Справа № 361/460/17

Головуючий у І інстанції Селезньова Т. В.

Провадження № 22-ц/780/1444/18

Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.

Категорія 33

17.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року м. Київ

справа № 361/460/17

провадження № 22ц/780/1444/18

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Іванової І.В. (суддя-доповідач), Сліпченка О.І., Гуля В.В.

сторони :

позивачі -ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брітіш Авто Клаб»

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брітіш Авто Клаб» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2018 року у складі судді Селезньової Т.В., повний текст складений 29.01.2018 року,

встановила:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України: пункт 8) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; пункт 9) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2017 року позивачка ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Брітіш авто клаб», третя особа ОСОБА_9, про відшкодування шкоди внаслідок ДТП, посилаючись на те, що внаслідок ДТП 22.02.2014р. загинув ОСОБА_10 - відповідно батько неповнолітньої дочки і її чоловік. Смерть ОСОБА_10 ( пішохода) настала в наслідок наїзду на нього транспортного засобу під керуванням третьої особи водія ОСОБА_9, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у відповідача. Оскільки дана ДТП є страховим випадком, вона своєчасно звернулась до страховика, але відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що вина водія ОСОБА_9 не встановлена так як кримінальне провадження закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення в діях водія. Позивачка, вважає таку відмову протиправною, оскільки вказані обставини не є підставою для відмови у страховому відшкодування, так як в даному випадку відсутні як умисел потерпілого, так і непереборна сила. ОСОБА_7, яка є дочкою загиблого ОСОБА_10, перебувала на утриманні батька, до загибелі він працював і мав офіційний дохід 1218 грн., тому посилаючись, що смертю батька, годувальника їй заподіяно моральну шкоду, розмір якої вона визначила у сумі 14616 грн. (виходячи з заробітної плати 1218 грн. за 12 місяців), просила стягнути на користь неповнолітньої із страхової компанії страхове відшкодування, пов'язане із втратою годувальника у сумі 57246 грн. та моральну шкоду у розмірі 14616 грн. Крім того, позивачка просила стягнути із відповідача на свою користь витрати на поховання, які вона понесла в сумі 18040грн., тому з урахуванням ліміту страхового відшкодування по витратах на поховання та спорудження надгробного пам'ятника, встановленого законом, просила відшкодувати дані витрати в розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, що складає 14616 грн. (1218х12=14616грн.).

Крім того, просила стягнути судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги у сумі 4000 грн.

Відповідач страхова компанія позов не визнав, не оспорюючи факту ДТП, смерті ОСОБА_10 в ДТП внаслідок наїзду транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_9 і наявності договірних відносин з страхувальником ОСОБА_9, посилався, що в даному випадку вина водія ОСОБА_9 не встановлена, кримінальне провадження закрито за відсутністю складу злочину в його діях, і за висновками, зробленими у кримінальному провадженні за фактом даної ДТП - загиблий пішохід був у стані тяжкого алкогольного сп'яніння, йшов по дорозі, наражаючись навмисно на небезпеку, сам винен в своїй смерті, тобто в даних діях пішохода відповідач вбачає умисел потерпілого, що є підставою для звільнення страхувальника і відповідно страховика від відповідальності за заподіяну шкоду.

Третя особа ОСОБА_9 також вважав, що відсутні підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну родичам загиблого шкоду, оскільки він є невинуватим в даній ДТП, оскільки не мав можливості відвернути зіткнення в тій дорожній обстановці; у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди позивачам, вважає, що дане зобов'язання має бути виконане відповідачем, як його страховиком на підставі договору страхування.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Брітіш Авто Клаб» на користь неповнолітньої ОСОБА_7 57246 грн. страхового відшкодування, пов'язаного з втратою годувальника ОСОБА_10 та 14616 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька ОСОБА_10

Стягнуто з ПрАТ «СК «Брітіш Авто Клаб» на користь ОСОБА_11 14616 грн. страхового відшкодування, пов'язаного з витратами на поховання чоловіка ОСОБА_10 та 4000 грн. на відшкодування судових витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідач ПрАТ «СК «Брітіш Авто Клаб» подав до суду апеляційну скаргу, просить рішення скасувати, посилаючись у скарзі на те, що обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, тому оскільки у діях водія ОСОБА_9 відсутня вина у ДТП то і відсутня, передбачена ст.1187 ЦК України підстава для його цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, у зв'язку з чим у страховика не виникло зобов'язання відшкодувати шкоду. Крім того, апелянт зазначив у скарзі, що судом не враховано відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу та розрахунки таких витрат, що є підставою для відмови у задоволенні цих вимог.

