часу до розташування військової частини так і не повернувся, припинивши тим самим, виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту територіальної цілісності та недоторканості України.

Таким чином, солдат військової служби за контрактом ОСОБА_4 , підозрюється у тому, що він, являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді водія 2 автомобільного відділення автомобільного взводу підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна, групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ), діючи з прямим умислом, у порушення вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216, 217 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 1 Закону України «Про оборону України», ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, порушуючи військову дисципліну, з метою ухилитися від військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без дозволу командування частини, 15 травня 2017 року близько 07 год. 00 хв. самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ), що тимчасово дислокувалася для проходження бойового злагодження на НОМЕР_4 загальновійськовому полігоні, що в АДРЕСА_2 та до цього часу до розташування військової частини так і не повернувся, припинивши тим самим, виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту територіальної цілісності та недоторканості України, чим вчинив дезертирство- самовільне залишення військової частини, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 408 КК України.

11 квітня 2018 року солдату військової служби за контрактом військової частини військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) ОСОБА_4 у зв`язку із не встановленням місця перебування останнього, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, у спосіб передбачений КПК України та цього ж дня, через подальше ухилення від з`явлення до органу досудового розслідування та переховування, останнього оголошено в розшук.

Станом на момент внесення даного клопотання ОСОБА_4 до розташування військової частини не повернувся, про своє місце перебування командирів (начальників), а також правоохоронні органи не повідомив та продовжує ухилятись від військової служби без будь яких поважних причин, чим продовжує вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 408 КК України.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність:

Військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) солдат ОСОБА_4 підозрюється у дезертирстві самовільному залишенні військової частини, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 408 КК України.

Виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини :

Обставинами, що дають підстави підозрювати солдата ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України є повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) та матеріали службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_4 показами свідків, які кожен окремо підтвердили, той факт, що солдат ОСОБА_4 з 15.05.2017 по теперішній час відсутній на військовій службі без поважних причин та інші матеріали кримінального провадження, які зібрані під час здійснення досудового розслідування.

Посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу:

Солдат військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) ОСОБА_4 своїми протиправними діями переховується від органів досудового розслідування та/або суду та продовжує вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а саме вчиняє кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 408 КК України, тобто існують ризики передбачені ч. ч. 1, 5 ст. 177 КПК України.

Виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини :

Із показів свідків та службового розслідування проведеного у військовій частині НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ), вбачається, що солдат ОСОБА_4 з метою ухилитися від військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без дозволу командування частини, 15 травня 2017 року близько 07 год. 00 хв. самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ), що тимчасово дислокувалася для проходження бойового злагодження на НОМЕР_4 загальновійськовому полігоні, що в АДРЕСА_2 та до цього часу до розташування військової частини так і не повернувся, тим самим продовжує вчиняти інкримінований йому злочин та переховується від органів досудового розслідування та суду, що унеможливлює його участь в розгляді слідчим суддею клопотання про обрання останньому запобіжного заходу, через що його необхідно затримати та доставити до суду.

Обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів:

З врахуванням того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 (п`яти) до 10 (десяти) років, продовжить злочинну діяльність, уникаючи притягнення до кримінальної відповідальності, тривалий час переховується від органів досудового розслідування та суду, про своє місце перебування командирів (начальників), інші державні органи та місцевого самоврядування не повідомив, тому слід прийти до висновку про неможливість запобігання ризикам передбачених ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою.

За місцем проходження служби ОСОБА_4 зарекомендував себе з негативної сторони, неодноразово порушував військову дисципліну до виконання службових обов`язків відноситься безвідповідально, розумну ініціативу не проявляє, за характером неспокійний неврівноважений, схильний до обману та вживання алкогольних напоїв, авторитетом серед товаришів по службі не користується, досить тривалий час, а саме з 15.05.2017 відсутній за місцем проходження служби. При цьому, не має стійких родинних зв`язків, постійного місця роботи та проживання, схильний до відкритого ігнорування вимог законодавства щодо дотримання суспільно прийнятих норм поведінки та доброчесності.

Обрання іншого, більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 може призвести до його подальшого переховування від органів слідства та суду, та скоєння іншого кримінального правопорушення, з огляду на що, тримання ОСОБА_4 під вартою - є єдиним, виключним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного на час досудового слідства та судового розгляду справи.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ч.1 ст. 188 КПК України прокурор, слідчий за погодженням із прокурором мають право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно підпункту 12 пункту 7 § 1 Прикінцевих положень до Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів внесені зміни до ч.2 ст. 131 КПК України.

Зокрема, на даний час ч.2 ст. 131 КПК України передбачено, що клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.

Поряд із цим, відповідно до пункту 4, §2, розділу 4 Прикінцевих положень до Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим законом, не мають зворотньої дії у часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальні правопорушення внесенні в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Таким чином, оскільки кримінальне провадження зареєстроване до 15 березня 2018 року, а тому вказане клопотання повинне розглядатися слідчим суддею Рівненського міського суду Рівненської області.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав викладених у ньому.

Заслухавши слідчого, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 188 КПК України прокурор, слідчий за погодженням із прокурором мають право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.189 КПК України слідчий суддя, суд не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого із метою приводу, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.

Частиною 4 вищевказаної статті передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що:

1) підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду;

2) одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, переховується від органів досудового розслідування та суду, його місцезнаходження не відоме, про що оголошений у розшук, слідчий суддя вважає, що є усі достатні підстави для надання дозволу на затримання підозрюваного для його участі у розгляді клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 187-190, 372 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Надати дозвіл на затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Синевир Міжгірського р-ну Закарпатської області, українця, громадянина України, одруженого, не судимого, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, водія 2 автомобільного відділення автомобільного взводу підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна, групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ), солдата з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвала втрачає законну силу з моменту приводу підозрюваного чи по закінченню шести місяців із дати постановлення ухвали.

Ухвала апеляційному порядку оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1