У відзиві на скаргу адвокат ОСОБА_12, представник позивачки ОСОБА_11 зазначив, що згідно ч.5 ст.1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. У даній ДТП була відсутня дія непереборної сили, тобто невідворотна зовнішня подія, яка не залежить від учасників пригоди, так і відсутній умисел потерпілого, оскільки слідством не було встановлено, що ОСОБА_10, перетинаючи проїзну частину дороги усвідомлював, які суспільно-небезпечні наслідки для його життя можуть настати за встановлених обставин.

Посилаючись, що шкоди потерпілому завдано джерелом підвищеної небезпеки, тому обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка володіє транспортним засобом незалежно від наявності вини, тому вважає доводи апеляційної скарги такими, що суперечать чинному законодавству.

Щодо доводів апелянта про відсутність підтвердження витрат на правову допомогу, зазначив, що ним надано у справу договір про надання правової допомоги, квитанцію про сплату коштів, детальний розрахунок наданої допомоги, акт виконаних робіт тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача судові витрати

Крім того, адвокат ОСОБА_12 зазначив, що ним за надання правничої допомоги, пов'язаної з поданням відзиву на скаргу було витрачено 8 годин, за що позивачка сплатила йому 4000 грн., що підтверджується відповідною квитанцією, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 судові витрати, пов'язані з оплатою позивачкою правничої допомоги за підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги ПрАТ «СК «Брітіш Авто Клаб» колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що шкоду потерпілим, позивачам у справі, внаслідок смерті ОСОБА_10 заподіяно внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки і підстави для відшкодування такої шкоди врегульовані ст.1187 ЦК України, тобто шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини її заподіювача водія ОСОБА_9, тому оскільки підстав для звільнення водія від відповідальності за заподіяну шкоду, зокрема завдання шкоди внаслідок непереборної сили чи внаслідок умислу потерпілого, не вбачається і відповідач не оспорює розрахунків, проведених позивачем, тому зобов'язання про відшкодування шкоди за умовами укладеного між страхувальником ОСОБА_9 і страховиком ПрАТ «СК «Брітіш Авто Клаб» договору має виконати страховик в межах ліміту, визначеного договором і законом.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

При цьому відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166 - 1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон N 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон N 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону N 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону N 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону N 1961-IV (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулась до суду з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, яка є донькою загиблого ОСОБА_10 та в своїх інтересах посилаючись на те, що вони є потерпілими, внаслідок завдання їм шкоди, смертю ОСОБА_10 під час ДТП.

Судом встановлено, що 22.02.2014 р. у результаті дорожньо - транспортної пригоди за участю транспортного засобу «DAEWOO NEXIA», р.н. НОМЕР_1, під керуванням водія третьої особи у справі ОСОБА_9, і за участі пішохода ОСОБА_10, внаслідок даної ДТП пішохід загинув на місці від отриманих травм (а.с.10).

Постановою Слідчого управління ГУ МВС України в Київській області від 30.04.2014 р. кримінальне провадження за фактом даної ДТП за ознаками вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст. 286 КК України закрито за відсутністю в діянні водія транспортного засобу ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення (а.с.7).

На момент ДТП цивільно - правова відповідальність ОСОБА_9 була застрахована у відповідача, про що свідчить страховий поліс № АС/7343849, (а.с.21,24).

Страхувальник (водій ОСОБА_9) своєчасно повідомив про страховий випадок- про дану ДТП- свого страховика - відповідача (а.с.22).

У листопаді 2016 року позивачка звернулася до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування (а.с.23).

Відповідач листом від 1.12.2016 р. відмовив у виплаті з тих підстав, що подія, яка відбулась 22.02.2014 р. за участю страхувальника ОСОБА_9, не визнана страховим випадком через відсутність в діях водія порушень ПДР, які б знаходились в причинному зв'язку із настанням даної пригоди і її наслідків, загибелі ОСОБА_10 (а.с.24).

Згідно свідоцтва про народження - позивач ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дочкою загиблого ОСОБА_10 (а.с.11).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між позивачем ОСОБА_11 і ОСОБА_10 був при житті розірваний (а.с.12).

Згідно свідоцтва про смерть - батько ОСОБА_10 - ОСОБА_13 помер (а.с.14).

Відповідно до товарного чеку від 24.02.2014 року, витрати позивачки ОСОБА_11 на поховання ОСОБА_10 склали 18040 грн. (а.с.17,18).

Між позивачем ОСОБА_11 і ОСОБА_12, директором ТОВ Автопоміч укладено договір про надання правової допомоги у справі щодо страхового відшкодування (а.с.25).

Згідно рахунку-фактури, акту виконаних робіт та банківського чеку, позивачкою за послуги про надання правової допомоги за договором було сплачено 4000 грн. (а.с.25-29).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що наявність у дочки загиблого - неповнолітньої ОСОБА_7, в інтересах якої виступає її мати позивачка ОСОБА_11, права на відшкодування шкоди внаслідок втрати годувальника доведено наданими доказами. Розмір шкоди за втрату годувальника визначений судом у відповідності до ст.27 закону №1961-1У і ст.1200 ЦК України у розмірі 57246 грн., відповідач не спростував.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка ОСОБА_11, яка понесла витрати на поховання загиблого в ДТП ОСОБА_10, має право на отримання відшкодування таких витрат на підставі ст.1201 ЦК України, розмір яких у сумі 14616 грн., позивачка підтвердила наданими доказами, а відповідач не спростував.

Так, відповідно до статті 23 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", чинній на момент виникнення спірних правовідносин, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана, зокрема з лікуванням потерпілого та зі смертю потерпілого.

Згідно зі статтею 27 вищезазначеного Закону право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. Витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати.

Статтею 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" визначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству; ритуальні послуги - послуги, пов'язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.

Відповідно до ст.1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: зокрема, 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). Ч. 2 - особам, визначеним у пункті 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Ч.3 - особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Відповідно до статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Враховуючи вищенаведене, відповідно ч.ч.2,5 1187, 1200, 1201 ЦК України, ст..ст.9,22-31,35,36 Закону України від 1 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Брітіш Авто Клаб» матеріальної шкоди у відшкодування витрат на поховання на користь ОСОБА_11 та у відшкодування шкоди внаслідок втрати годувальника, на користь неповнолітньої ОСОБА_7, який на час розгляду справи виповнилось 14 років. При цьому визначення судом розміру шкоди відповідає вимогам закону з урахуванням наданих доказів.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково стягнув моральну шкоду з відповідача, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, в тому числі ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку із загибеллю під час ДТП батька неповнолітньої ОСОБА_7, їй заподіяна моральна шкода у розмірі 14616 грн.

Проте, судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково стягнув на користь неповнолітньої ОСОБА_7 моральну шкоду саме з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Брітіш Авто Клаб», оскільки чинним законодавством не передбачено стягнення зі страховика коштів на відшкодування моральної шкоди на користь фізичної особи, яка не зазнала у ДТП ушкоджень здоров'я. Таке право передбачене статтею 26 Закону України від 1 липня 2004 року "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", має виключно особа, яка зазнала у ДТП ушкодження здоров'я. У даному випадку, неповнолітня ОСОБА_7 не зазнала тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і неподано доказів про погіршення її стану здоров'я у зв'язку із смертю у ДТП її батька, тому на думку колегії суддів позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з відповідача задоволенню не підлягають, при цьому позивачка не позбавлена можливості звернутись з такими вимогами до ОСОБА_9, як власника джерела підвищеної небезпеки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди з ПрАТ «СК «Брітіш Авто Клаб» підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову в задоволенні цих вимог, відповідно до ст.376 ЦПК України.

В решті апеляційна скарга не підлягає задоволенню, тому судова колегія залишає рішення в частині стягнення матеріальної шкоди без змін, з наведених вище підстав.

Доводи скарги відповідача про те, що у страховика не виникло зобов'язання відшкодовувати шкоду та про відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу спростовуються вищенаведеними доказами.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Так, поскільки позовні вимоги задоволено на 83 %, тому з позивачки на користь відповідача підлягає стягненню 450 грн. судового збору сплаченого за апеляційну скаргу (2643-2193=450), але урахуванням того, що позивачка сплатила за правничу допомогу у справі 8000 грн. і її вимоги задоволені на 83 %, відповідач повинен відшкодувати позивачці 6640 грн., з урахуванням заліку з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути 6190 грн. (6640-450) на відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 7, 369, 374, 376, 381,389 ЦПК України, Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах

постановив :

Апеляційну Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брітіш Авто Клаб» задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2018 року скасувати в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брітіш Авто Клаб» на користь неповнолітньої ОСОБА_5 14616 грн. моральної шкоди, заподіяної смертю батька ОСОБА_10 та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити.

Змінити Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2018 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брітіш Авто Клаб» на користь ОСОБА_11 4000 грн. на відшкодування судових витрат на правничу допомогу, визначивши розмір стягнення таких витрат у сумі 6190 (шість тисяч сто дев'яносто ) грн.

В решті Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Судді : І.В.Іванова

Гуль В.В.

Сліпченко О.І.